до діплома

 

Скориставшись формулою (7.10) і даними табл. 7.11, можна привести факторний аналіз зміни оборотного капіталу (засобів). Загальна зміна оборотних засобів становить:

= 1317,2-1531,1 = -213,9 тис. грн.,

в тому числі за рахунок змін:

— чистої виручки

=(8976,3-6621,3)∙=544,5 тис. грн;

— коефіцієнта завантаження

=∙8976,3=-758,4 тис. грн;

Балансова перевірка:

= 544,5+ (-758,4) = -213,9 тис. грн.

тобто сукупний вплив двох факторів дорівнює загальній зміні оборотних засобів.

Аналіз результатів факторного аналізу оборотних засобів показує, що зростання обсягу чистої виручки від реалізації продукції сприяло збільшенню оборотних засобів на 544,8 тис. грн.; прискорення ж оборотності їх забезпечило економію — на 758,4 тис. грн.

Такий же результат, що характеризує економію оборотних засобів за рахунок прискорення їх оборотності, можна отримати за формулою (7.13)

=(52,8270-83,2466)∙=-758,4 тис. грн.

або за формулою (7.14)

=1317,2-=-758,4 тис. грн.

Щоб отримати точні результати факторного аналізу економії (перевитрат), слід використовувати в проміжних розрахунках не менше чотирьох знаків після коми.

Склад наведених в табл. 7.11 і вище показників для оцінки ділової активності підприємства не варто канонізувати. Кожна галузь і навіть окреме підприємство може підібрати такий склад показників, який найбільшою мірою відповідає їх особливостям і потребам.

Коефіцієнти оборотності (ділової активності) безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності підприємства, його платоспроможність. Як результат прискорення обороту вивільнюються матеріальні елементи оборотних активів (менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва та ін.) і таким чином зменшуються затрати, пов’язані з їх зберіганням. При цьому вивільнюються грошові кошти, які були вкладені в ці запаси, що врешті-решт сприятиме покращенню фінансового стану підприємства.

 Нарівні з оборотністю капіталу ефективність його використання характеризує також прибутковість (рентабельність).

Оцінка рентабельності капіталу потребує обґрунтованого вибору виду прибутку. Рекомендований в деяких навчальних посібниках чистий прибуток характеризує не тільки ефективність діяльності підприємства, але й податкову політику, яка до того ж може змінюватися протягом досліджуваного періоду, що робить незіставними показники.

З огляду на те, що до впровадження П(С)БО для оцінки рентабельності капіталу застосовувався балансовий прибуток, в наш час його еквівалентом може бути загальний прибуток, який складається з фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування і надзвичайного прибутку.

Методика розрахунку прибутковості капіталу підприємства і аналіз його динаміки наведені в табл. 7.12.

Як видно із даних табл. 7.12, у звітному періоді рентабельність засобів та їх джерел підвищилась. Обумовлено це значним зростанням загального прибутку і незначною зміною засобів підприємства та джерел їх покриття.

Для більшого поглибленого вивчення причин зміни рентабельності проведемо факторний аналіз рентабельності виробництва за методом ланцюгових підстановок на підставі базисної моделі:

 (7.21)

де R_в— рентабельність виробництва;

П — загальний прибуток;

03 — основні засоби;

ОФ — оборотні фонди.

Таблиця 7.12

Аналіз рентабельності капіталу

 

Показник	Код рядка № форми	Попе- редній період	Звітний період	Абсолютне відхилення (+,-) (гр.З-гр.2)
А	1	2	3	4
1. Загальний прибуток, тис. грн.	(р.170+р.200), ф.2	114,4	339,6	+225,2
2. Середня величина активів, тис. грн.	р.280, ф.1	6856,5	6714,5	-142,0
3. Середня величина оборотних засобів, тис. грн.	(р.260+р.270), ф.1	1531,1	1317,2	-213,9
4. Середнє значення основних засобів, тис. грн.	р.011, ф.1	8712,0	8273,1	-438,9
5. Середнє значення оборотних фондів, тис. грн.	(р.100+р.120+ +р.270), ф.1	102,6	115,8	+ 13,2
6. Середнє значення виробничих фондів тис. грн. (р.4+р.5)	(р.011+р.100+ +р.120+р.270), ф.1	8814,6 td>	8388,9	-425,7
7. Середнє значення власного капіталу, тис. грн.	р.380, ф.1	5611,7	5694,7	+83,0
Прибутковість (рентабельність), %:
8. Активів (р.1:р.2)∙100		1,67	5,06	+3,39
9. Оборотних активів (р.1:р.3)∙100		4,47	25,78	+21,31
10. Виробництва (виробничих фондів) (р.1:р.6)∙100		1,30	4,05	+2,75
11. Власного капіталу (р.1:р.7)∙100		2,04	5,96	+3,92

 

Загальне відхилення рентабельності виробництва у звітному періоді в порівнянні з попереднім становить:

= 4,05 - 1,30 = 2,75%.

Проведемо поступову заміну значень показників базисного періоду на звітний:

=

=

=

=

Оцінка впливу окремих факторів:

=1,36-1,30=0,06%;

 

=1,37-1,36=0,01%;

=4,05-1,37=2,68%.

Балансова перевірка:

=0,06+0,01+2,68=2,75%,

тобто сукупний вплив усіх факторів дорівнює загальній зміні рентабельності виробництва у звітному періоді в порівнянні з попереднім.

Оцінка результатів факторного аналізу дає можливість знову підтвердити раніш зроблений висновок, що зміна рентабельності капіталу викликана переважно зміною прибутку.

З аналізом прибутковості тісно зв’язана система фінансового аналізу «Дюпон», яка інакше називається «Дюпон-каскад» або просто «Каскад» і широко використовується на Заході. Мета аналізу за цією системою — провести широкий огляд діяльності компанії за такими критеріями:

— визначити п’ять основних співвідношень (коефіцієнтів) за даними бухгалтерського обліку;

— одержати уяву про розвиток компанії впродовж часу (шляхом аналізу динаміки коефіцієнтів);

— намітити основні напрямки для більш поглибленого аналізу.

В основу системи «Дюпон» покладена модель, яка відображає тісний взаємозв’язок між показниками:

1. Нетто-прибутковість власного капіталу (НПВК)

 (7.22)

Максимізація цього показника — основна задача управління підприємством.

2. Нетто-прибутковість продажів (НППр)

 (7.23)

3. Оборот активів (ОА)

 (7.24)

4. Нетто прибутковість активів (НПА)

 (7.25)

5. Коефіцієнт капіталізації (К)

 (7.26)

На підставі системи «Дюпон» формується факторні системи:

 (7.27)

 (7.28)

які дозволяють провести факторний аналіз показників рентабельності власного капіталу і активів.

 Одним із головних завдань управління в конкурентному ринковому середовищі є виявлення загрози банкрутства і розробка контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.

Для прогнозування банкрутства у світовій практиці використовується система моделей, розроблених західними спеціалістами, зокрема:

 

1. Модель Альтмана (1968 р.)

де Z- рівень ризику банкрутства;

1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 — константи;

X₁ — відношення власного оборотного капіталу до сукупних активів

Х₂ — відношення чистого прибутку до сукупних активів

Х₃ — відношення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування до сукупних активів

Х₄ — відношення між власним і залученим капіталом

X₅ — відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до сукупних активів

В моделі Альтмана фактор Х₁ характеризує певного мірою ліквідність балансу; Х₂, Х₃ — рентабельність активів; Х₄ — структуру капіталу;X₅ — оборотність активів.

 

Модель Альмана 1983 р.

 (7.30)

де X₄ — відношення балансової вартості акцій до позичкового капіталу.

Значення Z визначає ступінь можливості банкрутства (табл. 7.13).

 

Таблиця 7.13

Оцінка ймовірності банкрутства

 

Значення 2-рахунку	Ймовірність банкрутства
1,80 і менше	Дуже висока
Від 1,81 до 2,70	Висока
Від 2,71 до2,90	Існує ймовірність
2,91 і вище	Дуже низька

 

Розглянемо ймовірність банкрутства підприємства за даними фінансової звітності на кінець періоду (див. додатки), де

Якщо порівняти результати розрахунків з нормативами, поданими у табл. 7.13, то можна стверджувати, що ймовірність банкрутства дуже низька.

 

2. Модель Ліса (1972 р.)

 (7.31)

де Х₁ — відношення оборотного капіталу до всіх активів

X₂ — відношення прибутку від реалізації до всіх активів

Х₃ — відношення нерозподіленого прибутку до всіх активів

Х₄ — відношення власного капіталу до позичкового капіталу

Мінімальне значення Z < 0,037.

 

3. Модель Теффлера (1977 р.)

 (7.32)

де Х₁ — відношення прибутку від реалізації продукції до короткострокових зобов’язань

Х₂ — відношення оборотних активів до зобов’язань

X₃ — відношення короткострокових зобов’язань до всіх активів

Х₄ — відношення власного капіталу до позичкового капіталу

Мінімальне значення Z < 0,2.

Для діагностики банкрутства проводиться експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера розраховується за формулою

де К_Б — коефіцієнт Бівера.

Якщо протягом певного періоду (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу, а, звідки, і небезпеку банкрутства.

В більш розгорнутому вигляді модель Бівера може бути представлена за допомогою системи показників діагностики банкрутства (табл. 7.14).

Крім зазначених вище моделей, для оцінки можливого банкрутства рекомендується скористатись такою формулою:

 (7.34)

де К_Б — коефіцієнт банкрутства.

Теоретично К_Б ≥ 0,5. Якщо ж К_Б > 0,5, то підприємство знаходиться на грані банкрутства.

Існує ще кілька моделей прогнозування ймовірності банкрутства, зокрема, модель Спрінгейта, модель Конана і Гольдера тощо.

 

 

Таблиця 7.14

Система показників діагностики банкрутства Вівера

 

* — координати показників див. формула 7.33.