сулм

Етимологічний словник УМ

Укладачі: P. В. Болдирєв, В. Т. Коломієць, А. П. Критенко, Т. Б. Лукінова, О. С. Мельничук, Г. І. Нікулін, Г. П. Півторак, О. Д. Пономарів, Н. С. Родзевич, Н. П. Романова, В. Г. Скляренко, І. А. Стоянов, В. А. Ткаченко, О. Б. Ткаченко, А. М. Шамота.

Редакційна колегія: О. С. Мельничук (головний редактор), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, Т. Б. Лукінова, Г. П. Півторак, В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко.

У словнику подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов'язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні.

Для філологів широкого профілю, мовознавців, фахівців з української та інших слов'янських мов і всіх, хто цікавиться походженням слів, — наукових працівників, викладачів, студентів.

Одинадцятитомний «Словник української мови» (СУМ-11) — перший в історії великий тлумачний словник української мови. Укладений колективом співробітників Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом академіка Івана Білодіда. Виданий у 1970 — 1980 роках видавництвом «Наукова думка» (Київ).

1983 року групі вчених Інституту мовознавства, які зробили найбільший внесок у створення СУМ, присвоєно звання лауреатів Державної премії СРСР.

Тлумачний словник — словник, що подає лексико-фразеологічний склад мови з поясненням значення, граматичних та стилістичних особливостей уживання реєстрових одиниць.

СОН, сну, чол.

1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться повною або частковою втратою свідомості й ослабленням ряду фізіологічних процесів.

// Те саме, що спання. Мати, вся ще у білім, схилялась над ним припухлим од сну лицем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 374); Влаштовуватись делегатам на сон довелося в темряві (Олесь Гончар, II, 1959, 183);

// Те саме, що сплячка 1. Зимовий сон ведмедя;

// спец. Стан рослини, при якому проходить зміна в положенні листя або пелюсток квітки під впливом зміни освітлення і температури;

// Зимове завмирання рослин. Дерева прокинулися від зимового сну;

// перен. Стан повного спокою, тиша в природі і т. ін. Уночі не спимо всі, а вулиця, село у сні, і всюди тихо (Марко Вовчок, I, 1955, 242); Настала ніч, хороша літня українська ніч, коли вітрець замирає, спека спада, холодок та сон сповиває землю (Панас Мирний, I, 1954, 62).

Зі (зо) сну — тільки що прокинувшись або не зовсім прокинувшись; спросоння. Кайдашиха знову зо сну охала на печі й встала тоді, як надворі зовсім розвиднілось (Нечуй-Левицький, II, 1956, 283); Жінка спустила з постелі ноги,.. і смачно, трохи хрипло зо сну, оповідала, що їй снилось (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 283); — Чого ви мене так пізно збудили? — запитав він хрипким зі сну голосом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 7); Крізь (через) сон — не зовсім заснувши або не зовсім прокинувшись. Біля острова лунко викинувся сом і перелякано, крізь сон, заячали лебеді (Михайло Стельмах, I, 1962, 455); Ото раз вночі.. чую я через сон, щось затупотіло під хатою, неначе приїхало на коні (Нечуй-Левицький, III, 1956, 275); На сон грядущий див. грядущий; Пробуджуватися (пробудитися, прокидатися, прокинутися) від (од, зі) сну — переставати спати; Уві (вві) сні — під час спання. Раптом дівчина, стріпнувшись, починає голосно говорити уві сні (Олесь Гончар, III, 1959, 321).

▲ Гіпнопедичний сон — психофізіологічний стан спокою організму, при якому в пам'ять людини вводиться і закріплюється в ній певна інформація. Гіпнопедію однаковою мірою не можна визнати ні гіпнотичним, ні природним сном. Це цілком особливий психофізіологічний стан, який слід так і назвати — гіпнопедичним сном (Знання та праця, 5, 1966, 7); Летаргійний (летаргічний) сон див. летаргійний.

♦ Богатирський сон див. богатирський; Вганяє в сон кого; Сон налягає (наліг, найшов і т. ін.) на кого; Сон приходить (прийшов) до кого — хочеться спати кому-небудь.

СОН 2, сону, чол. (Pulsatilla, Adans.). Лікарська рослина родини жовтцевих з великими ліловими квітками.

▲ Вовчий сон див. вовчий.

СЛОВНИК ЛІНГВІСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ

Укладач: Зевако В.І.

Тема. Мовознавство як наука про мову

Основні поняття і терміни теми

Мова, мовознавство, прикладна лінгвістика, методологія, метод, синхронія, діахронія, мовні універсалії.

Мова – основний об’єкт вивчення мовознавства. Під мовою насамперед розуміють природну людську мову (в опозиції до штучної мови і мови тварин), виникнення та існування якої нерозривно пов’язане з виникненням та існуванням людини – homo sapiens. Термін має як мінімум два взаємопов’язаних значення: 1) мова взагалі, мова як певний клас знакових систем; 2) конкретна, т.зв. етнічна мова.

Метод (від гр. methodos – шлях дослідження ) – cпосіб, прийом, методика дослідження мовних явищ. Експериментально-фонетичний метод застосовується для вивчення звукової системи мови з допомогою апаратури, яка записує й аналізує звукову, інтонаційну будову висловлювань. Порів-няльно-історичний метод використовується для вивчення споріднених мов. Метод компонентного аналізу лексичної семантики застосовується для вивчення словникового складу мови та встановлення диференційних ознак лексем. Метод трансформаційного аналізу слугує для пізнання синтаксичного рівня мови, для визначення синтаксично-стилістичних відмінностей у функціонуванні конструкцій. (УМ, 88-89).

Відповідно до методів дослідження мови (чи мов) є такі види мовознавства:

1. описове мовознавство – опис однієї мови в синхронії;

2. історичне – опис однієї мови в діахронії;

3. типологічне – опис кількох мов у синхронії;

4. порівняльно-історичне – опис кількох мов у діахронії (Ющук, 7).

Метод – це спосіб пізнання предмета чи явища. За визначенням В.М. Русанівського, метод – це процедура виявлення й опису специфічних особливостей предмета чи явища або певної його сторони, що дозволяє одержати нові знання про будову предмета, його властивості, особливості їх виявів і под. Не слід змішувати поняття метод і прийом. Прийом є частиною методу: кожен метод становить собою сукупність певної кількості науково-дослідних прийомів, які при використанні методу (чітко, суворо послідовно!) застосовуються до досліджуваного матеріалу (Карпенко, 11, 13).

Умовні скорочення

У словнику після визначення термінів подаються скорочені назви джерел, з яких наводиться тлумачення, а також номер сторінки цього видання. В основному це термінологічні словники; якщо потрібний термін у словнику відсутній, ми зверталися до матеріалів підручників.

Карпенко – Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К. – Одеса, 1991Кочерган – Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000.

ЛЭС – Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. – М., 1980.

ОМ – Левицький В.В., Іваницька М.Л., Іваницький Р.В. Основи мовознавства. – Чернівці, 2000.

Розенталь – Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. – М., 1976.

Семчинський – Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К., 1988.

УМ – Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. – К., 2001.

Шайкевич – Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. – М., 1995.

Ющук – Ющук І.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000.

Словник вміщує найуживанішу фразеологію сучасної

української мови. У ньому розкривається значення

фразеологізмів, що ілюструється цитатами, подається їхня

граматична й стилістична характеристика, наводяться

синонімічні та частково антонімічні вислови. Вперше

досить широко подаються історичні, етимологічні та

культурно-етнічні коментарі.

Для учнів, вчителів та широкого кола читачів

Будова словника

Дбаючи про раціональний спосіб розміщення виразів та зручність користування

Словником, автори відмовились від алфавітного принципу подачі фразеологізмів, а

обрали гніздовий спосіб з елементами структурно-граматичного. Окремі

фразеологізми групуються навколо стрижневого (заголовного, опорного)

слова-компонента, яким звичайно виступає іменник; У середині ж гнізда вислови

йдуть за алфавітом. Щоб полегшити користування Словником (і в той же час зробити

його компактним), той самий фразеологізм подається в Словнику стільки разів,

скільки в ньому є іменників, хоча розробляється тільки один раз — під першим

іменником.

З

Вислови, в яких першим виступає інший іменник, подаються з відсиланням на опорне

слово. У межах гнізда фразеологізми розміщуються за алфавітом буквених знаків усіх

слів, у тому числі варіантних та факультативних. Наприклад, фразеологізми одного

гнізда зі стрижневим словом ВІЗ розміщуються так:

ВІЗ: Великий Віз.

Докладати / докласти воза.

[і] на воза (на віз) не забереш (не складеш).

Тягти (тягнути) воза (віз).

Чумацький Віз.

Як немазаний віз.

Як п'яте колесо до воза див.колесо.

Структура словникової статті

Словникова стаття включає: 1) стрижневий (заголовний, опорний) компонент

(слово); 2) реєстровий фразеологізм з його варіантами; 3) показ синтаксичної і

лексичної сполучуваності (за потребою); 4) граматичну позначку; 5) стилістичну

позначку; 6) тлумачення; 7) цитати-ілюстраціі; 8) відсилання на інше стрижневе слово

за допомогою позначки див.; 9) синоніми, антоніми; 10) довідкову частину.

У ролі с т р и ж н е в о г о слова вживається, як уже було згадано, перший

іменник фразеологізму у найтиповішій формі. Якщо іменник відсутній, то заголовним

виступає повнозначне слово іншої частини мови в такому порядку: прикметник,

дієслово, займенник, числівник, прислівник. Змінювані опорні слова подаються в

початковій формі. Якщо в складі фразеологізму немає повнозначних частин мови, то

стрижневим виступає перше службове слово, наприклад: ЗА: за і проти.

Р е є с т р о в и й ф р а з е о л о г і з м наводиться з указаниям місця наголосу і

за варіантами, як-от: ведмідь (віл і т. ін.) на вухо наступив; з вогню [та] в полум'я; лиха

(важка, гірка, нещаслива і т. ін.) година; [аж] іскри з очей сиплються / посипались; хоч

з гармати (гармат) стріляй (гати). При цьому іменні вирази подаються у формі

називного відмінка: біла пляма; дійна корова; ласий (лакомий) шматок (шматочок),

дієслівні — у формі інфінітива, причому спочатку йде більш уживана форма, а потім

— через скісну риску — менш уживана: наступати / наступити на горло; розпускати /

розпустити вуха; полатати / латати боки; стати / стояти кісткою в горлі (поперек горла).

Фразеологізми, позбавлені словозмінних форм, наводяться в тому вигляді, який

вживається в мові: з гріхом пополам; у три вирви; до [останньої] нитки.

Варіанти фразеологізму (лексичні, формальні або словотвірні) подаються в одній

статті в круглих дужках: накладати / накласти (наложити) життям (головою); гострити

(точити) / нагострити (наточити) зуби (зуба); кидати / кинути камінці (камінь і т. ін.) в

город. Факультативна частина подається в квадратних дужках: бути на коні [бути] і

під конѐм; [як] з голодного краю; ні [живої] душі; брати (приймати) / взяти [близько] до

серця.

С и н т а к с и ч н а і л е к с и ч н а с п о л у ч у в а н і с т ь фразеологізму

представлені у вигляді стандартних займенникових чи прий-

менниково-займенникових символів: душа не на місці чия, у кого, кому, за кого і б/д

(без додатка); як зірок на небі чого; виривати / вирвати з корінням кого, що. У

фразеологізмах, що вживаються тільки з супровідними словами, ці слова подаються

після реєстрового фразеологізму за допомогою ремарки — з сл.: на бобах; з сл. лишбти,

залишатися, зоста витися і т. ін.; як порося на брчику; з сл. величатися, завеличб-тися,

пишатися і т. ін.

Г р а м а т и ч н і п о з н а ч к и типу безос. (безособове) подаються відразу за

реєстровим фразеологізмом.

С т и л і с т и ч н а д и ф е р е н ц і а ц і я фразеологізмів здійснюється в трьох

аспектах: 1) у функціонально-стилістичному плані виділяються книжні,

народнопоетичні (фольклорні), розмовні (вони ніяк не позначаються, оскільки їх

абсолютна більшість) і діалектні; 2) в емоційно-експресивному плані: іронічні,

зневажливі, фамільярні, жартівливі, урочисті тощо; 3) в історико-стилістичному,

народознавчому: застарілі, етнографічні і т. ін. Наприклад: їм [же] ім'я — легіон,

книжн.; мертве царство, нарпоегп.; прописати іжицю, книжн., заст., фам.\ во дні бни, засгп.,

жарт.; продзвонити по душі, церк.; на один копил, ірон.

Т л у м а ч е н н я виразів залежить від їхньої граматико-семантичної структури

й здійснюється: 1) словом-ідентифікатором: в літах — немолодий; піти в могилу (з

життя, від нас, до Бога і т. ін.) — загинути, вмерти; 2) вільним словосполученням:

плутати (переплутувати) / сплутати (переплутати) [всі] карти — розладнувати

чиї-небудь сподівання, плани, наміри; на всю (на повну) котушку — з найбільшою

інтенсивністю; 3) описовим способом: ні пуху ні пера — усталена форма побажання

удачі, успіху в якійсь справі; 4) комбіновано: лежати на лаві (на столі) — померти,

бути покійником.

Згідно з традицією дієслівні фразеологізми тлумачаться дієсловами чи

дієслівно-іменними словосполученнями: у Бога теля з'їсти — провинитися; садити /

посадити на мілину — спричинити до невдачі; іменні — іменниками або іменними

описовими зворотами: адамові сльози — горілка; пуп землі — центр, основа всього;

лебедина пісня — останній (переважно найзначніший) твір, вияв таланту або

здібностей, діяльності; прикметникові — прикметниками, дієприкметниками,

атрибутивними зворотами: одним миром мазані — схожі; нечистий на руку — здатний

красти, шахраювати; довгий карбованець — великий і легкий заробіток; прис-

лівникові — прислівниками, прислівниковими описовими зворотами,

прийменниково-іменними конструкціями обставинного типу: день і ніч — постійно,

весь час, цілодобово; з доброго дива — невідомо чому, без будь-якої причини; до нових

віників — надовго; вигукові — описовими зворотами: слава тобі Господи уживається

для вираження задоволення; матері його ковінька — уживається для вираження

незадоволення, досади; отака ловіісь —- уживається для вираження здивування,

радості, захоплення.

У випадку багатозначності фразеологізму кожне із значень нумерується

арабською цифрою й отримує граматичну й семантико-стилістичну розробку.

Наприклад: темний ліс. 1. Щось незрозуміле, невідоме, заплутане. — Він подивився

нарешті в білет. Як і слід було чекати, все там для нього — темний ліс. (К. Світличний.

Німецька мова.) 2. з сл. душа, людина і т.ін. Якого не можна зрозуміти; скритний,

потайний. — Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! (Л.

Костенко. Маруся Чурай.)

Наявність певного фразеологізму в мові підтверджується ц и т а т а - м и. Вони

ілюструють природні умови функціонування виразу. В ілюстраціях письменників XIX

ст. іноді трапляються слова чи форми слів, що не відповідають нормам сучасної

літературної мови. У таких випадках у квадратних дужках наводяться нормативні

слова (форми слів).

В і д с и л а н н я робляться тільки на компоненти-іменники, взяті в початковій

формі. Наприклад: КІТ: коти шкребуть на (по) серці (на душі) в кого, кому. Хто-небудь

перебуває в стані неспокою. СЕРЦЕ: коти шкребуть на серці див. кіт. ДУША: коти

шкребуть на душі див. кіт.

Фразеологічні с и н о н і м и й а н т о н і м и допомагають виявити системні

зв'язки реєстрового вислову, заглибитися в його смислову структуру, уявити

внутрішню форму виразу та при потребі замінити його близьким за значенням

синонімом або відтінити фразеологічним антонімом.

Д о в і д к о в а ч а с т и н а подається після умовної позначки # і включає

історико-етимологічні та позамовні дані про реєстровий фразеологізм. Знання

«народження» й «біографії» виразу допоможе читачеві визначити тональність змісту

того чи іншого фразеологізму, вписати його в епоху і в мовну модель, за якою

утворений вислів. Довідка, зокрема, може вказувати на джерело походження вислову,

на спосіб його утворення, на значення застарілих компонентів, на культурно-етнічний

фон. Наприклад, довідкова частина для фразеологізму прокотити на вороних кого, б/д

— забалотувати на виборах кого-небудь матиме такий вигляд: • на основі гри слів,

пор. вороний — «кінь» і вороний — «чорна куля під час голосування» (означала

«проти»). Для виразу глуха тетеря — людина, яка погано чує — подається

екстралінгвістичний контекст, тобто умови життя птаха, які й уможливили

виникнення фразеологізму: • під час шлюбної пісні (токування) в тетерука-самця

закривається слуховий прохід і він деякий час не чує. Для висловів во дні бни, во

время оно достатньо (і необхідно) зазначити, що слова они, оно — застарілі форми

вказівних займенників ті, те.

В. Д. Ужченко уклав словникові статті на літери А — К, Д. В. Ужчен-ко — на

літери Л — Я.

ОСНОВНІ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

англ. — англійське астр. —

астрономічне б/д — без додатка б/озн.

— без означення безос. — безособове

болг. — болгарське букв. — буквально

буков. — буковинське вульг. —

вульгарне газ. — газета див. — дивись

діал. — діалектне жарт. — жартівливе

жури. — журнал заст. — застаріле

зневажл. — зневажливе з сл. — з словом

з еловое пол. — з словосполученням

інфін. — інфінітив ірон. — іронічне

італ. — італійське

книжн. — книжне

лайл. — лайливе

лат. — латинське

лемк. — лемківське

нар. -- народне

нарпоет. — народнопоетичне

нім. — німецьке

перев. — переважно

перекл. — переклад

перен. — переносне

под. — подібне

поет. — поетичне

словоспол. — словосполучення

тур. — турецьке

укр. — українське

уроч. — урочисте

фам. — фамільярне

фольк. — фольклорне

фр. — французьке

церк. — церковне

АПТЕКА: як баран в аптеці див.

баран.

Як в аптеці, жарт. Дуже точно.- Рівно

двісті п'ятдесят гра мів. Точно, як в аптеці.

(М. Стельмах. Велика рідня.) • Від

точного зважування компонентів для

ліків, як це робиться в аптеках.

Основна мета словника — дати коротке пояснення часто вживаних слів і термінів іншомовного походження, що ввійшли до лексичного складу української літературної мови. Велику увагу приділено тим іншомовним термінам, які стали інтернаціональними в зв'язку з сучасною науково-технічною революцією, надзвичайно швидким прогресом усіх галузей науки, техніки, культури, розвитком міжнародних контактів.

НІМБ

(від лат. nimbus – туман, хмара)

сяйво у вигляді кола над зображеннями голови бога у релігійному християнському та буддійському мистецтві; символ святості.