Види асиметрії

Моторна	Сенсорна	Психічні функції
Ручна, ножна, окорухова діяльність	Зорова, слухова, тактильна	Мовлення, інтелектуальна діяльність мнемічна, перцептивна функції

Домінування півкуль у здійсненні тієї чи іншої функції не є фіксованим, а залежить від змісту діяльності, при зміні якої можливе не лише згладжування асиметрії, а навіть зміна знаку на протилежний.

Основні функції лівої і правої півкулі

Ліва півкуля	Права півкуля
логічне мислення вербальний інтелект математичні обчислення довільне запам'ятовування аналітичні тенденції сприйняття усна мова розмір прози і поезії ритм музики свідоме права рука, праве око читання і письмо рухова сфера інтерпретація міміки і жестів запам'ятовування імен	образне мислення невербальний інтелект образна пам'ять мимовільне запам'ятовування синтетичні тенденції сприйняття метафоричний зміст промови, почуття гумору звуковисотні співвідношення тембр і гармонія в музиці несвідоме ліва рука, ліве око орієнтування в просторі чуттєва сфера розпізнавання міміки і жестів впізнавання облич

2. Теорії походження асиметрії

Походження (точніше, оформлення) ліворукості зв'язують з дією трьох груп чинників – соціальних (включаючи культурні), генетичних і патологічних.

1. Генетичні теорії. Одна з перших генетичних моделей спадковості рукості спиралася на закон Менделя і припускала, що ця якість визначається дією одного гена. Проте було виявлено, що майже половина дітей двох ліворуких батьків виявляються праворукими, що суперечить цій моделі.

Інша модель (М. Аннет) заснована на тому, що рукість є функцією двох генів, один з яких визначає локалізацію центрів мови (L – в лівій півкулі і домінує, l – в правій півкулі, рецесивний), а інший визначає, якою рукою управлятиме мовна півкуля – контрлатеральною або іпсілатеральною (відповідно С і с). Так, людина з генотипом LlСС буде правшею з центром мовлення в лівій півкулі. У індивіда з генотипом Llсс центри мовлення також будуть розташовані в лівій півкулі, однак він буде лівшею.

І, нарешті, третя модель (Дж. Леві і Т. Нагілакі) заснована на гіпотезі про існування окремого гена «правостороннього зсуву» і його рецесивного алеля. Наявність цього гена забезпечує первинну схильність людини до того, щоб у неї домінувала права рука, а центр мови розташовувався в лівій півкулі. Таким чином, цей ген визначає не лише рукість, але і церебральне домінування. Остання модель найбільшою мірою охоплює факти, накопичені в області вивчення асиметрії.

2. Культурні теорії. Альтернативними «генетичним» видаються гіпотези виникнення міжпівкульної асиметрії, що базуються на визнанні головної ролі культурних умов. Прибічники цієї концепції розглядають «лівість» і «правість» як результат соціального виховання, досвіду, умов життя.

3. Патологічні теорії. Разом з представленими вище теоріями, широко поширені уявлення про патологічне походження лівшості. Серед прибічників цієї точки зору можна виявити уявлення про те, що будь-який прояв ліворукості є наслідок і родової травми, вродженої енцефалопатії тощо.