ЕБ-шпори
.docx|
1 Принципи та елементи ЕБ Принцип безумовного примату безпеки як найважливішого елемента якості життя і соціального прогресу. Оскільки все більше людей останнім часом не зважає на систему соціальних цінностей, яка передбачає незаперечний пріоритет збереження здоров'я людини вад будь-якими іншими елементами якості життя, виникає проблема гарантії цього пріоритету, його конституювання цивілізованими державами. Проблема екологічної безпеки стає центральним завданням соціальних реформ, найважливішою метою економіки, центральною політичною ідеєю. Принцип прийнятого ризику, покликаний визначити нижню допустиму межу безпеки і верхню межу ризику на основі міжгалузевих і внутрішньогалузевих порівнянь. Наприклад, на базі вказаного принципу пропонується, щоб ризик нової технології був, принаймні, у 10 разів меншим, ніж існуючий. Принцип мінімального ризику (небезпеки) — будь-які витрати на захист людини виправдані: впроваджуються всі технічні доступні заходи захисту, які практично здійснені; рівень небезпеки встановлюється настільки низьким, наскільки це реально можливо. Принцип неспіврозмірності економічного і соціального ефектів і безумовний пріоритет останнього. Надзвичайні ситуації не тільки призводять до економічних втрат, але і спричиняють людські жертви, завдають шкоди здоров'ю людини. Принцип послідовного наближення до абсолютної безпеки. Він застосовувався, коли йшлося про оборону та існувала потреба у створенні системи завчасного виявлення нападу стратегічних сил противника. Метод послідовного наближення до абсолютної безпеки може бути реалізований, наприклад, щодо енергетики у вигляді такої схеми. Перший етап: на рівні галузі здійснюється аналіз технічних варіантів досягнення безпеки для різних видів одних і тих же конструкцій технологічного обладнання і його захисту. Принцип ле Шательє Брауна: при зовнішніх діях, що виводять систему зі стану стійкої рівноваги, рівновага зміщується в напрямку послаблення ефекту зовнішнього впливу. До структуроутворюючих елементів екологічної безпеки підприємства відносяться такі складові, як: - фінансова (досягнення найбільш ефективного використання наявних кор-поративних ресурсів); - інтелектуальна (збереження і розвиток інтелектуального потенціалу); - техніко-технологічна (відповідність застосовуваних технологій сучасним вимогам виробництва); - політико-правова (всебічне правове забезпечення діяльності підприємст-ва відповідно до норм чинного законодавства); - силова (забезпечення фізичної безпеки персоналу та майна підприємства). 2 Класифікація надзвичайних ситуацій За класифікацією надзвичайні ситуації можна розподілити на: надзвичайні ситуації техногенного, надзвичайні ситуації природного, медико-біологічного характеру, надзвичайні ситуації іншого характеру, внаслідок яких загинуло і постраждало багато людей. За масштабом дії НС розподілені так: надзвичайні ситуації загальнодержавного масштабу, регіонального масштабу, місцевого масштабу, об'єктового масштабу. До надзвичайних ситуацій техногенного характеру відносяться: • транспортні аварії; • пожежі, вибухи; • аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР); • наявність в оточуючому середовищі шкідливих речовин понад гранично-допустиму кількість; • аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (РР); • раптове зруйнування споруд; • аварії на очисних спорудах; Надзвичайні ситуації природного характеру; . • геофізично небезпечні явища; • геологічне небезпечні явища; • метеорологічне та агрометеорологічне небезпечні явища; • гідрологічне небезпечні явища; • пожежі лісові та торф'яні; • масова загибель диких тварин. Надзвичайні ситуації медичного та біологічного характеру; • інфекційні захворювання людей; • отруєння людей; • інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин; • ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками; • масові отруєння сільськогосподарських тварин. Надзвичайні ситуації Іншого характеру: •збройні напади, захоплення І утримання важливих об'єктів або реальна загроза здійснення таких акцій; • встановлення вибухового пристрою в громадському місці, установі, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті; • зникнення або крадіжка з об'єктів зберігання, використання, переробки та при транспортуванні; • виявлення або вилучення особливо небезпечних предметів та речовини; • інші події (не класифіковані). 3. Дати визначення поняттю “надзвичайна ситуація” з погляду екологічної безпеки. В результаті екстремального високого рівня забруднення виникає особливий стан довкілля, яких характеризується як надзвичайна ситуація та аварійне забруднення навколишнього середовища. Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинені промисловою чи транспортною аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат, завдати значної шкоди навколишньому середовищу. Таким чином, надзвичайні екологічні ситуації відображаються у порушенні нормального функціонування природних і природно-антропогенних систем, пов'язаних із раптовими природними або техногенними впливами (стихійні лиха, катастрофи, аварії), що супроводжуються соціальними, економічними та екологічними збитками і потребують для ліквідації особливих управлінських рішень (рис. 1.2). Збитки виявляються у загибелі та пораненні людей, погіршенні їх здоров'я, руйнуванні матеріальних об'єктів, структури природних і природно-антропогенних систем, втраті їх природно-ресурсного і екологічного потенціалу. Довготривала надзвичайна ситуація зумовлює формування зони екологічної катастрофи або екологічного лиха. Надзвичайні екологічні ситуації виникають унаслідок дії трьох основних груп факторів: — свідомого руйнування природного середовища, походження техніки, погіршення становища економічних об'єктів під час війн і диверсійних актів; — руйнівних катастроф, які виникають у зв'язку з некомпетентними та помилковими технічними рішеннями (наприклад, Чорнобильська аварія); — природних стихійних явищ. Той факт, що різко збільшилися їх частота та інтенсивність в останні десятиріччя, спеціалісти пов'язують з антропогенною стимуляцією, що спричинює посилення відхилень природних процесів від нормального рівня коливань. Аварійним забрудненням навколишнього середовища є забруднення яке виникло внаслідок порушення технологічного процесу виробництва або внаслідок пошкодження споруд та устаткування природними явищами і яке пов’язане з екстремально високим рівнем забруднення природного середовища. 4 Основні засади ЕБ сучасного суспільства Екологічна функція реалізується шляхом проведення відповідної державної політики на тому чи іншому етапі розвитку держави. її принципові засади в Україні визначені основними напрямами державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Ними передбачені пріоритети екологічної політики, її головні етапи і механізми реалізації. Досягнення мети екологічної політики, а отже, й відповідної функції держави забезпечується здійсненням комплексу державних заходів — економічних, соціальних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, освітніх тощо. Визнання екологічної функції як постійної й одної з основних функцій держави є передумовою для формування самостійної галузі екологічної безпеки. Згідно з Концепцією національної безпеки України екологічна безпека, зокрема, визнана як новий важливий складовий елемент національної безпеки. Створення системи забезпечення екологічної безпеки у нашій державі є однією з підвалин, на якій базуються стратегія, оперативне мистецтво і тактика державної політики. Головними практичними засадами забезпечення екологічної безпеки с: • дотримання установлених державою та органами її влади допустимих рівнів впливу на людину та природне середовище: • здійснення раціонального природокористування, при якому використання ресурсів рівною мірою задовольняє інтереси нинішніх та майбутніх поколінь: • обов'язковість компенсації завданих здоров'ю і природі втрат і взаємна відповідальність адміністративно-територіальних утворень за стан навколишнього середовища і транскордонне перенесення забруднень. • своєчасне виявлення і відновлення порушень стану території (акваторії), екосистем і природних комплексів: • збереження біологічного різноманіття: • дотримання норм міжнародного права, виконання дво- і багатосторонніх угод, які регламентують відносини в галузі забезпечення екологічної безпеки: • дотримання розумної достатності і допустимості ризику, розвиток науково-технічного прогресу не повинен призводити до соціально-економічних і екологічних катастроф. 5 Пріоритетні напрями державної політики з питань ЕБ Головною метою екологічної безпеки України має бути вироблення концептуальних засад загальної стратегії у сфері раціонального природокористування та захисту навколишнього середовища, а також втілення їх у практику з метою сталого економічного та соціального розвитку держави. При цьому передбачається формування нових типів технологічних процесів, соціальної організації та управління, здатності розв'язувати екологічні проблеми та зменшувати будь-які екологічні небезпеки, що становлять значну загрозу національній безпеці України. Екологічна безпека виступає як заперечення екологічної загрози, що виявляється у локальних, регіональних і глобальних масштабах як екологічні стихії, соціальні кризи та техногенні катастрофи. Забезпечення екологічної безпеки - це основний спосіб розв'язання екологічних проблем, що гарантує громадянам України розвиток і проживання в біосферосумісній формі. До головних складових механізму реалізації державної екологічної політики належать: державна інституційна інфраструктура проведення природоохоронної політики; законодавчо-правовий механізм регулювання виробничої діяльності юридичних і фізичних осіб щодо охорони, використання природних ресурсів та їх відходів; економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності; механізм реалізації міжнародних, національних, регіональних,галузевих та місцевих природоохоронних програм. творення ефективної державної системи охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів України має на меті: формування і впровадження державної політики в галузі охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів; створення наукового і технічного потенціалу в природоохоронній діяльності; створення умов для ефективної дії правового забезпечення політики екологічної та ядерної безпеки; вирішення питань підготовки кадрів для забезпечення природоохоронної діяльності та здійснення політики регулювання екологічної та ядерної безпеки. 16. Методологічні підходи до оцінки безпеки Сьогодні для оцінювання рівня енергетичної безпеки в більшості випадків використовується метод моніторингу та індикативного аналізу. Метод полягає у порівнянні окремих показників та індикаторів енергетичної безпеки, які характеризують певні властивості енергетичних (економічних) об’єктів чи процесів та відображають ступінь дії певної загрози безпеці на систему, з їх граничними (пороговими) значеннями. Але дана методика оцінювання рівня енергетичної безпеки не дозволяє оперативно враховувати вплив ризиків суб’єктів енергетичного ринку на рівень енергетичної безпеки. Так, більшість показників та індикаторів, які використовуються для оцінювання рівня енергетичної безпеки,базуються на статистичних даних роботи енергетичної галузі країни, які можна отримати у вільному доступі із значним запізненням. Ще одним методом визначення рівня енергетичної безпеки є оцінювання ризиків, а відповідні оцінки спрямовані на визначення імовірності тих чи інших загроз та розрахунки можливих втрат, а відповідні рекомендації зводяться до переліку заходів щодо їх мінімізації. В якості прикладів застосування відповідних методологічних підходів можна навести Європейський підхід до оцінки основних загроз енергетичній безпеці викладений в «Зеленій книзі» Європейської стратегії безпеки енергозабезпечення. Загальними загрозами енергетичній безпеці Європейських країн визначені фізичні, економічні, соціальні та екологічні ризики. Складність використання вказаних методів пов’язана з тим, що для їх застосування потрібна достатньо вагома попередня підготовка, яка полягає у зборі відповідної статистичної бази для визначення імовірності виникнення конфліктів та оцінки їх збитків, створення та постійне удосконалення відповідних методик, наявність відповідних спеціалістів по безпеці. Як відомо, рівень енергетичної безпеки держави визначається рівнем енергетичної безпеки паливно-енергетичного комплексу взагалі та електроенергетичної галузі зокрема. Рівень безпеки будь якого комплексу визначається рівнем енергетичної безпеки кожного суб’єкта комплексу. Їх схильність до ризику визначає імовірність прояву негативних подій, які можуть призвести до порушення надійності та порушення роботи усієї. 17 Поняття і класифікація ризиків Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, . ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін "ризик" походить від латинського слова "resecum" - скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім. Під класифікацією розуміють систему супідрядних понять якої-небудь галузі знання або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями. Таким чином, класифікація ризиків означає систематизацію безлічі ризиків на підставі якихось ознак і критеріїв, дозволяють об'єднати підмножини ризиків в більш загальні поняття. за джерелами виникнення: Господарський ризик Ризик, пов'язаний з особистістю людини Ризик, обумовлений природними факторами за можливістю усунення: Несистематичний (специфічний) ризик - диверсифікований Систематичний (ринковий) - не диверсифікований за ступенем впливу на фінансовий стан господарюючого суб'єкта: Припустимий ризик Критичний ризик Катастрофічний ризик за сферою виникнення: Внутрішній ризик Зовнішній ризик За тривалістю впливу П остійний ризик Тимчасовий ризик за можливістю передбачення: Прогнозований ризик Непрогнозований ризик за можливістю страхування: Ризик, що підлягає страхуванню Ризик, що не підлягає а рахуванню 18. Безпека техносфери Техносфера — сфера, яка містить штучні технічні споруди, які виготовляються та використовуються людиною. Техносфера - це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам. Техносфера включає в себе регіони, міста, промислові зони виробничого і побутового середовища. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності. Характернаособливістьтехносфериполягає в тому,щолюдськапопуляціявийшла з-підконтролюприроднихенергетичнихциклів.Розвитоктехносферизасновано,насамперед, на споживаннівичерпнихджереленергії,представленихнапланетікопалинамивидамипалива. Все,щосправляє людина, будь тознаряддяпраці, твори мистецтваабо результатифермерськоїдіяльності, випадає з областідіїприроднихбіоценозів.Воно абозберігається, або з плиномчасуруйнуєтьсяі тодіповертаєтьсявприроднийкругообіг. Розглядаючи безпеку людини як поняття, що стосується сутності люд¬ського життя, сфери її діяльності і взаємозв'язків з навколишнім середови¬щем, ми повинні розглянути таке поняття, як «середовище», в якому живе і діє людина. Техносферацепланетарнепростір, що знаходитьсяпідвпливомінструментальної ітехнічноївиробничоїдіяльностілюдейізайнятепродуктамицієї діяльності. Техносферавиниклавпроцесідекількохтисячолітьтехногенезу. Техногенезвиступаєяк матеріальнедоданокісторіїлюдства.З екологічноїточкизору цеостаннійза часометапеволюції, зумовлений діяльністюлюдини івноситьу природуЗемліречовини, сили і процеси,які,вкінцевомурахунку, змінюють і порушуютьрівноважнийфункціонуваннябіосфериі замкнутістьбіотичногокругообігу. Розвитк техносфери, що супроводжувався необмеженм використанням природних ресурсів і вільним викидом всіх типів відходів людської діяльності в НС, став причиною виникнення таких лобальних проблем: енергетичної кризи, надмірного забруднення довкілля,скорочення площі орних земель і лісів, появи негативих кліматичних змін, соціально-економічної кризи. 19. Імовірнісна модель безпеки Фундаментальними показниками безпеки є імовірність проведення трудової діяльності без негативних подій на потязі певного часу. Ризик-орієнтований підхід та імовірнісні методи є основою опису й аналізу безпеки. Імовірнісні моделі складаються з дерев подій, що відображають імовірні сценарії розвитку аварій та можливі кінцеві стани, та дерев відмов, що визначають імовірності відмов нормального функціонування систем. За допомогою моделей, крім розрахунків ймовірностей, можна проводити аналіз систем – визначення можливих комбінацій подій, що призводять до аварій, та визначити важливість цих подій, що створює передумови управління техногенною безпекою. На основі отриманих знань можливо визначити політику підприємств в сфері безпеки, заходи щодо зниження ризиків, а також здійснити інтегральну оцінку стану безпеки регіону шляхом системного вивчення моделі. Розроблена методика забезпечує наукове обґрунтування та розроблення оптимальної структури розміщення техногенно-безпечних та ліквідації або обмеження діяльності техногенно-небезпечних об’єктів. R (t) – імовірність виникненя аварій на відрізку часу [0;t]. Ця функція повинна викоувати умовуR (t)max< Rmax (r(t)= dR/dt), Rmax- гранично допустима зона, яка =1
S(t) – функція безпеки за відрізок часу (0;t) Для
інтенсивності ризику r:
Длямінімального
ризику R
(t)
прямує до 0
Період безаварійності <r(t)>= RT/T 20. Безвідмовність об’єктів техносфери Безвідмовність - властивість об'єкта безупинно зберігати працездатний стан протягом деякого часу або напрацювання. Відмова – подія, що призводить до порушення працездатності. З відмовою тісно пов’язані відновлювальні елементи (вони відновлюють працездатність після заміни комплектуючих, ремонту, технічного обслуговування і т.д.) та невідновлювальні елементи (після їх відмови працездатність системи не може відновитись). Поняття "справний стан" є більш «жорстким» по відношенню до обсягу вимог, що пред'являються до об'єкта, ніж поняття «працездатний стан» Справний об'єкт завжди працездатний. Працездатний об'єкт, на відміну від справного, задовольняє не всім вимогам нормативно-технічної і (або) конструкторської документації, а лише тим, які забезпечують його нормальне функціонування. Часткові відмови - відмови, після виникнення яких об'єкт може бути використаний за призначенням, але з меншою ефективністю або коли поза допустимих меж знаходяться значення не всіх, а одного або декількох вихідних параметрів. Типові критерії відмов: припинення виконання об'єктом заданих функцій (відмова функціонування); зниження якості функціонування по одному або декільком з вихідних параметрів (продуктивність, потужність, точність та інших) за межі допустимого рівня; зовнішні прояви, пов'язані з настанням або передумовами настання непрацездатного стану (шум, вібрації, перегрів та ін.) Специфічними показниками безвідмовності відновлюваних об'єктів є наступні. Середнє напрацювання на відмову об'єкта (напрацювання на відмову) визначається як відношення сумарного напрацювання відновлюваного об'єкта до числа відмов, що відбулися за сумарну напрацювання Параметр потоку відмов показує число відмов об'єкта за спостережуваний інтервал часу Параметр потоку відмов є щільність ймовірності виникнення відмови відновлюється. Відмови об'єктів виникають у випадкові моменти часу і протягом заданого періоду експлуатації спостерігається потік відмов. Існує безліч математичних моделей потоків відмов. Найбільш часто при вирішенні задач надійності РЕСІ використовують найпростіший потік відмов - Пуассонівський потік. Найпростіший потік відмов задовольняє одночасно трьом умовам: стаціонарності, ординарности, відсутності наслідки.
|
6 Фактори, що становлять загрозу ЕБ Укр Екологічні фактори загроз - фактори, обумовлені причинами природного характеру (несприятливими для життя людини, тварин, рослин кліматичними умовами, фізико-хімічними характеристиками грунту, води, атмосфери і функціональними характеристиками екосистем; природними лихами і катастрофами тощо) Загроза- це природне чи техногенне явище з прогнозованими, але неконтрольованими небажаними подіями, що можуть у певний момент часу в межах даної території завдати шкоду здоров'ю людей, спричинити матеріальні збитки, руйнувати довкілля. Соціально-економічними фактори загроз є фактори, обумовлені причинами соціального, економічного, психологічного характеру (недостатнім рівнем харчування, охорони здоров`я, освіти, забезпечення матеріальними благами; порушеними суспільними відносинами; недостатньо розвиненими соціальними структурами). Екологічні фактори загроз - фактори, обумовлені причинами природного характеру (несприятливими для життя людини, тварин, рослин кліматичними умовами, фізико-хімічними характеристиками грунту, води, атмосфери і функціональними характеристиками екосистем; природними лихами і катастрофами тощо. Техногенні(антропогенні) фактори обумовлені господарською діяльністю людей(надмірними викидами і скидами в навколишнє середовище відходів господарської діяльності за умови її нормального функціонування і за аварійних ситуацій ще обґрунтованими відчуженнями територій під господарську діяльність; надмірним залученням до господарського обігу природних ресурсів;іншими пов’язаними із господарською діяльністю негативними процесами, актами, рішеннями). Забруднення вод. Залишається складною ситуація щодо забруднення поверхневих та підзмних вод, а Україна за водозабезпеченням займає останнє місце серед європейських країн та країн СНД. Забруднення атмосферного повітря. В Україні наявний високий рівень забруднення атмосферного повітря. Хімічні підприємства, яких налічується 114, за рік викидають в атмосферу 10 млн.т різних хімікатів, до яких ще слід додати 6,5 млн.т транспортних викидів. Забруднення грунтів України. Значної екологічної шкоди зазнають грунти внаслідок їхнього забруднення викидами промисловості, невмілого або надмірного використання в аграрному секторі засобів хімізації, а також забруднення значних площ внаслідок аварії на ЧАЕС. Проблема твердих відходів. Як і в попередні роки, основними джерелами утворення відходів в Україні залишалися підприємства гірничопромислового, хіміко-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичного, будівельного, целюлозно-паперового та агропромислового комплексів. 7 Суб’єкти забезпечення національної екологічної безпеки, їх повноваження та функції Екологічна безпека (екобезпека) являє собою соціоприродну та наукову реальність, є об'єктом дослідження різних наук (природничих, соціальних, юридичних та ін.), оскільки охоплює складний комплекс взаємозв'язків людини з навколишнім природним середовищем. Суб'єктами правовідносин у галузі екологічної безпеки є громадяни України, інші фізичні та юридичні особи, держава. Суб'єктами забезпечення екологічної безпеки є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада Національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Конституція України запроваджується режим зон надзвичайної екологічної ситуації. законодавче регулювання відносин На підставі ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлює статус потерпілих громадян внаслідок дії надзвичайних екологічних ситуацій, затверджує державні екологічні програми, що містять й розділи про екологічну безпеку та вирішує інші питання у цій сфері Президент України оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням такого рішення ВР України. Рада національної безпеки та оборони України, має повноваження щодо визначення основних напрямів стратегії національної, в тому числі екологічної, безпеки; здійснення нормотворчих робіт та практики застосування нормативно-правових актів; здійснення аналітично-інформаційної діяльності; координації та контролю КМ України забезпечує розробку загальнодержавних і регіональних екологічних програм, регламентує порядок визначення плати та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, ухвалює рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду, припиняє або забороняє діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та підпорядкування в разі порушення ними вимог екологічного законодавства і виконує інші управлінські функції в галузі охорони навколишнього середовища. Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуаційпризначена оперативно вирішувати питання, пов’язані із запобіганням надзвичайним ситуаціям та реагування на них, а також координації і контролю в цій сфері. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Рада національної безпеки та обороги України має повноваження щодо визначення основних напрямів стратегії національної, в тому числі ЕБ, здійснення нормотворчих робіт та практики застосування нормативно-правових актів. 8 Нераціональне використання природних ресурсів, як фактор, що становить загрозу ЕБ Нераціональне природокористуванняможе бути як навмисним, так і випадковим, або супутнім. Воно також може бути зумовлене планово -економічними та проектними прорахунками, недбалим обліком та оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природного законодавства, вузько відомчими підходами з розвитку економіки, недосконалістю технологій виробництва, браконьєрством, самовільною забудовою. Показниками збитків від нераціонального природокористування, забруднення довкілля слугують: підвищення рівня захворюваності населення, зниження рівня продуктивності сільського господарства, порушення рівноваги екосистем. Суттєвий вплив на характер і рівень екологічних небезпек роблять багато факторів, які викликані сучасним етапом науково-технічного прогресу: збільшення масштабів господарської діяльності; впровадження нових, що не мають аналогів у природі, матеріалів; зростання чисельності населення; зростання кількості техногенних катастроф і аварій; збільшення масштабів військових навчань і ріст числа військових конфліктів. У зв’язку з цим важливо виділити специфічні риси екологічної небезпеки в сучасних умовах. До них відносяться: по-перше, загрозливий характер, спроможність привести до загибелі людства; по-друге, двоїста природа, оскільки кожна небезпека являє собою соціоприродне явище; по- третє, екстериторіальність, поширення екологічного збитку на межі національних кордонів; по-четверте, різноманітний спектр впливу екологічних небезпек як на людину та суспільство, так і на біосферу в цілому; по-п’яте, глобалізація окремих видів небезпек (руйнація озонового шару Землі, «парниковий ефект», знищення лісів, деградація ґрунтового покриву, спустошення, зниження біологічного різноманіття, забруднення Світового океану й інші). Сучасне промислове виробництво не має замкнутого характеру, це відкрита система, до якої надходять маси природних сировинних матеріалів — вугілля, нафта, руда, будівельні матеріали, Поряд з цим на всіх стадіях їх обробки з системи викидаються відходи — пуста порода, шлаки, попіл, аерозолі, гази, пари, пил тощо, які містять різні шкідливі для живих організмів речовини. Тому нераціональне природокористування це таке природокористування в результаті якого природа втрачає здатніть досамо відтворення, самоочищення й саморегуляції, порушуються рекреаційні, оздоровчі умови, естетичні характеристики ландшафтів, проживання загалом. Плата за нераціональне використання природних ресурсів - це форма економічної відповідальності природопользователя за шкоду, заподіяну в результаті недотримання норм і правил охорони природних ресурсів та їх раціонального використання. Інакше - це штрафні санкції в підвищеному розмірі за нераціональне використання ресурсів. 9. Основні види антропогенних навантажень на довкілля Антропогенне навантаження включає використання ресурсів популяцій видів, що входять до складу екосистем (скидання у водоймища промислових, побутових і сільськогосподарських стоків, випадання з атмосфери зважених твердих речовин або кислотних дощів) та ін. Антропогенне навантаження включає використання ресурсів популяцій видів, що входять до складу екосистем (полювання, риболовля, заготівля лікарських рослин, вирубування дерев), випас худоби, рекреаційну дію, забруднення (скидання у водоймища промислових, побутових і сільськогосподарських стоків, випадання з атмосфери зважених твердих речовин або кислотних дощів) та ін. При раціональному природокористуванні антропогенне навантаження регулюється за допомогою екологічного нормування до рівня, який безпечний для екосистем. При раціональному природокористуванніантропогенне навантаження регулюється за допомогою екологічного нормування до рівня, який безпечний для екосистем. Види нормувань: * санітарно-гігієнічне нормування; * екологічне нормування; * науково-технічне нормування. Нормування якості навколишнього середовища -- це діяльність стосовно встановлення гранично допустимих впливів людини на природу. Зрозуміло, що вплив людини ширший від забруднення: виробництво ресурсів, знищення природних екосистем, порушення стандартів на якість продукції - як результат перевищення навантаження на довкілля.Санітарно-гігієнічні нормативи -- найбільш розвинута і поширена система норм, правил і регламентів для оцінювання стану навколишнього середовища. Вони встановлюються в інтересах охорони здоров'я людини і збереження генетичного фонду деяких популяцій рослинного і тваринного світу. Екологічне нормування передбачає так зване допустиме навантаження на екосистеми. Допустимим вважають таке навантаження, під впливом якого відхилення від нормального стану системи гарантовано і не перевищує природних змін середовища, а отже, не викликає небажаних наслідків у біоті і не призводить до погіршення якості оточуючого природного середовища. Науково-технічне нормування передбачає введення обмежень діяльності господарських об'єктів відносно забруднення оточуючого середовища, тобто визначає гранично допустимі інтенсивності потоків шкідливих речовин, які можуть надходити від джерел впливу в повітря, воду і Грунт. 10. Схарактеризуйте механізми початкового забруднення повітря, гідросфери, ґрунтів. Під забрудненням розуміється процес внесення в повітря або утворення в ньому фізичних агентів, хімічних речовин чи організмів, які несприятливо впливають на середовище життя або завдають шкоди матеріальним цінностям. У певному сенсі забрудненням можна вважати і вилучення з повітря окремих газових інгредієнтів (зокрема, кисню) великими технологічними об'єктами. І справа не тільки в тому, що гази, які потрапляють в атмосферу, пил, сірка, свинець та інші речовини небезпечні для людського організму - вони несприятливо впливають на кругообіг багатьох компонентів на землі. Забруднюючі та отруйні речовини переносяться на великі відстані, потрапляють з опадами в ґрунт, поверхневі і підземні води, в океани, отруюють навколишнє середовище, негативно позначаються на прирості рослинної маси. Головні джерела забруднення повітря - підприємства паливно-енергетичного комплексу, обробної промисловості та транспорт. Більше 80% всіх викидів в атмосферу становлять викиди оксидів вуглецю, двоокису сірки, азоту, вуглеводнів, твердих речовин. З газоподібних забруднюючих речовин в найбільших кількостях викидаються оксиди вуглецю, вуглекислий газ, чадний газ, які утворюються переважно при згорянні палива. Вплив на водні ресурси. Джерелами забруднення визнаються об’єкти, з яких здійснюється скидання або інше надходження у водні об’єкти шкідливих речовин, якості поверхневих вод, що обмежують їх використання, а також негативний вплив на стан дна і берегових водних об’єктів, що погіршуються. Стічні води котелень містять пом´якшувачі, продукти корозії. Наявність на поверхні води масел, нафти погіршує обмінні процеси, знижує вміст кисню у воді, що призводить до загибелі риб. Синтетичні поверхнево активні речовини згубно впливають на розвиток фітопланктону. Господарсько-побутові стоки призводять до біологічного забруднення води, що може викликати кишково-шлункові захворювання (холеру, тиф) та захворювання печінки. Особливо небезпечні стічні води пунктів санітарної обробки білизни та спецодягу, стоки від лікарень, побутові стоки, котрі, потрапивши у воду, можуть викликати різні глистові захворювання (аскаридоз, ехинокоз тощо). Одним із наслідків посилення виробничої діяльності людини є інтенсивне забруднення ґрунтового покриву. У ролі основних забруднювачів ґрунтів виступають метали і інші з'єднання, радіоактивні елементи, а також добрива і отрутохімікати, застосовувані в сільському господарстві. До найбільш небезпечних забруднювачів ґрунтів відносять ртуть і її з'єднання. Ртуть надходить у навколишнє середовище з отрутохімікатами, з відходами промислових підприємств, що містять металеву ртуть і різноманітні її з'єднання. Ще більш масовий і небезпечний характер носить забруднення ґрунтів свинцем.
26 Оцінка екологічної безпеки підприємства Екологічна безпека гарантується природоохоронним законодавством шляхом здійснення запобіжних комплексних взаємопов'язаних політичних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Комплексні заходи здійснюються підприємствами згідно з законодавчо визначеними екологічними вимогами. Оцінка безпеки підприємства проводиться на основі технічної документації підприємства; екологічної документації підприємства - томів нормативів ГДВ і ГДС, ОВНС, матеріалів екологічної експертизи; фінансової документації підприємства ; даних про район розташування підприємства ; відповідних методик розрахунків комплексних екологічних та еколого-економічних показників В ринкових умовах державні вимоги підсилюються конкурентною боротьбою за ринки збуту продукції або залучення інвестицій для розвитку. Ринкові вимоги екологічної безпеки підприємства потребують проведення систематичної незалежної і об'єктивної оцінки ступеня екологічних ризиків. Але це можливо зробити тільки завдяки екологічному аудиту. Причому результати таких оцінок є конфіденційними і призначаються перш за все для керівництва підприємства. Міжнародні вимоги до рівня, який повинна мати екологічна безпека підприємства, досить високі. Однак розроблені не тільки норми, яким повинна відповідати екологічна безпека, а й методи її забезпечення. Зокрема, існує група стандартів ISO 14000, що встановлює вимоги до системи управління підприємством в області екологічної безпеки. Екологічна безпека, згідно з положеннями ISO, досягається за рахунок впровадження ефективної системи екологічного менеджменту. Критерії оцінки небезпеки підпр.для здоровя населення. Особливо небезп.обєктами, що впливають на підвищення захворюваності насел.варто вважати джерела забр.для яких маса викиду,скиду з вмістом особл.небезп.для здоровя люд.речовин(1 клас небезпеки) в 3 рази перевищує припустимий вміст особливо небезп.для здоровя люд.речовин. Небезпечними об’єктами, що впливають на підвищення захворюваності насел.варто вважати джерела забр.для яких маса викиду,скиду з вмістом особл.небезп.для здоровя люд.речовин (2клас небезпеки) не більше ніж в 3 рази перевищує припустимий вміст. Малонебезпечні , що впливають на підвищення захворюваності насел.варто вважати джерела забр.для яких маса викиду,скиду з вмістом особл.небезп.для здоровя люд.речовин в аварійних викидах і скидах в яких не спостерігаєься перевищення вмісту ШР. 27 Класи небезпечності підприємств Для визначення категорії небезпеки підприємств використовують дані про викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Категорію небезпечності підприємств (КНП) розраховують за формулою
де Мі– маса викиду і-тої речовини, т/рік; ГДКс.ді – середньодобова гранично допустима концентрація (ГДК) і-тої речовини, мг/м3; n– кількість шкідливих речовин, які викидаються підприємством в атмосферу; аі – безрозмірна константа, яка дозволяє порівняти ступінь шкідливості і-тої речовини зі шкідливістю сірчаного газу Клас небезпечності речовин 1 – 1,72 – 1,3 3 – 1,0 4 – 0,9 Для розрахунку КНП за відсутності середньодобових значень ГДК використовують значення максимально разових ГДК або зменшені у 10 разів значення ГДК робочої зони забруднюючих речовин. Значення КНП для речовин по яких відсутня інформація про ГДК прирівнюють до маси викидів даних речовин. За величиною КНП підприємства поділяються на 4 категорії небезпечності.
У залежності від тієї чи іншої категорії небезпечності підприємства здійснюється облік викидів забруднюючих речовин в атмосферу і запроваджується періодичність контролю за викидами підприємств, а також призначається санітарно-захисна зона від джерел забруднень до житлових районів (СЗЗ). 28. Методи очищення викидів і скидів, та можливості їх застосування на підприємстві. Існують різні методи очищення викидів від твердих, рідких і газоподібних домішок. Для очищення газів від твердих і рідких часток застосовують технології сухого інерційного очищення газів, мокрого очищення газів, фільтрації, електростатичного осадження. Для очищення газів від газо- і пароподібних компонентів застосовують методи абсорбції, адсорбції, термічне і термокаталітичне очищення, біохімічні реактори. На підприємствах використовують: Знешкодження - обробка домішок до нешкідливого для людей, тварин, рослин і в цілому для навколишнього середовища стану. Знезараження - інактивація (дезактивація) мікроорганізмів різних видів, що знаходяться в газоповітряних викидах, рідких і твердих середовищах. Промислове очищення - це очищення газу з метою подальшої утилізації бо повернення у виробництво відокремленого від газу або перетвореного на нешкідливе стан продукту. Цей вид очищення є необхідною стадією технологічного процесу, при цьому технологічне устаткування зв'язано один з одним матеріальними потоками з відповідною обв'язкою апаратів. Як пилегазоуловлюючу обладнання можуть використовуватися розвантажувальні циклопи, пилеосаджувальні камери, фільтри, адсорбери, скрубери і т.д. Санітарна очистка - це очищення газу від залишкового вмісту в ньому забруднюючої речовини, при якій забезпечується дотримання нормативу ГДК в повітрі населених місць або виробничих приміщень. Флотація — процес молекулярного прилипання частинок забруднень до поверхні розподілу двох фаз (вода — повітря, вода — тверда речовина). Ультрафільтрація — мембранний процес розподілу розчинів, осмотичний тиск котрих малий. Застосовується для очищення стічних вод від високомолекулярних речовин, завислих частинок та колоїдів. Електродіаліз — процес сепарації іонів солей в мембранному апараті, котрий здійснюється під впливом постійного електричного струму. Електродіаліз застосовується для де-мінералізації стічних вод. Основним обладнанням є електро-діалізатори, що складаються з катіонітових та аніонітових мембран. Сорбція — процес поглинання забруднень твердими та рідкими сорбентами (активованим вугіллям, золою, дрібним коксом, торфом, селікагелем, активною глиною тощо). Іонний обмін базується на вилученні зі стічних вод цінних домішок хрому, цинку, міді, ПАР за рахунок обміну іонами між домішками та іонітами (іонообмінними смолами) на поверхні розподілу фаз "розчин — смола"
|
11 класифікація забруднювачів довкілля Поняття забруднення. Класифікація забруднень довкілля Під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом. Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень: · інгредієнтне забруднення - забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт - складова частина складної сполуки або суміші); · параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища - одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості); · біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів; Фахівці по різному класифікують забруднення природного середовища, в залежності від того, який принцип беруть за основу класифікації, зокрема - за типом походження, за часом взаємодії з довкіллям, за способом впливу. За силою та характером дії на навколишнє середовище забруднення бувають: · фонові; · імпактні; · постійні (перманентні); · катастрофічні. За джерелами виникнення забруднення поділяють на: · промислові (наприклад, SО2); · транспортні (наприклад, альдегіди вихлопів автотранспорту); · сільськогосподарські (наприклад, пестициди); · побутові (наприклад, синтетичні мийних засобів). За типом походження: · Фізичні забруднення - це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною. · Механічні забруднення - це різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку). · Хімічні забруднення - тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії. · Біологічні забруднення - різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства - бактеріологічна зброя, нові 12. Можливі шляхи міграції забруднювачів в екосистемі Джерело надходження забруднюючих речовин у навколишнє середовище — викиди забруднюючих речовин в атмосферу промисловими, енергетичними, транспортними й іншими об'єктами; скидання стічних вод у водні об'єкти; поверхневі змиви забруднюючих і біогенних у поверхневі води суші і моря; внесення на земну поверхню і (чи) у ґрунтовий шар забруднюючих і біогенних речовин разом з добривами і отрутохімікатами при сільськогосподарській діяльності; місця поховання і складування промислових і комунальних відходів; техногенні аварії, що призводять до викиду в атмосферу небезпечних речовин і (чи) розливу рідких забруднюючих і небезпечних речовин, і т.д.; Міграція забруднювачів здійснюється як в атмосферному повітрі,водному середовищі та грунті. Засолення грунту відбувається внаслідок надходження з різних джерел содових солей, токсичність грунтів спричинюється сполуками цинку,свиню,купруму,арсену,фтору,також збрднювач.модуть бути мін.добрива і пестициди. Ці ЗР здатні накопичуватись в грунті,здатні до міграції в грунти, підземні води. ЗР можуть попасти в організм людини при використанні грунтів в с/г потребах, в результаті використання неочищеної води. Проблема захисту підземних вод від забруднення є важливою складовою частиною загальної проблеми охорони навколишнього середовища. Небезпека забруднення підземних вод виникає у зв’язку з фільтрацією у водоносні пласти стічних вод і рідких відходів промислових виробництв, господарсько-побутових стоків населених пунктів, стоків сільськогосподарських територій тощо. Всі привнесені ззовні хімічні елементи мають здатність до міграції в ґрунти, підземні і поверхневі води, що створює додаткове забруднення в цих середовищах. Підземні води України під впливом техногенезу зазнають значних змін, що виявляється, перш за все, в збільшенні їх мінералізації і концентрації в них шкідливих компонентів. Прогнозування та моделювання процесів забруднення підземної гідросфери є важливою складовою системи заходів із ліквідації та локалізації ареалів поширення цих забруднень. 13.Шляхи запобігання виникненню надзвичайних ситуацій Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайна ситуація на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у надзвичайна ситуація або пом’якшення її можливих наслідків. Функції запобігання якщо надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру в Україні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру. - розробка нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів із питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків; -забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на НС; -забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС; -навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення НС; -виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат; -збирання й аналітичне опрацювання інформації про НС, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків НС; -прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах; Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техно¬генного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповід¬ними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природно¬го походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації дер¬жавної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення. Завданнями ЄДСЗР є: • розроблення нормативно-правових актів, а також норм, пра¬вші та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків; • забезпечення готовності центральних та місцевих органів ви¬конавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзви¬чайні ситуації; • забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникнен¬ню надзвичайних ситуацій; • навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації; • виконання цільових і науково-технічних програм, спрямова¬них на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат; та ін..
14 Соціально-економічні аспекти екологічної безпеки Екологічна безпека є складовою національної безпеки України, що зазначено в Конституції України. Згідно Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. Під екологічною безпекою розуміють стан захищеності людини і природи від впливу несприятливих екологічних факторів. Це можливо тоді, коли в довкіллі формується нова система, що гармонійно поєднує природні, виробничі та соціальні системи і яка відповідає ряду вимог: • санітарно-гігієнічним, естетичним і матеріальним потребам людини; • збереженню природно-ресурсного і екологічного потенціалу природних екосистем; • підтриманню здатності біосфери в цілому до саморегуляції. Виконання цих вимог, особливо що стосується першого пункту, є складним, адже естетичні вимоги, матеріальні та духовні цінності, уява про нормальний стан довкілля у жителів різних регіонів Землі є різними. Це зумовлено як способом їх життя та особливостями місцевих умов середовища. Тому екологічну безпеку прийнято розглядати як систему дій, спрямовану на захист суспільства від загроз, які спричинені стихійними лихами та техногенними катастрофами. Цей підхід є достатньо спрощеним, адже не показує особливості захисту природи і взаємозв'язок екологічного стану навколишнього середовища з станом захищеності суспільства. Найбільшої небезпеки для довкілля, а через позитивний зворотній зв'язок і для суспільства, являє забруднення природного середовища. Часто забруднення об'єктів довкілля може бути незначним, але існує пряма загроза здоров'ю людей або деградації природних екосистем. Тому, під екологічною безпекою слід розуміти узагальнюючу систему оцінки екологічного стану об'єктів довкілля та виявлення змін, які можуть викликати погіршення цього стану з метою їх попередження та усунення. В першу чергу мова йде про порушення сформованої природної рівноваги внаслідок природних або антропогенних факторів, що може мати непередбачені наслідки. На різних рівнях екологічної безпеки існують різні пріоритети, а від так, і різні підходи до оцінки екологічного стану об'єктів довкілля. Екологічні проблеми, а від так і порушення екологічної безпеки, які пов'язують, переважно, з сьогоднішньою господарською діяльністю людини, явище не нове. Протягом всієї історії розвитку людства і до появи людини, на Землі проходили процеси що являли загрозу для природних екосистем - землетруси, виверження вулканів тощо, і вони мали виключно природну основу. Але поява людини і її господарська діяльність виявились синергетичним фактором негативних змін в довкіллі. 15. Чинники екологічної безпеки Техногенні – обумовлені господарскою діяльністю. Техногенні фактори екологічної небезпеки є складовими процесів і явищ, ініційованих промисловими джерелами небезпеки та характеризуються небезпечною фізичною, хімічною та біологічною дією. Вони створюють ризик повного або часткового зруйнування середовища проживання людини, рослинного та тваринного світу внаслідок неконтрольованого розвитку небезпечних видів діяльності, використання небезпечних устаткування та технологій, дії техногенних і природних катастроф. На цій основі виділяють техногенні небезпечні виробництва, які здійснюють негативний вплив на людину та довкілля шляхом регламентного або аварійного впливу на них техногенних факторівекологічної небезпеки. Екологічні –обумовлені причинами природних характеристик Екологічні чинники – всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами здатності пристосування настає смерть). Сьогодні розрізняють десять груп екологічних чинників (загальна кількість – близько шістдесяти), об'єднаних у спеціальну класифікацію: - за часом – фактори часу (еволюційний, історичний, діючий), періодичності (періодичний і неперіодичний), первинні та вторинні; за походженням (космічні, абіотичні, природно антропогенні, техногенні, антропогенні); - за середовищем виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні, екосистемні); за характером (інформаційні, фізичні, хімічні, енергетичні, термічні, біогенні, комплексні, кліматичні); - за об'єктом впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні); за ступенем впливу (летальні, екстремальні, обмежуючі, мутагенні, тератогенні); - за умовами дії (залежні чи незалежні від щільності); - за спектром впливу (вибіркової чи загальної дії) Соціальо-економічні – обумовлені причинами соціально-економічного та психологічного характеру Соціально-економічні наслідки надзвичайних екологічних ситуацій та подій визначають за оцінками величини масштабів збитку, нанесеного соціально-економічній системі (окремому регіону чи державі) безпосередньо катастрофою та негативним впливом цього збитку на подальший соціально-економічний розвиток системи. Військові фактори — фактори, обумовлені роботою воєнної промисловості (транспортуванням військових матеріалів і устаткування, іспитом зразків зброї і його знищенням, функціонуванням військових об’єктів, і всього комплексу військових засобів у випадку воєнних дій). 21 Якісні методи аналізу небезпек Аналіз небезпек дозволяє визначити джерело небезпеки, послідовний розвиток подій, імовірність аварій, величину ризику, наслідки, шляхи попередніх аварій та напрямки пом’якшення наслідків. Якісний аналіз включає: • попередній аналіз небезпек – виявляє джерела небезпек, вивчає системи або події, які викликали небезпеку. Задача попереднього аналізу небезпек виявити окремі події які мжуть призвести до небезпеки. • аналіз наслідків відмов – це якісний метод ідентифікації небезпек, який має характер прогнозу. • Аналіз безпеки за допомогою дерева причин - цей аналіз виявляє комбінації відмов. Аналіз безпеки за допомогою дерева подій можна провести лише після детального вивчення роботи всіх структурних елементів ВСТС. • Аналіз небезпек за допомогою наслідків – це аналіз якому додається аварійна подія – ініціатор, і досліджується вся група подій – наслідків. Ініціатор це критична подія яка є відправною точкою для аналізу. Процедура побудови дерева наслідків полягає у виборі першої ініціюючої події за якою слідує наступна. • аналіз небезпек методом потенційних відхилень: штучне створення відхилень; поділ технічної системи на структурні елементи і створення за допомогою ключових слів відхилень в кожному структурному елементі.; вивчення причин-наслідків які можуть призвезти до цих відхилень на практиці. • аналіз помилок персоналу - це один із найважливіших елементів методології оцінки небезпек з урахуванням людського чинника. • причинно-наслідковий аналіз – це виявлення причин аварій що відбулася і являє собою складову частину загального аналізу небезпек. Причинно- наслдковий аналіз завершується прогнозом нових аварій із складанням плану заходів по запобіганню нових аварій. 22. Логічно-графічні методи аналізу небезпек Виникнення і розвиток великих аварій, як правило, характеризується комбінацією випадкових локальних подій, що виникають з різною частотою на різних стадіях аварії (відмови устаткування, людські помилки, зовнішні впливи, руйнування, викид, протоку речовини, розсіювання речовин, займання, вибух, інтоксикація і т . д.). Для виявлення причинно-наслідкових зв'язків між цими подіями використовують логіко-графічний метод аналізу «дерева відмови». При аналізі дерев відмов виявляються комбінації відмов (несправностей) устаткування, помилок персоналу та зовнішніх (техногенних, природних) впливів, що призводять до основної події (аварійної ситуації, нещасного випадку). Метод використовується для аналізу можливих причин виникнення аварійної ситуації та розрахунку її частоти (на основі значення частоти вихідних подій). Аналіз аварій вказує на комбінацію випадкових локальних подій які викликані з різною частотою та на різних стадіях аварій . Для встановлення причинно-наслідкових зв’язків між цими локальними подіями використовуючи логічно-графічні дерева відмов і подій Аналіз методу дерев відмов виявляє комбінацію локальних відмов, які привели до аварійних ситуацій. Дерево відмов - це топологічна модель надійності та безпеки. 1 вибір елемента, 2 – відмова, 3 – веде відмова до аварій, 4 – міра безпеки, 5 – може дана відмова викликаи ін. відмови, 6 – всі відмови даного структурного елементу розглянуті 7 – кінець досліджень, 8 – перехід до наступного структурного елементу. Методи аналізу дерев є найбільшими і найскладнішими методами, вони застосовуються для аналізу проектів або модифікацій діючих систем техносфери. Дерево відмови…
23. Поняття і кількісна оцінка ЕБ автомоб.дороги. Екологічна безпека автомобілях доріг досягається шляхом розробки і застосування у проектнй документації на будівництво, реконструкцію, ремонт і уримання технічних рішень, що обмежують негативні впливи на НС допустимими рівнями, при яких не виникає шкідливих наслідків для здоровя населення, не відбувається необоротніх змін природнього середовища, погіршення соціально-економічних умов життєдіяльності людей. Основним методом визначення екологічної безпеки прийнятих технічних або організаційних рішень є оцінка впливу на НС, що включає аналіз стау навколишнього середовища, виялення складуі характеру впливів і прогноз їх наслідків. Рівень ЕБ автодороги – це кількісна оцінка відхилень значень еколог значимих вимірників,впливу дороги на н.с.від базових. ЕБ автодороги – це стан захищеності нпс і соц..серед.від впливу дороги на етапах будівн.,реконстр.,експлуат.,Р,коли параметри впливу дороги на серед. не виходять за межі фонових значень або не перевищують сан.-гіг.нормативів. Будь-який елемент д-сті підпр.дорожн.господ. взаємодіє з н.с.,а саме при будівн.,реконст.,Р і утриманні автодороги. Існують екол.аспекти:1)явні і неявні,2)ті що враховуються і не врахов. Еколог.аспекти д-сті підпр.дорож.господ.визнач.за допомогою 5-тистадійного процесу: Стадія 1 – визначення законод.і нормативних вимог,Ст2 –схема діяльності і процесів; Ст3 – визначення вхідних і вихідних потоків по кожному процесу,Ст4 – ідентифікація екол.аспектів і впливів по технологічним процесам. Процес визначення значимості аспектів можна розбити на 5 стадій:1)визначення критеріїв,що обертаються(забр.,ризик,викор.прир.ресурсів), 2)оцінка екол.аспектів.,3)вибір значимих еколог.аспектів,4)оцінка практичності аспектів,5)розгляд потенційних вигод. Виділяють 3 види впливу автодороги на н.с.1)спожив.прир.ресурсів;2)забр.хім речовинами,пилом, тверд.викидами;3)шум,вібр.,е/м ви промін.,іоніз.випром. 24 Джерела та види впливу автомобільної дороги на НС Вплив автомобільних доріг і автотранспорту, що рухається ними, на навколишнє середовище виявляється у складній взаємодії чинників, які можна розділити на дві групи: дорожні та транспортні. До дорожніх чинників належать: відведення під будівництво автомобільної дороги земельних угідь; порушення єдності й цілісності природного комплексу; зміна природних комплексів і рельєфу місцевості протягом будівництва. До транспортних чинників належать: шум і загазованість повітря, що виникають внаслідок руху автомобільного транспорту; забруднення прилеглої до дороги смуги шкідливими речовинами, що містяться в відпрацьованих газах автомобілів. Автомобільна дорога порушує існуючі в природі основні баланси: біологічний; водний; гравітаційний; радіаційний споживання природних ресурсів фізична наявність об’єкта впливу на ландшафт, гідрологію, клімат, соціально-економічні умови забруднення хімічними речовинами, пилом, твердими відходами шум, вібрація, ЕМВ, ІВ динамічний вплив рухомих ТЗ і механізмів на людей, твар і росл світ Екологічна безпека дороги встановлюється звикористанням набору екологічно значущихпоказників та їхніх оціночних вимірників, щовизначають характеристики і властивості до- роги як джерела впливу на навколишнє середовище, а також компонентів навколишнього середовища, на які справляє вплив автомобільна дорога. Показники та їхні оціночні вимірники відбивають сукупність вимог,встановлених відповідними законодавчими і нормативно-методичними документами. Цими ж документами регламентовано методи оцінки вимірників впливу автомобільної дороги на навколишнє середовище, параметрів навколишнього середовища взоні впливудороги. Крім того, можуть бути використані: результати раніше виконаних безпосередніх візуальних й інструментальних обстежень доріг іспоруд; зведення державних спеціально уповноважених органів по охороні навколишнього середовища, включаючи природнокліматичні і метеорологічні дані про результати спостережень на території, де розташована дорога; зведення Державної інспекції безпеки дорожнього руху (ДІБДР) і транспортної інспекції, а також інші зведення, у тому числі опубліковані дані з карт, довідників, бюлетенів і щорічників, архівних матеріалів науково-дослідних і проектних організацій. 25. Показники і вимірники впливу автомоб.дороги на н.с. Визначення екологічної безпеки автомобільної дороги встановлюється через використання певної кількості екологічно вагомих показників та їх оціночних вимірників, які визначають характеристики та властивості автомобільної дороги. Автомобільна дорога в даному випадку виступає як джерело впливу на навколишнє природне середовище та його компоненти. Методи оцінки вимірників впливу та рівнів забруднення придорожнього простору регламентують відповідними законодавчими актами України та нормативно-методичними документами. Крім того, при оцінці рівня забруднення придорожнього простору можуть бути використані результати раніше проведених досліджень, таких як безпосередні інструментальні та візуальні обстеження споруд та самої автомобільної дороги; дані державних органів з охорони навколишнього природного середовища (метеорологічні та природно-кліматичні дані спостережень території, де розташова- на автомобільна дорога); дані Державної інспекції безпеки дорожнього руху та транспортної інспекції; опубліковані дані бюлетенів, щорічників, карт, довідників, матеріалів науково-дослідних, а також проектних організацій та ін. ЕБ встановлюється з викор.набору еколог.значимих показників і їх оціночних вимірників,що визначають хар-ки і властивості дороги як джерело дії на прир.і соц..середов.,а також компонентів н.с. на які чинить вплив автом.дорога. Показники і їх оціночні показники встановл.відпов.законод.і нормат.документам. ці ж докум.регламентують порядок оцінки вимірників впливу автодороги на н.с. Дійсні і нормативні значення вимірників впливу автодороги на н.с. встан.на основі інженерно-еколог.вишукувань,що виконуються у відповідності з вимогами проектної і викон.документації,оцінок транспортно-експлуат.стану автомоб.доріг, що здійснюються в ході проведення їх діагностики, а також за результатами еколог.паспорту автомоб.дороги. Можуть бути використанні результати раніше виконаного візуального і експериментального досл.доріг і споруд,а також інфо спеціал.уповноваж.органів з охор. Н.п.с.,що включають прир.кліматичні і метеоролог.дані про результат спостереження на території. Приклад: шум,вібрація(показник), а рівень шуму,рівні віброшвидкості і віброприскорення на спорудах і будівлях(вимірник).
|
