Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
menedzhment_ShPORI_2.doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
320 Кб
Скачать

Адміністративне діяння в управлінні.

Адміністративне діяння в управлінні.

В процесі повсякденної роботи виникають ситуації, коли необхідно ліквідувати різні відхилення від сталого режиму виробництва. Для цього використовують розпорядчі дії:

Накази – видаються тільки у письмовій формі і підписуються тільки керівником організації

Розпорядження – письмові або усні посилання до конкретної дії, які можуть надаватися керівниками всіх рівнів ієрархії в межах своїх повноважень і, як правило, тільки своїм підлеглим.

Вказівки – найчастіше усні інколи письмові і, як правило, надаються тільки своїм безпосереднім підлеглим і найчастіше стосуються оперативної діяльності.

Вимога справедливості в управлінні.

Справедливість як принцип менеджменту – це справедливість реалізації встановлених правил і угод на всіх рівнях скалярного ланцюга.

Принцип справедливості в управлінні спирався на зміни в суспільно-політичному та ідеологічному житті. Найповніше він розкрився в американському суспільстві, в духовному житті якого почала переважати етика протестантизму, утвердилися гасла “рівних можливостей”, “людських відносин”, “соціального партнерства” тощо, заохочувалися індивідуалізм та особиста наполегливість. Утвердженню патерналістського типу керівника сприяли преса, мистецтво, весь уклад життя. На певному етапі суспільного розвитку він був деякою мірою позитивним явищем, однак згодом відчутніше стали виявлятися його негативні ознаки.

Вимога до інформації в управлінні.

Вимоги до інформації.

Інформація - це відомості і знання про дійсність, які відчужуються від їх носія у вигляді повідомлень і завдяки яким зменшується невизначеність. Сучасний менеджер, як показують дослідження, витрачає від 50 до 90 % робочого часу на обмін інформацією. З іншого боку, надлишок інформації нерідко виявляється настільки ж істотним, як і її недолік, а тому менеджер повинен уміти відокремити потрібну інформацію від непотрібної.Інформація дуже важлива, оскільки вона необхідна для ухвалення рішень. У зв'язку з цим lо інформації, що використовується в управлінні системою, пред’являється ряд вимог:

1. Повнота. Інформація вважається повною, якщо її досить для того, щоб ухвалити рішення. Інформація може бути більш менш повною, і чим повніша інформація, тим менше невизначеність.

2. Достовірність. Інформація достовірна, якщо вона не викривляє реального положення справ.

3. Актуальність. Інформація актуальна, якщо вона відповідає потребам, які є в даній ситуації.

4. Доступність. Як правило, доступність реалізується шляхом наявності прямого доступу до носіїв, на яких закріплена інформація. Працівник або підрозділи не повинні залежати від того, хто надає їм цю інформацію. Іншими словами, в цьому випадку необхідний прямий доступ до інформації (базам даних, документам і т.д.).

Мовна ясність. Будь-яка інформація повинна формулюватися чітко і ясно. Найяскравішим проявом цієї якості є те, що інформація повинна бути виражена на мові, зрозумілій для її одержувача.

Вимоги до керівників та організації їх праці.

Виконуючи свої обов'язки, менеджер виступає у певній соціальній ролі, характер якої змінюється з розвитком суспільства.

У період, коли виконавці були в більшості своїй сірою безликою масою, мали низький рівень освіти й універсальні навички, весь час перебуваючи під страхом звільнення і в той же час у постійній готовності до бунту через нестерпні умови праці та життя, керівник мав бути безжалісним диктатором, який управляє персоналом за допомогою примусу.

З підвищенням культурного рівня працівників, усвідомленням ними себе як особистостей роль диктатора перестала відповідати реальним потребам практики управління. В цих умовах виникла нова роль - батька родини, який не тільки віддає розпорядження, карає чи винагороджує, а й створює сприятливий морально-психологічний клімат, вирішує міжособистісні конфлікти, підтримує своїх підлеглих.

Сучасні технологічні і соціальні процеси надзвичайно ускладнились, а знання і кваліфікація виконавців, їх незалежність настільки зросли, що диктаторські замашки і патерналізм практично виключені, неприпустимі, нині домінує ділове співробітництво і консультування. Менеджер стає організатором самостійної роботи підлеглих, об'єднаних у команди.

Досить цікавою є еволюція вимог до керівників. Так, Ф. Тейлор, один із фундаторів науки управління, найважливішими рисами вважав розум, освіту, спеціальні і технічні знання, фізичну спритність чи силу, такт, енергію, рішучість, чесність, розсудливість і здоровий глузд, міцне здоров' я.

А. Файоль так визначає вимоги до керівника: "Перша вимога, якій повинен задовольняти керівник великого підприємства, - бути хорошим адміністратором, тобто бути здатним передбачувати, організовувати, узгоджувати і контролювати. Друга умова полягає в тому, щоб він був компетентним у спеціальній технічній функції, властивій даному підприємству".

Інші якості і знання, які бажано мати всім керівникам:

1) здоров'я і фізична сила;2) інтелігентність і розумова сила;

3) моральні якості: розсудливість, наполеглива енергія, сміливість, почуття відповідальності, обов'язку і піклування про загальний інтере 4) високий рівень загальної культури;

5) загальне уявлення про всі найбільш суттєві функції фірми.

У Радянському Союзі при доборі управлінських кадрів керувалися чотирма основними вимогами: політична грамотність, моральна стійкість, компетентність, організаторські здібності.Вимоги:

Знання керівника (професіоналізм);

Вміти організовувати;

Вміння слухати;

Бути вихованим;

Бути переконливим;

Бути вимогливим до себе і до інших;

Організовувати працю.

Вимоги до керівника

Вимоги:

Знання керівника (професіоналізм);

Вміти організовувати;

Вміння слухати;

Бути вихованим;

Бути переконливим;

Бути вимогливим до себе і до інших;

Організовувати працю.

Вимоги до формування виробничого колективу.

- збільшення стажу сумісної роботи керівника з підлеглими веде до того, що дистанція в офіційних (ділових) відносинах між ними зменшується і керівник не може використовувати у повному обсязі свої посадові права. Тому на кожному рівні керівництва повинен існувати оптимальний період роботи керівника в одному і тому самому колективі. Якщо адміністрація не має можливості підвищувати на посаді керівника, то ефективним може стати його переведення через відповідний термін на ту саму посаду в інший колектив;

- працівника, який тривалий час працював в одному колективі і підвищується на посаді, доцільно направляти працювати в інший колектив, щоб старі шляхи неформальних взаємовідносин не зв’язували ініціативи і заповзятості у його діяльності;

- для кожного рівня керівництва є своя домінуюча категорія підлеглих, на яку доцільно переважно орієнтуватися керівникові, приймаючи рішення;

- створюючи колектив, доцільно мати на увазі, що склад групи, сектору може бути найбільш оптимальним у 3—4, відділу — 5—6, управління — 25—35 працівників;

- колективи доцільно створювати різностатеві з різницею у віці 8—10 років.

8. Графічні методи управління

графіки Г. Гантта;

сітьові графіки;

метод оцінки та перегляду планів (PERT);

метод критичного шляху (CPM);

методи управління запасами;

методи контролю якості.

Графік Гантта – інструмент розробки графіків виробничих процесів і контролю за їх виконанням, що дає можливість швидко оцінити стан виробничого процесу (які процеси завершені, а які - ні

Мережеві графіки. Мережеве планування та управління (МПУ) –специфічний метод планування та управління проектами шляхом застосування мережевих графіків. истема МПУ дозволяє: формувати календарний план виконання комплексу робіт; мобілізувати часові, трудові, матеріальні та грошові ресурси; управляти комплексом робіт за принципом "провідної ланки" із прогнозуванням та попередженням можливих зривів у ході робіт; підвищити ефективність управління шляхом чіткого поділу відповідальності між керівниками різних рівнів та виконавцями.

Метод оцінки та перегляду планів (PERT) – це метод складання виробничого графіку, при якому виробничий процес розбивається на окремі операції з наступним аналізом їх послідовності і ролі кожної в загальному процесі. Операції можуть здійснюватись як одночасно, так і послідовно. Далі визначається час, необхідний для виконання кожної операції. На основі цього складається таблиця наступного вигляду:

Метод критичного шляху (СРМ) на основі виробничого графіку дозволяє встановити критичну послідовність операцій, що обмежують швидкість здійснення будь-якого процесу. Як правило, це найбільш тривалий етап в процесі. Удосконалення критичного шляху дозволяє скоротити процес в цілому.

Техніка управління запасами. Основними системами управління запасами з незалежним попитом є система «з фіксованим часом» (періодичністю замовлення) та система «з фіксованою кількістю» (розміром замовлення).

9,10.Економічні методи управління та механізм їх використання.

Економічні методи управління — це сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємництва

До економічних методів належить:

Довго-,середньо-, та короткотермінові, техніко-економічні плани(впливають на працівників шляхом їхньої побудови за тривалістю дії, рівнем впливу та змісту. Застосування планів на рівнях організаціі, підрозділів, служб тощо. Дає змогу забезпечити вплив на відповідні групи працівників. Для забезпечення конкретних зрушень в організаціі відповідно техніко-економічні плани: добирають показники, визначають умови їх досягнення, способи доведення до виконавців та контролю.)

Економічні стимули(базуються на використанні матеріальних стимулів: тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій; дивідендів, цінніх подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо. )

Податки (сприяють регулюванню взаємин держави з організаціями та громадянами)

Фінанси(впливають на працивників шляхом створення і використання централізованих і децентралізованих грошових коштів, інвестицій тощо)

Кредит

Бюджет(використання бюджету як грошового виразу збалансованості доходів і витрат за конкретний період дає змогу впливати на процеси зменшення витрат на виробничо-господарську діяльність, пошук шляхів, збільшення доходів, створення режиму економії тощо.)

Ціни(вплив через ціни стимулює випуск необхідної продукціі, сприяє фінансовій стабілізаціі, структурним змінам в організаціі, активізує інвестиційну та інноваційну діяльність.)

Ефективність управління

У вітчизняній і закордонній науковій літературі з менеджменту відзначаються спроби поділу понять "результативність управління" і "ефективність управління". Трохи інший зміст вкладається в поняття "ефективність управління", що пов'язано, насамперед, з неадекватністю термінів "ефект" і "ефективність". Ефект - це підсумок, результат діяльності, тоді як ефективність характеризується відношенням ефекту до витрат ресурсів, що забезпечили одержання ефекту. Якщо ототожнити ефект управління з його результативністю, а витрати - з витратами на управління, то ми дійдемо до наступної логічної формули ефективності управління:

.

Ефективність управління можна вимірювати за результатами керованих об'єктів і процесів. І все ж встановлення ефективності власне управління можливе, але за допомогою іншого використання вихідної логічної формули. Наприклад, способи управління, що дозволяють досягти заданого фіксованого результату за найменших витрат на управління відповідають вищому рівню ефективності. Чи досягнення максимального результату в умовах обмеження витрат на управління свідчить про найвищий показник ефективності управління.

Збори та наради як форма обміну інформації

Наради і збори являють собою форму колективного обміну інформацією, що закінчується прийняттям конкретних рішень. Звичайно вони розрізнюються довкола учасників (на нараді присутні фахівці або зацікавлені особи; на зборах весь персонал організації або його представники); довкола проблем (, що обговорюються на нарадах розглядаються конкретні поточні питання; на зборах більш загальні, що нагромадилися за певний період); метою (наради мають оперативний характер і покликані внести коректива в діяльність підприємства; на зборах передусім підводяться підсумки і визначаються плани на майбутнє і, звичайно, ефективність подібного роду заходів невелика: як вважають фахівці, вона не перевищує 10%, однією з основних причин чого є невміння переважної більшості людей працювати за допомогою цієї організаційної форми діяльності. Навряд чи знайдеться інший вигляд комунікацій, на здійснення якого тратилося б стільки часу і коштів, відволікалося б від повсякденних справ стільки людей, скільки для проведення зборів і нарад, тому існує в чималій мірі справедлива думка про те, що кращими з них є ті, які взагалі не треба провести. Але іноді, незважаючи ні на що, робити це все ж доцільно.

Зокрема, збори і нарада скликаються в тих випадках, коли треба зробити важливе повідомлення, яке може породити значну кількість питань, що вимагають негайного обговорення і уточнення на місці; коли треба добитися узгодженого розв'язання принципової проблеми, отримати схвалення тих або інших важливих і серйозних дій; проінструктувати групу людей по методах і процедурі виконання якоїсь важливої роботи; коли потрібно публічно викрити або спростувати якусь помилкову інформацію, слух. Але навіть і в цих випадках необхідно подумати, чи не краще ухвалити одноосібне рішення або обмінятися думками заочно, наприклад по телефону.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]