Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білет.docx
Скачиваний:
259
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
328.78 Кб
Скачать

Білет № 1

1.. Політика як теорія, соц. Явище, наука і мистецтво . Структура політики

Платон, Аристотель розглядали політку як мистецтво управління державою. Аристотель назвав свою працю політика, розуміючи під нею держ. Діяльність. У продовж наступних століть, мислителі по різному давали пояснення терміну політика. До 16 ст. влада — божественне походження. Лише після цього італійський мислитель Макіавеллі у трактаті "Государ" відмовився від реальних форм і у основу поняття поклав концепцію природного права і суспільного договору. У більшості словників поняття "Політика" означає — "Наука державного управління".

Політика — це поняття, яке визначає відносини з державним центром і є сферою діяльності, що виникає у суспільстві за існування держави. Політика має свою структуру, класифікацію, функції і сферу впливу.

Структура складається з:

• Політичного інтересу

• Політичних відносин

• Політичної організації

• Політичної свідомості

Класифікація політики поділяється за:

• Сферою національного життя

• За об'єктом впливу

• За суб'єктом політики (державна політика, політика партій, політика суспільства, організацій і рухів)

• За пріоритетом діяльності (політика нейтралітетів,компромісів)

Функції політики:

• Забезпечення інноваційності

• Управління соц. Процесами

• Діалог громадян з держ.

• Врахування інтересів усіх громадян

• Соціалізація особистості.

• Політична сфера впливу — охоплює суспільні інститути, політичні відносини, політичну свідомість і

політичну діяльність.

СУБЄКТИ І ОБЄКТИ ПОЛІТИКИ

До суб'єктів політики належить кожен, хто бере участь у політичному житті — це громадяни, організації, класи, партії, етнос і держава.Суб'єкти політики мають свою класифікацію і вона залежить від участі у політичному житті. Участь може бути:

• Свідома

• Напівсвідома

• Безсвідома

• Стихійна

Суб'єкти політики бувають:

Соціальні, які об'єднуються у 5 групах (соціально-класові, етнічні, демографічні, професійні і територіальні)

Інституціональні — політичні інститути (держава, глава держави, парламент і уряд, політ партії, громадсько-

  • політичні партії та рухи)

  • політичні партії та рухи)

Функціональні (церква, армія, ЗМІ, громадські організації та економічні об'єднання)

Об'єкт політики — це влада, крім того це відносини соціальних груп по життєво важливим соціальним

питанням.

ПОЛІТИКА, ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

Існує декілька протилежних етичних моделей:

• Політизація

• Деполітизація

• Реполітизація — підпорядкування пол. Сфері усіх інших сфер життя суспільства

Всі визначення політики можна звести до 2 основних груп:

• Протиборство

• Засіб узгодження інтересів різних соціальних груп

ПОЛІТИКА, ЯК МИСТЕЦТВО

У прямому розумінні цього слова політика не є ні наукою ні мистецтвом. Проте політика завжди здійснюється на наукових основах. Основною науковою засадою є пізнання закономірностей суспільного розвитку. Науковість політики полягає у всебічному науковому обґрунтуванні конкретних рішень.

Мистецтво політичного діяча залежить від уміння вибирати засоби для досягнення своєї мети. Тому мистецтво в політиці включає інтелектуальні, раціональні та інтуїтивні засади.

Політика як наука і мистецтво.

Суть політики визначається «двоїстим» характером цього явища. По-перше, політика — це наука, оскільки вона базується на законах суспільного розвитку, а відтак має розглядатися крізь призму об’єктивної логіки цих законів, категорій і методів. Отже, політику не можна розглядати як щось свавільне, віддане на відкуп окремій особі, соціальній групі або навіть цілому класу.

Політика як мистецтво — це необхідний компонент дійового і емоційно-вольового життя політики, що істотно визначає її ефективність, характер методів, вибір тактики та професійне покликання політичного діяча. Наближення політики до мистецтва пояснюється ймовірнісним характером політичного процесу (непов­нотою інформації про його вихідні умови, можливістю появи непередбачених чинників, невизначеністю кінцевих результатів і т. п.). Оскільки політичний процес ніколи не може бути повністю раціональним, а неконтрольовані процеси в політиці небажані, то за організації і здійснення політичного процесу і взагалі будь-якої політичної дії виникає подвійне завдання: якось компенсувати брак точного знання і водночас утриматися в межах раціонального, щоб не допустити безвідповідальних рішень та дій.

Як свідчить історична практика, політика, як і мистецтво, залежить не тільки від об’єктивних, а й від суб’єктивних обставин, котрі неможливо логічно проаналізувати. Ця обставина потребує постійної готовності творчо мислити й відповідного ставлення до політичної діяльності.

Політиці притаманний особливий стан: постійний розвиток і плинність. Ось чому політичні процеси, дії, відносини, події ніколи не залишаються однаковими й незмінними навіть протягом короткого часу.

2. Сутність, функції, легітимність , способи існування влади.

Сутність влади. Влада в загальному значенні є здатність, можливість здійснювати свою волю, надавати вирішальну дію на діяльність, поведінку людей за допомогою різного роду засобів - права, авторитету, примушення, волі, переконання.

Влада - це право і можливість розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, підпорядковувати своїй волі. Такі ознаки влади, як воля, вплив, авторитет, переконання, примушення, сила є реальними проявами влади і процесу владарювання. Командування і виконання - два рівним чином універсальних принципу влади.

Вона виражається в законах, нормах, правилах, заборонах, розпорядженнях, вольових емоційних діях. Проте сам факт віддачі наказу, розпорядження ще недостатній для того, щоб можна було судити про наявність владних відносин. Окрім цього повинна існувати покора. Немає влади без покори. Тому концентрованим виразом влади є відносини панування-підкорення.

Політична влада — це здатність і можливість здійснювати вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою волі, авторитету, права та примусу.

Поняття "політична влада ширша" за поняття "державна влада":

• Вона виникла ще до державної влади

• Не кожна політична влада є державною

• Державна влада специфічна: тільки вона володіє монополією на примус, право, закони

Державна влада — це вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінський апарат і володіє монопольним правом на видання законів, розпоряджень, актів, обов'язкових для всього населення.

Державна влада функціонує за політико-територіальним принципом:

• Вона суверенна

• Неподільна в межах державних кордонів

• Рівноправна у зовнішніх зносинах

Функції влади:

• Інтегративна — об'єднує всі сили в суспільстві

• Регулятивна — спрямовує волю мас на виконання певних завдань

• Мотиваційна — формулює мотиви

• Стабілізаційна — націлює на стійкість розвитку суспільства

  • Інтегративна функція влади спрямована на об’єднання всіх соціально-політичних сил, інтеграцію прогресивних політичних, ідеологічних, інтелектуальних ресурсів суспільства з метою реалізації суспільно значущих, історично визначених цілей.

  • Регулятивна функція влади забезпечує створення політичних механізмів регулювання життєдіяльності суспільства, підтримує вольовими методами функціонування цих механізмів.

  • Функція мотивації означає, що влада формує мотиви політичної діяльності, підпорядковує їм як загальнозначущі, так і інші мотиви відповідно до політичних інтересів суб’єктів владарювання, їхніх політико-організаційних структур.

Легітимність (узаконеність) і авторитет влади

Легітимність — це визнання правомірності офіційної влади. Але легітимність і легальність це не тотожні поняття. Легальність — має оціночний, етичний характер, а легітимність — правовий, юридичний. Легітимна влада — видає закони, які повинні виконуватися. А легальною владою може бути будь-яка влада.

Легітимна влада виникла як реакція проти насильної зміни влади

Типи та види влади:

• Традиційний тип — спирається на традиції, на владарювання тих, хто отримав владу по традиції

• Харизматичний тип — основана на вірі у надприродну силу людини, на винятковість її особи

• Раціональний (легальний) тип — ґрунтується на законності існуючого порядку, професіоналізмі владних структур

Види влади:

• Політична влада — це влада політичного панування, політично-правових відносин

• Державна влада — влада створена для управління

• Економічна влада — влада, обумовлена матеріальними потребами життя суспільства

• Соціальна влада — визначає положення в соціальній структурі суспільства

• Духовно-інформаційна влада — здійснюється за допомогою наукових знань

• Примусова влада — здійснюється за допомогою фізичної сили

• Інші види влади:

• Партійна

• Профспілкова

• Сімейна

• Влада міжнародних організацій (ООН, НАТО, Рада Європи)

Таким чином політична влада — моноцентрична. Інші види влади — поліцентричні.