Казка про втрачений час

Казка про втрачений час

Дійові особи:

Дівчата:Христина та Даринка.

Бабуся

Лисичка-сестрчка

Борсук Бося

Білка Вірка

Ведмідь Бурко

Тітонька Сова

Христинка та Даринка йдуть до бабусі і по дорозі розмовляють про те, хто чим займався зранку та по обіді.

-Ой, Марино, бабуся буде питати, чим ми сьогодні займалися. Ти що казатимеш?

-Мабуть скажу як є, що ні чим серйозним не займалася.

-Так, я також не буду брехати, адже говорити неправду-погано.

Дівчата приходять до бабусі. Літня жіночка привітно їх зустрічає і привітно вітає:

-Добрий день, любі онученьки. Роздягайтесь та сідайте. Чим сьогодні корисним займалися?

-Ой, бабусю,- відповідає Маринка-а я сьогодні сни ловила до пізнього ранку, вони були такі чудові та яскраві, все ніяк не могла відірватися від споглядання.

-А ти, Христю. Чим порадуєш?- звернулася бабуся до другої онучки.

-я сьогодні чай з тістечками смакувала, та все про солодощі мріяла. Все хотілось мені опинитися у Трюфельному королівсті…такому чарівному, про яке ти нам розповідала в своїй казці, пам’ятаєш?

-Пам’ятаю, пам’ятаю,-прийняла до відома старенька ,- ага, отже байдики били, час даремно марнували.

-Ні, час змарнувати неможливо, адже ми займалися корисними справами , я мріяла, а Маринка спала.

-Неможливо кажете, тоді послухайте казочку про звірів.. які марнували свій час.

Казка про годинник

Одного сонячного ранку на узліссі великого лісу, куди жителі найближчого міста вивозили непотріб. Лисичка-сестричка знайшла поломаний годинник. Рудик заойкав, заайкав, схопив годинник і побіг до свого друга борсука Босі.

-Босю, Босю, тут таке, таке!- крикнув захеканий Рудик.

-Що таке?-невдоволено буркнув борсук.

-Час зупинився? Як це?- не зрозумів Бося.

-Ось, -лис показав борсукові годинник.

-Що це?- витріщився борсук.

-Настінний годинник, і він не цокає, його стрілки не крутяться , маятник не гойдається ! Він не йде, він став!- сказав Рудик,-Ходімо, треба всіх сповістити , що часу більше немає. І вони пішли в ліс.

Білка Вірка сиділа на гілці і лічила гриби, горіхи, .шишки.

-Тридцять три грибочки плюс сорок два горішки буде…

-Вірко, Вірко! Негайно злазь!

-Відчепись, я зайнята, -відмахнулась білка.

-Кидай свої справи! Часу немає!

-В кого немає?- не зрозуміла білка.

-Ні в кого –час зупинився!-Рудик показує поломаний годинник.

До них підійшов зайчик.

-Справді!- мовила білка, зайчик- що ж тепер робити?

-Нічого,- сказав Рудик.- Час зупинився , а це значить, що тепер зима не настане, завжди буде осінь.

Не треба буде робити запаси на зиму, Босі не треба буде впадати в сплячку…

-Але ж він, здається, уже впав…Білка вказала на борсука, який в ту мить гепнувся просто на стежку і відразу захропів.

-От нестерпний сонько!- Лисиця підбігла до борсука і потрясла його за плече.-Босю, часу немає, а ти спати надумав! Уставай! Ми ідемо далі! Треба всім сказати, що час зупинився!

Звірі пішли далі.

Наступним, кого зустріли звірята, був ведмедик Бурко. Він лежав під кущиком і розгадував кросворд.

-Бурку, ти чого лежиш?- Зненацька наскочила на ведмедя лисиця.

-А що таке?-з несподіванки підскочив ведмідь.

-Ось,-лисичка показала годинник.- Він не йде. Що ти на це скажеш?

-Треба подумати, - мовив Бурко.- Я знаю, хто нам допоможе!- раптом підскочив Бурко.

-Хто?- спитав зайчик.

-Мудра тітонька Сова, яка живе на тому боці лісу.

-Гайда до неї,- сказала лисиця, а потім тихенько підкралася до борсука і штовхнула в бік.- Не спи- замерзниш!

-Га? Що? Зима? Час уже пішов?-заторохкотів спросоння Бося.

- Ми пішли, -сказала білка, і всі рушили до Сови.

-Ех, молодь, молодь!- Сказала Сова, почувши плутану розповідь звірів.-Пусті голови ваші.

-Хіба ж час зупиняється? Зупинитись може годинник, трамвай, усе, що завгодно, тільки не час. А ви нерозумні, зі своєю біганиною стільки часу змарнували!

-Ну то й що?- спитав зайчик.- Час не закінчується, не спиняється.

-Але все підвладне часу, -відповіла Сова.-Він завжди біжить, летить, минає. І при цьому ніколи не вертає назад.

-Ну що, зрозуміли чому не можна марно витрачати час?

-Так, зрозуміли. Бо вони весь день пробігали по лісу і нічого не зробили…

-Герої твоєї казки бабусю, тільки даремно втратили час.

-А ви знаєте, що таке втрачати час? Адже коли ми відкладаємо важливі справи на потім, ми саме втрачаємо час.

-Ось бачете дітки, в цій казочці герої гаяли час, але вони схаменулись, бо зрозуміли, що час дорогоцінний і його треба цінити.