69. В. Сухомлинський про виховання громадянина. Книга "Народження громадянина"

В.Сухомлинському вдалося його замінити нонконформістським, за яким дитина і в школі може виявляти власні найнеповторніші грані діяльності та поведінки. Суттєвим є те, що у системі В.Сухомлинського дитина наділялася значною автономією. Але вчений, розуміючи різницю рівнів задатків і здібностей дітей, продовжував удосконалювати гуманний стиль взаємин у колективі, підсумовуючи, що саме формування моралі поведінки у школярів дозволяє мати рівні можливості для гуманного, морального зростання.

Загалом, виховання гуманності, на думку педагога, починається з виховання любові до всього живого, до матері, бабусі, рідних. У книгах "Серце віддаю дітям", "Народження громадянина", "Павлиська середня школа" педагог розкриває конкретні форми становлення гуманної поведінки дітей. Серед них: створення лікарень для пташок і тварин, допомога немічним, участь в естетизації школи і селища тощо. Формуванню гуманізму дітей сприяло також створення галереї портретів матерів найвідоміших людей світу.

У праці "Як виховати справжню людину" він радить майбутнім матерям і батькам вивчати історію свого народу, виробляти шанобливе ставлення до близьких, оскільки святими, за його переконанням, є слова: народ, мати, батько, син.

70. Роль народної педагогіки, українознавства в патріотичному, морально-духовному виховані.

Коли замислюєшся над сутністю народної педагогіки, в пам'яті спливають слова великого російського композитора М. І. Глінки: «Музику створює народ, а ми, композитори, лише аранжуємо її». Ці слова можна повною мірою віднести й до народної педагогіки.

Народна педагогіка стала першоосновою становлення професійної, наукової педагогіки. З її чистих джерел черпає творче натхнення і запал живої думки не одне покоління видатних педагогів.

Народна педагогіка забезпечила високий науковий злет основоположника педагогіки нового часу Я. А. Коменського. Видатний чеський педагог був прекрасно обізнаний з народною педагогікою, вивчав усну народну творчість. Відстоюючи інтереси народу, мріючи про ті часи, коли на землі не буде ні царів, ні панів, ні підлеглих, коли всі стануть рівними, Коменський боровся за те, щоб дати знання трудящим, прагнув поєднати науку з народними поглядами. Його всесвітньовідомі твори «Велика дидактика», «Материнська школа», «Правила поведінки дітей», уся педагогічна спадщина пронизані ідеями народної педагогіки.

Духом народної педагогіки пройняті життя і педагогічна діяльність видатного швейцарського педагога-демократа Йоганна Генріха Песталоцці. Саме народна педагогіка спрямувала його творчість у демократичне русло. «Все для інших, нічого для себе» — ось принцип, за яким жив Пасталоцці. Тому в центрі його творів «Лінгард і Гертруда», «Як Гертруда вчить своїх дітей», «Книга матерів», «Лист до друга про перебування в Станці», «Лебедина пісня» стає народ, доля простих трудівників, виховання дітей бідних селян.

Народна педагогіка, як і вся народна мудрість, дістала найвищу оцінку видатних діячів культури.

Перший, хто поставив народну педагогіку на п'єдестал, був великий педагог К. Д. Ушинський. Він же й перший увів поняття «народна педагогіка» в широкий науковий обіг, переконливо обгрунтувавши правомірність цього терміна в педагогічній науці, теоретично і практично довів, що народна педагогіка є золотим фондом педагогіки наукової, закликав до ґрунтовного і всебічного вивчення виховного досвіду трудових мас.

За словами Ушинського, виховання не треба вигадувати, бо воно існує в народі стільки віків, скільки існує сам народ, з ним народилося, з ним зросло, відобразило в собі всю його історію і всі його якості. «Не педагогіка і не педагоги, але сам народ та його великі люди прокладають шлях у майбутнє: виховання тільки йде цим шляхом і, діючи заодно з іншими громадськими силами, допомагає йти ним окремим особам і новим поколінням».

Педагогічна спадщина К. Д. Ушинського — вершина не тільки вітчизняної, а й світової педагогічної думки. І на таку височінь цей педагог піднісся завдяки тому, що джерелом його творчості була народна педагогіка. Сторінки творів Ушинського щедро засіяні золотими розсипами народної педагогіки. Так, в першій частині його книжки «Рідне слово» вміщено понад 75 відсотків фольклору до загальної кількості матеріалу, а в другій — половину. У «Рідному слові» Ушинський використав 366 прислів'їв і приказок, 62 загадки, 51 баєчку і жарт, 32 народні казки, 22 народні пісні, 7 скоромовок, а також безліч творів (у тому числі й своїх), близьких за змістом і формою до народних.

Видатний педагог з великою повагою ставився до народної педагогіки, зробивши її вінцем своєї педагогічної теорії. Він не раз підкреслював величезне значення пам'яток усної народної творчості в справі виховання і навчання і на перше місце поставив казку. «Це перші і блискучі спроби російської народної педагогіки, — писав К. Д. Ушинський, — і я не думаю, щоб хто-небудь був спроможний змагатися в цьому випадку з педагогічним генієм народу... Я рішуче ставлю народну казку недосяжно вище від усіх оповідань, написаних... для дітей освіченою літературою». Авторитетне слово видатного педагога в захисті народної казки як неперевершеного виховного засобу впливу на дітей стало твердим застереженням тим невігласам, які не розуміли народної педагогіки, а робили спроби вилучити казку з виховного арсеналу під надуманим фальшивим приводом, що в ній, мовляв, відсутній «об'єктивний реалістичний зміст».