Upravlinnya_shpora (1)

1.Визначте аналіз та його види:

параметричний, тематичний, комплексний.

Аналізом інформації називається функція управління, що спрямована на вивчення стану школи і зовнішнього середовища, що її оточує,

об'єктивну оцінку результатів педагогічного процесу і вироблення на цій основі регулюючих механізмів подальшого функціонування або переведення системи в русло нового якісного стану.

Параметричний аналіз допомагає щоденно аналізувати основні показ ники навчально-

виховного процесу, виявляти причини, які порушують його оптимальне протікання, виробляти рекомендації щодо усунення цих причин. Предметом параметричного аналізу є урок і виховна справа, вивчення поточної успішності, відвідування учнями навчальних занять, стан дисципліни, дотримання розкладу занять, санітарний стан школи та інше. Змістом -

оперативна оцінка роботи школи за день, тиждень, місяць.

Тематичний аналіз спрямований на вивчення більш стійких залежностей, тенденцій у протіканні і результатах педагогічного процесу.

Якщо предметом параметричного анал ізу може виступати окремий урок чи виховна справа, то предметом тематичного аналізу є система уроків,

система поз акласної роботи і под. Змістом тематичного аналізу є такі комплексні проблеми як дослідження шля хів підвищення якості навчання і рівня виховано сті; аналіз якості викладання окремих предметів; аналіз системи роботи окремих учителів, класних керівників та ін.; аналіз стану розумової, фізичної, моральної,

трудової, художньо-естетичної та ін. культури

учнів; система роботи вчителя по підвищенню рівня педагогічної кваліфікації; діяльність педагогічного колективу, спрямована на формування інноваційного середовища в школі тощо.

Підсумковий аналіз або комплексний аналіз використовується для вивчення результатів одного із звітних періодів роботи школи. Він проводиться після закінчення навчальної чверті, півріччя, семестру, навчального року.Інформація для підсумкового аналізу складається з даних параметричного і тематичного аналізів; систематизованих даних внутрішкільного контролю і оперативної внутрішкільної інформації (діаграм, таблиць, графіків і под.); шкільної документації; аналізів відвіданих за звітний період уроків і виховних справ;

учнівських контрольних робіт і їх аналізу;

відповідей учнів на державних іспитах, письмових екзаменаційних робіт, тестування тощо.

2. Назвіть основні функції управління Слово функція в перекладі з латинської означає здійснення, виконання. Кожна управлінська функція спрямована на розв'язання специфічних і різноманітних проблем взаємодії між окремими підрозділами та робочими місцями фірми, що вимагає здійснення великого комплексу конкретних заходів.

оосновних функцій управління належать:

планування, організація, мотивація та контроль.

Процес планування визначає виробничі завдання, норми і нормативи витрачання ресурсів на одиницю продукції, кошториси витрат на виробництво в розрізі виробничих підрозділів підприємства, фінансові результати господарської діяльності.

План або прогноз для підприємства відіграє значну роль, показує ту мету, до якої прагне підприємство. При відсутності детально розробленого плану апарат управління не може дати оцінку досягнутому фактичному рівню використання ресурсів, випуску та реалізації продукції, отримання фінансового результату.

Служба планування, укомплектована кваліфікованими спеціалістами, має бу ти на кожному підприємстві і повинна займатися стратегією його розвитку. Стратегія, закладена в конкретні плани, програми, розроблені з урахуванням можливих змін в господарській діяльності, – основа успішного управління, відтак і виживання підприємства.

Організація є процесом, який направлений на найбільш оптимальне сполучення ресурсів – матеріальних, енергетичних, трудових,

фінансових, інформаційних у виробничому процесі. Ефект організації проявляється у вдалому поєднанні всіх видів ресурсів та їх раціональному використанні. Тому значна частина робочого часу апарату управління використовується для організації виробничого процесу.

Мотивація, як елемент управління, направляється на прийняття рішень та підкріплення їх наказами,

інструкціями, вказівками з приводу використання живої праці та матеріальних ресурсів, передбачає підпорядкування та субординацію між членами колективу. Для цього працівники наділяються розпорядчими та виконавчими функціями.

Мотивація передбачає розробку положень про винагороду за досягнення в праці. Преміальна система оплати праці повинна бути направлена на сприяння росту продуктивності праці, зниження витрат на виробництво, підвищення якості продукції.

Через мотивацію апарат управління узгоджує дії всіх працівників підприємства з метою досягнення тактичних та стратегічних завдань та загальної мети підприємства.

Контроль в загальному розумінні виступає як інструмент, який забезпечує всі ланки апарату управління інформацією про стан об’єкта управління.

Контрольна діяльність полягає в розробці норм функціонування системи і узгодження з плановими завданнями, створенні системи інформації, виявленні відхилень від норм функціонування, порівнянні фактичних показників з їх плановими значеннями, здійсненні необхідного впливу на людей, які мають відношення до контрольної ситуації, прийняття рішень. Для забезпечення контрольної діяльності необхідна інформація про стан об’єкта управління, ресурси підприємства та їх раціональне використання, процеси, що відбуваються на підприємстві (постачання,

виробництво, збут), формування собівартості продукції тощо.

3.Охарактеризуйте «школу людських

відносин» Ельтона М ейо.

Школа людських відносин (М .П. Фоллет, Е.

М ейо, А. М ас-лоу) пропонувала використовувати прийоми регулювання відносин між працівниками не тільки еконо мічного плану,

а й різні мотивації та потреби, що можуть бути задоволені частково або опосередковано фінансовими засобами. Основний акцент було спрямовано на організацію як людську систему,

на соціологічні та соціально-психологічні аспекти поведінки її співробітників.

Теорія людських відносин (так називається цей важливий етап у розвитку науки управління в

період з 1930 по 1950 р.) народилася з необхідності обмежити надмірність, до якої призвела дегуманізація праці на початку XX

століття. Теорія розглядала людський фактор як основний елемент ефектив ності управління. З появою теорії людських відносин з'явилася зацікавленість у таких нових аспектах управління, як мотивація, лідерство, комунікація або динаміка групи.

4.Визначте види планування: оперативне,

тактичне, стратегічне.

Планування – це вміння передбачити цілі організації, результати її діяльності і ресурси, які необхідні для досягнення поставлених цілей.

Виокремились три види планування – стратегічне, тактичне та оперативне.

Стратегічне планування – це планування на перспективу, яке вказує напрямок дій для забезпечення реалізації місії підприємства (як правило, в умовах перехідного періоду, який має місце в Україні, реальним є розробка стратегії на

3-5 років). Головна відмінність стратегічного планування від інших методів планування полягає у наступному:

1)планова робота націлена на майбутнє, а не описує поточну ситуацію;

2)стратегічний план не є детермінованим, тобто у ньому немає жорсткої регламентації за ресурсами, виконавцями і термінами, він

обґрунтовує загальні перспективні напрямки діяльності та розвитку фірми; 3) у системі стратегічного планування відсутнє

припущення про те, що майбутнє можна передбачити тільки за результатами минулого.

Тактичне планування – це планування на середні проміжки часу, в рамках яких відбувається реалізація конкретного управлінського рішення

щодо випуску продукції чи освоєння нового ринку або зміцнення позицій на старому із вказанням необхідних для цього ресурсів. Зміст цих планів охоплює зазвичай відрізок часу у 1-2

роки.

Оперативне планування – це планування роботи на короткі проміжки часу (в межах одного року з поділом на квартали і місяці), в процесі якого деталізуються плани підрозділів і служб підприємства (аж до окремих робочих місць) і

відбувається їх коригування у зв'язку зі зміною обставин, які не були передбачені при складанні тактичних планів.

Всі три види планування мають узгоджуватися між собою і складати єдину цілісну систему планів, стрижнем якої є генеральна мета, місія підприємства, що може бути реалізована лише за умови детального опрацювання всіх аспектів середовища господарювання та внутрішнього потенціалу підприємства.

5.Назвіть основні функції управління.

Розкрийте функцію прогнозування. Функціями управління називають управлінські дії, створені задля розв'язання конкретних виробничих та соціальних завдань для досягнення цілей організації.

Основними функціями управління є планування,

організація, мотивація контроль, прогнозування. Ці функції реалізуються всіх рівнях управління

(вищий, середній і нижній рівні) і всіх напрямах організації. Зміст цих функцій і складність управлінської діяльності кожному рівні управління визначається конкретним переліком завдань, їх специфікою і обсягом.

Прогнозування відрізняється від планування функціональним призначенням. Планування спрямоване на прийняття та практичне

здійснення управлінських рішень; мета прогнозування - створити наукові передумови для їх прийняття, що включає науковий аналіз тенденцій та варіантне передбачення майбутнього розвитку суспільного виробництва з урахуванням оцінки можливих наслідків прийнятих рішень; обгрунтування напрямів соціально-економічного та науково-технічного розвитку. Завдання економічного прогнозування, з одного боку, - з'ясувати перспективи близького та майбутнього розвитку економіки, керуючись процесами, що склалися в реальній дійсності; з іншого боку, - сприяти розробці оптимальних поточних і перспективних планів, спираючись на розроблений прогноз і

оцінку прийнятого рішення з урахуванням його наслідків у прогнозованому періоді. Економічне прогнозування базується на дослідженні закономірностей економічних процесів розширеного відтворення.

Одним з найважливіших етапів складання прогнозу є підготовка для уряду пропозицій з розробки конкретних заходів державного регулювання та впливу на економіку. Держава може застосовувати пільгові податки, відсотки по кредиту, порядок нарахування амортизації тощо. Вона також може вводити та використовувати й інші дійові важелі: бюджетні інвестиції, субсидії, дотації. За необхідності можуть вводитись певні державні обмеження, які стосуються матеріальних, грошових чи інших потоків, а саме: квоти, мито, контрактні чи державні замовлення та інше.

Основними функціями економічного прогнозування є:

˗науковий аналіз економічних,

соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій; ˗ дослідження об'єктив ного розвитку

економіки і соціально-економічних явиш у конкретних умовах у певний період; оцінка об'єкта прогнозування;

˗виявлення альтернатив розвитку економіки і соціального розвитку;

˗нагромадження наукового матеріалу

для обгрунтованого вибору певних рішень.

6.Охарактеризуйте «школу наукового управління» Ф.Тейлора

Термін «наукове управління» ввів Фредерік Тэйлор (1856-1915). Тейлор Ф., американський інженер і дослідник, вважається основоположником науки упр авління.

В основу системи Ф. Тейлора покладено такі принципи:

уміння аналізувати роботу, вивчати послідовність її виконання;

підбір робітників (працівників) для виконання даного виду;

навчання й тренування робітників;

співробітництво адміністрації й робітників.

Важлива характеристика цієї системи - її практична реалізація за допомогою певних засобів, або "техніка системи".

До механізмів реалізації менеджменту Ф.Тейлор відносив:

хронометраж; стандартизацію знаряддя праці та

інструментів, а також вивчення виконання певного виду роботи на підставі аналізу рухів людини;

відокремлення функції планування;

розробку інструкційних карток для робітників; диференціювання тарифів.

М етодологія наукового управління трудовими процесами ґрунтувалася на аналізі змісту праці і виявленні основних складових її компонентів.

Відповідно до розробок Ф. Тейлора, засоби управління мають включати:

1. Визначення й точний облік робочого часу й вирішення в цьому зв'язку проблеми нормування праці.

2. Підбір функціональних майстрів - по проектуванню роботи; рухами; нормуванню й заробітній платі; ремонту встаткування; планово

- розподільним роботам; вирішенню конфліктів і дисципліні.

3.Введення інструкційних карт.

4.Диференціальну оплату праці.

5.Калькуляцію витрат на виробництво. Дослідники, що належали до школи наукового

управління, вперше звернули увагу на значущість людського фактора в процесі виробництва. Вони надавали великого значення системі стимулів зростання продуктивності праці, розробляли рекомендації щодо організації її, з урахуванням фізіологічних можливостей людей, обґрунтовуючи норми виробітку,

необхідні перерви в трудовому процесі. Ключовими моментами цієї теорії було -

стимулювання високої продуктивності праці,

добір людей, фіз ично та інтелектуально здатних виконувати певні види праці, та спеціальне навчання їх.

Якщо прихильники школи людських відносин зосереджувалися на проблемах налагодження мікроклімату в колективі, то представники школи наукової поведінки намагалися допомогти

працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей, для самов иявлення в процесі праці.

Основні положення школи наукової поведінки: 1) раціональна організація управління, що враховує соціальні та психологічні аспекти трудової діяльності людей;

2)досягнення соціальної стабільності, тобто рішення проблем людей;

3)жорстка ієрархія підлеглості та формалізація

організаційних процесів, несумісних з природою людини.

Внесок школи наукового управління:

використання наукового аналізу стосовно визначення найкращих методів виконання завдання;

добір людей до виконання певних завдань та спеціальне навчання їх;

забезпечення робітників пев ними ресурсами, необхідними для досягнення мети;

систематичне використання матеріального стимулювання щодо підвищення продуктивності праці;

формування організації, в якій кожен робітник реалізовував би свій потенціал; застосування прийомів управління

міжособовими відносинами для підвищення ступеня задоволення потреб та продуктивності праці.

Заслугою Тейлора та його послідовників слід також вважати обґрунтування потреби виділення управлінської праці як сфери діяльності особливої групи людей, які можуть досягати в ній високої продуктивності.

Поява школи наукового управління була переломним моментом, після якого управління

почали в изнавати як самостійну сферу наукових досліджень.

Керівники-практики та вчені, завдяки дослідженням прихильників школи наукового управління дійшли висновку, що методи і підходи, які застосовуються в науці і техніці,

можуть бути також використані для ефективного досягнення цілей організації.

Недоліки школи наукового управління:

•розглядання праці людини на рівні машин, виключення психологічного фактора;

•заперечення лінійної системи управління через відокремлення функцій планування;

•організація розглядалася як замкнута

система;

•переоцінка неформальних факторів

(спілкування, самоповага).

7.Визначте зміст та напрями громадського контролю за діяльністю

ДНЗ.

Одним із принципів державної політики в галузі освіти є демократичний, державно - громадський характер управління освітою у ст. 10 Закону

«Про освіту» ( для управління освітою створюється система державних органів управління і органи громадського самоврядування).

Формами самоврядування освітнього закладу є Рада закладу, піклувальна рада, загальні збори,

педагогічна рада та інші форми. Порядок виборів органів самоврядування освітньої установи та їх компетенція визначаються статутом освітнього закладу.

Рада ДНЗ - це колегіальний орган державногромадського управління, покликаний

вирішувати в першу чергу завдання стратегічного управління ДНЗ.

Спробуємо розібратися, що це означає. Коли дитячим садом управляють тільки представники офіційної «владної вертикалі» - засновники ДНЗ, адміністрація на чолі з завідуючою, характер управління можна позначити як виключно

«державний » .

Але якщо до реального управління ДНЗ починають долучатися і представ ники громадськості , насамперед батьківської, виникає інший, більш демократичний державногромадський характер управління. Тому ідея створення Ради закладу , в якій є і представники державного, професійно - відомчого сектора (представники заснов ника, завідуюча ДНЗ ), і

носії громадськості ( представники батьків,

активні і шановні громадяни ) - не що інше, як крок до практичної реалізації цього принципу.

Рада закладу - не швидка допомога, чи не пожежна команда і не група збирачів грошей для потреб ДНЗ, а стратегічний штаб ДНЗ, постійний конструктивний помічник і порадник керівника ДНЗ у визначенні та реалізації намічених цілей і стратегії їх досягнення .

Сучасні батьки стурбовані рівнем освіти, які отримають їх діти, мають власний погляд на те,

чому, як і в яких умовах вчити майбутнє покоління . Тому зараз як ніколи потрібен відкритий діалог між усіма учасниками процесу .

Широкому розвитку практики громадської участі в управлінні освітою заважають :

•брак інформації ;

•нерозуміння реальних повноважень ;

•недостатня опрацьованість нормативної бази;

•складність процедур створення;

•відсутність можливості для навчання;

• кадрова проблема по кандидатурі голови Ради закладу

8.Назвіть психологічні методи прийняття управлінських рішень.

Методи прийняття управлінських рішень на основі творчого мислення (психологічні методи)

Процес творчого мислення має п'ять стадій:

1.Підготовка - збір фактичних даних.

використовується конвергентне (аналітичне) мислення. проблема визначається з різних сторін, в різних її формулюваннях.

2. Розумові зусилля - використання дивергентного мислення, яке веде або до можливого вирішення проблеми, або до фрустрації (розчарування). (Фрустрація - важливий фактор, за нею звичайно треба вироблення дійсно вдалих ідей.)

3. Інкубація - проблема залишається в підсвідомості, в той час як людина займається іншими справами. За цей час слабшає емоційне гальмування і протидію новим ідеям, а також виникає можливість сприйняти нові ідеї, які можуть виникнути за цей час.

4.Осяяння - «спалах», що дає можливість вирішити розглянуту проблелгу.

5.Оцінка - аналіз всіх ідей, отриманих на

попередніх стадіях.

Основними методами творчого пошуку правильного управлінського рішення виступають:

1.методи індивідуального творчого пошуку

(аналогії, інверсії, ідеалізації); 2.методи колективного творчого пошуку («мозковий штурм», конференція ідей, метод колективного блокнота);

3.методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об’єктів, метод морфологічного аналізу).

Серед соціально-психологічних характеристик прийняття управлінських рішень слід звертати особливу увагу на комплексність, регулятивну спрямованість, рівень використання системи операційних засобів, інтегративність,

послідовність, високу варіативність.

До теперішнього часу накопичено досить велика кількість методів вироблення управлінських рішень. Так, В.А. Лисичкин виділяв три класи методів:

загальнонаукові (М етоди логічного та евристичного характеру: спостереження, експеримент, аналіз, індукція і дедукція,

експертні оцінки, колективна генерація ідей);

Найбільш цікавими, на наш погляд є метод експертних оцінок, покликаних дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних сторін об'єкта прогнозування на основі обробки та аналізу сукупності індивідуальних думок експертів. І колективна генерація ідей, що полягає в мозковому штурмі, сінектіческіх ідеях,

які передбачають встановлення взаємозв'язків і взаємозалежностей між непорівнянними, на перший погляд, пропозиції. М етод анал ізу використовує будь-який керівник, незалежно від його розумових і особистісних особливостей,

оскільки аналіз дає можливість діагностувати стан соціального об'єкта і екстраполювати.

інтернаукові (М етоди, що не володіють всеосяжним характером, але застосовні до широкого кола об'єктів із різних сфер діяльності:

статистика, моделювання і т. д.).

До найбільш часто застосовуваних методів можна віднести методи конкретного виховного

впливу на підлеглих, що передбачає інформацію про конкретної особистості, особливості поведінки та способу життя.

Найуспішніше працює керівник, який використовує різні методи прийняття рішення, вміло міняє їх залежно від ситуації.

9.Охарактеризуйте «школу ідеальної

бюрократії» М .Вебера.

Див 68 птиання 10. Визначте мету управлінського циклу та

функції контролю.

Поняття «контроль» передбачає неоднозначне трактування: контроль як один із головних принципів управління, контроль як стадія процесу (циклу) управління і, нарешті, контроль як функція управління. Це пояснюється тим, що кожен виробничий цикл або соціальний процес відрізняється певними характеристиками та вимагає управлінського впливу, що забезпечує досягнення мети, визначеної заздалегідь. Для цього орган, що відпрацьовує управлінські впливи, повинен знати про їх необхідність та мати деякі конкретні вихідні характеристики, які можуть бути корисними для підготовки впливу.

Один із аспектів контролю справді полягає в забезпеченні підпорядкування будь-чому. Однак зводити контроль просто до таких обмежень означало б залишити поза увагою основне завдання управління: контроль – як процес забезпечення досягнення підприємством своїх цілей.

Управлінський цикл є своєрідним системним утворенням, що складається із певних і в кожному циклі повторюваних частин – елементів. Оскільки кожний управлінський цикл має той чи інший протяг у часі, його елементи предстають як етапи, стадії, процедури, операції

процесу управління. Один елемент переливається в інший, попередній служить основою для реалізації та здійснення наступного.

Своєрідний вияв циклічного характеру діяльності по управлінню полягає також у тому, що процес управління – це, по суті, процес круговороту циркулюючої інформації.

Таким чином, управлінський цикл можна визначити як повторювану сукупність послідовно здійснюваних операцій, що складають технологію процесу управління.

Управлінські цикли, що послідовно змінюють один одного, складають форму, в якій реалізується зміст діяльності по управлінню соціальними системами.

11.Назвіть психологічні прийоми поведінки в у спішному прийнятті

рішень.

Процес прийняття управлінських рішень порівняно з іншими видами психічних процесів людини дуже складний. Усі люди приймають рішення по-різному. Немає двох людей, які мислять і поводяться зовсім однаково навіть при розв'язанні однієї проблеми. Ці розбіжності пояснюються широким розмаїттям особистісних факторів, що впливають на процес прийняття управлінських рішень.

До особистісних факторів належать психічні процеси, психічні стани й психічні властивості,

що впливають на процес прийняття рішень.

Психічні процеси поділяють на три основних види: пізнавальні, вольові, емоційні, мотиваційні. Найважливіше значення серед них у ході прийняття рішень мають пізнавальні, або когнітивні, процеси, а саме: інтуїція, сприйняття, пам'ять, мислення, уява й увага.

Психічні стани. Вони лежать в основі реакції

Існує багато інших факторів, які мають значний

10.

Журнал(и) обліку вхідних документів та

позитивні сторони роботи, фіксують помилки та

особистості на зовнішні та внутрішні стимули,

вплив на ефективність прийняття управлінських

реєстрації документів, створених закладом (всі

упущення.)

спрямовані на досягнення деякого корисного

рішень. Перш за все – це особисті якості

документи, які видає керівник закладу чи ті, які

13. Визначте мету, завдання і принципи

результату. Психічні стани дуже мінливі,

керівника, під якими якраз і розуміємо освіту,

отримує від міністерства та інших установ,

організації дошкільної освіти в Україні

залежать як від конкретної ситуації, так і від

досвід, знання. Також сюди можна віднести і

мають свій номер та реєструюються в журналі)

(Закон України «Про

дошкільну

індивідуальних

психологічних

особливостей

характер керівника, вік тощо. По-друге –

11.

М атеріали щодо проведення атестації

освіту»).

людини. Поведінка не завжди має логічний

поведінка керівника (звички,

психологія,

педагогічних

та

інших

працівників

закладу

М ета: забезпечує розвиток,

виховання і

характер. Почуття й емоції "конкурують" з

лояльність тощо).

(заяви, списки працівників, які атестуються, та їх

навчання дитини, грунтується на

розумом і

логікою. Тому стає

зрозумілим

12.

Проаналізуйте статутні

документи

характеристики, графік роботи атестаційної

поєднанні

сімейного

та

суспільного

"амплітудне" прийняття рішень людиною -

дошкільного навчального закладу.

комісії тощо).

виховання,

досягненнях

рішення коливаються від спонтанних і

Перелік

обов’язкової

організаційно

–

12.

Копії документів статистичної звітності.

вітчизняної

науки,

надбання х

світового

несподіваних до логічних і розрахованих. Процес

розпорядчої документації.

13.

Графіки роботи працівників закладу.

педагогічного

досвіду,

прийняття рішень - поєднання розрахунку,

1.Ліцензія на право ведення закладом діяльності

14.

Правила

внутрішнього

трудового

сприяє формуванню

цінностей демократичного

інтуїції, почуттів на певний момент часу.

з надання освітніх послуг (стосується лише

розпорядку.

правового суспільства в

Приймаючи рішення інтуїтив ного характеру,

закладів приватної форми власності).

15.

Посадові (робочі) інструкції працівників

Україні.

менеджери

віддають

перевагу

відчуттю

2.

Свідоцтво про державну атестацію закладу та

закладу.

Стаття 6. Принципи дошкільної освіти

правильного вибору. Використовується так

матеріали державної атестації.

16.

Журнал прибуття (вибуття) дітей у

Принципами дошкільної освіти є:

званий "дар божий", "шосте чуття". Але важливо

3.

Статут закладу.(відомості про роботу,

закладі.(відповідні записи про новоприбувших

доступність

для

кожного

громадянина

не переоцінювати фактор інтуїції, не зловживати

організацію ДНЗ –“ візитка”)

дітей або про їх вибуття, додаються відповідні

освітніх послуг, що

його використанням у практиці прийняття

4.

Книга(и) наказів з основної діяльності,

довідки про ту чи іншу причину)

надаються системою дошкільної освіти;

управлінських рішень.

кадрових питань та книга(и)

реєстрації наказів

17.

Книга прийому та передачі справ при зміні

рівність умов для реалізації задатків, нахилів,

Процес прийняття рішень має на меті вирішення

(велика збірка наказів, підшита і зберігається 75

керівника закладу.

здібностей,

проблеми. Успішне прийняття рішень базується

років)

18.

Протоколи

загальних

зборів

працівників

обдарувань, різнобічного розвитку кожної

на наступних умовах:

5.

Річний план роботи закладу на навчальний рік

закладу.

дитини;

праваприймати рішення мають лише керівники

та оздоровчий період.(опис всіх освітніх і не

19.

М атеріали щорічного звітування керівника

єдність розвитку, виховання, навчання і

тих чи інших організацій.

тільки, завдань ДНЗ, які ставлять пред собою

закладу.

оздоровлення дітей;

повноважень-

передбачається

розмежування

керівництво )

20.

Контрольно-візитаційна книга закладу.(

єдність

виховних

впливів

сім'ї

і

компетенції між керівниками різних рівнів.

6.

Книга протоколів засідань педагогічної ради

заносяться зауваження та пропозиції осіб, що

дошкільного навчального

обов’язковостіобов’язкове прийняття рішення

закладу.(документально

підтвердженні,

перевіряли роботу ЗНЗ. У записах вказуються їх

закладу;

наступність і

перспективність

між

керівником, якщо цього вимагає ситуація, що

фіксовані відомості про обговорення питань на

прізвища та ініціали, посада, дата. Дана книга –

дошкільною та початковою

склалася.

порядку денному , в той чи інший день за річним

це

бачення

загальноосвітнього

закладу

загальною освітою;

компетентності — вміння

керівника приймати

планом)

науковцем,

інспектором,

методистом,

світський характер дошкільної освіти;

кваліфіковані рішення.

7.

Книга обліку особового складу працівників.

меценатом, гостем... Важливість регулярного

особистісно-орієнтований підхід

до

відповідальності– санкції, які можна застосувати

8.

Особові справи працівників закладу.(відомості

ведення цієї книги, послідовність записів, які

розвитку особистості

щодо керівника при прийнятті хибного рішення.

про всіх без винятку працівників закладу )

здійснюються

людьми “зі сторони”,

дають

дитини;

своєчасності — необхідність прийняття рішення

9.

Трудові книжки працівників та книга обліку

об’єктивну оцінку навчально-виховному закладу

демократизація та

гуманізація

педагогічного

в певний період часу.

трудовихкнижок.

в цілому, вказують на найбільш яскраві,

суттєві

процесу;

відповідність змісту,	рівня	й обсягу
дошкільної освіти

особливостям розвитку та стану здоров'я дитини

дошкільного віку.
Стаття 7. Завдання дошкільної освіти
Завданнями дошкільної освіти є:
збереження та зміцнення	фізичного,
психічного і духовного
здоров'я дитини;

виховання у дітей любові до України,

шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови,

регіональних мов або мов меншин та рідної мови, національних цінностей Українського народу, а також

цінностей інших націй і
народів,	свідомого	ставлення	до себе,
оточення	та довкілля;
формування особистості дитини,			розвиток

її творчих
здібностей, набуття нею соціального досвіду;
виконання		вимог Базового	компонента
дошкільної	освіти,
забезпечення		соціальної	адаптації	та
готовності	продовжувати

освіту;

здійснення соціально-педагогічного патронату сім'ї.

14. Назвіть та охарактеризуйте причини неефективності контролю.

Неефективний менеджмент — це нездатність приймати правильні рішення, що відповідають потребам ринку. Наведемо основні причини кризи в організації:

•помилки у стратегічному плануванні й концептуальних підходах;

•дилетантський підхід до менеджменту;

•істотні розбіжності й конфлікти між окремими особами та групами;

•невміння правильно ставити цілі перед

працівниками та зацікавлювати їх;

• відсутність контролю. Неефективний менеджмент є наслідком помилок і прийняття неправильних рішень конкретних людей — менеджерів або власників фірм, а не результатом фатального збігу обставин. На менеджмент негативно впливають такі ситуації:

- коли фірми, які, продовжують діяти за старими рецептами, якщо в діях керівництва відсутня гнучкість, воно не сприймає критики, а проте фірми, переоцінивши власні можливості,

продовжують розширюватись;

- у керівництві відбувається боротьба за владу, існує неприхована ворожість, здійснюється взаємне блокування рішень, панує кумівство,

кругова порука; - влада зумовлена фактом власності за відсутності

навичок управління; це часто трапляється в сімейних фірмах, якщо власники (або спадкоємці) починають роботу, коли вони ще надто молоді чи не мають потрібних знань з управління,

реалізують свої задуми в авторитарному порядку й безконтрольно;

- відсутні концептуальні підходи до управління,

панує неефективний управлінський стиль, співробітники недостатньо поінформовані, не беруть участі у прийнятті рішень; на цьому тлі керівництво в'язне у дрібницях; відсутні виразні цілеспрямування. Для деяких фірм властиві одразу кілька з описаних недоліків, через те що

відсутня довіра між керівником і співробітниками,

відбувається відплив кваліфікованих менеджерів і співробітників. Такі фірми нерентабельні, їх переслідують невдачі, серед їхніх працівників

переважають посередності.

15. Розкрийте види протоколів: стислий,

повний, стенографічний..

За обсягом фіксованих даних протоколи поділяють на:

Стислі, в яких записано лише ухвалу або

поширену резолюцію, а також зазначено номер,

дату, назву організації, кількість присутніх, порядок денний. Під рубрикою «Слухали» —

назва питання, хто висловився.

Повні, в яких записуються виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань. У

докладний протокол заносять також запитання доповідачеві та конспективний запис виступів під

час обговорення.

• витяг з протоколу — коротка форма

повного протоколу. У витягу вказують прізвища та ініціали тих, хто виступив (без викладу виступів), а також зміст прийнятих рішень. Витяг із протоколу підписують голова й секретар засідання. У протоколі роблять помітку про зроблений витяг, а також зазначають, кому його вручено чи надіслано.

Стенографічні, де всі виступи, репліки, запитання й відповіді записуються дослівно. Якщо хід засідання стенографується, зміст виступів до протоколу не заноситься; розшифрована та оформлена належним чином стенограма додається до протоколу.

16. Визначте	повноваження	центральних
органів управління освітою.
- ліквідувати рівні	акредитації	(І-ІV) вищих
навчальних закладів;\

-розширити повноваження центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки;

-створити Громадську раду з якості освіти,

визначити її статус та повноваження;

-запровадити незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти;

-закріпити на рівні закону зовнішнє незалежне оцінювання, визначити порядок його проведення;

-уточнити порядок вступу до вищих навчальних закладів, запровадити конкурсний бал;

-ліквідувати освітньо-кваліфікаційний рівень

«спеціаліст»; - запровадити новий освітньо-науковий рівень

«доктор філософії» (кандидат наук);

- визначити організаційно-правові форми інноваційної діяльності вищих навчальних закладів;

-запровадити дослідницькі університети;

-передбачити можливість створення наукових товариств студентів (курсантів, слухачів),

аспірантів, докторантів і молодих вчених;

- визначити особливості навчальної та наукової діяльності військових вищих навчальних закладів

(вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання); тощо.

17.Обгрунтуйте психологічну складову проблеми підвищення ефективності

праці.

Кожній певної професійної групі притаманний свій сенс діяльності, своя система цінностей,

зумовлені, передусім, спрямованістю діяльності їхньому об'єкт.

Проблеми підвищення ефективності професійної діяльності актуальні нічого для будь-якого часу й будь-який соціально-економічної формації, у кризове період значимість їх зростає. М ожна

виділити декілька категорій суб'єктів

(індивідуальних і групових), котрим ефективність діяльності стає життєво важлива проблема:

а окремої людини, фахівця, ефективність його професійній діяльності стає його особистою проблемою, оскільки вона пов'язана, з одного боку, із задоволенням його потреб, з іншого боку

- з побудовою його професійного й життєвого шляху; б) роботодавцеві розв'язання проблеми

ефективне використання професійного потенціалу найманих працівників пов'язані з оптимальнимсоотнесением доходів населення і витрат, також перспективами розвитку її бізнесу;

в) для професійного співтовариства розв'язання проблеми ефективності праці його членів є умовою професійного виживання і еволюції інституту професіоналів даного профілю;

р) суспільству загалом проблема професіоналів, раціонального їх використання, проблема ефективності праці взагалі важлива з погляду розвитку суспільства, використання ресурсів.

18.Розкрийте вимоги, які дозволяють уникнути неправильних управлінських

рішень.

Управлінське рішення – це вибір альтернативи,

здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції і спрямований на досягнення цілей організації.

Відмітними рисами прийняття рішень в організації є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована на фактах і ціннісних орієнтирах;

процес взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина

щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління. Результатом роботи менеджера є управлінське рішення. Від того, яке буде це рішення, залежить уся діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов’язано з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив.

Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою – проблемою вибору, що зробити не завжди легко.

Існує багато підходів до виділення різних етапів і стадій процесів ухвалення рішення. Більшість розходжень виникає з питання про включення в процес стадії, пов’язаної з виконанням рішення. У багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконання рішення.

Будь-яке управлінське рішення проходить через три стадії:

1.З’ясування проблеми– збір інформації,–

з’ясування актуальності,– визначення умов при яких ця проблема буде вирішена 2. Складання плану рішення– розробка

альтернативних варіантів рішення,– зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами,– оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках,– оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності,– складання програм рішення,– розробка і складання детального плану рішення

3. Виконання рішення– доведення рішень до конкретних виконавців,– розробка заохочень і покарань,– контроль за виконанням рішень.

19. Розкрийте управлінські рішення:

планові, організаційні, мотиваційні. Управлінське рішення – це вибір альтернативи,

здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції спрямований на досягнення цілей організації.

За функціональним призначенням існуютьпланові управлінські рішення, які стосуються планування діяльності організації та її підрозділів. Планові рішення включають :

визначення місії підприємства; з'ясування природи бізнесу; визначення цілей; аналіз змін у зовнішньому оточенні та їхнього впливу на майбутнє підприємства; вироблення стратегії й тактики досягнення поставлених цілей.

Організаційне рішення – це вибір з альтернатив, який повинен зробити керівник,

щоб виконати обов’язкок, щодо його посади.

Його ціль – забезпечення руху до поставлених перед організацією цілей.Організаційне рішення складається з визначення структури,

розподілу функцій між підрозділами і посадовими особами, установлення підпорядкованості і схеми взаємин.Особливістю організаційних рішень є їхня орієнтація на порівняно великий діапазон ситуацій. Навіть організації одноразового призначення можуть при виконанні поставленої задачі зіштов хнутися з різноманітними складностями. Тому їхніми необхідними якостями є адаптивність (здатність пристосовуватися до обставин) і стійкість до сторонніх впливів. До найбільш складних і відповідальних відносять рішення, що

називають технологічними або управлінсько-

технологічними. Клас технологічних рішень у виробничих організаціях містить у собі,

зокрема: визначення мети, установлення готовності до проведення робіт і визначення їхнього головного напрямку, розподілу сил,

засобів і способу проведення робіт, постановку задач підрозділам.

М отиваційні рішення включають: з'ясування потреб підприємства і потреб підлеглих;

визначення ступеня задоволення цих потреб у ході діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства; аналіз причин зростання задоволення роботою й продуктивності праці підлеглих; виявлення заходів, що сприяють підвищенню рівня задоволеності роботою й продуктивності праці підлеглих.

20. Охарактеризуйте «емпіричну школу управління» П. Дракера.

Виникла вона на основі об'єднання основних положень та ідей класичної школи і школи людських відносин у процесі розробки теорії і вивчення практики управління. Засновником і теоретиком школи прийнято вважати професора менеджменту Нью-Йоркського універси¬тету, видатного теоретика в галузі управління П.Друкера. Він розробив теорію про управління як навчальну дисципліну. Найбільш відома робота Друкера "Ефективний керуючий", що стала теоретичною основою кон¬цепції "управління за цілями". В основі цієї концепції лежить так званий "синтетичний" підхід до організації. Тобто організацію розглядають як багатопланове явище, яке об'єднує цілі, ресурси і процеси, що відбувають¬ся як у самій організації, так і за її межами (зовнішнє середовище). У той час

(середина 50-х років ХХ ст.) більшість менеджерів зосереджували основну увагу на функціях і процесах управління. Друкер же запропонував інший підхід: управління починається з розробки цілей, і тільки після того, як цілі визначені і сформульовані,

переходять до формування функцій, системи взаємодії й органі¬зації процесу виробництва.

Основними елементами концепції "управління за цілями" є:

-визначення чітких стратегічних цілей;

- залучення до визначення і формулювання цих цілей усього персоналу організації;

-	оцінка ефективності на основі
результатів.

Головним напрямом досліджень в емпіричній школі є вивчення змісту праці і функцій керівників. Вибір такого напряму досліджень пов'язаний з тим, що емпірики акцентують увагу на професіоналізації управління, тобто перетворенні праці управління на його самостійний, специфічний вигляд — в

особливу професію. Представники цієї школи стверджують, що праця керівника характеризується двома особливостями, яких немає в жодної професії. Суть першої особливості полягає в тому, що менеджер повинен створити з наявних різнорідних ресурсів достовірно цілу єдність, а другий — у

тому, що кожне рішення і дію він пов инен орієнтувати на довгострокові перспективи розвитку організації.

У представників емпіричної школи склалися і свої погляди на виконання функцій менеджерами. Вони стверджують, що,

незалежно від посади, кожен менеджер виконує такі головні функції:

визначення цілей підприємства,

можливих шляхів їх досягнення і залежно від цього доведення конкретних завдань до працівників підприємства;

в основі діяльності підприємства лежить класифікація робіт, їх розподіл,

створення оптимальної структури, підбір і розстановка кадрів;

використання міри заохочення і примушення для стимулювання і координації діяльності працівників, встановлення контролю на основі постійних зв'язків між керівниками і підлеглими; встановлення норм вироблення,

оцінка діяльності підприємства й окремих працівників на основі аналізу;

встановлення мо тивації працівників залежно від результатів їх діяльності.

Враховуючи, що діяльність менеджера носить комплексний характер, представники емпіричної школи вважають, що, окрім вузької спеціаліз ації в області технічних або гуманітарних наук, він повинен володіти науково обґрунтованими і перевіреними на практиці методами і прийомами управління.

Рекомендуючи практичні прийоми керівникам, емпірики особливу увагу акцентують на вмінні налагоджувати взаємозв'язки, встановленні ліній комунікацій

21.Розкрийте зміст адміністративногромадської діяльності ДНЗ.

Див 24 пит

22.Розкрийте управлінські рішення: планові, організаційні, мотиваційні.

Див 19 питання

23. Охарактеризуйте «емпіричну школу управління» П. Дракера.

Дивитись 20 питання

24. Розкрийте зміст адміністративно-

громадської діяльності ДНЗ. Адміністративно-господарська діяльність.

Плануються заходи спрямовані на створення розвивального життєвого простору дитини:

оснащення прогулянкових, фізкультурних майданчиків, фізкультурних та музичних залів,

медичних, лікувально-профілактичних кабінетів,

кімнат для роботи гуртків, благоустрій та озеленення територій, ремонт приміщень,

придбання і ремонт меблів тощо.

Прописується в річному плані, як окремий розділю

25.Визначте психологічні особливості поведінки керівника в процесі

прийняття управлінських рішень. Прийняття рішень справедливо визнається центральною ланкою багатогранної діяльності керівника. Функція «прийняття рішень» задана його соціальним статусом, розпорядчим використовувати об'єктивні можливості і суб'єктивні якості, як власні, так і оточуючих, для впливу на хід подій; керівник несе відповідальність за наслідки вибору можливостей. У зв'язку з цим у рамках соціальної психології управління активно ведеться пошук сукупності рис, властивостей особистості і характеристик поведінки керівника,

від яких залежить успішність керівництва. Поведінка в процесі прийняття рішення,

особливо в умовах невиз наченості, є результатом відображення суспільних вимог в індивіду альній діяльності професійного керівника.

Характерними для прийняття рішення є активність суб'єкта і усвідомлення ним до певної міри власної діяльності. Специфіку управлінської діяльності людини буде складати постійна боротьба чи конфлікт мотивів. Саме його вирішення, або нівелювання, відбивається в поведінці керівника як вибір альтернатив. При цьому виявляється потенціал здібностей до керівництва, мотиваційний профіль, здатності йти на ризик. Поведінка керівника виражає його психічну організацію і життєвий досвід. Воно опосередковано соціальними установками, нормами і традиціями, що панують у соціумі відносинами, що в значній мірі визначає зміст і стиль прийнятих рішень. Стиль прийняття рішень справляє визначальний вплив на формування норм і традицій, очіку вань,

соціальних установок та міжособистісних відносин у соціальних групах. За характером прийнятих рішень, за вміння м вирішувати проблемні ситуації можна будувати прогнози щодо спроможності людини працювати з людьми, виконувати функції керівництва в цілому; можна оцінювати, як здійснюються окремі кроки в реалізації рішення, які протікають в основному в актах спілкування та організаційних відносинах. Особливо з начущим вага управлінської діяльності в напружених соціально-психологічних ситуація х. Такого роду ситуації спонукають до прискореного прийняття рішень при дефіциті інформації і часу. Якщо система працює нормально, то ухвалення рішень рутінізіруется і керівник здійснює функції контролю. Але є ситуації, які передбачають швидку зміну схем прийняття рішень, пошук мало доброї слави альтернатив. У цих ситуаціях статус наказує керівнику втручання. Таким

чином, керівництво супроводжується високою пошуковою активністю ще до того як виникне необхідність здійснювати спеціальну професійнудіяльність по прийняттю рішення.

Навіть якщо жодна з альтернатив розвитку подій не задовольняє керівника повністю, він повинен прийняти рішення, тобто здійснити «вольовий акт», вибравши одну з можливостей,

покладаючись на свій професіоналізм, інтелект, інтуїцію.«Вибір здійснюється тоді, коли неможливо звести до єдиного критерію перевагу,

принаймні, двох з існуючих альтернатив поведінки. Якщо перевагу може бути розкрита людиною безпосередньо, то допустимо говорити про типову завданню знаходження правильного рішення, а не прийняття рішення, при якому інтелект людини відіграє найважливішу роль ».

Вибір, який представляє собою основу управлінського рішення не може здійснюватися виключно на основі інтелектуального аналізу.

Необхідний облік цінностей керівника і підлеглих, яких стосуватиметься рішення, взаємодія розуму і волі, що не виключає прийняття непередбачуваних рішень.

Враховуючи те, що керівник постійно знаходиться в ситуації конфлікту мотивів і вибору, він буде виступати стресостійким людиною, здатним вирішувати навіть в умовах психологічноїнапруги. Оцінка і вибір керівником можливостей поведінки тісно пов'язані з соціальними установками, відносинами і рольовими очікуваннями суб'єктів управлінських відносин. Передбачення і прогноз найкращого можливого поведінки тісно пов'язані з процесами соціальної перцепції, інтерпретації, атрибуції. «При цьому свідомістю керівника відбивається

сам вибір і реалізована можливість, але ніяк не суб'єктивні чинники цього вибору».

Кожен керівник незалежно від сфери його діяльності виконує при вирішенні проблем схожі дії. Найчастіше до них відносять такі:

•діагностику проблеми;

•формулювання обмежень і критеріїв для прийняття рішень;

•виявлення альтернатив;

•остаточний вибір.

На думку А. Г. Ковальова найважливішими етапами прийняття управлінського рішення є початкові, тому що вони пов'язані зі збором інформації та її розподілом і співвіднесенням.

Керівники вищої ланки взагалі воліють інформаційний тип влади. Перші гіпотези і моделі, що є по суті інформаційними в иникають саме на ранніх етапах управління. «Перший,

початковий етап - це усвідомлення проблеми. Для того щоб усвідомити проблему необхідно мати багато якісної інформації.Друга стадія -

збір всієї інформації. Для того щоб з'ясувати причини труднощів чи для того щоб ставити нові питання, необхідно мати інформацію, як внутрішню, що стосується об'єктивних факторів, так і зовнішню - досвід споріднених підприємств, наукові дані з організації праці та управління, технології, економіці і т.д. Третій етап рішення - висування гіпотез и. Гіпотеза - це модель можливого рішення, попереднє рішення,

прийняте на основі первинної інформації ».

26.Охарактеризуйте інформаційне забезпечення ДНЗ.

Призначення служби інформаційного забезпечення ДНЗ:

1. Формування інформаційного освітнього середовища закладу, поетапне вирішення задач

інформатизації освіти (інформаційні стенди,

оголошення, виставки); Форми інформатизації: педради, педгодини, семінари, семінари-

практикуми, засідання круглих столів,

консультації, відкриті покази різних видів роботи, майстер -класи, клуби, творчі лабораторії обмін досвідом, взаємовідвідування, обговорення новинок педагогічної літератури, психолого-

педагогічний консиліум, творчі мікрогрупи, гуртки якості, школа дослідника

2.Впровадження нових інформаційних технологій в освітній і управлінський процеси;

3.Інформаційно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу:

нормативно-правові документи (Закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету

М іністрів України);

галузеві нормативно-правові та інструктивно-методичні документи, що регламентують діяльність дошкільного закладу

(накази, розпорядження, листи, рекомендації, положення М іністерства освіти і науки України,

місцевих ор ганів виконавчої влади та інші нормативно-правові акти);

Базовий компонент дошкільної освіти

України (державний стандарт дошкільної

освіти), програми (основні й додаткові), навчальні, навчально-методичні, методичні

посібники з різних з містових напрямів дошкільної освіти; наукова література з різних галузей знань (педагогіка, психологія, медицина, біологія, соціологія та ін.);

документація вихователя-методиста, що визначена відповідним наказом М іністерства освіти і науки України;

зразки перспективного досвіду роботи дошкільних навчальних закладів міста, району, області, країни. Всі ці матеріали обов’язково анотуються. В анотації (яку складає вихователь-

методист чи завідувач) коротко викладається зміст досвіду та подаються рекомендації щодо його використання);

методичні розробки консультацій для педагогів і батьків (педагогічного, методичного, психологічного, медичного, деф ектологічного змісту тощо), плани проведення семінарів,

практикумів, тренінгів, круглих столів, ділових ігор та інших форм методичної роботи з кадрами;

зразки планування освітньої роботи з дітьми за різними моделями, а також методичних розробок різних форм організації дитячої життєдіяльності (свят, розваг, походів за межі дитячого садка, ігор, дослідно-пошукової діяльності, навчально-пізнавальних занять та ін.);

банк інноваційних педагогічних технологій;

добірка фахових періодичних видань

(газети, журнали, альманахи, часописи тощо); бібліотека художньої літератури для дітей (з програмовими й позапрограмовими творами різних жанрів вітчизняних і зарубіжних авторів, українського фольклору);

зразки ігрових та дидактичних матеріалів, посібників;

перелік наочних засобів розвитку і навчання (репродукції картин, альбоми,

ілюстрацій, фотоматеріалів, схеми, таблиці,

муляжі, аудіо та відеоматеріали, електронні засоби навчання тощо) із зазначенням місця їх розташування ;

технічні засоби розвитку і навчання

(телевізор, магнітофон, відеомагнітофон, комп’ютер, інтерактивна дошка та ін.).

4. Впровадження електронного документообігу:

нормативно-правове забезпечення дошкільної освіти

27.Розкрийте зміст і напрями діяльності спеціаліста районного управління освіти.

Уроботі керується Конституцією України,

Законом України „Про освіту”, „Про мови”,

Державною національної програмою „Освіта”(Україна ХХІ століття), Концепцією національного виховання, , Кодексом України „ Про працю”, Національною доктриною розвитку освіти іншими законами та урядовим рішеннями в галузі освіти, наказами і розпорядженнями М іністерства освіти і науки України, органів виконавчої влади, начальника відділу освіти та завідуючої РМ К, Положенням про районний міський кабінет, цією посадовою інструкцією.

Основні напрямки роботи є:

•створення умов для реалізації прав громадян, гарантованих Коституцією Укр., на отримання освіти відповідно до освітніх потреб особистості та її здібностей і можливостей

•здійснення управління навч. закладом

(НЗ), що знаходиться в межах відповідної території

•зміцнення матеріальної баз и НЗ,

забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу

• створення у межах своїх пов новажень умов для реалізації рівних прав громадян на освіту, соцзахист дошкільного і шкільного віку, наукових, педагогічних та інших працівників закладів та установ освіти і науки

•аналіз стану освіти і науки в районі,

прогнозування та розроблення районної програми розвитку освіти і науки, організація виконання забезпеченої програми організація навчальнометодичного та кадрового

забезпечення НЗ, підвищення кваліфікації педпрацівників проведення атестації та участь в акредитації

(конкретного) районного закладу освіти забезпечення соцзахисту, охорони здоров’я,

здоров’я та захисту прав учасників навчально-

виховного процесу

28.Розкрийте управлінські рішення:

планові, організаційні, мотиваційні..

Див 19 питання 29. Охарактеризуйте накази із загальних

питань.

Наказ — це основний розпорядчий документ,

який видає керівник підприємства, організації, установи на правах єдиноначальності і в межах своєї компетенції. Створюється наказ на основі і для виконання законів, постанов і розпоряджень уряду, наказів і директивних вказівок вищих органів, а також вирішення оперативних питань діяльності конкретного органу.

Накази із загальних питань, поділяються на ініціативні і такі, що в идаються на виконання розпоряджень вищих органів. Потрібно розрізняти специфіку написання і оформлення цих документів. Найповніше уявлення про них дає розгляд ініціативного наказу.

Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що протікають в організації,

на підприємстві. Реквізити ініціативного наказу такі:

1)назва організації і документа;

2)дата;

3)місце видання;

4)номер;

5)заголовок до тексту;

6)текст;

7)підпис;

8)візи погодження.

Оформлення наказів із загальних питань Текст наказу.

На цьому реквізиті слід загострити особливу увагу, оскільки він є найважливішою складовою частиною наказу. Текст наказу найчастіше складається з двох взаємопов’язаних частин – констатуючої (преамбули) і розпорядчої.

Констатуюча частина наказу в загальному вигляді містить в собі такі елементи: вступ; доведення; висновок.

У вступі необхідно зробити коротке введення в

суть питання, що розглядається. Тут слід зазначити причину, що призвела до видання наказу, викласти теорію питання, коротко описати коли і де вивчалося, перевірялося питання. Причини можуть бути такими: серйозні недоліки в роботі; позитивні результати роботи;

виконання наказів і розпоряджень законодавчих органів.

Розпорядча частина починається словом

"НАКАЗУЮ", яке друкується великими літерами на окремому рядку, а сама вона поділяється на пункти, кожен з яких нумерують арабськими цифрами. В останньому пункті зазначають осіб,

на котрих покладено контроль за виконанням наказу. Текст розпорядчої частини викладається у наказовій формі і включає інфінітивні дієслова

(доручити, здійснити, призначити).

30.Розкрийте методи арбітражу й посередництва у вирішенні конфліктів.

Практика "арбітражу", коли третя сторона виступає в ролі судді, приймає рішення в спірних ситуаціях, має давню історію і реалізується в різних формах. Арбітраж - це не тільки державна або офіційна практика, але й можливий алгоритм дій при вирішенні окремих видів інтерперсональних конфліктів.

М одель арбітражу, найбільш часто використовувана в практиці управління:

1)бесіда з одним із учасників конфлікту або за його зверненням до керівника, або з ініціативи самого керівника, який вважає за необхідне втрутитися в ситуацію;

2)бесіда з другим учасником конфлікту (їй може передувати збір додаткової інформації);

3)аналіз ситуації керівником, спрямований на

встановлення «істини» і вироблення власної позиції (рішення); 4) зустріч з обома конфліктуючими сторонами,

в ході якої ситуація обговорюється. Керівник робить на учасників конфлікту вплив з погляду своєї позиції, або просто повідомляє їм своє рішення щодо спірного для них питання. Його рішення може бути прийняте на користь однієї зі сторін, мати компромісний характер або опинитися деяким новим варіантом. Частим варіантом цього загального алгоритму є те, що керівник вже в ході бесіди з другою стороною конфлікту приходить до якогось варіанту рішення; він сам повідомляє першому прийняте ним рішення; або доручає це своєму співрозмовнику і вже не зустрічається з обома учасниками конфлікту; або під час бесіди з другим запрошується перший учасник, і йому повідомляють про досягнуті домовленості.

Важливі елементи дій керівника: їх спрямованість на встановлення «істини»,