Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (2).docx
Скачиваний:
135
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
233.03 Кб
Скачать

Література

Основна література

  1. Волков Б.С. Психология развития человека / Б.С. Волков, Н.В. Волкова. – М.: Академический проект, 2004. – 224с.

  2. Психология развития / под ред. А.А. Стреленко. – Витебск: УО «ВГУ им. П.М. Машерова», 2010. – 167с.

  3. Сапогова Е.Е. Психология развития человека: Учеб. пособие / Е.Е. Сапогова – М.: Аспект Пресс, 2001. – 460с.

  4. Хрестоматия по психологи / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1987. – С.300-339.

Додаткова література

  1. Выготский Л.С. Психология развития / Л.С. Выготски – М.: Смысл, 2005. – 1130с.

  2. Годфруа Ж. Что такое психология / Ж. Годфруа – В 2-х т. – М.: Мир, 1992.

  3. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровського. – М.: Политиздат, 1985.

  4. Психология развития / Сост. и ред. каф. психол. разв. и диф. психол. – СПб.: СПбГУ, 2001. – 312с.

Питання для самоконтролю

  1. Що таке норма та як вона співвідноситься з поняттями «аномалія» та «патологія»?

  2. Перерахуйте основні підходи до визначення норми та розкрийте їх суть.

  3. Назвіть критерії психічного здоров’я (за ВООЗ).

  4. Які рівні психічного здоров’я Вам відомі?

  5. Які критерії психопатій виділяються (критерії Ганнушкіна-Кербикова)?

  6. Перерахуйте критерії для оцінки відхилень у будь-якій поведінці (за М. Раттером).

Лекція 3-4. Закономірності, рушійні сили, фактори, механізми психічного розвитку

4 год.

План

1. Закономірності розвитку людини.

2. Суть механізму психічного розвитку, його значення для ходу розвитку.

3. Взаємозв’язок навчання та розвитку.

4. Екологічна модель психічного розвитку.

5. Типи відношень між суб’єктом та середовищем. Типи відношень між спадковістю та середовищем і їх характеристика.

6. Сутність захисних механізмів. Фактори, що впливають на використання захисних механізмів. Первинні та вторинні захисні механізми та їх характеристика.

7. Захисні механізми (за Е. Фроммом).

8. Стилі реагування в складних життєвих ситуаціях.

1. Закономірності розвитку людини

Закономірності психічного розвитку – це ті загальні закони розвитку, які характерні для всіх людей.

  1. Циклічність розвитку. Розвиток має складну організацію в часі Цінність кожного року або місяця життя дитини визначається тим, яке місце вона займає в циклах розвитку. Так, відставання в інтелектуальному розвитку на 1 рік буде дуже великим, якщо дитині 2 року, і незначним, якщо їй 15 років. Це пов'язано з тим, що темп і зміст розвитку змінюються упродовж життя. Періоди підйому, інтенсивного розвитку змінюються періодами уповільнення, згасання. Такі цикли розвитку характерні як для окремих психічних функцій (пам'яті, мови, інтелекту та ін.), так і для розвитку психіки в цілому. Власне вік як стадія розвитку і є таким циклом зі своїм особливим темпом і змістом. Чим молодше організм, тим вище темпи його фізичного і психічного розвитку. Окрім того, чим вище темпи розвитку дитини, тим більш вона вразлива, тим легше можна пошкодити її фізичному і психічному здоров'ю.

  2. Нерівномірність та гетерохронність розвитку.

Нерівномірністьнеоднаковість, непостійність в розвитку психічних функцій. Різні сторони людини, у тому числі психічні функції, розвиваються нерівномірно, непропорційно. На кожному віковому етапі відбувається перебудова їх зв'язків, зміна співвідношення між ними. Розвиток окремої функції залежить від того, в якові систему міжфункціональних зв'язків вона включена. Спочатку в дитячому віці (до року) виділяються і розвиваються основні функції, передусім сприйняття, потім складніші, так що в самій послідовності становлення функцій є свої закономірності. У ранньому віці домінує сприймання, в дошкільному – пам'ять, в молодшому шкільному – мислення.

Нерівномірність розвитку проявляється в тому, що різні психічні функції, властивості і утворення розвиваються нерівномірно: кожна з них має свої стадії підйому, стабілізації і спаду, тобто розвитку властивий коливальний характер. Про нерівномірність розвитку психічної функції судять по темпу, спрямованості і тривалості змін, що відбуваються.

Гетерохронністьрізночасність, асинхронність, неспівпадання в часі фаз розвитку окремих органів і функцій. На думку П.Д. Анохіна, гетерохронність є особливою закономірністю, що полягає в нерівномірному розгортанні спадкової інформації. Він же розрізняє внутрішньосистемну і міжсистемну гетерохронність.

Внутрішньосистемна гетерохронність проявляється в неодночасній закладці і різних темпах дозрівання окремих фрагментів однієї і тієї ж функції. Міжсистемна гетерохронність відноситься до закладки і темпів розвитку структурних утворень, які будуть потрібні організму в різні періоди його постнатального розвитку. Наприклад, спочатку формуються філогенетично старіші аналізатори, а потім молодші.

Для правильного розуміння гетерохронії важливо мати на увазі значення і роль того або іншого структурного утворення або функції в життєдіяльності людини. Е. Мейманом було доведено: чим необхідніша та або інша функція, чим важливіше її роль на певному етапі розвитку, тим раніше вона розвивається. Наприклад, дитина вчиться орієнтуватися в просторі швидше, ніж в часі. Значення і роль функції обумовлюють і її довговічність. Так, чутливість людини до зеленого і жовтого кольорам після 50 років майже або зовсім не знижується, тоді як чутливість до синього неухильно падає після 25 років.

  1. Нестійкість розвитку. Розвиток завжди проходить через нестійкі періоди. Найяскравіше ця закономірність проявляється в кризах розвитку. У свою чергу, вищий рівень стійкості, динамізм системи можливий на основі частих, дрібноамплітудних коливань, з одного боку, і неспівпадання в часі різних психічних процесів, властивостей і функцій – з іншого. Таким чином, стійкість можлива завдяки нестійкості.

  2. Кумулятивність розвитку («метаморфози») накопи­чення в ході росту психічних властивостей, якостей, умінь, навичок, що призводить до якісних змін в їх розвитку. Кумулятивність психічного розвитку означає, що результат розвитку кожної попередньої стадії включається в наступну, при цьому певним чином трансформуючись. Таке накопичення змін готує якісні перетворення в психічному розвитку. Характерний приклад – послідовне становлення і розвиток наочно-дійового, наочно-образного і словесно-логічного мислення, коли кожна наступна форма мислення виникає на базі передуючої і включає її. Психіка дитини своєрідна на кожному віковому етапі, вона якісно відмінна від того, що було раніше, і того, що буде потім.

  3. Поєднання процесів еволюції (прогресивні зміни) і інволюції (регресивні зміни) в розвитку дитини. Процеси «зворотного розвитку» ніби вплетені в хід еволюції. Те, що розвивалося на попередньому етапі, відмирає або перетворюється. Наприклад, дитина, навчившись говорити, перестає лепетати. У молодшого школяра зникають дошкільні інтереси, деякі особливості мислення, властиві йому раніше. Якщо ж інволюційні процеси запізнюються, спостерігається інфантилізм: дитина при переході на новий віковий етап зберігає дитячі риси.

  4. Сенситивність розвитку. Сенситивний період розвитку – це період підвищеної чутливості психічних функцій до зовнішніх дій, особливо до дії навчання і виховання. Б.Г. Ананьев розумів сенситивність як наслідок «дозрівання функцій і відносної сформованості складних дій, що забезпечують вищий рівень функціонування мозку». Вікова сенситивність – це оптимальне поєднання умов для розвитку певних психічних процесів і властивостей, властиве певному віковому періоду. Періоди сенситивного розвитку обмежені в часі, тому, якщо упущено сенситивний період розвитку тієї або іншої функції, надалі знадобиться значно більше зусиль і часу для її становлення.

Настання сенситивного періоду визначається функціональним дозріванням мозкових структур, внутрішніх зв'язків, необхідних для реалізації механізмів тих або інших функцій (схема)

Сенситивні періоди розвитку окремих психічних функцій дитини:

1,5–3 роки – мовлення

3–6 років – сприймання, мислення, уява тощо.

5–6 років – координація рухів (балет, фігурне катання тощо)

5–6 років – читання

6–7 років – навчальні навички.

У сенситивний період можна досягти граничного розвитку тієї або іншої функції. Інакше ця можливість буде «похована» в дитинстві. Природою визначений календарний час індивідуально для кожної дитини.

  1. Компенсація проявляється в здатності психіки компенсувати недолік одних функцій за рахунок розвитку інших. Наприклад у сліпих людей загострюються інші якості – слух, тактильні відчуття, нюх.