1.Залишкові явища після перенесених вторинних енцефалітів.

Енцефаліт — запалення речовини головного мозку, що супроводжується не тільки інфекційним, а й інфекційно-алергічним, алергічним і токсичним ураженням головного мозку. Вторинні енцефаліти є специфічними ускладненнями, які виникають на фоні основного захворювання.

Вторинні енцефаліти є специфічними ускладненнями при таких вірусних Інфекціях, як: кір, краснуха, герпетичні інфекції, грип та інші ГРВІ. Вони можуть бути також алергійного походження.

Залишкові явища вторинного енцефаліту характеризуються розладами психоемоційного статусу (порушення поведінки, послаблення пам’яті, зниження інтелекту), епілептиформними нападами, психопатіями, рідше симптомами декортикації та децеребрації.

2, Симптоми при ураженні білої речовини спинного мозку.

Біла речовина складається з мієлінових волокон – аксонів нервових клітин, розташованих у різних відділах головного мозку (низхідні системи), аксонів нервових клітин задніх рогів і спинномозкових вузлів (висхідні системи). Біла речовина створює провідні шляхи, ураження яких призводить до центрального паралічу (парезу) кінцівок з того ж боку, нижче вогнища ураження. При двобічному ураженні бокових канатиків у грудній частині спинного мозку виникає центральна параплегія ніг, а у шийній частині – центральна тетраплегія.

3. Тім’яна доля кори мозку, функція, патологія.

Функція тім’яної долі пов’язана в основному з орієнтацією у просторі та часі та з аналізом подразнень чутливих рецепторів. У ділянці постцентральної звивини знаходиться ядро аналізатора загальної чутливості. У ньому закінчуються провідні шляхи больової, температурної, тактильної (відчуття дотику), м’язово-суглобової (відчуття зміни положення частин тіла у просторі), вібраційної (відчуття коливань різної частоти) чутливості. Як і у передцентральній, у постцентральній звивині існує певна проекція різних ділянок тіла: у верхніх її відділах представлена нога, у середніх – рука, у нижніх – обличчя.

У зв’язку з перехрестом чутливих шляхів у постцентральна звивину поступає інформація від протилежної половини тіла. Такі складні види чутливості, як здатність визначати предмети напомацки (стереогноз), пізнавати знаки, букви, написані на шкірі тощо, є функцією верхньої тім’яної дольки. Центри нижньої тім’яної дольки забезпечують праксис. Верхня тімяна доля – поверхнева і глибока чутливість. В патології – більше потерпають тактильна, м’язосуглобна, дискримінаційна чутливість, з’являються парестезії – неприємні, суб’єктивні відчуття, які виникають в кінцівках тіла. При ураженні задніх відділів тім’яної долі виникає амнестична афазія, при якій людина не може назвати назву предмета, але чітко може її описати. Симтоми ураження тім’яної частини: астереогноз, аутопагнозія, розлад схеми тіла, апраксія, алексія, анозогнозія, амузія.

4.Клінічна сутність дизартрії. Класифікація.

Дизартрія – порушення вимови внаслідок недостатньої іннервації мовленнєвого апарату, яке виникає внаслідок ураження заднєлобних і підкоркових відділів мозку. При дизартрії обмежена рухомість органів мовлення, внаслідок чого утруднена артикуляція. Мовлення змазане, глухе, часто з носовим відтінком. Дизартрія є одною з ознак бульбарного та псевдобульбарного паралічу.

Форми дизартрії залежать від місця ураження. Розрізнюють такі форми:

-Бульбарна - обумовлена периферичним парезом або паралічем м’язів, які приймають участь в артикуляції, внаслідок ураження язикоглоткового, блукаючого та під’язичного нервів та їх ядер. Часто супроводжується порушеннями ковтання.

-Коркова – обумовлена ураженням відділів кори головного мозку, пов’язаних з функцією м’язів, які приймають участь в артикуляції, характерні розлади вимови слів при збереженні правильної структури слова.

-Мозочкова – обумовлена ураженням мозочка або його провідних шляхів, характеризується розтягнутим, скандованим мовленням з порушенням модуляції та зміною гучності.

-Екстрапірамідна– пов’язана з ураженнями стріопаллідарної системи, підкоркових вузлів та їх нервових зв’язків. Мовлення змазане, невиразне з носовим відтінком, різко порушена просо дика, інтонаційно-мелодична структура мовлення, його темп.

-Паркінсонічна – вид екстрапірамідної дизартрії, який спостерігається при паркінсонізмі. Характеризується уповільненим невиразним мовленням, порушеннями модуляції голосу.

-Псевдобульбарна – обумовлена центральним паралічем м’язів, які іннервують ся язикоглотковий, блукаючим та під’язичним нервами, внаслідок двобічного ураження рухових корково-ядерних шляхів, проявляється монотонністю мовлення.

-Стерта форма – порушення вимови свистячих та шиплячих звуків.

-Холодова - симптом при міастенії, який проявляється порушенням артикуляції при пониженні температури у приміщенні.