Міністерство освіти і науки України

Чернігівський національний технологічний університет

Кафедра цивільного,господарського та кримінального права

Курсова робота

З дисципліни «Фінансове право»

На тему:

«Правова охорона бюджетних відносин»

Студента 4 курсу, П-111 групи

Напрям підготовки 6.030401»Правознавство»

Диміч Д.А.

Керівник:ст.викладач Нітченко А.Г.

(Посада,вчене звання,науковий ступінь,прізвище та ініціали)

Національна шкала

Кількість балів: ____________ оцінка ECTS____________

Члени комісії_______________________________________

(ім’я ініціали)

Члени комісії______________________________________

(Ім’я ініціали)

Члени комісії_______________________________________

(Ім’я ініціали)

м.Чернігів 2014

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………

РОЗДІЛ I.

1.1.

1.2.

РОЗДІЛ II.

2.1.

2.2.

2.3.

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….

ДОДАТКИ……………………………………………………………………

Вступ Охоронними правовідносинами є врегульовані нормами фінансового права відносини, які призначені опосередковувати владну діяльність держави щодо забезпечення функціонування правового механізму, правової та іншої соціальної інфраструктури, маючи на меті ліквідацію аномалій цих явищ як із застосуванням правового примусу та правозастосування, так і поза їх межами, що реалізується процесуальною процедурою (юридичним процесом) [11, с. 90]. На процесуальному аспекті охоронних правовідносин акцентує увагу О.Г. Лук’янова, зазначаючи, що вони виникають унаслідок порушення процесуального обов’язку [9, с. 223]. Дискусійними є питання термінологічного характеру, зокрема, звертається увага на умовність застосування епітета “охоронні”. Якщо уважніше подивитися на механізм дії та взаємодії охоронних норм і відносин, вважає В.М. Протасов, то можна дійти висновку, що охороняють норми, а правовідносини мають захищати. Норми справляють охоронний вплив на поведінку через загрозу виникнення охоронних правовідносин, які мають захищати об’єкти, а не охороняти їх, тому ті реальні правові зв’язки, які в теорії називаються охоронними, точніше було б визначити як захисні. Охоронюваність є якістю, більш властивою нормам, а не правовідносинам [11, с. 77-78]. Гносеологічні корені виникнення та підтримання концепції охоронних правовідносин у науковій літературі пов’язані з тим, що вони розглядаються автономно, не враховується їх допоміжна, службова роль стосовно регулятивних правовідносин, яка обмежується лише покаранням (стягненням), оскільки вони є засобом забезпечення стану відповідальності. Охоронні бюджетні правовідносини виконують допоміжну роль стосовно регулятивних, забезпечуючи їх розвиток відповідно до встановленої бюджетно-правовими нормами моделі, і є похідними від них.

Мета курсової роботи - на основі теоретичних положень бюджетного законодавства та практики його застосування здійснити лінгвістично-правовий аналіз існуючої термінології, а також теоретичних засад бюджетно-правової відповідальності та правового регулювання відносин, пов’язаних із здійсненням бюджетного правопорушення, провадження та притягнення до відповідальності. Основним призначенням охоронних бюджетних правовідносин є забезпечення розвитку регулятивних бюджетних правовідносин. У процесі ж їх розвитку відбувається реалізація охоронної функції права і застосування охоронних бюджетно-правових норм, а самі правовідносини мають захисний характер, а тому їх назва “охоронні” не повною мірою відповідає їх призначенню. Отже, постає не тільки правова, а й лінгвістична проблема співвідношення термінів “охорона” та “захист”. У “Великому тлумачному словнику сучасної української мови” захищати - “це дія у значенні захист, тобто 1. Обороняти, охороняти кого-, що-небудь від нападу, замаху, удару, ворожих, небезпечних дій. 2. Пильно стежити за недоторканністю чого-небудь і багато робити для цього // Боронити, обстоювати погляди, права, інтереси, честь кого-небудь” [1, с. 339]. Охорона - це дія у значенні охороняти, тобто “оберігати від небезпеки кого-, що-небудь, забезпечувати від загрози нападу, замаху і т. п. // Забезпечувати, гарантувати недоторканність кого-, чого-небудь // Захищати від чого-небудь” [1, с. 692]. Порівнюючи наведені вище визначення, ми бачимо, що лінгвістично вони багато в чому збігаються: захист полягає в охороні від протиправних дій, а також у здійсненні превентивних дій щодо стеження за недоторканністю чого-небудь (зокрема, законності та правопорядку у сфері бюджетної діяльності, дотримання бюджетної дисципліни), що забезпечується контрольно- бюджетними правовідносинами. Охороною ж є захист від чого-небудь, зокрема від порушень приписів регулятивних бюджетно- правових норм. “Захист” є ширшим поняттям, ніж “охорона” і реалізується у контрольних та охоронних правовідносинах. У цій дискусії слушною є думка М.П. Кучерявенка про те, що, реалізуючи охоронну функцію права, охоронні правовідносини виникають як реакція держави на неправомірну поведінку суб’єктів правовідносин, застосовуючи заходи юридичної відповідальності, здійснюючи захист суб’єктивних прав, охоронні правовідносини є витребуваними, коли інтереси учасників правовідносин потребують державно-правового захисту [4, с. 274-275]. Незважаючи на критичні зауваження щодо застосування терміна “охоронні правовідносини”, які висловлюються в юридичній літературі, традиційно застосовується усталений термін “охоронні бюджетні правовідносини”. У юридичній літературі слушно звертається увага на зв’язок юридичної відповідальності та правовідносин. Юридична відповідальність полягає в застосуванні до правопорушника передбачених законодавством санкцій, які забезпечуються в примусовому порядку державою і є правовідносинами між державою в особі її органів і правопорушником, до якого застосовуються юридичні санкції з негативними для нього наслідками [2, с. 105]. На юридичну відповідальність як “взяті в динаміці правовідносини між правопорушником та державою” звертав увагу О.Е. Лейст [5, с. 49]. Наявність зв’язку між обов’язком правопорушника зазнати несприятливих наслідків за здійснене правопорушення та правом держави застосовувати до правопорушника конкретну міру покарання дає підстави визнати юридичну відповідальність особливими правовідносинами. Вважається, що юридична відповідальність є правовідносинами, які виникають у зв’язку з правопорушенням між державою в особі компетентного органу та правопорушником, на якого покладається обов’язок зазнати відповідних позбавлень та несприятливих наслідків за здійснене правопорушення, за порушення вимог, що містяться у нормах права. На необхідність дослідження юридичної відповідальності з позиції правовідносин звертає увагу Д.А. Липинський, характеризуючи відповідальність за правопорушення як “атрибут правовідношення, що включає: обов’язок правопорушника; обов’язок компетентного органу застосувати до правопорушника передбачені санкцією правової норми заходи юридичної відповідальності; реально зазнавати несприятливих наслідків (динаміка вказаного атрибута правовідношення)” [6, с. 55]. Сприйняття юридичної відповідальності як правовідносин збагатило наукові уявлення про її місце та роль у системі правового регулювання. Саме з таких позицій виявилося, що юридична відповідальність здатна не тільки охороняти, а й регулювати суспільні відносини. На це слушно звертає увагу В.Г. Федорова, визначаючи юридичну відповідальність як правовідносини, в яких дієздатні суб’єкти виконують правові веління, що містяться в правових заборонах (юридичних обов’язках) і правових можливостях, поєднувані з відповідними штрафними та заохочувальними санкціями [13, с. 92]. Загальнотеоретичні підходи до розуміння юридичної відповідальності та охоронних правовідносин вплинули й на розуміння фінансово-правової відповідальності та тих фінансових правовідносин, де ця відповідальність реалізується. Фінансово-правова відповідальність - це правовідносини охоронного типу, що забезпечені державним примусом, вона реалізується у зв’язку з учиненням фінансового правопорушення та полягає у застосуванні до правопорушника заходів впливу, що визначені санкцією фінансово-правової норми [12, с. 131-132]. Разом з тим у фінансово-правовій літературі поряд із поняттям фінансово-правової відповідальності вживається таке поняття, як “правовідносини фінансової відповідальності”. Аналізуючи їх співвідношення, справедливо підкреслюється, що відповідальність є обов’язком, а в правовідносинах відповідальності цей обов’язок реалізується і робиться висновок про те, що фінансова відповідальність є частиною правовідносин [10, с. 100-107]. Останнім часом теоретичні питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства дедалі частіше привертають увагу науковців. Окремих проблем відповідальності за порушення бюджетного законодавства торкалися у своїх працях Л.К. Воронова, А.Й. Іванський, М.В. Карасьова, Д.А. Липинський, А.М. Нікітіна, Н.А. Саттарова, І .А. Сікорська та ін. Але значне коло цих питань потребує подальших досліджень. Розпочати таке дослідження є досить складним завданням, оскільки в бюджетному законодавстві відсутнє визначення бюджетно- правової відповідальності, а в юридичній літературі існують різні погляди щодо її визнання. Хоча вже почали з’являтися праці, в яких робляться спроби обґрунтувати можливість виокремлення таких нових видів юридичної відповідальності, як фінансова та бюджетна. Визнаючи фінансово-правову відповідальність видом юридичної, Д.А. Липинський заперечує самостійність бюджетно-правової відповідальності, вважаючи її фінансовою [6, с. 288]. Разом з цим існує думка, згідно з якою фінансова та бюджетна відповідальності не визнаються окремими видами відповідальності й розглядаються в рамках адміністративної. Найбільш гострі суперечки стосуються класифікації юридичної відповідальності, особливо у спробах віднести ту чи іншу передбачену законом санкцію до загальновідомих видів юридичної відповідальності або виділити новий її вид. На це звертає увагу Д.М. Лук’янець, зазначаючи, що “досить часто серед вітчизняних дослідників зустрічається погляд, згідно з яким юридична відповідальність, до якої притягуються різноманітні суб’єкти і яка має ознаки адміністративної, відноситься до окремого виду, відмінного від адміністративної відповідальності” [7, с. 35]. У зв’язку з наявністю заходів впливу за порушення бюджетного законодавства постає питання щодо визнання та введення в термінологічний обіг поняття “бюджетно- правова відповідальність”. Це потребує відмежування від поняття “відповідальність за порушення бюджетного законодавства”, оскільки останнє має комплексний міжгалузевий характер й охоплює цивільну, дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та “бюджетно-правову” відповідальність. З урахуванням визнання відповідальності правовідносинами, бюджетно-правову відповідальність варто розуміти як вид бюджетних правовідносин, у яких уповноважені суб’єкти (суб’єкти притягнення) справляють організаційно-правовий вплив на зобов’язаних суб’єктів (суб’єктів, що притягаються) шляхом застосування стягнень (заходів), передбачених БК України, що мають наслідком тимчасові обмеження фінансового або нормативного характеру з метою забезпечення розвитку регулятивних бюджетних правовідносин. Уявляється, що таке визначення розкриває зміст поняття бюджетно- правової відповідальності, враховуючи її особливості, та виокремлює її у самостійну бюджетно-правову категорію, а також дає змогу відмежовувати поняття “бюджетно- правова відповідальність” від поняття “відповідальність за порушення бюджетного законодавства”. На нашу думку, виправданим є розуміння бюджетно-правової відповідальності не тільки як санкції чи обов’язку, а і як виду бюджетних правовідносин. Незважаючи на те, що поняття бюджетно-правової відповідальності та охоронних бюджетних правовідносин є взаємопов’язаними, їх не варто ототожнювати, оскільки в охоронних бюджетних правовідносинах реалізується бюджетно-правова відповідальність як обов’язок (зазнати міри покарання) і як санкція (міра державно-правового примусу). У науковій літературі існують різні погляди щодо виділення видів охоронних правовідносин. Залежно від напряму реалізації, охоронні правовідносини, вважає О.І. Харитонова, поділяються на правовідновлюючі, компенсаційні та каральні [14, с. 84-85]. Д.М. Лук’янець пише: “адміністративно-деліктні відносини утворюють: власне деліктні відносини (відносини адміністративного правопорушення); відносини адміністративного розслідування; відносини попереднього розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення; відносини об’єктивної адміністративної відповідальності; відноси- ни суб’єктивної адміністративної відповідальності” [8, с. 17]. Таким чином, автор, розуміючи адміністративно-деліктні відносини як охоронні, виділив їх види за стадіями, що відображають процес їх розвитку. Можна відзначити такі стадії розвитку бюджетно-правової відповідальності: становлення (здійснення бюджетного правопорушення), конкретизація (визначення конкретної міри та обсягу бюджетно-правової відповідальності) та реалізація (зазнавання конкретної міри бюджетно-правової відповідальності). Перша стадія починається з моменту здійснення бюджетного правопорушення, триває до його виявлення і є сферою розвитку бюджетно-деліктних відносин. Друга стадія - провадження у справі про бюджетне правопорушення, закінчується прийняттям рішення про застосування стягнення (заходу) і є сферою розвитку правовідносин провадження у справі про бюджетне правопорушення. Третя стадія - застосування стягнення за порушення бюджетного законодавства, є сферою розвитку правовідносин бюджетної відповідальності. Призначенням охоронних бюджетних правовідносин є забезпечення охорони приписів регулятивних бюджетно-правових норм. Вони, як правило, виникають за умови порушення суб’єктивних бюджетних прав, у першу чергу - матеріальних, невиконання обов’язків зобов’язаними суб’єктами бюджетних правовідносин, якими є державні органи та установи, що мають статус бюджетної установи, або одержувачі бюджетних коштів. Змістовна сторона функціонування охоронних бюджетних правовідносин зумовлена специфікою юридичних фактів, особливостями об’єктів захисту та характером охоронних завдань. Об’єктом захисту може бути певний сегмент системи бюджетних відносин, а завданням - забезпечення функціонування бюджетно-правового механізму та його окремих елементів, основними серед яких є регулятивні бюджетні правовідносини. Якщо загроза зриву процесу бюджетноправового регулювання зумовлена не бюджетними правовідносинами, а іншим елементом, то охоронні бюджетні правовідносини виникають з приводу захисту саме цих елементів. Охоронні бюджетні правовідносини можуть виникнути під час представлення проекту закону про Державний бюджет України Верховній Раді України, якщо поданий Кабінетом Міністрів України проект не відповідає вимогам БК України, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям Верховної Ради України щодо них. У цьому випадку контрольно-бюджетні правовідносини трансформуються в охоронні, які не пов’язані з примусом, що дає підстави не обмежувати призначення останніх необхідністю правового опосередкування винятково заходами примусу. Тому широта цільового призначення та насиченість змісту охоронних бюджетних правовідносин передбачають те, що вони забезпечують усунення різних перешкод регулятивної дії права і без застосування заходів примусу у бюджетній діяльності. Невиконання вимог, які висуваються до проекту закону про бюджет, можна умовно розглядати як правопорушення, яке є юридичним фактом, що спричиняє правові наслідки для суб’єктів попереднього регулятивного бюджетного правовідношення у вигляді набуття ними нових прав та обов’язків, яких вони не мали до цього. У суб’єктів з’являються додаткові нові права та обов’язки, які породжують новий правовий зв’язок між тими самими суб’єктами. Право Верховної Ради України застосувати до Кабінету Міністрів України заходи оперативного впливу можна розглядати як правомочність на одностороннє волевиявлення. Такий новий правовий зв’язок між суб’єктами зумовлює появу нового правовідношення - охоронного, і зміну бюджетних правовідносин шляхом трансформації регулятивного в охоронне і перетворення в складне, але єдине комплексне бюджетне правовідно- шення. У цьому правовідношенні залишаються ті самі суб’єкти, воно не опосередковує засобів державного примусу, але за його допомогою усувається правова аномалія. У загальному розумінні охоронними бюджетними правовідносинами є владні відносні правовідносини, що виникають унаслідок неправомірної поведінки зобов’язаного суб’єкта бюджетних правовідносин, у рамках яких реалізуються як стягнення (заходи) за бюджетні правопорушення, передбачені санкціями бюджетно-правових норм, так і засоби захисту. Засоби захисту застосовуються як превентивні заходи, коли не здійснено бюджетне правопорушення, але має місце невиконання вимог бюджетно-правових норм, що потребує усунення, а в разі його здійснення (деліктні бюджетні правовідносини) маємо підставу для виникнення правовідносин провадження у справі про бюджетне правопорушення та їх подальшої трансформації у правовідносини бюджетної відповідальності. Відносини, які складаються в процесі здійснення бюджетного правопорушення, є бюджетно-деліктними правовідносинами. Природно, що порядок здійснення бюджетного правопорушення не може бути регламентованим бюджетно-правовими нормами в принципі, але вони описують ті дії, ту поведінку суб’єкта, яка визнається бюджетним правопорушенням і за яку настає відповідальність, передбачена гл. 18 БК України. Унаслідок діалектичного взаємозв’язку, що існує між нормою права та правовідносинами, О.С. Іоффе слушно звертає увагу, що неможливо порушити правову норму без порушення конкретного правовідношення, як неможливо порушити правовідношення, не порушивши при цьому правової норми. Отже, робиться висновок про те, що норма і правовідношення є єдиним об’єктом для посягання при здійсненні правопорушення, однак у межах цієї єдності зберігається відмінність між нормою і правовідношенням [3, с. 286-287]. Якщо в регулятивних правовідносинах реалізується правомірна поведінка суб’єктів, то виникнення й розвиток охоронних правовідносин пов’язані з неправомірною поведінкою, наявністю правопорушення [4, с. 274]. Неправомірна поведінка безпосередньо не порушує цілісності системи юридичних приписів. Бюджетно-правова норма за формою та змістом залишається такою самою і після недотримання або невиконання припису цієї норми, що дає змогу досягти її подальшої реалізації. Якщо під правопорушенням розуміти конфлікт діяння з правовою нормою, його протиправність, то в цьому аспекті можна говорити про порушення об’єктивного права. Однак, якщо говорити про безпосереднє, дійсне порушення об’єктивного права, то можна погодитися із В.М. Протасовим, на думку якого, це відбувається під час видання неправового юридичного закону чи іншого протиправного нормативного акта [11, с. 67-68]. Таке порушення передбачено ст. 122 БК України - прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог БК України та закону про бюджет в частині між бюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу мі- жбюджетних трансфертів. Правовідносини провадження у справі про бюджетне правопорушення мають свої особливості. По-перше, обмежене коло суб’єктів, якими є зобов’язаний суб’єкт (суб’єкт бюджетного правопорушення) та уповноважений суб’єкт (суб’єкт, наділений бюджетним законодавством правом здійснювати провадження у справі про бюджетне правопорушення та приймати рішення про застосування стягнень (заходів)). Коло суб’єктів бюджетного правопорушення обмежується лише частиною учасників бюджетного процесу, а саме: розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів і місцевими радами в частині бюджетного планування. Уповноваженими суб’єктами є особи, серед яких виділяються суб’єкти, які здійснюють фіксацію та розслідування факту бюджетного правопорушення, та суб’єкти, які приймають рішення щодо накладення стягнення за бюджетне правопорушення. Першими є посадові особи, а другими - керівники органів державної виконавчої влади або виконавчих органів місцевих рад. По-друге, права та обов’язки суб’єктів правовідносин провадження визначені виключно актами бюджетного законодавства. По-третє, обмежений період застосування: стягнення (захід) може бути накладений лише впродовж відповідного бюджетного періоду і не може бути застосований у наступному бюджетному періоді. Правовідносинами провадження у справі про бюджетне правопорушення є владні індивідуалізовані бюджетні правовідносини, що виникають між уповноваженим суб’єктом (суб’єктом притягнення), яким є держава в особі уповноваженого органу, та зобов’язаним (правопорушником) унаслідок встановлення, фіксації, розслідування та прийняття рішення про застосування стягнень (заходів) за порушення бюджетного законодавства, якими на правопорушника покладаються додаткові обов’язки зазнати несприятливих правообмежень фінансового або організаційного характеру та усунути наслідки бюджетного правопорушення. Завершальною стадією бюджетно-правової відповідальності є її реалізація, яка полягає у зазнанні правопорушником певних правових позбавлень, обмежень правового статусу, а також відновленні правового стану бюджетної діяльності та стимулювання правомірної поведінки зобов’язаного суб’єкта в подальшому. На цій стадії реалізації відбувається підтвердження рішенням уповноваженого суб’єкта спеціального правового статусу правопорушника, якого він набуває внаслідок обмеження його окремих суб’єктивних бюджетних прав, і покладанням на нього додаткових обов’язків. Специфіка правовідносин бюджетної відповідальності полягає в тому, що в їх рамках здійснюється застосування оперативно-бюджетних санкцій (заходів впливу). У цих правовідносинах праву держави в особі відповідних органів щодо застосування заходів впливу кореспондується обов’язок правопорушника зазнати тимчасових обмежень фінансового або нормативного характеру, передбачених оперативно-бюджетними санкціями, привести свою діяльність відповідно до приписів бюджетно-правових норм, не допускаючи в подальшому порушень бюджетного законодавства. Такий правовий зв’язок утворює зміст правовідносин бюджетної відповідальності і, матеріалізую- чись через дії суб’єктів, набуває свого реального буття, зумовлюючи стан відповідальності. Поняття “охоронні бюджетні правовідносини” охоплює бюджетно-деліктні правовідносини, правовідносини провадження у справі про бюджетне правопорушення та правовідносини бюджетної відповідальності. Охоронні бюджетні правовідносини існують на всіх стадіях бюджетного процесу, забезпечуючи розвиток регулятивних бюджетних правовідносин. Вони призначені забезпечити функціонування бюджетно-правового механізму, маючи на меті ліквідацію правових аномалій як за допомогою правового примусу та правозастосування, так і поза їх межами, будучи реалізованими в рамках процедур бюджетного процесу. У контрольно-бюджетних правовідносинах виявляються бюджетні правопорушення, внаслідок чого вони трансформуються у правовідносини провадження у справі про бюджетне правопорушення, в результаті чого в уповноважених суб’єктів з’являються нові права та обов’язки, яких вони не мали до факту виявлення бюджетного правопорушення. У подальшому правовідносини бюджетної відповідальності розвиваються паралельно з контрольно-бюджетними правовідносинами, якими забезпечується контроль з боку уповноваженого суб’єкта бюджетних правовідносин за усуненням негативних наслідків бюджетного правопорушення, оцінювання виконання приписів розпорядження, що має наслідком висновок про стан виправлення бюджетних правовідносин і трансформації охоронних бюджетних правовідносин у регулятивні.

Розділ II .Бюджетне право та бюджетні правовідносини.

2.1.Бюджетне право та предмет .

Бюджетне право - центральна частина фінансового права, оскільки сфера державних фінансів, які є предметом дослідження останнього, нерозривно пов'язана з відносинами у сфері утворення, розподілу й витрачання бюджетної системи. Бюджетне право України являє собою сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі формування і виконання державного бюджету. Предметом бюджетного права України є суспільні відносини, що складаються в процесі формування і виконання державного бюджету. Одна із специфічних рис бюджетного права полягає в тому, що воно регулює відносини тільки між державними органами, підприємствами, установами і організаціями. Ці суб'єкти так чи інакше беруть участь у формуванні і виконанні бюджету, більшість з них пов'язані з бюджетом тісними взаємовідносинами з отримання відповідних асигнувань. До специфічних рис бюджетного права слід також віднести його велику деталізованість. Фінансова діяльність державних органів підлягає детальній регламентації в силу того, що вона пов'язана з грошовими коштами, які вимагають ретельного обліку та збереження, і всі операції з ними потребують строгого документального оформлення. Бюджетні правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані бюджетно-правовими нормами і пов'язані з формуванням, розподілом та витрачанням ресурсів бюджетної системи країни. Суб'єктом бюджетних правовідносин виступає Україна як суверенна держава в особі Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, місцевих органів самоуправління. Суб'єктами бюджетних правовідносин є також галузеві органи виконавчої влади, особливе місце займають фінансові органи, вони діють від імені держави і вступають у бюджетні відносини з усіма органами держави, які мобілізують або витрачають грошові кошти, беруть участь у всіх стадіях бюджетного процесу. Кожний суб'єкт цих відносин бере участь у розподілі дохідної і витратної частини Державного бюджету, в складанні, розгляді, затвердженні, виконанні бюджетів і розгляді звітів про їх виконання, а також у контролі за виконанням бюджетів. Обсяг прав і обов'язків органів виконавчої влади як суб'єктів бюджетних правовідносин залежить від їх місця і ролі в системі державного апарату та у системі виконавчих органів місцевого самоуправління. Правові норми надають бюджетним відносинам офіційний характер, тобто державний захист. Бюджетні відносини набувають форми відносин прав і обов'язків, тобто форму правовідносин. У межах цих правовідносин здійснюється діяльність державних органів, направлена на формування бюджету і його виконання. Правове обґрунтування є основою нерозривної єдності матеріальної і правової сторін цих відносин. Бюджетно-правові норми регулюють відносини, що виникають у сфері державного бюджету України, визначають бюджетний устрій, повноваження в сфері бюджету і права державних органів, розмежування доходів і витрат між ланками бюджету і порядок складання, розгляду, затвердження та виконання державного бюджету України і його ланок та звітів про їх виконання. Бюджетно-правові норми встановлюють правила поведінки для певного кола суб'єктів бюджетно-правових відносин, які виступають в якості сторін, їх права та обов'язки. Вони вказують на обставини, за яких учасники цих відносин стають носіями конкретних прав та обов'язків, і передбачають наслідки, які настають у разі невиконання вимог, встановлених цими нормами. Закріплюючи на рівні нормативно-правового акта компетенцію органів державної та місцевої влади, а також права та обов'язки інших учасників бюджетних відносин, бюджетні норми надають бюджетним відносинам офіційного характеру, що захищається державою та підкріплюється її імперативно-владними повноваженнями. Матеріальні норми встановлюють матеріальний зміст бюджету: структуру бюджетної системи, джерела доходів і видатків, їх обсяги, порядок закріплення за різними ланками бюджетної системи, здійснення міжбюджетних трансфертів; їх об'єднано у фінансово-правовий інститут - бюджетний устрій, який є складовою бюджетного права. Процесуальні норми регулюють бюджетний процес, тобто відносини з приводу складання, розгляду і затвердження бюджету, здійснення його виконання, а також складання, розгляд і затвердження звітності про виконання бюджету. Постійно діючі норми мають визначальний характер, не обмежені в часі, існують, поки суб'єкти відносин зберігають свою правомочність. Періодичні норми містяться в щорічних актах про бюджет та в нормативно-правових актах, що їх приймають органи виконавчої влади на їх забезпечення. Базовим джерелом бюджетного права є Конституція України. Бюджетний кодекс України є основним джерелом бюджетного права України, яким регулюються відносини, що виникають у процесі складання бюджетів, розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням бюджетів. Джерелом бюджетного права є також щорічний Закон України "Про державний бюджет України", яким визначається загальний обсяг бюджету на рік, розміри асигнувань за напрямками діяльності держави, розміри відрахувань у місцеві бюджети від загальнодержавних доходів і податків. Джерелами бюджетного права є й інші нормативні акти, які регулюють відносини в сфері накопичення і витрачання бюджетних коштів. Види бюджетних документів: — планові - проекти бюджетів, розписи відповідних бюджетів, кошториси бюджетних установ; — оперативні - доручення фінансових органів про перерахування коштів з бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів; — звітні - звіти бюджетних установ, фінансових та кредитних організацій про виконання бюджетів. Бюджетне законодавство України побудоване за принципами верховенства закону, незалежності окремих ланок бюджетної системи. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

ВИСНОВКИ Бюджет є невід’ємною складовою будь-якої національної економіки. Відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу та використання коштів бюджетів різних рівнів, істотно змінюються в умовах розбудови ринкових економічних механізмів регулювання та впливу на процеси руху грошових коштів. На прикладі бюджету, бюджетної системи та бюджетного процесу, у межах яких реалізується бюджетна політика, можна виявляти характерні особливості побудови взаємовідносин держави та економіки. Закріплення на рівні нормативно-правового регулювання чіткого порядку формування та функціонування бюджетної системи та послідовної реалізації усіх стадій бюджетного процесу із дотриманням усіма його учасниками фінансової дисципліни у кінцевому рахунку спрямовуються на забезпечення взаємозв’язку між демократичною державою та громадянським суспільством, а також на можливість останнього впливати на дії демократичної держави у сфері бюджетної системи як вихідної складової публічних фінансів.  При цьому розуміння ролі публічних фінансів у сфері бюджету через призму громадянського суспільства дозволяє розкрити значення та місце бюджетної системи із позицій функціонування правової держави, у тому числі – в її економічному та фінансовому аспектах. Оскільки економічні підвалини є невід’ємною складовою правової держави та демократії.  Бюджетна система та бюджетний процес носять складний та багатогранний характер. Бюджетні відносини, у свою чергу, вимагають не лише якісного правового регулювання, але й забезпечення правової охорони для усіх учасників бюджетного процесу.  Проведений у дослідженні комплексний аналіз значення та особливостей правової охорони бюджетних відносин у їх фінансово-правовому аспекті дозволив сформулювати низку наукових та практичних висновків, спрямованих на удосконалення нормотворчої, правозастосовної та судової практики, а саме:  1. Охоронна функція фінансового права стосовно бюджетної системи та бюджетного процесу реалізується у взаємозв’язку сукупності правових норм та актів бюджетного законодавства; діяльності учасників бюджетного процесу, через яких втілюються вимоги юридичної практики; механізму охоронного регулювання, який включає акти застосування бюджетного права, уповноважених суб’єктів бюджетних відносин, правові засоби забезпечення охорони й захисту прав учасників бюджетного процесу, а також відповідальність держави. Дотримання правопорядку є метою правозастосовної діяльності й у сфері бюджетної системи та бюджетного процесу.  2. Усі стадії бюджетного процесу грунтуються на єдиних принципах організації бюджетної діяльності, а отже мають відповідну правову регламентацію. Аналіз бюджетного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що перелік принципів бюджетної системи зазнав змін у процесі його реформування. Зокрема, набув розширення принцип ефективності, який нині об’єднує в собі ефективність та результативність.  Суттєвих змін зазнало поняття бюджетних правопорушень, їх суб’єктного та об’єктного складу тощо. При цьому порушення фінансової дисципліни у сфері публічних фінансів є нині поширеними й носять системний характер, що підтверджується аналітичними й статистичними даними діяльності державних органів фінансового контролю. 3. Вилучення у новій редакції Бюджетного кодексу України із переліку принципів, на яких будується бюджетна система, принципу відповідальності учасників бюджетного процесу не відповідає публічним інтересам, що реалізуються в процесі здійснення бюджетної політики, оскільки дотримання бюджетної дисципліни усіма учасниками бюджетного процесу є необхідною складовою бюджетної діяльності. Відтак, необхідним є внесення змін до статті 7 БК України у частині поновлення положення про принцип відповідальності учасників бюджетного процесу як невід’ємної складової принципів, на яких будується бюджетна система України.  4. Принципи бюджетного процесу потребують законодавчого закріплення в Бюджетному кодексі України. Так вони зможуть стати не лише повноцінним орієнтиром правотворчої та правозастосовної діяльності суб’єктів бюджетних правовідносин, але й безпосередньою вимогою до діяльності учасників бюджетного процесу. Нормативне закріплення принципів бюджетного процесу дозволить повною мірою реалізувати їх значення, що полягає у притаманній їм властивості вищої імперативності, загальності, універсальності, значущості у сфері бюджетного процесу; їм притаманні стійкість і стабільність протягом невизначеного тривалого часу; вони спрямовують розвиток і функціонування всіх стадій бюджетного процесу та спричиняють безпосередній вплив на бюджетну систему України в цілому.  5. Бюджетні відносини, виступаючи невід’ємною складовою фінансових правовідносин, характеризуються тими ж рисами, що й фінансові. У той же час цим відносинам, як складовій підгалузі фінансового права, властива низка особливостей. Зокрема, йдеться про більш вузький предмет, а також про більш обмежене, у порівнянні з фінансовими, коло суб’єктів, що беруть участь у бюджетних відносинах. Бюджетне законодавство не містить чіткого переліку суб’єктів, але дає загальну інституційну характеристику, пов’язану із участю таких суб’єктів у бюджетному процесі. 6. Пропонується викласти частину першу статті 1 Бюджетного кодексу України у такій редакції: «Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що складаються у процесі організації та функціонування бюджетної системи; відносини, що складаються у процесі здійснення державних та місцевих запозичень, регулювання державного та місцевого боргу; а також відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітності про їх виконання і контролю за дотриманням бюджетного законодавства, у тому числі під час застосування відповідальності за порушення бюджетного законодавства». 7. Бюджетному контролю має відводитися визначальна роль у публічному фінансовому контролі з огляду на значення бюджетних ресурсів для функціонування публічної влади. Бюджетний контролю є невід’ємною складовою правової охорони бюджетних відносин. 8. До процесу правової охорони відносин у сфері бюджетної системи та бюджетного процесу залучені державні органи спеціальної фінансової компетенції, які забезпечують проведення бюджетного контролю. У процесі забезпечення правової охорони бюджетних відносин найбільш вагому роль відіграють Державна казначейська служба України, Рахункова палата та Державна фінансова інспекція України. Наразі йдеться про вузький підхід до визначення переліку державних органів фінансового контролю, залучених до процесу правової охорони бюджетних відносин. Такий підхід випливає із завдань, функцій та повноважень вказаних вище державних органів фінансового контролю.  9. Попри зміни у сфері фінансового контролю, вважаємо за доцільне підтримання неодноразово висловлюваної пропозиції про прийняття закону про фінансовий контроль, у якому б на базовому рівні було визначено поняття фінансового контролю, його види та підвиди, а також методи й заходи юридичної відповідальності. Чинний нині Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», прийнятий 16 жовтня 2012 року як оновлена редакція Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України», не вирішує багатьох із цих питань. Адже базовий закон має стосуватися публічних фінансів загалом. Такий широкий, уніфікований підхід до сфери фінансового контролю, у якому бюджетній сфері відводиться чільне місце, сприяв би дотриманню фінансової дисципліни усіма учасниками фінансових відносин (відповідно бюджетної дисципліни – учасниками бюджетного процесу загалом).  10. Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства мають застосовуються відповідно до прийнятого рішення уповноваженою посадовою особою державного органу фінансового контролю. Із метою дотримання прав суб’єктів бюджетних відносин пропонується внести зміни до абзацу 2 пункту 2 Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2011 № 21, виклавши його таким чином: «Якщо факт порушення вимог бюджетного законодавства зафіксовано в акті ревізії контролюючого органу, для зупинення операцій з бюджетними коштами має бути складений протокол про порушення вимог бюджетного законодавства».  11. Внаслідок визнання значення публічних фінансів для держави, у разі порушення інтересів у сфері публічної фінансової діяльності орган державної влади, місцевого самоврядування, інший орган, який представляє інтереси держави у фінансових правовідносинах, зобов’язаний вжити усіх заходів для припинення фінансового правопорушення та притягнення правопорушника до юридичної відповідальності у межах компетенції, за ним закріпленої. У даному разі доцільно говорити про можливість застосування до правопорушника заходів, притаманних різним видам юридичної відповідальності (адміністративної, кримінальної, дисциплінарної), а також заходів фінансово-правової відповідальності.  Захист порушених прав може здійснюватися як в адміністративному, так і в судовому порядку. Захист у процесі розв’язання публічно-правових спорів у сфері бюджетної системи та бюджетного процесу, а також процедур фінансового контролю, забезпечується системою адміністративного судочинства.  12. Бюджетні правопорушення є окремим видом фінансових правопорушень, унормованим чинним бюджетним законодавством. За їх скоєння має наставати юридична відповідальність, яка має різні види.  13. Бюджетні правопорушення запропоновано класифікувати за стадіями бюджетного процесу, а саме:  1) бюджетні правопорушення на стадії складання проектів бюджету – включення недостовірних даних до бюджетних запитів; порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання; визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників; планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України тощо – тобто порушення приписів, закріплених главою 6 та статтями 75 – 76 БК України; 2) бюджетні правопорушення на стадії розгляду та прийняття закону про Державний бюджет (рішення про місцевий бюджет) – зокрема, порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог БК чи закону про Державний бюджет України (у тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів); порушення вимог БК щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом – тобто порушення приписів, встановлених главою 7 та ст. 77 БК України; 3) бюджетні правопорушення на стадії виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) – зокрема, здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог БК; розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог БК; створення позабюджетних фондів, порушення вимог БК щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів; порушення порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями; порушення порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Державного казначейства України; взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК чи законом про Державний бюджет України; здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов’язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державного казначейства України; нецільове використання бюджетних коштів тощо – тобто порушення норм, закріплених, зокрема, главами 8 – 10, статтями 16 – 18, 23 – 24 , 73 – 74 , 78 – 79 БК України;  4) бюджетні правопорушення на стадії підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього – зокрема, включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів; порушення встановлених порядку або термінів подання фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у неповному обсязі; невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку, тощо – тобто порушення норм, закріплених главою 10 та ст. 80 БК України.  Такий підхід дозволяє удосконалити процес правильної кваліфікації у процесі судового розгляду судових спорів у сфері бюджетної системи та бюджетного процесу.  14. Юридична відповідальність, що настає за скоєння бюджетних правопорушень, має свої особливості, що випливають із її фінансово-правової природи та пов’язані із об’єктом, суб’єктом і юридичними фактами. Застосовуються заходи впливу, притаманні виключно фінансово-правовій (а саме бюджетно-правовій відповідальності), що є відмінними від інших заходів, характерних для кримінальної чи адміністративної відповідальності. Закріплений чинним законодавством уніфікований підхід до визначення бюджетних правопорушень сприяє удосконаленню процесу правильної кваліфікації під час судового розгляду спорів у сфері бюджетної системи та бюджетного процесу. 15. Потребують удосконалення положення чинного законодавства у частині визначення стадій бюджетного процесу. Крім того, бюджетне законодавство слід доопрацьовувати й у частині конкретизації видів бюджетних правопорушень (скасування їх невичерпного переліку), чіткого визначення поняття «ефективне використання бюджетних ресурсів» із метою недопущення зловживань у процесі здійснення фінансового контролю та застосування заходів впливу.  16. Склад бюджетного правопорушення є критерієм достовірної кваліфікації вчиненого діяння та, відповідно, обґрунтуванням застосування відповідних санкцій. Ознаки складу бюджетного правопорушення в обов’язковому порядку мають передбачатися законом. У цьому сенсі нова редакція Бюджетного кодексу України від 2010 р. порівняно із первинною редакцією Кодексу 2001 р. суттєво змінила ситуацію і дозволила вирішити низку проблем у процесі правозастосування бюджетних норм. При скоєнні бюджетних правопорушень можна говорити про реалізацію заходів фінансово-процесуального примусу. 17. Пропонуються такі підходи до визначення складу бюджетного правопорушення: об’єктом бюджетного правопорушення виступають бюджетна система в усій сукупності принципів і засад її організації та функціонування, бюджетний процес у всіх його стадіях, а також міжбюджетні відносини. Законодавче визначення бюджетного правопорушення вимагає розширення шляхом включення до складу його об’єкту бюджетної системи та міжбюджетних відносин; об’єктивна сторона бюджетного правопорушення виражається у протиправному діянні (дії або бездіяльності) учасника бюджетних відносин, що завдає шкоди публічним інтересам суспільства, держави, територіальної громади у сфері бюджетної системи, бюджетного процесу або міжбюджетних відносин, у результаті чого утворюється причиново-наслідковий зв’язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, що мають місце; суб’єктами бюджетного правопорушення можуть бути лише учасники бюджетного процесу, тобто органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов’язками з управління бюджетними коштами). Суб’єкти бюджетного правопорушення повинні характеризуватися наявністю бюджетної правосуб’єктності;  суб’єктивна сторона бюджетного правопорушення побудована на вині. Вимога наявності вини є обов’язковим елементом складу бюджетного правопорушення, закріпленим чинним бюджетним законодавством. 18. Спори з приводу реалізації публічної фінансової політики охоплюють практично усі аспекти публічної фінансової діяльності. Системоутворюючим фактором для даної категорії справ виступає публічна фінансова політика. Фінансові спори, тобто публічно-правові спори у сфері публічної фінансової політики, мають розглядатися як один із напрямів фінансово-правового процесу. Зазначене твердження доцільно застосовувати й до спорів у сфері бюджетної системи й бюджетного процесу та фінансового контролю як більш вузької складової публічних фінансових спорів.  19. Значне місце у розгляді судових справ приділяється спорам у сфері публічної фінансової політики, зокрема, із приводу бюджетної системи та бюджетного процесу, державного боргу, а також процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи.  Спори у сфері бюджетної системи, бюджетного процесу та фінансового контролю мають свої особливості розгляду, викликані насамперед їхнім предметом, пов’язаним із бюджетними правопорушеннями. Необхідність виділення зазначених спорів в окремі категорії зумовлено об’єктивними факторами, пов’язаними із визнанням визначальної ролі публічних фінансів для держави.  20. З огляду на неоднозначну практику розв’язання публічно-правових спорів із питань бюджету, складність предметного та суб’єктного складу тощо, доцільно здійснювати узагальнення судової практики у сфері публічної фінансової діяльності, у тому числі – стосовно заявлених категорій спорів. Існує потреба у підготовці довідок Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики судового розгляду, а також оглядових листів щодо розгляду публічно-правових спорів у бюджетній сфері.  Назріла необхідність вироблення правових позицій ВАСУ щодо спорів у сфері бюджетної системи та бюджетного процесу, а особливо – щодо категорії спорів у сфері процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи, запровадженій із 1 січня 2012 року (адже саме у цій категорії розглядається значна кількість справ, пов’язаних із порушенням бюджетного законодавства, насамперед – у зв’язку із нецільовим використанням бюджетних ресурсів). 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Авер’янов В. Чи забезпечить вітчизняне адміністративне судочинство верховенство права / В. Авер’янов // Віче. – 2006. – С. 41 – 46.  2. Адміністративна відповідальність : навч. посібник / За ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2011. – 184 с.  3. Адміністративне деліктне законодавство: Зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / Автор- упорядник О. А. Банчук. – К. : Книги для бізнесу, 2007. – 912 с.  4. Адміністративне судочинство: Підручник / За ред. Т.О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 344 с. 5. Алексеев С.С. Общая теория права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 523 с.  6. Аналітичний огляд стан здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України у 2012 році – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http:/www.vasu.gov.ua/en/file_viewer.html?id=4da7df2ddecf522a5c90d… 7. Аналітичний огляд стан здійснення судочинства місцевими та апеляційними адміністративними судами у 2012 році – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http:/www.vasu.gov.ua/ua/file_viewer.html?id= 8. Аналітично-статистичний збірник за результатами діяльності органів Державної фінансової інспекції України січень – червень 2012 року – [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/ 9. Аналітично-статистичний збірник за результатами діяльності органів Державної фінансової інспекції січень – вересень 2012 рік – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/92726 10. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади / О. Ф. Андрійко. – К. : Наукова думка, 2004. – 300 с.  11. Апаров А. М. Правове забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади : Автореферат дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. М. Апаров ; Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2009. – 23 с.  12. База правових позицій Вищого адміністративного суду України – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/baza.html  13. Бакун О. В. Громадянин як суб’єкт податкових правовідносин в умовах переходу до ринкової економіки : Автореферат дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Бакун ; Київ. нац. університет ім. Т. Шевченка. – К., 2000. – 16 с.  14. Бачун О. В. Правовий статус суб’єктів адміністративного судочинства / О. В. Бачун ; за наук. ред. А. О. Селіванова. – К. : Логос, 2009. – 117 с.  15. Бекерская Д. А. Бюджетное право и бюджетный процесс в Украине : учеб.-метод. пособие / Д. А. Бекерская. – Одесса : Юридическая литература, 2004. – 208 с.  16. Бехер В. В. Правовое регулирование кассового исполнения бюджета / В. В. Бехер // Очерки бюджетно-правовой науки современности : монография / Под общ. редакцией Е. Ю. Грачевой и Н. П. Кучерявенка. – М. ; Х. : Право, 2012. – С. 495 – 506. 17. Билінін Я. В. Правове регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин : Автореферат дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Я. В. Билінін ; Київ. нац. університет внутр. справ. – К., 2007. – 21 с.  18. Бойцова В. В., Бойцов В. Я. Административная юстиция: к продолжению дискуссии о содержании и значении / В. В. Бойцова, В. Я. Бойцов // Государство и право. – 1994. – № 5. – С. 47 – 68.  19. Болтинова О. В. Бюджетный контроль на стадиях бюджетного процесса в Российской Федерации : проблемы совершенствования / О. В. Болтинова // Государство и право: вызовы ХХІ века (Кутафинские чтения) : материалы международной науч.-практ. конференции. – М., 2009. – С. 10 – 15. 20. Болтинова О. В. Бюджетный процесс – институт бюджетного права в Российской Федерации : Монография / О. В. Болтинова. – М. : Изд-во «Элит», 2008. – 288 с.  21. Болтинова О. В. «Нулевое чтение» проекта Федерального закона о федеральном бюджете на очередной финансовый год / О. В. Болтинова // Бюджетное право Российской Федерации: Ежегодник. 2006 / Под общ. ред. С. В. Запольского, Д. М. Щекина; МАФП. – М. : Статут, 2007. – С. 110 – 116.  22. Болтинова О. В. Становление и развитие бюджета и бюджетного процесса в Российской Федерации: финансово-правовые аспекты : монография / О. В. Болтинова. – М. : Элит, 2008. – 112 с. 23. Большой юридический словарь – [Электронный ресурс] – Режим доступа : www.ur.freecopy.ru/print.php?id=161208. 24. Бондаренко А. І. Напрями вдосконалення координації діяльності органів державного фінансового контролю / А. І. Бондаренко – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2011-1/doc/5/05/pdf 25. Бугай Т. В. Принципи організації бюджетного процесу України / Т. В. Бугай // Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи : Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, 4 – 7 жовтня 2011 року // НДІ фінансового права. – К. : Алерта, 2011. – Ч. І. – С. 74 – 77.  26. Будько З. М. Фінансово-правова відповідальність за вчинення податкових правопорушень: Дис …канд. юрид. наук: 12.00.07 / З.М. Будько ; Нац. академія ДПС України. – Ірпінь, 2005. – 210 с.  27. Бюджетний кодекс України : Закон вiд 21 червня 2001 р. № 2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 37 – 38. – Ст. 189 (втратив чинність). 28. Бюджетний кодекс України : Закон від 8 липня 2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 50 – 51. – Ст. 572 (зі змінами).  29. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За ред. О. В. Турчинова і Ц. Г. Огня. – К. : Парламентське вид-во, 2002. – 320 с.  30. Бюджетний кодекс України : Науково-практичний коментар – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.e-reading.org.ua/book.php?book=1002290 31. Бюджетный кодекс Российской Федерации : [Серия: Кодексы Российской Федерации]. – М. : Омега-Л, 2008. – 224 с. 32. Бюджетный процесс во Франции: центральный и местные бюджеты : сб. обзоров / под ред. Н. А. Макашева. – М. : МГУ, 2003. – 354 с.  33. Василик О. Д. Теорія фінансів : підручник / О. Д. Василик. – К. : НІОС, 2000. – 416 с.  34. Верланов С. О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження) / С. О. Верланов // Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина НДI ДБтМС АПрНУ. – Серія I. Дослідження та реферати. – Вип. 19. – Л. : Край, 2009. – 196 с. 35. Висновок Рахункової палати України щодо виконання Державного бюджету України за дев’ять місяців 2012 року – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.ac-rada.gov.ua/img/files/Bul_vyk_DBU_9_mis_2012.pdf 36. Висновок щодо виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2012 року : затверджений постановою Колегії Рахункової палати / відп. за випуск Тесленко О.І. – К. : Рахункова палата України, 2012. – 55 с. – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.ac-rada.gov.ua/img/files/DBU_6mis_2012.pdf 37. Вищий адміністративний суд України : Офіційний сайт – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.vasu.gov.ua. 38. Волинець Р. А. До питання криміналізації окремих форм порушення бюджетного законодавства України / Р. А. Волинець // Вісник Вищої ради юстиції. – 2012. – № 3 (11). – С. 114 – 120.  39. Воронова Л. К. Бюджетне право сьогодні / Л .К. Воронова // Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи : збірник наук. праць за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конференції, 4 – 7 жовтня 2011 р. // НДІ фінансового права. – К. : Алерта, 2011. – Ч. ІІ – С. 17 – 20.  40. Воронова Л. К. Фінансове право України : підручник / Л. К. Воронова. – К. : Прецедент ; Моя книга, 2007. – 448 с. 41. Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. Финансовое право : учебное пособие / Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко. – Х. : Легас, 2003. – 360 с. 42. Воротіна Н. В. Сучасний стан функціонування та проблеми правового регулювання бюджетної системи України / Н. В. Воротіна // Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи: збірник наук. праць за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конференції, 4 – 7 жовтня 2011 р. // НДІ фінансового права. – К. : Алерта, 2011. – Ч. І. – С. 78 – 81.  43. Ворочевская О. В. Финансово-правовой спор в деятельности судов общей юрисдикции : Автореферат дис …канд. юрид. наук : 12.00.14 / О. В. Ворочевская ; ГОУВПО «Российская академия правосудия». – М., 2008. – [Электронный ресурс] : Режим доступа : http://www.twirpx.com/file/630315/ 44. В рамках проекту Twinning обговорили проблеми виконання судових рішень державними установами, які є сторонами у справі – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/news_vasu.html?_ m=publications&_t=rec&id=2386&fp=61 45. Гаврилов Э. П. Комментарий Закона об авторском праве и смежных правах / Э. П. Гаврилов. – М., 1996. – 489 с.  46. Галюта А. А. Правове забезпечення архітектоніки фінансової політики / А. А. Галюта // Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи : збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, 4 – 7 жовтня 2011 року // НДІ фінансового права. – К. : Алерта, 2011. – Ч. І. – С. 82 – 85. 47. Гетманець О. П. Правове регулювання бюджетного контролю в Україні : Автореферат дис. … докт. юрид. наук / О. П. Гетманець ; Харк. нац. університет внутр. справ. – Х., 2009. – 31 с.  48. Гетманцев Д. О. Фінансово-правове зобов’язання як окрема категорія фінансового права : монографія / Д. О. Гетманцев. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 368 с.  49. Головенко О. Д. Публічні фінанси як об’єкт правової охорони : Дисертація…канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. Д. Головенко ; ДНДІ МВС України. – К., 2012. – 221 с.  50. Горбунова О. Н. Вопросы исполнения 122-го закона и проблемы регулирования бюджетов всех уровней / О. Н. Горбунова // Бюджетное право Российской Федерации : Ежегодник. 2006 / Под общ. ред. С. В. Запольского, Д. М. Щекина ; МАФП. – М., 2007. – С. 52 – 69. 51. Горбунова О. Н. Финансовое право и финансовый мониторинг в современной России / О. Н. Горбунова. – М. : Профобразование, 2003. – 160 с. 52. Господарський кодекс України, Закон від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 18, № 19 – 20, № 21 – 22. – Ст. 144 (зі змінами).  53. Грачева Е. Ю. Обеспечение публичных интересов в условиях рынка как важнейшая цель государственного финансового контроля / Е. Ю. Грачева // Очерки финансово-правовой науки современности / Под общ. редакцией Л. К. Вороновой и Н. И. Химичевой. – Москва – Харьков : Право, 2011. – С. 205 – 228.  54. Грачева Е. Ю. Принципы осуществления публичного финансового контроля / Е. Ю. Грачева // Принципы финансового права : материалы международной науч.-практ. конференции, Харьков, 19–20 апреля 2012 г. – Х. : Право, 2012. – С. 59 – 64. 55. Грачева Е. Ю., Соколова Э. Д. Финансовое право : учебник / Е. Ю. Грачева, Э. Д. Соколова [3-е изд., испр.]. – М. : Норма, 2010. – 352 с.  56. Гриценко О. І. Організаційно-правове забезпечення діяльності Рахункової палати : Автореферат дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. І. Гриценко ; Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2005. – 21 с.  57. Даль Р. Демократия и ее критика / Пер. с англ. под. ред. М. В. Ильина. – М. : РПЭ, 2003. – 576 с.  58. Дем'янишин В. Г. Концептуальні засади бюджетного процесу в Україні / В. Г. Дем'янишин // Финансы, учет, банки. – 2007. – № 13. – С. 30 – 37.  59. Дія права: інтегративний аспект : монографія / Кол. авторів; відп. ред. Н. М. Оніщенко. – К. : Юридична думка, 2010. – 360 с.  60. Дмитренко Г. В. Організація і здійснення державного контролю в Україні (фінансово-економічні аспекти) : Автореферат дис. … докт. наук з держ. управл. : 25.00.02 / Г. В. Дмитренко ; Нац. академія державного управління при Президентові України. – К., 2011. – 36 с.  61. Дмитренко Е. С. Юридична відповідальність суб’єктів фінансового права (як складова механізму правового забезпечення фінансової безпеки України : Автореферат дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07 / Е. С. Дмитренко ; Відкр. міжнар. університет розвитку людини «Україна». – К., 2012. – 42 с.  62. Дмитренко Э. С. Современное состояние и перспективы исследования механизма финансово-правовой ответственности в контексте обеспекчения финансовой безопасности государства / Э. С. Дмитренко // Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи : збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, 4 – 7 жовтня 2011 року // НДІ фінансового права. – К. : Алерта, 2011. – Ч. І. – С. 217 – 220.  63. Дмитрик О. А. Решения Конституционного Суда Украины как форма регулирования бюджетных отношений / О.А. Дмитрик : В кн. : Очерки бюджетно-правовой науки современности : монография / Под общ. ред. Е. Ю. Грачевой и Н. П. Кучерявенка. – М. ; Х. : Право, 2012. – С. 134 – 161.  64. Дмитрик О. О. Джерела фінансового права: проблеми та перспективи розвитку : Монографія / О. О. Дмитрик. – К. : Віровець А.П. «Апостроф», 2010. – 328 с.  65. Дорогих О. М. Органiзацiйно-правовi основи діяльності державної контрольно-ревізійної служби в Україні : Автореферат дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. М. Дорогих ; Нац. академія внутрішніх справ України. – К., 1998. – 15 с. 66. Загальна теорія держави і права : підручник / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко [та ін.] ; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с. 67. Зайцев В. М. Удосконалення фінансового контролю в системі державного управління : Автореферат дис. … канд. наук з держ. управл. : 25.00.02 / В. М. Зайцев ; Академія муніципального управління. – К., 2009. – 22 с.  68. Закон Польши о системе административных судов от 25 июля 2002 г. (с изменениями от 15.03.2006 г., 01.01.2010 г., 10.04.2010 г.) // Законодательный вестник. – № 153. – поз. 1269 – [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://constitutions.ru/archives/8973 69. Закон Української РСР «Про бюджету систему України» від 5 грудня 1990 р. № 512-ХІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – № 1. – Ст. 1. Закон втратив чинність на підставі Бюджетного кодексу України № 2542-ІІІ від 21.06.2001.  70. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2006. – № 30. – Ст. 260 (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3135-VI від 15.03.2011). 71. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Бюджетного кодексу України» від 8 липня 2010 р. № 2457-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 48. – Ст. 564. 72. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 р. № 4176-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2012. – № 29. – Ст. 340.  73. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства» від 17 листопада 2011 р. № 4054-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2012. – № 27. – Ст. 276.  74. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16 жовтня 2012 р. № 5463-VI – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5463-17 75. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» від 26 січня 1993 р. № 2940-ХІІ (зі змінами) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – № 13. – Ст. 110 (Закон діє у редакції Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 16 жовтня 2012 р. № 5463-VI). 76. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1997. – № 24. – Ст. 70 (зі змінами). 77. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 16 жовтня 2012 р. № 5463-VI – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2939-12 78. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1997. – № 40. – Ст. 263 (зі змінами). 79. Закон «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 р. № 315/ 96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 43. – Ст. 212 (зі змінами). 80. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 14. – Ст. 133 (зі змінами). 81. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 41 – 42, № 43, № 44 – 45. – Ст. 529 (зі змінами).  82. Запольский С. В. Дискуссионные вопросы теории финансового права : Монография / С. В. Запольский. – М. : РАП ; ЭКСМО, 2008. – 160 с.  83. Звіт про результати роботи органів Державної фінансової інспекції за січень – серпень 2011 рік – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/85121. 

ДОДАТКИ

КУЗЬМЕНКО О.А.,

кандидат юридичних наук, доцент, докторант Київського національного університету внутрішніх справ