РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (конспект)
.pdfфаянсові вироби тощо. Виготовлення широкого асортименту найбільш необхідних, життєво-важливих товарів народного споживання продовольчої та непродовольчої груп забезпечує агропромисловий комплекс держави.
Контрольні запитання до теми 6
1.Склад паливно-енергетичного комплексу України.
2.Сутність паливно-енергетичного балансу України.
3.Характеристика вугільної промисловості.
4.Перерахуйте комплекс галузей чорної металургії України.
5.Назвіть підприємства чорної металургії повного і неповного циклу.
6.Основні групи галузей, що входять до складу промисловості будівельних матеріалів.
7.Склад галузей хімічної промисловості.
8.Розміщення галузей хімічної промисловості.
9.Склад галузей лісної промисловості.
10.Розміщення підприємств лісної промисловості.
11.Сутність та склад агропромислового комплексу.
12.Склад галузей сільскогосподарського виробництва.
13.Сутність земельного кадастру, його розділи.
ТЕМА 7. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
Питання лекції:
7.1.Сутність та об'єкти регіональної політики
7.2.Завдання та мета регіональної політики
Ключові поняття: Регіональна політика. Об'єкти регіональної політики. Основні завдання регіональної політики. Мета державної регіональної політики.
133
7.1. Сутність та об'єкти регіональної політики
Регіональна економічна політика є невід'ємною складовою загальнодержавної економічної політики. Вона ґрунтується на пріоритетному розвитку національно-державної, етнічно – територіальної, регіональної самоврядності та самодостатності інтересів регіону.
Поняття регіональної економічної політики виникло в 60-х роках минулого століття, коли у колишньому СРСР були утворені Ради народного господарства (раднаргосп). З метою недопущення поширення національної самостійності в 1964 р. вони були реформовані в централізовану галузеву структуру розвитку народного господарства, 85-90% всіх галузей народного господарства були підпорядковані міністерствам союзного і союзнореспубліканського призначення.
Нині державна регіональна економічна політика все ширше ціле спрямовується на комплексний розвиток регіонів.
Основні принципи регіональної економічної політики держави:
∙конструктивність і законність, на основі яких реалізація політики здійснюється відповідно до Конституції та законів України, законодавчих актів президента та Кабінету Міністрів України на засадах чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування;
∙забезпечення унітарності України та цілісності її територій, включаючи єдність економічного простору на всій території держави, її грошово-кредитної, податкової, митної та бюджетної системи;
∙наближення надання послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування до безпосередньо споживачів;
∙диференційоване надання державної підтримки економічним регіонам відповідно до умов, критеріїв та строків, передбачених законодавчими актами;
134
∙стимулювання співробітництва між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у розробленні та реалізації заходів, спрямованих на економічний розвиток регіонів.
Здійснення цих конкретних заходів державної регіональної економічної політики передбачає:
∙сформувати нову територіальну структуру державного сектора
економіки;
∙реформувати систему управління державним сектором економіки;
∙посилити економічні основи місцевого самоврядування та розширити його соціально-економічні функції;
∙поетапно перейти на обґрунтовану систему бюджетного регулювання та розширення права місцевих органів виконавчої влади в бюджетній політиці України.
У законодавчому плані суб'єктами державної регіональної політики визнаються центральні та місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані з соціально-економічним розвитком регіонів.
До об’єктів державної регіональної економічної політики зараховують територіальні утворення, в межах яких здійснюється державне управління і місцеве самоврядування.
Об’єктами державної регіональної економічної політики в ринкових умовах господарювання виступають самі регіони,які відрізняються між собою за темпами економічного розвитку, умовами для зайнятості населення та рівнем його життя. Спеціальним об’єктом регіональної економічної політики можуть бути депресивні чи моно профільні території, зони стихійного лиха, природних, антропо- і техногенних катастроф.
При формуванні і реалізації ефективної регіональної економічної політики розробляють типологію регіонів як об’єктів цієї політики. В основу типології можуть бути покладені різні ознаки: природно-географічні,
135
геополітичні, соціально-економічні. Основними індикаторами, за якими визначають тип регіону, є:
∙виробництво внутрішнього валового продукту (ВВП) на душу
населення;
∙показники демографічної ситуації та якості життя людей;
∙техногенне навантаження економічних районів;
∙фінансовий стан і самозабезпеченість регіону;
∙активність інвестиційної політики;
∙забезпеченість бюджетної сфери.
Відповідно до структури економіки регіону, вирізняють індустріальні, індустріально-аграрні і аграрні території. Для успішної реалізації державної регіональної економічної політики необхідно врахувати міжрегіональні і міждержавні економічні з’вязки. Виділяють також експортно і імпортно орієнтовані території. Часто виділяють стратегічно важливі для держави території з метою можливого залучення іноземних інвестицій, зайнятості робочої сили, ефективного використання природних ресурсів. Сюди належать природні географічні та геополітичні характеристики територій, зокрема прикордонні, віддаленні від основної держави, приморські території.
Регіональна політика – це сфера діяльності з управління економічним, соціальним, екологічним і політичним розвитком країни в регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми. Ця політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в підсумку визначають її стратегію і тактику; передбачає врахування широкого спектрА національних, політичних, соціальних факторів, що й дозволяє впливати на тенденції регіонального розвитку. Охоплює всю систему відносин між державою і регіонами, з одного боку, та між регіонами, - другого. Метою регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів, поглиблення процесів ринкової
136
трансформації, підвищення рівня життя населення, забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина.
Важливу роль у дієвості регіональної політики України має інституційноправове забезпечення. Сьогодні основними складниками інституційно-правової бази розвитку регіонів є Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» (№ 2850-ІV від 08.09.2005 р.) та Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року (затверджена Постановою КМУ № 1001 від 21.07.2006 р.
Останніми роками термін «регіональна політика» міцно закріпився в економічному лексиконі як учених у галузях економічних та суспільних наук, так і представників усіх рівнів державного управління. Необхідність регіональної політики випливає з регіональної дискретності простору, нерівнозначності регіонів за чинниками і завданнями їхнього розвитку, внаслідок чого будь яка державна політика будується диференційовано в регіональному аспекті.
Під регіональною політикою зазвичай розуміють сферу діяльності з управління економічним, соціальним, екологічним і політичним розвитком країни в регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми. Об'єктивними передумовами регіональної політики є структурна неоднорідність простору країни в природно-географічному, ресурсному, економічному, соціальному, етнічному і політичному аспектах. Подібна неоднорідність, інтереси й особливості регіонів мають ураховуватися під час проведення будь-якого заходу.
Науковий підхід до формування та реалізації регіональної політики держави вимагає чіткого визначення об'єкта й суб'єкта, а також формулювання цілей і завдань та визначення засобів їхньої реалізації.
До основних об'єктів регіональної політики належать: виробничі (насамперед, підприємство як первинна ланка суспільного поділу праці), соціальні (насамперед – людина як представник соціуму, родини, етносу), грошово-фінансові процеси тощо.
137
Кожен житель регіону є особистістю, представником трудового колективу, членом політичної партії чи громадської організації. І інтереси будьякої позиції, що ним відстоюватимуться значно відрізнятимуться від регіональних. Отже, проблема суб'єктивізації регіональної політики трансформується в проблему представництва інтересів населення в органах законодавчої та представницької влади різних рівнів, реалізованих також через сформовані виконавчі структури. Тобто, суб'єктами регіональної політики є центральні органи законодавчої й виконавчої влади, органи регіонального управління та місцевого самоврядування.
7.2. Завдання та мета регіональної політики
Пріоритетними завданнями на тривалу перспективу державними органами управління визначено розвиток галузей, які забезпечують розвиток всього народногосподарського комплексу країни, зокрема: паливноенергетичного, машинобудівного, агропромислового, хімічного тощо. Серед пріоритетних завдань визначне місце відводиться структурній перебудові економіки України, у першу чергу промислових регіонів і центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії та складною екологічною ситуацією.
Основні програмні завдання державної регіональної перебудови на найближчі п’ять років передбачають необхідність вирішення таких проблем:
∙вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів та підвищення ефективності територіального поділу праці і раціоналізації розселення населення;
∙досягнення стабілізації виробництва у кожному регіоні на основі оптимізації структури господарства та ефективного використання наявного природно-ресурсного, виробничо-технічного і трудового потенціалу;
∙удосконалення спеціалізації сільського господарства відповідно до
зональних ґрунтово-кліматичних умов;
138
∙здійснення програм облаштування депортованих народів у південних та західних областях;
∙формування нових територіально-господарських утворень спеціальних (вільних) економічних зон.
У сфері соціально-культурного і духовного розвитку основними завданнями регіональної політики є забезпечення населення працевлаштуванням, тобто робочими місцями, і залучення його до продуктивної суспільно-корисної праці.
До основних завдань регіональної політики можна віднестм:
- запровадження більш глибокого вивчення й оцінки внутрішнього природного, економічного, наукового, трудового потенціалу кожного регіону, розроблення комплексних правових, організаційних, економічних та інших механізмів його ефективного використання;
- здійснення на інноваційній основі структурної перебудови економіки регіонів з урахуванням особливостей їхнього потенціалу;
- поетапне зменшення рівня територіальної диференціації економічного розвитку регіонів та соціального забезпечення громадян;
- широкий розвиток підприємництва як головного фактора соціальноекономічного розвитку держави та її регіонів, підвищення зайнятості населення, наповнення місцевих бюджетів;
- зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу й кооперації праці, що є одним з головних чинників підвищення конкурентоспроможності держави на міжнародних ринках;
- забезпечення спроможності територіальних громад та органів місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством, самостійно та відповідально вирішувати питання соціально-економічного розвитку, створення ефективних механізмів активної участі у формуванні та провадженні державної регіональної політики;
139
-удосконалення фінансових міжбюджетних відносин, вироблення чітких критеріїв і ефективних механізмів надання державної підтримки розвитку регіонів;
-досягнення продуктивної зайнятості населення, стабілізації та поліпшення демографічної ситуації в державі;
-подальше вдосконалення державної системи охорони довкілля та використання природних ресурсів, механізмів та інструментів вироблення й реалізації екологічної політики;
-налагодження міжнародного співробітництва у сфері регіональної політики, наближення національного законодавства з цього питання до норм і стандартів Європейського Союзу, а також у розвитку транскордонного співробітництва як дієвого засобу зміцнення міждержавних відносин і вирішення регіональних проблем.
Із метою забезпечення достатнього рівня добробуту в кожному регіоні, створення приблизно однакових життєвих можливостей для всіх громадян завдання сучасної регіональної політики:
1. Підвищення конкурентоспроможності регіонів та зміцнення їхнього ресурсного потенціалу. Виконання цього завдання здійснюватиметься за нижченаведеними пріоритетними напрямками.
• Реструктуризація економічної бази окремих регіонів і створення умов для диверсифікації на новій технологічній основі.
• Розбудова та модернізація інфраструктури, які сприяють підвищенню інвестиційної привабливості регіонів.
2. Забезпечення розвитку людських ресурсів. Поліпшення якості людських ресурсів сприяє динамічному розвитку країни та її регіонів. Виконання цього завдання здійснюватиметься за такими пріоритетними напрямами:
- забезпечення високих стандартів навчання, доступного для працівників протягом усього періоду їх виробничої діяльності, поліпшення якості освіти;
140
-активізація співпраці у сфері освіти і науки - передбачається збільшення наукового потенціалу, активізація зовнішніх контактів навчальних закладів та дослідних установ;
-забезпечення повної зайнятості працездатного населення.
3.Розвиток міжрегіонального співробітництва. Розвиток міжрегіональних економічних зв'язків та транскордонного співробітництва забезпечить підвищення ролі регіонів у зовнішньоекономічному співробітництві, їх активну участь у діяльності міжна-родних організацій. Пріоритетними напрямами для виконання цього завдання визначено:
- розширення міжрегіональної економічної взаємодії; - розвиток транскордонного, зокрема єврорегіонального співробітництва.
4.Створення інституціональних умов для регіонального розвитку. Розв'язання проблем регіонального розвитку, становлення місцевого самоврядування та вдосконалення відносин «центр - регіони» перебуває у площині інституційного і правового поля та потребує формування і реалізації державної регіональної політики, чіткого розподілу функцій та координування діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. Виконання цього завдання здійснюватиметься за такими пріоритетними напрямами:
- розширення фінансово-економічних можливостей територіальних громад;
- реформування адміністративно-територіального устрою, яке передбачає розбудову раціональної системи територіальної організації влади, що враховує потреби населення;
- узгодження діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розвитку регіонів.
Вирішення соціальних, екологічних, науково-технічних, демографічних та інших проблем регіону можливе лише за наявності відповідних фінансових, кредитних і матеріальних ресурсів. Регіональна економічна політика охоплює:
- бюджетну і податкову політику;
141
-планування, прогнозування соціально-економічних процесів у регіоні;
-створення і реалізацію цільових програм;
-використання природних ресурсів і управління власністю регіону;
-розміщення продуктивних сил;
-реструктуризацію економіки регіонів;
-політику розвитку регіональних виробничо-технологічних комплексів;
-контрольно-аналітичну діяльність;
-інформаційне забезпечення.
Головна мета державної регіональної політики, яка полягає у створенні умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та регіонів, підвищенні рівня життя населення, забезпеченні дотримання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина, не залежно від місця проживання, а також поглибленні процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади й органів місцевого самоврядування
У Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, затвердженій постановою кабінету Міністрів України в липні 2006 р., основною метою державної регіональної політики України на сучасному етапі розвитку визначено створення умов, що дадуть змогу регіонам повністю реалізувати наявний потенціал, зробити максимальний внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на зовнішньому ринку.
У законодавчому акті «Про концепцію державної економічної політики» визначається, що на сучасному етапі соціально-економічного розвитку головною метою державної економічної політики є збільшення національного багатства країни на основі ефективного використання природно-ресурсного, трудового і науково-технічного потенціалів регіону, раціоналізації систем розселення та досягнення внутрірегіональної збалансованості. В процесі реалізації будь-якої цілі, вона, виходячи з певних обставин, може бути значно деталізована стосовно конкретних сфер суспільного розвитку.
142