Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пособие glava_8u.doc
Скачиваний:
63
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
1.02 Mб
Скачать

Частина 3. Основні напрямки в практиці формування психічного здоров’я

Метою формування психічного здоров’я є гармонійна, могутня і стійка особистість, яка здатна до соціальної адаптації. В усьому діапазоні валеологічної діяльності процесу формування психіки надається особлива відповідальність, що пояснюється важливістю першого психічного досвіду. Перший психічний досвід – це своєрідна матриця, яка структурує подальше психічне життя індивіда і визначає наступну його поведінку в схожих ситуаціях. При цьому аналогічні психотравмуючі враження накопичуються, підсилюються і можуть створювати «ґрунт» для формування негативної складової того чи іншого типу характеру.

Основні напрямки в практиці формування психічного здоров’я такі:

  1. Своєчасна профілактика дитячої нервовості.

  2. Усунення факторів ризику для психічного розвитку дитини.

  3. Формування цілісного характеру (у межах природних даних) за рахунок максимального розкриття психічного потенціалу дитини.

  4. Своєчасна правильна психічна адаптація дитини до соціуму за рахунок здорової психоекології в родині, школі, в інших дитячих середовищах.

  5. Гармонізація психосоціального розвитку дитини, особливо в кризові періоди.

  6. Підвищення компетентності батьків, вихователів, педагогів щодо формування психічного здоров’я.

Розділ 8. Дитяча нервовість та її профілактика

Любов не вимагає нагороди,

вона сама по собі є джерелом щастя.

Г.Р. ХАГГАРД

1. Вступ

Нервові діти – проблема непроста і надзвичайно актуальна для батьків й фахівців. Поняття «нервовість» – досить широке. До нього відносять надмірну збудливість, дратівливість, плаксивість, вразливість, порушення сну; однак найголовніший негатив нервовості – обтяжливе переживання дитиною почуття власної неспроможності. Одна дитина народжується нервовою, інша такою стає. Існує і категорія проблемних дітей, тобто дітей з несприятливими рисами характеру, які утруднюють адаптацію дитини до життя. Якщо нервова дитина завжди проблемна, то проблемна – не завжди нервова, хоча нервовість нерідко загрожує і їй.

Які ж причини дитячої нервовості?

2. Причини дитячої нервовості

Дитяча нервовість зумовлена як біологічними, так і мікросоціальними причинами, але частіше за все – їх поєднанням.

Біологічні причини – травматичні, інфекційні, токсичні й інші шкідливі впливи на дитячий організм, який формується, при заплідненні, в період вагітності, пологів, у перші місяці або роки життя, а також несприятлива спадковість.

До мікросоціальних причин відносять негативні переживання жінки в період вагітності і в перші місяці після народження дитини, особистісні властивості батьків, негармонійну сім’ю, неправильне виховання й несприятливі умови життя дитини. Часто мікросоціальні причини настільки тісно пов’язані з біологічними, що їх важко розрізнити.

Психічне здоров’я людини великою мірою залежить від порівняно короткого періоду з моменту запліднення до першого галасу новонародженого.

Як відомо, дитячий організм найбільш інтенсивно формується у перші 3-4 міс. внутрішньоутробного розвитку. Так, у період від 3 до 9 тижнів формується серце; від 5 до 9 – верхні й нижні кінцівки; від 8 до 12 – обличчя, очі, вуха, ніс; від 5 до 16 – нирки. У перші 3-4 міс. вагітності активно формується й нервова система. Якщо в цей період жінка хворіла на грип, краснуху, інфекційний гепатит, то з’являється висока ймовірність виникнення вроджених малих аномалій розвитку: низьке стояння повік, асиметрія очних щілин, неправильна форма зіниць, порушення форми черепа, сплющення потилиці, деформація грудної клітки, надмірне оволосіння, гемангіоми і т. д. Зовнішні аномалії розвитку можуть свідчити про наявність невиявлених внутрішніх аномалій, які обтяжують розвиток інтелекту, емоційності, зору, слуху і т. д. При малих аномаліях розвитку потрібно передбачувати нервовість дитини у майбутньому.

Жінка, яка курить, повинна знати, що куріння завдає реальну небезпеку для здоров’я та інтелекту майбутньої дитини. Навіть епізодичне вживання цигарок вагітною жінкою створює певний ризик виникнення малих аномалій розвитку з усіма наслідками, які випливають із цього.

Якщо вагітність супроводжувалася ускладненнями і дитина народилася слабкою, то можуть виникнути серйозні затримки психосоціального розвитку дитини не тільки в період народжуваності але й надалі.

Слабка дитина завжди неспокійна, у неї поганий апетит, вона повільно набирає вагу. Батьки, природно, приділяють їй більше уваги, ніж іншим дітям; вона користується певними поблажками і дуже швидко починає вловлювати особливе до себе ставлення. В результаті, вже з першого року життя у такої дитини формується проблемний характер – малюк, будучи зміцнілим, залишається, як і раніше, не в міру вимогливим, вередливим. Скажімо, він і хоче їсти, але спочатку пожметься, похникає. Кожну дрібницю, він виконує не просто, а з претензією. Батьки стривожені, а дитина досягла бажаного: вона знову в центрі уваги так формується егоїстичність, істеричність.

Сумніви жінки з приводу доцільності народження дитини також негативно відбиваються на розвитку плода і є реальною загрозою виникнення у майбутньому дитячої нервовості.

Наведемотипові ситуації під час вагітності, які можуть спричинити у майбутньому дитячу нервовість.

1. Жінка вагітна, але внутрішньо не готова до материнства, незріла, егоїстична, сама ще грає у сім’ї роль дитини. Природно, малюк внесе в її життя зайві турботи і просто буде їй конкурентом.

2. Жінка вагітна, з радістю повідомила про це чоловіка, а він категорично проти народження дитини. Вирішила: «Буду народжувати». Але вагітність сприйнята конфліктно, і похмура тінь невдоволення вже лягла на дитину. Пізніше батько полюбить дитину, полюбить дитину і свекруха, яка нервувала невістку в період вагітності сварками і докорами. Однак зло здійснилося – у сім’ї росте невропатична, проблемне дитина.

Відомо, що діти, які народилися у гармонійній сім’ї, впевнені в собі й оптимістичні.

Гармонійна сім’я сприяє формуванню у дитини свого роду «психологічного імунітету» до несприятливих впливів середовища. Навіть психічні розлади у дітей, які виховуються у гармонійній сім’ї, скоріше і більш якісно компенсуються.

У гармонійній сім’ї дорослі і діти люблять одне одного безумовно, їхні сімейні ролі взаємодоповнюються, члени сім’ї не ігнорують своїх обов’язків і кожний виконує свої функції. У гармонійній сім’ї відсутні стійкі підгрупи (наприклад, об’єднання матері з сином проти батька або дочки з батьком проти матері). Гармонійна сім’я не ізолює себе від суспільства і не протиставляє себе йому.

Негармонійна сім’я відрізняється від гармонійної порушенням внутрішніх функціональних відносин й характеризується тим, що один з батьків займає надзвичайне, домінуюче положення, а інший – дуже залежне. Інтереси одних членів сім’ї задовольняються за рахунок інших, або один з членів сім’ї ігнорує свою роль і покладає свої обов’язки на іншого. Відсутнє справжнє партнерство. Негармонійна сім’я є головним чинником неправильного виховання дитини, головною передумовою дитячої нервовості.

Виникненню дитячої нервовості сприяють такі особистісні властивості батьків як сенситивність і гіперсоціальність.

Під сенситивністю розуміється підвищена емоційна чутливість, вразливість, образливість, схильність до коливань настрою, а під гіперсоціальністюзагострене почуття відповідальності, обов’язку, трудність компромісів. Контрастне поєднання сенситивності і гіперсоціальності означає наявність внутрішньої суперечності між почуттям і обов’язком, яка сприяє виникненню у дорослої людини морально-етичного конфлікту. Така людина внутрішньо не вільна, що виявляється у захисному характері поведінки, частіше за все – у відсутності відвертості, безпосередності, невимушеності в спілкуванні.

Вищеназвані якості характеру батьків – серйозна перешкода в становленні самостійності дитини, що часто призводить до виникнення дитячої нервовості.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]