Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 1.docx
Скачиваний:
68
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
1.82 Mб
Скачать

Тема 1 вступ у психологію фізичного виховання і спорту

  1. Опишіть основні етапи становлення вітчизняної психології фізичної культури і спорту:

Етап

характеристика

Етап зародження

Характеризується реалізацією методологічних та експериментальних можливостей, які запозичені з загальної психології. У перших працях, які заклали основи становлення спортивної психології, чітко прослідковується прагнення до опису особливостей спортивної діяльності з позицій досягнень загальної психології. До того ж основний акцент було зроблено на описуванні складності спортивних дій в емоційному, вольовому та пізнавальному плані. Дещо пізніше почалось вивчення психічних явищ спортивної діяльності: перед-стартові та стартові психічні стани, психотренінг; специфіка сенсомоторного реагування, автоматизація рухових навичок. Розпочато вивчення психологічної специ-фіки деяких видів спорту. Унаслідок цього сформувались дві школи психологів спорту: московська та санкт-петербургська (ленінградська), які очолювали відповідно П.А. Рудик та А.Ц. Пуні.

Етап становлення

Цей етап може бути охарактеризований намаганням її діячів до забезпечення практики спортивної діяльності. Розроблялось широке коло питань, які спрямовані на впровадження психологічних досягнень у культуру підготовки спортсменів та команд, де поряд із загальнофізичною, спеціальною, технічною, тактичною була б особливо виділена психологічна підготовка. В руслі цієї ідеї були визначені психологічні основи фізичної, технічної, тактичної підготовки, особливості досягнення тренованості, спортивної форми, готовності до змагання, а також психологічні передумови успішності змагальної діяльності. Було запропоновано вивчення психологічних особливостей різних видів спорту та розвитку пізнавальних процесів. Вивчались і вікові особливості формування рухових навичок та психолого-педагогічні умови успішного засвоєння спортивної діяльності.

Етап сучасного розвитку

Характеризується поглибленням теоретичних основ наукових досліджень, зверненням до категорій діяльності та особистості спортсмена, особливою увагою до соціально-психологічних проблем спорту, у тому числі міжособистісних взаємостосунків, психології управління, психологічного моніторингу - регулярного спостереження за динамікою психіки. Розширюється коло досліджень, які реалізують комплексну та системнуметодологію, зміц-нюються міжнародні зв'язки психологів спорту. Сьогодні психологія спорту ("спортивна психологія" за термінологією 2-го Міжнародного конгресу 1995 року в Москві) - повністю визначений та визнаний напрям психології.

  1. Ознайомтесь з науковими публікаціями видатних психологів спорту (необхідно заповнити дану таблицю)

Прізвище, ім’я, по батькові

Наукові роботи

А.П. Нечаєв

1)Наблюдения над развитием интересов и памяти в школьном возрасте, 1901,

2)Труды по экспериментальной педагогической психологии. — СПб., 1902;

3) Психология физической культуры. — 2-е изд. — М., 1930.

А.Ц. Пуні

1) Психология физического воспитания и спорта 

П. А. Рудік

1) Физкультура и спорт, 1974. - 512 с.

Е.П. Ільїн

1)Психология физического воспитания. - М.: Просвещение, 1987.

2) Динамика характеристик эмоциональной сферы и агрессии

3) Психология индивидуальных различий. 

4) Дифференциальная психология профессиональной деятельности.

  1. Підготуйте біографію та аналіз наукових праць одного з видатних психологів спорту

Ильин Евгений Павлович, р. 20.03.1933

Доктор психологических наук, кандидат биологических наук, профессор, Заслуженный деятель науки Российской Федерации.

Профессор кафедры психологии развития и образования психолого-педагогического факультета Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена.

Член диссертационных советов РГПУ им. А.И. Герцена.

Член Экспертного Совета (2007-2013) и Большого Жюри (2004-2018) Национального психологического конкурса «Золотая Психея»

В 1957 году окончил Ленинградский санитарно-гигиенический медицинский институт, затем в 1962 году – аспирантуру Ленинградского научно-исследовательского института физической культуры по специальности физиология спорта, защитив кандидатскую диссертацию по теме «О симметрии и асимметрии в деятельности двигательного анализатора человека». В 1968 г. защитил диссертацию на соискание степени доктора психологических наук на тему «Оптимальные характеристики работоспособности человека».

Область научных исследований: общая и возрастная психология, дифференциальная психофизиология, психология физической культуры и спорта, психология труда. Разработал двигательные экспресс-методики изучения свойств нервной системы (теппинг-тест и кинематометрические методики).

С 1963 по 1969 гг. Евгений Павлович Ильин работал в Ленинградском государственном университете: сначала в лаборатории физиологии труда при биологическом факультете, а затем в лаборатории инженерной психологии и на кафедре эргономики инженерной психологии факультета психологии.

С 1969 года Е.П. Ильин работает в Российском государственном педагогическом университете имени А. И. Герцена: с 1969 по 1992 гг.  - профессор кафедры теоретических основ физического воспитания факультета физической культуры; с 1992 г. - профессор кафедры общей психологии, впоследствии преобразованной в кафедру психологии развития и образования психолого-педагогического факультета.

В течение многих лет Е.П. Ильин был заместителем председателя научно-методического совета по физическому воспитанию при Министерстве просвещения СССР. За участие в работе этого совета награжден значком «Отличник просвещения СССР». Долгие годы был членом диссертационого совета в Санкт-Петербургском государственном университете и председателем Государственной аттестационной комиссии на факультете психологии СПбГУ.

За годы научно-исследовательской работы Евгений Павлович Ильин создал научную школу по общей и дифференциальной психофизиологии спортивной и трудовой деятельности. Разработанные им экспресс-методики диагностики типологических особенностей свойств нервной системы (теппинг-тест и кинематометрические методики) широко используются в научных исследованиях и в практической работе.

Особую роль в профессиональной деятельности Е. П. Ильина играет его многолетняя преподавательская работа, в которой он щедро делится своими достижениями с коллегами и студентами. Евгений Павлович подготовил 6 докторов и 41 кандидата наук. Составил 11 сборников научных трудов, в которых его учениками опубликовано свыше 150 статей.

Опубликовано более 250 научных работ Е. П. Ильина, в том числе более 20 монографий, учебников и учебных пособий, среди них:

  • Психология физического воспитания. М., Просвещение, 1987; второе переработанное и дополненное издание: СПб: издательство РГПУ им. А. И. Герцена, 2000.

  • Психология воли. СПб: Питер, 2000, 2002, 2011.

  • Мотивация и мотивы. СПб: Питер, 2000, 2007, 2008, 2011.

  • Дифференциальная психофизиология. СПб: Питер, 2001, 2002.

  • Эмоции и чувства. СПб: Питер, 2002, 2003, 2008, 2011.

  • Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. СПб: Питер, 2002,2006, 2007.

  1. Основні сучасні напрямки розвитку психології спорту і фізичного виховання (на основі аналізу наукової літератури, свого особистого досвіду), закінчити блок-схемою) (творче завдання).

Широкі можливості застосування професійних психологічних знань існують в спорті. Психологія спорту вивчає закономірності психічної діяльності людей в умовах тренувань і змагань. Психологія спорту належить до числа дуже молодих прикладних галузей психологічної науки. Поняття "психологія спорту" вперше з'явилося в статтях П'єра де Кубертена - засновника Олімпійських ігор сучасності. Вони публікувалися на самому початку XX століття і мали описовий характер. У 1913 році на спеціальному конгресі з психології спорту, організованому за його ініціативою Міжнародним олімпійським комітетом в Лозанні, вона отримала свою "хрещення". Ініціатива П'єра де Кубертена і Лозаннський конгрес послужили стимулом до вивчення проблем психології спорту. У період з 1920 по 1940 рік їх вивчення досить активно велося в Німеччині, США та інших країнах. Однак глибокої наукової розробки проблеми психології спорту тоді не отримали (Джамгаров, Пуні (ред.), 1979, с. 12). Психологія спорту інтенсивно розвивалася вже після другої світової війни. Причиною тому послужив бурхливий ріст спортивних досягнень у всьому світі і підвищення престижності спорту. Особливо яскраво це виявлялося на олімпійських іграх і світових першостях з видів спорту. У 1965 році з ініціативи Італійської федерації спортивної медицини в Римі, був організований перший конгрес з психології спорту. Було створено Міжнародне товариство психології спорту (ІССП). Це стало свідченням міжнародного визнання психології спорту. Після Римського відбулися ще три конгресу: в 1968 році у Вашингтоні, в 1973 році - в Мадриді і в 1977 році - в Празі. З 1970 року видається офіційний орган ІССП - "Міжнародний журнал психології спорту". Створення ІССП стимулювало утворення регіональних об'єднань психології спорту. Так, в 1967 році виникло Північноамериканські суспільство психології спорту, в 1969 - Європейська асоціація психології спорту (ФЕПСАК). У різні роки потім організовувалися національні товариства спортивної психології в Канаді, Японії, ФРН, Англії, Франції, Бразилії, Австралії та інших країнах. Доповіді з психології спорту містяться в програмах XVIII і XX Міжнародних психологічних конгресів, Олімпійського наукового конгресу 1972 року в Мюнхені, Всесвітнього конгресу "Спорт в сучасному суспільстві", що відбувся в 1974 році в Москві.В даний час наукова розробка психології спорту ведеться в більшості країн світу. В історії вітчизняної психології часом народження психології фізичного виховання і спорту можна вважати дати виходу у світ перших наукових робіт. Першими в 1925-1926 роках були дослідження, виконані проф. П.А. Рудиком на кафедрі психології ГЦОЛІФК ("Вплив мускульної роботи на процес реакції", "Дослідження реакції в застосуванні до основних питань фізичної культури") і Т.Р. Нікітіним ("Значення навіювання і наслідування у справі фізичного виховання").У 1927 році в Москві була видана, а в 1930 - перевидано монографію професора А.П. Нечаєва "Психологія фізичної культури". У ці ж роки були опубліковані роботи А.Ц. Пуні, присвячені вивченню впливу змагань з настільного тенісу, лижних гонок та ін на психічну сферу спортсменів, і роботи професора Українського психоневрологічного інституту З.І. Чучмарева про вплив шкільних уроків фізичної культури на інтелектуальні функції школярів та їх вміння керувати собою. З 1930 року почалася розробка питань психології фізичного виховання і спорту на кафедрі психології інституту ім. П.Ф. Лесгафта (Джамгаров, Пуні (ред.), 1979, с.13-15). У ті роки основними центрами розробки психології спорту були кафедри психології Центрального інституту фізичної культури та інституту фізичної культури ім. П.Ф. Лесгафта, а також психотехнические відділення Ленінградського (зав. проф. А.К. Борсук) і Центрального (зав. проф. П.А. Рудик) науково-дослідних інститутів фізичної культури. У середині тридцятих років у ГЦОЛІФК і ГДОІФК ім. П.Ф. Лесгафта вивчення питань психології спорту бьшо включено в курс психології, читав студентам. Були розроблені перші програми спеціального курсу "Психологія спорту". Під час Великої Вітчизняної війни психологи спорту займалися розробкою науково обгрунтованих шляхів відновлення функцій центральної і периферичної нервової системи, опорно-рухового апарату, а також відновленням вищих психічних функцій (Гнозис, праксису, мислення, мовлення та ін .). У післявоєнні роки психологія фізичного виховання та спорту розвивалася дуже інтенсивно. У цей період розширилася база наукових досліджень. У них брали участь кафедри педагогіки та психології цілого ряду інститутів фізичної культури. Розширився коло вирішуваних проблем. Основні напрямки досліджень включали вивчення: психології особистості спортсмена і тренера, психологічних особливостей спортивної діяльності, психологічних основ навчання і виховання в спорті. Вивчалися також психологічні аспекти спортивного змагання, психологічні основи підготовки спортсменів до змагань, регуляції та саморегуляції діяльності і станів спортсменів до, під час і після змагань. Приділялася увага також соціально-психологічним аспектам фізичного виховання і спорту, віковим психологічним особливостям фізичного виховання і спорту.У 1952 році в Інституті психології АПН РРФСР А.Ц. Пуні захистив першу в історії психології докторську дисертацію на тему "Психологія спорту". Пізніше з'явилися монографії з психології спорту О.А. Черникової, А.Ц. Пуні, В.Г. Норакидзе, С.Ч. Геллерштейн, Г.М. Гагаевой, А.В. Родіонова, Н.А. Худадова, А.А. Лалаян та ін Стали видаватися збірники праць з психології спорту. У 1958 році вийшов перший підручник з психології для інститутів фізичної культури, написаний П.А. Рудиком. Спеціальний розділ підручника присвячений психології спорту. Психологія фізичного виховання і спорту як спеціальна галузь психологічної науки входила в програми Всесоюзних нарад з психології, а потім Всесоюзних з'їздів товариства психологів СРСР. Традиційними були спеціальні Всесоюзні наради та конференції з психології спорту. Перше таке нараду з ініціативи кафедри психології ГДОІФК ім. П.Ф. Лесгафта було організовано в 1956 році в Ленінграді. Післявоєнний розвиток психології фізичного виховання і спорту характеризується великим зближенням її з практикою. Післявоєнний період характеризується також організаційним зміцненням психології фізичного виховання і спорту. У 1948 році була створена комісія з психології спорту при науково-методичному (згодом науковому) раді Комітету з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР. Вона по суті стала органом, що об'єднував радянських психологів спорту. Психологи спорту завжди відігравали активну роль у роботі Товариства психологів СРСР. У травні 1987 року вперше в СРСР створена Федерація спортивної психології.

  1. Роль і місце спортивної психології як наукової дисципліни в системі підготовки учителя фізичної культури (призначення даного предмету для підготовки фахівців у галузі фізичної культури і спорту, які компетентності мають бути сформовані в результаті його засвоєння) (творче завдання).

 Місце спортивної психології у системі наук визначається двома характеристиками : її місцем як галузі психологічної науку й місцем системі наук про спорте.Как галузь психології спортивна психологія займає серединна становище у системі природних, філософських і соціальних наукових дисциплін, іноді формуючи і власні наукові напрями. У природно-науковому напрямі відбуваються взаємні збагачення і взаимопроверка спортивної психології з фізіологією, психофизиологией, медициною, біологією, математикою, фізикою. У філософському аспекті - і з загальнонауковими методологічними дослідженнями (історизм, системний підхід, так до зі спеціально - науковими (діяльнісний, особистісний, комплексний) підходами. У соціальному напрямі спортивна психологія як найтісніше пов'язані з педагогікою (навчання і виховання спортсменів, психологія тренера), соціологією (соціальна психологія спорту), культурологією (педагогіка спорту, соціологія спорту, психологія фізичної культури).