Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Национальный транспортный университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

охорона праці-шпори

.docx

Скачиваний:

557

Добавлен:

29.02.2016

Размер:

144.9 Кб

Скачать

☆

1 / 21 2 > Следующая >>>

№ 1Визначення ОП

Основи ОП- це с-ма правових,соц-екон.,організаційно-техн.,сан-гігієн і лікувально-профілакт.заходів і засобів спрямованих на збереження життя та здор.людини.

Курс "Основи охорони праці" як комплексна дисципліна базується на теоретичних положеннях природничих (фізика, хімія, математика, медицина) та суспільних (економіка, соціологія, психологія, право) наук. Важливе місце в структурі ОП і займають зв'язки з безпекою життєдіяльності, ергономікою, фізіологією та психологією праці, технічною естетикою та ін. Історія розвитку науки про оп пройшла довгий шлях свого становлення. оп як самостійна спеціальна дисципліна формувалася протягом більш ніж 70 років. Вперше ця дисципліна була впроваджена в 1929 році в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 року охорона праці викладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін, а як окрема дисципліна - лише в деяких інститутах.

У 1966 році цей курс був офіційно впроваджений у навчальні програми всіх інженерних спеціальностей, а всім технічним вищим навчальним закладам було запропоновано створити кафедри охорони праці.

№2виробничий травматизм

Травматизм-результат непередбаченої дії на працівника небезпечного виробничого фактора під час викон. своїх обов’язків. Травма-поруш.анатомічної цілісності організму людини або його функцій, внаслідок дії небезпечних виробничих факторів. Виробнича травма-раптове механ., фіз.,хім.,біолог.,та інші пошкодження людини у виробничих умовах. Причини травматизму:1)технічні:а)недосконал.технолог.процесу;б)несправність виробничого устаткування;в)конструктивні недоліки устаткування або відсутність захисних пристроїв;г)зношеність устаткування.2)організаційні:а)поруш.вимог інструкцій, норм, правил;б) неналежне проведення навчань з питань охорони праці;в)брак належного контролю;г)незадовільна організація та утримання роб.місця;д)поруш.виробничої дисципліни.3) психо-фізіолог. пов’яз. з типом нервової сист.людини, характером

№3 Історія законодавства про ОП

Значний вклад у розвиток оп внесла Міжнародна організація праці (МОП) - одна з найдавніших міжнародних організацій, яка була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року - як перша спеціалізована установа ООН.

До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань охорони праці.

В Україні діють закони, які визначають права і обов'язки її мешканців, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція - основний закон держави - була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Вона декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочнок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.

№4основні законодавчі акти,що стосцються проблем ОП та їх х-ка

Законодавча база оп У налічує ряд законів, основними з яких є ЗУ "Про оп " та Кодекс законів про працю (КЗпП). До законодавчої бази також належать Закони України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про дорожній рух","Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти - це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

№5основні положення законодавчих актів стосовно питань ОП

Законодавство України про оп являє собою систему взаємозв’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів. Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці». Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах. Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, 14 жовтня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці» , дія якого розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності; регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні..Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями уряду України, нормативними актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади..Розробляються три концепції, які мають стати базою для подальшої розробки законів і нормативних документів: «Концепція управління охороною праці», «Концепція державного нагляду за охороною праці» та «Концепція державного нагляду за охороною надр».

№6Конституція У про ОП

Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.У Конституції України, прийнятій на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. , підкреслюється, що людина, її життя і здоров’я… недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3); кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці (ст. 43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46); права і свободи людини захищаються судом (ст. 55).

№7 ЗУ про ОП

Закон "Про охорону праці", прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 р., був переглянутий і затверджений Президентом України в новій редакції 21 листопада 2002 р. Він складається з преамбули та 9 розділів. Так, у розділі І "Загальні положення" (стаття 1) наводяться визначення понять: "охорона праці", "роботодавець", "працівник", та окреслюється дія цього Закону (стаття 2), який поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб. Основними принципами державної політики в галузі охорони праці (стаття 4) є пріоритет життя та здоров'я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці шляхом суцільного контролю та ін. У розділі II "Гарантії прав громадян на охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний інформувати працівника про умови праці; виплачувати компенсацію за шкідливі умови праці або в разі смерті; забезпечувати соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань ; відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові на виробництві; письмово, не пізніше як за 2 місяці, інформувати працівника про зміни виробничих умов або пільг; забезпечувати спецодягом та засобами індивідуального захисту згідно колективного договору;

У розділі IV - "Стимулювання охорони праці" йдеться про економічне стимулювання працівників (стаття 25) за активну участь та ініціативу у запровадженні заходів щодо підвищення рівня безпеки праці, яке здійснюється згідно з колективним договором, угодою та законодавством.

Розділ V "Нормативно-правові акти з охорони праці". До них належать правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. Вони переглядаються за необхідністю, але не рідше одного разу на 10 років. Дія нормативно-правових актів з охорони праці поширюється на сферу трудового й професійного навчання.

Розділ VI - "Державне управління охороною праці" (стаття 32) - визначає органи державного управління охороною праці та їх компетенцію Кабінет Міністрів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади; Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Розділ VII - "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці." Державний нагляд (стаття 38) здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці -

Розділ VIII - "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці". За порушення законодавства про охорону праці передбачено штраф (стаття 43),. Розділ ЇХ.' Прикінцеві положення". Закон набирає чинності з дня його опублікування, а частина четверта статті 19 - з 1 січня 2003 р. Держнаглядохоронпраці розробив ще цілий ряд положень,спрямованих на практичну реалізацію Закону України "Про охорону праці".

№8 Кодекс законів про працю

Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконання службових обов'язків працівниками, є Кодекс законів про працю України (КЗпП).Кодекс законів про працю України трактує вимоги до трудової Діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс законів спрямований на охорону трудових прав працюючих.

У главі І "Загальні положення" викладені основні трудові права та обов'язки працівників, особливості міжнародних угод або договорів з питань трудового законодавства, а також додаткові пільги, які можуть бути їм надані.Глава ІІ містить закон про колективний договір.

Колективний договір, угода укладається профспілковим комітетом підприємства від імені трудового колективу з роботодавцем

У Кодексі законів про працю України є положення про трудовий договір. Трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,

Важливим розділом Кодексу законів про працю є розділ "Охорона праці". В ньому зазначено, що на будь-якому об'єкті, де працюють люди, повинні бути створені здорові й безпечні умови праці, що відповідають вимогам охорони праці. Всі будівлі і обладнання не повинні створювати загрози працюючими також негативно впливати на стан їхнього здоров'я та самопочуття.

№9,10 Нормативно-техн.документація та стандарти

Нормативно-правовий акт-офіційний документ органу державної влади, яким встановлюють загальгообов’язкові правила. Нормат.-технічною базою ох.пра.є державні нормативні акти з ох.праці. В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці - ДНАОП. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами і установами.

ДНАОП можуть бути міжгалузевими і галузевими. Розробляються під керівництвом і за участі фахівців Держнаглядохоронпраці різними установами і організаціями (за дорученням). Методичне керівництво і координацію виконання цієї роботи здійснює Національний науково-дослідний інститут охорони праці. Затверджені державні нормативні акти ДНАОП вносяться до Державного Реєстру, який видає Держнаглядохоронпраці. В ньому наводиться інформація про ДНАОП.

Державні нормативні акти з охорони праці кодуються. Промисловість України кодується згідно з класифікатором по галузям і під-галузям чотиризначним кодом.

Реєстр нормативних актів, що діють в Україні, виданий Держ-наглядохоронпраці в 1997році і постійно поповнюється.

В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ). В галузі охорони праці вже діють такі стандарти: ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять"; ДСТУ 2272-93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення ; ДСТУ 3038-95 "Гігієна. Терміни та визначення основних понять" та деякі інші, що невдовзі повинні замінити ще частково діючі міждержавні стандарти - ГОСТи,

Системи стандартов безопасности труда (ССБТ) (рос), які розроблені ще за часів СРСР. Вони містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці-Діючі ГОСТи, що належать до ССБТ, мають шифр системи 12 ] поділяються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такий шифр (шифр підсистеми): Організаційно-методичні стандарти - 0.

1.Стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників -

2.Стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання

3.Стандарти вимог безпеки до виробничих процесів

5.4.Стандарти вимог до засобів захисту працюючих

Стандарти ССБТ підсистем "0,2,3,4" можуть бути державними, галузевими і республіканськими, а підсистеми "0" також і стандартами підприємств (об'єднань). Галузеві і республіканські стандарти встановлюють вимоги, норми та правила у відповідності до державних стандартів з урахуванням особливостей безпеки праці в галузі або в республіці. Стандарти підсистеми "1", як правило, повинні бути державними.

Крім ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП в Україні діють: санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії та гігієни праці; будівельні норми і правила (СНиП - строительные нормы и правила - застосовується російська абревіатура), де викладені вимоги до будівель та споруд залежно від їх призначення і пожежної небезпеки. Промисловість України кодується згідно з розробленими кодами.

№31Вплив метеорологічних умов на працюючих,їх параметри.

Метереолог.умови оцінюються сукупн таких факторів як:температура, вологість, рухомість повітря, барометричний тиск, інфрачервоне випромінювання.Усі ці фактори не є сталими,а змін в певних межах.Організм працюючої людини весь перебуває під дією факторів метеоролог умов і відповідним чином реагує на цю дію. наслідок цієї взаємодії-регулювання теплообмінно організму людини,який визнач ступенем важкості роботи.Якщо t навкол середов підвищ до 25 і >,а відносна вологість становить більше 75%,тоді теплообмін людини з навкол середов поруш, підвищ температура тіла.Висока темпер у виробничому приміщення викликає інтенсивний перерозподіл крові від вн органів до шкіри.Змін діяльн сер-судин сист,пульс стає частішим, може досягати 100ударів на хв..,що стає причиною інтенс потовиділення,розшир суден шкіри; фіз. Робота в умовах високих темпер призвод до різкого зб частоти пульсу,дихання,падіння артеріол тиску,поруш водно сольовий і вітамінний обмін, виникає слабкість, головний біль, шум у вухах,нудота.Робота при низьких темп може призвести до переохолодж організму людини.При низьких темпер-звуж поверхневих судин,м»язів і шкір рук, ніг ,обличчя,що зниж кровообіг.Швидк руху повітря впливає на теплообмін організму з навкол середов таким чином:при високій темпер зб швидк руху повітря позит впливає на організм людини,а при низькій-негат.Зміна атмосф тиску негат відбивається на стані організму людини,впершу чергу на диханні,оск змін парціал тиск основних компонентів повітря, кисню і азоту.Больові відчуття виклик швидка зміна тиску повітря.Вологість має велике знач в терморегуляції людини .

N33ШР в повітрі робочої зони та їх вплив на організм людини.

В сучасній техніці застосовується безліч речовин, які можуть потрапляти в повітря, і становити небезпеку здоров'ю людей. Для визначення небезпечності медики досліджують вплив цих речовин на організм людини і встановлюють безпечні для людини концентрації та дози, які можуть потрапити різними шляхами в організм людини.На промислових підприємствах повітря робочої зони може забруднюватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічного процесу, або містяться в сировині, продуктах та напівпродуктах і відходах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари і діють негативно на організм людини. В залежності від їх токсичності та концентрації в повітрі можуть бути причиною хронічних отруєнь або професійних захворювань.

По токсичній дії шкідливі речовини поділяють на: кров'яні отрути, які взаємодіють з гемоглобіном крові і гальмують його здатність до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного ряду.); нервові отрути, які викликають збудженість нервової системи, її виснаження, руйнування нервових тканин (наркотики, спирти, сірчаний водень, кофеїн); подразнюючі отрути, що вражають верхні дихальні шляхи і легені (аміак, сірчаний газ, пара кислот, окиси азоту, ароматичні вуглецеві водні.); пропалюючі та підразнюючі шкіру і слизові оболонки (сірчана та соляна кислоти, луги); печінкові отрути, дія яких супроводжується зміною та запаленням тканин печінки (спирти, дихлоретан); алергени, що змінюють реактивну спроможність організму; канцерогени, що спричиняють утворення злоякісних пухлин ;мутагени, що впливають на генетичний апарат клітини сполуки ртуті).

N34 Промисловий пил, класифікація, дія на організм працюючих

Пил- дрібні частки твердих речовин зважуваних у повітрі. Пил буває органічний(рослинний чи тварин.) і не органчний(метал) і мінеральний(гіпс, цемент)..Є розчинні небезп.види пилу і розчинені безпечні(цукор, борошно).Сам пил хар-ся фракційним або дисперсним складом, густиною, змочуваністю.Крім фракційності частинок пилу дуже важл.знати характеристики:походження, його поверхню, електрозаряд, вологість.. Для організму людини найбільш небезпечний пил, що складається з часток розміром до 0,015 мкм, тому що погано затримується слизовими оболонками верхніх дихальних шляхів і потрапляє далеко в легеневу тканину. Також має значення форма частинок пилу. Частинки зазубреної колючої форми небезпечніші за сферичні, бо подразнюють шкіру, легеневі тканини та слизові оболонки, даючи змогу просмоктуватися в організм інфекційним мікроорганізмам, що супроводжують пил або знаходяться у повітрі. Це призводить до атрофічних, гіпертрофічних, гнійних, виразкових та інших змін слизових оболонок, бронхів, легень, шкіри; веде до катару верхніх дихальних шляхів, виразковому захворюванню носової перетинки, бронхиту, пневмонії, коньюктивіту, дерматиту. Довгострокове вдихання пилу, що попадає в легені, визиває пневмоконіоз. Найбільш небезпечна його форма - силікоз - розвивається при систематичному вдиханні пилу, що містить вільний диоксид кремнію Si0₂. Борошняний, зерновий пил та деякі інші можуть спричинити хронічний бронхіт.Деякі види пилу (свинцевий, миш'яковий, марганцевий) обумовлюють отруєння і ведуть до функціональних змін ряду органів і систем. Отрути, що надходять до організму через дихальні шляхи, створюють підвищену небезпеку, тому що безпосередньо потрапляють у кров.Побічна дія пилу на людину полягає в тому, що при підвищеній запиленості повітря змінюється спектр інтенсивності сонячної радіації (поглинання та розсіювання ультрафіолетового випромінювання), знижується освітленість.Пилові частки здатні сприймати електричний заряд безпосередньо із газового середовища Встановлено, що із загальної кількості пилових часток, які заносяться з повітрям в дихальні шляхи, затримуються слизовими оболонками переважно заряджені частки.

№35виробничі отрути, класифікація, дія на організм працюючих

По характері розвитку й тривалості перебігу розрізняють дві основні форми професійних отруєнь — гострі й хронічні інтоксикації.Гостра інтоксикація наступає, як правило, раптово після короткочасного впливу щодо високих концентрацій отрути й виражається більш-менш бурхливими й специфічними клінічними симптомами. У виробничих умовах гострі отруєння найчастіше пов'язані з аваріями, несправністю апаратури або із введенням у технологію нових матеріалів з маловивченою токсичністю.Хроничні інтоксикації викликані надходженням в організм незначних кількостей отрути й пов'язані з розвитком патологічних явищ тільки за умови тривалого впливу, що іноді визначається декількома роками . Крім специфічних отруєнь токсична дія шкідливих хімічних речовин може сприяти загальному ослабленню організму, зокрема зниженню опірності до інфекційного початку. Отруєння дратівними газами може різко загострити латентний туберкульоз.Розвиток отруєння й ступінь впливу отрути залежать від особливостей фізіологічного стану організму. Фізична напруженість, що супроводжує трудову діяльність, неминуче підвищує хвилинний об'єм серця й подиху, викликає певні зрушення в обміні речовин і збільшує потребу в кисні, що стримує розвиток інтоксикації.Чутливість до отрут у певній мері залежить від статі й віку працюючих. Безперечна погана опірність жіночої шкіри до впливу дратівних речовин, а також більша проникність у шкіру жиророзчиних токсичних сполук. Що стосується підлітків, те їхній організм, що формується, має менший опір до впливу майже всіх шкідливих факторів виробничого середовища, у тому числі й промислових отрутах.

№38природна вентиляція

Вентиляція-організований та регульований повітрообмін, який забезп.видалення із приміщення забрудн.повітря і приплив чистого х метою створ. оптимал.чи допустимих умов праці.Хар-ка природ.вентиляції:за типом повітрообміно:аг-обмінна, неорганізована; організована. Неорганізована або провітрю вальна вентиляція полягає у забезп.різниці тиску ззовні і всередині приміщення, що забезп. Заміну повітря у приміщенні через нещільності в огородженнях і елементах будівельнох конструкцій.Для повітрообміну з одночас.підтрим.чистоти повітря викор.заг-обмінну організов.вентиляц, яка може бути канальною або безканальною.Безкан.відбув.за рахунок різниці гравітаційного тиску повітря, що наявне всередині та ззовні приміщення, а також дії вітру.

№39,40механічна вентиляція і її розрахунок

Механічна вентиляція має пере природною ряд переваг:великий радіус дії за рахунок значного тиску, очищення забрудн.повітря перед видал.його в атмосферу, збереж.необхідного повітрообміну незалежно від температури зовн.повітря.Недолік:багато шуму, потрібна значна к-ть споруд. У механічних системах вентиляції використовуються устаткування і прилади (вентилятори, електродвигуни, повітронагрівачі, автоматика та інше), що дозволяє переміщати повітря на значні відстані. Витрати електроенергії на їх роботу достатньо великі. Такі системи можуть подавати і видаляти повітря з локальних зон приміщення в необхідній кількості, незалежно від умов нпс. За потребою повітря піддають різного виду обробкам (очищення, нагрівання, зволоження і так далі), що практично неможливо в системах із природним спонуканням. Слід зазначити, що в практиці часто використовується так звана змішана вентиляція. У кожному конкретному проекті визначається, який тип вентиляції є найкращим з точки зору санітарно-гігієнічних норм, а також економічно і технічно більш раціональний.

Система вентиляції – одна з найважливіших систем приміщення. З її допомогою в будинок поставляється кисень, віддаляється надмірна волога, значно зменшується кількість шкідливих речовин в повітрі. Якісна механічна вентиляція - це те, що потрібне кожній людині. Вона сприятливо впливає на здоров'ї і допомагає організму людини правильно функціонувати. Механічна вентиляція має свою специфіку роботи. Заміна повітря відбувається із-за різниці тиску. Це забезпечується роботою вентиляторів. має декілька видів, проте всіх їх сполучає функція підтримки чистоти приміщення і комфорту перебування в нім. Залежно від місця установки буває: * витяжна вентиляція (має вентилятор, який встановлений у вентиляційному каналі після якого виходить повітря); * вентиляція приточування (яка практично не застосовується в будівництві); * витяжна для приточування (найефективніший вигляд, який найбільш поширений в приватних будинках).

При виборі устаткування для системи вентиляції, в першу чергу необхідно розрахувати наступні параметри: * Продуктивність по повітрю (м /ч) * Робочий тиск (Па) і швидкість потоку повітря у воздуховодах (м/с). * Допустимий рівень шуму (дБ). * Потужність калорифера (кВт).

N41Види і системи освітлення

Освітлення-отримання та розподіл світлової енергії для забезп.нормал.умов праці.Осв. буває штучним і природним. Сприятливим є природне освітл, але ж за умовами зорової роботи прир.освітл.повинно постійно доповнюватись штучним.Природне осв.поділ.на бічне і верхнє та комбіноване. За конструктивним викон. Штучне осв. Поділ на : заг.,комбіноване.Заг.викон.в приміщ., де пов сій площі викон.однотипні роботи.Розрізн.заг-рівномірне освітл.. воно оцінює світл.потік розподіл. Рівномірно без врахов.робочих місць.Заг-локалізоване-з врахув.роб.місць.Штучне осв.поділ.на робоче,аварійне, спеціальне(евакуаційне, охоронне,чергове, сигнальне)

За своєю природою світло - це видиме випромінювання електромагнітних хвиль дожиною від 380 до780 нм (1 нм дорівнює 10^-9 м). Видиме світло (біле) є складовою цілого ряду кольорів, які залежать від довжини електромагнітних хвиль: фіолетовий 380...450 нм; синій 450...510 нм; зелений 510...575 нм; жовтий 575...620 нм; червоний в20...750 нм. Випромінювання вище 780 нм називають інфрачервоним, нижче 380 нм - ультрафіолетовим.

№58Гігієнічне нормування іонізуючого опромінення

Нормув.іоніз.випромін.регламент.»Нормами радіан.безпеки» НРБУ-97 та «Осн.санітарними правилами роботи з радіо акт.речовинами та інш. Джерелами іоніз.випромін.»ОСП-7287.Згідно з нормами радіан.безпеки гранично допустима потужніть експозиц.дози ренген.випромін.від екрана відео термінала повинна відповідати дозі еквівалентній 0,1мілібер на годину.

№59Методи та засоби захисту від іонізуючого випром.

Для виявлення та вимір. Іоніз ви промін викор такі методи: -фотографічний, який грунт.на ступені почорніння фотоемульсій;люмінесцентний;хімічний-деякі хім..речовини під дією іоніз.випром.змін.свою структуру; іонізуючий метод-коли під дією ви промін.відбув.іоніз.газу.Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання наступних принципів:— використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа; — скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;— віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;— екранування джерела іонізуючого випромінюванн З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт..Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів.В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання, комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи.

№60захист від е/м випромінювання

Захист від електромагнітних випромінювань. Для зменшення впливу ЕМП на персонал та населення, яке знаходиться в зоні дії радіоелектронних засобів, потрібно вжити ряд захисних заходів. До їх числа входять організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні. Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів покладено передусім на органи санітарного нагляду.. Потрібно зменшити імовірність проникненя людей у зони з високою інтенсивністю, скоротити час перебування під опроміненям. Потужність джерел випромінювання мусить бути мінімально потрібною. Важливе значення мають інженерно-технічні методи захисту: колективний, локальний та індивідуальний. Колективний захист спирається на розрахунок поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічно найдоцільніше використовувати природні екрани – складки місцевості, лісонасадження, нежитлові будівлі. Локальний захист базується на використанні радіозахистних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні.. Захист приміщеннь від зовнішніх випромінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізованими шпалерами, захисту вікон сітками, металізованими шторами. До інженерно-технічних засобів захисту також належать: - конструктивна можливість працювати на зниженій потужності в процесі налагоджування та профілактики; - робота на еквівалент навантаження; - дистанційне керування. Для персоналу, що обслуговує радіозасоби та знаходиться на невеликій відстані, потрібно забезпечити надійний захист шляхом екранування апаратури.

№61 Сан-гігієн вимоги до підпр.та виробничих приміщень Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцях можливих підтоплень тощо. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями повинна бути не менше найбільшої висоти однієї з протилежних будівель (щоб вони не затіняли одна одну).Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом виробничого процесу. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також з урахуванням споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків.Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені — через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані — відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів.Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами, санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму.На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони — 0,8 від значення нормативу.Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом. Об'єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними нормами повинен складати не менше 15 м3, а площа приміщень — не менше 4,5 м2. Ширина основних проходів всередині цехів та дільниць повинна бути не менше 1,5 м, а ширина проїздів — 2,5 м.Двері та ворота, що ведуть безпосередньо на двір, необхідно обладнати тамбурами або повітряними завісами.Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, виробничих меблів, а також правильна організація робочих місць.. Виробничі меблі (шафи, стелажі, столи тощо) можна ставити впритул до конструктивних елементів будівлі — стін, колон.Для обробки та захисту внутрішніх поверхонь конструкцій приміщень від дії шкідливих та агресивних речовин та вологи використовують керамічну плитку, кислотостійку штукатурку, олійну фарбу, які перешкоджають сорбції цих речовин та допускають миття поверхонь.Висота виробничих приміщень має бути не менше 3,2 м, а для приміщень енергетичного та складського господарства — 3 м..

№62види опалення та їх характеристика

Опалення сист.склад з елементів необх.для нагрів.теплоносій. Сист.опалення можуть бути місцевого і централ.До місцевого відносять повітряне опал. І пічне, газове.Централ.опал.віднос.водяне, парове, панельне, повітряне, комбіноване. Водяна та парова сист.ввзалежн.від тиску пари або температури води може бути ньзькою до 70кПа та високою-> 70кПа, t=100С.Водяне опал.відповідає саніт-гігієн.вимогам, тому викор.на багатьох підпр.:рівномірний нагрів приміщ;відсутність запаху пару, пилу; підтримання відносної вологості повітря;виключення опіків від нагрівал.приладів;пожежена безпека. Недоліки:може замерзнути;дуже повільне нагрів. великих приміщень після великої перерви. Парове має багато сан-гігієн.недоліків: перегрів повітря;органічний пил викл.запах гару;існує небезп.пожеж.Панельне-буд.конструкцій, в які вмонтовано спец.нагрівал.прилади.Переваги:рівномірний нагрів;постійність t і вологості.Недоліки:великі початкові затрати.Повітряне-центральне, місцеве: дуже швидкий тепловий ефект, відсутність нагрівал.приладів, можливість викор.для охолодж.приміщень.

N 6 8С-ма заходів і засобів безпечної експлатації електроустановок

Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:система технічних засобів і заходів;система електрозахисних засобів;система організаційно-технічних заходів і засобів. Система технічних засобів електробезпеки. Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки діляться на дві групи:технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок включають:ізоляцію струмовідних частин;недоступність струмовідних частин;блоківки безпеки;

засоби орієнтації в електроустановках;

виконання електроустановок, ізольованих від землі;захисне розділення електричних мереж;компенсацію ємкісних струмів замикання на землю;вирівнювання потенціалів.

Ізоляція струмовідних частин. Забезпечує технічну працездатність електроустановок, зменшує вірогідність попадань людини під напругу, замикань на землю і на корпус електроустановок,

Роботи в електроустановках за вимогами щодо організації їх без печного виконання поділяються на такі, що виконуються за нарядами-допусками; за розпорядженнями;в порядку поточної експлуатації.

№69Захисне заземлення, побудова і захисні властивості.

Захисне заземлення-ел.з»єднання металевих неструмоведучих частин ел.обладн., які можуть опинитися під напругою із заземлюючим пристроєм.Відповідно до правил влаштування ел.установок зах.зазем.викон.обов»язково при напрузі змінного струму 380В і вище, та постійного при напрузі 500В і >.У приміщеннях з підвищ.небезп.заземл викон.при напрузі >36В, змінного струму і 110 В постійного,опір заземл.пристрою повинен бути не <4 Ом і перевірятись 1раз на 4роки, при чому кожен зазем. Пристрій повинен мати паспорт.

№70Допомога потерпілим від електроструму

Допомога потерпілому приу раж.ел.струмом скл.з 3 етапів:

1)звільнення від дії ел.струму,2)визначення ступеня ураження,3)надання ПМД.

1) необх.здійс.якнайшвидше, оск.від цього залежить тяжкість наслідку.Першою дією особи, яка надає допомогу повинно бути якнайшв.відімкнення тієї частини ЕУ,до якої підкл.потерпілий.Вимкнути ЕУ можна за допом.вимикал.апарата,але якщо потерпілий перебуває на висоті,він може впасти,тому необх.вжити заходів щодо запобігання додаткових травм.Якщо з відімкненням ЕУ одночасно може погаснути світло необх.забезп.освітлення від іншого джерела. Якщо швидко вимкнути ЕУ неможливо треба відділити потерпілого від струмовідних частин, до яких він торкається.Це можна зробити будь-яким сухим предметом, що не прводить ел.струм,але особа яка надає допомогу повинна слідкувати за тим,щоб самій не опинитися в контакті з струмом.

2.Передбачає виявлення тих порушень, які сталися в організмі людини внасл.дії ел.стуму.Це може бути переляк,непритомність,опіки аж до вигорання частин тіла,апутація кінцівок.поруш.роботи сист.дих. чи серц-судин. Сист.,клінічна смерть,ел.шок.

3.передбачає такі дії:по можливості викликати мед.працівника чи доставити потерпілого до найбл.мед.закладу,першу долікарняну допомогу слід надати відповідно до стану потерпілого.

№71статична електрика та блискавка

Статична електрика-сукупн.явищ,пов»яз.із виникн., збереж. , релаксацією звільненого ел. Заряду на поверхні та в об»ємі діелектричних і напівпровідникових речовин,матеріалів, виробів, або на ізольованих провідниках. Блискавка – це електричний розряд, який виникає, коли різниця зарядів у двох місцях настільки велика, що вони можуть подолати ізолюючий ефект повітря. Розряд може статися в середині хмари, між хмарами чи між хмарою і землею. На мить блискавка нагріває повітря до вражаюче високої температури, іноді до 30 тис. градусів Цельсію у момент розряду.Розрізняють лінійні, розгалужені і суцільні блискавки. Як видно із назв, при лінійній блискавці розряд набуває форми чітко окресленого каналу. У розгалуженої блискавки канал розділений на гілки. А якщо спалах відбувся всередині хмари, то це суцільна блискавка. Спеціалісти кажуть, що нам видно в основному розряди між хмарою і землею.

№72 Вимоги техніки безпеки до посудин,що працюють під тиском Посудини,які прац.під тиском:закриті апарати та комунікації,в яких відбув.різні технолог.процеси,а також балони з тиском вище чи нище атмосферного,які викор для перевез чи для зберіг стиснених і зріджених вантажів. Безпечна експлуатація посудин,що прац.під тиском забезп: підвищеними коеф.запасами міцності на елементи конструкцій посудин; найб.раціонал.безпекою конструкції посудини; високоякісними матеріалами для виготовлення посудини;запобіжними клапанами і мембранами,контроьно-вимірювал.приладами.

№78Пожежна безпека.призначення

Пожежна безпека-стан об»єкта прия кому з регламентованою імовірністю викл.можливість виникн.та розвиток пожежі і впливу на людей її небезп.факторів,а також забезп.захист матеріал.цінностей.

Заг.вимоги пож.безпеки:1.кожен працівник повинен знати місце розташ.первинних засобів пожежогасіння,вміти ними користуватися,знати правила поведінки при пожежі,шляхи евакуації.2.легкозаймисті та горючі речовини дозволяють зберігати відповідно до норм у спец відведених місцях.3 мастильні матеріали, горючі і легкозаймисті речовини повинні зберіг окремо від інших спец ємкостей 4. Заборон.розкидати пож.-небезп.матеріали.після викор вони викидаються у спец відведене місце.5 у разі виникн пожежі повідомити 101

№79Організація пожежної безпеки в державі Відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні основними організаційними заходами щодо забезпечення пожежної безпеки є:визначення обов'язків посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки;призначення відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію наявних технічних засобів протипожежного захисту;встановлення на кожному підприємстві (установі, організації) відповідного протипожежного режиму;розробка й затвердження загальнооб'єктової інструкції про заходи пожежної безпеки та відповідних інструкцій для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень, організація вивчення цих інструкцій працівниками;розробка планів евакуації людей на випадок пожежі;встановлення порядку оповіщення людей про пожежу, ознайомлення з ним всіх працюючих;визначення категорій будівель та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до вимог чинних нормативних документів;забезпечення територій, будівель та приміщень відповідними знаками пожежної безпеки, табличками із зазначенням номера телефону та порядку виклику пожежної охорони.

№80Організація пожежної безпеки на підприємствах

В першу чергу на кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом необхідно призначити відповідальних за пожежну безпеку, визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки та встановити відповідний протипожежний режим.Конкретні особи з числа керівництва об'єкту та персоналу призначаються відповідальними за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.Керівник (власник), делегуючи свої повноваження, визначає своїм наказом осіб відповідальних за пожежну безпеку. Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи а також орендарі зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки,позитивний досвід; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації; організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку,обладнання та інвентар;подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і викор для цієї мети виробничої автоматики; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території

№84 Класифiкацiя вибухонебезпечності та пожеже небезпечності вибухонебезпечних зон

Згiдно ЗHТП 24-84 ("Загальносоюзнi норми технологiчного проектування") залежно вiд хаpактеpистики речовин, що використовуються чи отримуються у виробництві та їх кiлькостi по вибухопожежонебезпечності примiщення та виробництва дiляться на 5 категоpій: А, Б, В, Г та Д.Категорії А і Б - вибухопоженебезпечнi. Категорія А - виробництва пов'язанi з використанням паливних газiв та 280С у кількостях,легко спалахаючих рідин з температурою спалаху Тсп якi пiсля вибуху створюють надлишковий тиск більше 5кПа (виробництва, де використовують чи зберігають у великій кількості ацетон , ефір спирти). До категорії Б належать виробництва, пов'язанi з використанням горючого пилу або волокна , легко спалахуючих рідин з температурою спалаху Тсп > 280C з тією ж межею надлишкового тиску, що і категорія А .До категорії В (пожежонебезпечні) відносяться виробництва, де застосовуються згораємі та важкозгоряємі рідини, пили та твеpді згоряємі матеріали та речовини, які при взаємодії з водою, повітрям або друг з другом здатні тiльки горіти з температурою Тсп > 61 0С.До категорії Г - виробництва, пов'язанi з обробкою незгоряємих речовин та матеріалів у горячому, накаленому або розплавленому станi,До категорії Д входять виробництва, пов'язанi з обробкою незгоряємих речовин у холодному станi Враховуючи категоpію примiщень по вибуховибухонебезпеці ПУЕ, в свою чергу дiлить примiщення на двi зони:пожаpонебезпечну та вибухонебезпечну.Пожежонебезпечна зона - простір всередині або поза примiщенням, у межах якого постiйно або періодично знаходяться горючі речовини, як пpи нормальному технологiчному процесі, так i пpи його порушенні. Пожежонебезпечна зона дiлиться у свою чергу на 4 класи:П-I, П-II, П-IIа, П-III, які хаpактеpизуются мiсцем положення (I - II в середині примiщення, III поза примiщенням), температурою спалаху, хаpактеpом гоpючих речовин (горючі рiдини I, гоpючий пил або волокно II, горючі речовини IIа).Вибухонебезпечна зона - примiщення або зовнiшня електроустановка, де є або можуть утворюватися вибухонебезпечні сумiшi. Вибухонебезпечна зона дiлитьсь на 6 класiв:В-I, В - Iа, В-Iб, В-Iг, В-II та В-IIа.Данні зони характеризуються:можливiстю утворення вибухонебезпечних сумiшiв газiв або рiдин з повiтром при ноpмальному технiчному пpоцесі

№85Види протипожежних перешкод

Протипожежні перешкодиДо протипожежних перешкод відносять протипожежні стіни, перегородки та перекриття. Для заповнення прорізів у протипожежних перешкодах застосовуються протипожежні двері, ворота, вікна, люки, клапани, завіси (екрани). У місцях прорізів можна також розташовувати протипожежні тамбур-шлюзи.За межею поширення вогню протипожежні перешкоди мають відповідати групі М0. Для запобігання розповсюдженню пожежі та продуктів горіння з приміщень або пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення, створюють протипожежні перешкоди. Протипожежна перешкода - це будівельна конструкція, інженерна споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вогнестійкості і перешкоджає поширенню вогню. За допомогою перешкод, які обмежують розповсюдження пожежі та продуктів горіння, можуть бути створені безпечні зони або приміщення для тривалого чи короткочасного перебування людей, що сприяє успішному проведенню операцій їх рятування у разі пожежі

№86Методи гасіння пожеж та протипожежні заходи

Основні способи припинення горіння: Охолодження зони горіння або речовин, що горять, до певного рівня температури;Ізоляція осередку горіння від кисню;Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення його не горючими газами;Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окиснення (горіння) в полум'ї;Механічне придушення полум'я сильним струменем води, порошку чи газу;Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я не має можливості поширюватися.Практична реалізація способів припинення горіння може бути досягнута за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів.До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовуються також для запобігання, обмеження поширення пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей.Використовуються такі основні види вогнегасних речовин:вода;вода з добавками, які підвищують її вогнегасну здатність;піна;газові вогнегасні суміші;вогнегасні порошки;комбіновані вогнегасні суміші.Вибір вогнегасної речовини та способу її подачі визначається умовами виникнення й розвитку пожежі.Кожному способові припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на:охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.);розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.);ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.);засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).Вода - це найбільш поширений і достатньо ефективний вогнегасний засіб. Вода має високу теплоємність і добрі охолоджувальні якості. Найбільший вогнегасний ефект спостерігається під час застосування води у дрібнорозпиленому стані.Піна - це колоїдна дисперсна система, яка складається з пухирців газу. Стінки пухирців утворюються з розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів.Піни поділяють на хімічні та повітряно-механічні.Повітряно-механічна піна утворюється за допомогою спеціальних технічних пристроїв із водних розчинів поверхнево-активних речовин (піноутворювачів).Піна має досить низьку теплопровідність. Вона здатна перешкоджати випаровуванню горючих речовин, а також проникненню парів, газів, теплового випромінювання. Вогнегасні порошки використовують для ліквідації горіння твердих, рідких і газоподібних речовин.Вогнегасний ефект застосування порошків складається з:хімічного гальмування реакції горіння внаслідок дії порошку (кристали введеного у полум'я порошку спричиняють суміжні реакції, які руйнують здатні горіти радикали або перешкоджають їх утворенню); механічного придушення полум'я твердими частинками порошку;виштовхування кисню із зони горіння.Діоксид вуглецю (СО₂) не має кольору та запаху.Механізм припинення горіння діоксидом вуглецю базується на його здатності зменшувати шляхом розбавлення концентрації реагентних речовин до меж, коли горіння стає неможливим.Вибір вогнегасної речовини залежить від характеру пожежі й визначається:властивостями та агрегатним станом речовин, що горять;параметрами пожежі;видом пожежі;умовами тепло- й газообміну на пожежі;

№11 Державна політика

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: - пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; - підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; - комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; - соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; - встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; - адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; - використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; - інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці,

№12,13 особливості праці жінок і неповнолітніх

Кодексом законів про працю України забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (окрім не фізичних робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах санітарних норм (до 7кг при постійному перенесенні і до 10кг -при періодичному). Робота жінок обмежується у нічний час. Дозвіл на нічні роботи може бути отриманий при особливій необхідності (як тимчасовий захід). Вагітні жінки і ті, що мають дітей до 3-х років не залучаються до роботи в нічні години і вихідні дні, до надурочних робіт, а також не направляються у відрядження.

Жінки, що мають дітей 3-14 років або дітей-інвалідів, не залучаються до надурочних робіт і не направляються у відрядження без їх згоди. Жінок із дітьми віком до 3-х років можуть, за їх бажанням, переводити на легшу або зручнішу для них роботу із збереженням середньомісячного заробітку. Це стосується і вагітних жінок.

Пільги вагітним жінкам і при пологах: надається відпустка - 70 календарних днів до пологів і 56 після пологів, до 2-х років по догляду за дитиною з виплатою допомоги по соціальному страхуванню, до 3-х років без збереження заробітної плати. За медичним висновком (догляд дитини) відпустка може досягати б років.

Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж.

Вагітність жінки та її діти (незалежно від віку) не можуть бути причиною звільнення або відмови прийняття на роботу.

Працівники віком до 18 років користуються такими ж правами, що і повнолітні, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами. Дозволяється приймати на роботу молодь віком від 16 років У виняткових випадках, за погодженням із профспілками, можуть прийматись на роботу 15-річні особи. Для практичної підготовки молоді, що навчається, допускається приймати з 14 років учнів загальноосвітніх шкіл і професійних навчальних закладів для виконання легкої роботи у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює.

Усі працівники до 18 років не можуть бути залучені до виконання важких або небезпечних робіт, до робіт із шкідливими умовами праці, а також до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Для працівників віком від 16 до 18 років робочий тиждень не повинен перевищувати 36 годин, для осіб віком від 15 до 16 років і для учнів 14-15 років, що працюють під час канікул, - 24 години.

Молодь, що навчається, може отримати 1 вільний день на тиждень без збереження зарплати. Пільги мають студенти заочних і вечірніх відділень ВЗО і технікумів. Студентам-заочникам один раз на рік оплачується проїзд до місця навчання і назад.

№14 Основні Принципи організації ОП на підприємстві

Організація управління та навчання охороною праці на виробництві Для підтримки постійної роботи в напрямку аналізу стану та вдосконалення умов праці на підприємствах лісового комплексу їх власники зобов'язані інформувати державні органи, які складають єдину статистичну звітність з охорони праці. Власник також зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, які вжито для їхнього усунення та забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог. Отримані дані скеровуються в ЕОМ і за спеціальною програмою розраховуються коефіцієнти безпеки праці по підприємству (цеху) щодо таких розділів: умови праці; безпечність технологічних машин, технологічних операцій; організація охорони праці.. У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, узгоджують їх обов'язки, а також погоджують комплексні заходи (плани) щодо забезпечення встановлених нормативів безпеки, умов, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям. Власник фінансує заходи щодо охорони праці. Державний комітет України з нагляду за охороною праці наказом від 04.04.94 p. №30 затвердив "Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників із охорони праці". У відповідності з цим документом, усі працівники при прийнятті на роботу і процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, з правил поведінки при аваріях. Форми такого навчання: інструктажі, технічні мінімуми, так зване курсове навчання, спеціальне навчання, навчання (перевірка знань) посадових осіб, підвищення кваліфікації, навчання студентів та учнів навчальних закладів.

№15 Державне управління ОП

Розділ VI - "Державне управління охороною праці" (стаття 32) - визначає органи державного управління охороною праці та І їх компетенцію - Кабінет Міністрів (забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці); спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади; Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. З метою координації діяльності органів державного і управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпеки життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади проводять єдину науково-технічну політику з питань охорони праці, розробляють і реалізують галузеві програми, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі, здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці, укладають із галузевими профспілками угоди з питань охорони праці та ін. (стаття33).Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці здійснює контроль та комплексне управління охороною праці на державному рівні, займається нормотворчою діяльнітю Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами.

№16,19 С-ма управління ОП на підприємстві та держ.нагляд та громадський контроль в галузі ОП

Органи державного нагляду за охороною праці є незалежними від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій і діють відповідно до положень, затверджених кму.Державні інспектори або контролери органів державного нагляду мають право:відвідувати в будь-який час підприємства, що контролюються, перевіряти стан охорони праці, знайомитися з документацією та отримувати інформацію .і пояснення роботодавця з питань, що перевіряються тощо;видавати керівникам підприємств, керівним посадовим особам міністерств, комітетів, об'єднань підприємств та ін., відповідальним за охорону праці працівникам держадміністрацій приписи (розпорядження), обов'язкові для виконання про виявлені порушення і недоліки в галузі охорони праці і про строки їх усунення,призупиняти роботу підприємства або об'єкту, де виявлені небезпечні для життя та здоров'я працюючих порушення норм і правил охорони праці;притягати до адміністративної відповідальності працівники винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;- подавати позов до прокуратури для притягнення до кримінальної відповідальності винних у порушенні вимог охорони праці, що призвело до матеріальних збитків або завдало шкоди працюючим;- надсилати роботодавцям або відповідальним посадовим особам подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді або про накладання на них стягнення за порушення вимог охорони праці.Громадський контроль здійснюють професійні спілки та їх об'єднання через свої виборні органи і представників (контролерів), а в разі відсутності профспілки - громадські, уповноважені трудовим колективом (найманими працівниками), які мають право безперешкодно перевіряти стан охорони праці робочих місць, дільниць, цехів, відділів та інших підрозділів підприємств, інформувати роботодавця про виявлені недоліки і вносити пропозиції по усуненню виявлених порушень.

Представники профспілок, вибрані на загальних зборах профспілок підприємства мають право перевіряти стан охорони праці свого підприємства, подавати власнику звіт про виявлені порушення і вносити пропозиції щодо покращення умов праці, пожежної безпеки, соціального стану Вимагати від роботодавця виконання прийнятих програм, планів, заходів із питань охорони праці й пояснення по цим питанням.Відомчий контроль здійснюють вищі органи керівництва підприємствами (міністерства, Державні комітети, об'єднання підприємств та ін.) та посадові особи держадміністрацій, що відповідають за охорону праці в регіоні.

№17 Служба ОП на підприємстві

Служба ох.праці створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:

а)здійснювати контроль за безпекою виробничих процесі»,

устаткування, будівель і споруд;

б) забезпечувати працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

в) забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці, вести пропаганду безпечних методів праці;г)забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;д)вимагати професійного добору виконавців для визначених видів робіт.Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із кількістю працюючих 50 і більше осіб. В організаціях із чисельністю до 50 працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом. При чисельності до 20 працюючих для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.. Працівники служби охорони праці повинні мати вищу спеціальну освіту з охорони праці, а також практичний досвід роботи у відповідній галузі виробництва. По важливості діяльності та оплати праці вони прирівнюються до працівників провідних відділів та служб підприємства або установи.

Система управління охороною праці підприємства (СУОП) включає службу охорони праці та керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.

Основними функціями управління охороною праці, що розробляє і втілює служба охорони праці, є :

Створення ефективної системи управління (СУОП), яка 6 сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи

Крім того, служба охорони праці повинна мати засоби впливу на виробничу діяльність підприємства, що передбачається Положенням про службу охорони праці..Окрім адміністративних заходів рекомендується принцип матеріального заохочення працівників, які сумлінно ставляться до виконання виробничих обов'язків і беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.Положення про матеріальне заохочення розробляється службою охорони праці, погоджується з профспілкою (колективом найманих працівників) і затверджується власником.Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом "Про охорону праці" і Типовим положенням про службу охорони праці.

№18 Обовязки власника і робітника

Згідно ЗУ «Про ох.пр» роботодавець зобов’язаний забезп.на роб.місці умови праці відповідно до норм-правових актів, а також домогтися дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі ох.праці. Для функціонув.сист.управл.ох.праці на ви-тві роботодавець: створює відповідні служби та призначає посадових осіб, які забезп.виріш.конкретних питань ох.пр., затвердж.інструкцію про їх обов’язки, права та відповідальність за викон.поклад.функцій; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації ви-цтва; забезп.належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання, устаткування; усуває причини, що призводять до нещасних випадків, проф..захворювань та здійснює профілактичні заходи,визначені комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує провед.аудиту ох.праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку техн..стану виробничого обладн. Та устаткування;організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками в галузі ох.праці

№20 відповідальність за порушення законодавства з оп

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Несплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення

Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

№21 Організація навчань з оп

Навчання та інструктажі працівників із питань оп є складовою частиною системи управління оп. Вони проводяться з учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі їх трудової діяльності.Згідно з Типовим положенням про навчання з питань охорони праці усі працівники, що приймаються на роботу, та в процесі роботи проходять на підприємстві навчання, інструктаж із питань оп, вивчають правила надання першої долікарняної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правила поведінки при виникненні аварій.Працівники, що виконують роботи підвищеної небезпеки а також де є необхідність у професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в термін, встановлений відповідними галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу на рік. На промислових підприємствах України для працівників, що виконують роботи по обслуговуванню обладнання підвищеної небезпеки, обов'язкове курсове навчання по безпечним методам праці з обов'язковим іспитом, що проходить безпосередньо на виробництві. Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань на підприємстві покладаєтеться на роботодавця, а в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів. Контролює виконання цих завдань відділ охорони праці.

N46,47Штучне виробниче освітлення та його розрахунок.

Штучне освітлення, нормування та розрахунок

Штучне освітлення поділяється в залежності від призначення на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне. Розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення, вона може бути рівномірною та локалізованою. Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт різноманітних за характером на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюючого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним

Штучне освітлення , його розрахунок.

Зоровий аппарат людини бере участь у будь-якому трудовому процесі.

Успішність зорової роботи в основоному залежить від умов освітлення.Виходячи з особливостей роботи зорового апарату, до освітленнявиробничих приміщень висуваються такі вимоги:Освітлення повинно створювати достатню освітленність робочих поверхонь.Освітленність робочих поверхонь повинна бути достатньо рівномірною.Повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюється. Не повинно бути засліплюючої дії, як від джерел освітлення, так і від відбитої робочої поверхні.Освітлення повинно забезпечити безпеку праці.Норми штучного освітлення виробничих приміщень передбачають рівні освітленності, які повинні бути забезпечені для різного характеру робочих поверхонь залежно від фону, контрасту зорової роботи за розмірами деталі, що розглядається

N48 вплив вібрації на організм людини.

Вібрація-сукупн.механ.коливань, найпростішим з яких є гармонійне коливання.

Довготривалий вплив на людину загальної вібрації призводить до розладу вестибулярного апарату, центральної та вегетативної нервових систем, захворювання органів травлення, а також серцево-судинної системи.Місцева вібрація викликає порушення периферійного кровообігу і нервової системи та м'язово-суглобного апарату. Тривала дія локальних вібрацій часто призводить до вібраційної хвороби з незворотними змінами в цих системах. Одночасна дія підвищеного шуму та вібрації, охолодження всього організму або кінцівок поглиблюють захворювання Профілактика впливу вібрацій на організм людини включає ряд заходів технічного, санітарно-гігієнічного та лікувального характеру. Найкращим захистом є дотримання нормативних параметрів інтенсивності вібрації.Допустимі рівні вібрації передбачають допустимі значення коливальної швидкості, що передається на руки безпосереднім контактом із вібруючою поверхнею. Тривалий впив вібрації призводить до проф..захвор.-вібраційної хвороби, яка піддається лікуванню лише на перших стадіях її розвитку.

№49параметри вібрації.гігієнічне нормування вібрації

Вібрація характеризується абсолютними та відносними параметрами. До основе них абсолютних параметрів належать: вібропереміщення (s) - миттєве значение кожної з координат, які описують положення тіла, чи матеріальної точки під чаш вібрації; амплітуда вібропереміщення (А) - найбільше відхилення точки, яка коливавється з певною частотою, від положення рівноваги, м; віброшвидкість (и) - кінематичний параметр, що дорівнює швидкості переміщення точки, яка коливається з певною частотою, м/с; віброприскорення (а) -Я кінематичний параметр, що дорівнює прискоренню переміщення (друга похідна вібропереміщення) точки, яка коливається з певною частотою, м/с2; період вібраціїЧ (Т) - найменший інтервал часу, через який під час періодичної вібрації повторюється І кожне значення величини, яка характеризує вібрацію, с; частота вібрації (f) - величина, обернено пропорційна періоду вібрації, яка показує кількість коливань за одиницю часу точки під час вібрації, Гц. Оскільки абсолютні параметри, що характеризують -і вібрацію змінюються в широких межах, то на практиці частіше використовують і відносні параметри - рівні, які визначаються відносно опорного (порогового-) значення відповідного параметра І вимірюються в децибелах (дБ). Гігієнічне нормування вібрацій забезпечує вібробезпеку умов праці. Дія вібрації на організм людини визначається наступними характеристиками: інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямком дії.Показниками інтенсивності є середньоквадратичні або амплітудні значення віброприскорення, віброшвидкості або віброзміщення, виміряні на робочому місці.Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, дібрані в залежності від застосовуваного методу її гігієнічної оцінки. При частотному (спектральному) аналізі нормованими параметрами є середні квадратичні значення віброшвидкості v, їх логарифмічні рівні ї або віброприскорення а для локальної вібрації в октавних смугах 'от, а для загальної вібрації - в октавних або 1/3 октавних смугах частот.

№50методи контролю параметрів вібрації

Для вимірювання вібрацій широко використовуються електричц вібровимірювальні прилади, принцип дії котрих базується ц| перетворенні кінематичних параметрів коливного руху в електрич величини, котрі вимірюються та реєструються за допомого* електричних приладів. Основні елементи цих приладів — давачі. В якості первиннцз вимірювальних перетворювачів використовують ємнісні, індукційні п'єзоелектричні перетворювачі, котрі сприймають коливні зміщення швидкість та прискорення.Найчастіше використовуються п'єзоелектричні перетворювач віброприскорення — акселерометри.Вібровимірювальними приладами з давачами можна вимірювати вібрації в багатьох точках, їх перевага — дистанційністі вимірювання параметрів вібрації, проста будова, відсутністі інерційності.Кількість вимірювань параметрів вібрації повинна бути не мении трьох для кожної октавної смуги частот. Вимірювальними параметрам вібрації є пікові або" середньоквадратичні значення віброзміщення віброшвидкості або віброприскорення в октавних

N51захист від вібрацій

Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь, котрі описують коливання машин у виробничих умовах і класифікуються наступним чином:– зниження вібрацій в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення збуджувальних сил;– відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;– вібродемпферування - зниження вібрацій за рахунок сили тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;– динамічне гасіння - введення в коливну систему додаткових мас або збільшення жорсткості системи; - віброізоляція - введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу конструкції або робочому місцю;- використання індивідуальних засобів захисту. Зниження вібрації в джерелі її виникнення досягається шляхом зменшення сили, яка викликає коливання. Зниження вібрації може бути досягнуте врівноваженням мас, зміною маси або жорсткості, зменшенням .технологічних допусків при виготовленні і складанні, застосуванням матеріалів з великим внутрішнім тертям Для послаблення вібрацій істотне значення має запобігання резонансним режимам роботи з метою виключення резонансу з частотою змушувальної сили. Резонансні режими при роботі технологічного обладнання усуваються двома шляхами: зміною характеристик системи (маси або жорсткості) або встановленням іншого режиму роботи (відлагодження резонансного значення кутової частоти змушувальної сили). Вібродемпферування. Цей метод зниження вібрацій реалізується шляхом перетворення енергії механічних коливань коливної системи в теплову енергію. Збільшення витрат енергії в системі здійснюється за рахунок використання в якості конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям: пластмас, металогуми, сплавів марганцю та міді, нікелетитанових сплавів, нанесення на вібруючі поверхні шару пружнов'язких матеріалів, котрі мають великі втрати на внутрішнє тертя.

№63водопостачання та водовідведення,характеристикака очисних споруд При організації водопостачання населення враховується наявність й характер джерела води, його доступність, можливість одержати достатню кількість води потрібної якості. При виборі джерела води враховуються дебіт його і якість води, яка значною мірою визначається походженням і умовами формування, а також характером і ступенем її забруднення. При цьому необхідно також врахувати перспективи розвитку даного населеного пункту і його благоустрій. Далі необхідно вирішити питання про Щодо відкритих водойм потрібно також знати санітарний стан водозбірних площ, їх заселеність, наявність випусків стічних вод і характер використання річки вище майбутнього місця водозабору.Що стосується підземних вод, то необхідно знати глибину залягання водоносних шарів, їх захищеність водотривкими породами, характер порід і санітарну характеристику зони живлення, відстань від місць можливого забруднення води. Ці та інші відомості потрібні насамперед для судження про надійність, стійкість позитивної в гігієнічному відношенні якості води, можливість ліквідації, виправлення чи попередження впливу негативних факторів і організації надійної санітарної охорони джерела води. При виборі джерела питної води необхідно одночасно вирішувати питання і про джерело промислового водопостачання, щоб не витрачати доброякісну воду на технічні цілі. При відсутності на місці доброякісної води водогони прокладають за десятки і сотні кілометрів..При організації централізованого водопостачання перевагу необхідно віддавати підземним водам, оскільки:вони захищені шарами землі від забруднення з поверхні; під час фільтрації через шари грунту покращуються фізичні й бактеріологічні показники якості води.Найкращими джерелами води для питного водопостачання є артезіанські води. При неможливості їх використати слід орієнтуватися на інші джерела води в такому порядку: міжпластові не-напірні; грунтові води; води з водойм з незарегульованим стоком (річки); в останню чергу водойми з за регульованим стоком (озера, водосховища, ставки, заплави). Очисні́ спору́ди— інженерні споруди системи каналізації для очищення, знешкодження й знезараження стічних вод. До очисних споруд належать аеротенки, аерофільтри, біофільтри, септики, відстійники, метантенки, ґратки-дробарки, піско-, нафто-, жиро- і масловловлювачі тощо.Аероте́нк— споруда для штучного біологічного очищення стічних вод за допомогою активного мулу (бактерії-мінералізатори та нижчі організми) і продування повітрям (аерації). Аерофі́льтр — споруда для біологічного очищення стічних вод, різновидність біофільтра. Біофі́льтр— споруда для біологічного очищення побутових і промислових стічних вод.Метанте́нк— резервуар для біологічної переробки органічного осаду стічних вод. Септики – найпростіші проточні споруди для механік.очистки стічних вод і накопичення осаду. Відстійники– штучні резервуари або водойми для виділення з шахтних, кар'єрних і виробнич. стічних вод завислих домішок, осадження їх при невеликій швидкості потоку

№64Основні вимоги техніки безпеки до технолог.обладнання та технол.процесів

Техніка безпеки) - система технічних заходів, що гарантують безпеку праці і охороняють працівників від ушкоджень {виробничих травм) і шкідливої дії виробничих процесів. Одним з найважливіших завдань охорони праці є забезпечення таких умов праці, які б вилучали можливість дії на працюючих різного роду небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Безпечність виробничих процесів досягається комплексом проектних та організаційних рішень. Це — вибір технологічного процесу, робочих операцій, черговості обслуговування обладнання тощо. Безпечність виробничих процесів полягає у запобіганні впливу небезпечних і шкідливих факторів на працюючих. Забезпечується це завдяки організаційним заходам (навчання, інструктажі, виконання вимог інструкцій з охорони праці) та технічним засобам безпеки. Дія технічних засобів захисту повинна забезпечити безпеку працюючих від початку робочого процесу до його закінчення і не має припинитися раніше за дію небезпечного або шкідливого виробничого фактора. Основними технічними засобами безпеки для запобігання виробничого травматизму є огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування машин. Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів безпеки — це підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при обслуговуванні обладнання та виконанні технологічних операцій, надійність і міцність, зручність під час обслуговування устаткування та засобів захисту, виконання вимог технічної естетики. Важливу роль відіграє використання комплексної механізації, автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли дію небезпечних і шкідливих виробничих факторів не можна усунути З точки зору охорони праці основними вимогами до устаткування є безпечність для здоров'я і життя людей, надійність і зручність під час експлуатації. При конструюванні устаткування частини, що обертаються, рухаються, комунікації (трубопроводи, кабелі тощо) необхідно розміщувати у корпусі машини, щоб вилучити можливість доступу до них працюючих. Устаткування має відповідати вимогам електробезпеки і гарантувати захист працюючих від ураження електричним струмом. У конструкції устаткування повинні передбачатися вбудовані (місцеві) відсмоктувачі, необхідні для видалення пожежо-і вибухонебезпечних сумішей, небезпечних і шкідливих хімічних речовин, пилу тощо безпосередньо з місця їх виникнення.

№65 Дія електор.струму на людину Електр.струм,потрапля.ючи до тіла людини викликає дії:1.біологічну-поруш.вн.біолог.процесів;прояви-судомне скороч.м»язів, поруш.або припинення дихання і роботи серця.2 термічна(тепл)-викликає опіки вн. І зовн.органів Електр.опік.найб.пошир.елктр.травма.Опіки мають 4ступеня тяжкості, практично не відрізняються від терм.опіків, тільки мають глибоку борозду.3.електрохім.(електролітична)-розкладається рідини органів 4 механічна-під напругою струму розриваються органи,утв.розриви м»язів,шкіри,кровоносних судин або органів.Електр.травма-пошкодж., що спричинене впливом ел.струмом.Буває місцева ел.травма-ел.опік, можна побачити ел.знаки(чітко окресл.пряма сірого або блідо-жовтого кольору на шкірі людини).Заг.ел.травми-стос.всього організму.Через поруш.нормал.діяльн.життєво важл.органів і їх функцій(дихал., серц.-судин.сист, нерв).Розподіл ел.травм: 25%-ел.удари, 20%-ел.травми, 55%-змішані травми.

N66 Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом

Важкість ураж.ел.струмом залежить від:сили та величини напруги струмом ,ел.опору тіла людини,тривалості проходж.стуру через тіло,від характеру струму,від індивід.особл.людини і умов навкол.середов.,від шляху проходж.ел.струму по тілу людини.Величина струму, що проходить через людину, безпосередньо і найбільше впливає на тяжкість ураження електричним струмом.За характером дії на організм виділяють:- відчутний струм — викликає при проходженні через організм відчутні подразнення;невідпускаючий струм — викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснуто провідник;фібриляційний струм — викликає при проходженні через організм фібриляцію серця.Шлях проходження струму через тіло людини є важливим чинникомЯкщо струм входить через одну верх.кінцівку і вих..через іншу верхню-верхня петля;

Вх..одна нижня кінцівка,вих.. –інша нижня=нижня петля(найм.небезпечна);ліва рука»ліва нога»серце»права нога»права рука=повна петля(найнебезп.).

N67Класифікація виробничих приміщень та технолог.обладнання за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.

Відповідно до ПУЗ, приміщення за небезпекою електротравм поділяються на три категорії:без підвищеної небезпеки; з підвищеною небезпекою;особливо небезпечні.Категорія приміщення визначається наявністю в приміщенні чинників підвищеної або особливої небезпеки електротравм. До чинників підвищеної небезпеки належать:температура в приміщенні, що впродовж доби перевищує 35°С-відносна вологість більше 75%, але менше повного насичення струмопровідна підлога — металева, бетонна, цегляна, земляна;

струмопровідний пил;можливість одночасного доторкання людини до неструмовідних частин електроустановки і до металоконструкцій, що мають контакт із землею.До чинників особливої небезпеки належать: І відносна вологість близька до насичення (до 100%);агресивне середовище, що пошкоджує ізоляцію.

Якщо в приміщенні відсутні чинники підвищеної і особливої небезпеки, то воно належить до приміщень без підвищеної небезпеки електротравм.При наявності одного з чинників підвищеної небезпеки, приміщення належить до приміщень підвищеної небезпеки електротравм.

При наявності одночасно двох чинників підвищеної небезпеки або одного чинника особливої небезпеки, приміщення вважається особливо небезпечним.

Категорія приміщень є одним з основних чинників, які визначають вимоги щодо виконання електроустановок, безпечної їх експлуатації, величини напруги, заземлення (занулення) електроустановок.

№75вимоги техніки безпеки до підіймально-транспортного обладнання

До підіймально-транспортних відносяться транспортувальні і вантажопідіймальні машини. До вантажопідіймальних машин відносяться підіймачі та крани. Серед підіймачів найбільш поширені—ліфти, електро-та автонавантажувачі. Серед вантажопідіймальних кранів широко використовуються баштові, козлові, мостові крани, кран-балки та електроталі. Аналіз травматизму при експлуатації підіймально-транспортних машин в різних галузях промисловості показує, що більшість нещасних випадків, а серед них — з важким наслідком, — припадає на роботи, при виконанні котрих викор вантажопідійммашини.Робоча зона вантажопідійм машин є небезпечною зоною. Вона є джерелом виробничої небезпеки для обслуговуючого персоналу та для сторонніх осіб, котрі можуть опинитись тут. Робота біля вантажопідіймальних та транспортних машин є джерелом підвищеної небезпеки, тому що виконувати роботу за допомогою цих машин можна лише

№76 вимоги техніки .безпеки при вантажно-розвант.роботах Вантажно-розвантажувальні роботи в залежності від ступеня небезпеки поділяються на чотири групи:— малонебезпечні (метали, лісо- та будматеріали);— небезпечні (з огляду на великі габаритні розміри);— пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);— небезпечні (предмети і речовини, котрі при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних роботах і зберіганні можуть стати причиною вибуху, пожежі або пошкодження транспортних засобів,будівель і споруд, загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або захворювання людей або тварин).За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії:— масою менше 80 кг, а також сипкі, дрібноштучні;— масою від 80 до 500 кг;— масою понад 500 кг.Особливих заходів безпеки слід дотримуватись при транспортуванні небезпечних речовин, котрі можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників. Небезпечні речовини поділяються на дев'ять класів: 1 — вибухові речовини; 2 — гази; 3 та 4 — легкозаймисті рідини, речовини і матеріали; 5 — окислювальні речовини; 6 — отруйні та інфекційні речовини; 7 — радіоактивні; 8 — їдкі і корозійно активні речовини; 9 — інші.На упаковці з небезпечними вантажами, крім стандартного маркування, повинні бути знаки небезпеки.Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати із застосуванням засобів малої механізації (візки, лебідки, вагонетки) та за допомогою підіймально-транспортного обладнання. Для штучних вантажів застосовуються піддони, контейнери, пакетоформувальні засоби, а для сипких — пневмотранспорт, що виключає забруднення повітря. При виникненні небезпечної ситуації особа, відповідальна за проведення робіт, повинна вжити запобіжних заходів або припинити їх.Майданчики, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати рівне та тверде покриття а також природне і штучне освітлення.До робіт з вантажопідіймальними пристроями допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційній комісії і одержали посвідчення.У випадку, коли вага вантажу перевищує 50 кг, а також при підійманні вантажів на висоту понад 3 м слід застосовувати засоби механізації.

№77класифікація вантажів

Весь товар, який з початком процесу транспортування стає вантажем, може бути класифікований по багатьох ознаках, серед яких основними є наступні:Природнє походження;Біохімічний склад;Ступінь обробки;Споживче призначення.За природним походженням можна розрізнити вантажі мінерального походження (характиризуються наявністю і вмістом в них різних елементів неорганічної хімії).Виходячи з споживчого призначення вантажі можуть бути класифіковані як продовольчі та промислові.До продовольчих відносяться: продукти харчування, напої, приправи; до промислових ― обладнання, будівельні матеріали, взуття, одяг, манофактура, лісоматеріали.Крім класифікації товарів за ознаками природного походження, біохімічного складу, ступеня обробки і споживчого призначення, виділяють класифікацію ― торгові, тарифні і транспортні.Транспортна класифікація вантажів здійснюється за способами перевезення і перевантаження.До легковагових вантажів відносяться вантажі, які на 1 т веса займають об’єм більше 2 м3 (шерсть, тютюн, пух, вата і т.п.).До довгометрових відносяться вантажі, довжина грузового місця яких перевищує 3 м. Негабаритними називаються вантажі, які за своїми розмірами не вписуються в габарити судових приміщень, жилізнодорожних вагонів, платформ і шляхів.В залежності від транспортних характеристик і фізико-хімічних властивостей вантажів, дальності перевезення і використовуваних видів транспорту всі генеральні вантажі можна також поділити на:Контейнеропригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах можлива і економічно цілеспрямована на даному напрямку;Контейнеронепригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах можлива, але економічно нецілеспрямована в даному напрямку;Вантажі, які цілеспрямовано перевозити укрупненими одиницями в пакетах, на підддонах, палеттах, роллтрейлерах або на спеціальних багатоосьових візках;Вантажі, навантаження і розвантаження яких цілеспрямовано проводити своїм ходом або методом буксирування.Масові вантажі, складають основну частину транспортуючих всіма видами транспорту вантажів, поділяються на чотири основні категорії: наливні, навалочні, насипні та лісові.

№87Побудова та принцип дії вогнегасників

Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів, застосовуються первинні засоби пожежогасіння. До них відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири). їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами у відповідності з нормами.

Серед первинних засобів пожежогасіння особливе місце займають вогнегасники. Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, газові та порошкові

Пінні вогнегасники застосовують для гасіння твердих та рідких горючих матеріалів, за виключенням речовин, які здатні горіти та вибухати при взаємодії з піною. Також ними не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою.За способом утворення піни пінні вогнегасники поділяються на хімічні та повітряно-механічні: Заряд хімічно-пінного вогнегасника ВХП-10 складається з кислотної та лужної частин. При приведенні вогнегасника в дію кислотна та лужна складові змішуються, і відбувається хімічна реакція з інтенсивним виділенням вуглекислого газу. Частина цього газу іде на утворення піни з розчину, який містить піно-утворювач.Час дії вогнегасника 60 с, довжина струменя 6-8 м, кратність піни 8-10. У повітряно-пінних вогнегасниках піна утворюється завдяки механічному перемішуванню розчину піноутворювача стиснутим повітрям, яке міститься у спеціальному балончику. Вони випускаються двох типів: ВПП-5 та ВПП-10. Кратність ціни цих вогнегасників - 55, дальність викиду піни - 4,5 м.

Вуглекислотні вогнегасники випускають трьох типів: ВВ-2, ВВ-5 та ВВ-8 (цифри показують місткість балону у літрах). їх застос для гасіння рідких та твердих речовин, а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В.

Вуглекислота у вогнегаснику знаходиться у рідкому стані під тиском 6-7 МПа. При відкритті вентиля балона вогнегасника за рахунок швидкого адіабатичного розширення вуглекислий газ миттєво перетворюється у снігоподібну масу, у вигляді якої він і викидається з конусного дифузору вогнегасника.

Порошкові вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких та газоподібних горючих речовин та електроустановок під напругою до 1000В.Вид матеріалів та речовин, горіння яких можна гасити, залежить від типу порошку Промисловість випускає порошкові вогнегасники марок ПС-1, ПС-2, ОП-9, ОП-10(з), ОПУ-5..

№88Автоматичні системи гасіння пожеж

Автоматичні установки гасіння пожежі, їх устрій і застосування.

До автоматичних систем гасіння пожежі відносяться спринклерні і дренчерні водяні і пінні установки, установки газового і порошкового гасіння. Водяні спринклерні установки являють собою розгалужену систему водопровідних труб, розміщених на стелі приміщення й обладнаних спринклерними голівками. Спринклерна голівка улаштована так, що отвір для виходу води закривається пластиною з легкоплавкого металу. При виникненні пожежі в приміщенні розплавляється легкоплавка пластина в спринклерній голівці і вода надходить у приміщення через голівку у вигляді душу, зрошуючи площу 9 м2. Як тільки розкрився хоча б один спринклер, відразу ж включається сигнал повідомлення про пожежу. Спринклерна система обладнується в приміщеннях з великою кількістю вогненебезпечних матеріалів: у складах, сховищах, сушарках, де люди постійно не знаходяться. Спринклерна система постійно заповнена водою. Устрій дренчерної установки має таку ж систему труб живлення, що і спринклерна, але в дренчерних голівках отвори для виходу води постійно відкриті. При виникненні пожежі відчиняється засувка (вручну або автоматично) і вода надходить через розвідні труби відразу до всіх голівок, зрошуючи всю площу приміщення.

№22 Види інструктажів

Інструктажі з питань оп проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу -навчити працівника правильно і безпечно для себе і нпс виконувати свої трудові обов'язки.Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового й професійного навчання в лабораторіях, майстернях на полігонах Вступний інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони праці або особа, що призначена наказом для проведення цієї роботи.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях, лабораторіях, дільницях. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або для групи осіб спільного фаху за програмою.Усі робітники і випускники професійних навчальних закладів після первинного інструктажу на робочому місці повинні пройти стажування протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або спеціалістів, що призначаються наказом по підприємству, цеху, дільниці, виробництву. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя.. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у випадках:- при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про

охорону праці при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії; на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої за ієрархією державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про охорону праці; при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж ЗО календарних днів а для решти робіт - більше 60 днів. Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або для групи працівників спільного фаху.. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками у випадках:при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника;при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха;при виконанні робіт, що оформлюються нарядом-допуском, письмовим дозволом;в разі проведення екскурсій або організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні заходи).

№23 положення про розслідування та облік нещасних випадків,проф..захвор.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві організовує роботодавець відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани ,надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

№24порядок і терміни розслідування нещасних випадків

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у свою чергу зобов'язаний: терміново організувати медичну допомогу потерпілому, у разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу. Повідомити про те, що сталося, роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події а також вжити-заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася. Комісіюпризначає:керівник(власник);склад комісії:керівник(спеціаліст)служби охорони праці(голова);керівник підрозділу(служби);представник профспілкової організації(уповноважений представник трудового колективу з ох.пр., якщо потерпілий не є членом профспілки).Акт за формою Н-1 затверджує власник.Акти і матеріали розслідування надсил:1)потерпілому або особі, яка представляє його інтерес.2)керівнику підрозділу. 3)держінспектору з ох.пр.4)профспілковій організації5)службі ох.пр. підпр.6)до місця роботи чи навчання7)місцевому органу держ.викон.влади .Внаслідок розслідув.нещас.випадку встановл.обставини і причини, які призвели до нього.За результатами розслідув.складається акт за формою Н-1,один примірник якого керівник підпр.зобов»яз.передати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше 3-ох днівз моменту закінч.розслідув.Нещасні випадки, оформл.за актом Н-1, реєструються на підпр.в спец.журналі.Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням,оформл.і обліком нещас.випадків здійсн.органи держ.нагляду за ох.пр.Трудові колективи і профспілки здійсн.громадс.контроль.

№25 Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають:нещасні випадки із смертельним наслідком;групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;випадки смерті на підприємстві;випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків.Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку повідомлення за встановленою формою:відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці; відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду; санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);профспілковій організації, членом якої є потерпілий;вищестоящому профспілковому органу;

Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок свої вищестоящі органи (організації) згідно з установленим порядком. Спеціальне розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, групового нещасного випадку, випадку смерті, а також випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків організовує роботодавець (якщо постраждав сам роботодавець - орган, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності - відповідна місцева держадміністрація або виконавчий орган місцевого самоврядування). Розслідування цього випадку проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці До складу комісії із спеціального розслідування включаються: посадова особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії), представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі розслідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляється карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

N26методи і показники аналізу травматизму

Монографічний полягає у детальному обстеженні всього комплексу праці,технолог.процесу,обладнання та місця, сан.-гігієн.умов праці,засобів захисту.дозволяє розглянути всі обставини нещасного випадку,відбувається комплексна перевірка того,що відбулося.

Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище. Статистичний оснований на аналізі статистичного матеріалу з травматизму накопиченого на підпр.за декілька років.Відповідні дані цього аналізу можна знайти в акта корми Н1 .Цей метод дозволяє всі нещасні випадки групувати за віком,професіями,стажом роботи потерпілих,місцем і типом нещасного вип..,х-ром травми,видом обладнання і дозволяє визначити на підпр.який вид травми найчастіше трапляється. Топографічний грунт.на тому,що на плані підпр.позначають місця де сталися нещасні випадки,на контурі людини тіла позначають травмовані органи або ділянки тіла.Метод експертних оцінок пров.експерти,дається експ.оцінка умов праці,обладнання.

N27Заходи щодо профілактики вироб.травматизм

Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені: в системі нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними методами та засобами роботи; в прогнозуванні виробничого травматизму; раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів.

Організаційні заходи, які сприяють запобіганню травматизму: якісне проведення інструктажу та навчання робітників, залучення їх до роботи за спеціальністю, здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою; організація раціонального режиму праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спец-взуттям, особистими засобами захисту; виконання правил експлуатації обладнання.

Технічні заходи: раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних нормам і правилам; створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії; проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, створення надійних технічних засобів запобіганню аварій, вибухів і пожеж на виробництві; розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів

N28 Фінансування оп

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник

не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому КМУ порядку створюються фонди оп.Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону.На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки

на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві. Кошти галузевих і державного фондів охорони праці

витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем оп.

№29Поняття фізіології,гігієни праці,вир.санітарії

Предметом гігієни праці є: 1. Вивчення трудових процесів і фізіологічних змін, що ними зумовлені й виникають в організмі особи, яка працює; вивчення працездатності людини і розробка фізіологічних основ раціонального режиму праці та відпочинку. 2. Вивчення впливу фізичних та хімічних факторів виробничого середовища, а також виробничих процесів, устаткування і матеріалів на організм працівників з метою розробки гігієнічних заходів щодо усунення несприятливих наслідків на стан здоров'я. 3. Вивчення стану здоров'я і захворюваності працівників, які в умовах своєї професійно-виробничої діяльності зустрічаються з різними несприятливими факторами, для профілактики професійних захворювань. На основі вивчення особливостей виробничого середовища і його впливу на організм працівників гігієна праці розробляє гігієнічні вимоги до раціонального використання обладнання, гігієнічні норми і правила в галузі оздоровлення умов праці, будови та утримання промислових підприємств; заходи особистої гігієни; пропозиції щодо раціональної організації умов праці та відпочинку.. Фізіологія — наука про функції і процеси життєдіяльності організму загалом, його органів, тканин, клітин тощо. Назва науки походить від грецького physis — природа. Поряд із загальною фізіологією існують її окремі розділи. До них відносять фізіологію різних систем органів (кровообігу, травлення, виділення та ін.), а також дитячу, праці, спорту.воробнича санітарія – це с-ма гігієнічних,організ.,саніт-техн.засобів і заходів запобігання впливу на працівників.

N30Шкідливі небезп.виробничі фактори

Небезпечний виробничий фактор-фактор, дія якого на працюючого при певних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення стану здоров’я працюючого.( хімічні-пил, газ, пара; фізичні-вібрація, шум; біологічні-бактерії; психо-фізіолог). Шкідливий вироб.фактор-фактор, дія якого на працюючого при певних умовах призводить до захвор. або зниж. працездатності.

№42Основні одиниці виміру світлотехнічних величин.

Основнi свiтлотехнiчнi величини та поняття Свiтло - це видима частина спектру електромагнiтного випромiнювання з довжиною хвилi вiд 380-760 нм.. Попадаючи на сітчату оболонку очей, воно викликає зорове вiдчуття. Свiтлотехнiчнi величини - показники, що визначають виробниче освiтлення, основане на оцiнцi вiдчуттiв, виникаючих вiд впливу свiтлового випромiнювання на очi.Розрiзнюють кiлькiснi та якiснi показники, що характеризують освiтлення виробничих примiщень. Основнi кiлькiснi світлотехнічні показники: Свiтловий потiк (Ф, лм) - потужнiсть променистої енергiї, яка оцiнюється людським оком по свiтловому вiдчуттю. Свiтловий потiк визначається не тiльки як фiзична величина, а й як фiзиологiчна, оскiльки вимiрювання її засновано на зоровому сприйманнi. Розподiл свiтлового потоку у просторi враховує сила свiтла. Сила свiтла (I, кд) - відношення свiтлового потоку до тiлесного кута w, у межах якого вiн розповсюджується рiвномiрно. де (ст. рад) - характеризується відношенням площi поверхнi, вирізаємої на сферi конусом з вершиною у центрi сфери, до квадрата її радiуса. Освiтленiсть (Е, лк) - густина свiтлового потоку на поверхнi, що освiтлюється. Яскравість (L, кд/м2) - густина сили світла на поверхні, що освітлюється у заданому напрямку. де a - кут мiж напрямком свiтлових променiв та нормаллю до поверхнi. До основноих якiсних показникiв, що визначають умови зорової роботи, вiдносяться: фон, контраст мiж фоном, видимiстю, показник осліпленість, коефiцiєнт пульсації освiтленостi та показник дискомфорту. Фон - поверхня, безпосередньо прилегла до об'єкта розбiжностi, на якiй вiн розглядається. Характеристики фону визначаються коефiцiєнтом відбиття, що уявляє собою відношення свiтлового потоку, вiдбитого вiд поверхнi, до свiтлового потоку, падаючого на дану поверхню Фон вважається при: P < 0, 2 - темним; P вiд 0, 2 до 0, 4 - середнiм; P > 0, 4 - світлим. Контраст об'єкта розбiжностi з фоном (К) - відношення рiзницi мiж блискучiстю об'єкта розбiжностi L0 та блискучiстю фону Lф до блискучостi фону, на якому розглядається даний об'єкт. Контраст об'єкта розбiжностi при значеннях: К до < 0, 2 - малий; K від 0, 2 - 0, 5 - середнiй; K > 0, 2- великий (об'єкт та фон рiзко вiдрiзняються по блискучостi). Видимiсть (V) - здiбнiсть очей сприймати об'єкт при освiтленостi вiд 0, 1 до 105 лк V = K /Kгр, де К - контраст мiж об'єктом та фоном; Кгр - найменший вiдрiзнюваний контраст. Показник осліпленості (Р) - критерiй оцiнки осліплюючої дiї, що створюється освiтньою установкою, значення якого визначається по формулi Р = (S - 1) * 1000, де S - коефіціент ослiпленостi, дорiвнює відношенню V1 /V2; V1 - видимiсть об'єкта спостереження при екрануванні блискучих джерел свiтла; V2 - видимiсть об'єкта спостереження за наявнiстю блискучих джерел в полi зору. Робоча поверхня - поверхня столу, верстату, частини обладнання, на якiй здiйснюється робота та нормується або вимiряється освiтленiсть. Знаходиться частiше за все на висотi 0. 8 м вiд рiвня пiдлоги. Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість. За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) — сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан. Яскравість (В) — визначається як відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверхні, що світиться.За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею

1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту розпізнавання, на якій він розглядається.

№43Нормування освітлення

Вибiр нормованих параметрiв, проектування та розрахунок освiтлення здiйснються згiдно СНіП II-4-79. Згiдно яким всi роботи розбиваються на 8 розрядів зорових робiт. Розряд зорових робiт залежить вiд мiнiмального розмiру об'єкта розглядання. Першi п'ять мають підрозряди (а, б, в, г), якi визначаються фоном та контрастнiстю об'єкта з фоном.Внаслідок непостiйностi природного освiтлення протягом дня та пори року, кiлькiсна оцiнка цього виду освiтлення здiйснюється у залежності вiд розряду зорових робiт по коефiцiєнту природного освiтлення (КПО, е).КПО визначається відношенням (у вiдсотках) освiтленостi в данiй точцi у серединi примiщення Евн до одночасно виміряної зовнiшньої горизонтальної освiтленостi Езов, що створюється свiтлом вiдкритого небосхилу:Прийнято роздiльне нормування КПО для бокового та верхнього освiтлення. В примiщеннi, що освiтлюється тiльки боковим свiтлом, нормується мiнiмальне значення КПО у межах робочої зони, яке має бути забезпечено у точках, найбiльш вiддалених вiд вiкон. В примiщеннi з верхнiм або комбiнованим освiтленням нормується середнє значення КПО у межах робочої зони.Для штучного освiтлення нормується абсолютне значення рiвня освiтленостi на робочих поверхнях у виробничих примiщеннях, також залежно вiд розряду зорових робiт, фону, контрасту об'єкта з фоном та системи освiтлення. Так для обчислювальних центрiв величина штучної освiтлення при виконаннi робiт високої зорової точностi (розряд III, підрозряд "г") при одному загальному освiтленнi повинна бути не нижче 200 лк..При визначеннi норми освiтленостi необхiдно враховувати ряд умов, викликаючих необхiднiсть пiдвищення або зниження рiвня освiтленостi. Норми освiтленостi слiд пiдвищувати, наприклад, при виконаннi робiт I-IV розряду, якщо напружена зорова робота виконується на протязі всього робочого дня. В деяких випадках норму освiтленостi слiд знижувати, наприклад, у примiщеннях де виконуються роботи малої та середньої точностi, при короткочасному перебуваннi людей.

N44Природне освітлення

Залежно від цього і вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі види природнього освітлення: Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах.Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться в покритті або в стінах під ними.Комбіноване, коли застосовується одночасно бічне і верхнє освітлення.. Основною нормованою величиною природнього освітлення є КПО, або (е) -коефіцієнт природньої освітленості. Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні Е_вн до одночасної освітленості зовні приміщення Е_зовн у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою). Оскільки ця величина відносна, то виражається у відсотках:

^КПО=(Е_вн^/Е_зовн)x100%

Нормування КПО залежить від виду природнього освітлення та ряду супутніх факторів.

При боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО - e_min. У випадку однобічного - в точці на відстані 1м від стіни -найбільш віддаленої від світлових отворів, але не більш ніж 12 м від них

При верхньому та комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО.

N45 Принцип розрахунку природного освітлення

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків..Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, Коефіцієнт відбивання яких знаходиться в межах 0,3—0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню. Природне освітлення може бути бічним (освітлення світлом, що проходить крізь отвори в зовнішніх стінах - вікна), верхнім (освітлення світлом, що проходить крізь отвори в покритті будови - стелі, і спеціальні світлові ліхтарі) та комбі-нованим (сполучення бічного освітлення з верхнім).Норми мінімальної освітленості приміщень визначаються коефіцієнтом природного освітлення (КПО) е, що є відношенням природного освітлення у приміщенні Еn до одночасно виміряного в горизонтальній площині зовнішнього освітлення Е3: e = Еn x ІОО%. Е3 Нормативне значення еn для верхнього і комбінованого освітлення вище, ніж для бічного.Для бічного освітлення нормується мінімальне значен-ня КПО (е min): при односторонньому освітленні - в місці, розташованому на відстані 1 м від стіни, протилежної до вікон, на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення й умовної робочої поверхні; при двосторонньому освітленні - в точці всередині приміщення на перетині вер-тикального розрізу приміщення й умовної робочої поверхні. У приміщеннях, де не передбачається природного освітлення або воно недостатнє, обладнується штучне освітлення, що поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне.

N52Дія шуму на людину

Характерним впливом шуму є скарги на підвищення втомлюваності, загальну слабкість, роздратування, апатію, послаблення пам'яті, пітливість та інші нездужання. Практикою встановлено також вплив шуму на органи зору людини - зниження гостроти зору та зниження чутливості розрізнення кольорів. Страждає від шуму також вестибулярний апарат, порушуються функції шлунково-кишкового тракту, підвищується внутрішньочерепний тиск, порушуються процеси обміну в організмі та ін.

Шум, особливо переривчастий, імпульсний, погіршує здатність до виконання точних робочих операцій, утруднює сприйняття інформації. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) відзначає, що найбільш чутливими до впливу шуму є такі операції як збір інформації, складання і мислення.

Несприятливий вплив шуму на працюючу людину призводить до зниження продуктивності праці, створюються передумови для виникнення нещасних випадків та аварій. Все це визначає велике економічне і оздоровче значення заходів по боротьбі з шумом.Негативний вплив шуму на продуктивність праці та здоров'я людині загальновідомий. При тривалій роботі в шумних умовах перш за все уражаються нервова та серцево-судинна системи та органи травлення. Зменшується виділення шлункового соку та його кислотність, що сприяє захворюванню гастритом. Необхідність кричати при спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини

№53 Гігієнічне нормування шуму

Нормування шумів вУ і в міжнародній організації зі стандартизації застосовується принцип нормування шуму на основі граничних спектрів (граничне допустимих рівнів звукового тиску) в октавних смугах частот.Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються ГОСТ 12.1.003-86. В ньому закладено принцип встановлення певних параметрів шуму, виходячи з класифікації приміщень за їх використанням для трудової діяльності різних видів.В нормах передбачаються диференційовані вимоги до допустимих рівнів шуму в приміщеннях різного призначення в залежності від характеру праці в них. Шум вважається допустимим, якщо вимірювані рівні звукового тиску у всіх октавних смугах частот нормованого діапазону (63-8000 Гц будуть нижчі, ніж значення, котрі визначаються граничним спектром.Використовується також принцип нормування, котрий базується на регламентуванні рівня звуку в дБА, котрий вимірюється при ввімкненні коректованої частотної характеристики А шумоміра. В цьому випадку здійснюється інтегральна оцінка всього шуму, на відміну від спектральної.Нормування рівня звуку в дБА суттєво скорочує об'єм вимірювань і спрощує обробку результатів.. Нормування шуму за рівнями звуку в дБА та за граничними спектрами застосовуються для оцінки постійного шуму. Для оцінки непостійних шумів використовується еквівалентний рівень, котрий рівний рівню постійного звуку, широкосмугового, неімпульсного шуму, котрий справляє такий самий вплив на людину, як і даний непостійний шум.Нормованою характеристикою постійного шуму на робочих місцях є рівні звукового тиску LB, дБ, в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

№54 методи захисту від шуму

Боротьба з шумом в джерелі його виникнення. Це найбільш дієвий спосіб боротьби з шумом. Створюються мало шумні механічні передачі, розроблено способи зниження шуму в підшипникових вузлах, вентиляторах.Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією.. Різновидом цього методу є кабіна, в котрій розташовується найбільш шумний об'єкт і в котрій працює робітник. Кабіна зсередини вкрита звукопоглинальним матеріалом, щоб зменшити рівень шуму всередині кабіни, а не лише ізолювати джерело шуму від решти виробничого приміщення.Зниження шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає тому, що шумовипромінювальний об'єкт або декілька найбільш шумних об'єктів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розташування найбільш шумного об'єкта в окремій кабіні. Звукоізоляційний ефект забезпечується також встановленням екранів та ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку, однак не знижують шум в приміщенні.Зниження шуму акустичною обробкою приміщення. Акустична обробка приміщення передбачає вкривання стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Ефективність акустичної обробки приміщень залежить від звукопоглинальних властивостей застосовуваних матеріалів та конструкцій, особливостей їх розташування, об'єму приміщення, його геометрії, місць розташування джерел шуму.Заходи щодо зниження шуму слід передбачати на стадії проектування промислових об’єктів та обладнання. Особливу увагу слід звертати на винесення шумного обладнання в окреме приміщення, що дозволяє зменшити число працівників в умовах підвищеного рівня шуму та здійснити заходи щодо зниження шуму з мінімальними витратами коштів, обладнання та матеріалів. Зниження шуму можна досягти лише шляхом знешумлення всього обладнання з високим рівнем шуму.

N55 Інфразвук та ультразвук

Інфразвук - це механічні коливання пружного середовища, що мають однакову із шумом фізичну природу, але різняться частотою коливань, яка не перевищує 20.Інфразвук характеризується інфразвуковим тиском (Па), інтенсивністю (Вт/м²), частотою коливань (Гц).У виробничих умовах інфразвук утворюється при роботі тихохідних великогабаритних машин та механізмів, що здійснюють обертальні рухи з повторним циклом до 20 разів за секунду. Інфразвук несприятливо впливає на весь організм людини, і на органи слуху, знижуючи слухову чутність на всіх частотах..Низькочастотні коливання з рівнем інфразвукового тиску, то перевищує 150 дБ, людина не в змозі перенести. Снижение ин. звука в источнике возникновения.Средства индивидуальнойзащиты.Поглощение. Приборы контроля

Ультразвук — колебание звуковой волны < кГц.Используется в оптике (для обезжиривания)— Низкочастотные ультразвуковые колебания распространяются воздушным и контактным путем.— Высокочастотные - контактным путем.Вредное воздействие — на сердечно-сосудистую систему; нервную систему; эндокринную систему; нарушение терморегуляции и обмена веществ. Местное воздействие может привести к онемению.Меры защиты:Использование блокировок.Звукоизоляция (экранирование).Дистанционное управление.Противошумы.Приборы контроля: виброаккустическая система типа RFT.

N56види іонізуючого випромінювання

Джерелом g-випромінювання є ядерні вибухи, розпад ядер радіоактивних речовин, вони утворюються також при проходженні швидких заряджених частинок крізь речовину, а також характеризується великою проникаючою здатністю, у-випромінювання проникає крізь великі товщі речовини. Поширюється воно зі швидкістю світла і використовується в медицині для стерилізації приміщень, апаратури, продуктів харчування.

Альфа (а) -випромінювання - іонізуюче випромінювання, що складається з ос-частинок (ядер гелію), які утворюються при ядерних перетвореннях і рухаються зі швидкістю близько до 20000 км/с а-частинки не несуть серйозної небезпеки доти, доки вони не потраплять всередину організму через відкриту рану або через кишково-шлунковий тракт разом із їжею Бета -випромінювання - це електронне та позитронне іонізуюче випромінювання з безперервним енергетичним спектром, що виникає при ядерних перетвореннях. Швидкість р-частинок близька до швидкості світла. Вони мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність у порівнянні з а-частинками. б-частинки проникають в тканини організму на глибину до 1-2 см, а в повітрі -на декілька метрів..Контакт з іонізуючим випромінюванням являє собою серйозну небезпеку для життя та здоров'я людини.Однак при виконанні певних технічних та організаційних заходів цей вплив можна звести до безпечного.

N57вплив іонізуючого випромінювання на організм людини..

Іонізуюче випромінювання має високу біологічну активність. Залежно від дози опромінення та низки інших умов воно здатне негативно впливати на людину вплоть до її загибелі. Біологічна дія радіоактивного випромінювання полягає в ушкодженні; іонізації або збудженні молекул (у тому числі ДНК), загибелі клітин, виникненні мутацій.Відзначають такі ефекти впливу іонізуючою радіації на організм людини: соматичні (гостра променева хвороба, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження); сомато–стохатичні (злоякісні новоутворення, порушення розвитку плода, скорочення тривалості життя); генетичні (генні мутації, хромосомні аберації). Пороговою дозою для гострого променевого ураження прийнято вважати одноразове опромінення дозою 1 Гр (100 рад). У випадку подальшого опромінення дозою 150 рад і більше ймовірною є можливість виникнення хронічної променевої хвороби Серйозну загрозу для здоров’я людини, яка перенесла гостру чи хронічну променеву хворобу, становлять віддалені наслідки променевого ураження. До основних віддалених наслідків відносяться, зокрема, захворювання, що пов’язані зі змінами генетичного апарату (пошкоджуються хромосомний апарат, порушуються механізми ділення (мітозу), відбувається блокування процесів відновлення та диференціювання клітин), злоякісні пухлини, захворювання крові, скорочення тривалості життя. Згідно з рекомендаціями Міністерства по контролю за радіаційним забрудненням (1987 р. ), для запобігання можливим вадам розвитку доза опромінення на все тіло не повинна перевищувати 50 Р, а на орган чи тканину — 500 Р.

№73 Безпека експлуатації котельних установок.

Наявність високого тиску і температури води та пари у водогрійних і парових установках створюють підвищену небезпеку при їх експлуатації. ДНАОП 0.00-1.08.94 “Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних колів” встановлює вимогои до проектування, будови, виготовлення, монтажу, ремонту і експлуатації парових котлів, автономних перегрівачів і економайзерів, водогрійних котлів і автономних економайзерів з температурою води вище 1150 С. Дані Правила не поширюються на котли з електричним підігрівом, пароперегрівачі трубних печех підприємств хімічної, нафтопереробної та нафтохімічної промисловості. Котли до пуску роботи повинні бути зареєстровані в органах Держнаглядохоронпраці. Кожен котел піддається технічному опосвідченню інспектором (експертом) органів Держнаглядохоронпраці до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації, а в необхідних випадках – позачерговому опосвідчення. Для забезпечення безпечних умов і розрахункових режимів експлуатації та керування роботою всі котли повинні бути оснащені: запобіжними клапанами (не меньще двох); манометрами; термометрами; покажчиками рівня води (не меньше двох, за винятком прямоточних котлів); запірною та реглювальною апаратурою; приладами безпеки і пристроями, для живлення котлів водою. Парові і вводогрійні котли при камерному спалюванні палива повинні бути обладнані автоматичними пристроями для припинення подачі палива у топку в наступних випадках; погасання факела у топці; вимкнення всіх димососів; вимкнення всіх дуттєвих вентиляторів; зниження рівня води (для прямоточних котлів – витрати води через котел) нижче допустимого. На котлах необхідно встановити звукові сигналізатори верхнього і нижнього граничних рівнів води, які вмикаються автоматично.

№74Вимого техніки безпеки про експлуатації компресорів,трубопроводів,балонів для скраплених і стиснених газів

Безпека експлуатації компресорних установок досягається ретельною регламентацією застосовуваних змащувальних матеріалів, застосуванням систем охолодження та очищення. Змащування механізмів (крім робочих циліндрів) здійснюється звичайними мастилами. При цьому повинна бути виключена можливість проникнення мастила, з картерного простору в циліндри, та газів, що стискаються, в картерний простір. Перед пуском компресорів перевіряють наявність мастила. При високих тисках використовують термічно стійкі, добре очищені мастила, здатні протистояти окислювальній дії гарячого повітря. Для уникнення іскроутворення внаслідок виникнення розрядів статичної електрики компресори заземлюють. Виключення місцевих перегрівань та вибухів, що їх супроводжують, досягається періодичним очищенням від нагару внутрішніх частин компресора 2—3%-ним розчином сульфатного або мильного розчину.Для усунення підсмоктування повітря в компресорах, що працюють на газах, котрі утворюють при з'єднанні з ним вибухонебезпечні суміші (ацетилен, водень тощо), в їх всмоктувальних лініях забезпечують невеликий надлишковий тиск. Всі рухомі частини компресора повинні бути огороджені. Повітряні компресорні установки продуктивністю понад 20 м³/хв. повинні розташовуватись в окремих або прибудованих приміщеннях висотою не менше 4 м,.Безпека експлуатації трубопроводів забезпечується їх правильним прокладанням, якісним монтажем, встановленням компенсаторів та необхідної арматури, влаштуванням у необхідних випадках обігрівання та дренажу, контролем їх технічного стану і своєчасним ремонтом.Трубопроводи повинні мати сигнальне зафарбування в залежності від виду робочого тіла.Для того, щоб виділити вид небезпеки, на трубопроводи наносять сигнальні кольорові кільця.На трубопроводах повинні бути справними і, належним чином, відрегульованими зворотні, редукційні, запірні, запобіжні клапани. Зворотні клапани пропускають газ або рідину лише в один бік. Запобіжні клапани вони застосовуються для попередження виникнення в трубопроводі тиску,котрий перевищує допустимий. Балони мають розраховуватися і виготовлятися за нормативною документацією, узгодженою з Держнаглядохоронпраці України. Балони повинні мати вентилі, щільно вкручені в отвори горловини або у витратно-наповнювальні штуцери у спеціальних балонах, що не мають горловини. Балони для стиснених, зріджених і розчинених газів місткістю більше 100 л повинні бути забезпечені паспортом.На балони місткістю понад 100 л повинні встановлюватися запобіжні клапани.Експлуатація, зберігання і транспортування балонів на підприємстві повинні здійснюватись відповідно до вимог інструкції, затвердженої в установленому порядку.Випускання газів із балонів в ємкості з меншим робочим тиском має здійснюватись через редуктор, призначений для даного газу і пофарбований у відповідний колір..Наповнення балонів газами повинно здійснюватись за інструкцією, розробленою і затвердженою в установленому порядку з урахуванням властивостей газу, місцевих умов і вимог інструкції по наповненню балонів газами.Наповнювальні станції, які здійснюють наповнення балонів стисненими, зрідженими і розчиненими газами, зобов'язані вести журнал наповнення балонів, в якому, зокрема, мають бути вказані:— дата наповнення;— номер балона;— дата опосвідчення;— маса газу (зрідженого) в балоні, кг;— підпис особи, яка наповнювала балон, якщо на одному підприємстві здійснюється наповнення балонів різними газами, то на кожний газ має вестись окремий журнал наповнення.Балони, які наповнюють газом, повинні бути міцно закріплені і щільно приєднані до наповнювальної рампи.Балони з газами можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі, в останньому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів.Балони з отруйними газами повинні зберігатись в спеціальних закритих приміщеннях, будова яких регламентується відповідними нормами і положеннями. укладати балони з башмаками в штабелі з прокладками з вірьовки, дерев'яних брусів або гуми між горизонтальними рядами.

№81Суть процесу горіння характеристика видів горіння

В основi явищ, що відбуваються пpи пожежі лежить горіння - швидко протікаюча хiмiчна pеакція окислення, що супроводжується iнтенсивним виділенням теплоти та світла.Для виникнення горіння необхiдно наявнiсть трьох фактоpів: 1 - гоpюча речовина (бензин, кеpосин ..), 2 - окислювач (кисень, азот i т.п.), 3 - джерела загорання (відкритий вогонь, іскpа).Пpоцес виникнення горіння ділиться на декiлька видів: спалах, самозагоряння, самоспалах, вибух та детонація.Спалах - швидке згоряння горючої сумiшi, що не супроводжується створенням стислих газiв.Темпеpатуpа спалаха - найменша темпеpатуpа гоpючої речовини, пpи якій створюється над його поверхнею паpи або гази, здатнi спалахнути у повiтрi пpи піднесенні джерела запалювання, пpи тому швидкість утворення парів або газiв ще недостатня для виникнення стiйкого горіння.Займання - загорання, що супроводжується появою полум’я Самозагоряння - загорання речовин пpи вiдсутностi джерела запалювання. Самоспалах - це самозагоряння, що супроводжується появою полум’я. У виробничих умовах можуть самозайматися: дерев’яна стружка, промаслена вітош.Темпеpатуpа самозаймання - найменша темпеpатуpа речовини, пpи якій відбувається різке збiльшення екзотермічних pеакцій, що приводять до виникнення горіння полум’ям.Вибух - це швидке хiмiчне перетворення речовини, що супроводжується видiленням енергії та утворенням стислих газiв.Детонація - пеpедача теплоти вiд шару до шару завдяки розповсюдження удаpної хвилi.

№82Пожеженебезпечні характеристики матеріалів і речовин

Пожежо- та вибухонебезпека речовин визначається: групою гоpючості, температурою займання, температурою спалаху, мiнiмальною енеpгією запалювання, нижньою та веpхньою межами спалаху, рухом вибуха По гоpючості речовини діляться на 3 гpупи:негорючі, важкогорючі та горючі. Hегорючі - речовини, які не здатнi горіти у повiтрi ноpмального складу пpи темпеpатуpі до 900 0С. Важкогорючі - речовини що загоряються, пiд дiєю джерела запалювання у повiтрi ноpмального складу, але не здатнi до самостiйного горіння.Горючі - речовини, здатнi загорятися вiд джерела запалювання у повiтрi ноpмального складу та продовжуючі горіти пiсля його вiддалення.По агрегатному стану гоpючі речовини, використаємі на виробництві, діляться на: газоподібні ,рiдкi;твеpді та пилові Горючі речовини діляться на:Легкозаймаючі Середньозаймаючіся.Важкозаймаючіся (здатнi займатися тiльки пiд дiєю потужного джерела запалювання). Пpи проектуванні та будівництві виробничих будинкiв та споруд необхiдно враховувати категоpію їх по пожежної безпеки.

№83Категорії приміщень і будівель завибухопожежною та пожежною небезпекою

Всі виробничі приміщення,споруди діл.на 5категорій:

А-вибухопожежонебезп(горючі гази,легкозаймисті рідини в тій к-ті, що можуть утв легкозаймисту суміш,t до 28градусів)

Б- вибухопожежонебезп(небезп рідини з t спалаху 28-61,тиск внаслідок вибуху > 5кПа)

В-пожежонебезп(вик.горючі рідини,t>61)

Г,Д- пожежонебезп(вик.не горючі рідини і матеріали).Житлові будівлі відносяться до А,Б,В взалежності від сумарної площі всіх приміщень.

Будівельні конструкції класиф за вогнестійкістю-показ.є межа вогнестійкості і конструкції,що визнач.часом(у хв) від початкового вогневого випробування за стандартним температурним режимом до настання станів конструкції.Показником здатності буд.конструкцій поширювати вогонь є межа пошир.вогню.За межею пошир вогню буд.конструкц.поділ на групи: 1-М0 –межа вогню=0;2 М1-для горизонт.конструкцій до 25см, для вертикал-40см; 3 М2-для гориз->25см, для вертик->40см.

№90 Евакувація людей при пожежах.

Рятування являє собою вимушене переміщення людей назовні при впливові на них небезпечних факторів пожежі або при виникн безпосередньої загрози цього впливу. Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуація людей із будівель та споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації є безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.Евакуаційний вихід - це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень- першого поверху безпосередньо назовні або через вестибюль, коридор, сходову клітку;

будь-якого поверху, крім першого, у коридор, що веде на внутр сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибюль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із дверима;

У сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами.

Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше ЗО м) допускається передбачати евакуаційний (запасний) вихід на зовнішні сталеві сходи.

Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного поверху будівель потрібно приймати не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено.Двері на шляху евакуації повинні відкриватися за напрямком виходу з приміщення. Ширина зовнішніх дверей сходових кліток повинна бути не менша ширини маршу сходів. Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки технічні рішення повинні бути доповнені організаційними заходами, до яких, передусім, належать інструктаж та навчання персоналу. З цією ж метою розробляють плани евакуації з будівель та місць масового перебування людей.План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової. Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху. Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору» маршрути до запасних виходів - пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння.

№89 Пожежна сигналізація види сповіщувачів

Для своєчасного здійснення заходів з евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежогасіння, виклику пожежної охорони, вибухопожежонебезп об'єкти обладнуються сист пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну.

Система пожежної сигналізації повинна швидко виявляти місця виникнення пожежі, надійно передавати сигнал на приймально-контрольний прилад і до пункту прийому сигналів про пожежу, перетворювати сигнал про пожежу у сприйнятливу для персоналу захищуваного об'єкта форму, вмикати існуючі стаціонарні сист пожежогасіння, забезпечувати самоконтроль функціонування.

До складу будь-якої системи пожежної сигналізації входят пожежні сповіщувачі, приймальний прилад та автономне джерело електроживлення.

Пожежний сповіщувач - це пристрій для формування сигналу про пожежу. В залежності від способу формування сигнали ПС бувають ручні та автоматичні.

Ручний сповіщувач являє собою технічний пристрій (кнопка) тумблер тощо), за допомогою якого особа, яка виявила пожежу може подати повідомлення на приймальний прилад або пульт пожежної сигналізації.

Автоматичний пожежний сповіщувач системи пожежної сигналізації встановлюється в зоні, яка охороняється, та автоматично подає сигнал тривоги при виникненні однієї або кількох ознак по жежі: підвищенні температури, появі диму або полум'я на приймальний прилад (пульт), появі значних теплових випромінювань Сповіщувачі за видом контрольованого параметра поділяються на теплові, димові, полум'яні (світлові), комбіновані. За видом зони автоматичні сповіщувачі поділяються на точкові (найбільш чисельна група) та лінійні. Точкові сповіщувачі контролюють ситуацію в місці розташування сповіщувача і, таким чином, сигнали від них є адресними, з точним визначенням місця пожежі. Лінійні ПС реагують на виникнення фактора пожежі впродовж певної безперервної літі, при цьому спрацювання будь-якого ПС у шлейфі не дає інформацію про конкретне місце пожежі.Приймально-контрольні прилади пожежної та охоронно-пожежної сигналізації — це складова частина засобів пожежної та охоронно-пожежної сигналізації, що призначена для прийому інформації від пожежних (охоронних) сповіщувачів, перетворення та оцінки цих сигналів, видачі повідомлень для безпосереднього сприймання людиною, подальшої передачі повідомлень на пульт централізованого спостереження (ПЦС), видачі команд на включення сповіщувачів і приладів керування системи пожежогасіння

1 / 21 2 > Следующая >>>

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
29.02.2016316.85 Кб23ОТСіУ - МВ_ПЗ_ОТСіУ.docx
#
16.09.2019299.17 Кб13ОТТПС 2010_C.docx
#
29.10.2018888.32 Кб21отчет практика екология.doc
#
29.02.2016365.9 Кб12Отчет практика.docx
#
10.08.201940.14 Кб1Отчет(диплом)финал.docx
#
29.02.2016144.9 Кб557охорона праці-шпори.docx
#
29.02.201684.73 Кб21охорона праці.docx
#
28.09.201984.48 Кб3Підприємництво ( лекції).doc
#
28.09.2019407.55 Кб11Підприємництво ( Самостійна робота).doc
#
28.09.2019167.94 Кб2Пісні під гітару.doc
#
17.11.2019281.6 Кб4Пасажирські.doc