Pscihologiya

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Програма

фахового вступного випробування з психології

для вступу на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, ступеня магістра

зі спеціальності: 7.03010201 «Психологія»

8.03010201 «Психологія»

Чернігів 2015

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Наведена програма призначена для вступних випробувань абітурієнтів, що вступають на 5-й курс психолого-педагогічного факультету Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка з напрямку 03010201 «Психологія» (освітньо-кваліфікаційні рівні «спеціаліст» та «магістр»).

Передбачається, що абітурієнт має диплом бакалавра з фаху «Психологія». Відповідно, під час випробувань абітурієнт повинен продемонструвати знання, вміння та навички з основних нормативних курсів професійно-практичної підготовки бакалавра, визначених Державним галузевим стандартом вищої освіти з фаху «Психологія». Програма містить 69 комплексних питань з наступних дисциплін:

• «Історія психології»;

• «Загальна психологія»;

• «Вікова психологія»;

• «Диференційна психологія»;

• «Психологія особистості»;

• «Соціальна психологія»;

• «Експериментальна психологія»;

• «Психодіагностика».

Перелік питань до вступних випробувань

1. Психологічні погляди в античній філософії. Первинні складові духовних якостей людини в уявленнях стародавніх філософів і медиків: Фалеса, Анаксімандра, Анаксімена, Піфагора, Емпедокла, Анаксагора. Античний матеріалізм та ідеалізм у вирішенні проблеми природи души: концепції Левкіппа-Демокріта і Сократа-Платона. Уявлення про душу в трактатах Аристотеля. Післяарістотелівський період античної психології: стоїчна, скептична, кінічна, кіренська, епікурейська школи.

2. Психологічна думка у культурі Стародавнього Сходу. Психологія Упанішад: у пошуках універсального "Я". Психологія буддизму. Даосизм: шлях наймудріших. Конфуціанство: психологія людинолюбства.

3. Психологічні погляди епохи середньовіччя. Аврелій Августин: «Сповідь» як спроба глибинного самоаналізу. Психологія в Київській Русі: від анімізму до раннього християнства. Психологічний енциклопедизм Ібн Сіни (Авіценни). Теологічний антропологізм: християнське вчення про душу. Тома Аквінський і формування томізму: душа як акт тіла. Іпостасі цілісної души: інтелектуальна, вегетативна, рослинна, чуттєва.

4. Психологічні ідеї філософії Нового часу. Ф.Бекон: провісник природничої психології. Перетворення науки про природу, що базується на чуттєвому досвіді, на основу наукового пізнання. Нова логіка наукового пізнання. Р.Декарт: фізіологія душі та її пристрастей. Відмінності душі і тіла. Розумна душа. Співвідношення пристрастів і волі. Т.Гоббс і механістичний детермінізм психічного життя людини. Мова як головний культурний чинник індивідуального досвіду і взаємодії людини з соціальним середовищем. Бенедикт Спіноза і психофізичний паралелізм. Вчення про афекти. Дж.Локк: психіка як чиста дошка. Чуттєвий досвід і самоспостереження − основи індивідуального досвіду і пізнання. Г.Ляйбніц: психологія у світлі вчення про монади.

5. Психологічні ідеї епохи Просвітництва. Вольтер: про природний закон моральності. Психологічні ідеї Дені Дідро. Жан Жак Руссо: психологія морального виховання. К.Гельвецій та соціальна психологія особистісних інтересів. Психологічні ідеї у працях П.Гольбаха.

6. Зародження науково-емпіричної психології у ХІХ ст. Психофізіологія органів чутливості (Г.Гельмгольц), психофізика „часу реакцій” і „порогів чутливості” (Г.Фехнер), безпосередній інтроспективний досвід (В.Вундт), функціоналізм інтенціональних актів (Ф.Брентано), асоціативні механізми пам’яті (Г.Еббінгауз, Г.Мюлер). Ч.Дарвін: зародження еволюційної психології. Ф.Гальтон: природа індивідуальних відмінностей. Ч.Ломброзо: психопатологія геніїв та злочинців.

7. Розвиток наукової психології наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. Проект створення нової об'єктивної психології І.Сєченова. Психофізіологічне вчення І.Павлова. Рефлесологія В.Бехтерєва. Створення перших центрів експериментальної психології М.Ланге, О.Лазурським, Г.Челпановим.

8. Психологія як наука: об’єкт, предмет, структура та основні принципи психології. Об'єкт психології − психічна сфера людини, як основа її життєдіяльності. Психіка в світлі теорії відображення. Основні характеристики психічного відображення і принципи наукового пізнання психічних властивостей. Предмет психології − закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми. Психічні явища, їх основні класи та психологічний зміст: пізнавальна діяльність, емоційно-вольові процеси, мотиваційна сфера, індивідуально-типологічні властивості особистості, психічні стани.

9. Виникнення і розвиток психіки. Витоки психіки живих істот. Відмінні риси психічного відображення від інших якостей, властивих матерії. Виникнення нервової системи та її роль у розвитку психіки. Гіпотеза О.Леонтьєва та К.Фабрі про стадії та рівні психічного відображення. Психіка та мозок людини: принципи та загальні механізми зв'язку. Становлення нижчих форм поведінки та психіки. Вищі психічні функції людини: розвиток, засоби діяльнісного та мовного опосередкування. Основні відмінні риси психіки людини та тварини. Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння сутності та походження психіки.

10. Фізіологічні механізми психіки. Будова нервової системи. Рефлекторна діяльність мозку. Вчення І.Сеченова і І.Павлова про рефлекторну природу психіки. Рефлекс. Безумовні та умовні рефлекси. Умовно-рефлекторна діяльність людини. Основні процеси нервової діяльності: збудження. гальмування, іррадіація, концентрація, індукція. Перша і друга сигнальні системи. Модель концептуальної рефлекторної дуги за Є.Соколовим. Функціональна система за П.Анохіним як модель взаємодії психічних та фізіологічних процесів.

11. Свідомість як вища форма психічного відображення, самосвідомість особистості. Природа людської свідомості та її основні ознаки. Психологічна характеристика свідомості людини. Роль мовлення у функціонуванні свідомості. Виникнення та розвиток свідомості. Основні напрямки філо- та онтогенетичного розвитку свідомості. Самосвідомість. Виникнення та розвиток самосвідомості людини. Рефлексія. Свідоме та підсвідоме. Підсвідоме як одна з складових відображення дійсності людиною та як детермінанта її реальної поведінки.

12. Поняття про діяльність. Теорія діяльності О.Леонтьєва. Основні положення психологічної теорії діяльності. Відмінність діяльності людини від активності тварин. Зовнішні та внутрішні компоненти діяльності. Розвиток діяльності людини в філогенезі та онтогенезі. Структура діяльності. Види людської діяльності та їх класифікація.

13. Відчуття та сприймання як елементарні пізнавальні процеси. Чуттєве пізнання. Фізіологічні основи відчуттів. Аналізатор та його будова. Різновиди відчуттів: контактні відчуття, дистантні відчуття. Психологічні характеристики відчуттів: якість, інтенсивність, тривалість. Чутливість: поріг чутливості, адаптація, сенсибілізація, синестезія. Поняття про сприймання, як пізнавальний процес. Нейрофізіологічний механізм сприймання. Властивості та закономірності сприймання: предметність, цілісність, структурність, осмисленість, константність, аппарцепція. Сприймання простору, часу, руху.

14. Увага: види, властивості, основні теорії. Загальне поняття про увагу. Теорії феномену уваги. Загальна характеристика уваги: зосередження, концентрація, стійкість, відволікання, розподіл, переключення, обсяг, розсіяність. Види уваги. Селективні функції уваги і моделі вибіркової уваги. Рівень збудження і увага. Свідомість і увага. Розвиток уваги.

15. Пам’ять: види, властивості, основні теорії. Загальне поняття про пам'ять. Теорії пам'яті. Загальна характеристика процесів пам'яті: запам'ятовування, збереження, відтворення, впізнавання, забування. Види пам'яті: миттєво-симультанна (іконічна), короткочасна, оперативна, довгочасна, генетична, образна, вербально-логічна, рухова, емоційна, механічна, асоціативна, ремінісцентна. Критерії ефективної пам'яті: швидкість, точність, міцність, ефективність відтворення. Умови успішного запам'ятовування і збереження. Індивідуальні особливості пам'яті та здібності людини.

16. Мислення: різновиди, операції. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення. Розумові дії та операції мислення (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація). Форми мислення (поняття, судження, міркування, умовивід). Процес розуміння. Різновиди мислення (наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне; теоретичне, практичне; дискурсивне, інтуїтивне; репродуктивне, продуктивне). Індивідуальні особливості мислення (самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість).

17. Мова і мовлення. Єдність мислення і мовлення. Відмінні риси і взаємозв'язок мовлення і мови. Мова, знак, знакова система. Слово, як "сигнал сигналів" (І.Павлов): умовно-рефлекторний зв'язок першосигнального змісту об'єкта та мовного знака. Фізіологічні механізми мовної діяльності: периферійний та центрально-мозковий апарати мовлення. Різновиди мовлення: зовнішнє, внутрішнє; усне, письмове; діалогічне, монологічне. Роль слова у формуванні понять. Формування понять у процесі навчання.

18. Уява та творчість. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви. Пасивна й активна уява. Уява та фактизація. Фізіологічні основи уяви. Розвиток уяви. Поняття про творчість. Творчість, як розв'язування творчих задач. Творчість та креативність. Творче натхнення.

19. Інтелект: основні теорії щодо структури та розвитку. Поняття інтелекту в психології. Основні інтелектуальні властивості особистості. Однофакторні теорії інтелекту (моделі Ч.Спірмена, Р.Кеттелла, Г.Айзенка та ін.). Багатофакторні теорії (моделі Л.Терстоуна, Дж.Гілфорда, Г.Гарднера та ін.).

20. Емоційні стани. Різновиди емоційних станів людини: настрої, афекти, стреси, фрустрації, пристрасті. Об'єктивні і суб'єктивні причини виникнення настроїв. Тривога, як прояв реакції людини на невизначеність стимулів середовища. Причини і наслідки афектів. Основні характеристики стресового стану людини та профілактика стресів. Конфлікт і фрустрація. Суб'єктивно-психологічні характеристики пристрастей та сфери їх прояву (праця, навчання, наука, спорт, мистецтво тощо).

21. Воля як вищий рівень психічної регуляції. Основні ознаки волі як психологічного явища. Вольові якості людини. Становлення вольових якостей особистості. Вольова регуляція поведінки. Воля і мотивація. Роль свідомої дисципліни у формуванні волі.

22. Потреби та мотиви особистості. Потреба як внутрішній чинник активності, як регулятор поведінки та як основний компонент мотивації людини. Функції потреб: потреба як нужда, потреба як стан, потреба як мотив. Види та рівні потреб людини. Мотив як внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Зв'язок мотивів з органічними та культурними потребами людини. Типи мотивів. Ієрархія мотивів за А.Маслоу. Функції мотивів: мотив як потреба, мотив як ціль, мотив як стимул, мотив як намір, мотив як особистісна диспозиція, мотив як задоволення.

23. Темперамент та властивості ВНД. Темперамент як динамічний аспект індивідуально-психологічних особливостей людини. Фізіологічні основи темпераменту (концепції І.Павлова, В.Небиліцина і Б.Теплова). Основні властивості темпераменту: сенситивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстра- та інтровертованість. Типи темпераменту та їх характеристика.

24. Характер, акцентуації характеру. Характер як відображення стійких індивідуально-психологічних властивостей (засвоєних поведінкових паттернів) людини в її ставленні до навколишнього світу, світу інших людей, до самого себе. Зв'язок темпераменту і характеру. Структура характеру: стабільні у часі риси і властивості, спрямованість, переконання, стильові розумові риси, домінуючи емоції, воля, темпераментально-детерміновані поведінкові стереотипи. Системні ознаки характеру: повнота, цілісність, визначеність, сила, єдність. Характер як результат виховання. Поняття про акцентуації характеру (К.Леонгард, А.Лічко). Основні акцентуації та їх характеристика.

25. Здібності: види, рівні, фактори розвитку. Здібності, як засоби самореалізації особистості і пристосування до вимог середовища. Задатки і здібності. Гра, діяльність і праця як умови розвитку і прояву здібностей людини. Структура здібностей: знання, уміння, навички. Кількісна характеристика здібностей. Пізнавальні, вольові та емоційні здібності. Формування здібностей. Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх зв'язок з природними передумовами. Різновиди здібностей. Загальні здібності. Спеціальні здібності. Творчі здібності та детермінанти їх розвитку. Рівні прояву здібностей: обдарованість, талант, геніальність. Цілеспрямований розвиток окремих здібностей як компенсація загальних можливостей (задатків) людини.

26. Поняття про особистість. Особистість як соціальна істота, суб'єкт пізнання,активний діяч суспільного розвитку. Біологічне і соціальне в особистості. Детермінанти особистісного прояву людини: глибинно-неусвідомлені потреби, індивідуальний досвід, соціальні, культурні, економічні, екзистенціальні умови життєдіяльності. Свідомість і самосвідомість у структурі особистості. Проблема усвідомленого, інтегрального "Я" особистості. Різновиди концептуальних уявлень про сутність структури і природи особистості. Співвідношення понять: індивід, особистість, індивідуальність. Фактори і умови ефективного формування особистості.

27. Теорії особистості у вітчизняній психології. Еволюційно-історичний підхід (концепція Б.Г.Ананьєва). Системно-структурний підхід (теорії К.К.Платонова, О.Г.Ковальова, В.М.Мясіщева, В.С.Мерліна). Діяльнісний підхід і концепція особистості О.М.Леонтьєва. Індивідуальний підхід до особистості і особистісна концепція С.Л.Рубінштейна. Особистість як активно-діяльна самоактуалізована цілісність: теорія установчої активності Д.М.Узнадзе; диспозиційно-ієрархічна концепція В.О.Ядова; системно-атрибутивна концепція А.В.Петровського. Детермінуючі фактори, фази і періоди особистісного розвитку в процесі соціалізації індивіда.

28. Психоаналітичні теорії особистості. Класична теорія З.Фрейда. Особистість в аналітичній психології К.-Г.Юнга. Індивідуальна теорія особистості А.Адлера.

29. Неофрейдистські теорії особистості. Перегляд ряду положень класичного фрейдизму у середини ХХ ст. Теорії К.Хорні, Е.Фромма, Е.Еріксона.

30. Диспозиційні теорії особистості. Особистість як сукупність стабільних факторів. Підходи Р.Кеттелла та Г.Айзенка до вивчення особистості.

31. Розуміння особистості у біхевіоризмі. Д.Уотсон та класичний біхевіоризм. Теорія оперантного обумовлення Б.Скіннера. Криза біхевіоризму у середині ХХ ст. та виникнення необіхевіоризму. Теорія соціального научіння А.Бандури.

32. Когнітивістський підхід до вивчення особистості. Виникнення когнітивізму як методологічного напрямку у середині ХХ ст. Теорія особистісних конструктів Дж.Келлі.

33. Гуманістичні теорії особистості. Загальні принципи гуманістичної психології. Теорії особистості А.Маслоу та К.Рождерса.

34. Поняття про психічний розвиток людини. Фактори психічного розвитку людини. Основні категоріальні поняття: вік, розвиток, зростання, детермінізм, гетерохронність. Основні теорії психічного розвитку дитини: теорія рекапітуляції (Е.Геккель й Ст.Холл), нормативний підхід (А.Гезелл й Л.Термен), теорія трьох щаблів розвитку (К.Бюлер), концепція конвергенції двох факторів розвитку (В.Штерн), психоаналітичні теорії (З.Фрейд, А.Фрейд); теорія культурно-історичного розвитку дитини Л.С.Виготського та теорія психічного розвитку дитини Д.Б.Ельконіна.

35. Культурно-історична концепція Л.С.Виготського. Вчення Л.С.Виготського про предмет дитячої психології, одиниці аналізу психіки та методи її дослідження. Поняття вищих психічних функцій. Закони психічного розвитку. Проблеми вікової періодизації та вікових криз в працях Л.С.Виготського. Умови, джерела та рухомі сили психічного розвитку. Проблема навчання та розвитку. Поняття "зони найближчого розвитку", її теоретичне та практичне значення. Проблема сенситивних періодів. Вчення про системну та смислову побудову свідомості.

36. Психологічна характеристика дошкільного віку. Сутність соціальної ситуації розвитку дитини-дошкільника. Основні новоутворення віку та їх зміст. Психофізіологічний розвиток дитини 3-6/7 років. Характеристика кризи 3-х років та її новоутворень. Інтелектуальний розвиток дитини дошкільного віку. Основні закономірності мислення в дошкільному віці. Розвиток емоційно-вольової сфери дитини. Гра як ведучий вид діяльності в дошкільному віці.

37. Психологія молодшого школяра. Соціальна ситуація розвитку в молодшому шкільному віці. Розвиток психофізіологічних функцій молодшого школяра. Формування суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності. Адаптація до школи. Формування пізнавальної мотивації. Особистісні структури, які формуються у шкільний період.

38. Психологічна характеристика підліткового віку. Соціальна ситуація розвитку у підлітковому віці. Психофізіологічний розвиток підлітка. Гормональна буря та її особливості. Криза підліткового віку та її основні новоутворення. Розвиток когнітивних процесів. Становлення особистості підлітка (розвиток емоційно-вольової та мотиваційної сфери, формування самосвідомості). Характеристика інтимно-особистісного спілкування підлітка як провідного виду діяльності. Особливості взаємин з батьками та однолітками. Характеристика основних емоційних та поведінкових реакцій підлітка.

39. Психологічна характеристика юнацького віку. Соціальна ситуація розвитку у юнацькому віці. Психофізіологічний розвиток в юнацькому віці (15/16-21 рік). Кризи 17 та 21 років: зміст, особливості протікання, основні новоутворення. Розвиток когнітивних процесів. Становлення особистості юнака (розвиток емоційно-вольової та мотиваційної сфер). Формування самосвідомості в юнацькому віці (за І.С.Коном). Характеристика навчально-професійної діяльності. Особливості міжособистісних стосунків. Дружба і любов в юнацькому віці.

40. Психологічна характеристика зрілого віку. Поняття періоду «акме» у сучасній психологічній науці. Психофізіологічні відмінності віку (функціонування організму жінки: менопауза та клімактерій; функціонування організму чоловіка). Особливості когнітивного розвитку. Особливості професійної діяльності. Я-концепція зрілої особистості. Особливості самооцінки людини середнього віку. Особливості поведінки зрілої особистості (подружні стосунки, взаємини з дорослими дітьми, старіючими батьками).

41. Психологічні особистості людей похилого віку. Соціальна ситуація розвитку в період пізньої зрілості. Фізичні аспекти старіння. Когнітивні зміни, які відбуваються в похилому віці. Види старіння у сучасній геронтопсихології. Особливості розвитку особистості в процесі старіння. Проблема смерті та вмирання в сучасному суспільстві.

42. Характеристика основних стилів сімейного виховання. Поняття стилю сімейного виховання. Основні стилі сімейного виховання (авторитарний, демократичний, ліберальний, потуральний, хаотичний) та їх характеристика. Зв'язок між стилем сімейного виховання та індивідуальними особливостями дітей.

43. Психологічна готовність дитини до навчання у школі. Поняття психологічної готовності дитини до навчання (ПГН). Компоненти ПГН: мотиваційний, інтелектуальний, особистісний, емоційний, вольовий. Основні показники психологічної готовності дитини до навчання.

44. Навчання: характеристика процесу, основні теорії. Фактори ефективності навчання. Зміст і сутність категорії навчання. Навчання як основа й засіб психічного та особистісного розвитку людини. Зв'язок між навчанням та розвитком особистості. Діяльнісна теорія навчання Л.С.Виготського. Концепція поетапного формування розумових дій П.Я.Гальперіна. Теорія розвиваючого навчання В.В.Давидова. Теорія учбової діяльності учнів Д.Б.Ельконіна. Концепція проблемного навчання О.М.Матюшкіна. Характеристика факторів, що впливають на ефективність навчання.

45. Спілкування як центральна проблема соціальної психології. Сутність процесу спілкування, його роль у житті людини. Поняття комунікації. Вербальна та невербальна комунікація. Інтеракція, її основні форми (кооперація, конкуренція). Взаємодія як обмін (Д.Хоуманс), символічний інтеракціонізм (Д.Мід). Соціальна перцепція – поняття, основні проблеми. Людина як об'єкт та суб'єкт сприймання. Фактори сприймання та розуміння людини людиною. Вікові, статеві, професійні особливості сприймання людини людиною. Механізми взаєморозуміння в процесі спілкування (ідентифікація, рефлексія, емпатія). Каузальна атрибуція. Стереотипи сприймання людьми один одного.

46. Малі соціальні групи: ознаки, типи. Перебіг психічних процесів у групі та ізоляції (В.Бехтєрев, Г.Меде, Ф.Олпорт). Визначення малої групи, її ознаки основні і додаткові. Класифікація малих груп: формальні, неформальні, референтні, первинні і вторинні. Основні теоретичні орієнтації дослідження психології малої групи.

47. Вчення про колектив у вітчизняній психології. Визначення і ознаки колективу. Перші теорії колективу: В.Бехтєрев, А.Макаренко. Особливості розвитку колективу. Соціальні норми в колективах. Класифікація колективів (А.Петровський, В.Уманський). Методи вивчення колективів. Умови формування колективу.

48. Характеристика основних процесів групової динаміки. Групова динаміка, її процеси і механізми. Засоби вивчення групової динаміки: наукова школа К.Левіна. Комунікації в малих групах. Поняття соціально-психологічного клімату, згуртованості, сумісності, групових конфліктів. Прийняття групового рішення. Групові норми і нормативна поведінка.

49. Проблема лідерства у соціальній психології. Лідерство і керівництво як феномен управління процесом життєдіяльності групи. Основні теоретичні підходи до вивчення соціально-психологічної природи лідерства. Стиль лідерства і керівництва як предмет експериментального вивчення в школі «групової динаміки» К.Левіна і в сучасній соціальній психології. Теорії лідерства. Функції, динаміка, типи лідерства. Фактори висунення членів групи в лідерську позицію.

50. Конформність як соціально-психологічна проблема. Способи і механізми групового впливу. Конформність у малих групах. Експерименти по виявленню конформності (М.Шеріф, С.Аш, Р.Крачфілд та ін.). Чинники, що впливають на частоту конформних реакцій. Конформність і особистість. Типи конформних людей. Конформність і соціалізація. Значення конформності. Дослідження механізмів соціального впливу групової меншості.

51. Соціально-психологічна структура особистості. Статус і роль особистості. Статус як соціальний прогрес. Критерії і символи статусу. Статусні системи – системи соціальної диференціації. Зміна статусу, особистий статус. Особистісна роль. Роль і норма. Значення ролі. Типи ролей, їхня структура. Роль і цінності. Ціннісні орієнтації. Засвоєння ролей. Компоненти успішного виконання соціальних ролей. Рольові конфлікти і фрустрації. Психологічні механізми регуляції соціальної поведінки особистості: потреби, мотиви, інтереси, цінності, соціальні настанови. Цінності як компоненти соціально-психологічного ладу особистості. Норми. Їх класифікація і структурні компоненти.

52. Поняття про атитюд. Поняття соціальної настанови. Традиції й етапи вивчення соціальних настанов. Методи вимірювання соціальних настанов (атитюдів). Структура соціальної настанови: когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти. Функції атитюдів в регуляції соціальної поведінки особистості. Соціальні стереотипи. Його види і функції. Співвідношення соціальних настанов і реальної поведінки. Концепція В.Ядова про ієрархічну структуру диспозиції особистості. Теорія когнітивного дисонансу Л.Фестінгера: поняття когнітивного дисонансу, умови його виникнення.

53. Соціалізація: сутність, механізми, інститути. Поняття соціалізації. Підходи до визначення основних етапів соціалізації у вітчизняній та зарубіжній психології. Процес соціалізації, його складові. Загальна характеристика механізмів соціалізації. Інститути соціалізації.

54. Засоби масової комунікації. Структура масової комунікації. Засоби масової комунікації, мета, функції. Ефективність масової комунікації. Характеристики комунікатора, аудиторії та каналів ЗМК. Модель Г.Лассуела. Телебачення, радіо, преса – важливі засоби масової комунікації. Реклама як важливий чинник формування суспільної думки. Перспективи розвитку масових комунікацій.

55. Особливості та типи психологічних досліджень. Наукове пізнання та його особливості. Наукове та ненаукове знання. Специфічні риси психологічного наукового дослідження. Фундаментальні та прикладні дослідження у психології. Пошукові, критичні, уточнюючі та відтворюючі дослідження.

56. Неекспериментальні методи психологічних досліджень. Спосереження: типи, сфера використання та технологія проведення. Опитувальні методи (бесіда, інтерв’ю, анкетування): сфера застосування та методика проведення. Вимірювальні шкали та їх основні типи (номінальна, рангова, метрична). Метод контент-аналізу.

57. Сутність і типи психологічних експериментів та квазіекспериментів. Сутність методу експерименту. Залежна та незалежна змінні. Відмінності експерименту від інших емпіричних методів. Сфера застосування експерименту в психології. Поняття квазіексперименту. Основні типи психологічних експериментів: лабораторний та природний, констатуючий та формуючий, традиційний та факторний.

58. Етапи підготовки та проведення психологічних експериментів. Загальний алгоритм підготовки експериментального дослідження. Поняття про експериментальні плани та їх типи. Пілотажний та основний експеримент. Аналіз результатів експерименту. Оформлення результатів та висновків експерименту.

59. Типи психодіагностичних методик та їх характеристика. Універсальні та спеціальні, індивідуальні та групові методики. Діалогічні, бланкові, технічні, сенсорно-моторні методи. Об’єктивні та суб’єктивні, стандартизовані та не стандартизовані методики. Приладові психофізіологічні методики; апаратурні поведінкові методики, об'єктивні тести. Особистісні опитувальники. Методики вивчення мотивації, самооцінки, свідомості. Тести інтелекту. Тести креативності. Тести досягнень. Методики суб'єктивного шкалювання. Проективні методики.

60. Основні вимоги щодо психодіагностичних методик. Валідність, достовірність, надійність тесту та засоби їх підвищення. Репрезентативність тестових даних. Стандартизація і рестандартизація тесту. Уніфікація методичного арсеналу. Основні напрямки створення (конструювання) нових методик: адаптація вже існуючого тесту; конструювання принципово нової методики. Технологічні вимоги до побудови нової методики. Проблеми адаптації іноземних тестів і методик. Лінгвістична адаптація. Мовні і культурно-демографічні аспекти в адаптації іноземних і іншомовних тестів і методик. Статистична адаптація. Внутрішня узгодженість і інформативність пунктів. Кореляції із зовнішнім критерієм. Перевірка, рестандартизація тестових норм. Перевірка статистичної незалежності чинників (шкал) тесту.

61. Етапи психодіагностичного дослідження. Психологічний діагноз. Змінні процедури діагностичного обстеження: ситуаційна; мотиваційна; змінна завдання; змінна особистості психолога; змінна особистості досліджуваного. «Мотив експертизи», поведінкові стратегії досліджуваних та нівелювання їх наслідків. Етапи психодіагностики: підготовка і організація обстеження; добір життєвого анамнезу про досліджуваного; висунення робочих гіпотез та постановка задач; підбір методичного інструментарію; проведення і фіксація даних обстеження; обробка емпіричних даних; узагальнення результатів тестування та формулювання психологічного діагнозу. Змістовні особливості психологічного діагнозу і принципи «користування» даними психодіагностики. Принципи соціально-позитивної і психокорекційної спрямованості психодіагностичного обстеження.

62. Методики діагностики особистісних рис. Психічні властивості і риси особистості. Опитувальники діагностики темпераменту Я.Стреляу та В.Русалова (ОСТ). Багатофакторні особистісні опитувальники: 16-факторний опитувальник Кеттелла (16 PF); Мінесотський багатофакторний особистісний опитувальник (MMPI); індивідуально-типологічний опитувальник (ІТО) Л.Собчик; опитувальники Г.Айзенка. Однофакторні опитувальники: методика Басса-Даркі, шкали Спілбергера та Тейлор тощо.

63. Методики діагностики типів особистості. Особистісні риси та особистісні типи. Типології як продукт узагальнення науково-емпіричного досвіду вивчення індивідуальних властивостей людини. Основні психологічні типології особистості (К.-Г.Юнга, К.Леонгарда, А.Лічко тощо). Опитувальник Леонгарда-Шмишека. Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО). Інші типологічні методики (опитувальник Майерс-Брігс тощо).

64. Діагностика інтелектуальних та креативних здібностей. Поняття про інтелект. Шкала вимiрювання iнтелекту Д.Векслера (WAIS). Вербальні і невербальні субтести дитячої шкали інтелекту (WISC). Тест структури інтелекту Р.Амтгауера. «Прогресивні матриці» Дж.Равена. Інтелектуальні тести Г.Айзенка. Поняття про креативність. Тести креативності Дж.Гілфорда та Е.Торренса. Тест вербальної креативності С.Мєдніка. Інші методи діагностики уяви: опитувальник Р.Гордона, опитувальник Шиана, тест Масселона, тест «Кола», тест Роршаха тощо.

65. Типи та особливості проективних методик. Сутність феномену проекції. Особливості структури та використання проективних методик. Основні типи проективних методик. Конститутивні методики або методики структурування (тест Роршаха). Інтерпретативні (ТАТ, САТ, тест фрустрації Розенцвейга, тест Руки, тест-фільм Жиля). Катартичні (тест ляльок, психодрама). Рефрактивні методики (графологія, кольорові малюнки). Експресивні методики («Неіснуюча тварина» або «Будинок-Дерево-Людина», «Малюнок сім'ї»). Імпресивні методики (тести Люшера, Сонді).  Аддитивні або методики доповнення (тести Вартегга, «Незакінчені речення», асоціативний тест Юнга тощо).

66. Методи діагностики свідомості та самосвідомості особистості. Семантичний простір і семантичний аналіз. Методи побудови семантичних просторів: асоціативний експеримент; метод класифікації; суб'єктивне шкалювання; методи попарних співпідставлень, оцінки, ранжування, та ін. Семантичний диференціал (СД), особистісний диференціал (ОД). Особистісні конструкти і метод репертуарних решіток Дж.Келлі. «Я»-концепція особистості. Дослідження особистісної самооцінки за методиками Дембо-Рубінштейн, «Хто Я», САН, Q-класифікації В.Стефенсона, В.Століна та ін.

67. Методи діагностики мотиваційної сфери особистості. Мотиваційна сфера особистості. Тести «Мотивації досягнення» і «Мотивації афіляції» А.Мехрабіана; тест «Гумористичних фраз» О.Шмельова; тест «Ціннісних орієнтацій» М.Рокіча та ціннісний опитувальник (ЦО) С.Шварца; опитувальник смисложиттєвих орієнтацій «СЖО»; Опитувальник рівня суб’єтивного контролю (РСК). Методи діагностики стильових особливостей самоактуалізації: опитувач Шострома (POI), «Самоактуалізаційний тест» (САТ) Г.Гозмана, Ю.Альошиної; опитувальник САМОАЛ.

68. Методи діагностики міжособистісних і внутрішньогрупових стосунків. Особливості та стилі міжособистісної та внутрішньогрупової взаємодії. Методи діагностики міжособистісних стосунків: тест інтерперсональної діагностики Т.Лірі; опитувальник батьківського ставлення (А.Варга, В.Столін); діагностика стилю поведінки в конфліктних ситуаціях (опитувальник Томаса). Опитувальник діагностики стилю керівництва Захарова-Журавльова. Методи вивчення внутрішньогрупових стосунків: соціометрія; аутосоціометрія; референтометрія; координатно-соціограмний аналіз (моніторинг); обчислення індексу групової згуртованості за Сішором; вимір групової атмосфери за допомогою семантичного диференціала; шкала соціальної дистанції Богардуса. Експериментально-діагностичні ігри. Організаційно-діяльнісні ігри.

69. Професійна етика психолога. Поняття про Етичні кодекси психологів. Базові норми вітчизняного та зарубіжних етичних кодексів: принципи персональної відповідальності, благополуччя клієнта (досліджуваного), конфіденційності, відкритості тощо. Етичні проблеми, що виникають в ході психологічних досліджень та психологічної практики.