Тема 1_3_СІД

Тема 1. Історична хронологія (4 год.)

Заняття 1. Календар на Україні (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів з різними типами календарів, що

використовувались на Україні в минулому та побутують сьогодні.

План:

1. Типи календарних циклів та принципи їх побудови.

а) одиниці обчислювання часу /доба, тиждень, місяць, рік/;

б) місячний, сонячний, місячно-сонячний календарі.

2. Календар східних слов’ян до прийняття християнства.

3. Юліанський календар та особливості його використання на Україні (Х – ХХ ст.).

4. Григоріанський календар та особливості його використання на Україні (ХVІ – ХХ ст.).

Література:

Основна:

Білоус Л.М. Час і календар. – К., 1960.

Володомонов Н.В. Календарь: прошлое, настоящее, будуще. – М., 1987.

Ермолаев И.П. Историческая хронология. – Казань, 1980.

Каменцева Е.И. Хронология. – М., 1967; М., 1982.

Клімішин І.А. Календар природи і людини. – Львів, 1975.

Климишин И.А. Календарь и хронология. – М., 1985; М., 1990.

Кобрин В.Б., Леонтьева Г.А., Шорин П.Л. Вспомогательные исторические дисциплины. – М., 1984.

Перхрест О.Г. Історична хронологія. – Черкаси, 1999.

Пронштейн А.П., Кияшко В.Я. Хронология. – М., 1981.

Селешников С.И. История календаря и хронология. – М.,1972

Хронологія історична // Спеціальні історичні дисципліни:довідник. – К., 2008.

Стрельський В.І., Титаренко П.Г. Історія календаря. – К., 1975.

Титаренко П.Г. Походження і розвиток календаря. – К., 1968.

Хренов Л.С., Голуб И.Я. Время и календарь

Шур Я.И. Когда: Рассказы о календаре. – М., 1968.

Додаткова:

Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – М., 1963.

Бикерман Е. Хронология древнего мира. – М., 1975.

Гусев В.Е. О реконструкции праславянскього календаря // Советская этнография. – № 6. – 1978.

Заремба. С.З. 400-річчя Григоріанського календаря // УІЖ. – № 10. – 1982.

Кись Я.П. Хронологія писемних пам’яток західноукраїнських земель в ХІV – ХVІІ ст. // Історичні джерела та їх використання. – Вип. 1. – 1964.

Леонтьева Г.А. Палеография, хронология, археография, геральдика. – М., 2000.

Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М.,1981. – С. 318 – 328.

Его же. Календарь древних славян // Сквозь века. – М., 1986.

Моисеева Н. Время в нас и время вне нас. – Л., 1991.

Титаренко П.Г. Історія календаря в Росії і на Україні в зв’язку з загальною історією календаря. – К., 1972.

Методичні рекомендації: відповідаючи на перше питання, необхідно охарактеризувати астрономічну основу та принципи обчислювання одиниць часу у календарних циклах. Потрібно звернути увагу на зміни в обліку часу, що були зумовлені запровадженням християнства. Необхідно враховувати, що з ХІV ст. до 1654 р. в різних регіонах країни паралельно використовувались декілька календарних стилів, побутували водночас Юліанський і Григоріанський календарі.

Контрольні питання:

1. До якого циклічного типу можна віднести календар східних слов’ян?

2. Якими були особливості використання Юліанського календаря у Київський Русі?

3. Коли на Україні був запроваджений Григоріанський календар?

4. Які штучні одиниці обчислювання часу використовуються у наш час?

Заняття 2. Прикладна хронологія (2 год.)

Практична робота

Мета заняття: ознайомити студентів з головними прийомами переведення дат та їх уточнення.

Орієнтовні завдання практичної роботи:

1. Вирахувати індикт заданого року¹.

2. Перевести заданий рік в еру Діоклетіана.

3. Вирахувати дату православної Пасхи в заданий рік за юліанським календарем.

4. Вирахувати, на яке число григоріанського календаря припадає дата православної Пасхи.

5. Вирахувати, на який день тижня припадає 1 січня та 1 липня заданого року за григоріанським календарем.

Питання для підготовки до практичної роботи:

1. Елементи датування та система переводу дат.

а) ера (поняття ери та найбільш поширені її варіанти: ера Діоклетіана, ера створення світу, ера від Різдва Христова) та засоби переводу дат із однієї ери в іньшу.

б) календарний стиль: визначення початку року, новий (григоріанський) та старий (юліанський) стиль.

2. Датування за церковними святами:

а) свята, що не переходять;

б) свята, що переходять (встановлення дати Пасхи).

3. Датування подій за вказівкою на день тижня та індикт.

Література:

Бикерман Э. Хронология древнего мира. – М., 1975.

Ермолаев И.П. Историческая хронология. – Казань, 1980.

Казанцева Е.И. Хронология. – М., 1967.

Климишин Н.А. Календарь и хронология. – М., 1985.

Моисеева И. Время в нас и время вне нас. – Л., 1991.

Перехрест О.Г. Історична хронологія. – Черкаси, 1999.

Селешников С.И. История календаря и хронология. – М., 1970.

Его же. История календаря и хронология. – М., 1977.

Шур Я.И. Когда: рассказы о календаре. – М., 1968.

Методичні рекомендації: під час підготовки потрібно звернути увагу на визначення окремих елементів датування, на механізми переведення та уточнення дат, що застосовуються у кожному із зазначених випадків. До заняття потрібно опанувати прийоми використання відповідних хронологічних таблиць та формул, вміщених у спеціалізованих підручниках з хронології.

Контрольні питання:

1. Чому еру від Різдва Христового вважають умовною?

2. Чому католицька та православна церква святкують релігійні свята в різні календарні числа?

3. Чому кожного року не повторюється співвідношення календарних чисел та днів тижня?

4. Чому християнська церква щороку відзначає свято Пасхи в різні календарні числа?

Тема 2. Палеографія України (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів з різними видами палеографічних пам’яток України та їх особливостями, відповідною науковою термінологією, прийомами зовнішньої характеристики писемних пам’яток.

План:

1. Походження слов’янської писемності, слов’янські абетки.

2. Палеографічні пам’ятки Х – ХІІІ ст. (графіті; книжкове

мистецтво; устав як тип писемності; зовнішні ознаки рукописів).

3. Мистецтво рукописної книги на Україні ХІV – ХVІІ ст. (півустав як тип писемності; зовнішні ознаки рукописів).

4. Український скоропис ХV – ХVІІ ст. (поняття про актові пам’ятки; скоропис як тип писемності; зовнішні ознаки рукописів).

Література:

Основна:

Айлатов Г.Н. , Иванов А.Г. Русская палеография. – М., 2003.

Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. – К., 1963.

Епіграфіка; Палеографія // Спеціальні історичні дисципліни: довідник. – К., 2008.

Запасько Я.П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги. – К., 1958; К., 1960.

Запасько Я.П. Ошатність української рукописної книги. – Львів, 1998.

Карский Славяно-кирилловская палеография. – М., 1979.

Кісь Я.П. Палеографія. – Львів, 1974.

Кобрин В.Б., Леонтьева Г.А., Шорин П.Л. Вспомогательные исторические дисциплины. – М., 1984.

Муравьев А.В. Русская палеография. – М., 1975.

Николаева А.Т. Русская палеография. – М., 1980.

Свирин А.И. Искусство книги Древней Руси ХІ – ХVІІ вв. – М., 1964.

Тихомиров Н.Н., Муравьев В.В. Русская палеография. – М., 1966; М., 1982.

Утевська П.В. Невмирущі знаки. – К., 1981.

Черепнин А.В. Русская палеография. – М., 1956.

Щепкин В.И. Русская палеография. – М., 1967.

Додаткова:

Білодід О. Євангеліє, на якому присягають президенти // Україна. – 1994. – № 14. – С. 2-4.

Боровський Я.Є. Біля джерел слов’янської писемності // Археологія. – 1992. – № 2.

Бражник І. Нове життя реліквії // Кур‘єр ЮНЕСКО . – 1992. – № 9-10. – С. 80-81.

Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. – К., 1998.

Висоцький С.О. Про що розповідають давні стіни. – К., 1978.

Висоцький С.О. Київська писемна школа Х – ХІІ ст. (до історії української писемності) – Львів, К., Нью-Йорк, 1998.

Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской. – К., 1966.

Высоцкий С.А. Киевские графити ХІ –ХVІІ вв. – К., 1985.

Глухов А.Г. Звучат лишь письмена. – М., 1981.

Його ж. Русские книжники. – М., 1987.

Истрин В.А. 1100 лет славянской письменности. – М., 1981.

Киянський Д. Быть или не быть Пересопницкому Евангелию // Наша республика. – 1996. – № 45-46. – С. 7-9.

Леонтьева Г.А. Палеография, хронология, археография, геральдика. – М., 2000.

Медынцева А.А. Грамотность женщин на Руси ХІ – ХІІІ вв. поданным этнографии / «Слово о полку Игореве» и его время. – М., 1985. – С. 218-225.

Монгайт А.Л. Надпись на кмне. – М., 1969.

Мацюк О.Я. Папір та філіграні на українських землях (ХІV – поч. ХХ ст.). – К., 1974.

Мацюк О.Я. Історія українського паперу. – К., 1994.

Немчук В.В.Київські глаголичні листки – найдавніша пам’ятка слов’янської писемності. – К., 1983.

Його ж. Берестяні грамоти в Україні // Мовознавство. – 1992. – № 6. – С. 11 – 14.

Панашенко В.В. Палеографія Українського скоропису другої половини ХVІІ ст. – К., 1974.

Рыбаков Б.А. Русская эпиграфика Х – ХІV вв. // Из истории культуры Древней Руси. – М., 1984.

Рождественская Т. Древнерусская эпиграфика. – СПб., 1991.

Свешников І.К. Звенигородські грамоти на бересті // Дзвін. – 1990. – № 6. – С. 127 – 131.

Чепіга І. Пересопницьке Євангеліє // Наука і культура України. – К., 1990. – С. 190-195.

Янин В.Л. Берестяная почта столетий. – М., 1974.

Методичні рекомендації: під час підготовки до семінарських занять потрібно дати загальну характеристику зовнішніх ознак (матеріал, графіка написання, оформлення) кожної зазначеної групи пам’яток, навести конкретні приклади. Необхідно звернути увагу на відповідну наукову термінологію, що використовується для опису палеографічних пам’яток.

Контрольні питання:

1. Які є докази існування писемності у східних слов’ян до прийняття християнства?

2. Чи знахдили на Україні берестяні грамоти?

3. Де та коли створене Пересопницьке Євангеліє?

4. Коли на Україні припиняється створення рукописних книг?

1 Дата року для здійснення розрахунків визначається на практичному занятті, для кожного студента – індивідуально.