Схема аналізу складносурядного речення

1. Записати речення.

2. Виділити граматичні основи.

3. Пронумерувати предикативні частини.

4. Підкреслити другорядні члени речення.

5. Накреслити структурну схему складного речення.

6. Дати загальну характеристику складносурядного речення:

а) речення складне;

б) сполучникове;

в) складносурядне;

г) тип за кількістю предикативних частин: елементарне, неелементарне;

ґ) тип за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне;

д) тип за інтонуванням: окличне, неокличне;

є) зі скількох частин складається;

є) перша частина (назвати), друга (назвати) і т.д.;

ж) засоби вираження змістових і граматичних відношень між части­нами: сполучники, інтонація, співвідношення видо-часових і способових форм предикатів, лексичне наповнення, порядок частин;

з) вид складносурядного речення: єднальне, зіставно-протиставне, розділове, градаційне, приєднувальне, пояснювальне;

и) семантико-синтаксичні відношення між частинами: для єднальних речень - власне єднальні (одночасності або часової послідовності дій, станів чи явищ), причиново-наслідкові, умовно-наслідкові, висновкові, перелічувальні; для зіставно-протиставних - обмежувальні, зіставні, протиставні, перелічувальні; для розділових речень - чергування, взаємовиключення;

і) порядок розташування частин: фіксований, вільний;

ї) структура: відкрита, закрита.

7. Аналіз першої предикативної частини за схемою розбору простого речення.

8. Пунктуація.

Схема аналізу складнопідрядного речення з однією підрядною частиною

1. Записати речення.

2. Виділити граматичні основи.

3. Пронумерувати предикативні частини.

4. Підкреслити другорядні члени речення.

5. Накреслити структурну схему.

6. Дати загальну характеристику складнопідрядного речення:

а) речення складне;

б) сполучникове;

в) складнопідрядне;

г) тип за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне;

ґ) тип за інтонуванням: окличне, неокличне;

д) головна частина (вказати);

є) підрядна частина (зазначити);

є) тип за структурними особливостями: розчленованої або нерозчленованої структури (підрядна частина відноситься до всієї головної або до певного члена в ній);

ж) засоби зв'язку підрядної частини з головною: сполучники, сполучні слова, сполучні комплекси, співвідносні слова, інтонація, видо-часові та способові форми предикатів, лексичне наповнення предикативних частин, порядок частин;

з) на яке запитання відповідає підрядна частина;

и) висновок про її семантико-структурний вид: означальна (власне означальна чи займенниково-означальна), з'ясувальна, обставинна (способу дії, міри та ступеня, порівняльна, часу, умови, місця, мети, причини, наслідку, допустова, супровідна, пояснювальна);

і) позиція підрядної частини щодо головної;

ї) порядок розташування частин: фіксований, вільний.

7. Аналіз головної частини речення за схемою розбору простого речення.

8. Пунктуація.

Схема аналізу складнопідрядного речення з кількома підрядними частинами

1. Записати речення.

2. Виділити граматичні основи.

3. Пронумерувати предикативні частини.

4. Підкреслити другорядні члени речення.

5. Накреслити структурну схему.

6. Дати загальну характеристику складнопідрядного речення:

а) речення складне;

б) сполучникове;

в) складнопідрядне, з кількома, а саме з ... (назвати кількість), підрядни­ми частинами;

г) тип за метою висловлювання: розповідне, спонукальне, питальне;

ґ) тип за інтонуванням: окличне, неокличне;

д) головна частина (вказати);

є) перша підрядна (назвати), друга підрядна (назвати) тощо; є) характеристика кожної підрядної частини в такій послідовності:

- до якої частини відноситься перша підрядна,

- що в ній пояснює (конкретне слово чи всю частину в цілому),

- якими сполучними засобами приєднується до головної (сполучником, сполучним словом, сполучним комплексом, інтонацією, лексичним наповнен­ням, видо-часовим співвідношенням предикатів),

- на яке запитання відповідає,

- місце підрядної частини щодо головної для неї: препозиція, інтер-позиція, постпозиція;

- висновок про її семантико-структурний вид (означальна (власне означальна чи займенниково-означальна), з'ясувальна, обставинна (способу дії, міри та ступеня, порівняльна, часу, умови, місця, мети, причини, наслідку, допустова, супровідна, пояснювальна));

ж) характеристика другої і наступних підрядних частин у тій же послідовності;

з) висновок про вид складнопідрядного речення за характером синтак­сичного зв'язку підрядних компонентів з головними та між собою: з однорідною, неоднорідною (різночленною, причленною) супідрядністю, з послідовною підрядністю чи речення комбінованого виду.

7. Порядок розташування частин.

8. Аналіз головної частини складнопідрядного речення за схемою розбо­ру формально простого речення.

9. Пунктуація.

Схема аналізу складного безсполучникового речення

1. Записати речення.

2. Виділити граматичні основи.

3. Пронумерувати предикативні частини.

4. Підкреслити другорядні члени речення.

5. Накреслити структурну схему.

6. Дати загальну характеристику складного безсполучникового речення:

а) речення складне;

б) безсполучникове;

в) тип за кількістю предикативних частин: елементарне, неелементарне;

г) тип за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне; ґ) тип за інтонуванням: окличне, неокличне;

д) із скількох частин складається;

є) перша частина (прочитати), друга (прочитати) і т.д.;

є) тип за структурними особливостями: з однотипними чи різнотипними частинами;

ж) семантико-синтаксичні відношеннями між частинами: для речень з однотипними частинами - відношення єднальні (частини виражають одночасність або послідовність дій, станів), перелічувальні, зіставні, протиставні; для речень із різнотипними частинами - відношення причиново-наслідкові, наслідкові, умовні, часові, допустові, пояснювальні (пояснювально-з'ясувальні, пояснювально-означальні, пояснювально-причинові, пояснювально-способові, пояснювально-приєднувальні), порівняльні, із цільовим значенням;

з) засоби вираження семантико-синтаксичного зв'язку між частинами: інтонація (переліку, зіставлення, пояснення, обумовлення), лексико-семантичне наповнення частин, анафоричні слова, видо-часові й способові форми предикатів, порядок частин;

и) порядок частин: вільний, фіксований;

і) структура: закрита, відкрита.

7. Аналіз першої предикативної частини за схемою розбору формально простого речення.

8. Пунктуація.

Схема аналізу складного речення з різними типами зв'язку

1. Записати речення.

2. Виділити граматичні основи.

3. Пронумерувати предикативні частини.

4. Підкреслити другорядні члени речення.

5. Накреслити структурну схему.

6. Дати загальну характеристику складної синтаксичної конструкції:

а) речення складне;

б) тип за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне;

в) тип за інтонуванням: окличне, неокличне;

г) із скількох частин складається;

ґ) перша частина (назвати), друга (назвати) тощо;

д) назвати типи синтаксичного зв'язку між предикативними частинами: безсполучниковий, сполучниковий (сурядний, підрядний);

є) дати характеристику засобів зв'язку між частинами: сполучники су­рядності, сполучники й сполучні слова підрядності, співвідносні слова, лексико-семантичне наповнення частин, співвіднесеність видо-часових і способових форм предикатів,

є) визначити характер семантико-синтаксичних відношень між части­нами при сурядному або безсполучниковому зв'язку;

ж) при сполучниковому підрядному зв'язку з'ясувати тип підрядної частини за семантичними ознаками;

з) назвати тип підрядності (однорідна, неоднорідна (причленна, різно-членна) супідрядність, послідовна, комбінована підрядність) у реченні з кіль­кома підрядними частинами;

и) висновок про різновид речення з різними типами зв'язку.

7. Аналіз найпершої незалежної предикативної частини складного речен­ня за схемою розбору формально простого речення.