Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ББК 74.docx
Скачиваний:
327
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
397.57 Кб
Скачать

2.1.3. Специфіка та виховні можливості дискусії в соціально-педагогічній роботі

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем соціально-педагогшычнї роботи (А. Мудрик, З. Артеменко, А. Кирсанов, В. Зоц та інші) дозволив нам дійти висновку, що диспут та дискусія в характеристиці форм соціально-педагогічної роботи часто ототожнюються і не розрізняються за змістом і методикою проведення.

Диспут та дискусія є простими, груповими, словесними організаційними формами роботи, головною метою яких є створення сприятливих умов для визначення переконань, ставлень, життєвих позицій учасників

Саме в цьому полягає значення диспуту та дискусії як діагностичних та профілактичних форм роботи, дієвість їх застосування в роботі з дітьми та молоддю. Жваве, активне, невимушене обговорення актуальних для групи учасників проблем дозволить соціальному педагогу більш влучно прогнозувати подальшу діяльність, спираючись на знання потреб та проблем членів колективу і окремих вихованців.

Специфічність дискусії як форми соціально-педагогічної роботи полягає в тому, що вона виникає спонтанно, не прогнозовано. З одного боку, це гарантує щиру зацікавленість учасників, свідчить про актуальність теми обговорення. З іншого боку − породжує певні ускладнення, а саме: дискусія може перетворитись в з’ясування стосунків, навіть у сварку. Крім того, неплановий характер дискусії дуже часто робить неможливим участь соціального педагога, вихователя в процесі обговорення. Тому перед соціальним педагогом постає завдання прогнозувати можливі моменти виникнення дискусії. Після перегляду кінофільму, вистави, цікавих подій суспільно-політичного життя соціальному педагогу варто „розгорнути” дискусію, щоб вона відбулась за його участю. 

У практиці соціально-педагогічної роботи існує кілька технік проведення дискусій, застосування яких забезпечує толерантне ставлення опозиційно налаштованих учасників та дозволяє проводити дискусію у конструктивному руслі.

Техніка „парламентської” дискусії передбачає розподіл учасників на кілька груп, залежно від того, яку позицію вони займають. Найбільш типовими рольовими позиціями є „прихильники”, „противники” та „незацікавлені”. Позицію кожної групи може представляти один учасник. Таким чином, всі учасники дискусії по черзі можуть висловлювати та відстоювати свої думки. Саме такий підхід до проведення дискусії гарантує „джентельменську” поведінку учасників, формує повагу до інших, почуття такту, терпимість до думок, що не збігаються з особистою позицією учасника.

Техніка „дискусія з капелюхом” також нормує процес неконтрольованих висловлювань учасників. Засобом надання слова стає символ – капелюх, який надягають на учасника, що просить слова. Після того, як бажаючий висловить свою думку він має передати символ дискусії тому з членів групи, думку якого він хоче почути у відповідь. В ролі символу може бути використаний не лише капелюх, а й повітряна кулька, яскрава хустка, іграшка, квітка тощо.

Техніки організації та проведення дискусії мають значний потенціал у вирішенні завдання діагностики міжособистісних стосунків членів групи. Уважний соціальний педагог, без сумнівів, зможе, спостерігаючи за поведінкою учасників дискусії виявити лідерів і аутсайдерів групи, визначити рівень сформованості певних особистісних якостей та творчих здібностей учасників.