2.1.2. Соціально-педагогічна бесіда: види, методика підготовки та проведення

Визначаючи значення впливу бесіди на процес морального становлення вихованців А.С.Макаренко писав, що вся історія вчинків суспільства чи колективу може бути запропонована учням в надзвичайно переконливій і впливовій формі бесіди [7, c. 89].

Серед різноманітних видів бесід в методиці виховної роботи найчастіше визначають: естетичні бесіди (тематика яких була пов’язана з мистецтвом), етичні бесіди (у змісті яких розглядаються норми та принципи моралі) та сократовські бесіди (у змісті яких розглядалися світоглядні проблеми, філософські погляди) [1].

Ми вважаємо цю класифікацію неповною і пропонуємо свій підхід до класифікації бесід в практиці соціально-педагогічної роботи:

1. Морально-етичні бесіди:

• про ставлення клієнта до себе, до свого „Я”;

• про ставлення клієнта до інших людей;

• про ставлення клієнта до різних видів діяльності;

• про ставлення клієнта до світу, навколишнього середовища.

2. Культурологічні бесіди:

• про життя та творчість відомих метців (біографічні);

• про певний історико-культурний період;

• про певний шедевр мистецтва.

3. Календарно-тематичні бесіди:

• присвячені державним святам;

• присвячені датам, що є значними для країни, регіону, міста, певної громади;

• присвячені ювілеям громадських діячів, видатних людей.

4. Профілактичні бесіди:

• з проблем профілактики девіантної поведінки;

• з питань пропагади здорового способу життя;

• з пробем профілактики порушень прав клієнтів.

5. Інструктивно-нормативні бесіди:

• з правил дотримання норм техніки безпеки;

• з питань особистої безпеки;

• присвячені ознайомленню з нормами, статутами поведінки. 

Морально-етичні бесіди є найбільш вживаємими в арсеналі сучасних форм соціально-педагогічної роботи. Вони покликані поповнити знання клієнтів щодо норм, правил, принципів, вимог моралі, спричинити розвиток моральної свідомості, поглядів, ціннісних орієнтирів та ставлень, сприяти формуванню особистісних переконань. 

Культурологічні бесіди сприяють створенню педагогічної ситуації, яка обумовлює бажання вихованців побачити світ краси, мистецтва, наблизитись до розуміння естетичних цінностей, ідеалів. В соціально-педагогічній роботі ці бесіди виступають потужним превентивним засобом, оскільки процес формування естетичної культури гальмує розвиток соціальних негативів в молодіжному середовищі. 

Календарно-тематичні бесіди надають можливість поповнити знання вихованців щодо історії свого народу, сприяють вихованню на прикладах видатних персоналій минулого та сучасності, створенню традицій в колективі, групі. Важливо не перетворити бесіди цієї групи на звичайну „галочку” з приводу тієї чи іншої дати.

Профілактичні бесіди є основним засобом виконання завдань первинної профілактики. Профілактичні бесіди спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження ускладнення вже наявних проблем [9 , с.207]. Сучасні підходи до профілактики ґрунтуються на своєчасному виявленні та виправленні негативних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку підлітків та молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля. Таким чином, основним завданням профілактичних бесід є не лише інформування молодих людей щодо видів, форм девіантної поведінки та небезпек, що з ними пов’язані, а й формування конструктивної соціальної поведінки, позитивних соціальних орієнтирів та прикладів. Перевагою даної форми роботи є необхідність мінімальних ресурсів, оперативність, лаконічність.

Інструктивно-нормативні бесіди сприяють певній регламентації життєдіяльності клієнтів, вказують на необхідність дотримання певних норм, вимог за для власної безпеки. Особливістю проведення бесід цієї групи є обов’язкова фіксація їх проведення (журнал), відсутність альтернативних поглядів під час обговорення.

Основні етапи підготовки та проведення бесіди в соціально-педагогічній робот:.

1. Визначення актуальності проблеми, стимулювання інтересу учасників;

1. Діагностика потреб, проблем певної групи, визначення їх уподобань;

1. Визначення місця бесіди в системі соціально-виховної роботи з даним колективом, її необхідності, ситематичності проведення;

1. Визначенн звучання теми, мети, основних завдань.

1. Підготовка до проведення.

1. Проведення бесіди:

а) поступове розкриття основних питань теми, визначення основних понять;

б) зверенення до прикладів, використання емоційно-образних засобів впливу;

в) аналіз стану проблеми в групі (в разі необхідності);

г) рекомендації, поради;

1. Підведення підсумків.

1. Очікувана післядія.

Дамо побіжну характеристику кожгного з етапів:

На етапі визначення змісту майбутньої бесіди часто спостерігається певне порушення прав клієнтів щодо вибору проблеми розмови, оскільки поява бесіди в плані соціально-виховної роботи найчастіше є наслідком вибору соціального педагога. Таким чином, з метою дотримання норм колективного планування ми маємо залучити учасників групи до визначення найбільш болісних, проблемних саме для цього колективу тем розмови. Крім того, при виборі теми бесіди ми можемо спиратися на визначення рівня обізнаності клієнтів, висловлене ними бажання дізнатися про щось більш детально. Здійснити виконання цих завдань можна шляхом проведення групових зборів, роботи „скриньки побажань”, анкетування учасників групи, створення рейтингу тем за результатами ранжування, проведеного членами колективу.

Для визначення теми бесіди важливо врахувати наступні фактори: 

1. Моральні норми, принципи поведінки – це поняття, що мають багатоплановий, складний характер. Саме тому їх зміст важко розкрити в межах однієї бесіди. З цією метою варто запланувати проведення низки, циклу, серії бесід, що пов’язані спільною проблемою.

1. Для встановлення оптимальності звучання теми бесіди надзвичайно важливо здійснити аналіз планів соціально-виховної роботи, з’ясувати, чи не проводилась бесіда за такою ж саме темою раніше.

1. Залежно вік віку учасників постає необхідність поступового ускладнення не лише змісту бесіди, а й звучання теми.

1. Вибор теми обумовлено віком, рівнем моральної вихованості членів групи, колом їх інтересів, можливостями організації соціально-виховної роботи.

1. Звучання теми має бути яскравим, лаконічним, проте не надто дискусійним. Це може обумовити трансформацію бесіди в диспут чи дискусію.

Орієнтовне звучання тем бесід, відповідно до запропонованої класифікаїї запропоновано в змісті Додатка А.

На наступному етапі підготовки соціальний педагог має визначити виховний потенціал бесіди, її місце в загальній системі соціально-виховної роботи з даною групою, конкретні завдання, що мають бути розв’язані в ході її проведення.

Конкретизація завдань соціально-педагогічної бесіди відбувається при наявності таких основних компонентів мети:

• Інтелектуально-пізнавальний (поповнення, систематизація уявлень, актуалізація та активізація знань учасників щодо проблеми бесіди; розвиток світогляду, обізнаності; формування первинних знань щодо певних аспектів проблеми);

• Розвивальний (сприяння розвитку комунікативних умінь, таких як: вміння цінувати мовленеву інформацію, емпатійного сприйняття матеріалу теми, влучного визначення питань до теми, змістовної, повної відповіді на проблемні питання; розвитку певних здібностей, уявлення, фантазії тощо);

• Емоційно-мотиваційний (сприяння створенню певної виховної педагогічної ситуації, що вплине на появу в учасників певних прагнень, бажань, спонукань).

При визначенні завдань соціально-педагогічної бесіди варто уникати декларативності, неконкретності. Завдання мають бути реальними, зважаючи на хронометраж бесіди (20-30 хвилин). Саме тому не бажано, щоб завдання бесіди  звучали таким чином: „Сприяти формуванню здорового способу життя ...”, „Виховувати гідних громадян ...”, „Формувати переконливо негативне ставлення до куріння ...”.

Бесіда є монологічною формою, оскільки основний вантаж її підготовки та проведення покладається на плечі соціального педагога. 

На етапі підготовки соціальний педагог використовує можливості художньої, науково-методичної літератури, ЗМІ, власні життєві спостереження. Важливим джерелом підготовки бесіди може слугувати зміст кінофільмів, театральних вистав. Більш оперативним джерелом виступають матеріали газет, журналів, Інтернет-форумів. Використання цих джерел в їх різноманітності та єдності зробить зміст переконань більш аргументованим, дозволить більш яскраво розкрити звучання теми. Це полегшить процес сприйняття матеріалів теми, сприятиме активізації співчуття, засвоєння певних ідей, поглядів, перенесення суспільних моральних норм та уявлень в свідомість конкретного клієнта.

Яскравості викладення матеріалу буде сприяти внесення до тексту бесіди віршованих фрагментів, прислів’їв, приказок, фразеологізмів, їх використання в якості епіграфу, епілогу, проблемних питань тощо. Збагатить зміст бесіди звернення до тлумачних словників, енциклопедій, довідників.

Педагог для проведення бесіди може розробити тезовий план викладення матеріалу. Ще зручніше використовувати карточки з тезами, питаннями, емоційними „вкрапленнями”.

Значно активізують увагу слухачів факти з життя членів групи, статистичні дані, отримані в ході попереднього анкетування. Джерелом можуть слугувати твори, есе учасників групи. При цьому важливо захищати дотримання права клієнтів на збереження конфіденційності та анонімності.

Дотримання такту при використанні прикладів негативного плану важливо для створення довірливої ситуації в колективі, позитивного налаштування на відверте обговорення проблеми. Головне - не перетворити бесіду в моралізацію та неприховану нотацію.

Соціальний педагог має залучити учасників до процесу підготовки бесіди. З цією метою їм завчасно повідомляють тему, рекомендують список літературних джерел. Учасники можуть залучитись до підготовки стенду з матеріалами до бесіди, оформлення приміщення іллюстраціями: плакатами, фотографіями, малюнками тощо.

Використання зразків образотворчого мистецтва,  матеріалів художньої літератури, музики повинно мати фоновий, додатковий характер, оскільки основним засобом впливу соціально-педагогічної бесіди є слово. При цьому важливо дотримуватись вимог до функціональності організаційних форм соціально-педагогічної роботи. Саме тому бесіду не варто перетворювати в літературно-музичну композицію, виховну годину чи тематичний вечір.

Під час проведення бесіди варто уникати шаблонів, штампів, важливо забезпечувати композиційну новизну, творчий підхід, варіативність в роботі з змістовим матеріалом.

Початок бесіди − це момент, ефективність якого визначить міру активізації клієнтів, їх зацікавлення. З метою залучення уваги, інтересів членів групи доцільно використання таких прийомів як: проблемне питання чи проблемна ситуація, використання афоризму, звернення до прикладу.

Визначають два шляхи побудови бесіди: індуктивний (від аналізу фактів до іх узагальнення, систематизації) та дедуктивний (від визначення головної ідеї до її деталізації, аналізу окремих фактів).

В загальних рисах структура індуктивного типу бесіди виглядає таким чином: повідомлення теми, приклад, випадок з життя, відповіді на питання соціального педагога, аналіз кожного факту, встановлення взаємозв’язків, суттєвих ознак, визначення основних понять, їх обгрунтування, формулювання висновків. Цей шлях побудови бесіди є більш влучним для вихованців молодшого шкільного віку та для тих клієнтів, що не мають досвіду участі в групових формах роботи.

В структурі дедуктивного типу бесіди можна визначити такі складові: розкриття сутності основного поняття теми, визначення структури поняття, його складових, аналіз кожного компонента, питання до членів групи, визначення їх думок, поглядів, узагальнення висловів, встановлення консенсісу.

Важливе місце в ході проведення бесіди відіграють проблемні питання. Вони мають забезпечити розгорнуту відповідь слухачів, мати неоднозначний характер, пожвавлювати аудиторію. Тому, замість питання „Чи важливо зберігати природні ресурси нашої країни?” краще поставити питання: „Що здатен зробити кожен з нас для збереження природних ресурсів нашої країни?”. Як і в який частині бесіди задавати питання – це справа творчого вибору соціального педагога. Важливо не витратити на обговорення одного з питань більшої частини часу, не перейти межи бесіди в напрямку дискусії. Відповіді на проблемні питання мають зайняти орієнтовно третину часу бесіди.

З метою підвищення дієвості бесіди важливо забезпечити виконання низки умов, а саме:

• тематична та змістова визначеність бесіди з урахуванням віку, особливостей розвитку та формування групи;

• добір та використання методичних прийомів, що активізують увагу учасників та їхній стійкий інтерес протягом бесіди;

• використання яскравих, перевірених аргументів та фактів;

• емоційна привабливість кожного з етапів бесіди;

• залучення клієнтів до вільних, невимушених коротких виступів;

• доброзичливість, толерантність педагога;

• створення емоційно-комфортної ситуації, що сприяє вияву щирості, відвертості.

Підводячи бесіду до її логічного завершення соціальний педагог узагальнює вислови та відповіді учасників, зводить їх до двох-трьох основних підходів. Важливо не забути подякувати учасникам за увагу, участь в обговоренні, щирість, сміливість думок та поглядів. Проведення бесіди не виключає „домашнього завдання”. Педагог може рекомендувати задуматись над питанням, висловом, прочитати книгу, подивитись виставу.

Післядія бесіди – це основний критерій оцінки ефективності її проведення. В разі успіху, учасники обов’язково запропонують продовжити розмову у формі диспуту, зустрічи, „круглого столу” тощо.

Зрозуміло, що засвоєння в ході соціально-педагогічних бесід норм та правил поведінки потребує повсякденних проявів їх у практичній діяльності. У протилежному випадку спостерігатимемо типовий відрив між свідомістю та поведінкою клієнта. Тому соціальний педагог має поєднувати застосування методів формування свідомості з методами організації діяльності, про які більш детально буде йтись в наступних параграфах цього посібника.