Тема 3. Функції та основні види операцій комерційних банків

3.1 Сутність, призначення та види комерційних банків

Важливою складовою банківської системи будь-якої країни є комерційні банки (другий рівень БС за дворівневим принципом побудови).

Комерційний банк — це фінансова установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги юридичним особам усіх галузей народного господарства та населенню.

Головним призначенням банку є забезпечення ролі посередника в організації руху тимчасово вільних коштів, а метою діяльності комерційного банку є одержання прибутку.

В кожній країні функціонує велика кількість різноманітних банків зі своїми специфічними рисами. Залежно від того або іншого критерію можна виділити певні групи банків, тобто класифікувати їх.

1) За формою власності розрізняють: державні, змішані, міждержавні, акціонерні, неакціонерні, муніципальні, кооперативні, консорціумні банки.

Державний банк - банк, що знаходиться в державній власності та управління яким здійснюють державні органи.

Змішані банки - це або банки, у яких бере участь іноземний капітал, або напівдержавні банки за участю державного і приватного капіталів.

Міждержавні (міжнародні) банки – це банки (кредитні організації), створені на основі міждержавних договорів з метою регулювання валютних і кредитно-фінансових відносин. Міжнародні банки виникли в ході інтернаціоналізації господарських зв’язків і розвитку міждержавних форм державно-монополістичного капіталізму і призначені для стабілізації світової економіки До числа найбільших міждержавних банків входять: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку і його філії (Міжнародна асоціація розвитку і Міжнародна фінансова корпорація), Банк міжнародних розрахунків, регіональні міжнародні банки розвитку, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Акціонерний банк - банк, статутний фонд якого складається з об'єднаних грошових засобів шляхом випуску й продажу акцій для спільної господарської діяльності та отримання прибутку. Акціонерний банк є юридичною особою і несе відповідальність за зобов'язаннями у межах власного капіталу (майна). Кожен акціонер відповідає у межах вартості його акцій. Управління акціонерним банком здійснюється виборним колективним органом (правлінням, радою директорів та ін.). Вищим органом управління - є збори його акціонерів. Контрольними органами - обрані зборами акціонерів наглядова рада та ревізійна комісія.

Неакціонерні банки - приватні банківські установи, що належать одному або групі банкірів, об'єднані в товариства з необмеженою відповідальністю (класичний приклад - банкірський дім). Значного поширення набули останнім часом. Вони управляють довірчими фондами, здійснюють торговельні операції із золотом та сировинними товарами, проводять проектно-консультативні, підрядні та посередницькі операції.

Муніципальні банки - банки, що перебувають у власності муніципальних утворень.

Кооперативні банки - кредитно-фінансові установи, створені на пайових засадах товаро­виробників для задоволення взаємних потреб у кредиті та надання інших банківських послуг.

Консорціумні банки - об'єднана банківська організація акціонерного типу, яка належить кільком банкам, фінансовим компаніям, корпораціям (пайова частка кожного з них не повинна перевищувати 50%). Консорціумний банк може створюватися для реалізації великомасштабних національних або міжнародних програм (масштабне будівництво, проектне фінансування, операції на валютних ринках та ринках позичкових капіталів, кредитування зовнішньої торгівлі тощо).

2) За характером операцій, що виконують банки, їх поділяють на дві основні групи: універсальні та спеціалізовані.

Універсальний банк - кредитна установа, що здійснює усі основні види банківських операцій (депозитні, кредитні, фондові, інвестиційні, довірчі, розрахункові) та надає банківські послуги всім клієнтам – юридичним особам незалежно від галузевої належності та фізичним особам.

Спеціалізовані банки - комерційні банки, що виконують грошові та інші операції і надають фінансові послуги за певними напрямами банківської діяльності.

У свою чергу, спеціалізовані банки поділяються залежно від основних функцій, що вони виконують (ощадні, інвестиційні, інноваційні, іпотечні, клірингові та інші банки).

Ощадний банк - спеціалізований банк, основна діяльність якого полягає у проведенні депозитних операцій та кредитуванні населення.

Інвестиційний банк - спеціалізований банк, що здійснює інвестиційну політику шляхом купівлі акцій. Ресурси банку формуються за рахунок продажу власних акцій. Як правило, вони не проводять депозитні операції з населенням.

Інноваційний банк - спеціалізований банк, який здійснює інвестиційну політику, операції з кредитування венчурного капіталу, надає кредити підприємствам на оновлення основних фондів, реалізацію науково-технічних програм. Удосконалення виробництва в основному за рахунок власних коштів, вкладів клієнтів, випусків власних акцій та облігації, запозичених в емісійних банках, залучення депозитів. Кредити таких банків, як правило, є середньо- і довгостроковими.

Іпотечний банк - банк, який спеціалізується на операціях з надання довгострокових кредитів під заставу нерухомості, в основному на будівництво житлових і виробничих споруд. Ці банки можуть здійснювати й пасивні операції - випускати іпотечні облігації. Залежно від напрямів кредитування іпотечні банки поділяються на земельні банки (надають кредити під заставу землі), меліоративні (кредити на меліоративні роботи), комунальні (банки, що надають кредити під заставу міської нерухомості).

Кліринговий банк - є членом розрахункової (клірингової) палати, надає банківські послуги - розрахунки за відкритими у ньому рахунками, супровід важливих комерційних проектів, придбання і реалізація цінних паперів тощо.

Світовий досвід свідчить, що банки можуть розвиватися як за лінією універсальності, так і за лінією спеціалізації. У тому і в іншому випадках банки можуть отримати значний прибуток, і лише клієнти банків можуть відповісти на питання: яка лінія розвитку виявиться кращою.

Універсальним банкам приділяють значну увагу в більшості європейських країн. Ідея спеціалізації більш характерна для банків США.

3) За галузями, що обслуговують банки, поділяють на: - багатогалузеві; - одногалузеві, ті, що обслуговують переважно одну з галузей або підгалузей (авіаційну, автомобільну, нафтохімічну промисловість, сільське господарство).

4) За кількістю філій банки розділяють на: - банки, що не мають філій; - багатофіліальні.

5) За сферою обслуговування банки поділяють на: - регіональні (муніципальні); - міжрегіональні; - національні (системні); - міжнародні.

6) За масштабами діяльності можна виділити: - малі; - середні; - великі банки; - міжбанківські об'єднання.

Існує декілька форм банківських об'єднань.

Банківські картелі - це угоди, що обмежують самостійність окремих банків і вільну конкуренцію між ними шляхом узгодження і встановлення одноманітних процентних ставок, проведення однакової дивідендної політики тощо.

Банківські синдикати, або консорціуми - угоди між декількома банками для сумісного проведення великих фінансових операцій.

Банківські трести - це об'єднання, що виникають шляхом повного злиття декількох банків, причому відбувається об'єднання капіталів цих банків і здійснюється єдине управління ними.

Банківські концерни - це об'єднання багатьох банків, формально які зберігають самостійність, але ще перебувають під фінансовим контролем одного великого банку, який викуповує контрольні пакети їх акцій.

У конкурентній боротьбі великі банки мають вирішальні переваги перед дрібними. По-перше, вони володіють великими можливостями для залучення ресурсів, оскільки вкладники вважають за краще розміщувати свої заощадження у більш стійких банках. По-друге, великі банки, як правило, володіють мережею філій, розташованих в багатьох містах. По-третє, у великих банків витрати на операції відносно менші внаслідок більшого масштабу цих операцій.