Міністерство освіти і науки україни

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра виробництва, ремонту та матеріалознавства

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ

“КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПОКРИТТЯ”

Розробив: професор Токін О.П.

Київ – 2012

Лекція № 1

Тема: “Вступ. Основи технічних вимірів

контролю якості поверхонь.” (2г.)

Курс «Контроль якості покриття» викладається в ІY семестрі, усього на курс виділяється 54 години аудиторних занять і 20 годин самостійної роботи.

Лекції – 26 годин

Лабораторні роботи – 8 години

Індивідуальна робота – 20 годин

Література за курсом:

1. В.А.Шадричев Основы технологии автостроения и ремонт авто-мобилей. Л.:Машиностроение, 1976. - 100 с.

2. Е.Л.Шведнов и др. Словарь-справочник по трению, износу и смазке машин. К.: Наукова думка. 1979.

3. Журнал «трение и износ» т.7, № 6, 1986. Н.К.Мышков и др. Диагнос-тика изнашивания смазанных подвижных сопряжений. – с. 1091-1099.

4. Журнал «Трение и износ» т.12, ; 4, 1991. Ф.К.Буруткулов и др. Со-вершенствование измерения износа методами профилографирования.- с. 697-703

5.ГОСТ 27860-88. Детали трущихся сопряжений. Методы измерения износа. М.: 1989.

6. Якушев А.И. и др. Взаимозаменяемость, стандартизация и техни-ческие измерения. М.: Машиностроение. 1987. – 350 с.

7. Костецкий, Колесниченко. Трение и износ.

8. Канарчук В.Е., Чигринец А.Д. Техническое обслуживание, ремонт и хранение автотранспортных средств. Т.3. Киев: Вища школа. 1992.

9. Костецкий Б.И. Трение, смазка и износ в машинах. – К.: Техника. 1970. – с. 395.

10. Крагельский П.В. Трение и износ. – М.: Машиностроение. 1968. – 375 с.

11. Маслов Н.Н. Эффективность и качество ремонта автомобилей. – М.: Транспорт. 1981. – 304 с.

12. Ковалев А.И., Орлов Л.Г., Спасский М.П., Усиков М.П. Применение электронной микроскопии для исследования металлов и сплавов // Заводская лаборатория. 1982. № 2. – с.60-66.

13. Энгель Л., Клинчеле Г. Растровая электронная микроскопия. Разрушение // Справочник: Пер. с анлг. – М.: Металлургия. 1986. – 231 с.

Забезпечення високої якості продукції – одна з найбільш важливих науково-технічних і виробничих проблем, значення якої зростає в міру ускла-днення конструкції виробів. Ця проблема є багатогранною і зважується в декількох напрямках. Серед них відповідальна роль належить розробці і впровадженню у виробництво методів і засобів контролю, що не руйнує, ефективність яких визначається насамперед їхньою достовірністю і продук-тивністю.

Застосуванню неруйнівного контролю ( надалі Н.К.) передує розробка моделі, що відбиває зміни властивостей матеріалів і виробів по характерних ознаках. Н.К. полягає в перевірці фізичним методом відповідність показників якості контрольованої продукції встановленим вимогам без руйнування її властивостей функціонування і придатності до застосування.

Контроль, що не руйнує, заснований на одержанні інформації про якість матеріалів, що перевіряються, і виробів при взаємодії їх з речовинами чи фізичними полями у виді електричних, світлових, звукових чи інших сигналів. Сучасні методи Н.К. підрозділяються на дев'ять основних видів: радіаційний, акустичний, магнітний, вихретоковий, електричний, радіохвильовий, тепловий, оптичний, проникаючими речовинами – капілярний.

Якість матеріалів і виробів формується на всіх етапах створення й експлуатації – проектування, виготовлення і споживання. У процесі контро-лю порівнюють вихідні чи проміжні характеристики виробів з розрахун-ковими чи встановленими даними, зазначеними в стандартах чи технічних умовах. На виробництві має місце пасивний і активний операційний контроль, перший застосовують для готової продукції по закінченні всіх тех-нологічних операцій. Другий одержав більше поширення, вимірювальні прилади активного контролю подають інформацію про характеристики одер-жуваного матеріалу чи виробу, а система зворотного зв'язку автоматично керує виробничим процесом.

Контроль може бути суцільним чи вторинним. Перший передбачає перевірку кожної одиниці продукції. Вибірковий контроль доцільний при стабільному технологічному процесі в масовому чи серійному виробництві. Аналіз контрольованої продукції дозволяє виділити деякі загальні ознаки для широкої номенклатури застосовуваних матеріалів з різними фізичними влас-тивостями (матеріалознавчи), різними видами дефектів типу несплошностей (дефектоскопічні), розмірами, формою перехідних ділянок (концентратори), товщиною (геометричні), технічним станом, величиною і характером напружно-деформованого стану, ознаками передруйнування (експлуата-ційні). Принцип вибору методів Н.К. матеріалів і виробів ґрунтується на їхніх класифікаційних ознаках. Основними ознаками є: характер взаємодій фізичних полів чи речовин з контрольованим об'єктом, первинна інформативна характеристика, індикація первинної інформації, остаточна інформація. Кожен метод має свою область найбільш ефективного застосування.

По контрольованих параметрах засоби контролю, що не руйнує, розді-ляються на прилади й установки, призначені для виявлення дефектів типу порушень складності (тріщини, раковини, розшарування, пористість, корозії, рихлость і т.д.), контролю технологічних характеристик (зовнішні і внутрішні діаметри, товщина стінки, покрить, шарів, ступінь зносу і т.д.), зміни фізико-механічних і фізико-хімічних характеристик (електричні, маг-нітні і структурні параметри, відхилення від марки матеріалу і хімічного складу, виміру твердості, контроль якості зміцнених шарів, змісти і розпо-діли феритної фази і т.д., технічної діагностики для попередження різного роду дефектів, у тому числі порушень складності, зміни розмірів і фізико-механічних властивостей виробів на період їхньої експлуатації.