Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Урок малювання 1 - 24.docx
Скачиваний:
20
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
88 Кб
Скачать

Урок 24

Тема. Книжкова графіка

Листівка-ілюстрація

Мета: поглиблювати знання учнів про художню ілюстрацію як вид книжкової графіки; навчати самостійно обирати сюжет та композиційне рішення; поглиблювати уявлення про малювання фігури людини; розвивати навички роботи за уявленням; формувати образне,

логічне, просторове мислення, вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати; розвивати творчу уяву; стимулювати розвиток допитливості; формувати в учнів ставлення до народної казки як до видатного добутку українського народу; виховувати любов до книги, вміння міркувати, гарний смак, акуратність, увагу.

Обладнання: репродукції картин відомих художників та навчальні роботи з методичного фонду; вітальні листівки; матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи («Схема виконання листівки»).

Матеріали та інструменти: листівковий та кольоровий картон, тасьма, блискітки, гелієві ручки — срібна або золота, бісер, клей ПВА, ножиці, лінійка, простий олівець, пензель для клею, ємність для води, серветки для витирання рук і пензлів.

Основні поняття: «ілюстрація», «хокку».

Тип: комбінований урок.

Коментар

За бажанням учителя матеріалом для ілюстрування може бути будь-яка інша віршована форма літературного тексту.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда

Учитель пропонує учням розповісти про свої улюблені вірші; охарактеризувати книжкову ілюстрацію як вид графіки; пригадати виражальні можливості цього виду мистецтва; згадати вже знайомі види композиції та композиційні прийоми.

ІII. Вивчення нового матеріалу

Пояснення вчителя

Народ любить і охоче створює короткі пісні — стислі поетичні формули, де немає жодного зайвого слова. З народної поезії ці пісні переходять в літературу, продовжують розвиватися в ній і дають початок новим поетичним формам. Так народилися в Японії національні

віршовані форми: п’ятивірші — танка і тривірші — хокку. Ритміка японської поезії заснована на чергуванні певної кількості складів. Рими немає: звукова і ритмічна організація тривіршу — предмет великої турботи японських поетів. Хокку притаманний стійкий метр. У кожному вірші певна кількість складів: п’ять у першому, сім — у другому і п’ять — у третьому — всього сімнадцять складів. Розміри хокку такі малі, що порівняно з ним європейський сонет здається великою поемою. Воно містить у собі невелику кількість слів,

проте його насиченість досить значна. Мистецтво писати хокку — це передусім уміння сказати багато чого в небагатьох словах.

Стислість ріднить хокку із народними прислів’ями. Але найчастіше хокку відрізняється від прислів’я за своїми жанровими ознаками. Це не повчальний вислів, коротка притча або влучна гострота, а поетична картина, накидана одним-двома штрихами.

Хокку (хайку) — ліричний вірш, відзначається граничною стислістю і своєрідною поетикою. Воно зображує життя природи і життя людини на фоні кругообігу пір року.

Організація сприйняття творів мистецтва

Слово вчителя

(Учитель демонструє учням репродукції картин художників, що поєднують текст та зображення у єдиній композиції.) Розкажіть, як, на вашу думку, художники досягають композиційної рівноваги та єдності в цих картинах.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

Слово вчителя

(Якщо час уроку дозволяє, вчитель ознайомлює учнів з історією мистецтва орігамі. Обсяг розповіді вчитель визначає за власним бажанням.) Наше завдання сьогодні буде досить складним. Ми спробуємо відтворити у маленькому форматі листівки зміст хокку.

Оберіть вірш, який вам найбільше подобається, та виконайте ілюстрацію до нього.

Пояснення до творчого завдання

Із кольорового або листівкового картону виріжте листівку. Зігніть аркуш навпіл. Виконайте ескіз ілюстрації. За потреби можете використати об’ємні та напівоб’ємні елементи зображення, виконані у техніці паперопластики або орігамі. Намагайтеся відтворити зміст

віршованого твору, використовуючи мінімальні зображувальні засоби. Бажано, щоб ілюстрація відтворювала настрій тексту та викликала ті самі почуття. (Учитель демонструє порядок виконання роботи, супроводжуючи його поясненнями.) Зберіть листівку за допомогою клею ПВА.

Індивідуальна робота за творчим завданням

V. Підбиття підсумків

Коментар

Наприкінці уроку учні мають давати визначення поняття «ілюстрація »; уміти аналізувати, порівнювати, спрощувати, узагальнювати природну форму; демонструвати творчу уяву, спостережливість, акуратність, увагу.

Урок 23 Тема. Культурні та національні традиції Диво рушника

Урок 23

Тема. Культурні та національні традиції

Диво рушника

Мета: продовжувати ознайомлювати учнів із видами декоративно-ужиткового мистецтва; надавати початкові відомості про вишивання як різновид народного мистецтва; розглядати засоби виразності вишивки різних регіонів України; ознайомлювати з матеріалами

та інструментами вишивальниці; розвивати навички та вміння дітей працювати графічними матеріалами: олівцями, фломастером; розвивати точність рухів та окомір; виховувати в учнів почуття прекрасного, розуміння народного декоративного мистецтва та любов до національної художньої спадщини.

Обладнання: матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи; репродукції графічних робіт.

Матеріали та інструменти: аркуш у клітинку, простий і кольорові олівці, гумка, кольорові фломастери.

Тип: комбінований урок.

Коментар

Доцільно на попередніх уроках запропонувати учням принести з дому рушники, що є в їхніх родинах, та підготувати коротеньку розповідь про майстринь, які вишивали ці рушники.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Учні демонструють рушники, що принесли з дому, та розповідають про майстринь, які їх створили.

ІII. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

Рушник завжди відігравав значну роль у житті українського народу: у церемоніях і обрядах, під час сімейних і державних свят.

З давніх-давен українці прикрашали предмети хатнього вжитку орнаментами, які були взірцем їхньої працьовитості та мистецьких здібностей.

Ця потреба мала також магічний та релігійний зміст. Бажаючи прихилити до себе богів, люди закликали їх відповідними знаками-символами та оберегами. Сьогодні вже не можна напевне сказати, кому першому спало на думку втілити в орнаменті красу навколишнього світу. Археологічні знахідки та літописи підтверджують, що всі візерунки в кераміці,

килимах та різьбленні мають спільні риси.

Вишивати на Україні ніколи не припиняли. Упродовж віків українська вишивка постійно змінювалася та збагачувалася, але її головні мотиви залишалися незмінними.

Якщо уважно роздивитися візерунки, вони здаються дуже простими. Майстрині зображували насамперед явища природи та речі, якими

люди користувалися повсякденно. Поступово в різних регіонах України сформувалися свої характерні особливості орнаментів (геометричних і рослинних, з фігурками

звірів та птахів, іноді вишивальниці створювали на рушниках складні багатофігурні композиції) та тільки їм притаманні технічні прийоми. Основною прикметою народного орнаменту є ритм, такий самий, як у пісні. Як правило, один сегмент орнаменту можна повторювати до безкінечності або замкнути в єдине обрамлення і так завершити

композицію візерунка.

Вишиваний рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер’єри помешкань, вівтарі та ікони в церквах, він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів.

На рушнику несли новонароджену дитину до хреста, на ньому проводжали людину в останню путь. (Учитель супроводжує свою розповідь демонстрацією виробів або зображень різних видів рушників, що притаманні насамперед місцевій обрядовості, демонструє матеріали та інструменти для вишивання.)