- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
6.9. Екологічне виховання
Необхідність екологічного виховання. На сучасному етапі взаємини «людина —природа» стають однією з найважливіших умов людського прогресу і необхідним напрямом у вихованні молодих поколінь як відповідальних громадян світу.
У школах різних країн світу матеріали з екології увійшли в навчальні програми природничо-наукових і суспільних дисциплін. Це пов'язано з поширенням руху «зелених», а також рекомендаціями ООН і ЮНЕСКО, в яких наголошується, що першочергове завдання школи — як передавати учням екологічні знання, так і розвивати почуття відповідальності за збереження живого й неживого світу на Землі.
Форми і методи. В екологічному вихованні домінують методи, звернені не тільки до свідомості й пам'яті, а й до емоційної сфери дітей, а саме:
• правильно організовані екскурсії, які відіграють важливу роль і мають велике естетичне значення у формуванні дбайливого ставлення до природи. Наприклад, японські діти регулярно виїжджають «на природу», щоб милуватися заходом сонця, цвітінням сакури;
• екологічні центри і табори, які розміщуються серед полів, водойм, лісів, де діти проходять теоретичний і практичний курс екології (США, Швеція, Фінляндія). Після перебування у таких центрах і таборах американські діти, наприклад, отримують звання «Охоронець землі» і їм вручається символічний ключ та щоденник для запису того корисного, що вони можуть зробити для охорони природи;
• екологічні клуби, які поєднують учнів усіх вікових категорій і дорослих. Клуби, популяризуючи ідеї гармонії людини і природи, влаштовують виставки малюнків і фотографій; проводять різні акції для вдосконалення навколишнього середовища.
6.10. Трудове виховання
Ідея «рюралізму». У багатьох країнах Африки робота сільської школи побудована за принципом «рюралізації», тобто наближення ЇЇ діяльності до потреб і проблем місцевої
громади.
Ідея «рюралізму» — зв'язок навчання, зокрема трудового, з потребами сільської громади — педагогічно і соціально корисна, оскільки пов'язує школу з реальним життям, підтримує інтерес учнів до навчання; забезпечує внесок школи в удосконалення навколишнього світу.
Трудова підготовка у початковій школі різних країн має такі особливості й форми:
• у країнах Азії, Африки і Латинської Америки у початковій школі, яка є єдиним навчальним закладом для більшості дітей, на працю відведено 20 — 25 % навчального часу;
• в індійських школах діти навчаються ремесла, виготовляють іграшки та сувеніри з місцевих матеріалів, а кошти, виручені від їх продажу, витрачаються на шкільні
потреби;
• у розвинених країнах Заходу праця дітей нерозривно пов'язана з художньою діяльністю. Навіть діти із забезпечених сімей заохочуються якомога раніше до посильної праці за наймом; привчаються самостійно заробляти гроші, цінувати будь-яку працю як джерело благополуччя, гідності і незалежності людини.
У молодших класах середньої школи праця — обов'язковий предмет у більшості західних країн. Наприклад, хлопчики навчаються у шкільних майстернях столярної і слюсарної справи, електротехніки; ремонтують побутові прилади; виготовляють різні речі для школи і для себе; дівчатка займаються домоведенням (кулінарією, шиттям, доглядають хворих), навчаються працювати за комп'ютером.
У старших класах середньої школи учні, які не планують вступати до вищого навчального закладу, проходять допрофесійну підготовку. Збільшення кількості учнів у повній середній школі змінило її винятково академічну спрямованість. У старших класах введено професійні або практичні профілі, мета яких — сформувати у молоді такі вміння і
навички, яких було б достатньо, щоб отримати роботу у сфері обслуговування, діловодства або кустарного виробництва.
У школах розвинених країн учні оволодівають основами економічної освіти. Спеціальний курс, окремі теми у традиційних дисциплінах ознайомлюють учнів з основними поняттями вільного ринку (попитом і пропозицією, прибутком, податками, маркетингом, менеджментом тощо), навчають малого бізнесу.
У сільських школах основним методом трудової підготовки є індивідуальний проект. Учень, вибравши проект (виростити вівцю; посіяти й зібрати врожай кукурудзи, буряку, моркви тощо; допомогати на фермі батькам), працює самостійно, отримуючи консультації викладача. У школах проводиться професійна орієнтація учнів за такими напрямами:
• ознайомлення зі світом праці, різними професіями;
• тестування підлітків для визначення їхньої придатності до певної професії.
Професійну орієнтацію проводять учителі праці, а там, де діє профорієнтаційна служба на шкільному, регіональному і національному рівнях, — спеціально підготовлені консультанти.
Праця учнів за наймом. Як зазначалося, в багатьох країнах поширена праця учнів за наймом. У розвинених країнах мають право найматися на роботу підлітки, яким виповнилося 16 років. Наприклад, у США понад 70 % учнів середньої школи працюють 15 — 20 год на тиждень, переважно у сферах торгівлі та громадського харчування, де їм надають тимчасові робочі місця; оплачують працю підлітків за мінімальними розцінками.
Реальна робота для заробітку в поєднанні з освоєнням основних трудових умінь формує в молоді серйозне ставлення до праці. Проте більшість педагогів наголошують, що рання праця для заробітку відволікає учнів від шкільних занять і знижує рівень їхніх навчальних успіхів.
У країнах, що розвиваються (Азії, Африки, Латинської Америки), дитяча праця найчастіше не регулюється законом. Тому нерідко важку сільськогосподарську працю виконують діти віком 8 — 9 років.
Загалом у світі понад 80 млн дітей віком від 8 до 14 років змушені працювати, щоб мати засоби для існування собі і своїй сім'ї. У Конвенції ООН з прав дитини (1989) передбачено статтю про право дитини на захист від економічної експлуатації і виконання будь-якої роботи, що перешкоджає здобуттю освіти або завдає шкоди здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному і соціальному розвитку.