РОЗДІЛ КРЕДИТНА СИСТЕМА

ПЛАН

ВСТУП

1.СУТНІСТЬ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ

2 СТРУКТУРА КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Кредитна система України.Структура та механізм функціонування

2.2 Банківська система України.Особливості функціонування

2.3 Парабанківська система України

3.СУЧАСНИЙ СТАН КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у XX ст. Головною його метою є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету.

Протягом останніх років однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду України є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Політика зростання економіки потребує значних обсягів фінансових ресурсів. Україна має низький інвестиційний рейтинг, отже напливу іноземних інвестицій у необхідних розмірах найближчим часом очікувати не доводиться. Тому слід зосередити увагу на ефективному використанні внутрішніх ресурсів, у першу чергу на основі широкого застосування потенціалу кредиту, кредитних відносин та кредитних технологій.

В останній час проблематикою зростання економіки країни та питаннями грошово-кредитної політики займаються такі вчені як: І. Гуцал, О. Кириченко, В. Міщенко, О. Пересад, В. Базилевич, А. Федоренко, А. Гальчинський, А. Чухно.

Аналізуючи розвиток виробництва, що повністю залежить від стану кредитної системи України, не можна не пов’язувати його з соціально-економічним розвитком суспільства України. Збільшення обсягів виробництва знімає соціально-економічне напруження і, навпаки, зниження обсягів веде до посилення напруги, що супроводжується труднощами з реалізацією створеного продукту, погіршення фінансового стану підприємств, що зумовлює неплатежі, породжує негативні явища в грошово-кредитних відносинах [4].

Кредитні відносини пронизують всі етапи суспільного відтворення, а кредит виступає вагомим фактором розвитку та зростання економіки. Кредит підвищує ефективність розширеного відтворення, повніше задовольняє потреби суспільства у фінансових ресурсах, без його залучення забезпечити доступність вільних ресурсів досить проблематично. Як свідчить міжнародний досвід, з метою забезпечення розвитку національного господарства, поліпшення соціального захисту та добробуту громадян необхідно повноцінно використовувати кредитні важелі впливу на перебіг економічних процесів як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях [3].

У літературі, як правило, розглядаються два основних канали через які кредитна система може впливати на економічне зростання:

1. Нагромадження капіталу. Кредитна система впливає на нагромадження капіталу шляхом зміни норми заощаджень або за рахунок перерозподілу заощаджень серед різного капіталу, що продукує технології.

2. Технологічні інновації. Реалізація функцій, які надає кредитна система, сприяє економічному росту за рахунок зміни швидкості технологічних інновацій [2].

Кредитна система дає змогу здійснювати мобілізацію заощаджень окремих індивідів, забезпечуючи:

а) зменшення операційних витрат, пов’язаних із збором заощаджень від різних осіб;

б) подолання бар’єру обмеженості ресурсів індивідуальних проектів;

в) зменшення інформаційної асиметрії.

Здійснюючи мобілізацію заощаджень та трансформацію їх у позичковий капітал, кредитна система забезпечує більш ефективний розподіл ресурсів та сприяє зростанню технологічних інновацій, зменшенню операційних витрат. Зниження операційних витрат дозволяє також поглибити спеціалізацію. Спеціалізація праці, як стверджував ще А. Сміт, лежить в основі зростання продуктивності [2].

У цілому кредитна система, реалізуючи кредитні відносини, забезпечує завершальний перерозподіл національного доходу і ВВП. Вона сприяє адекватному переміщенню ресурсів між галузями, між виробничою і невиробничою сферою, а також між підприємствами. Це, у свою чергу, призводить до структурних змін в економіці і до вирівнювання різних норм прибутку до середнього.

Управління процесом переміщення ресурсів здійснюється завдяки тому, що кредитна система виступає винятково важливою сферою, через яку відбувається державне регулювання економіки, і насамперед, за такими найважливішими напрямками, як регулювання грошового обігу, удосконалення системи розрахунків, регулювання фінансового ринку [3].

Отже, ефективний розвиток кредитної системи справляє значний вплив на довгострокове економічне зростання. Та досі в Україні кредит ще не став ефективним важелем забезпечення зростання економіки. Тому необхідно провести ряд певних заходів з метою покращення якості реалізації функцій кредитної системи та посилення її стимулюючого впливу на процеси економічного зростання.

1 Сутність кредитної системи

Кредитна система — це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають із необхідності мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Тлумачення терміну «кредитна система» наведемо в таблиці 1.

Таблиця 1 – Тлумачення терміну «кредитна система»

№ п.п	Визначення категорії	Джерело
1.	Кредитна система — це сукупність кредитно-фінансових ін­ститутів, які акумулюють вільні грошові капітали, доходи і заощад­ження юридичних і фізичних осіб і надають їх у позичку позичальникам — підприємствам, уряду, особам.	Іванов В. М., Софіщенко І. Я.1-20 Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2001. — 232 с.: іл. — Бібліогр.: с. 223-226. ISBN 966-608-076-1
2.	Кредитна система - це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структура) та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціональна структура)	В.Д. Базилевич, В.М.Попов, К.С.Базилевич, Н.І.Гражевська.  Політекономія:підручник  Знанння -Прес ", 2007. -719с.
3.	Кредитна система України — це мережа кредитних установ на чолі з Національним банком України та інші організації (наприклад, кредитні спілки, ломбарди).	О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с.
4.	Кредитна система — це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Наявність кредитних відносин передбачає, з одного боку, тимчасово вільні грошові капітали, власники яких готові надати їх на певний строк за певну винагороду (процент), а з іншого, - підприємців, бажаючих тимчасово використати їх у своїй виробничій діяльності	Жуков Е.Ф. Деньги. Банки. Кредит. - М., 1999. - 256 с

Сучасна кредитна система являє собою всю сукупність кредитно-розрахункових та платіжних відносин, що пов'язані з рухом позичкового капіталу у вигляді різних форм, видів кредиту, методів кредитування. Другою складовою кредитної системи є сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів, які здатні акумулювати вільні грошові кошти, а потім надавати їх у позичку. Тобто ці кредитно-фінансові інститути обслуговують реалізацію кредитних відносин.

Необхідність акумуляції і розподілу тимчасово вільних коштів передбачає існування і функціонування численних інститутів кредитної системи.

Ефективне функціонування кредитної системи потребує ієрархічної побудови її інститутів на двох рівнях. Функціонування кредитної системи на першому рівні пов'язане з центральним (національним) банком країни. В Україні це Національний банк України - НБУ. На другому рівні функціонування кредитної системи пов'язане з комерційними банками та спеціалізованими небанківськими кредитно-фінансовими інститутами.

В економічній літературі кредитна система виражена двояко:

- як сукупність кредитних відносин, які ґрунтуються на визначених формах і методах кредитування.

- як сукупність функціонуючих фінансово-кредитних установ.

Перше визначення, як правило, пов'язане з рухом позичкового капіталу у вигляді різних форм кредиту. Друге означає , що кредитна система за допомогою великої чисельності фінансово-кредитних інститутів акумулює вільні грошові кошти і направляє їх на підприємства, населенню і урядовим структурам. Частіше використовується друге визначення, яке є вужчим, але точніше характеризує організацію кредитних відносин через кредитні установи.

Необхідність кредитної системи зумовлена такими передумовами:

- розвиток товарного виробництва й розширення торгівлі зумовили зростання обсягів грошових потоків, що спричинило необхідність їх технічної організації в межах економіки;

- на певному етапі суспільного розвитку з'являється потреба в управлінні, врівноваженні та розподілі грошових потоків, що потребує формування відповідних інститутів.

Економічною основою функціонування кредитної системи є кредитні відносини, що виникають у господарському обігу в зв'язку з незбігом у часі витрат суб'єктів господарювання й отримання ними виручених від реалізації продукції коштів. Унаслідок цього в одних підприємств виникає потреба в додаткових коштах для фінансування процесу виробництва, а в інших з'являється значна сума тимчасово вільних коштів.

Розв'язання цього протиріччя можливе за допомогою інститутів кредитної системи, в яких акумулюються тимчасово вільні кошти одних суб'єктів ринку і надаються в тимчасове користування іншим, що відповідає економічним і соціальним потребам суспільства загалом.

Важливо розуміти різницю між кредитною системою та кредитним ринком.

Кредитний ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.

Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність:

o кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти;

o позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами;

o системи державного регулювання;

o законодавчого і нормативного забезпечення.

Основними учасниками кредитного ринку виступають:

а) позичальники - юридичні, фізичні особи і держава. Залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарські підприємства, державні установи та громадські організації;

б) кредитори - комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та іноземні кредитори - національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також нефінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб'єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами.

Кредитна система організовує рух капіталів і сприяє акумуляції та ефективному розміщенню фінансових ресурсів серед суб'єктів ринку. Оскільки ця система має значний вплив на економічні процеси, її діяльність потребує жорсткої регламентації та контролю з боку держави;

в) держава, як учасник кредитного ринку, здійснює управління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулювальну, так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно через посередництво центрального банку, що є особливістю кредитного ринку в Україні.

Необхідність і передумови кредитної системи як центральної ланки економіки ґрунтуються: з одного боку — на розвитку виробництва та розширенні торгівлі, що зумовлюють зростання обсягів грошового обігу, а звідси — необхідність його організації; з іншого — виникає необхідність у специфічній формі підприємницької діяльності, пов'язаної з накопиченням і розподілом тимчасово вільних коштів суб'єктів ринку. В зв'язку з цим і виникли інститути кредитної системи, котрі поділяються на три великі групи: центральні банки, комерційні банки і спеціалізовані кредитно-фінансові установи (парабанки).

Окреме місце у складі кредитної системи належить інфраструктурі, що являє собою комплекс засобів, які забезпечують нормальне функціонування інститутів кредитної системи. Основними елементами цієї інфраструктури є:

1. Нормативно-правове забезпечення, що включає систему законів і підзаконних актів, які юридично визначають і регламентують сфери діяльності кредитних інститутів.

2. Системи захисту інтересів вкладників банків, що передбачають діяльність спеціалізованих органів страхування депозитів клієнтів під контролем центрального банку, незалежних урядових органів або самих комерційних банків.

3. Національні асоціації банків та інших кредитних установ, об’єднаних за функціональними ознаками з метою захисту інтересів своїх членів і встановлення для них основних правил ведення бізнесу, тобто саморегулювання.

4. Інформаційне забезпечення, що передбачає наявність спеціалізованих організацій, які виводять рейтинги банків, централізованих систем інформації про клієнтів, публікацію спеціальних видань із статистичними та аналітичними матеріалами про стан грошово-кредитної сфери економіки.

5. Розрахункова мережа, що забезпечує врегулювання платіжних зобов’язань між інститутами кредитної системи через електронні засоби зв’язку, клірингові палати, обчислювальні центри, що можуть знаходитись під контролем центрального банку або виступати самостійними організаціями.

6. Інкасаторське та охоронне обслуговування кредитних інститутів, що може здійснюватись як самими банками, так і спеціалізованими організаціями.

7. Система підготовки кадрів для інститутів кредитної системи, що включає мережу навчальних закладів, які готують спеціалістів для роботи в кредитних установах.