Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ББК 74.docx
Скачиваний:
327
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
397.57 Кб
Скачать

1.2.3.Характеристика педагогічних методів

Зупинимось більш детально на характеристиці педагогічних методів, які є пріоритетними для практики соціально-педагогічної роботи і виступають різновидами методів виховання. Серед них виділяють: методи формування свідомості, методи організації діяльності, метоли стимулювання та методи самовиховання.

Методи формування  свідомості спрямовані на формування певних понять, оцінок, суджень, світогляду особистості. Переконання – це спосіб впливу на раціональну сферу особистості за допомогою логічно аргументованої  інформації з метою підсилення чи зміни поглядів, установок, оцінок у об’єкта впливу. Навіювання – це спосіб впливу на особистість, заснований на некритичному сприйманні інформації об’єктом впливу. Важливою відмінністю навіювання від переконання є його спрямованість не на логіку  та розум особистості, її здатність  мислити та розмірковувати, а на емоції людини, її готовність отримати готові інструкції до дії. Приклад –  метод виховання, заснований  на свідомому відтворенні особистістю  певних способів поведінки.

Методи організації діяльності – це способи закріплення, формування позитивного досвіду поведінки, відносин, дій та вчинків. Як найбільш типовий метод організації діяльності називають метод доручення, соціального навчання та закріплення позитивного досвіду.

Доручення є методом організації соціально-керованої діяльності. За типологією виділяють управлінські та виконавські доручення, постійні та тимчасові (змінні) , індивідуальні та групові. В соціально-педагогічній практиці отримав розповсюдження метод чергування творчих доручень. До соціально-педагогічних умов успішного застосування методу доручення слід віднести: наочність, гласність виконання доручення, забезпечення методичної підтримки його виконання, урахування інтересів та соціального досвіду клієнта.

До методів організації діяльності більшість авторів відносить гру, як спосіб соціально-педагогічної взаємодії і розвитку особистості клієнта. Сьогодні в практиці соціально-педагогічної роботи ативно застосовуються ділові, рольові ігри, тематичні ігрові програми, вуличні ігротеки. Внаслідок цього класичні ігрові форми та техніки набувають сучасного звучання.

Методи стимулювання діяльності спрямовані на стимулювання особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвалені способи та види діяльності. Серед методів стимулювання визначають: методи позитивного підкріплення, методи негативного підкріплення, метод змагання тощо .

Методи самовиховання сприяють свідомій зміні людиною власної особистості у відповідності до суспільних вимог та особистісного плану самовдосконалення. До цієї групи належать методи самодіагностики, самооцінки, самоконтролю та самокорекції, самоорганізації тощо.

1.2.4. Методи в інноваційній практиці соціально-педагогічної роботи

Варто усвідомити, що інноваційна практика соціально-педагогічної роботи породжує нові методи соціальної взаємодії, які не підлягають під існуючі класифікаційні ознаки. До таких методів роботи належать: метод вуличної соціальної роботи, метод “рівний-рівному”та метод роботи в громаді.

Заверико Н.В. та Зимівець Н.В. визначають метод „рівний – рівному” (peer-education – англ. рееr – рівний та edu –освіта) як засіб передачі достовірної, соціально значущої інформації під час неформального або особливим способом організованого спілкування в соціальній групі людей, рівних за якоюсь певною ознакою (вік, інтереси, цінності, потреби, проблеми тощо) [3, с.124]. У соціально-педагогічній літературі утвердилось сприйняття методу „рівний-рівному” переважно як способу передачі соціально значущої інформації спеціально підготовленими  підлітками рівним собі особам за віком. Використовують такий метод, як правило, у первинній профілактиці. 

Метод „рівний - рівному” як спосіб навчання однолітків та людей, рівних за певними ознаками, має переваги: знання цінностей і вимог соціальної групи, у якій здійснюється спілкування; високий ступінь довіри; рівність у взаєминах; схожий внутрішній світ, досвід, схоже ставлення до проблеми; однаковий рівень (освітній, культурний, соціальний тощо); молоді люди розуміють один одного, використовуючи невербальні та вербальні засоби спілкування (наприклад, сленг), а дорослому необхідно досконало знати (а значить, вивчити) мову молодіжного спілкування; підвищена самооцінка та впевненість у собі, почуття власної гідності та віри в себе  не тільки в підлітків-інструкторів, які виступають у ролі вихователів, а й у тих, з ким вони працюють. Разом з тим метод „рівний-рівному” має свої недоліки: не завжди достатньо схожості (бути схожим – не означає бути рівним); недостатність досвіду, інформації в підлітків; важкість контролю, вимірювання результатів методу; можливість спотворення інформації підлітками; вік підлітка (людина ще не пережила того, про що говорить, її не сприймають як експерта в даній ситуації, справі) [ 3, с.125-126].

Таким чином, наукове обґрунтування методів, їх визначення і застосування в роботі є свідченням певного рівня розвитку соціального простору. Взаємозв’язок факторів, що впливають на поведінку особистості, потребують комплексного використання всіх груп методів соціально-педагогічної роботи, тим паче, що більшість з них у практичній діяльності перетинаються, їх застосування взаємообумовлено і взаємозалежно.