3.Практичні задачі патопсихології (види діяльності) в рамках реалізації проф. Мети.

Практические задачи патопсихологии.

Практические задачи ставит психиатрическая клиника

1. Участие в установлении диагноза заболевания, нозологической диагностике. Больного присылает на обследование врач.

2. Экспертиза:

военная экспертиза - может или не может человек продолжать службу, или нужен перевод?

судебно-психиатрическая - выявить вменяемость к содеянному

трудовая - оценка трудоспособности человека, возможность продолжения им профессиональной деятельности или возможна смена деятельности.

Установочное поведение - намеренное искажение результатов исследования.

Виды установочного поведения:

симуляция - психически здоровый человек изображает наличие патологии

диссимуляция - наличие у больного установки на преуменьшение степени выраженности имеющихся у него расстройств

аггравация - установка на преувеличение имеющихся нарушений (если больной хочет получить группу инвалидности, и он усиливает какие-то выражения болезни)

3. Установление и описание структуры психологического дефекта при различных психических, душевных заболеваниях.

У больного шизофренией необходимо выяснить подробности.

4. Описание динамики психического состояния больных в процессе терапии.

Два аспекта:

динамическая характеристика состояния больного на различных этапах лечения. Больного - до начала лекарственной терапии, на промежуточных стадиях, после окончания терапии

изучение действия фармакологических препаратов, их характеристика, для того, чтобы знать на каком этапе лечения может применяться, прогноз результатов лечения и возможные побочные действия.

5. Реабилитация психологическая - больного с психическим заболеванием. С больным разрабатывается программа реабилитации, проводятся занятия.

Задачі практичної патопсихології.

• отримання додаткових даних про психічний стан хворого: стан його пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери і особистості в цілому. Ці дані необхідні лікарю при рішенні питання про діагноз захворювання. Спеціальне експериментально-психологічне дослідження допомагає виявити багато ознак психічних порушень, визначити їх структуру і взаємозв'язок.

• проведення експериментально-психологічного дослідження з метою психіатричної експертизи (трудова, військова, судова). В ході подібного експертного дослідження психолог може вирішувати задачу чи встановлення структури порушень і їх співвідношення зі збереженими сторонами психічної діяльності, або диференціальної діагностики. Складність такого дослідження для психолога полягає в тому, що хворий зацікавлений в результатах дослідження, а тому він може зменшувати вираженість хворобливих порушень (дисимуляція), посилювати тяжкість наявних порушень (агравація) або навіть симулювати хворобливі прояви психіки, для того, щоб уникнути відповідальності або отримати інвалідність.

• дослідження зміненої психічної діяльності під впливом терапії. В цих випадках неодноразове дослідження хворого однотиповим набором методик дозволяє встановити динаміку змін психіки під впливом лікування і таким чином продемонструвати його ефективність.

• участь психолога в реабілітаційних заходах, під час яких особлива увага надається виявленню збережених сторін психіки і особистості хворого, а також вивченню його соціального оточення, характеру відносин в соціальному середовищі, трудових або учбових установах. Мета подібного дослідження - розробка рекомендацій, сприяючих трудовій і соціальній реабілітації хворого.

• участь психолога в системі психотерапевтичних заходів. На жаль, питання про місце психолога в психотерапії ще недостатньо регламентовано нормативними документами.