13

Тема 3. Фінансова політика і фінансовий механізм

1.Зміст мета і задачі фінансової політики.

2.Основні етапи становлення фінансової політики в Україні.

3.Сучасна фінансова політика України.

4.Фінансовий механізм

5. Фінансовий менеджмент: сутність функції, принципи

1. Зміст мета і задачі фінансової політики.

Фінансова політика є складовою частиною економічної політики держави. В ній конкретизуються головні напрямки розвитку народного господарства, визначається загальний обсяг фінансових ресурсів, їхні джерела та напрямки використання, розробляється механізм регулювання і стимулювання соціально-економічних процесів фінансовими методами.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

Завданнями фінансової політики є:

• стійке зростання економіки, удосконалення її структури;

• створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності;

• створення надійних соціальних гарантій населенню.

Фінансова політика держави залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

До зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції зі світовими економічними системами тощо.

Внутрішні фактори - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, його інтелектуальний рівень, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо.

Механізм реалізації фінансової політики держави включає такі елементи:

1. Вироблення концепції розвитку фінансової системи держави;

2. Визначення основних напрямків використання фінансової системи в економічній політиці держави;

3. Складання цільових програм щодо закріплення загальнодержавних і територіальних фінансів, фінансового розвитку всього потенціалу країни (економічного, політичного, військового та ін.);

4. Розробка конкретних заходів реалізації концепції, напрямків і програм.

Фінансова політика держави як макроекономічний механізм управління включає, в себе стратегію і тактику управління.

Стратегія управління розуміється як загальний напрямок і методи досягнення поставленої мети. Тактика управління дозволяє зосередити зусилля на варіантах рішення, що не суперечать прийнятій стратегії.

Фінансова стратегія включає дії держави щодо розвитку її фінансової системи. Вона є спрямована перш за все на вироблення цільових програм, для реалізації яких необхідні час і великі фінансові ресурси.

Фінансова тактика - це конкретні методи і засоби досягнення поставленої мети за конкретних умов. Завдання фінансової тактики полягає у виборі найбільш оптимального рішення у даній господарській ситуації.

До складу фінансової політики держави входять:

1) бюджетна політика;

2) податкова політика;

3) інвестиційна політика;

4) валютна політика;

5) кредитна політика;

6) облікова (дисконтна) політика;

7) політика з управління фінансами.

Бюджетна політика - сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку.

Податкова політика становить систему заходів держави у галузі оподаткування.

Інвестиційна політика. Державні інвестиції повинні бути спрямовані насамперед на розвиток тих галузей, котрі мають найважливіше значення і забезпечують економічну незалежність, а також тих галузей і підприємств, які досягли високого рівня науково-технічного прогресу і вже у найближчій перспективі зможуть збільшити виробництво і вийти зі своєю продукцією на світовий ринок та забезпечити значні валютні надходження.

Валютна політика - це сукупність економічних, юридичних і організаційних форм і методів у галузі валютних відносин, що здійснюються державою та міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Кредитна політика становить сукупність економічних методів і юридичних норм, спрямованих на управління рухом кредитного капіталу.