5.5. Альтернативні та експериментальні школи

5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл

Експериментальні школи — це навчально-виховні заклади, призначені для перевірки, вироблення або обґрунту­вання нових для свого часу педагогічних ідей, а також практич­ного досвіду вчителів і педагогів. Перші такі школи почали виникати в країнах Західної Європи ще в XVII —XVIII ст.

Критерій інноваційності навчальних закладів. І. П. Підласий формулює такі критерії інноваційності навчаль­ного закладу:

• навчально-виховний процес, що ґрунтується на принципі природодоцільності і підпорядкованих йому принципах класичної педагогіки;

• педагогічна система, що еволюціонує в гуманістичному на­прямі;

• організація навчально-виховного процесу, що не допускає перевантажень школярів і педагогів;

• підвищення результатів навчально-виховного процесу (до­сягається не внаслідок селекції учнів або педагогів, а зав­дяки використанню нерозкритих і незадіяних можливо­стей системи);

• продуктивність навчально-виховного процесу — не є пря­мим наслідком запровадження дорогих засобів і медіа систем.

Основні типи альтернативних шкіл. Такі типи шкіл виникли наприкінці 60-х років XX ст. у розвинених країнах у межах антиавторитарних педагогічних рухів. Найбільшо­го поширення вони набули в США.

Завдання альтернативної школи — забезпечення індиві­дуалізації і диференціації викладання великої кількості елек­тивних предметів і курсів навчання за допомогою спеціалі­зованої навчальної бази і методів. Ці школи представлені різними видами, а саме:

• «відкриті школи» — діють без поділу на традиційні класи;

• з фіксованим складом учнів;

• «школи без стін» — орієнтуються на широке використан­ня виховних можливостей місцевої громади, що, у свою чергу, є об'єктом навчально-виховної роботи;

• «навчальні центри» — спеціалізовані, навчально-вироб­ничі комбінати, відкриті для всіх школярів певної місце­вості з відвідуванням занять за власним вибором протягом однієї навчальної чверті або один раз на тиждень про­тягом навчального року;

• «магнітні школи» — навчальні центри, до яких прийма­ють учнів для поглибленого вивчення конкретної галузі знання (навчального предмета, практичного курсу). Оскіль­ки такі школи є позапрограмними навчальними закладами, то вони організуються при місцевих університетах, фабриках, лікарнях;

• «навчальні парки» — найбільші з альтернативних позапрограмних навчальних закладів, що організовують численні додаткові курси для старшокласників із різних пред- метів (від грецької мови до собаківництва і літаководіння);

• «вуличні академії», на відміну від попередніх альтерна­тивних шкіл, не доповнюють звичайну освіту, а забезпечу­ють середню освіту молоді, яка з різних причин, зазвичай соціальних, її не здобула.

Значення експериментальних шкіл. Як показує світовий досвід, експериментальні школи дають якіснішу підготовку, ніж звичайні навчальні заклади; вони є рушієм розвитку шкільного навчання й виховання і слугують для втілення нових ідей, після випробування яких школа або приймає, або відкидає нетрадиційні рішення.

Управління експериментальною роботою. Одним із важливих напрямів державної політики є організація експе­риментальних навчально-виховних установ. Офіційні орга­ни різних країн розробляють механізми ініціації та управ­ління експериментальною роботою. Наприклад:

• у США діє федеральне бюро експериментальних шкіл, яке тільки за період з 1971 по 1972 р. розглянуло близько 500 відповідних проектів. Організатори експерименталь­них шкіл могли розраховувати на державну підтримку у разі дотримання певних умов: відповідна масовість (від 2 до 5 тис. учнів), здійснення оригінальних ідей, перепідго­товка викладачів, участь громадськості і батьків учнів;

• у Франції координатором діяльності експериментальних шкіл у державній освіті є Національний педагогічний інсти­тут, співробітники якого зазвичай керують експериментом;

• у Японії створення і діяльність експериментальних шкіл є предметом особливої уваги держави. Усі великі рефор­ми останніх років у галузі освіти неодмінно передбачали апробацію в школах-пілотах. Міністерство освіти заохо­чує різні дослідницькі проекти на базі шкіл. Тільки в 1988/89 навчальному році статус експериментальних «шкіл співробітництва» здобули понад 40 молодших середніх навчальних закладів. Як експериментальні часто використовуються базові загальноосвітні школи при дер­жавних університетах;

• у Росії та в Україні організацію експериментальних шкіл на початку 90-х років було визнано одним із пріоритетів шкільної політики. Теоретичні і практичні проблеми екс­периментальних навчально-виховних установ розглядає Асоціація інноваційних шкіл і центрів, Академія осві­ти (Росія), Академія педагогічних наук (Україна), нау­кові установи шкільного відомства. Проводяться конкур­си інноваційних навчально-виховних установ. У Росії при Академії освіти було організовано понад 10 дослідних шкіл.