Вступ

Актуальність теми викликана значним зростанням організованої злочинності у загальній структурі злочинності, однією з різновидів якої є бандитизм, який, як правило, пов”язаний зі збройними нападами на підприємства, організації і громадян. Як показуюить вибіркові вивчення кримінальних справ на осіб, засуджених за бандитизм, у 78% випадків бандитські напади закінчувалися убивством потерпілих, а на рахунку окремих банд їх у середньому від п''яти і більше. В Україні спостерігається стала тенденція щодо збільшення рівня такого злочину, як бандитизм. Відомо, що рівень, спосіб, якість життя кожного окремого члена суспільства й, таким чином, всього суспільства взагалі справляють значний вплив на загальний рівень злочинності в цьому суспільстві, особливо на ті види злочинності, які мають на меті корисливу наживу, тобто вчиняються задля власного збагачення. Корислива мотивація вчинення злочину є головною і досить характерною ознакою для такого злочину як бандитизм. Однак питання щодо того, які ж саме чинники призводять до наявного рівня бандитизму в структурі злочинності в Україні, а також до зростаючої динаміки рівня цього злочину, було і залишається актуальним і сьогодні. Вказане питання досліджується вже протягом досить тривалого часу багатьма відомими вченими. Зокрема, О.М. Литваком, який теоретично виділяє три головні блоки криміногенних чинників, що зумовлюють зростання злочинності: людська бездуховність, включаючи психічні хвороби; соціальна та генетична спадковість людей, а також об’єктивні та суб’єктивні умови, які провокують та полегшують вчинення конкретного злочину. Цікаві думки щодо цих питань висловлює у своїх дослідженнях також професор В.В. Голіна, розмежовуючи фактори, що впливають на рівень бандитизму в Україні, на такі їх види: 1) фактори, що формують даний рівень; 2) супутні фактори; 3) фактори, що сприяють розвитку бандитизму; 4) провокуючі фактори; 5) пенітеціарно – адаптаційні фактори. Бандитизм є дуже специфічним видом злочину, який характеризується створенням окремого злочинного формування (банди), озброєністю її членів, специфічним способом свого вчинення – нападом, абсолютною перевагою корисливої мотивації над будь-якою іншою, налаштованістю угруповання на тривалу злочинну діяльність. На загальному фоні того, що зараз коїться в Україні дуже легко буде утворити банду, а саме, людині у якої через певні чинники щось не склалося в житті легко буде знайти таких же впавших духом людей, які готові «переступити» через закон і почати свою злочинну діяльність у складі озброєної банди. Також, багато людей які були засуджені за скоєння тяжких злочинів у 1991-1996 роках зараз опиняються на волі, вже з навиками та знаннями які вони набрали під час відбування покарання, а що їх чекає на волі? Низький рівень життя, безробіття, розквіт злочиності та свавілля. Саме тому ці люди продовжують своє життя на стороні злочинності, поза законом.

Активізація боротьби з 6андитизмом почалася після прийнятя 7 червня 1995 р. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику в справах про бандитизм".

Як показало вивчення практики застосування кримінального законодавства, не завжди правильно визначаються такі ознаки складу бандитизму, як організація банди і керівництво нею, участь у банді й участь у бандитських нападах. Недостатньо повно з'ясовується, які саме дії вчинив кожен учасник банди, не встановлюються особи, що сприяють бандитській діяльності. Допускаються помилки в кваліфікації вчинених бандою нападів за сукупністю з іншими діяннями, оскільки не всі злочини, у яких взяла участь банда, охоплюються складом злочину бандитизму.

Актуальність розробки запропонованої проблеми пояснюється також і тим, що за увесь час існування статті про бандитизм, не було прийнято жодної спеціальної постанови Верховного суду СРСР, присвяченої цьому питанню. Тільки понад 30 років після прийняття Кримінального кодексу 1960 р. була прийнята постанова Пленуму Верховного суду від 7 червня 1995 р. № 9 "Про судову практику в справах про бандитизм", що досить докладно проаналізувала питання.

Мета мого дослідження – це всебічне вивчення такого злочину як бандитизм, причини його виникнення та шляхи припинення. У результаті аналізу матеріалу  для цього дослідження склалася наступна структура  курсової  роботи: вступ, 3 розділи, 7 підрозділів, висновки, додатки.

РОЗДІЛ I. ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ БАНДИТИЗМУ

1.1 Об’єкт бандитизму.

Стаття 257. Бандитизм Організація озброєнної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі – караються позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна [2, c.150]. Особлива суспільна небезпека бандитизму полягає в тому, що банди вчинюють вбивства, згвалтування, насильницькі заволодіння майном, тронспортними засобами, зброєю, наркотиками, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничого рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна та інші подібні дії. Сама організіція і існування озброєної банди вже представляє серйозну загрозу для суспільства, безпеки людей, для власності, нормального функціонування державних, громадських і приватних підприємств, установ та організацій. Банда (від італійського banda – збройний загін) – це один із видів організованої групи або злочинної організації, тобто найбільш небезпечна форма співучасті. Обов’язковими ознаками банди є : - кількісна ознака – наявність в організованій групі чи злочинній організації декількох осіб (трьох і більше); - стійкість злочинного угрупування; - озброєність злочинного угрупування; - загальна мета учасників злочинного угрупування – учинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; - спосіб вчинення злочину – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб [22, c.213]. Предметом бандитизму є зброя. Стаття 257 КК України, вказуючи на озброєність банди, не встановлює якихось обмежень щодо видів зброї. Тому до зброї як предмета бандитизму може бути віднесена: а) вогнепальна зброя, в тому числі гладкоствольна мисливська; б) холодна зброя, в тому числі метальна; в) пневматична зброя; г) газова зброя; д) вибухова зброя. Зазначені види зброї можеть бути виготовлені промисловим способом або бути саморобними чи переробленими. На момент створення банди та у період її функціонування зброя має бути придатною для використання за цільовим призначенням. Основним безпосереднім об’єктом бандитизму є громадська безпека в частині захищеності суспільства в цілому та окремих його складових (фізичних та юридичних осіб, громадських організацій, державних органів тощо) від злочинної діяльності, пов’язаної зі створенням та функціонуванням особливого злочинного угрупування – озброєної банди. Оскільки в ст. 257 КК України йдеться про напад (він є метою створення чи функціонування озброєної банди або одним із проявів її діяльності) [9, c.186]. Додатковим безпосереднім об’єктом бандитизму виступає особиста безпека людини. Бандитизм може посягати також і на інші соціальні цінності – життя чи здоров’я людини, її волю, статеву свободу або недоторканність, власність, нормальну діяльність державних органів тощо. Аналізуючи наявні в правовій науці визначення громадського порядку, можна прийти до наступних висновків, на яких сходиться більшість авторів:

перше, громадських порядок - це сукупність суспільних відносин;

друге, ці відносини регулюються нормами права, що діють у суспільстві;

третє, він служить життєво важливим інтересам держави та суспільства, без якого вони не можуть нормально функціонувати.

Крім того, створення озброєної банди і напад на установи та громадян зазіхає на суспільну безпеку, яка розуміється як стан суспільства, при якому не завдається шкода його найважливішим благ злочинними та іншими протиправними діяннями , що завдає серйозної фізичний та матеріальний шкода організаціям та приватним особам, протидіє органам правопорядку, викликає тривогу серед населення, може порушити нормальну життєдіяльність регіону або навіть країни.

Безпосередній об'єкт бандитизму можна визначити як систему суспільних відносин, що забезпечують захищеність життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від різноманітних внутрішніх і зовнішніх загроз загальнонебезпечним характеру. Будучи складним за структурою об'єктом злочину, громадська безпека включає в себе ряд самостійних об'єктів кримінально-правової охорони, якими є життя і здоров'я людей, інші цінності та інтереси особистості, державна, громадська та особиста власність. Отже, можна зробити висновок, що об’єктом бандитизму виступають суспільні відносини у різних сферах життя суспільства, що зумовлює велику ступінь суспільної небезпеки даного злочину.

1.2. Об’єктивна сторона бандитизму

Об’єктивна сторона бандитизму може виразитися в трьох формах: - організація озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; -  участь у такій банді; -  участь у вчинюваному бандою нападі. Для складу бандитизму достатньо вчинення хоча б однієї з цих дій. Під організацією озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб слід розуміти сукупність дій по об’єднанню осіб для вчинення нападів. Ці дії можуть полягати в розроблені планів злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, загальних правил поведінки, в розподілі ролей, у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так із допомогою сторонніх осіб, у фінінсовому забезпеченні злочинної діяльності тощо. Відповідно до ст. 257 КК України організація озброєної банди є закінченим злочином з моменту її створення, незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад. У тих випадках, коли спрямовані на створення банди дії були вчасно припиненні правоохороними органами або вона не була створена з інших незалежних від волі організаторів причин, вчинене слід кваліфікувати як замах на організацію банди. Участь у озброєній банді – є членство в ній, входження, вступ до її складу, незалежно від того, вчинені винним які небудь дії в складі банди чи ні. Участь у банді є закінченим злочином з моменту дачі згоди на вступ до банди. Під участю у банді слід розуміти не тільки безпосереднє здійснення нападів, а й сам факт вступу до банди чи будь-яку іншу участь у діяльності банди як її члена (надання транспорту, приміщень, фінансування банди, постачання зброї, пошук об’єктів для нападу тощо). Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі має місце, члени банди, інші особи спільно приймають безпосередню участь у вчинюваному бандою нападі, тобто є його співвиконавцями. Участь в нападі, вчинюваному бандою, може бути різноманітною: придушення опору потерпілого, забезпечення безпеки нападаючих бандитів, інші дії по наданю допомоги банді в момент здійснення нею нападу. Для відповідальності за ст.257 КК України необхідно, щоб особа, яка не є членом банди, прийняла участь спільно з бандитами саме в бандитському нападі. Участь особи, яка не є членом банди, в нападі, вчинюваному бандою, необхідно відрізняти від пособництва бандитизму. Пособник не приймає безпосередньої участі в бандитському нападі. Пособники бандитизму, тобто особи які сприяли вчиненню злочину, не вступаючи в члени банди і приймаючи безпосередньої участі в її нападі(дах), несуть відповідальність за ч.5 ст.27 і ст.257 КК України.  Чинний Кодекс (ст.257) визначає бандитизм не тільки як організацію озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, але й як участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі. Тому вчинені в ході бандитських нападів злочини не виходять за рамки складу бандитизму і не вимагають додаткової кваліфікації. Але коли бандою вчинено злочин, за який законом передбачено більш суворе покарання, ніж за бандитизм, то такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів – бандитизму і того біль тяжкого злочину, який вчинила банда. Отже, в цьому питанні було б доцільно з’ясувати суть кримінільно- правового розуміння поняття «напад» при бандитизмі. Згідно з етимологією це поняття походить від слова «нападати» («напасти») тобто «накидатися на кого-, що-небудь, щоб захопити, потребувати знищити. На думку В. К. Грищука, напад у кримінальному праві – це спосіб вчинення злочину, який становить собою несподіване, раптове умисне, кримінально – протиправне та насильницьке посягання на об’єкти кримінально – правової охорони. У свою чергу В.А. Владимиров дав своє визначення цього поняття: напад – агресивна протиправна дія, яка вчиняється з будь-якою злочинною метою, що створює небезпеку негайного застосування насильства як засобу досягнення цієї мети [28, c.85]. Слушні з цього приводу, на мій погляд, міркування Ю.Б. Мельникової та Т.Д. Устинової, які вважають, що напад без насильства не можливий, хоч ці поняття не тотожні, оскільки не всяке насильство набуває форми нападу, що, є швидкою, стрімкою дією, вчиненою з метою захоплення, нанесення шкоди. Напад характеризується протіканням у часі та просторі. Крім того, бандитизм визначається злочином з усіченим складом. Тобто у своїй третій формі є закінченим з моменту початку самого нападу, котрий, у свою чергу, може полягати у застосуванні насильства або здійсненні інших дій. Проте у будь-якому випадку існує реальна загроза спричинення шкоди життю, здоров’ю та психіці людей. Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій: 1) організацію банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

Банда - це різновид злочинної організації, яка, крім її загальних ознак, характеризується ще й такими специфічними рисами, як:

а) озброєністю, б) метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

Озброєність банди характеризується двома моментами. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосовані для враження людей, не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим (вони є об'єктом дозвільної системи або носіння їх громадянам заборонено).

Це вогнепальна і холодна військова, мисливська і спортивна зброя, саморобна чи перероблена зброя (зокрема обрізи). Наявність пневматичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховуватися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, використання яких громадянами потребує спеціального дозволу (зокрема пневматична зброя зі швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек, газові пістолети і револьвери, газові балони, споряджені газом нервово-паралітичної дії) Використання бандитами зброї, на яку в установленому порядку видано дозвіл, не виключає озброєності банди. За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати знають

інші члени банди.

Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діяти раптово, агресивно.

Організація банди та участь у банді за своїми суттєвими ознаками не відрізняються від аналогічних дій, які є ознаками злочину, передбаченого ст. 255. При цьому організатор або учасник банди не обов'язково повинні брати участь у вчинюваних бандою нападах.

Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій,

які становлять собою напад, зокрема застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організації, так і інші особи, які не є учасниками банди. Таким чином, відповідальність за бандитизм (як виконавці) можуть нести й особи, які не вступили до банди У випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності як пособник бандитизму.

Участь у нападі, вчинюваному бандою, має місце й тоді, коли в конкретному епізоді брали участь лише окремі її члени (тобто, не банда у повному складі), навіть один бандит за умови, що відповідне сприяння цьому нападові здійснювала банда як злочинне об'єднання. При цьому використання зброї в процесі нападу не є обов'язковим. Отже, під нападом при бандитизмі слід розуміти суспільнонебезпечні, протиправні, раптові, стрімкі, несподівані дії, спрямовані на вчинення будь-якого кримінально – караного діяння, під час якого створюється реальна загроза застосування до необмеженого кола осіб психічного або фізичного насильства, хоч і такого що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих та використовується як спосіб досягнення членами даного угрупування певної злочинної мети.  

РОЗДІЛ II.СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ БАНДИТИЗМУ