Література

Основна література

1. Карандашев Ю.Н. Психология развития. Введение / Ю.Н. Карандашев – Минск, 1996. – 240с.

2. Кондрашихина О.А. Дифференциальная психология: учебн. пос./ О.А. Кондрашихина – К.: Центр учебной лит-ры, 2009. – 232с.

3. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг – СПб.: Питер, 2000. – 940c.

4. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология / С.К. Нартова-Бочавер – М.: Флинта, 2003. – 217с.

5. Сапогова Е.Е. Психология развития человека: Учеб. Пособие / Е.Е. Сапогова – М.: Аспект Пресс, 2001. – 460с.

Додаткова література

1. Анастази А. Дифференциальная психология / А. Анастази – М.: Апрель-Пресс, 2001. – 745 с.

2. Волков Б.С Основные закономерности психического развития ребенка / Б.С. Волков, Н.В. Волкова – М., 1992.

3. Выготский Л.С. Психология развития / Л.С. Выготский – М.: Смысл, 2005. – 1130 с.

4. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий / К.К. Платонов. – М., 1984.

5. Эльконин Б.Д. Психология развития / Б.Д. Эльконин – М.: Академия, 2001. – 144с.

Питання для самоконтролю

1. Що таке «закономірність»?

2. Які закономірності розвитку людини Ви знаєте?

3. Назвіть основні елементи механізму психічного розвитку. Розкрийте їх зв'язок.

4. Яким чином пов’язані навчання та розвиток на думку Ж. Піаже?

5. Як розглядає проблему співвідношення навчання та розвитку Л.С. Виготський?

6. Які ще підходи до проблеми співвідношення навчання та розвитку Вам відомі?

7. Перерахуйте складові середовища, які виділяють представники екологічної моделі психічного розвитку.

8. Яким чином пов’язані між собою мікро-, мезо-, екзо- та макросистеми?

9. Розкрийте суть пасивних, активних та стимулюючих відношень між спадковістю та середовищем.

10. Назвіть вікові періоди, в яких спостерігається той чи інший тип відношень.

11. Що таке захисні механізми психіки?

12. Які фактори впливають на використання захисних механізмів?

13. Перерахуйте основні захисні механізми психіки.

14. В чому специфіка їх функціонування?

15. Які захисні психічні механізми виділив Е. Фромм?

16. Назвіть основні стилі реагування в складних життєвих ситуаціях.

17. Чим вони відрізняються?

18. Який зі стилів реагування в складних життєвих ситуаціях є найбільш ефективним і чому?

Лекція 5. Розвиток особистості в процесі соціалізації

2 год.

План

1. Поняття про соціалізацію. Форми соціалізації.

2. Адаптація, соціалізація, виховання, розвиток.

3. Інститути та сфери соціалізації.

4. Стадії соціалізації.

5. Механізми соціалізації.

6. Асоціальні прояви особистості. Поняття про асоціалізацію, десоціалізацію та ресоціалізацію.

1. Поняття про соціалізацію. Форми соціалізації

Соціалізація – процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.

У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, вміння, навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Соціалізація відбувається як за стихійного впливу на особистість різних обставин життя, так і за цілеспрямованого формування особистості.

Нині процес соціалізації наука розглядає в широкому і вузькому розумінні цього поняття. Соціалізація у широкому розумінні – це визначення походження і формування родової природи людини (йдеться про філогенез – історичний процес розвитку людства), у вузькому – процес включення людини в соціальне життя шляхом активного засвоєння нею норм, цінностей та ідеалів. З урахуванням цього соціалізацію можна розглядати як типовий та одиничний процеси. Типовий процес визначається соціальними умовами, залежить від класових, етнічних, культурних та інших відмінностей. Пов'язаний він із формуванням типових для певної спільноти стереотипів поведінки.

Соціалізація як одиничний процес пов'язана з індивідуалізацією особистості, виробленням нею власної лінії поведінки, набуттям особистого життєвого досвіду, тобто зі становленням індивідуальності.

Формами реалізації процесу соціалізації є:

– соціальна адаптація – вид взаємодії особистості із соціальним середовищем, у процесі якої відбувається узгодження вимог та сподівань обох сторін. Цей процес вказує на пристосування індивіда до рольових функцій, соціальних норм, спільностей, до умов функ­ціонування різних сфер суспільства;

– інтеріоризація (лат. іпterior – внутрішній) – процес формування внутрішньої структури людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей, ідеалів, процес переведення елементів зовнішнього середовища у внутрішнє «Я».

Двосторонній процес соціалізації передбачає засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв'язків і активне їх відтворення. Тобто людина не тільки адаптується до умов соціуму, культури, норм, що формуються на різних рівнях життєдіяльності суспільства, а й завдяки своїй активності перетворює їх на власні цінності, орієнтації, установки.