Наочні методи навчання

Наочні методи навчання

Наочні методи навчання умовно можна поділити на дві великі групи: методи ілюстрацій і демонстрацій.

Метод ілюстрацій передбачає показ учням ілюстративних посібників: плакатів, карт, зарисовок на дошці, картин, портретів учених і пр.

Метод демонстрацій зазвичай пов'язаний з демонстрацією приладів, дослідів, технічних установок, різного роду препаратів. До демонстраційним методів відносять також показ кінофільмів та діафільмів. Такий підрозділ засобів наочності на ілюстративні і демонстраційні історично склалося в практиці викладання. Воно не виключає можливості віднесення окремих засобів наочності як до групи ілюстративних, так і демонстраційних методів. Це стосується, наприклад, показу ілюстрацій через епідіаскоп або кодоскоп.

В ході застосування наочних методів використовуються прийоми: показу, забезпечення кращої видимості (екран, підфарбовування, подсвет, підйомні пристосування і ін.), Обговорення результатів проведених спостережень, демонстрацій і пр.

В останні роки практика збагатилася цілою низкою нових засобів наочності. Були створені нові, більш барвисті географічні карти з пластмасовим покриттям, альбоми ілюстрацій з історії, літератури, географічні атласи з фотографіями, здійсненими з супутників. В практику навчання увійшли апарати ЛЕТІ, кодоскопи, що дозволяють в денний час без затемнення класу показувати малюнки, схеми, креслення, виготовлені вчителем на прозорій плівці. На уроках стали застосовуватися замальовки на аркушах ватману за допомогою широких фломастерів, що дозволяють розкривати динаміку досліджуваного явища, поступово ілюструючи один за одним всі необхідні його етапи. Нарешті, в багатьох школах обладнані екрани денного кіно, коли кіноапарат встановлюється в лаборантської кімнаті, демонструє фільм на матове скло, вміщене над класною дошкою. Всі ці кошти знайшли особливо широке застосування в умовах кабінетної системи навчання.

Сучасна дидактика вимагає найбільш раціональних варіантів застосування засобів наочності, що дозволяють досягти більшого освітнього та виховного ефекту. Вона орієнтує педагогів на таке застосування наочних методів навчання, щоб одночасно мати можливість розвивати і абстрактне мислення учнів.

Застосування методу демонстрації навчального кіно стало досить звичайним явищем в практиці навчання. У всіх містах і великих районах створені фільмотеки, які за заявками викладачів надсилають необхідний фільм. Перелік основних навчальних фільмів знайшов тепер відображення в шкільних програмах, що значно полегшує вибір їх вчителями. В навчальному процесі застосовують як повні фільми по темі, так і кінофрагменти і кинокольцовки. Кінофрагменти присвячуються окремих питань відповідної теми. Кинокольцовки зазвичай демонструють замкнуті процеси, наприклад процес роботи моделі двигуна внутрішнього згоряння, процес зльоту, польоту і посадки літака і т. П. Практика показує, що при вивченні нової теми особливо корисні кінофрагменти і кинокольцовки. Для закріплення всієї теми ефективно використовуються повні фільми по темі. Звичайно, можливий варіант фрагментарного застосування повних фільмів під час вивчення нової теми, що й намагаються робити багато вчителів.

При підготовці до використання фільму в навчальному процесі викладач повинен попередньо переглянути його, скласти основні питання, які будуть ставитися перед учнями по ходу демонстрації, вичленувати фрагменти, які будуть показані у відповідний момент уроку. Корисно намітити місця, де будуть дані репліки, що акцентують увагу на найголовнішому. Нарешті, треба намітити і план заключній бесіди по фільму.

Використання навчального телебачення. Новим наочним методом, який прийшов в школу в останнє десятиліття, є масове використання навчального телебачення. Для середньої школи, технічних училищ і вузів створені численні навчальні телефільми, а також ведуться навчальні телепередачі. Програми майбутніх передач Центрального телебачення публікуються в «Учительській газеті», розмножуються інститутами удосконалення вчителів і доводяться до вчителів. З урахуванням цього в школах складають розклад навчальних занять і передбачають проведення їх у відповідних кабінетах.

Розширення застосування телебачення будуть сприяти відеомагнітофони, що дозволяють записати телепередачу і повторити її для з'ясування виниклих труднощів і поглиблення сприйняття досліджуваних питань. Зараз завершено конструювання дешевших відеомагнітофонів, які стануть доступними кожній школі.

Зв'язок наочних і словесних методів

Особливістю наочних методів навчання є те, що вони обов'язково передбачають у тому мірою поєднання їх зі словесними методами. Тісний взаємозв'язок слова і наочності випливає з того, що діалектичний шлях пізнання об'єктивної реальності припускає застосування в єдності живого споглядання, абстрактного мислення і практики. Вчення І. П. Павлова про першу і другу сигнальні системи показує, що при пізнанні явищ дійсності вони повинні застосовуватися у взаємозв'язку. Сприйняття через першу сигнальну систему повинно органічно зливатися з оперированием словом, з активним функціонуванням другої сигнальної системи.

Л. В. Занкова було вивчено кілька основних форм поєднання слова і наочності: при посередництві слова вчитель керує спостереженням, яке здійснюється учнями, а знання про вигляд об'єкта, його безпосередньо сприйманих властивостях і відносинах учні витягують з самого наочного об'єкта в процесі спостережень;

при посередництві слова вчитель на підставі здійсненого школярами спостереження наочних об'єктів і на базі наявних у них знань веде учнів до осмислення і формуванню таких зв'язків у явищах, які не можуть бути Виглядівши в процесі сприйняття;

відомості про вигляд об'єкта, про його безпосередньо сприймаються властивості і відносинах учні отримують з словесних повідомлень педагога, а наочні засоби служать підтвердженням або конкретизацією словесних повідомлень;

вирушаючи від здійснюваного школярами спостереження наочного об'єкта, педагог повідомляє про такі зв'язки між явищами, які безпосередньо не сприймаються учнями, або робить висновок, об'єднує, узагальнює окремі дані. Таким чином, існують різноманітні форми зв'язку слова і наочності. Віддати якимось з них повну перевагу було б помилковим, оскільки залежно від особливостей завдань навчання, змісту теми, характеру наявних наочних засобів, а також рівня підготовленості учнів необхідно в кожному конкретному випадку обирати їх найбільш раціональне поєднання.

Умови ефективного застосування наочності

Є кілька методичних умов, виконання яких забезпечує успішне використання наочних засобів навчання: 1) гарне обозрение, яке досягається шляхом застосування відповідних фарб при виготовленні підйомних столиків, екранів підсвічування, рейтерів, покажчиків і пр .; 2) чітке виділення головного, основного при показі ілюстрацій, так як вони часом містять і відволікаючі моменти; 3) детальний продумування пояснень (ввідних, по ходу показу і заключних), необхідних для з'ясування сутності демонстраційних явищ, а також для узагальнення засвоєної навчальної інформації; 4) залучення самих учнів до знаходження бажаної інформації в наочному посібнику або демонстраційному пристрої, постановка перед ними проблемних завдань наочного характеру.

В умовах демонстрації хімічних, фізичних та інших технічних установок необхідно суворо дотримуватися правил техніки безпеки, які чітко визначені відповідними інструктивними документами. Практичні методи навчання охоплюють досить широкий діапазон різних видів діяльності учнів. Під час використання практичних методів застосовуються прийоми: постановки завдання, планування його виконання, управління процесом виконання, оперативного стимулювання, регулювання та контролю, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, корригирования навчання для повного досягнення мети.

До практичних методів відносять письмові вправи - ​​виконання завдань по рідному і іноземному мовам, математики та інших предметів. В ході вправ учень застосовує на практиці отримані теоретичні знання. Одним з конкретних видів тренувальних вправ є коментовані вправи, при виконанні яких учень більш активно осмислює майбутні дії, подумки чи вголос промовляє, коментує майбутні операції. Коментування дій допомагає вчителю виявляти типові помилки, вносити корективи в дії учнів.

Другу велику групу практичних методів складають лабораторні досліди. В останні десятиліття в шкільну практику міцно увійшли фронтальні лабораторні роботи, навчальні практикуми з фізики, хімії, біології та інших предметів. Все ширше проникають в шкільне життя фронтальні досліди і спостереження, які в порівнянні з фронтальними лабораторними роботами займають не цілий урок, а лише невелику його частину і служать вступними вправами, які підводять до засвоєнню теоретичної частини нової теми.

До практичних методів відноситься також виконання трудових завдань в майстернях, навчально-виробничих цехах, учнівських бригадах. Ці завдання можуть носити навчально-тренувальний характер. До них відносяться всі роботи в навчальних майстернях з відпрацювання умінь працювати з папером, картоном, деревом, металом, користуватися різними інструментами, керувати верстатами та механізмами, працювати з наборами типу «Конструктор». Застосовуються методи навчання, при яких учні виконують виробничі завдання підприємств.

До практичних методів відносять також вправи, що їх учнями із звукозаписною і звуковідтворювальною апаратурою. Особливий вид практичних методів навчання становлять заняття з навчальними машинами, з машинами-тренажерами і репетиторами. Ці машини припускають зазвичай програмування навчального матеріалу, підрозділ його на дози, підбір контрольних питань по кожній дозі, підкріплення відповіді або постановку нових навідних запитань.

Практичні методи застосовуються в тісному поєднанні зі словесними та наочними методами навчання, так як практичній роботі по виконанню вправи, досвіду, трудової операції повинно передувати інструктивний пояснення педагога. Словесні пояснення і показ ілюстрацій зазвичай супроводжують і сам процес виконання вправ, а також завершують аналіз його результатів.