Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Op_shpory_chast_2.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
29.02.2016
Размер:
65.46 Кб
Скачать

5 Органи держнагляду на автотранспорті

Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують:урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту;урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.Урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту забезпечує:підготовку пропозицій щодо вдосконалення законодавства про автомобільний транспорт;участь у здійсненні стандартизації та сертифікації в установленому порядку;формування пропозицій щодо тарифної політики;формування мережі автобусних маршрутів загального користування в міжнародному сполученні;формування мережі та проведення конкурсу на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі області;захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту відповідно до законодавства;організацію наукового забезпечення щодо основних напрямів розвитку автомобільного транспорту, ефективної і безпечної його діяльності, визначення соціальних стандартів якості його роботи та їх реалізації.Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.Служба міжнародних автомобільних перевезень здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України контроль за дотриманням ними законодавства України, що стосується виконання міжнародних автомобільних перевезень.Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки поданих фактів та виконання припису про порушення цього законодавства.

Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.

При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

Посадова особа, яка здійснює державний контроль, має право на безоплатний проїзд під час проведення перевірки транспортних засобів перевізників у межах, визначених у її посвідченні.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

9 Нормативно-технічна документація і стандарии з ОП автотранспорту

Єдину державну політику в сфері технічних, санітарних і правових норм охорони праці дає змогу здійснювати чинна система нормативних актів про охорону праці. Залежно від сфери поширення вони поділяються на державні міжгалузеві, галузеві нормативні акти та документацію підприємств.  Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.  Опрацювання, прийняття та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці проводяться органами державного нагляду за охороною праці спільно з органами державного управління охороною праці в Україні, а також професійних спілок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, але не рідше одного разу на 10 років.  Розроблення стандартів технічних умов та інших нормативно-технічних документів міжгалузевого характеру координують організації Держстандарту України за участю органів державного нагляду.  Основними державними нормативними документами щодо забезпечення охорони праці в інформаційній сфері є:  Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин (ДНАОП 0.00-1.31-99);  Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2-007-98).  Вимоги ДНАОП 0.00-1.31-99 поширюються на всі підприємства, установи, організації, юридичні особи, крім зазначених нижче, незалежно від форми власності, відомчої належності, видів діяльності та на фізичних осіб (що займаються підприємницькою діяльністю з правом найму робочої сили), які здійснюють розроблення, виробництво та застосування ЕОМ, у тому числі й на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕОМ, або виконують обслуговування, ремонт і налагодження ЕОМ.  Вимоги ДНАОП 0.00-1.31-99 не поширюються на:  комп’ютерні класи вищих і середніх закладів освіти, майстерні професійно-технічних закладів освіти;  робочі місця операторів ЕОМ, що використовуються у сфері управління та експлуатації атомних електростанцій;  робочі місця пілотів, водіїв або операторів транспортних засобів, обладнаних ЕОМ, ЕОМ у системах обробки даних на борту засобів сполучення та ЕОМ у складі машин та обладнання, що переміщуються в процесі роботи;  так звані портативні системи обробки даних, якщо вони не постійно використовуються на робочому місці;  обчислювальні машинки (калькулятори), реєструвальні каси та прилади з невеликими пристроями індикації даних або результатів вимірювання;  друкарські машинки класичної конструкції, обладнані відеотерміналом (так звані дисплейні друкарські машинки);  комп’ютерні гральні автомати та системи обробки даних, призначені для громадського користування.  Правила встановлюють вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги до обладнання робочих місць користувачів електронно-обчислювальних машин і персональних комп’ютерів (дані ЕОМ) і працівників, що виконують обслуговування, ремонт і налагодження ЕОМ і роботи із застосуванням ЕОМ, відповідно до сучасного стану техніки та наукових досліджень у сфері безпечної організації робіт з експлуатації ЕОМ та з урахуванням положень міжнародних нормативно-правових актів з цих питань.  ДНАОП 0.00-1.31-99 складається з таких розділів:  Загальні положення;  Вимоги до виробничих приміщень;  Вимоги до обладнання;  Вимоги до розміщення устаткування та організації робочих місць;  Вимоги безпеки під час експлуатації, обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ;  Режими праці та відпочинку;  Вимоги до виробничого персоналу;  Обов’язки, права та відповідальність за порушення Правил.  Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2-007-98) мають такі розділи:  Загальні положення;  Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;  Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;  Гігієнічні вимоги до організації і обладнання робочих місць з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;  Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;  Вимоги до профілактичних медичних оглядів.  Окрім ДНАОП 0.00-1.31-99 і ДСанПіН 3.3.2-007-98, які регламентують вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги до обладнання робочих місць користувачів ВДТ, є ще низка нормативних актів загального призначення, які необхідно враховувати під час організації роботи користувачів ВДТ.  Важливим нормативним актом є Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я від 31.12.97 № 382. Цей документ необхідний для оцінювання конкретних умов і характеру праці на робочих місцях. На основі такого оцінювання приймаються рішення, спрямовані на запобігання впливу несприятливих виробничих факторів або максимальне обмеження його. Відповідно до принципів Гігієнічної класифікації умови праці поділяються на чотири класи:  І клас — оптимальні умови праці — такі умови, за яких не лише зберігається здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності;  II клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді;  III клас — шкідливі умови праці — характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. За величиною перевищення гігієнічних нормативів і вираженості змін в організмі працюючих розрізняються чотири ступеня шкідливих умов праці;  IV клас — небезпечні (екстремальні) умови праці — що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.  Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі умов праці для окремих факторів виробничого середовища і трудового процесу. До факторів виробничого середовища належать: показники мікроклімату: вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, випромінювання, освітленості та ін.  Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості. Під терміном «важкість праці» розуміють ступінь залучення до роботи м’язів і фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Напруженість праці відображає навантаження на центральну нервову систему й оцінюється за показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність і режими праці.  Адекватна оцінка конкретних умов і характеру праці сприяє обґрунтованому розробленню та впровадженню комплексу заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці за рахунок поліпшення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.  Для проведення атестації робочих місць використовується основний комплекс критеріїв оцінки ступеня важкості та напруженості праці, наведений у додатку 19.  Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99 умови праці осіб, які працюють з ЕОМ, за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу мають відповідати І або II класу за Гігієнічною класифікацією праці.  Нормативними документами на рівні підприємства є інструкції з охорони праці, які регламентують раціональні та безпечні прийоми праці, вимоги до утримання робочого місця, порядок поводження з обладнанням, поведінку працівників під час виконання своїх обов’язків, правильне поводження із запобіжними пристроями, огорожами, спецодягом, спецвзуттям і захисними пристосуваннями в умовах конкретної виробничої обстановки. Приклад інструкції з охорони праці для оператора комп’ютерного набору наведено в додатку 20.  У міру впровадження нової техніки і технології, а отже, зміни умов праці, або не рідше одного разу на 10 років інструкції з охорони праці переглядаються.

№13

Економічне значення заходів з ОП.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів

з покращення умов і підвищення безпеки праці і є економічним виразом со-

ціальної значущості охорони праці. Тобто, економічне значення охорони

праці оцінюється за результатами, отриманими при зміні соціальних показ-

ників шляхом впровадження заходів з покращення умов праці: підвищення

продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збіль-

шення фонду робочого часу; зниження витрат, пов'язаних з плинністю кадрів

через умови праці, тощо.

Збільшення фонду робочого часу і ефективність використання облад-

нання досягається шляхом зниження простоїв протягом зміни внаслідок погі-

ршення самопочуття через умови праці та мікротравми. При комплексній дії

на людину декількох [ шкідливих виробничих чинників простої на робочому

місці можуть досягати 20...40% за зміну через виробничий травматизм та по-

гане самопочуття. Зростання непродуктивних витрат часу, а значить і праці,

обумовлюється також поганою організацією робочих місць: без урахування

органометричних вимог виникає необхідність виконання зайвих рухів та до-

кладання додаткових фізичних зусиль через незручне положення, невдале ро-

зташування органів управління обладнанням і невдале конструктивне офор-

млення робочих місць. В результаті поліпшення умов праці нормалізується

психологічний клімат в трудовому колективі, підвищується налагодженість

в роботі, зростає продуктивність праці.

Збільшення фонду робочого часу досягається скороченням цілодобових

втрат на виробничий травматизм та неявки на роботу. Шкідливі умови праці

суттєво впливають не тільки на виникнення професійних захворювань, а й на

виникнення і тривалість загальних захворювань.

Економії матеріальних втрат можна досягти шляхом відміни пільг та

компенсацій за несприятливі умови праці через недотриманням відповідних

санітарно-гігієнічних вимог і правил безпеки до робочих місць. Дотримання

таких вимог дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги як:

скорочений робочий час і додаткова відпустка; підвищення тарифної ставки

та пільгової пенсії; лікувально-профілактичне харчування і безкоштовна ви-

дача молока. Всі ці пільги пов'язані зі значними трудовими втратами і супро-

воджуються виплатами додаткових грошових коштів за фактично не відпра-

цьований час.

На підприємствах спостерігається висока плинність кадрів серед пра-

цівників, робота яких пов'язана з важкою фізичною працею, несприятливими

санітарно-гігієнічними умовами, монотонністю виробничого процесу. Із за-

гальної кількості працівників, які звільняються за власним бажанням, від 10

до 25% складають особи, яких не влаштовують несприятливі умови праці.

№15

Санітарно-гігєн вимоги до територій.+питання 14

Нормативні величини виробничих приміщень

п/п Нормативні величини

Найменше

припустиме

значення

1 Ділянка виробничого приміщення на одного робітника 4,5 м2

2 Об'єм виробничого приміщення на одного робітника 15,0 м3

3 Висота одноповерхових будівель (від підлоги до низу несучих конструкцій покрит-

тя на опорі) 3,0 м

4 Висота поверхів багатоповерхових будівель 3,0 м

5 Висота приміщень від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття, пок-

риття) 2,2 м

Висота приміщення від підлоги до низу виступаючих конструкцій частин комунікацій і обладнання:

а) в місцях регулярного проходу людей 2,0 м

6

б) в місцях нерегулярного проходу людей 1,8 м

Розміри пішохідних тунелів, галерей та естакад

а) висота тунелей і галерей від рівня підлоги до низу виступаючих конструкцій 2,1 м

7

б) ширина тунелів, галерей і естакад 1,5 м

Розміри транспортних і комунікаційних тунелів, галерей і естакад:

а) висота проходів 1,9 м

б) ширина проходів при одному транспортері 0,75 м

в) ширина проходів між двома стрічковими конвеєрами 1,0 м

8

г) ширина проходів при розміщенні трубопроводів, кабелів та інших комунікацій 0,7 м

9 Відстань між машинами, машиною та частинами будівлі 0,8 м

10 Ширина воріт для в'їзду в приміщення залізничного транспорту 4,9 м

Ширина воріт для в'їзду в приміщення автомобільного транспорту:

а) ширина автомобіля до 2,0 м 2,0+0,7 м

б) ширина автомобіля до 2,8 м 2,8+1,0 м

11

в) ширина автомобіля більше як 2,8 м 2,8+1,2 м

12 Кут нахилу стаціонарних металевих драбин для постійного користування, не більше 45°

13 Ширина проходів з обох боків 0,8 м__

№16

Гігієнічні особливості слюсарки,акумуляторного цеху.

В сучасній техніці застосовується безліч речовин, які можуть потрапля-

ти в повітря, і становити небезпеку здоров'ю людей. Для визначення небезпе-

чності медики досліджують вплив цих речовин на організм людини і встано-

влюють безпечні для людини концентрації та дози, які можуть потрапити рі-

зними шляхами в організм людини.

На промислових підприємствах повітря робочої зони може забрудню-

ватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічно-

го процесу, або містяться в сировині, продуктах та напівпродуктах і відходах

виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або

пари і діють негативно на організм людини. В залежності від їх токсичності

та концентрації в повітрі можуть бути причиною хронічних отруєнь або про-

фесійних захворювань. По токсичній дії шкідливі речовини поділяють на:

кров'яні отрути, які взаємодіють з гемоглобіном крові і гальмують його зда-

тність до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного

ряду та ін.); нервові отрути, які викликають збудженість нервової системи, її

виснаження, руйнування нервових тканин (наркотики, спирти, сірчаний

день, кофеїн та ін.); подразнюючі отрути, що вражають верхні дихальні

шляхи і легені (аміак, сірчаний газ, пара кислот, окиси азоту, ароматичні вуг-

лецеві водні та ін.); пропалюючі та подразнюючі шкіру і слизові оболонки

(сірчана та соляна кислоти, луги); печінкові отрути, дія яких супроводжу-

ється зміною та запаленням тканин печінки (спирти, дихлоретан, чо-

тирихлористий вуглець); алергени, що змінюють реактивну спроможність

організму (алкалоїди та інші речовини); канцерогени, що спричиняють

утворення злоякісних пухлин (3,4-бензопірен, кам'яновугільна смола); мута-

гени, що впливають на генетичний апарат клітини (окис етилену, сполуки

ртуті та ін.).

№17

Забезпечення оптимальних метеоумов.

Створення оптимальних метеорологічних умов і безпеки життєдіяльності працівників у виробничих приміщеннях є складним завданням, вирішення якого проходить у наступних напрямках.Планувальні заходи (розміщення цехів). Гарячі цехи розміщують по можливості в одно- і двопрогінних будинках. За наявності більше двох гарячі прольоти чергуються з холодними. Внутрішні двори будинків П та Ш-подібної форми розташовують паралельно чи під кутом від 0 до 45' до напрямку переважаючих вітрів, причому відкрита частина двору має бути повернена на підвітряну сторону.

Конструктивні заходи. Застосовують: теплову ізоляцію, екрани, герметизацію устаткування. Захисні екрани і термоізоляція знижують інтенсивність теплової радіації від джерела тепла. Теплова ізоляція дає змогу не тільки поліпшити умови праці та зменшити втрати тепла, а й підвищити продуктивність печей, заощадити паливо, збільшити термін служби агрегатів, інтенсифікувати технологічний процес і т.д.

Для теплової ізоляції застосовують різні матеріали: азбест, азбоцемент, слюду, пінобетон, мінеральну вату і повсть та ін. Печі екранують із внутрішньої чи зовнішньої сторони. Використовують екрани з цегли, листового заліза з азбестовим картоном, білої жерсті, алюмінію й інших матеріалів. Екрани можуть бути одно- і багатошаровими, а також із повітряним прошарком. У нагрівальних печах застосовують водяні екрани і металеві екрани з водяним охолодженням. Для поліпшення герметичності печей зовні їх обкладають листами алюмінію чи оцинкованого заліза. Для зменшення теплових втрат площу робочих вікон печей роблять мінімальною; крім того, важливо забезпечити щільне прилягання кришок, що закривають вікна.

Автоматизація, механізація, дистанційне керування виробничими процесами, роботизація* Ці заходи радикально вирішують питання нормалізації мікроклімату.

У гарячих цехах механізація трудомістких робіт має особливе значення, тому що в цих умовах важка фізична праця підсилює напруження механізму терморегуляції організму. Механізації потребують: розливання металу, заповнення плавильних агрегатів і нагрівальних печей, ковальські роботи, гаряче штампування тощо. Дистанційне керування дістає все більшого поширення, у першу чергу, для керування кранами в гарячих цехах, а також при транспортуванні речовин і матеріалів на будівництвах та ін.

Улаштування природної (аерації) і штучної (механічної) вентиляції, кондиціонування. (Питання організації вентиляції виробничих приміщень докладно будуть розглянуті в одному з наступних розділів).

Аерація дає змогу вивести з гарячих цехів велику кількість тепловиділень і знизити температуру повітря. При цьому уникають великих швидкостей руху повітря на робочих місцях. Засобами механічної вентиляції є: місцеві відсоси (парасолі, ковпаки та ін.), повітряне душування (системи стаціонарні чи пересувні) і повітряні завіси.

Упровадження більш раціональних технологічних процесів і устаткування. При ньому здійснюється заміна гарячого способу обробки металу холодним, полуменевого нагрівання — індукційним, кільцевих печей у виробництві цегли - тунельними тощо.

Застосування організаційних заходів. Установлюється режим роботи з перервами для відпочинку в нормальних метеорологічних умовах, організовується спеціальний питний режим — установки з газованою підсоленою (0,5% кухонної солі) водою (передбачено з розрахунку 4-5 дм3 на людину на зміну; воду газують вуглекислотою).

Спеціальний одяг та індивідуальні захисні засоби. Вони служать для захисту організму від перегріву чи переохолодження. Спецодяг робочих гарячих цехів виготовляють із сукна, брезенту, льняних тканин, а також із синтетичного волокна, хімічно обробленого, з вогнестійким просоченням та ін. Для захисту голови від перегріву і опіків застосовують капелюхи із широкими крисами з повсті чи фетру, шерстяного сукна. Для захисту ніг використовують спецвзуття, підошва якого має бути хромового дублення (але не гумова) і рифлена. Для захисту рук передбачено брезентові рукавиці. Для захисту очей та обличчя застосовують щитки з органічного скла, металевої сітки і комбіновані. Узимку для тих, хто працює на відкритому повітрі, передбачені ватяні штани, ватяні куртки і валянки. У цехах з охолоджуючим метеорологічним комплексом захист робочих місць від потоку повітря здійснюється влаштуванням тамбурів, теплових завіс, опаленням, обігрівом приміщення, використання ЗІЗ

20

Оцінка і нормування параметрів повітря на роб місці

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теп-

лових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і

періоду року. Основні нормативні документи, де наводяться норми мікроклі-

мату, - це санітарні норми та стандарти безпеки праці.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікрокліма-

ту, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нор-

мальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів термо-регуляції.

Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують переду-

мови для високого рівня працездатності. Нормуються в залежності від кате-горії робіт по важкості (табл. 10.1) та періоду року. При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється на два пері-оди:

- холодний період - тоді, коли середньодобова температура на відкри-

тому повітрі нижча за +10°С;

- теплий період - коли середньодобова температура зовні приміщення

становить +10°С і вище.

Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де

праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих

енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.

Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в примі-

щеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують

підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення де працюють з комп'ютерами,

кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні

лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).

21 Опалення,види

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату,

які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до

дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів

терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму

людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але

пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає (табл. 10.2).

Допустимі норми мікроклімату застосовуються в приміщеннях, де теплові

надлишки перевищують 23 Дж/(м3·с). Таких приміщень на підприємствах рі-

зних галузей промисловості України достатня кількість. Це виробничі цехи

та дільниці, де встановлене технологічне обладнання, яке живиться тепловою

або електричною енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря при-

міщення, що створює несприятливі умови для людей. Як правило, в таких

приміщеннях немає можливості встановити оптимальні параметри мікроклі-

мату з технічних або економічних причин. В приміщеннях зі значними над-

лишками явного тепла (23 Дж/(м3·с) і більше), де на кожного працюючого

припадає від 50 до 100 м2 площі підлоги дозволяється зниження температури

повітря проти норми в зоні поза постійними робочими місцями до 12°С - для

легких робіт, до 10°С - для робіт середньої важкості і до 8°С - для важких ро-

біт. Якщо на кожного працюючого припадає більше 100 м2 площі підлоги, то

нормативна температура, відносна вологість і швидкість руху повітря забез-

печуються тільки на постійних робочих місцях.

Теплове опромінення працюючих, що виходить від нагрітого облад-

нання, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних і непостійних робо-

чих місцях не повинно перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% і більше

поверхні тіла, 70 Вт/м2 при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла і 100

Вт/м2 - при опроміненні до 25% поверхні тіла людини. Інтенсивність опромі-

нювання робітників від відкритих джерел тепла (відкрите полум'я) не повин-

но перевищувати 140 Вт/м2 при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.

При цьому обов'язкове застосування засобів індивідуального захисту, в тому

числі обличчя та очей.

Низькі температури при праці на відкритому повітрі взимку негативно

впливають на стан людини. Граничні температури, нижче яких не можуть

виконуватися роботи на відкритому повітрі, обумовлені можливостями меха-

нізму терморегуляції людини. Так при температурі повітря до мінус 25°С іде

охолодження відкритих поверхонь тіла і зниження чутливості на дотик кінці-

вок людини.

Періодичний обігрів поновлює працездатність. При температурах від

мінус 25 до мінус 30°С навіть періодичний обігрів не відновлює працездат-

ність (дотикову чутливість кінцівок). Праця при таких низьких температурах

протягом зміни призводить до різко вираженого переохолодження організму.

Праця при температурах мінус 30-40°С і нижче при десятихвилинному обіг-

ріві через кожну годину призводить до стійкого зниження температури всьо-

го тіла і тактильної (дотикової) чутливості пальців рук і ніг, підвищенням артеріального

тиску, почастішання пульсу.__

33

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]