Правове регулювання освіти / Учебники / Освітнє право посібник

Р.Г. Валєєв

Освітнє право України

Навчальний посібник

Луганськ

2011

УДК 378.1:340.12 (477) (075)

ББК 67.99(2)1я73

В-15

Рекомендовано до друку Вченою радою Луганського державного університету внутрішніх справ

імені Е.О. Дідоренка (протокол № 7 від 31.05.2011 р.)

Видання підготовлено за фінансової підтримки Освітньої програми Міжнародного Фонду «Відродження»

Рецензенти: О. М. АТОЯН, професор кафедри теорії та історії держави та права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, доктор юридичних наук, професор; Л. Ц. ВАХОВСЬКИЙ, декан історичного факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор педагогічних наук, професор.

Валєєв Р. Г.

В-15 Освітнє право України : навч. посібник. – Луганськ : ________, 2011. – 287 с.

ISBN____

Освітнє право є комплексним інститутом системи права України, що стрімко розвивається та небезпідставно претендує на статус самостійної галузі права. У навчальному посібнику відбиті найбільш ключові на думку автора проблеми цієї сфери, аналіз яких дозволить ефективніше вирішувати проблеми освітніх правовідносин. Посібник містить конспект лекцій, тестові завдання, питання для самопідготовки, індивідуальні навчально-дослідні завдання, бібліографічний список і глосарій з освітнього права.

Посібник розраховано на: здобувачів вищої освіти, які навчаються за юридичними та педагогічними напрямами підготовки та спеціальностями, науково-педагогічних працівників відповідних ВНЗ, усіх педагогів, освітян та учасників освітніх правовідносин, які цікавляться власним правовим статусом та юридичними аспектами проблем освіти в Україні.

УДК 378.1:340.12 (477) (075) ББК 67.99(2)1я73

В-15

©Валєєв Р.Г., 2011 ©Валєєва Н.В., 2011 (макет, обкладинка, художнє оформлення)

©Луганська правова фундація

2

ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................................................	5
ТЕМА 1. ОСВІТА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ. ПРАВО НА ОСВІТУ ТА
ЙОГО ГАРАНТІЇ. .........................................................................................................................	8
І. Три основні значення поняття «освіта». Роль освіти у житті
постіндустріального суспільства. .............................................................................	8
ІІ. Історичний розвиток права на освіту на українських теренах. ......	15
ІІІ. Право на освіту в системі прав людини.......................................................	17
ІV. Ознаки та складові права на освіту ................................................................	18
V. Гарантії права на освіту та принципи освітнього права. ....................	22
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПОДАЛЬШИХ РОЗДУМІВ ......	31
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ .......................................................................................................	33
ТЕМА 2. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД ОСВІТНЬОГО ПРАВА...................	36
І. Поняття та явища освітнього права та освітянського
законодавства....................................................................................................................	36
ІІ. Правовідносини в галузі освіти як предмет освітнього права........	39
ІІІ. Проблема методу правового регулювання та режиму галузі
освітнього права. .............................................................................................................	54
ІV. Освітнє право як напрямок наукових досліджень та навчальна
дисципліна...........................................................................................................................	56
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПОДАЛЬШИХ РОЗДУМІВ ......	57
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ .......................................................................................................	58
ТЕМА 3. СИСТЕМА, СТРУКТУРА ОСВІТИ УКРАЇНИ ТА СТАТУС
ОСНОВНИХ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНІХ ПРАВОВІДНОСИН..........................................	62
І. Системні та структурні елементи освіти, форми її здобуття.............	62
ІІ. Навчальний заклад: поняття, види, форми, типи, акредитаційні
рівні. ........................................................................................................................................	75
ІІІ. Правовий статус навчальних закладів та його складові. ..................	88
ІV. Правовий статус педагогічних працівників та здобувачів
освіти: порядок набуття, основні права та обов’язки................................	94
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПОДАЛЬШИХ РОЗДУМІВ ...	104
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ....................................................................................................	106
ТЕМА 4. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ ОСВІТИ, ЇЇ ІНСТРУМЕНТИ.
ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ .......................................	109
І. Поняття, мета, принципи державної політики в галузі освіти. .....	109
ІІ. Розвиток державно-громадського управління освітою...................	114
ІІІ. Інструменти державної політики в галузі освіти:..............................	117
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПОДАЛЬШИХ РОЗДУМІВ ...	140
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ....................................................................................................	142

3

ТЕМА 5.	НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ		РЕГУЛЮВАННЯ		ПРОЦЕДУРИ
ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО			ОЦІНЮВАННЯ		НАВЧАЛЬНИХ
ДОСЯГНЕНЬ (ЗНО) ТА ПРАВОВІДНОСИН З ПРИЙОМУ ДО
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ...............................................................................................						145
І. Сутність ЗНО та етапи його запровадження в Україні........................						145
ІІ. Статус УЦОЯО. Стадії та процедури ЗНО....................................................						152
ІІІ. Правовідносини щодо вступу до ВНЗ. Матеріальні правові
інститути Умов прийому до ВНЗ. ........................................................................						156
ІV. Стадії вступної кампанії та процесуальні правові інститути
Умов прийому до ВНЗ. Статус приймальної комісії як робочого
органу навчального закладу..................................................................................						165
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПОДАЛЬШИХ РОЗДУМІВ ...						173
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ....................................................................................................						175
ТЕМА 6.	НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ		РЕГУЛЮВАННЯ		НАВЧАЛЬНО-
ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ПЕДАГОГІЧНИХ ВІДНОСИН.................................						178
І. Зміст освіти як об’єкт педагогічних відносин. ........................................						179
ІІ. Забезпечення якості освіти...............................................................................						186
ІІІ. Академічні свободи учасників освітніх правовідносин.
Пізнавальна самостійність здобувачів вищої освіти...............................						187
ІV. Форми навчального процесу та види навчальних занять. ............						193
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПОДАЛЬШИХ РОЗДУМІВ ...						204
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ....................................................................................................						207
ТЕМА 7.	ЗАСАДИ	ПРАВОВОГО	РЕГУЛЮВАННЯ		КОМІТОРНИХ
ПРАВОВІДНОСИН,		СУМІЖНИХ	З	ПЕДАГОГІЧНИМИ
ПРАВОВІДНОСИНАМИ ТА СУДОВЕ РОЗВ`ЯЗАННЯ СПОРІВ. .......................						210
І. Характеристика договору про надання освітніх послуг....................						210
ІІ. Юридичні особливості освітніх послуг. .....................................................						216
ІІІ. Економіка освіти....................................................................................................						221
ІV. Деякі особливості трудових правовідносин освітян. .......................						225
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПОДАЛЬШИХ РОЗДУМІВ ...						228
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ....................................................................................................						230
ЗАГАЛЬНІ РЕСУРСИ		...........................................................................................................				233
Методичні рекомендації щодо вибору та виконання
індивідуальних навчально ...........................................-дослідних завдань						233
Глосарій з освітнього ...................................................................................права						236
Бібліографічний перелік ..........................................................................................						256

4

ВСТУПНА ЧАСТИНА.

ВСТУП

Освіта постає фундаментом і гарантією прогресу людства в цілому та кожного індивіда зокрема. В умовах безпрецедентних темпів і масштабів модернізації виробничої та інформаційної бази цивілізації, роль системи освіти в житті соціуму та людини пос-

тійно зростає. У наш час в українському суспільстві разом з усвідомленням важливості системи освіти відбувається широке визнання проблем, властивих цій сфері, обумовлених не лише переходом до глобальної інформаційної цивілізації, а й процесами демократизації, гуманізації, становлення правової держави та громадянського суспільства, властивими пострадянському простору.

За таких умов першочерговими постають завдання гармонізації правового регулювання відносин у сфері освіти, розв’язання яких неможливе без відповідного теоретичного аналізу та підвищення правосвідомості учасників освітніх правовідносин. Тому на- уково-педагогічними працівниками Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, Луганського національного університету імені Тараса Шевченка за ініціативи Луганської Правової Фундації та фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у 2010-11 н.р. запроваджено в освітній

процес двох університетів навчальну дисципліну «Освітнє пра-

во». Для супроводу вивчення цієї дисципліни майбутніми педагогами та майбутніми юристами впроваджено дистанційний курс, розроблений за допомогою віртуального навчального середовища

LMS MOODLE.

Дистанційний курс розміщено у вільному доступі у мережі Інтернет та може бути доступний для читача цього посібника за умови отримання паролю, який надається усім зацікавленим особам, які надішлють запит на адресу електронної пошти [e-mail]

Посібник з освітнього права України розроблений з урахуванням результатів апробації навчальної дисципліни та дистанційного курсу. Але отриманий протягом року досвід не дозволяє сподіватись, що одному з перших в Україні навчальних видань з освітнього права не властиві суттєві недоліки. Автор розуміє фрагментарність структури посібника та недосконалість його матеріалів. Під час відбору матеріалу для посібника внаслідок обмеженості його обсягу автор керувався не принципом повноти охоплення проблематики відповідної дисципліни, а прагненням відбити найбільш актуальні питання освітнього права та тенденції його становлення,

тому щиро буде вдячний за конструктивні зауваження, поради та пропозиції, надіслані за вищезазначеною адресою.

Посібник структурований за 7 темами, кожна з яких презентована наступними складовими.

Конспект відповідної лекції. Зауважимо, що в деяких ви-

падках назва лекції певним чином вужче назви теми, оскільки остання включає також семінарські заняття, питання яких висвітлені у матеріалах дистанційного курсу.

5

Додатковий матеріал до лекції, який не відокремлено в

самостійну структурну одиницю, а включено фрагментами до тексту лекції з відповідною позначкою.

Іноді такий додатковий матеріал представлено юридич-

ними казусами – яркими чи типовими прикладами судового розв’язання спорів у галузі освіти.

Запитання для самоконтролю та подальших роздумів.

Багато питань націлені на дивергентне гуманітарне мислення, тобто передбачають декілька вірних варіантів відповідей. Деякі з них не передбачають відповідей у тексті лекції та призначені для організації рефлексії.

Тестові завдання – з множинним вибором з однією вірною

відповіддю та завдання на співставлення. Номери вірних варіантів відповідей зазначені в кінці кожної теми. Відзначимо, що до дистанційного курсу включено значно більше завдань та методичні коментарі до кожної відповіді.

Загальні ресурси посібника (для усіх тем) включають:

Методичні рекомендації щодо вибору та виконання тема-

тики та форми індивідуальних навчально-дослідних за-

вдань

Предметний покажчик і глосарій з освітнього права, який включає деякі визначення основних понять курсу, як презентовані та і не презентовані у текстах лекцій. До кожної теми дистанційного курсу включено глосарій, який вільно редагується учасниками.

Бібліографічний перелік. До дистанційного курсу

включено повний перелік, який налічує понад 1000 джерел з проблем освіти, який постійно оновлюється. Дистанційний курс також містить «хрестоматію» – набір гіперпосилань на повнотекстові варіанти публікацій (з дориманням авторського права) в Інтернеті, а також відеотеку – мультимедійну колекцію відеоматеріалів.

Теми посібника мають доволі тісні міжпредметні зв’язки. Деякі з них слід відзначити окремо. Так, зміст теми 1 «Освіта як соціальний інститут. Право на освіту та його гарантії» пов’язано зі змістом дисципліни «Конституційне право України» та окремих спецкурсів (наприклад, «Права людини та їх забезпечення за умов суспільних змін»); зміст теми 2 «Поняття, предмет, метод та джерела освітнього права» тісно ґрунтується на теорії права; зміст теми 3 «Система, структура освіти України та статус основних суб’єктів освітніх правовідносин» та теми 4 «Державна політика в галузі освіти, її інструменти. Державно-громадське управління освітою» межує зі змістом дисципліни «Адміністративне право України»; зміст тем 5 та 6 перетинається зі змістом педагогічних дисциплін; зміст теми 7 «Засади правового регулювання коміторних правовідносин, суміжних з педагогічними правовідносинами та судове розв`язання спорів» має відношення до змісту дисциплін «Цивільне

6	Валєєв Р.Г. Освітнє право України

ВСТУПНА ЧАСТИНА.

право України», «Трудове право України» тощо. Тому в окремих випадках на початку теми наведені не лише основні поняття теми, але

йопорні міждисциплінарні поняття.

Унайзагальнішому вигляді ми можемо визначити наступні цілі навчальної дисципліни «Освітнє право України». Навчальна мета – ознайомлення з основними проблемами освітнього права як актуального напрямку сучасних наукових досліджень, засвоєння знань про суб’єктивне право на освіту, джерела освітнього законодавства, об’єктивне освітнє право, правовідносини з приводу освіти, систему та стан освіти в Україні. Розвиваюча мета – формування та тренінг якостей критичного мислення, розумових умінь та навичок, пізнавальної самостійності, комунікативної компетентності, спеціальної юридичної компетенції, інформаційної культури, рис психологічної усталеності, стимулювання самоактуалізації та самореалізації особистості студентів. Виховна мета – забезпечити усвідомлення значення освіти у житті окремої людини, суспільства та людства та ролі освітнього права як системи норм, що впливають на особистість протягом усього життя; сприяти розвитку готовності жити у відкритому толерантному суспільстві.

Наприкінці вступної частини відзначимо, що у тексті посібника виділення курсивом (у тому числі при цитуванні) здійснене автором посібника, крім спеціально обговорених випадків.

У навчальному виданні використані наступні скорочення: АРК – Автономна республіка Крим; ВНЗ – вищий навчальний заклад;

Держкомпідприємництва – Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

ЗМІ – засоби масової інформації;

ЗНО – зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досяг-

нень;

ЗУ – Закон України;

МОН – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки (який за часів незалежної України змінював назву: Міністерство освіти, Міністерство освіти і науки, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту);

КМУ – Кабінет Міністрів України; ОКР – освітньо-кваліфікаційний рівень.

7

ТЕМА 1. ОСВІТА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ. ПРАВО НА ОСВІТУ ТА ЙОГО ГАРАНТІЇ

План

I. Три основні значення поняття «освіта». Роль освіти у житті постіндустріального суспільства.

II.Історичний розвиток права на освіту на українських теренах.

III. Право на освіту в системі прав людини.

IV. Ознаки та складові права на освіту.

V.Гарантії права на освіту та принципи освітнього права.

Опорні міждисциплінарні поняття: постіндустріальне су-

спільство (інформаційна цивілізація); когнітивний соціум (суспільство знань); суб’єктивне юридичне право; негативні та позитивні права; свободи людини; права людини; права громадянина; культурні права людини; соціально-економічні права громадянина; покоління прав людини; складові суб’єктивного юридичного права; гарантії суб’єктивних прав та свобод.

Основні поняття: освіта як процес; освіта як результат (зміст, мета); освіта як сфера та система; освітня діяльність; діяльність викладання; діяльність учіння; функції освіти як соціального інституту; місце права на освіту в системі прав людини; право на освіту; ознаки права на освіту; складові права на освіту; гарантії права на освіту; принципи освітнього права; доступність освіти; безоплатність освіти; соціальний захист в галузі освіти; рівність доступу до освіти; вільність освіти; обов’язковість освіти; якість освіти.

І. Три основні значення поняття «освіта». Роль освіти у житті постіндустріального суспільства.

Поняття «освіта» постає полісемантичним багатозначним терміном як для сучасної науки, так і для чинного законодавства. Можна виокремити, принаймні, три значення поняття: під освітою ро-

зуміється сукупність нематеріальних благ (знань, умінь, переко-

нань, цінностей, навичок, компетенцій тощо) – тобто зміст, результат, здобуток людства, окремого суспільства чи окремої особи-

стості; освіта розуміється як процес здобуття та трансляції цих знань, цінностей тощо; освіта розуміється як спеціально створена система засобів, інституцій, призначених для зберігання, розвитку, передачі, надання, здобуття відповідних соціальних благ. Багато фахівців досліджували юридичне розуміння терміну «освіта», в першу чергу в контексті розуміння як процесу та як результату. Деякі дослідники наполягають на інших варіаціях трактувань терміну, але вони або цілком поглинаються зазначеною нами тріадою «мета- засоби-процес» (наприклад, розуміння освіти як рівня культури, як частини культури, як складової свідомості цілком відповідає значенню «результат»; розуміння освіти як функції держави та суспільства, як сегменту правового простору входить до розуміння освіти як системи), а деякі інтерпретації освіти виходять за межі зазна-

8	Валєєв Р.Г. Освітнє право України

ТЕМА 1. ОСВІТА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ. ПРАВО НА ОСВІТУ ТА ЙОГО ГАРАНТІЇ.

ченої тріади, проте не утворюють нової взаємопов’язаної системи – що ускладнює процедури порівняння та співставлення різних розумінь (освіта як інвестиція, як споживання, як послуга, як приватне благо, як суспільне благо, як явище, як цінність).

Рис. 1.1. Значення поняття «освіта»

У законодавстві України відображені різні розуміння освіти. Так, у преамбулі ЗУ «Про освіту» мова йде про освіту як результат для суспільства: «Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави» [курсив тут і далі мій – РВ]. У ст. 1 ЗУ «Про вищу освіту» (а також у проекті нового закону, підготовленого МОН та обговореним у листопаді 2010 року [91]), освіта розуміється як результат для особистості: «вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у ВНЗ в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації». Як результат для особистості освіта трактується й у ст. 1 ЗУ «Про позашкільну освіту» «позашкільна освіта – сукупність знань, умінь та навичок, що отримують вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах». Крім значення «результат», освіта як процес інтерпретується у ст. 3 ЗУ «Про загальну середню освіту»: «Загальна середня освіта – цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності». Стаття 4 ЗУ «Про дошкільну освіту» дошкільну освіту прямо називає «цілісним процесом». Розуміння освіти як системи заходів можна віднайти у ст. 3 ЗУ «Про професійно-технічну освіту», яка за визначенням є «комплексом педагогічних та організаційно-

9

управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури».

Відповідні висновки роблять й інші фахівці, зокрема С.Ф. Клепко (2010), який підкреслює, що «встановлене законодавством визначення загальної середньої освіти можна схарактеризувати як переважне «процесне», у якому «результатні» виходи процесу загальної середньої освіти лише декларативно вказані…» [203].

Освіта як результат (як мета), у свою чергу, може розумітися 1) як результат для людства у цілому, 2) як результат для окремого суспільства (держави), 3) як результат для окремої людини. Сутність останнього результату постає об’єктом дослідження пси- холого-педагогічної науки. Тривалий час радянська педагогіка мала на увазі комплекс знань, умінь, навичок. При цьому певним чином ігнорувався такий результат, як розвиток індивідуальності, розвиток здібностей людини. Також диференціювався результат навчання (власно, комплекс знань, умінь, навичок) та результат виховання, тобто комплекс цінностей, переконань, смислів, орієнтацій, норм тощо. У наш час, вслід за висновками західної психологопедагогічної науки фахівцями акцентується важливість компетенцій. Останні розуміються як локальна взаємопов’язана система декларативних знань (знати «що»), процедурних знань і вмінь (знати «як»), що дозволяють успішно здійснювати певний вид діяльності та усвідомлюється особистістю як власна компетентність. Таким чином, компонентами освіти як результату для особистості слід

визнати: знання, уміння, навички, здобуті компетенції, отриманий досвід певної діяльності, розвинуті здібності, сформовані переконання, цінності тощо.

Ці компоненти більшістю дослідників визнаються як нематеріальні блага, але фахівці (зокрема, С.В. Куров, 2010) нагадують основні ознаки нематеріальних благ: 1) невідчужуваність від носія та 2) неможливість вартісного вираження цінності, та роблять висновок, що складові освіти, хоча постають нематеріальними соціальними благами, проте мають вартісну цінність, «оскільки дають можливість зайняти певне місце на ринку праці та оцінюватися ним» [61]. Погоджуючись з цим висновком, відзначимо, що ця особливість не постає унікальною серед інших нематеріальних благ, оскільки, наприклад «ділова репутація» також оцінюється на ринку.

Освіта як процес диференціюється на процес викладання та процес учіння. Викладання передбачає цілеспрямовану діяльність педагогічних (науково-педагогічних, наукових) та інших працівників навчальних закладів (методичних, наукових установ), спрямовану на безпосереднє забезпечення діяльності учіння та здобуття змісту освіти (тобто засвоєнню/формуванню/розвитку знань, умінь, компетенцій, переконань, здібностей, цінностей тощо). Учіння – цілеспрямована діяльність здобувачів освіти, що забезпечується (підтримується) діяльністю педагогічних та інших працівників навчальних закладів (методичних, наукових установ) та спрямова-

10	Валєєв Р.Г. Освітнє право України