145

ВСТУП

В умовах ринкової економіки ефективність діяльності підприємств у довгостроковому періоді, високі темпи їхнього розвитку, підвищення конкурентоздатності в значній мірі визначаються плануванням роботи підприємства у фінансовому вираженні, тому що різні напрямки діяльності бізнесу вимірюються загальним мірилом – грошима. Світ твердої конкуренції вимагає гнучкості і пристосування як у плануванні, так і в практичній діяльності.

Кожне підприємство в умовах ринкової економіки бажає вести беззбиткову діяльність, покривати свої витрати власними доходами та отримувати прибуток. Головна мета підприємства, як суб’єкта ринку, - отримання прибутку для задоволення соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та інтересів власника майна підприємства.

Більше того, метою підприємницької діяльності є така організація виробництва та реалізації продукції, за якої можна отримати найбільший прибуток. Для того щоб збільшити ефективність виробництва та не опинитись на грані банкрутства підприємства повинні обов’язково проводити фінансовий аналіз, ефективно розподілити фінансові ресурси, забезпечити підприємство фінансовими ресурсами.

В рамках управління фінансами підприємств, забезпечення позитивного фінансового результату (прибутку) складає одну з ключових позицій. Тому він завжди був і залишиться об’єктом постійних досліджень. Так фінансовий результат дає можливість встановити взаємозв’язок між усіма іншими економічними показниками та узагальнити результати діяльності підприємства.

Для ефективного управління фінансовими результатами необхідно побудувати економічний механізм управління фінансовими результатами господарської діяльності у рамках загальної системи управління промисловим підприємством.

В умовах ринкової економіки одним з ключових елементів організації бізнесу є система управління фінансами. Це питання у своїх роботах досліджували: Дж. Уільямс, який розробив модель оцінки вартості фінансових активів; Г. Марковиць, який заклав основи теорії портфеля; У. Шарпа, Дж. Ліктнерс, Дж. Моссині, які розробили модель оцінки доходності фінансових активів та портфеля фінансових інвестицій; Ф. Модільяні, М. Міллером, які дослідили теорію структури капіталу та ціни джерел фінансування. Однак тема продовжує бути актуальною в Україні, так як багато підприємств перебувають на грані банкрутства.

Мета магістерської роботи полягає в визначенні особливостей процесу управління фінансовими результатами підприємства та особливостей впровадження механізму управління фінансовими результатами.

Завдання поставлені в магістерській роботи відповідно до встановленої мети:

1. розглянути сутність та основні завдання управління фінансовими результатами підприємства;

2. охарактеризувати механізм управління фінансовими результатами підприємства;

3. охарактеризувати методику проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства;

4. проаналізувати фінансовий стан підприємства;

5. визначити основні напрями підвищення ефективності системи управління фінансовими резкльтатами підприємства.

Також було проведено науково-дослідну роботу, результатами якої стали написання тез доповіді на тему: «Шляхи покращення фінансоих результатів підприємства»; а також написання наукової статті у збірнику матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених та студентів «Гуманітарний та соціальний розвиток суспільства як шлях покращення економічного стану країни» на тему: «Фінансова стійкість підприємства в сучасних умовах».

Об’єктом дослідження магістерської роботи є фінансові результати підприємства. Предметом дослідження є система заходів з управління фінансовими результатами підприємства.

Для вирішення поставлених завдань у магістерькій роботі використовувалися загальнонаукові методи: синтез, аналіз, порівняння, абстрагування, конкретизація, індукція та дедукція, а також спеціальні методи наукових досліджень: метод логічного узагальнення, таблично-графічні методи, абстрактно-логічний і системно-структурний аналіз; порівняльний аналіз і групування; розрахунково-аналітичний та метод економічного моделювання.

Інформаційне забезпечення проведення наукового дослідження представлене навчальною літературатурою, тобто підручники, навчальні посібники, навчально-методична література; надрукованими документами − це дисертації, звіти про науково-дослідну роботу, окремі праці; фінансова звітність досліджуваного підприємства за три останні роки.

Магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. Загальний обсяг роботи складає 81 сторінка. Робота включає 40 таблиць, 14 рисунків, 23 формули та список використаних джерел, який складає 79 найменнувань.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Економічна сутність фінансових результатів діяльності підприємства

В умовах ринкової економіки діяльність суб’єктів господарювання спрямована на отримання максимально можливої економічної вигоди, що знаходить свій прояв у фінансових результатах. Останній відображає всі сторони діяльності підприємства – рівень його технологій та організації виробництва, ефективність системи управління, контроль за рівнем витрат тощо. Фінансовий результат господарювання підприємства, що виступає у формі прибутку або збитку, відображає ефективність його операційної, фінансової, інвестиційної діяльності та служить основним критерієм стратегії суб’єкта господарювання.

Фінансові результати, за позитивного їх значення є джерелом платежів до бюджету, а також розширеного відтворення виробництва. В рамках управління фінансами підприємств забезпечення позитивного фінансового результату (прибутку) складає одну з ключових позицій. Тому він завжди був і залишиться об’єктом постійних досліджень [4, c. 115].

Підприємство отримує позитивну економічну вигоду у випадку, коли отримані доходи перевищують понесені витрати. Якщо ж підприємство отримало збитки, то це означає перевищення витрат над доходами. Тому фінансовий результат роботи підприємства, як одна з основних категорій економіки, може виступати у двох формах – прибуток або збиток. Безпосередньо з цією категорією пов’язані поняття доходів і витрат. Взаємозв’язок наведених категорій представлений на рис. 1.1.

Отже, фінансовий результат дає можливість встановити взаємозв’язок між усіма іншими економічними показниками та узагальнити результати діяльності підприємства.

Мета діяльності підприємства – отримання максимальної економічної вигоди

Доходи

Доходи

Витрати

Витрати

> <

Прибуток

Збиток

Фінансовий результат

Рис. 1.1. Форми фінансового результату підприємства

Останнім часом в умовах збитковості значної кількості підприємств маштаби цих досліджень ще більше зросли, що зумовлено потребою пошуку резервів зростання прибутковості підприємств. Представників різних економічних шкіл завжди цікавила економічна природа прибутку (в яких умовах він виникає, які відносини він виражає, яку власність). З’ясування сутності і значення фінансових результатів нерозривно пов’язано з дослідженням різних економічних шкіл. Чітке визначення сутності та змісту понять є запорукою запобігання помилок при прийнятті важливих управлінських рішень.

До ХХ ст. у західній економічній думці термін «прибуток» використовувався в широкому розумінні (власно прибуток та відсоток) та у вузькому (без включення проценту). Теорія прибутку має специфічні риси, які відрізняють її від тих розділів західної економічної думки, які трактують інші основні доходи капіталістичного суспільства – заробітну плату, процент, ренту [8, c. 121].

Найбільш розповсюджені концепції економічної природи прибутку представлені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Розвиток теорії прибутку в історичному аспекті

Назва теорії та її представники	Сутність теорії
Концепція прибутку меркантелістів. Т. Манн, Д. Юм, Ж. Кольберг та ін. [77]	Початковий етап формування основних принцпів теорії прибутку, який звичайно пов’язується з парадигмою економічного аналізу меркантелістів. Наукові погляди на прибуток визначалися джерелами його формування. Основним із цих джерел вважалася зовнішньоторгівельна діяльність. Меркантелісти виводили прибуток з обміну як різницю між продажною та покупною ціною товару.
Концепція прибутку фізіократів. Ф. Кене, Ж. Тюрго, М. Рів’єра та ін. [77]	Підхід до джерел формування прибутку орієнтувався на землеробському виробництві. Воно, на їх думку, було єдиним джерелом формування позитивного значення суми прибутку.
Концепція продуктивності капіталу. А. Сміт, Д. Рікардо та ін. [77]	Прибуток є результатом заміни людської праці капіталом та здійснення ним такої роботі, яка не може бути виконана людською працею.
Трудова теорія вартості. К. Маркс, Ф. Енгельс [77]	При капіталізмі в якості перетвореної форми доданої вартості виступає прибуток, тобто надлишок виручки над витратами капіталу, який безоплатно привласнюється власниками засобів виробництва. К. Маркс вважав, що при соціалізмі додатковий продукт не буде приймати форму прибутку.
Концепція прибутку маржиналістів. С. Джевонс, К. Менгер, Дж. Кларк та ін. [77]	Використовуючи граничний метод економічного аналізу, маржиналісти виявили систему важливих факторів, які максимізують прибуток підприємства. Особлива роль у дослідженні маржиналістів відведена проблемам ринкового ціноутворення та умовам формування монопольного прибутку.
Теорія прибутку Й. Шумпетера [77]	Прибуток становить залишок понад витрат виробництва або, з точки зору підприємця, різницю між виручкою та затратами. Й. Шумпетер пов’язував підприємницький прибуток із роллю лідерства в економічній системі, тобто своєчасного освоєння інновацій.
Теорія прибутку Ф. Найта [77]	Прибуток є винагородою за успішну підприємницьку діяльність та забезпечується вмілою оцінкою не тільки передбачуваного, але й непередбачуваного ризику.
Теорія монополістичного прибутку. Е. Чемберлін та ін. [77]	Джерелом появи монополістичного прибутку є введення монопольних цін. Прибуток є доходом, що породжений існуванням монополій.

Аналіз табл. 1.1 показує, що категорія прибутку є дуже дискусійною. Суперечки між різними дослідниками про її природу йдуть вже більше трьох сторіч, але теорія прибутку й досі залишається суперечливою та незавершеною, що не може не відображатися на керуванні економікою.

Можна також трактувати прибуток з позицій різних теорій капіталу. Їх сутність наведена в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Сутність прибутку в різних концепціях капіталу

Теорія капіталу	Трактування прибутку
Теорія власності [11, c. 215]	Різниця між доходами та витратами нараховується безпосередньо власнику, відображає зростання його добробуту та збільшує його капітал.
Теорія господарюючої одиниці [11, c. 215]	Чистий приріст власного капіталу, без урахування оголошених дивідентів та результатів операцій за рахунками капіталу
Теорія залишкового капіталу [11, c. 215]	Прибуток залежить від зміни майбутньої оцінки активів та зобов’язань підприємства. Задовольняє потребу власників простих акцій в інформації для прийняття управлінських рішень
Теорія підприємства [11, c. 216]	Прибуток трактується з позицій доданої вартості. Прибуток як додана вартість включає всі платежі акціонерам у вигляді дивідентвів, проценти кредиторам, заробітну плату робітників, податки державі та нерозподілений прибуток
Теорія фонду [11, c. 216]	Прибуток трактується як обмеження на використання активів тільки у визначених цілях (спеціальний фонд, фонд допомоги тощо). Найбільш широко використовується у державних та некомерційних організаціях.

З табл. 1.2 видно, що трактування прибутку відрізняється в залежності від цілей його визначеня.

Згідно діючих в Україні облікових стандартів та нормативних актів, категорія прибутку визначається у трьох підсистемах бухгалтерського обліку: фінансовому, управлінському та податковому обліку.

1) Відповідно до П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [45], прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого вони понесені. Тобто у фінансовому обліку фінансовий результат (прибуток або збиток) розраховується як різниця між доходами та витратами.

2) В управлінні обліку інформація про фінансові результати діяльності може визначатися в різних розрізах, які необхідні для прийняття управлінських рішень.

3) Відповідно до Податковаго кодексу України [55], прибуток для цілей оподаткування визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Економічний підхід корисний для розуміння сутності прибутку, а бухгалтерський – для розуміння логіки та порядку його практичного обчислення [11].

Прибуток відіграє дуже важливу роль в умовах ринкової економіки (див. рис. 1.2).

База економічного розвитку держави

Головна мета підприємницької діяльності

Прибуток підприємства в умовах ринкової економіки

Найважливіше джерело задоволення соціальних потреб суспільства

Головне джерело зростання ринкової вартості підприємства

Основний захисний механізм від загрози банкрутства підприємства

Критерій ефективності конкретної виробничої діяльності

Основне внутрішнє джерело формування фінансових ресурсів для забезпечення розвитку підприємства

Рис. 1.2. Характеристика ролі прибутку в умовах ринкової економіки

Отже, можемо простежити на рис. 1.2, що прибуток підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною роллю, але і різноманіттям видів, у яких він виступає.

В узагальненому ж вигляді ми можемо провести систематизацію за найважливішими класифікаційними ознаками в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Систематизація видів прибутку підприємства за основними класифікаційними ознаками

Ознаки класифікації прибутку підприємства	Види прибутку за відповідними класифікаційними ознаками
1. Джерела формування прибутку використані в його обліку	прибуток від реалізації продукції; прибуток від реалізації майна; прибуток від позареалізаційних операцій
2. Джерела формування прибутку за основними видами діяльності підприємства.	прибуток від операційної діяльності; прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від фінансової діяльності
3. Склад елементів, що формують прибуток	маржинальний прибуток; балансовий чи валовий прибуток; чистий прибуток
4. Характер оподаткування прибутку	оподатковуваний прибуток; прибуток, що не підлягає оподаткуванню
5. Характер інфляційного "очищення" прибутку	прибуток номінальний; прибуток реальний
6. Розглянутий період формування прибутку	прибуток попереднього періоду; прибуток звітного прибутку; прибуток планового періоду
7. Регулярність формування прибутку	регулярно формований прибуток; спожитий (розподілений) прибуток
8. Характер використання прибутку	капіталізований (нерозподілений) прибуток; спожитий (розподілений) прибуток
9. Значення підсумкового результату господарювання	позитивний прибуток; негативний прибуток (збиток)

Отже, у табл. 1.3 можна простежити те, що під загальним поняттям «прибуток» розуміють всілякі його різновиди. Узагальнемо сутнісні ознаки прибутку, виділені різними авторами. До основних з них відносять:

1. плата за ризик здійснення підприємницької діяльності;

2. кінцевий позитивний фінансовий результат діяльності підприємства;

3. вартісний показник (визначається в грошовій формі);

4. форма доходу власників капіталу, вкладеного ними у підприємницьку діяльність з метою досягнення певного комерційного успіху;

5. найважливіша характеристика рівня ефективності звичайної діяльності підприємницьких структур;

6. основне внутрішнє джерело фінансових ресурсів підприємства;

7. необхідна умова забезпечення самофінансування підприємства, джерело його фінансової незалежності;

8. джерело зростання ринкової вартості підприємства через капіталізацію частини одержаного прибутку;

9. джерело формування ресурсів бюджету (державного та місцевих), що забезпечують можливість державі виконувати покладені на неї функції та здійснювати різноманітні програми економічного розвитку, задовольняти потреби соціально незахищених верств населення.

Отже, прибуток – це один із головних чинників, що впливає на величину макропоказників економічного та соціального розвитку, зокрема, валового внутрішнього продукту держави, обсягу доходів і видатків бюджету, рівень споживання та нагромадження у суспільстві.

В практичній діяльності бухгалтерів та економістів часто спостерігається ототожнення поняття фінансового результату та прибутку підприємств. Така проблема є менш значною, коли під поняттям фінансового результату розуміють прибуток за умов прибуткового ведення господарської діяльності суб‘єкта господарювання. Проте, коли поняття прибуток вважають ширшим за своїм змістом, ніж категорію фінансових результатів – такі факти викликають сумніви на предмет їх достовірності та відповідності науковим теоріям та методичним положенням бухгалтерського обліку [13].

Категорія фінансового результату є ширшим поняттям порівняно із категорією прибутку, оскільки, показник прибутку є однією із двох форм (прибуток чи збиток) відображення фінансового результату господарської діяльності підприємства.

Фінансовий результат характеризує якісні та кількісні показники результативності господарської діяльності підприємства, а прибуток - позитивне (додатне) значення фінансового результату, що свідчить про високу результативність господарської діяльності та ефективне використання капіталу [13].

Негативне (від‘ємне) значення категорії фінансового результату відображається у показнику збитку, яке свідчить про низький рівень або відсутність результативності господарської діяльності, неефективне управління ресурсним, виробничим та економічним потенціалами підприємства, невміле використання наявного капіталу, низьку якість роботи менеджменту підприємства тощо.

В Україні визначення доходів підприємств регламентовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. За П(С)БО 1, дохід – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що призводить до зростання власного капіталу (за винятком внесків засновників), якщо оцінка доходу може бути достовірно визначена [44]. Величина доходу підприємства залежать, по-перше, від правильності відображення в обліку, і по-друге, від величини списаної дебіторської та кредиторської заборгованості. Їх відображення в обліку та списання по різному впливає на дохід.

В Україні згідно П(С)БО 16 «Витрати» такими вважаються зменшення економічних вигод у формі вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу (за винятком його вилучення або розподілення власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [58].

Визначення сутності витрат нерозривно пов’язано з контролем за правильним визнанням їх величини. З метою забезпечення контролю витрат операційної діяльності підприємства їх класифікують за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційній витрати [58].

Така класифікація використовується для складання звіту про фінансові результати, особливо для малих підприємств. Щодо класифікації витрат діяльності підприємства існують і дещо інші підходи. Виділяють такі витрати:

1. витрати, що входять до собівартості реалізованої продукції;

2. загальновиробничі витрати;

3. адміністративні витрати;

4. витрати на збут;

5. інші витрати операційної діяльності [58].

Так, доходи за інвестиційною діяльністю відображаються у бухгалтерському обліку на рахунку «Дохід від участі в капіталі», а також на субрахунках «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства», «Дохід від спільної діяльності», «Дохід від інвестицій в дочірні підприємства». Крім доходів, підприємство отримує витрати від зменшення вартості інвестицій (збитки).

Від інвестиційної діяльності відрізняється фінансова діяльність. Згідно П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» сутність її трактується таким чином: фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [45].

Чистий прибуток до впровадження П(С)БО визначався зменшуючи суму валового (брутто) прибутку на суму використаного прибутку за звітний період. Після впровадження П(С)БО чистий прибуток визначається розрахунком алгебраїчної суми отриманих прибутків за різними видами діяльності.

Величина фінансового результату, є базисом, який забезпечує не тільки життєздатність суб‘єкта господарювання, а й відображає рівень результативності, прибутковості господарської діяльності, можливості кількісного зростання основних економічних показників та характеризує потенціал стійкого розвитку підприємства [45].

Отже, економічні результати відображають мету підприємницької діяльності, її дохідність, і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу, кредиторів, державні органи, фондові біржі тощо.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Але фінансовий результат являє собою складну економічну категорію, що потребує більш поглибленого вивчення сутності, ролі, особливостей формування, розподілу, використання фінансових результатів та їх впливу на господарську діяльність підприємства, тому потребують подальших глибоких досліджень.

Отже, можна прийти до висновку, що категорія фінансових результатів є дуже складною та суперечливою. Тому чітке розуміння мети та алгоритму її визначення дасть можливість уникнути багатьох помилок у трактуванні фінансових результатів та їх практичному використанні.

1.2. Механізм управління фінансовими результатами підприємства

Огляд економічної літератури дозволяє зробити висновок, що управління фінансовими результатами можна розглядати щонайменше з двох позицій:

1) як функцію фінансового менеджменту;

2) ототожнення з процесом управління прибутком підприємства.

На наш погляд, управління фінансовими результатами:

1) є значно ширшим поняттям, ніж управління прибутком;

2) його не доцільно ототожнювати з функціями фінансового менеджменту.

Вважаємо, що процес управління фінансовими входить до сфери предмету вивчення фінансового менеджменту.

Забезпечення ефективного управління фінансовими результатами, спонукає до необхідності побудови економічного механізму управління фінансовими результатами (ЕМУФР) господарської діяльності у рамках загальної системи управління промисловим підприємством.

ЕМУФР необхідно розглядати з погляду однієї із домінуючих організаційно-управлінських підсистем загальної системи управління господарською діяльністю промислового підприємства, реалізація якої націлена на забезпечення тенденції стійкого зростання прибутковості та оптимального економічного розвитку підприємства протягом довгострокової перспективи його господарської діяльності, що у сукупності сприятиме збільшенню ринкової вартості суб’єкта господарювання.

Економічний механізм управління фінансовими результатами господарської діяльності промислового підприємства — це динамічна, комплексна організаційно-управлінська підсистема, яка передбачає реалізацію спеціальних процедур (організації, інформаційного забезпечення, управління, контролю), спрямованих на забезпечення сталого зростання прибутковості, оптимальної мобілізації та реалізації потенціалу економічного розвитку підприємства в довгостроковій перспективі його господарської діяльності, що призводить до збільшення ринкової вартості суб’єкта господарювання та відповідає основній меті, цілям і завданням загальної системи управління промисловим підприємством [17].

ЕМУФР господарської діяльності промислового підприємства повинен забезпечувати:

1) виконання усіх функцій управління фінансовими результатами (стимулювання, організаційна, інформаційна, координування, прогнозування, планування, моніторингу, аналізу, оптимізації, контролю);

2) реалізацію головної мети та ключових завдань управління фінансовими результатами у відповідності до визначеної мети, цілей, завдань загальної системи управління господарською діяльністю підприємства.

ЕМУФР господарської діяльності промислового підприємства, як автономна, динамічна та комплексна організаційно-управлінська підсистема формується на базі чотирьох основних спеціальних процедур (організації, забезпечення інформаційною базою, управління, контролю), здійснення яких управлінським персоналом, забезпечує реалізацію головної мети, ключових завдань та функцій управління фінансовими результатами в ЕМУФР [21].

Здійснення процедур організації (організаційних процедур) в ЕМУФР забезпечує формування належних умов праці, залучення найбільш кваліфікованих та високопрофесійних фахівців до складу СУФР, що сприяє оптимізації процесів розробки, прийняття та реалізації рішень, пов’язаних з управлінням фінансовими результатами господарської діяльності промислового підприємства. Стимулювання працівників відповідних підрозділів підприємства, які входять до складу СУФР та координування їхньої діяльності, значною мірою сприяє підвищенню ефективності реалізації організаційної функції в ЕМУФР.

Ефективність здійснення процедур інформаційного забезпечення функціонування ЕМУФР має дуже важливе значення, оскільки, значною мірою впливає на якість реалізації процедур організації, управління та контролю в ЕМУФР. Тому, формування управлінським персоналом інформаційної бази повинно об’єктивно відповідати основним вимогам надання якісної інформації (своєчасність, повнота, достовірність, неупередженість, прозорість, точність), для оптимального забезпечення необхідними даними професійних потреб працівників СУФР промислового підприємства.

Процедури управління виступають ключовою (базовою) ланкою реалізації ЕМУФР в господарській діяльності промислового підприємства, оскільки, передбачають здійснення головних операцій процесу управління фінансовими результатами суб’єкта господарювання. Ефективність реалізації процедур управління, значною мірою, визначається рівнем якості процедур організації та інформаційного забезпечення працівників СУФР, які здійснюють виконання набору головних управлінських операцій, що складають основу безпосереднього управління фінансовими результатами господарської діяльності промислового підприємства [28, c. 215].

Процедури контролю впливають на ефективність реалізації процедур управління за такими основними напрямками:

1) безпосереднім шляхом — здійснення безперервного контролю за реалізацією кожної із головних операцій процедур управління фінансовими результатами в ЕМУФР;

2) опосередкованим шляхом — за рахунок оптимізації процедур організації та інформаційного забезпечення, що формують основу для реалізації головних операцій управління фінансовими результатами господарської діяльності, як складових елементів структурної характеристики процедур управління в ЕМУФР промислового підприємства [29, c. 198].

Особливість реалізації менеджментом підприємства процедур контролю, полягає у всебічному їх впливі на кожен із виділених блоків процедур (організації, інформаційного забезпечення, управління) та ефективність реалізації ЕМУФР в цілому, як динамічної, комплексної організаційно-управлінської підсистеми в загальній системі управління господарською діяльністю промислового підприємства. Необхідність здійснення процедур контролю, викликана об’єктивними причинами забезпечення оптимального функціонування ЕМУФР, загальної системи управління промисловим підприємством та підвищення результативності його господарської діяльності.

Особливість реалізації менеджментом підприємства процедур контролю, полягає у всебічному їх впливі на кожен із виділених блоків процедур (організації, інформаційного забезпечення, управління) та ефективність реалізації ЕМУФР в цілому, як динамічної, комплексної організаційно-управлінської підсистеми в загальній системі управління господарською діяльністю промислового підприємства. З урахування таких вимог, теоретичні засади функціонування ЕМУФР господарської діяльності промислового підприємства можна відобразити наступним чином (див. рис. 1.3).

Основна мета, цілі, завдання господарської діяльності підприємства

Загальна система управління господарською діяльністю підприємства

Економічний механізм управління фінансовими результатами (ЕМУФР) господарської діяльності підприємства

Процедури організації в ЕМУФР

1. забезпечення організації високопрофесійної та результативної управлінської діяльності працівників відповідних адміністративних підрозділів підприємства (СУФР);

2. оптимізація процесів розробки, прийняття, реалізації ефективних управлінських рішень працівниками СУФР;

3. координування діяльності персоналу СУФР.

Процедури забезпечення інформаційною базою ЕМУФР

1. формування та забезпечення інформаційною базою високого рівня якості проіесійних потреб відповідного компетентного управлінського персоналу підприємства (СУФР)

Процедури управління в ЕМУФР

1. прогнозування ФР;

2. планування ФР;

3. моніторинг ФР;

4. аналіз ФР;

5. оптимізація ФР;

6. мобілізація та реалізація потенціалу економічного розвитку підприємства упродовж довгострокового періоду його господарської діяльності;

7. оптимізація цільового показника управління ФР;

8. забезпечення зростання рівня якості ФР;

9. управління за фазами розподілу та використання ФР господарської діяльності підприємства.

Процедури контролю в ЕМУФР

1. здійснення постійного контролю менеджментом підприємства за рівнем професійності розробки, прийняття, реалізації управлінських рішень працівниками СУФР;

2. забезпечення швидкого та гнучкого реагування ЕМУФР на будь-які непередбачкваня зміни, що впливають на прибутковість господарської діяльності та економічний розвиток підприємства;

3. забезпечення та контроль ефективного функціонування динамічної організаційно-управлінської підсистеми ЕМУФР

Примітка. РФ – фінансові результати; СУФР – суб’єкти управління фінансовими результатами

Рис. 1.3. Теоретичні засади функціонування економічного механізму управління фінансовими результатами господарської діяльності підприємств

Для забезпечення ефективного управління фінансовими результатами господарської діяльності підприємства, необхідно виділити основні цільові показники, оптимізація яких сприяла б:

1) реалізації головної мети та ключових завдань управління фінансовими результатами;

2) цілеспрямованості управління фінансовими результатами в ЕМУФР.

Для того, щоб правильно обрати цільовий показник управління фінансовими результатами, необхідно спочатку позиціювати промислове підприємство на, запропонованій нами, карті діагностики рівня управління фінансовими результатами (див. табл. 1.4), яка дозволяє менеджерам визначити наявний рівень ефективності управління фінансовими результатами господарської діяльності підприємства.

Таблиця 1.4

Діагностика рівня упраління фінансовими результатами підприємства [33]

Абсолютна величина ФР господарської діяльності підприємства (чистого прибутку, збитку)	Високий чистий прибуток	Рівень якості фінансового результату підприємства
		Високий (оптимальний)	Середній	Низький
		Високий РУФР ЯПФР	Середній РУФР ЯПФР	-
	Низький чистий прибуток	Високий РУФР ЯПФР	Середній РУФР ЯПФР	-
		Доспутимий РУФР ЯНФР
	Низький чистий прибуток	Низький РУФР ЯНФР	Низький РУФР ЯНФР	Доспутимий РУФР ЯПФР
				Низький РУФР ЯНФР
	Високий чистий прибуток	-	Низький РУФР ЯНФР	Низький РУФР ЯНФР

Примітка. ФР – фінансовий результат; РУФР – рівень управління фінансовими результатами підприємства; ЯПФР – якість позитивного фінансового результату (прибутку); ЯНФР – якість негативного фінансового результату (збитку).

Фінансовий результат - це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період. Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є прибуток, збільшення якого означає примноження фінансових ресурсів та зростання фінансових результатів. Збиток підприємства означає втрату фінансових ресурсів підприємств, якщо збитки носять регулярний характер, то врешті-решт будуть витрачені всі фінансові ресурси і підприємство збанкрутує. Отже, фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток [35].

Вважаємо, що змістовну сутність та кількісну оцінку якості фінансового результату господарської діяльності, найбільш достовірно буде відображати відношення показників фінансового результату від основної та звичайної діяльності до оподаткування (1.1), яке характеризує результативність, прибутковість, ступінь реалізації потенціалу економічного розвитку господарської діяльності підприємства.

(1.1)

де ЯФР – якість фінансового результату підприємства;

ФР_ОД – фінансовий результат від основної діяльності;

ФР_ЗДП – фінансовий результат від звичайної діяльності [6].

Враховуючи двоїсту природу показника фінансового результату, який відображається через абсолютну величину прибутку або збитку, виникає об’єктивна необхідність розробки формул для розрахунку якості позитивного (2) та негативного (3) фінансового результату господарської діяльності промислового підприємства.

(1.2.)

де ЯПФР – якість позитивного фінансового результату;

П_ОД – прибуток від основної діяльності;

П_ЗДП – прибуток від звичайної діяльності [6].

(1.3)

де ЯНФР – якість негативного фінансового результату;

З_ОД – збиток від основіної діяльності;

З_ЗДП – абсолютний розмір збитку від звичайної діяльності [6].

До головних ознак, за якими здійснюється позиціювання промислового підприємства на карті діагностики рівня управління фінансовими результатами (РУФР), належать:

1) рівень якості фінансового результату (високий (оптимальний), середній, низький);

2) абсолютна величина показника фінансового результату господарської діяльності підприємства (чистого прибутку (збитку), яка диференціюється залежно від високого чи низького значення цього показника [35].

Зауважимо, що ідентифікація величини фінансового результату відповідно до критеріїв високого та низького абсолютного значення даного показника, відбувається шляхом порівняльного аналізу суми фінансового результату господарської діяльності певного промислового підприємства з аналогічною базою порівняння, наприклад, підприємств-конкурентів, середнього показника суб’єктів господарювання відповідної галузі тощо.

У відповідності до виділених ступенів диференціації головних ознак позиціювання промислового підприємства на карті діагностики РУФР, визначають:

1) наявний рівень управління фінансовими результатами господарської діяльності підприємства;

2) цільовий показник управління фінансовими результатами, з метою забезпечення оптимальності та цілеспрямованості процесу управління в ЕМУФР.

Набір головних цільових показників управління фінансовими результатами діяльності промислового підприємства повинен включати найбільш вагомі показники, які:

1) сприяють реалізації основної мети та ключових завдань управління фінансовими результатами;

2) відображають результативність, рівень прибутковості, потенціал економічного розвитку господарської діяльності підприємства (див. табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Набір головних цільових показників управління фінансовими результатами підприємства [6]

Абсолютна величина ФР господарської діяльності підприємства (чистого прибутку, збитку)	Високий чистий прибуток	Рівень якості фінансового результату підприємства
		Високий (оптимальний)	Середній	Низький
		Високий РУФР ROE K ез	Середній РУФР ROА K ез	-
	Низький чистий прибуток	Високий РУФР ROE K ез	Середній РУФР ROА K ез	-
		Доспутимий РУФР ВП
	Низький чистий прибуток	Низький РУФР ВП	Низький РУФР ВП	Доспутимий РУФР ФР од
				Низький РУФР ВП
	Високий чистий прибуток	-	Низький РУФР ЧД	Низький РУФР ЧД

Примітка. ROE – рентабельніст власного капыталу; ROA – рентабельність активів підприємства; ФР од – позитивний фінансовий результат від основної діяльності; ВП – позитивний валовий фінансовий результат (валовий прибуток); ЧД – чистий дохід від реалізації продукції; Кез – коефіцієнт стійкості економічного зрозстання господарської діяльності підприємства.

Рентабельність власного капіталу — фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника – головне завдання управління підприємством.

Рентабельність власного капіталу обчислюється відношенням чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу (1.4).

(1.4)

де ROE – рентабельність власного кпіталу;

ЧП – чистий прибуток;

ВК_поч та ВК_к – власний капітал на початок та на кінець періоду відповідно [6].

Рентабельність активів — фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання всіх активів підприємства. Рентабельність активів розраховується як частка від ділення чистого прибутку або прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, на середньорічну величину активів. Тобто показує скільки прибутку припадає на 1 грн. активів.

(1.5)

де ROA – рентабельність активів підприємства;

А_поч та А_к – активи на початок року та накінець року відповідно [6].

Валовий прибуток — загальна сума прибутку отримана підприємством від підприємницької діяльності. Визначається як різниця між чистим доходом і собівартістю цієї продукції [38, c. 210].

Валовий дохід підприємства (чистий дохід від реалізації продукції) — це виручка від реалізації продукції, за винятком матеріальних затрат. Він становить грошову форму чистої продукції підприємства [38, c. 215].

Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство в подальшому, не змінюючи співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою [41, c. 54].

Практичне використання відповідних цільових показників управління фінансовими результатами з однойменного набору та оптимізація їх числового значення у процесі господарської діяльності промислового підприємства, відбувається під час реалізації процедур управління у межах функціонування ЕМУФР обраного підприємства. До того ж, завдання оптимізації величини відповідних головних цільових показників спрямоване на забезпечення:

1) цілеспрямованої реалізації основної мети та ключових завдань управління фінансовими результатами;

2) стабільного зростання прибутковості та економічного розвитку підприємства в довгостроковій перспективі його господарської діяльності;

3) підвищення ринкової вартості промислового підприємства, як привабливого об’єкта інвестування.

Особливість упровадження ЕМУФР в загальну систему управління промисловим підприємством, полягає у забезпеченні працівниками СУФР безперервного, циклічного та ефективного функціонування ЕМУФР впродовж усього періоду діяльності суб’єкта господарювання.

Для того, щоб створити основні передумови для ефективного впровадження ЕМУФР в господарську діяльність промислового підприємства, необхідно, спочатку, розробити алгоритм послідовності дій практичної реалізації даного механізму (див. рис. 4).

Початок функціонування ЕМУФР

Формування та підготовка менеджментом підприємства інформаціцного забезпечення для управління ФР

Здійснення контролю за ефективною реалізацією ряду спеціальних процедур (організації, інформаційного забезпечення, управління) в ЕМУФР

Реалізація процедур організації управління ФР

Створення належних умов праці та залучення найбільш кваліфікованих і досвідчених фахівців для забезпечення високопрофесійної та результативної діяльності персоналу СУФР

Координування діяльності працівників СУФР

Забезпечення інформаційною базою високого рівня якості професійних потреб діяльності працівників СУФР

Розробка, прийняття та теалізація ефективних менеджерських рішень щоло управління ФР

Здійснення процедур управління формування ФР, з урахуванням особливостей та рівня результативності діяльності підприємства

1. Прогнозування показників ФР

2. Планування показників ФР

3. Моніторинг показників ФР

Виявлення будь-яких відхилень показників фінансових результатів господарської діяльності ві запланованої величини

Ні

Так

Здійснення аналітичного дослідження показників ФР

Оптимізація величини показників ФР

Позиціювання підприємства за набором головних ознак на карті діагностики рівня управління ФР

1

1

Визначеня наявного рівня ефективного управління фінансовими результатими підприємства

Вибір відповідного цільового показника управління фінансовими результатами господарської діяльності підприємства

1. Оптимізація цільового показника управління фр підприємства

2. Забезпечення зростання рівня якості фр підприємства

Оптимальна мобілізація та реалізація економічного розвитку підприємства

Забезпечення сталого зростання прибутковості та економічного розвитку підприємства впродовж довгострокового періоду його господарської діяльності

1. Управління процедурами розподілу позитивного фр

2. Управління ефективним використанням позитивного фр

Кінець функціонування ЕМУФР

Примітка. ФР – фінансові результати підприємства; ЕМУФР – економічний механізм управління фінансовими результатами підприємства.

Рис. 1.4. Алгоритм дій практичної реалізації ЕМУФР рідприємства [6]

Початковий етап реалізації ЕМУФР характеризується здійсненням процедур формування, підготовки та забезпечення інформаційною базою високого рівня якості працівників СУФР, для прийняття ними ефективних рішень щодо управління фінансовими результатами суб’єкта господарювання. Виконання процедур контролю менеджментом підприємства, на початковому етапі реалізації ЕМУФР, необхідне для того, щоб забезпечити ефективне здійснення усіх інших спеціальних процедур (організації, інформаційного забезпечення, управління), оптимізувати якість функціонування динамічної, комплексної організаційно-управлінської підсистеми ЕМУФР та загальної системи управління промисловим підприємством в цілому [6].

Здійснення процедур організації, передбачає формування належних умов праці, залучення найбільш кваліфікованих, досвідчених фахівців для забезпечення високопрофесійної та результативної діяльності персоналу СУФР. Координування діяльності працівників СУФР сприяє узгодженості, цілеспрямованості та підвищенню ефективності їхніх управлінських дій. На основі високоякісного інформаційного забезпечення професійних потреб діяльності персоналу СУФР, відбувається розробка, прийняття та реалізація ефективних рішень, пов’язаних з управлінням фінансовими результатами господарської діяльності промислового підприємства [6].

Реалізація процедур управління виступає центральною ланкою функціонування ЕМУФР, яка передбачає здійснення працівниками СУФР ряду операцій безпосереднього управління процесом формування (фаза формування) фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Спочатку відбувається прогнозування показників фінансових результатів на довгострокову перспективу діяльності суб’єкта господарювання, за результатами якого здійснюється розробка оперативного і тактичного планів, які характеризуються короткотривалим характером їхньої дії.

Здійснення моніторингу спрямоване на безперервне дослідження процесу управління фінансовими результатами та виявлення будь-яких незапланованих змін, факторів впливу, відхилень фактичного стану показників від планового їх значення [36].

У разі наявності достатніх та необхідних підстав, за наслідками моніторингу, здійснюється аналіз показників фінансових результатів, який полягає у дослідженні їхньої динаміки, структури, пошуку резервів зростання або зниження відповідно позитивного (негативного) значення фінансових результатів, виявленні основних факторів та визначенні характеру їхнього впливу на показники фінансових результатів господарської діяльності підприємства.

На основі інформаційного забезпечення, за результатами моніторингу та аналізу, здійснюється оптимізація (регулювання) показників фінансових результатів, шляхом оптимального використання резервних можливостей потенціалу підвищення результативності та розвитку господарської діяльності промислового підприємства [36].

На основі розробленої карти діагностики рівня управління фінансовими результатами, відбувається позиціювання промислового підприємства на вказаній карті, відповідно до значень показників головних ознак позиціювання. За результатами позиціювання підприємства, відбувається діагностика та визначення наявного рівня управління фінансовими результатами, відповідно до якого здійснюється виважений вибір працівниками СУФР необхідного цільового показника (ів) управління фінансовими результатами суб’єкта господарювання. Подальша управлінська діяльність персоналу СУФР, повинна бути спрямована на оптимізацію величини цільового показника (ів) управління фінансовими результатами та зростання рівня якості фінансового результату, що забезпечить достатні передумови для:

1) максимально можливої мобілізації та реалізації потенціалу економічного розвитку суб’єкта господарювання;

2) сталого зростання прибутковості та економічного розвитку промислового підприємства впродовж довгострокового періоду його господарської діяльності [6].

У процесі кругообігу фінансового результату, фаза формування даного показника послідовно переходить у фазу розподілу, а далі — у фазу використання фінансового результату господарської діяльності підприємства. Тому, очевидним продовженням функціонування ЕМУФР є управлінська діяльність персоналу СУФР, яка спрямована на забезпечення оптимального розподілу отриманого позитивного фінансового результату (чистого прибутку) та ефективного використання реінвестованого позитивного фінансового результату, що сприятиме стабільному зростанню прибутковості, економічного розвитку господарської діяльності промислового підприємства в довгостроковій перспективі [6].

Таким чином, практичне впровадження розробки ЕМУФР в господарський процес промислових підприємств, в повній мірі сприяє досягненню головної мети та вирішенню ключових завдань управління фінансовими результатами, що є об’єктивною необхідною умовою забезпечення сталого зростання прибутковості, оптимальної мобілізації та реалізації потенціалу економічного розвитку підприємств впродовж довгострокового періоду їх господарської діяльності.

1.3. Методика проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

Адекватна оцінка формування прибутку підприємства зумовлена оптимальним вибором методичного підходу її проведення. Нині існують різні рекомендації щодо аналізу прибутку підприємства. Кожен автор має свою точку зору з цього питання, тому різні методики мають свої специфічні елементи. Нами була здійснена спроба узагальнити різні підходи проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

Так, в Положенні про порядок проведення аналізу фінансового стану підприємства, затвердженому Міністерством фінансів України і Фондом державного майна України, оцінка фінансових результатів діяльності підприємства, ґрунтується на проведенні структурного і факторного аналізу прибутку підприємства.

За методикою, розробленою Шереметом А.Д., Сайфуліним Р.С., Негашевим Е.В., Маркоряном Е.А., Герасименко Г.П., Грищенко О.В. аналіз фінансових результатів діяльності підприємства є першим етапом будь-якої оцінки діяльності підприємства, який ґрунтується на вивченні абсолютних показників які прямо впливають на фінансовий результат діяльності підприємства [42].

Авторами Ковальовим В. В., Волковим О. Н. і Мец В. О. оцінку фінансових результатів діяльності підприємства запропоновано включати як до експрес-аналізу, так і до деталізованого аналізу фінансового стану [44].

За експрес-аналізу розмір прибутку оцінюється на основі вивчення показників прибутковості і рентабельності в динаміці. При деталізованому аналізі вивчається виробнича діяльність підприємства та тенденції зміни показників рентабельності.

Методика оцінки фінансових результатів, розроблена Балабановим І. Т., Калиною А. В., Конєвою М. І., Ященко В. А. ґрунтується на проведенні аналізу прибутковості (рентабельності), який передбачає розрахунок відносних і абсолютних показників прибутковості та проведення директ-костингу [47].

Аналіз фінансових результатів за методикою Савицької Г. В., Ковальової А. М., Берднікової Т. Б., Артеменко В. Г., Белендера М. В. і Лахтіонової Л. А. базується на оцінці ефективності використання капіталу, яка передбачає [50; 56; 59; 63; 72]:

1. аналіз абсолютних і відносних показників прибутковості;

2. проведення факторного аналізу;

3. вивчення показників оборотності і ділової активності.

Так у навчальному посібнику авторами Білик М. Д., Павловською О. В., Притуляк Н. М., Невмержицькою Н. Ю. та Цал-Цалко Ю. С. підкреслено, що аналіз прибутковості та рентабельності базується на:

1. вивченні формування прибутку підприємства;

2. факторному аналізі прибутку підприємства;

3. розрахунку відносних показників рентабельності і вивчення їх у динаміці [5, с. 154].

За підходом Савчука В. П., аналіз фінансових результатів діяльності підприємства повинен базуватися на:

1. виявленні тенденцій зміни абсолютних показників прибутку, на основі звіту про фінансові результати;

2. аналізі операційних витрат;

3. розрахунку показників прибутковості (рентабельності) та вивченні їх у динаміці та у порівняння їх з галузевими показниками;

4. оцінка тенденцій зміни виручки та відносного валового доходу [5, с. 134] .

Як видно з вищевикладеного, існує багато методик аналізу прибутку підприємства, в більшості з яких акцент зроблено на необхідність проведення факторного аналізу прибутку.

До основних факторів, що впливають на операційний прибуток, віднесено:

1. ціну на реалізовану продукцію;

2. обсяг реалізації продукції;

3. структуру реалізованої продукції;

4. собівартість одиниці продукції;

5. собівартість продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції [67, c. 252].

Сутність методичних підходів до розрахунку впливу на операційний прибуток вказаних вище факторів полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші фактори в цей час залишаються незмінними. Вплив кожного фактора на прибуток визначається за певним алгоритмом.

Вплив зміни ціни на реалізовану продукцію на прибуток визначається як:

(1.1)

де - зміна ціни на реалізовану продукцію;

- кількість реалізованої продукції;

- ціна на продукцію на кінець та на початок періоду [6].

Вплив зміни обсягів реалізації на прибуток розраховується за формулою:

(1.2)

де - вплив зміни обсягів реалізації на прибуток;

, - собівартість реалізованої продукції на кінець та початок періоду;

, - собівартість одиниці реалізованої продукції на кінець та початок періоду [6].

За допомогою цих формул з’ясовується скільки додатково було отримано прибутку тільки завдяки збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції.

Вплив змін у структурі реалізованої продукції на прибуток визначається як:

(1.3)

де - виручка від реалізації продукції [6].

Вплив зміни собіварстості одиниці продукції на прибуток розраховується за формулою [6]:

(1.4)

Вплив змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції на прибуток визначається як [6]:

(1.5)

Сукупний вплив чинників від реалізації продукції на прибуток являє собою сумарне значення всіх впливів [6]:

(1.6)

Щоб зробити висновок про рівень ефективності підприємства прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами, тобто розрахувати показники рентабельності.

Нині в практичній діяльності будь-якого підприємства виняткового значення набуває прогнозування, оскільки воно дозволяє вчасно виявити негативні тенденції та вжити заходів щодо їх уникнення. Це стосується і формування прибутку, оскільки за достовірного прогнозування підприємствами свого прибутку вони зможуть ефективніше управляти поточною діяльністю підприємства, розробляти реальні стратегічні плани та впроваджувати їх у практичну діяльність.

Розробка прогнозу може здійснюватись з використанням багатьох базових методів, але при фінансовому прогнозуванні найбільш поширеним є метод експертних оцінок, методи обробки просторово-часових сукупностей і ситуаційні методи [65].

Методи експертних оцінок є, мабуто, найпопулярнішими, і мають давню історію. Зокрема, так званий дельфінський метод (названий так у честь давньогрецького міста Дельфи, відомого своїми оракулами), базується на багатоступінчастому експертному опитуванні (методом «мозгової атаки») з наступною обробкою даних методами економічної статистики. [73].

Метод колективної генерації ідеї заснований на двох елементах: на розробці можливих варіантів розвитку об’єкту прогнозування з їхньою наступною оцінкою. Основу даного методу складає «мозкова атака» проблемної ситуації, що припускає вироблення певної ідеї з наступною її критикою і формуванням контрідеї [73].

Метод «комісій» грунтується на опитуванні експертів з подальшою статистичною обробкою отриманих відповідей, що характеризують як загальну, так і індивідуальну думку експертів. Результати проведеного опитування є базою для розробки гіпотез прогнозу [73].

Метод морфологічного аналізу є систематизованим охопленням інформації про можливі стани об’єкту прогнозування, з подвльшою її обробкою за методом «морфологічної шухляди». В основі останнього лежить побудова матриці або дерева, що описує певні характеристики об’єкту, пересування рівнями яких дозволяє зробити висновок про можливий стан об’кту прогнозування [73].

Метод написання сценаріїв припускає виявлення тенденцій розвитку об’єкту в часі з врахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів, що змінюються. Як правило, прогнозні показники визначаються для песимістичного, базового й оптимістичного сценарію розвитку [73].

Загальним недоліком експертних оцінок є відсутність відповідальності за якість отриманої прогнозної інформації.

Також обмеженість методів експертних оцінок полягає у тому, що в них є присутнім можливість помилкового судження і суб’єктивний елемент (часто буває, що експерт формує свою дуику на основі неусвідомлених суб’єктивних переваг).

Методи обробки просторово-часових сукупностей істотно віріюють за складністю використовуваних алгоритмів. Так, дані методи можна узагальнити в двох групах: каузальні методи прогнозування та методи екстраполяції.

У каузальному прогнозуванні для визначення майбутнього обсягу чистого прибутку доцільно використовувати стохастичні методи, до яких відносять авторегресійні залежності і регресійний аналіз.

Авторегресійні залежності базуються на передумові про те, що значення прибутку в момент часу  t залежить певним чином від його значення в попередніх періодах (при цьому не враховується вплив інших факторів).

(1.7)

де Y_t – прогнозне значення прибутку у момент часу t;

Y_t-k – значення прибутку у момент часу (t-k);

A_k – k-й коефіцієнт регрезії [74].

Регресивний аналіз припускає побудову як однофакторних, так і багатофакторних, лінійних і нелінійних моделей прогнозування прибутку підприємства. до однофакторних моделей можна віднести наступні рівняння регресій:

1. лінійне - Y = a + b*x, (1.8)

2. ступеневе – Y = ax^b, (1.9)

3. параболічне – Y = a + bx + cx², (1.10)

4. гіперьолічне – Y = a + b/x, (1.11)

5. логарифмічне – Y = a * log(b + cx), (1.12)

6. експонентне – Y = ae^bx, (1.13)

де b – коефіцієнт регрезії, що визначає рівень впливу заданого фактору на функцію;

а – вільний член рівняння регресії [75].

В практиці прогнозування частіш всього для прогнозування прибутку використовується багатофакторна лінійна регресійна залежність:

(1.14)

де A_k – коефіцієнт регрезії, k = 1, 2, …, n [78].

Така модель дозволяє визначити залежнысть зміни прибутку підприємства не тільки від низки кількісних факторів, а й врахувати якісні фактори, шляхом введення фіктивної змінної.

Методи екстраполяції засновані на перенесенні минулих тенденцій у майбутнє. Для прогнозування прибутку підприємства можливе використання трьох основних методів екстраполяції: екстраполяція тренду, ковзної середньої, експонентного згладжування.

Екстраполяція тренду базується на аналізі тенденцій зміни прибутку і прогнозування динамічних рядів, на основі трендового рівняння:

(1.15)

де f(t) – детермінована невипадкова компонента процесу;

- стохастична випадкова компонента процесу [9, c. 148].

Варто зазаначити, що метод екстраполяції доцільно використовувати лише при відносно стабільній зміні прибутку підприємства.

Методи середніх величин засновані на розрахунку середнього значення показника на базі попередніх періодів. Найбільш розповсюдженим є мотод ковзної середньої, яка розраховується як:

(1.16)

де x_i – значення показника прибутку в попередніх періодах [14].

Методи ситуаційного аналізу грунтуються на моделюванні зміни прибутку підприємства на основі поліваріантності сценаріїв зміни зовнішніх і внутрішніх факторів і детермінованому моделюванні динаміки зміни прибутку на згенеровані сценарії [14].

В цілому, необхідність використання окремих методів зумовлюється метою прогнозування та інформативною базою, тому для прогнозування прибутку на одному і тому ж підприємстві може бути використано декілька методів прогнозування.

Отже, фінансовий результат дає можливість встановити взаємозв’язок між усіма іншими економічними показниками та узагальнити результати діяльності підприємства. Фінансовий результат підприємство може отримати або у вигляді прибутку, або у вгляді збитків.

Категорія прибутку є дуже дискусійною. Суперечки між різними дослідниками про її природу йдуть вже більше трьох сторіч, але теорія прибутку й досі залишається суперечливою та незавершеною, що не може не відображатися на керуванні економікою. При цьому прибуток підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною роллю, але і різноманіттям видів, у яких він виступає.

Негативне (від’ємне) значення категорії фінансового результату відображається у показнику збитку - свідчить про низький рівень або відсутність результативності господарської діяльності, неефективне управління ресурсним, виробничим та економічним потенціалами підприємства, невміле використання наявного капіталу, низьку якість роботи менеджменту підприємства тощо [15, c. 315].

Щодо управління фінансовими результатами, то можна розглядати щонайменше з двох позицій: як функцію фінансового менеджменту; ототожнення з процесом управління прибутком підприємства.

Для забезпечення ефективного управління фінансовими результатами господарської діяльності підприємства, необхідно виділити основні цільові показники, оптимізація яких сприяла б: реалізації головної мети та ключових завдань управління фінансовими результатами; цілеспрямованості управління фінансовими результатами в ЕМУФР [17].

Як видно з вищевикладеного, до основних факторів, що впливають на операційний прибуток, віднесено: ціну на реалізовану продукцію; обсяг реалізації продукції; структуру реалізованої продукції; собівартість одиниці продукції; собівартість продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА «КРОНЕКС-УКРАЇНА»

1. Аналіз господарської діяльності підприємства

ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» – це найбільший виробник паперу в Харківському регіоні. Раніше підприємство мало назву «Зміївська бумажна фабрика». Темп непреривного розвитку існує й досі, про це свідчить нова продукція, яка користується попитом на ринку. Виробництво газетно-офісної бумаги організоване на технологічних потоках, які складаються з підготовчого та паперових цехів та оснащені новітнім обладнанням. Основну його частину складають паперовиробничі машини. Їх робоча швидкість – до 250 метрів на хвилину. Обрізна ширина паперу – 2100 мм. [51].

На цих машинах виготовляють папір: для глибокого друку, вагою 55-70 г., також офсетний папір, вагою 80 г. Вироблений підприємством папір має високу якість та придатні для друку, що забезпечує йому попит на ринку. Потужності з виробництва паперу складають 6 тис. тон на рік [51].

Постійний розвиток підприємства забезпечує тісний контакт з науково-дослідними та проектно-конструкторськими інститутами.

Підприємство за формою власності є товариством з обмеженою відповідальністю та має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Виробництво паперових виробів організовано на технологічних потоках, що складаються з підготовчого та паперового цехів і оснащених вітчизняним та імпортним обладнанням. До основних постачальників, які співпрацюють з ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» можна віднести:

1. ТОВ «ВІЗИТ-СЕРВИС 2005»;

2. ТОВ «ІНТЕЛ-А»;

3. ТОВ фірма «ТОРГОВИЙ ДІМ ЯРМАРКА»;

4. ТОВ «ДІМ ПАПЕРУ»;

5. ТОВ «ПАПЕРОВА ФАБРИКА »

6. ТОВ «УкрПапір»

7. ТОВ «АКВАДОР-ПЛЮС» та інш.

Основні споживачі продукції:

1. ТОВ «Шагаева»

2. ТОВ «ІНТЕРПАП»

3. ТОВ «Памібро»

4. ТОВ «Армапрофіт»

5. ТОВ «Мегасвіт»

6. ТОВ «Ліда +» та інш.

Асортимент продукції підприємства наведений в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Продукція, яка виробляється на ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» [51]

№	Назва продукції	Характеристика
1	2	3
1	Папір для гофрування (Флютинг)	виготовляється згідно ГОСТ 7377–85, призначений для використання гофрованого шару гофрованого картону.  Папір випускається проклеєним або не проклеєним, в рулонах, залежно від показників якості марок Б-0; Б-1; Б-2; Б-3.
2	Картон для плоских шарів гофрокартону (Тестлайнер)	випускається згідно ГОСТ 7420-89 призначений для використання в якості плоского шару при виготовленні гофрованого картону, марки К-1, проклеєний, з вагою 1м^2 125 - 175 (г). В якості сировини використовується 100% макулатури. Картон виготовляється в рулонах.
3	Картон покрівельний	виготовляється згідно ГОСТ 3135-82, призначений для використання у виробництві бітумних і бітумно – полімерних покрівельних та гідроізоляційних матеріалів. Картон випускається наступниих марок: А – 350; А – 300; Б – 350; Б–300( в позначенні марки числове значення відповідає масі картону площею 1м²).

Продовження табл. 2.1

1	2	3
4	Картон коробковий	виготовляється згідно ГОСТ 7933-89, призначений для виготовлення споживчої тари. Картон виготовляється одношаровим, в рулонах і листах, марок КК товщиною 0,4 - 0,7 (мм), згідно товщини вага 1м ² становить 230 - 370 (г).
5	Картон палітурний	виготовляється згідно ТУ У 21.1 – 00292652 – 012:2007, призначений для виготовлення палітурок книжок, шкільних підручників. Картон виготовляється склеюванням кількох шарів картону, що використовується як основа. Картон склеюється рідким склом, згідно ДСТУ 13078. Картон випускається в аркушах , марок ПС товщиною 1,25мм; 1,5мм; 1,75мм; 2,0мм; 3,0мм, відповідно до товщини вага 1м² складає 945 – 1800(г).
6	Маслоящик	Ящики із тарного плоского склеєного картону призначені для пакування, транспортування та зберігання вершкового масла і  маргарину та виготовляються згідно ГОСТ13515-91. Ящики можуть використовуватися для пакування  іншої продукції, маса якої не перевищує вказаної в таблиці №1, якщо вони забезпечуть зберігання і якість цієї продукції.

Вітчизняний ринок картонно-паперової продукції сьогодні оцінюється на рівні 1,5 млн т. споживання різних видів картону, паперу та виробів з них, при цьому вказана потреба забезпечується українською продукцією в обсязі понад 0,5 млн т. та продукцією іноземного походження – 1,0 млн т. на рік загальною вартістю біля USD 1,7 млрд. При цьому слід відзначити, що вітчизняні картонно-паперові підприємства щорічно експортують майже 50% виробляємої продукції на суму USD 1,0 млрд. Взагалі на вітчизняних підприємствах галузі працює біля 25 тис. фахівців. 

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Більш детально організаційна структура підприємства наведена в штатному розписі підприємства (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Штатний розпис ТОВ «КРОНЕКС-Україна» за 2013 рік

№ з/п	Назва структурного підрозділу	Назва посади	Кількість штатних одиниць
1	2	3	4
1	Адміністрація	Генеральний директор	0,5
		Виконавчий директор	1
		Технічний директор	1
		Головний інженер	1
		Заступник головного інженера	1
		Інженер з техніки безпеки	1
		Фінансовий директор	0,5
		Фельдшер	0,3
		Юрист	1
2	Відділ кадрів	Начальник відділу	1
		Інспектор з кадрів	1
3	Бухгалтерія	Головний бухгалтер	1
		Заступник головного бухгалтера	1
		Економіст	1
		Бухгалтер	1
4	Комерційний відділ	Менеджер з постачання	1
		Менеджер зі збуту	1
		Менеджер з закупівлі сировини	1
		Комірник	1
5	Лабораторія з контролю виробництва	Головний технолог	1
		Начальник виробництва	1
		Заступник головного технолога	1
		Лаборант	3
6	Паперовий цех	Начальник цеху	1
		Начальник розмольного участку	1
		Майстер зміни	4
		Розмелювач на товарних ролах	4
		Машиніст переробної машини	4
		Помічник розмелювача на товарних ролах	20
		Сушильник паперобної машини	3
		Накатник паперової машини	4
		Лаборант-контролер	5
		Різник паперу	6
		Сортувальник паперового виробництва	1
		Підручний розмольника на товарних ролах	8

Продовження табл. 2.2

1	2	3	4
7	Ремонтно-будівельний відділ	Головний механік	1
		Майстер відділу	1
		Електрозварювальник ручної зварки	2
		Слюсар-ремонтник	7
		Токар	1
		Столяр	1
8	Транспортний відділ	Нвчальник відділу	1
		Водій автотранспортних засобів	12
		Тракторист	1
9	Відділ з обслуговування електроустаткування	Головний енергетик	0,5
		Заступник головного енергетика	1
		Електомонтер	10
10	Відділ охорони	Начальник відділу	1
		Охоронник	11
11	Газифікована котельня	Начальник котельні	1
		Оператор	6
12	Очисні споруди	Апаратник очищення стічних вод	4
13	Зелена бригада	Прибиральник службових приміщень	4
		Двірник	2
		Вантажник	4
Разом		155

Отже з таблиці 2.2. можна простежити, що найбільший відділ по кількості співробітників є основний виробничий цех – паперовий цех. Це пов’язано з тим, що підприємство спеціалізується на виробництві паперу. Найменший відділ з кількості працюючих – відділ кадрів, який складається лише з 2-ох осіб.

Колектив фабрики складають висококваліфіковані і грамотні фахівці, які перебувають у постійному пошуку нових технологій, способів вирішення виробничих і технічних питань більш ефективними способами. Постійно удосконалюючи технології виробництва, впроваджуючи нову техніку, механізацію та автоматизацію, покращуючи умови праці, працівники фабрики з року в рік борються за високі оцінки виконання планів виробництва, високої продуктивності праці.

Фінансові ресурси як важливий фактор ефективного функціонування підприємства займають значне місце в управлінні виробництвом, реалізацією та наданням послуг. Фінансові служби покликані постійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва і реалізації продукції, визначати найбільш раціональне їх використання, стежити за дотриманням у всіх підрозділах підприємства фінансової дисципліни.

Фінансова служба – це самостійний структурний підрозділ підприємства, що виконує визначені функції в системі його управління. На підприємстві ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» фінансова служба відображена у вигляді відділу бухгалтерії на чолі з фінансовим директором та головним бухгалтером.

Форма власності та організаційно-правова форма, галузева, територіальна та організаційні фактори, що визначають особливості організації фінансів ТОВ «КРОНЕКС-УКР» наведена в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Основні дані про підприємство [51]

Назва підприємства	Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНЕКС-УКРАЇНА»
Територія	Україна, Харківська обл.
Форма власності	Товариство з обмеженою відповідальністю
Орган державного управління	д/н
Галузь	Виробництво паперу та паперових виробів
Вид економічної діяльності	Виробництво паперу та картону
Адреса	вулиця Фабрична, буд. 11, м. Зміїв, Зміївський район, Харківська обл.., 63400

Для здійснення виробничої, науково-дослідної й комерційної діяльності підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти.

Матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва. Їх формування здійснюється, зазвичай, за рахунок різних джерел: власного капіталу підприємства, позичених і залучених фінансових ресурсів.

Джерела фінансових ресурсів підприємства наведена в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Джерела фінансових ресурсів підприємства

Власні кошти	Позичені кошти	Залучені кошти
2011 рік	2011 рік	2011 рік
Статутний каптал +	Банківські кредити -	Заборгованість за авансами замовників +
Чистий прибуток +	Бюджетне кредитування -	Заборгованість по оплаті праці +
Страхові відшкодування -	Комерційні кредити -	Заборгованість за внесками до бюджету +
Бюджетні кошти -
Амортизація +
Кредити отримані без вимоги повернення -
2012 рік	2012 рік	2012 рік
Статутний каптал +	Банківські кредити -	Заборгованість за авансами замовників +
Чистий прибуток -	Бюджетне кредитування -	Заборгованість по оплаті праці +
Страхові відшкодування -	Комерційні кредити -	Заборгованість за внесками до бюджету +
Бюджетні кошти -
Амортизація +
Кредити отримані без вимоги повернення -
2013 рік	2013 рік	2013 рік
Статутний каптал +	Банківські кредити -	Заборгованість за авансами замовників +
Чистий прибуток -	Бюджетне кредитування -	Заборгованість по оплаті праці +
Страхові відшкодування -	Комерційні кредити -	Заборгованість за внесками до бюджету +
Бюджетні кошти -
Амортизація +
Кредити отримані без вимоги повернення -

Таким чином на основі проведеного аналізу основним джерелами фінансових ресурсів підприємства у 2011 році становив чистий прибуток, статутний капітал підприємства та залучені кошти, проте вже у 2012 та 2013 роках ситуація змінилась, за останні два роки основними джерелами фінансових ресурсів підприємства була амортизація, а також залучені кошти та статутний капітал.

Розрахунки на підприємстві відбуваються у безготівковій формі. На підприємстві виділяють дві групи безготівкових розрахунків – розрахунки за товарними операціями та нетоварними операціями. Завдяки безготівковим розрахункам прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів; значно скорочуються витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери.

Безготівкові розрахунки здійснюються у національній валюті України через такі банки: ПАТ «Кредитпромбанк»; ПАТ ПУМБ; ПАО «УкрСиббанк».

В цих банках відкриті наступні види рахунків як: поточний рахунок; кредитний рахунок; депозитний рахунок. На ТОВ «КРОНЕКС-Україна» використовуються наступні форми платіжних документів як: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення та чек.

Головна мета фабрики – випуск високоякісної продукції, здатної задовольнити вимоги покупців, розширення внутрішнього і зовнішнього ринку збуту. Першочерговими і основними завданнями роботи підприємства є: модернізація обладнання, розширення можливостей виробництва, його повне завантаження, освоєння нових видів продукції і впровадження ефективної маркетингової стратегії ведення бізнесу. Тактика фабрики – індивідуальний і відповідальний підхід до кожного замовника.

Фабрика має насосні станції для чищення стічних вод, має комплекс очисних споруд. Транспортний цех має найчисленніші марки сучасної автотранспортної техніки, що дозволяє доставляти сировину з усіх кінців країни, виконувати складні будівельні роботи і вести будівництво промислових об'єктів.

Щорічно фабрика випускає понад 25 тис. тонн паперу. Найбільшим попитом користується обгортковий папір, папір для гофрування. За минулі роки освоєно нові види продукції: тришаровий гофрований картон, картон для плоских шарів гофрокартону, ящики з гофрокартону. За рік виготовляється понад 1500 тис. кв. м. товарного гофрокартону і стільки ж на виробництво гофроящиків. По 200 т. виготовляється і реалізується стрічки клейової і стрічки паперової для гільз. Для виробництва паперової продукції щомісяця закуповується близько 1500 т. макулатури. Паперова продукція фабрики поставляється в багато республіки і області нашої країни [51].

Таким чином, подолавши труднощі в роки перебудови, зміну форми власності, паперова фабрика не здає свої виробничі рубежі. Постійно удосконалюючи технологію виробництва, впроваджуючи нову техніку, механізацію та автоматизацію, покращуючи умови праці, колектив фабрики з року в рік бореться за виконання планів виробництва, високу продуктивність праці. Колектив фабрики нагороджений численними Дипломами, Почесними грамотами за досягнення найвищих показників.

2. Аналіз структури балансу підприємства

Деталізована оцінка фінансового стану підприємства починається з аналізу балансу, що дає можливість оцінити наявність, розміщення й джерела формування активів. Безпосередньо з балансу можна одержати ряд найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. До них належать:

1. загальна вартість майна підприємства;

2. вартість оборотних коштів;

3. вартість матеріальних оборотних коштів;

4. величина дебіторської заборгованості;

5. сума власного капіталу;

6. величина позикового капіталу;

7. величина довгострокових кредитів і позик, призначених, як правило, для формування основних коштів й інших необоротних активів;

8. величина короткострокових кредитів і позик, призначених, як правило, для формування оборотних активів;

9. величина кредиторської заборгованості [60].

Бухгалтерський баланс, по суті, є системною моделлю, узагальнено відображає кругообіг коштів підприємства та фінансові відносини, в які вступає підприємство в ході цього кругообігу.

Поняття аналізу бухгалтерської звітності передбачає причетність його до обробки та вивчення узагальнених економічних даних, що містяться у звітності, що дозволяє оцінити ефективність управління організацією в цілому.

Горизонтальний (часовий) аналіз полягає в порівнянні абсолютних величин за статтями балансу (вартості активів та зобов’язань) за два суміжні періоди, а також, при можливості, у динаміці за ряд періодів (кварталів). Порівняння можна здійснювати шляхом визначення відхилення показників за абсолютними величинами, тобто на скільки порівнювана величина більша або менша за ту, з якою порівнюють, або за допомогою відносних показників, тобто на скільки відсотків (разів) порівнювальна величина більша або менша за ту, яку визнач базу порівняння [62].

Вертикальний аналіз – це структурний аналіз абсолютних величин, який дає змогу за даними відносних величин вивчити структуру активів та зобов’язань, тобто частку (відсоток) окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому активів і зобов’язань. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати ті зміни, які відбуваються в їх структурі [62].

Проведемо аналіз структури балансу ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» в таблиці 2.2 за 2011 – 2012 роки та у таблиці 2.3 за 2013 рік, у зв’язку з тим, що у 2013 році були змінені форми звітності. Аналіз активу балансу ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» за 2013 рік наведений в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Аналіз активу балансу за 2011-2012 роки, тис. грн

Актив	На кінець 2011	На кінець 2012	Відхилення		Зміна в струткрурі, %
			абсолютне, тис. грн.	відносне, %	на кінець 2011	на кінець 2012
1	2	3	4	5	6	7
Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість	1,00	1,00	0,00	0,00	0,00	0,00
- первісна вартість	1,00	1,00	0,00	0,00	0,00	0,00
- накопичена амортизація	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Незавершене будівництво	121,00	585,00	464,00	383,47	0,54	2,27
Основні засоби:
- залишкова вартість	8433,00	7357,00	-1076,00	-12,76	37,98	28,49
- первісна вартість	13654,00	13886,00	232,00	1,70	61,50	53,78
- знос	-5221,00	-6529,00	-1308,00	25,05	-23,52	-25,28
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
- первісна вартість	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
- накопичена амортизація	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
- інші фінансові інвестиції	293,00	294,00	1,00	0,34	1,32	1,14
Довгострокова дебіторська заборгованість	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Знос інвестиційної нерухомості	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Відстрочені податкові активи	357,00	132,00	-225,00	-63,03	1,61	0,51
Гудвіл	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші необоротні активи	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Гудвіл при консолідації	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Усього за розділом I	9206,00	8370,00	-836,00	-9,08	41,46	32,41
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	3782,00	2495,00	-1287,00	-34,03	17,03	9,66
Поточні біологічні активи	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Незавершене виробництво	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Готова продукція	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Товари	0,00	487,00	487,00	100,00	0,00	1,89
Векселі одержані	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00

Продовження табл. 2.5

1	2	3	4	5	6	7
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість	7140,00	10112,00	2972,00	41,62	32,16	39,16
- первісна вартість	7140,00	10112,00	2972,00	41,62	32,16	39,16
- резерв сумнівних боргів	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом	40,00	378,00	338,00	845,00	0,18	1,46
- за виданими авансами	0,00	3453,00	3453,00	100,00	0,00	13,37
- з нарахованих доходів	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
- із внутрішніх розрахунків	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інша поточна дебіторська заборгованість	834,00	19,00	-815,00	-97,72	3,76	0,07
Поточні фінансові інвестиції	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті	559,00	168,00	-391,00	-69,95	2,52	0,65
- у т.ч. в касі	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
- в іноземній валюті	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші оборотні активи	639,00	336,00	-303,00	-47,42	2,88	1,30
Усього за розділом II	12994,00	17448,00	4454,00	34,28	58,53	67,57
III. Витрати майбутніх періодів	2,00	4,00	2,00	100,00	0,01	0,02
IV. Необоротні активи та групи вибуття	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Баланс	22202,00	25822,00	3620,00	16,30	100,00	100,00

Отже, на основі проведених розрахунків можна зробити висновок, про те, що на кінець 2012 року валюта балансу склала 25822 тис. грн, тобто в розпорядженні підприємства перебуває майно на відповідну суму. Щодо достатності показника, то він менший за валюту балансу подібних підприємств України.

Оцінюючи динаміку загальної вартості майна потрібно відзначити, що в порівняні з кінцем 2011 року вона збільшилась на 3620 тис. грн, що є позитивною тенденцією, бо свідчить про розширення його фінансово-господарської діяльності. Основні фактори, що вплинули на зміну валюти балансу: збільшення оборотних активів при одночасному зменшенні необоротних активів.

Структуру активів підприємства можна простежити на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структура активів підприємства за 2011-2012 роки

Оцінюючи структуру активів підприємства у 2012 р., то найбільшу частину склали оборотні активи, частка яких на кінець періоду склала 68%, що свідчить про «легку» структуру активів. Це свідчить про те, що підприємство має незначний обсяг накладних витрат, а отже воно є нечутливим до змін обсягу виручки. Що стосується 2011 р., то простежувалась така сама ситуація – частка оборотних активів переважає та складала – 59%, проте частка необоротних активів більша за 40%, що свідчить про «важку» структуру активів та є негативним для підприємства.

Як бачимо частка оборотних автивів у 2012 році збільшилась. Це відбулося за рахунок збільшення дебіторської заборгованості у 2012 році та є негативною тенденцією, оскільки підприємство недоотримало за відвантажену продукцію грошових коштів.

Таблиця 2.6

Аналіз активу балансу ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» за 2013 роки

Актив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення		Зміна в струткрурі, %
			абсолютне, тис. грн.	відносне, %	на кінець 2011	на кінець 2012
1	2	3	4	5	6	7
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи
первісна вартість	1	1	0	100	0	0
накопичена амортизація	0	-1	-1	0	0	0
Незавершені капітальні інвестиції	585	3719	3134	635,73	2,27	13,17
Основні засоби
первісна вартість	13886	16206	2320	116,71	53,78	57,39
знос	-6529	-7988	-1459	122,35	-25,28	-28,29
Інвестиційна нерухомість	0	0	0	0	0	0
Довгострокові біологічні активи	0	0	0	0	0	0
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	0	0	0	0	0	0
інші фінансові інвестиції	294	294	0	100	1,14	1,04
Довгострокова дебіторська заборгованість	0	0	0	0	0	0
Відстрочені податкові активи	132	13	-119	9,85	0,51	0,05
Інші необоротні активи	0	0	0	0	0	0
Усього за розділом I	8370	12244	3874	146,28	32,41	43,36
II. Оборотні активи
Запаси	2982	2572	-410	86,25	11,55	9,11
Поточні біологічні активи	0	0	0	0	0	0
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги	10112	10395	283	102,8	39,16	36,81
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
за виданими авансами	3453	2950	-503	85,43	13,37	10,45
з бюджетом	378	0	-378	0	1,46	0
у тому числі з податку на прибуток	0	0	0	0	0	0

Продовження табл. 2.6

1	2	3	4	5	6	7
Інша поточна дебіторська заборгованість	19	19	0	100	0,07	0,07
Поточні фінансові інвестиції	0	0	0	0	0	0
Гроші та їх еквіваленти	168	4	-164	2,38	0,65	0,01
Витрати майбутніх періодів	4	1	-3	25	0,02	0
Інші оборотні активи	336	53	-283	15,77	1,3	0,19
Усього за розділом II	17452	15994	-1458	91,65	67,59	56,64
III. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття	0	0	0	0	0	0
Баланс	25822	28238	2416	109,36	100	100

Таким чином на основі проведеного аналізу можна зробити висновки про те, що загальна вартість майна на кінець 2013 року склала 28238 тис. грн, це достатньо невелика сума вартості майна для даного підприємства, бо середня вартість майна у подібних підприємствах України складає 90 500 тис. грн, таких як Київський картонно-паперовий комбінат, Луганська паперова фабрика, Моквинська паперова фабрика та інш. Основна питома вага припадає на оборотні активи, так у 2013 році склала 57 % (див. рис. 2.2)

Рис. 2.2. Структура активів підприємства за 2013 р.

Частка необоротних активів склала на кінець 2013 року 43%. переважання оборотних активів над необоротними свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє збільшенню швидкості оборотності активів підприємства. Проте простежується негативна тенденція до зменшення частки оборотних активів та збільшення необоротних, що може призвести до сповільненню оборотності активів та привести до збитків. Так у 2012 році необоротні активи скали 32%, а оборотні 68 %, що свідчило про оптимальне формування балансу підприємства для його роботи, і як наслідок отримання чистого прибутку в розмірі 2336 тис. грн.

Протягом 2012-2013 року, структура активу балансу стала незбалансованою, що стало однією з причин отримання збитків, так у 2012 і 2013 році ТОВ «КРОНЕК-УКРАЇНА» отримала збитки у розмірі 4456 тис. грн та 1212 тис. грн відповідно. Взагалі протягом 2013 року вартість майна збільшилась на 2416 тис. грн, це свідчить про розширення його виробничо-господарської діяльності, тобто про позитивні зміни балансу (див. рис. 2.3).

Рис 2.3. Динаміка вартості майна підприємства за 2011-2013 роки

Частка необоротних активів складає більше 40%, тобто має «важку» структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки). Величина оборотних активів протягом досліджуваного періоду зменшилась на 1458 тис. грн.

Найбільшу питому вагу в оборотних активів склала дебіторська заборгованість, а одна з найменших це грошові кошти підприємства, це свідчить про проблеми, пов’язані з оплатою послуг та продукції підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків.

Проведемо аналіз структури пасиву балансу ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» за 2011-2013 роки в таблицях 2.7 та 2.8.

Таблиця 2.7

Аналіз пасиву балансу за 2011-2012 роки, тис. грн

Пасив	На кінець 2011	На кінець 2012	Відхилення		Зміна в струткрурі, %
			абсолютне, тис. грн.	відносне, %	на кінець 2011	на кінець 2012
1	2	3	4	5	6	7
I. Власний капітал
Статутний капітал	4227	4227	0	100	19,04	16,37
Пайовий капітал	0	0	0	0	0	0
Додатковий вкладений капітал	0	0	0	0	0	0
Інший додатковий капітал	0	0	0	0	0	0
Резервний капітал	0	0	0	0	0	0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-767	-5201	-4434	678,1	-3,45	-20,14
Неоплачений капітал	0	0	0	0	0	0
Вилучений капітал	0	0	0	0	0	0
Накопичена курсова різниця	0	0	0	0	0	0
Усього за розділом I	3460	-974	-4434	-28,15	15,58	-3,77
Частка меншості	0	0	0	0	0	0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	82	82	0	100	0,37	0,32
Інші забезпечення	0	0	0	0	0	0
Сума страхових резервів	0	0	0	0	0	0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	0	0	0	0	0	0

Продовження табл. 2.7

1	2	3	4	5		6	7
Цільове фінансування	0	0	0	0		0	0
Усього за розділом II	82	82	0	100		0,37	0,32
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	0	0	0	0		0	0
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	0	0	0	0		0	0
Відстрочені податкові зобов’язання	0	0	0	0		0	0
Інші довгострокові зобов’язання	0	0	0	0		0	0
Усього за розділом III	0	0	0	0		0	0
ІV. Поточні зобов’язання						0	0
Короткострокові кредити банків	0	0	0	0		0	0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	0	0	0	0		0	0
Векселі видані	0	0	0	0		0	0
Кредиторська заборгованість	14691	23558	8867	160,36		66,17	91,23
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з одержаних авансів	220	2928	2708		1330,91	0,99	11,34
- з бюджетом	48	83	35		172,92	0,22	0,32
- з позабюджетних платежів	0	0	0		0	0	0
- зі страхування	38	26	-12		68,42	0,17	0,10
- з оплати праці	87	54	-33		62,07	0,39	0,21
- з учасниками	0	0	0		0	0	0
- із внутрішніх розрахунків	0	0	0		0	0	0
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	0	0	0		0	0	0
Інші поточні зобов'язання	3576	65	-3511		1,82	16,11	0,25
Усього за розділом IV	18660	26714	8054		143,16	84,05	103,45
V. Доходи майбутніх періодів	0	0	0		0	0	0
Баланс	22202	25822	3620		116,30	100,00	100,00

На основі таблиці 2.7 можна оцінюючи структуру пасивів підприємства у 2012 р. Найбільшу частину склали поточні зобов’язання (а саме 26714 тис. грн). Це на 8054 тис. грн більше ніж у 2014 р., що є негативною тенденцією, адже свідчить про залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування та недостатність власного капіталу.

Структуру пасиву балансу доречно відобразити тільки за 2011 р., адже у 2012 р. підприємство не мало власних коштів, а отже поточні зобов’язання склали майже 100% (див. рис. 2.4.).

Рис. 2.4. Структура пасиву балансу підприємства за 2011 р.

Аналіз пасиву балансу за 2013 рік наведений в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Аналіз пасиву балансу ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» за 2013 роки

Пасив	На початок 2013, тис. грн	На кінець 2013, тис. грн	Відхилення		Зміна в струткрурі, %
			абсолютне, тис. грн	відносне, %	на початок 2013	на кінець 2013
1	2	3	4	5	6	7
Власний капітал
Зареєстрований (пайовий) капітал	4227,00	4227,00	0,00	0,00	16,37	14,97
Капітал у дооцінках	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Додатковий капітал	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Резервний капітал	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-5201,00	-6542,00	-1341,00	25,78	20,14	23,17
Неоплачений капітал	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00

Продовження табл. 2.8

1	2	3	4	5	6	7
Вилучений капітал	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Усього за розділом I	-974,00	-2315,00	-1341,00	137,68	3,77	8,20
II. Довгострокові зобов’язання і забезпечення
Відстрочені податкові зобов’язання	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Довгострокові кредити банків	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші довгострокові зобов’язання	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Довгострокові забезпечення	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Цільове фінансування	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Усього за розділом II	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
IІІ. Поточні зобов’язання і забезпечення
Короткострокові кредити банків	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Поточна кредиторська заборгованість за:			0,00	0,00	0,00	0,00
довгостроковими зобов’язаннями	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
товари, роботи, послуги	26486,00	24877,00	-1609,00	-6,07	102,57	88,10
розрахунками з бюджетом	83,00	101,00	18,00	21,69	0,32	0,36
у тому числі з податку на прибуток	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
розрахунками зі страхування	26,00	60,00	34,00	130,77	0,10	0,21
розрахунками з оплати праці	54,00	102,00	48,00	88,89	0,21	0,36
Поточні забезпечення	82,00	82,00	0,00	0,00	0,32	0,29
Доходи майбутніх періодів	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші поточні зобов’язання	65,00	5331,00	5266,00	8101,54	0,25	18,88
Усього за розділом IІІ	26796,0	30533,00	3737,00	13,95	103,77	108,13
ІV. Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Баланс	25822,0	28238,00	2416,00	9,36	100,00	100,00

Таким чином на основі проведених розрахунків можна зробити висновки про те, що у 2012 та 2013 року у підприємства був відсутній власний капітал, основною причиною цього стало, незмінна вартість статутного капіталу в розмірі 4227 тис. грн, та збільшення непокритого збитку, який збільшувався з кожним роком. Частка позикових коштів в сукупних джерелах формування фінансових ресурсів протягом досліджуваного періоду збільшується, що свідчить про зменшення фінансової незалежності підприємства. У структурі позикового капіталу, переважають поточні зобов’язання, що є негативним фактом, який характеризує погіршення структури балансу і підвищен­ня ризику втрати фінансової стійкості.

Основні рекомендації, які можна надати – це збільшення частки оборотних активів, за рахунок готової продукції, відвантажених товарів та інш. швидко реалізуємих активів, для забезпечення мобільності активів. А також зменшення необоротних активів, для створення «легкої» структури активів. Намагання збільшення власного капіталу, для забезпечення фінансової незалежності та стійкості підприємства, та почати зменшувати поточні зобов’язання.

2.3. Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок [68].

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами. Короткострокова заборгованість підприємства, що відокремлена у відповідному розділі пасиву балансу, погашається різними способами, зокрема забезпеченням такої заборгованості можуть виступати будь-які активи підприємства [71].

Разом з тим очевидно, що ситуація, коли, наприклад, частина основних засобів продається для того, щоб розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями, є небажаною. Саме тому, говорячи про ліквідність та платоспроможність підприємства як характеристики його поточного фінансового стану і оцінюючи, зокрема, його потенційні можливості розраховуватися із кредиторами за поточними операціями, цілком логічним є зіставлення оборотних активів та короткострокових пасивів.

Ліквідність підприємства – це здатність повернути в строк вилучені в кредит грошові кошти, або здатність оборотних коштів перетворюватися на грошову готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності підприємства [74].

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступеню їх ліквідності і розташованих в порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їх погашення і розташованими в порядку зростання термінів [76, c. 245].

Технічна сторона аналізу ліквідності балансу полягає в зіставленні засобів в активі із зобов'язаннями в пасиві. При цьому активи повинні бути згруповані за ступенем їх ліквідності і розташовані в порядку зменшення ліквідності, а зобов'язання - за строками їх погашення і розташовані в порядку зростання строків оплати [76, c. 246].

В таблицях 2.9, 2.10, 2.11 проведемо аналіз ліквідності балансу та зробимо висновки.

Таблиця 2.9

Аналіз ліквідності балансу ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» за 2011 рік

Групи активів	Сумма, тис. грн		Група пасивів	Сумма, тис. грн		Платіжний надлишок (нестача)
	на поч.р.	на кін.р.		на поч.р.	на кін.р.	на поч.р.	на кін.р.
А1	5	559	П1	6361	15084	-6356	-14525
А2	3069	8653	П2	9672	3576	-6603	5077
А3	4204	4075	П3	0	0	4204	4075
А4	9919	8915	П4	1164	3542	8755	5373

Таблиця 2.10

Аналіз ліквідності балансу ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» за 2012 рік

Групи активів	Сумма, тис. грн		Група пасивів	Сумма, тис. грн		Платіжний надлишок (нестача)
	на поч.р.	на кін.р.		на поч.р.	на кін.р.	на поч.р.	на кін.р.
А1	559	168	П1	15084	26649	-14525	-26481
А2	8653	14298	П2	3576	65	5077	14233
А3	4075	3276	П3	0	0	4075	3276
А4	8915	8080	П4	3542	-892	5373	8972

Таблиця 2.11

Аналіз ліквідності балансу ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» за 2013 рік

Групи активів	Сумма, тис. грн		Група пасивів	Сумма, тис. грн		Платіжний надлишок (нестача)
	на поч.р.	на кін.р.		на поч.р.	на кін.р.	на поч.р.	на кін.р.
А1	168	4	П1	26649	30220	-26481	-30216
А2	14298	13364	П2	65	251	14233	13113
А3	3276	2866	П3	0	0	3276	2866
А4	8080	12004	П4	-892	-2233	8972	14237

Для визначення ліквідності балансу треба зіставити розрахунки, які були зроблені, груп активів і груп зобов'язань. Баланс вважається ліквідним за умови дотримання таких співвідношень між групами активів і зобов'язань, коли А1 ≥ П1, А2 ≥ П2, А3 ≥ П3, А4 ≥ П4 [2]. Відобразимо співвідношення груп активів та зобов’язань в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12

Співвідношення груп активів та зобов’язань ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» за 2011-2013 роки

Співвідношення
2011 рік		2012 рік		2013 рік
на поч.р.	на кін.р.	на поч.р.	на кін.р.	на поч.р.	на кін.р.
А1≥П1	А1≥П1	А1≥П1	A1≤П1	А1≥П1	А1≥П1
А2≥П2	А2≥П2	А2≥П2	А2≥П2	А2≥П2	А2≥П2
A3≥П3	A3≥П3	A3≥П3	A3≥П3	A3≥П3	A3≥П3
A4≥П4	A4≥П4	A4≥П4	A4≥П4	A4≥П4	A4≥П4

Таким чином на основі проведених розрахунків можна зробити висновки про те, що баланс за всі три роки можна вважати майже абсолютним, бо нерівність не виконується лише один раз в 2011 році та 2013, в 2012 році ситуація трохи гірше, не виконується дві нерівності. Тобто на підприємстві спостерігається достатня кількість активів, що швидко реалізуються, повільно та важко реалізуються.

Порівняння першої і другої груп активів (найліквідніших активів і активів, що швидко реалізуються) з першими двома групами пасивів (найтерміновішими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами) показує поточну ліквідність, тобто платоспроможність або неплатоспроможність підприємства в найближчий до моменту проведення аналізу час [21]. В нашому випадку на початок і на кінець звітного періоду підприємство неплатоспроможне майже в усіх роках, окрім кінця 2012 року.

Порівняння третьої групи активів і пасивів (активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов'язаннями) показує перспективну ліквідність, тобто прогноз платоспроможності підприємства [21]. В нашому випадку на початок періоду прогноз платоспроможності майже позитивний.

Проведемо аналіз основних показників платоспроможності підприємства за останні роки у табл. 2.13.

Таблиця 2.13

Аналіз основних показників платоспроможності

№ з/п	Назва показника	Формула для розрахунку	Значення
			2011 рік	2012 рік	2013 рік
1	2	3	4	5	6
1	Величина власного оборотного капіталу	Оборотні активи - Поточні зобов'язання	-5666	-9266	-14478
2	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	(Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції) / Кредиторська заборгованість	0,03	0,01	0,02
3	Коефіцієнт поточної ліквідності	Оборотні активи / Поточні зобов'язання)	0,70	0,65	0,52
4	Коефіцієнт швидкої ліквідності	(Оборотні активи - Запаси) / Поточні зобов'язання)	0,49	0,56	0,45
5	Коефіцієнт відновлення/втрати платоспроможності	Кп + 6(3)/Т х (Кп - Кк)	0,38	0,45	0,39
		Кв/в = ----------------------------
		2
6	Частка оборотних коштів у активах	Оборотні активи / Усього активів	0,59	0,68	0,57
7	Частка запасів в оборотних активах	Запаси / Оборотні активи	0,29	0,17	0,16
8	Частка власних оборотних коштів у покритті запасів	Власні оборотні кошти / Запаси	За відсутності ВОК не має сенсу рахувати частку ВОК у покритті запасів
9	Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості	Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість	0,43	0,52	0,44

Отже на основі проведеного аналізу можна зробити висновки про те що, на підприємстві відсутній ВОК протягом всіх трьох років, що свідчить про втрату стабільності кредитоспроможності та платоспроможності на підприємстві, прослідковується тенденція до зменшення ВОК. Тобто на підприємстві відсутні кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів. Причинами цього є наявність досить великої заборгованості на підприємстві. В якості рекомендацій зазначимо, що підприємство повинно нарощувати власний капітал.

Найбільш жорстким критерієм ліквідності є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів (грошових коштів) до поточних зобов’язань. На кінець досліджуваного періоду цей показник склав 0,02, тобто 2% короткострокової заборгованості може бути погашена за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів. Нормативне значення показника 0,2-0,35. В нашому випадку прослідковується зменшення коефіцієнта, що є негативною тенденцією. Причиною є перевищення темпів зростання поточних зобов’язань над темпами зростання грошових коштів. Як наслідок погіршення ліквідності та платоспроможності підприємства. Рекомендації – збільшувати грошові кошти та їх еквіваленти.

На кінець 2013 року за рахунок оборотних активів підприємство зможе погасити 52% своїх поточних зобов’язань. Нормативне значення показника –1,5 – 2, отже коефіцієнт поточної ліквідності на підприємстві є недостатнім. Зменшення коефіцієнта є негативною тенденцією. Як наслідок погіршилась поточна платоспроможність підприємства. В якості рекомендацій зазначимо, що потрібно збільшувати оборотні кошти та зменшувати поточні зобов’язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець досліджуваного періоду становив 0,45. Коефiцiєнт швидкої (критичної) лiквiдностi показує, яку частину поточних зо-бов'язань може погасити пiдприємство за рахунок найбiльш лiквiдних оборотних коштiв: коштiв та їх еквiвалентiв, поточних фiнансових iнвестицiй та дебiторської заборгованостi. Коефiцiєнт повинен перебувати в межах вiд 0,6 до 0,8., отже коефіцієнт поточної ліквідності на підприємстві є недостатнім. Показник зменшився, що негативно впливає на платоспроможність підприємства, погіршує його кредитну привабливість. Рекомендації – збільшувати грошові кошти та зменшувати поточні зобов’язання (за рахунок, наприклад, переводу їх у довгострокові).

Коефіцієнт відновлення платоспроможності складає 0,39 значення показника менше за 1, отже підприємство протягом 6 місяців не спроможне вийти на нормативний рівень коефіцієнта поточної ліквідності та відновити свою платоспроможність.

Оборотних коштів в загальній кількості активів на кінець 2013 року складає 57%, що свідчить про мобільну структуру активів, що сприяє збільшенню оборотності активів підприємства. Динаміка простежується до зменшення, що є негативним моментом для підприємства.

Співвідношення дебіторської заборгованості на кінець досліджуваного періоду склало 0,44. Нормативне значення цього показника визначено в межах 1,5-2.

Тобто нормальним вважається стан, коли кредиторська заборгованість перевищує дебіторську не більше ніж у два рази, але не менше ніж у 1,5 рази, проте в нашому випадку простежується все навпаки. Рекомендація – збільшувати величину ВОК за допомогою збільшення оборотних активів та зменшувати кредиторську та дебіторську заборгованості.

Проведемо аналіз абсолютних показників фінансової стійкості за останні три роки, розрахунки наведені в табл. 2.14.

Таблиця 2.14

Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості, тис. грн

Показник	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Абсолютне відхилення
				2012 р. від 2011 р.	2013 р. від 2011 р.
1	2	3	4	5	6
1.Власний капітал	3460	-974	-2315	-4434	-1341
2.Необоротні активи	9206	8370	12244	-836	3874
3. Наявність (ВОК)	-5746	-9344	-14559	-3598	-5215
4.Загальна величина запасів	3782	2982	2572	-800	-410
5. Ф1	-9528	-12326	-17131	-2798	-4805
6. Довгострокові пасиви	0	0	0	0	0
7. Ф2	-9528	-12326	-17131	-2798	-4805
8. Короткострокові позичені кошти	18660	26714	30471	8054	3757
9. Ф3	9132	14388	13340	5256	-1048
10.Надлишок або нестача Ф1	-13310	-15308	-19703	-1998	-4395
11.Надлишок або нестача Ф2	-13310	-15308	-19703	-1998	-4395
12.Надлишок або нестача Ф3	-4178	-920	-6363	3258	-5443

Отже на кінець досліджуваного періоду спостерігається відсутність власних оборотних коштів, тобто в розпорядженні підприємства, тенденція прослідковується негативна, тобто ВОК зменшується протягом досліджуваного періоду. Основною причиною цього є менша частка оборотних активів в майні підприємства ніж поточних зобов’язань. Як наслідок підприємство збільшує ризик втрати платоспроможності, адже зменшується поточна фінансова ресурсність і мобільність підприємства. Рекомендація – збільшувати частку оборотних активів за рахунок готової продукції та грошових коштів (але при необхідності), та зменшувати поточні зобов’язання.

Отже як бачимо Ф1 має негативне значення та протягом досліджуваного періоду зростає, що свідчить про те, що ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» не спроможне всі запаси повністю покривати власним оборотним капіталом, тобто підприємство залежить від зовнішніх джерел фінансування.

Аналіз агрегату Ф2 показує, що у 2011-2013 році підприємство не залучало довгострокові кредити. Аналіз агрегату Ф3 показує що підприємство в період з 2011-2013 роки залучала короткострокові кредити на поточну діяльність, в основному на покриття касових розривів, проте сума власного оборотного капіталу все ж не стала додатною.

Проведемо аналіз відносних показників фінансової стійкості протягом останніх трьох років в табл. 2.15.

Таблиця 2.15

Аналіз відносних показників фінансової стійкості за 2011 – 2013 роки

№ з/п	Показники фінансової стійкості	Формула для розрахунку	Значення
			2011	2012	2013
1	2	3	4	5	6
1	Коефіцієнт заборгованості	Загальна сума заборгованості / Активи	0,84	1,03	1,08
2	Коефіцієнт фінансової стабільності	Власний капітал / Позикові кошти (коротко- та довгострокові)	0,19	Відсутність власного капіталу
3	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Власний капітал / Валюта балансу	0,16	Відсутність власного капіталу

Продовження табл. 3.15

1	2	3	4
4	Коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов'язань	Довгострокові зобов'язання / Власний капітал	Відсутність довгострокових зобов’язань
5	Відношення заборгованості до капіталізації	Довгострокові зобов'язання / (Загальна сума пасивів - Короткострокові зобов'язання)	Відсутність довгострокових зобов’язань
6	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	Позикові кошти (коротко- та довгострокові) / Власний капітал	5,39	Відсутність власного капіталу
7	Коефіцієнт концентрації ВК	Власний капітал / Активи	0,16	Відсутність власного капіталу
8	Коефіцієнт фінансової залежності	Активи / Власний капітал	6,42	Відсутність власного капіталу
9	Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	(Довгострокові кредити + Довгострокові позики) / (Власний капітал + Довгострокові кредити + Довгострокові позики)	Відсутність довгострокових зобов’язань
10	Коефіцієнт маневреності власних коштів	(Власний капітал + Довгострокові кредити + Довгострокові позики - Необоротні активи) / (Власний капітал + Довгострокові кредити + Довгострокові позики)	-1,66	Відсутність власного капіталу
11	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові зобов'язання + Власний капітал)	Відсутність довгострокових зобов’язань
12	Коефіцієнт структури залученого капіталу	Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові зобов'язання + Короткострокові зобов'язання)	Відсутність довгострокових зобов’язань

Отже на основі проведених розрахунків можна сказати, що коефіцієнт заборгованості на кінець досліджуваного періоду цей показник склав 1,08, тобто на 1 гривню вкладених в активи власних коштів приходиться 1,08 коп. позикових коштів. Нормативне значення менше 0,5. Тенденція прослідковується до збільшення значення цього коефіцієнта, що є негативною динамікою, бо підприємство втрачає свою фінансову незалежність та платоспроможність. В якості рекомендація – збільшувати вартість майна швидшими темпами, за заборгованість.

На кінець 2011 року 16% в загальних вкладеннях у пiдприємство становить власний капiтал, характеризує фiнансову незалежнiсть пiдприємства вiд зовнiшнiх джерел фiнансової дiяльностi. У 2012 та 2013 рр. власного капіталу підприємство не мало, що свідчить про фінансову залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Оптимальне значення даного коефiцiєнту бiльше 0,5, тобто значення показника є недосттнім, а ризик кредиторів максимальним. В якості рекомендацій зазначимо, що необхідно погашати заборгованість і нарощувати власний капітал.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Критичне значення – 0,5. В нашому випадку підприємство може порахувати даний показник лише у 2011 році в якому він склав 0,16, бо у наступні два роки в підприємства відсутній власний капітал. Рекомендацією є збільшення власного капіталу за рахунок збільшення статутного капіталу; нерозподіленого прибутку та збільшення резервного капіталу.

За відсутності довгострокових зобов’язань не має сенсу рахувати коефіцієнти залежності підприємства від довгострокових зобов'язань, відношення заборгованості до капіталізації, довгострокового залучення капіталу, довгострокового залучення позикових коштів та структури залученого капіталу.

Коефіцієнт співвідношення позикових коштів та власних коштів, можливо розрахувати лише за 2011 рік, бо у 2012 та 2013 роки відсутній ВК, так у 2010 році він становив 5,39, тобто на кожну гривню власного капіталу, пригодиться 5 грн 39 коп. позикового. Що є негативним моментом в діяльності підприємстві та загрозливо сприяє втрати кредитоспроможності та платоспроможності у майбутньому, що й трапилось у 2012 та 2013 роках.

На основі проведеного аналізу можна сказати, що за останні два роки основними джерелами фінансових ресурсів підприємства була амортизація, а також залучені кошти та статутний капітал. Це означає, що підприємство не має достатньо власних коштів.

2.4. Аналіз рентабельності виробництва та реалізації продукції

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують доходність підприємства з різних позицій і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу та ринкового обміну [24, c. 167].

Показники рентабельності є важливими для характеристики складових формування прибутку і доходів підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами.

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції [24, c. 168].

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності використовують для:

1. оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів;

2. оцінки ціноутворення та інвестиційної політики підприємства;

3. порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію;

4. вибору варіантів формування асортименту і структури виробництва продукції;

5. аналізу раціональності виробництва продукції [29, c. 377].

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів (див. рис. 5.1).

Рентабельність продукції

Ціна реалізації продукції

Собівартість виробництва продукції

Якість продукції

Попит на продукцію

Рівень інфляції

Якість сировини та матеріалів

Кількість сировини та матеріалів

Структура витрат

Рис. 2.5. Фактори, які формують рентабельність продукції

Узагальнюючи сказане вище необхідно ще раз підкреслити, що на показники рентабельності продукції впливають як фактори першого, так і другого порядку. Перші впливають на рентабельність продукції безпосередньо; другі не прямо – через вплив на фактори першого порядку.

Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності.

Основними доходами ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» за останні три роки були: виручка від реалізації; інші операційні доходи, а саме доходи від операційної оренди активів, доходи від реалізації виробничих запасів, малоцінних предметів та інших доходів від операційної діяльності.

Найбільшу питому вагу у сукупності доходів підприємства складає виручка від реалізації продукції і на кінець 2012 року вона склала 47 346 тис. грн. Це майже вдвічі менше за попередній рік, що є негативною тенденцією. Основною причиною цього стало зменшення об’єму випуску продукції, бо скоротились канали збуту, у зв’язку з високою конкуренцією на ринку виготовлення паперу та картону. Інші операційні доходи на кінець 2012 року склали 527 тис. грн, що майже в 8 разів менше за попередній період. Основною причиною цього стало те, що у 2012 році підприємство припинило реалізувати виробничі запаси та малоцінні предмети, що і стало основною причино зменшення цього виду доходу на підприємстві.

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі ма­теріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок ново­го кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції: відшкодовується вартість матері­альних витрат на виробництво – хвикористаної сировини, напівфабри­катів, матеріалів, електроенергії, палива тощо; відшкодовується перенесена ча­стина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування). Таким чином, утворюються економічні умови для нового вироб­ничого циклу.  Залишок виручки після вирахування вартості вищезазначених витрат, становить валовий дохід [39, c. 132].

С

Прибуток

Від звичайної діяльності

Від надзвичайної діяльності

Прибуток від операційної діяльності

Виручка від реалізації

Інші операційні доходи

На підприємстві ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» протягом останніх 3 років не спостерігається

клад прибутку на ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» наведений на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Склад прибутку на підприємстві ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА»

В процесі реалізації продукції суб’єкт господарювання формує виручку (доход) для відшкодування витрачених ресурсів, сплати податків та здійснення інвестицій в господарську діяльність, яка наведена у формулі (2.1).

В = Кр * Ц (2.1)

де В – виручка;

Кр – кількість реалізованої продукції;

Ц – ціна [40, c. 346].

Таким чином, протягом останніх трьох років на підприємстві прибуток складався лише від операційної діяльності підприємства, а саме від виручки від реалізації, яка і займає найбільшу питому вагу та інших операційних доходів, а саме від операційної оренди активів, доходи від реалізації виробничих запасів, малоцінних предметів та інших доходів від операційної діяльності (див. табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Грошові надходження та статті витрат підприємства, тис. грн

Показники	2011р	2012р	2013р
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	47537,5	87939	39250
Інші операційні доходи	5729	4734	527
Інші доходи	0	0	0

На підприємстві переважає споживання прибутку, найчастіше на матеріальне заохочення працівників та виплати засновникам, але має місце також накопичення прибутку у вигляді фонду розвитку. Динаміка виручки від реалізації наведені на рис. 2.6.

Рис 2.6. Динаміка виручки від реалізації за 2011-2013 роки

Проаналізуємо рентабельність деяких аспектів діяльності підприємства за 2011 рік. Розрахунки наведені в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17

Аналіз основних показників рентабельності

№ з/п	Показники рентабельності	Формула для розрахунку	Значення
			2011 рік	2012 рік	2013 рік
1	2	3	4	5	6
1	Рентабельність продажу	Прибуток від операційної діяльності/ Чиста виручка від реалізації	0,052	Протягом 2012-2013 років підприємство мало лише збитки, тому рентабельність не має сенсу рахувати
2	Рентабельність виробництва (основної діяльності)	Прибуток від операційної діяльності / Собівартість реалізованої продукції	0,064
3	Рентабельність сумарного капіталу	Чистий прибуток / Загальна вартість активів (середньорічна)	0,091
4	Рентабельність чистих активів	Чистий прибуток / (Вартість активів середньорічна - Короткострокові зобов'язання середньорічні))	0,764
5	Рентабельність оборотного капіталу	Прибуток від операційної діяльності / Вартість оборотного капіталу (середньорічна)	0,248
6	Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / Величина власного капіталу (середньорічна)	0,801
7	Показник зміни валових продажів	(Виручка за звітний період - Виручка за попередній період) / Виручка за попередній період	2,480
8	Чиста рентабельність продажів	Чистий прибуток / Виручка від реалізації	0,032

Рентабельність продажів − коефіцієнт рівний відношенню прибутку від реалізації продукції до суми отриманої виручки. Рентабельність продажів використовується в якості основного індикатора для оцінки фінансової ефективності компаній, які мають відносно невеликі величини основних засобів і власного капіталу. Оцінка рентабельності продажів дозволяє більш об'єктивно поглянути на стан справ [42].

На основі проведеного аналізу можна сказати про те що, рентабельність продажу у 2011 році склала 0,052 що свідчить про те, що після вирахування з отриманого до­ходу всіх витрат залишається 5 копійок прибутку від кожної гривні продажу. Казати про достатність даного показника не можна, бо не має середньогалузевих значень, які свідчили б про достатність даного значення.

Аналізуючи рентабельності виробництва можна сказати, що 6 коп. прибутку має підприємство з кожної гривні витраченої на виробництво і реалізацію продукції, про тенденцію та достатність цього показника не можливо казати, за відсутності даних.

Рентабельність активів − фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання всіх активів підприємства. На основі проведених розрахунків, можна сказати, що 9 коп. прибутку припадає на кожну гривню активів підприємства. В якості рекомендацій зазначимо, що підприємство повинно нарощувати чистий прибуток шляхом збільшення об’ємів продаж та зменшенням собівартості продукції, оптимізувати склад оборотних активів.

Рентабельність власного капіталу − головний показник для стратегічних інвесторів. Він дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками підприємства. Власники отримують рентабельність від своїх інвестицій у вигляді внесків до статутного капіталу. Вони жертвують тими засобами, які формують власний капітал організації і отримують взамін права на відповідну частку прибутку. З позиції власників рентабельність найкращим чином відображається у вигляді рентабельності на власний капітал і є найбільш важливим для акціонерів компанії, так як характеризує прибуток, який власник отримає з гривні вкладених у підприємство коштів. На основі проведених розрахунків можна сказати, що на кожну гривню власного капіталу приходиться 8 коп. прибутку. Так як у 2012-2013 роки власний капітал приймає від’ємне значення, то можна сказати про негативні зміни на підприємстві, адже свідчить про неефективне використання капіталу.

Отже, на основі проведеного аналізу можна зробити висновки лише про 2011 рік, так як відсутність прибутку не дає змогу розрахувати рентабельність деяких аспектів діяльності підприємства за 2012-2013 роки. Відсутність власних коштів свідчить про неефективне управління підприємством.

Також можна простежити, що підприємство отримало чистий прибуток лише у 2011 році у розмірі 1799 грн у наступні роки на підприємстві простежуються лише збитки.

Потрібно звернути увагу, що витрати на оплату праці у 2013 році збільшились на 13,86%, бо підприємство розширило свій штат працівників, відповідно і витрати на соціальні заходи у 2013 році збільшились на 21,93%, проте у зв’язку зі скороченням виробництва та зменшення прибутку, Підприємство у 2013 році скоротило кількість працівників, звідси і витрати на оплату праці скоротилися порівняно з 2012 роком, а саме на оплату праці склало на 97 тис. грн. менше, а на виплату соціальних заходів на 82 тис. грн менше ніж за попередній рік.

Частка необоротних активів склала на кінець 2013 року 43,36%. переважання оборотних активів над необоротними свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє збільшенню швидкості оборотності активів підприємства.

Протягом 2012-2013 року, структура активу балансу стала незбалансованою, що стало однією з причин отримання збитків, так у 2012 і 2013 році ТОВ «КРОНЕК-УКРАЇНА» отримала збитки у розмірі 4456 тис. грн та 1212 тис. грн відповідно. Взагалі протягом 2013 року вартість майна збільшилась на 2416 тис. грн, це свідчить про розширення його виробничо-господарської діяльності, тобто про позитивні зміни балансу.

Частка необоротних активів складає більше 40%, тобто має «важку» структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки). Найбільшу питому вагу в оборотних активів склала дебіторська заборгованість, а одна з найменших це грошові кошти підприємства, це свідчить про проблеми, пов’язані з оплатою послуг та продукції підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків.

Тому бачимо що на кінець досліджуваного періоду підприємство має проблеми з діловою активністю на підприємстві. Станом на кінець 2012 р. коефіцієнт оборотності активів склав 1,75, це свідчить, що майже двічі  відбувся повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів.

Отже на основі проведеного аналізу можна сказати, що підприємство втратило свою кредито- та платоспроможність у 2012 та 2013 роках, в якості рекомендацій – це збільшувати суму власного капіталу, зменшувати заборгованість.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Фінансові та організаційні резерви підвищення прибутку підприємства

На розмір прибутку (збитку), отриманого підприємством, безпосередній вплив мають наступні фактори: обсяг реалізації продукції, цінова політика, що використовується підприємством, а також обсяг витрат. На зміну обсягу реалізації продукції впиває зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції. При цьому слід також звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва та залишків нереалізованої продукції одночасно впливає і на розмір витрат підприємства, які можуть суттєво зростати, або ж навпаки знижуватись залежно від зміни розміру витрат на зберігання готової продукції в складських приміщеннях, або ж умовно-постійних витрат залежно від зростання або скорочення обсягів виробництва продукції.

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а, відповідно, і на прибуток має розмір прибутку, що включається в ціну реалізації. Так, наприклад, завищений розмір прибутку може впливати на обсяг реалізації продукції негативно, а у випадку, коли підприємство встановить занижений розмір прибутку – є реальне недоотримання прибутку підприємством від невиваженої цінової політики. Таким чином, необхідно зробити висновок про те, що здатність підприємства впливати, своєчасно використовуючи заходи щодо коригування обсягів виробництва продукції, залишків нереалізованої продукції, структури витрат та цінової політики має досить важливе значення з позиції управління прибутком підприємства.

Рівень прибутковості в значній мірі залежить від ефективності управління витратами. Управління витратами підприємства полягає в оптимізації їх розміру та рівня, що забезпечує високі темпи розвитку фінансово-господарської діяльності і досягнення запланованих обсягів прибутку підприємства [43, c. 225].

Головна мета управління витратами полягає в оптимізації фінансових ресурсів підприємства і підвищенні ефективності їх використання, що приводить до зниження собівартості, збільшення прибутку і рентабельності.

Для підвищення управління витратами втробництва необхідним є: раціональна структура витрат, постійне удосконалення методів обліку і контролю, забезпечення відповідної мотивації зниження витрат [48].

Отже, перед кожним підприємством постають наступні завдання:

1. визначення оптимальних обсягів виробництва підприємства на поточний період та на перспективу, виходячи з попиту на продукцію;

2. обгрунтування величини витрат підприємства, що забезпечить ефективність його функціонування;

3. постійне ув’язування виробничих факторів з витратами підприємства, що забезпечуватиме здійснення його виробничих процесів;

4. обгрунтування раціональної структури витрат виробництва підприємства за основними видами та варіантами здійснення виробничих процесів тощо.

Ці питання вимагають здійснення необхідних розрахунків щодо технологічних характеристик основних варіантів виробничих процесів та оцінки виробничих витрат по їх реалізації.

Таким чином, до основних завдань системи управління витратами можна віднести визначення:

1. величини витрат виробництва підприємства в короткостроковому та довгостроковому періодах;

2. розміру витрат виробництва підприємства залежно від обсягів виробництва;

3. зміни витрат виробництва в часі;

4. прогнозу витрат виробництва з урахуванням змін попиту на продукцію підприємства та ситуації на ринках збуту тощо.

В умовах ринкової економіки, система управління витратами виробництва, зумовила використання таких понять як: граничні витрати, сумарні витрати та середні витрати.

Граничні витрати (ГВ) - це величина витрат виробництва на виготовлення додаткової одиниці продукції. Граничні витрати відображають зростання вартості витрат підприємства при збільшенні обсягу продукцїї на додаткову одиницю [52, c. 148].

Сумарні витрати (СВ) включають постійні (ПВ) та змінні витрати (ЗВ) щодо обсягу виробництва [52, c. 149].

Постійні витрати не залежать від обсягів виробництва, тоді як змінні витрати коливаються відповідно із динамікою обсягів виробництва продукції.

Щодо середніх витрат - товитрати на одиницю продукції виготовленої підприємством, які можна класифікувати як середні постійні, середні змінні та середні сумарні витрати. Останні за своєю суттю визначають витрати на одиницю продукції, а порівняння їх з ціною реалізації дозволяє оцінити ступінь прибутковості продукції підприємства [52, c. 149].

Слід підкреслити, що між вказаними вище поняттями витрат виробництва підприємства існують певні залежності, вивчення яких дає можливість дослідити їх динаміку у перспективі, обгрунтувати ріціональні обсяги виробництва та співвідношення між величиною фіксованих і змінних витрат. В основу таких досліджень потрібно покласти теорії ринкової економіки, зокрема: закон спадної віддачі, закон попиту і пропозиції, граничних витрат тощо. Зіставляючі змінні, постійні та сумарні витрати можна визначити точку безбитковості виробництва.

Метод точки беззбитковості базу­ється на принципі розподілу витрат на постійні і змінні та розрахунку маржинального прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів, мита) віднімаються змінні витрати і залишається маржинальний прибуток. Далі від маржинального прибутку віднімаються постійні витрати і визнача­ється кінцевий фінансовий результат. Точка беззбитковості — це такий розмір виручки, за якого підприємство не має ні прибутків, ні збитків [53, c. 236].

Отже для виявлення резервів підвищеня прибутку необхідно розрахувати точку безбитковості підприємства.

Відомо, що підприємство ТОВ «КРОНЕКС-Україна» за 2013 рік випустило 267,24 тис. од. продукції. Сезонності випуску продукції не простежується. На основі цих даних складемо план виробництва продукції (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1

План виробництва продукції ТОВ «КРОНЕКС-Україна»

Виріб	Середньомісячний випуск	Випуск за рік
Папір для гофрування (Флютинг), рул.	240	2880
Картон для плоских шарів гофрокартону (Тестлайнер), рул.	150	1800
Картон покрівельний, рул.	200	2400
Картон коробковий, рул.	180	2160
Картон палітурний, уп.	20000	240000
Маслоящик, шт.	1500	18000
Разом	22270	267240

З таблиці 3.1 можемо простежити, що підприємство випуская майже всю продукцію в рулонах, крім картону політурного та маслоящиків.

Згрупуємо постійні витрати підприємства у таблицю для подальшого пропорційного перенесення їх на продукцію (див. табл. 3.2 ).

Таблиця 3.2

Постійні витрати ТОВ «КРОНЕКС-Україна»

Стаття витрат	За місяць, тис. грн	За рік, тис. грн
1. Загальновиробничі витрати:	63	761
2. Адміністративні витрати:	72	863
3. Витрати на збут:	164	1963
4. Інші операційні витрати	177	2126
Сума постійних витрат	476	5713

Вартість постійних витрат будемо переносити на продукцію за допомогою процентного співвідношення витрат заробітної плати на 1 продукції (див. табл. 3.3) [5].

Таблиця 3.3

Визначення відсотків розподілу постійних витрат на 1 продукції.

Виріб	Заробітна плата на 1 продукції, грн	Відсоток постійних витрат, %
Папір для гофрування (Флютинг), рул.	24	12,50
Картон для плоских шарів гофрокартону (Тестлайнер), рул.	24	12,50
Картон покрівельний, рул.	24	12,50
Картон коробковий, рул.	20	10,42
Картон палітурний, уп.	80	41,67
Маслоящик, шт.	20	10,42
Разом	192	100

Так відсоток з суми постійних витрат на папір для гофрування склав 12,5% (24*100/192). Як бачимо з таблиці 3.3 найбільний відсоток припадає на картон політурний (41,67%), а найменший – на картон коробковий.

Що стосується прямих витрат, то вони визначаються в залежності від нормативів на виробництво виробів. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини і основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних і інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата і інші виплати робочим, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, і які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема: відрахування на соціальні заходи; плата за оренду земельних і майнових паїв; амортизація; втрати від браку, що складаються з вартості остаточно забракованої по технологічних причинах продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, і витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Знайдемо точку беззбитковості для кожного виду товару (див. табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Розрахунок точки беззбитковості

Виріб	Постійні витрати, тис. грн	Змінні витрати, тис. грн	Ціна, грн	Обсяг виробництва у точці беззбитковості, тис. од.
Папір для гофрування (Флютинг), рул.	59460	51,07	111,13	990
Картон для плоских шарів гофрокартону (Тестлайнер), рул.	59460	24,14	87,81	934
Картон покрівельний, рул.	59460	40,55	96,61	1 061
Картон коробковий, рул.	49550	34,23	74,21	1 239
Картон палітурний, уп.	198190	121,82	303,62	1 090
Маслоящик, шт.	49550	33,77	73,57	1 245
Разом	475670	305,58	746,95	1 078

Обсяг виробництва знаходиться за формулою (3.1):

Обсяг виробництва = Постійні витрати/(Ціна - Змінні витрати) (3.1)

Обсяг виробництва у точці беззбитковості маслоящика=

= 49550/(73,57-33,77)=1245 (од.)

Отже з таблиці 3.4 можна прийти до висновку, що обсяг вировництва у точці де доходи дорівнюють витратам складає 1078 тис. од. продукції.

Дослідження даних процесів формуватимуть важливу інформацю для менеджерів і керівництва малого підприємства. Проведення аналізу беззбітковості виробництва продукції малого підприємства дозволить обгрунтувати стратегію щодо формування витрат на її випуск у майбутньому періоді.

Використання методики досліджень динаміки витрат залежить від обсягів виробництва і реалізації продукції дасть можливість підприємству визначати фінансові проблеми щодо перспектив його розвитку: капітал, необхідний для досягнення беззбитковості, збільшення обсягів виробництва конкретного виду продукції та шляхів зростання прибутку від реалізації.

Після визначення точки беззбитковості планування прибутку буду­ється на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто запа­су фінансової міцності, за якого підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не зазнаючи збитків.

Ефект операційного важеля полягає у тому, що будь-яка зміна ви­ручки від реалізації приводить до ще більшої зміни прибутку. Дія цьо­го ефекту пов'язана з непропорційним впливом постійних і змінних витрат на фінансовий результат у разі зміни обсягу виробництва і реа­лізації. Чим вища частка постійних витрат у собівартості продукції, тим сильніший вплив операційного важеля [70].

Запас фінансової міцності в абсолютній сумі це різниця між виручкою від реалізації і порогом рентабельності. А в відносних величинах розраховується як  відношення різниці виручки від реалізації і порога рентабельності до виручки від реалізації помноженої на 100%. 

Розрахуємо запас фінансової міцності в абсолютному виразі на рік (див. табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Розрахунок запасу фінансової міцності, тис. грн

Виріб	Виручка від реалізації (факт)	Виручка від реалізації у точці безбитковості	Абсолютне відхилення
Папір для гофрування (Флютинг), рул.	6341	5 649	692
Картон для плоских шарів гофрокартону (Тестлайнер), рул.	6450	6 861	-411
Картон покрівельний, рул.	6251	6 865	-614
Картон коробковий, рул.	6118	10 214	-4 096
Картон палітурний, уп.	7799	2 800	4 999
Маслоящик, шт.	6291	10 646	-4 355
Разом	39250	41 918	-2 668

Отже, щоб покрити всі витрати підприємству у 2014 році потрібно реалізувати продукції на суму 41918 тис. грн. В дійсності виручка від реалізації склала 39250 тис. грн. На основі проведених розрахунків можна прийти до висновку, що підприємству для прибуткової роботи потрібно збільшити кількість виготовленої продукції. Це дозволить зменшити частку витрат на одиницю продукції, що призведе до зменшення її собівартості.

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство.

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості та підвищення прибутку має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й інших непродуктивних витрат. Необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами [79, c. 276].

Одним з резервів збільшення прибутку промислових підприємств є більш повне використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі материальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значно зростає [1].

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит. Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність і платоспроможність підприємства, його фінансовий стан [3].

Одже, для покращення фінансових результатів потрібно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення техніко-економічних показників роботи підприємства й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків тощо.

3.2. Оптимізація структури капіталу та його вплив на фінансові результати

Оптимізація структури капіталу є однією з найбільш важливих та складних задач, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством, оскіль­ки оптимальна структура капіталу дозволяє підприємству найповніше реалізувати свої виробничі можливості.

Разом з тим, у сучасних умовах функціонування підприємства задача оптимізації структури капіталу є досить проблематичною. Так, прове­дена нарада Асоціації фінансового менеджменту США щодо практики прий­няття рішень про цільову структуру капіталу дала змогу зробити певні висновки. По-перше, на практиці менеджерам важко визначити не тільки оптимальну структуру капіталу – насправді виникають труднощі навіть при визначенні діапазону для оптимальної структури. Тому вони зазвичай занепокоєні тим, чи не викорис­товують їх фірми надто багато чи замало позикового капіталу. По-друге, навіть якщо реальна структура капіталу фірми значно відрізняється від оптимального значення, це зазвичай впливає незначним чином на ціну акцій. Тому фінансові менеджери вважають, що рішення про оптимальну структуру капіталу є другоряд­ними по відношенню до операційних рішень [7].

Зазвичай вони концентрують увагу на визначенні «розумного» обсягу позикового капіталу, який би дозволяв використовувати всі основні переваги позикових коштів і при цьому:

1) зберігав фінансовий ризик на контрольованому рівні;

2) забезпечував у майбутньому фінан­сову гнучкість;

3) дозволяв фірмі підтримувати бажаний кредитний рейтинг.

В цілому процес оптимізації структури капіталу здійснюється за певними етапами, які подано на рис. 3.2. Одним з них є використання методу, що ґрунтується на визначенні структури капіталу за критерієм максимізації рівня рентабельності активів підприємства.

Даний метод заснований на розрахунку ефекту фінансового левериджу (важеля), що характеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позичкового капіталу [22, c. 372].

Застосування такого підходу виходить з того, що будь-яке підприємство зацікавлене в зростанні економічної рентабельності активів і рентабельності власного капіталу.

Етапи оптимізації структури капіталу

Аналіз капіталу підприємства

Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу

Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків

Формування показників цільової структури капіталу

Рис. 3.2. Основні етапи оптимізації структури капіталу підприємства [26]

Аналіз ефекту фінансового левериджу дозволяє при визначенні оптимальної структури капіталу враховувати зростання вартості власного капіталу підприєм­ства, визначити область фінансової стійкості підприємства, ступінь фінансового ризику, і використовується для визначення сукупного ризику підприємства [35].

Принциповий алгоритм розрахунку ефекту фінансового левериджу наводиться Бланком І. О. за наступною формулою (3.3):

	(3.3)

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів, %;

ВК – середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

ПК – середня сума позикового капіталу, що використовується підприємством;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства [35].

Наведений алгоритм має три складові: податковий коректор, диференціал та плече фінансового левериджу.

Диференціал фінансового левериджу (КВРА – ПС) характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит. Саме ця складова показує, чи приносять залучені кредити прибуток або збитки на власний капітал [37, c. 223]. Розрахунок ефекту фінансового левериджу ТОВ «КРОНЕКС-Україна» наведено в таблиці 3.6.

Відповідно до таблиці 3.6 спостерігаємо, що протягом останніх трьох років ефект фінансового левериджу має додатне значення лише у 2011 та 2013 роки, що характеризує задовільну кредитоспроможність підприємства. Протягом досліджуваного періоду постійно зростає позиковий капітал, що призводить до посилення дії фінансового левериджу.

Таблиця 3.6

Розрахунок ефекту фінансового левериджу ТОВ «КРОНЕКС-Україна»

Показник	2011	2012	2013
1	2	3	4
Валовий прибуток, тис. грн	8721,50	0,00	3213,00
Середня вартість активів, тис. грн	19700,00	24012,00	27030,00
Валова рентабельність активів, %	44,27	0,00	11,89
Ставка відсотка за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %	14,00	14,50	16,00
Розмір власного капіталу, тис. грн	3460,00	-974,00	-2315,00
Розмір позикового капіталу, тис. грн	18660,00	26714,00	30471,00
Податковий коректор	0,75	0,77	0,81
Диференціал фінансового левериджу, %	30,27	-14,50	-4,11
Плече фінансового важеля	5,39	-27,43	-13,16
Ефект фінансового левериджу, %	122,44	306,22	43,85

Щоб отримати найбільший прибуток при використанні позикового капіталу, потрібно розглянути моделі співвідношення власних і залучених коштів на підприємстві. Для цього побудуємо сім оптимізаційних моделей на 2013 рік і відобразимо їх в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Визначення оптимальної структури фінансових ресурсів ТОВ «КРОНЕКС-Україна» при різних значеннях коефіцієнта фінансового левериджу (на основі імітаційних моделей)

Показники.	Моделі (2014 рік)
	1	2	3	4	5	6	7
1	2	3	4	5	6	7	8
Власний капітал, тис. грн	31085	23313	20723	18651	15542	12434	10362
Позиковий капітал, тис. грн	-	7771	10362	12434	15542	18651	20723
Весь капітал, тис. грн	31085	31085	31085	31085	31085	31085	31085
Коефіцієнт фінансового левериджу	0,00	0,33	0,50	0,67	1,00	1,50	2,00
Валова рентабельність активів ( планова),%	12,92	12,92	12,92	12,92	12,92	12,92	12,92
Ставка по кредиту з урахуванням ризику, %	16,00	16,50	16,50	16,50	17,00	18,50	19,00
Валовий прибуток без % за кредит, (пл.)	4016	4016	4016	4016	4016	4016	4016
Сума процентів за кредит, тис. грн	-	1282	1710	2052	2642	3450	3937
Валовий прибуток - проценти за кредит, тис. грн	4016	2734	2307	1965	1374	566	79
Чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, тис. грн	3173	2160	1822	1552	1086	447	62
Коефіцієнт чистої рентабельності власного капіталу, %	10,21	9,27	8,79	8,32	6,99	3,60	0,60
Податковий коректор	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81

Продовження табл. 3.7

1	2	3	4	5	6	7	8
Диференціал фінансового левериджу, %	-3,08	-3,58	-3,58	-3,58	-4,08	-5,58	-6,08
Ефект фінансового левериджу, %	0,00	-0,97	-1,45	-1,93	-3,30	-6,78	-9,85

Динаміка ефекту фінансового левериджу наведена на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Динаміка ефекту фінансового левериджу на 2014 рік на ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА»

Відповідно до даних таблиці 3.7 спостерігаємо, що досліджуване підприємство не має можливості залучати додатково кошти. Проаналізувавши 9 моделей структури капіталу можна дійти висновку, що оскільки ефект фінансового левериджу в будь – якій ситуації від’ємний, підприємство не зможе повернути залучені кошти інвестору та вчасно і в повному обсязі сплатити відсотки за ним, тому залучення позикових коштів є недоцільним. Причинами даної ситуації є відсутність валового прибутку, збитковість діяльності а також від’ємне значення валової рентабельності. В якості рекомендацій зазначимо намагатися збільшувати темпи росту прибутку швидше ніж темпи росту доходу а також повністю переглянути виробничу, фінансову та збутову політику на підприємстві .

Наступним етапом є оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації заснований на попередній оцінці вартості власного та позикового капіталу. Відповідні розрахунки відображено у табл. 3.8.

Таблиця 3.8

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу при різній його структурі

№ з/п	Показники.	Моделі (2014 рік)
		1	2	3	4	5	6	7
1	Загальна потреба в капіталі, тис. грн	31085	31085	31085	31085	31085	31085	31085
2	Варіанти структури капіталу, %
	а) власний капітал	25,0	40,0	50,0	60,0	70,0	80,0	100,0
	б) позиковий капітал	75,0	60,0	50,0	40,0	30,0	20,0	0,0
3	Рівень передбачуваних диві­денд­них виплат, %	5	6	7	8	10	11,5	14
4	Рівень процентної ставки за кредит з урахуванням премії за ризик, %	16,00	16,50	16,50	16,50	17,00	18,50	19,00
5	Податковий коректор	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81
6	Рівень процентної ставки за кредит з урахуванням податкового коректора, %	12,92	13,37	13,37	13,37	13,77	14,99	15,39
7	Вартість складових частин капіталу, %
	а) власний капітал	1,25	2,4	3,5	4,8	7	9,2	14
	б) позиковий капітал	17,31	13,61	11,14	8,75	6,44	4,21	0,00
8	Середньозважена вартість капі­талу, %	18,56	16,01	14,64	13,55	13,44	13,41	14,00

Як видно із наведених у табл. 3.8 даних, мінімальна середньозважена вартість капіталу досягається при співвідношенні власного та позикового капіталу у пропорції 80% : 20%. Така структура капіталу дозволяє максимізувати реальну ринкову вартість підприємства ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА».

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків пов’язана з процесом диференційованого вибору джерел фінансування складових частин активів підприємства, що було описано у теоретичному розділі дипломної роботи. Відповідно до даного методу оптимізації структури капіталу у співвідношенні довгострокових та короткострокових джерел фінансування активів під першими сучасні менеджери розуміють здебільшого власний капітал у зв’язку з нерозвинутим ринком довгострокового кредитування в Україні [46].

Таким чином, можна прийти до висновку, що найбільш оптимальною структурою капіталу для підприємства є значення 60% власного капіталу та 40% позикового. Така структура як найбільше відповідає критерію мінімізації рівня фінансового ризику та є оптимальною з точки зору забезпечення фінансової стійкості. Отже, підприємству просто необхідно нарощувати власний капітал.

3.3. Вдосконалення системи управління фінансовими результатами підприємства

Удосконалення системи управління господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, підвищення його прибутковості потребують систематичної оцінки в динаміці фінансових результатів і аналізу основних факторів, які впливають на формування чистого прибутку. Дані такого аналізу використовуються для пошуку резервів зростання прибутковості, а також ураховуються в удосконаленні процесів планування і прогнозування діяльності підприємства [49]. Отже удосконалення системи управління фінансовою діяльністю за рахунок підвищення оперативності аналізу фінансового стану підприємства є однією з важливих задач фінансового управління. Це дає можливість співставити фактичний стан з поставленими цілями на визначений період, виконати фінансове планування та прогнозування на майбутній період.

Потрібно відзначити, що спроможність вітчизняних суб’єктів господарювання не просто виживати, а й досягти успіху в ринкових умовах, насамперед, залежить від ефективності управління наявними фінансовими ресурсами.

Відзначимо, що управління фінансовими ресурсами підприємств трактується як:

1. один з найважливіших факторів забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності підприємства в сучасних умовах;

2. діяльність, що спрямована на оптимізацію фінансового механізму підприємства, координування фінансових операцій, забезпечення їх впорядкування та точного “балансування”;

3. процес управлінських дій у сфері формування та використання грошових коштів фондового та не фондового характеру [64].

Схема прийняття рішень з управління фінансовими результатами підприємства наведена на рис. 3.4.

Формування проблеми в сфері управління фінансовими результатами підприємства

Пошук рішення

Збір даних або їх прогнозування

Встановлення критеріїв ефективності

Прийняття управлінських ріень

Реалізація прийнятого рішення

Оцінка результату реалізації рішення

Рис. 3.4. Схема прийняття рішень з управління фінансовими результатами [69]

Однією з найважливіших ланок системи управління підприємством виступає управління фінансовими результатами, адже саме вони виступають найголовнішим стимулом здійснення господарської діяльності підприємством, а також забезпечують всім необхідним виробничу, наукову, маркетингову діяльність, сприяючи не тільки їх ефективному функціонуванню, але й всього підприємства вцілому.

В більшості економічних видань рекомендації щодо оцінки діяльності підприємства зосереджені на аналізі його фінансового стану. Традиційно фінансові показники у вітчизняній практиці обмежуються одним показником – чистим прибутком. Цей підхід не враховує того, що збільшення розмірів прибутку може бути пов’язане з підвищеними ризиками або інфляцією.

Сучасні світові тенденції в економіці і бізнесі показують, що підприємства все більше стають орієнтованими на досягнення стратегічних цілей; переходять від контролю тільки фінансових показників до комплексної системи показників, що включає як фінансові, так і нефінансові елементи, а також враховує зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі та потенціалі підприємства [23].

У зв’язку з цим система ключових показників оцінки ефективності діяльності підприємства стає досить ефективним інструментом, що дозволяє керівництву підприємства зрозуміти, куди рухається підприємство, як воно розвивається і наскільки діяльність підприємства відповідає його запланованій стратегії.

Збалансова система показників організовує ресурси, інформацію та управлінські процеси на досягнення найбільш важливих для підприємства цілей у плані забезпечення його конкурентоздатності та інвестиційної привабливості.

Формування збалансованої системи показників підприємства спрямоване на розробку нової або вдосконалення наявної стратегії його діяльності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. У свою чергу, визначення стратегічної спрямованості діяльності підприємств передбачає узгодження внутрішнього потенціалу підприємства із зовнішнім середовищем його функціонування. Оцінка внутрішніх можливостей підприємств полягає, перш за все, у виявленні механізму причинно-наслідкових зв'язків між стратегічними цілями підприємства, їх деталізацією на тактичні та оперативні та засобами їх досягнення [30].

На основі даних аналізу результатів фінансової діяльності, які характеризують тенденції щодо зміни окремих показників, можна запропонувати наступні заходи для підвищення прибутковості підприємства: зменшення товарно-матеріальних запасів і обсягів дебіторської заборгованості за рахунок підвищення ділової активності; підвищення рентабельності продукції на базі зменшення операційних витрат усіх видів ресурсів, які впливають на собівартість; збільшення величини чистого прибутку завдяки зменшенню фіксованих витрат і підвищенню ефективності фінансової та інвестиційної діяльності; реінвестування максимально можливої частки прибутку на збільшення виробничого потенціалу підприємства [33].

Сфомулюємо стратегічні цілі підприємства ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» у табл. 3.9.

Таблиця 3.9

Стратегічна карта ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА»

Показник	Ціль	Одиниця виміру	Цільове значення
1	2	3	4
Фінанси	Зростання прибутку	тис. грн	20
	Дохід від залучених клієнтів за рік	тис. грн	10
	Зменшення витрат	тис. грн	90
Клієнти	Витрати на залучення клієнтів	тис. грн	40
	Підвищення задоволеності клієнтів асортиментом та якістю продукції	тис. грн	57
Внутрішні бізнес- процеси	Скорочення витрат на брак	тис. грн	6
	Розробка нової продукції	тис. грн	70
	Впровадження 100% контролю якості готової продукції	тис. грн	27
	Економія на точному плануванні поставок згідно з контрактами на постачання продукції	тис. грн	10
	Оптимізація накладних витрат підприємства	тис. грн	1

Важливою складовою механізму роботи із системи збалансованих показників є те, що при схваленні заходів до їх виконання необхідно визначити пріоритети в реалізації цих заходів та, відповідно, розподілити між ними увагу менеджменту і наявні ресурси. Тобто здійснюється чітке цільове планування як завдань, так і необхідних для цього ресурсів. Оперативне планування, яке знаходиться у взаємозв’язку із системою збалансованих показників, підсилює принцип планування «зверху вниз». При цьому простіше досягти безперебійності процесу оперативного планування за умов створення системи показників для всіх рівнів управління за схемою «зверху вниз».

Однак застосування стратегії поліпшення діяльності призведе до поселення додаткових витрат. Таким чином необхідно розподілити існуючі доходи на додаткові витрати за принципом раціональності та ефективності. Методом розподілу було обрано експертні оцінки. Експертні оцінки – це комплекс математичних, логічних процедур, які спрямовані на отримання інформації від фахівця певної області, подальший аналіз і узагальнення даної інформації з метою вироблення раціонального рішення [66].

Порівняємо доходи та витрати від запланованих заходів у табл. 3.10.

Таблиця 3.10

Співвідношення доходів та витрат від запланованих заходів, тис. грн

Запланований захід	Дохід	Витрати
1. Залучення нових клієнтів	40	10
2. Розробка нової продукції	50	70
4. Скорочення витрат на брак	5	-
5. Впровадження 100% контролю якості готової продукції	-	9
6. Точне планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	10	1
7. Оптимізація накладних витрат підприємства	1	-
Разом	106	90

Таким чином з таблиці можна розрахувати загальний прибуток від запланованих дій:

Прибуток = Дохід – Витрати = 106 – 90 = 16(тис. грн)

У разі використання будь якого з виду метода експертних оцінок необхідно знайти загальний, підсумковий результат. Оцінки експертів визначались за порядковою шкалою методом ранжування, що полягає в наступному: якщо маємо n об'єктів, то за результатами ранжування j-им експертом кожен об’єкт отримує оцінку x_ij – ранг, що приписується i-му об’єкту j-им експертом. Значення x_ij знаходяться в інтервалі від 1 до n. Ранг найбільш важливого фактору дорівнює одиниці, найменш значимого – числу n.

Результати експертного оцінювання занесені до табл. 3.11.

Таблиця 3.11

Результати опитування експертів

Доходи	№ екс перта	Витрати
		Витрати на залучення клієнтів	Точне планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	Розробка нової продукції	Впровадження 100% контролю якості готової продукції	Оптимізація накладних витрат підприємства
1	2	3	4	5	6	7
Дохід від залучених клієнтів	1	4	5	3	2	1
	2	3	4	2	1	5
	3	4	5	2	3	1
	4	5	4	2	3	1
Дохід від впровадження нової продукції	1	3	2	5	1	4
	2	2	3	5	1	4
	3	4	3	3	2	5
	4	3	2	1	4	5
Дохід від впровадження 100% контролю якості готової продукції	1	2	3	1	4	5
	2	1	2	3	4	5
	3	2	1	4	3	5
	4	3	2	1	4	5
Дохід від планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	1	5	1	4	2	3
	2	1	3	4	5	2
	3	3	2	4	1	5
	4	3	4	5	1	2
Оптимізація накладних витрат підприємства	1	5	6	3	4	2
	1	3	4	5	6	2
	2	5	4	3	1	6
	3	4	5	1	2	6

Для того, щоб сформувати узагальнену оцінку групи експертів в нашому дослідженні було використано принцип Борда.

Принцип Борда полягає в тому, що за перше місце кожному проекту (в нашому дослідженні – виду витрат) присвоюють 1 бал, за друге – 2 бали і т. д. Обчислюють кількість балів, що отримав кожен проектів в сумі. Перше місце отримує проект, що набрав найменшу кількість балів, інші місця визначають сортуванням отриманих балів (див. табл. 3.12) [4, c. 284].

Таблиця 3.12

Знаходження підсумкового результату згідно принципу Борда

	Питання 1	Питання 2	Питання 3	Питання 4	Питання 5
1	2	3	4	5	6
Експерт 1	4	5	3	2	1
Експерт 2	3	4	2	1	5
Експерт 3	4	5	2	3	1
Експерт 4	5	4	1	3	2
Сума	16	18	7	9	9
Ранжування	4	5	1	3	2
Експерт 1	3	2	5	1	4
Експерт 2	2	3	5	1	4
Експерт 3	4	3	3	2	5
Експерт 4	3	2	1	4	5
Сума	12	10	14	8	18
Ранжування	3	2	4	1	5
Експерт 1	1	2	3	1	4
Експерт 2	2	1	2	3	4
Експерт 3	3	2	1	4	3
Експерт 4	4	3	2	1	4
Сума	10	8	8	9	15
Ранжування	3	1	1	2	4
Експерт 1	1	5	1	4	2
Експерт 2	2	1	3	4	5
Експерт 3	3	3	2	4	1
Експерт 4	4	3	4	5	1
Сума	10	12	10	17	9
Ранжування	2	3	2	4	1
Експерт 1	1	5	6	3	4
Експерт 2	1	3	4	5	6
Експерт 3	2	5	4	3	1

Продовження табл. 3.12

1	2	3	4	5	6
Експерт 4	3	4	5	1	2
Сума	7	17	19	12	13
Ранжування	1	4	5	2	3

Отже з таблиці 3.12 можемо простежити, що:

Питання 1: пріоритетність фінансування витрати на оптимізацію накладних витрат підприємства.

Питання 2: пріоритетність фінансування витрат на впровадження 100% контролю якості готової продукції із даного джерела доходів.

Питання 3: пріоритетність фінансування витрат на заучення нових клієнтів.

Питання 4: пріоритетність фінансування витрат на розробку нової продукції.

Питання 5: пріоритетність фінансування витрат на планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції.

За результатами розрахунків узагальненою оцінкою групи експертів було визнано оцінки четвертого експерта (див. табл. 3.13).

Узгодженість думок експертів перевіримо за допомогою коефіцієнта конкордації, за формулою:

, (3.4)

де ,

- кількість експертів,

n = 5 − кількість оцінюваних об’єктів,

x_ij – експертна оцінка бюджетування відповідного виду витрат [5, c. 492].

Обчислені коефіцієнти конкордації на високий рівень узгодженості думок експертів щодо розподілу доходу від зростання прибутку .

Таблиця 3.13

Оцінка четвертого експерта

Доходи	Витрати
	Витрати на залучення клієнтів	Точне планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	Розробка нової продукції	Впровадження 100% контролю якості готової продукції	Оптимізація накладних витрат підприємства
Дохід від залучених клієнтів	5	4	1	3	2
Дохід від впровадження нової продукції	3	2	1	4	5
Дохід від впровадження 100% контролю якості готової продукції	4	3	2	1	4
Дохід від планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	4	3	4	5	1
Оптимізація накладних витрат підприємства	3	4	5	1	2

Відповідно до отриманих даних підсумуємо результат розподілу в грошовому вимірі (див. табл. 3.14).

Таблиця 3.14

Розподіл доходів від поліпшення діяльності на очікувані додаткові витрати

Доходи	Витрати
	Витрати на залучення клієнтів	Точне планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	Розробка нової продукції	Впровадження 100% контролю якості готової продукції	Оптимізація накладних витрат підприємства
Дохід від залучених клієнтів			30		10
Дохід від впровадження нової продукції	5	15	30
Дохід від впровадження 100% контролю якості готової продукції				4,5
Дохід від планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції					10
Оптимізація накладних витрат підприємства	5			4,5

Загалом найбільш пріоритетні питання планується фінансувати за рахунок найбільш ймовірних доходів, що забезпечить поліпшення ситуації. Тобто можна стверджувати про якісний найбільш ефективний розподіл.

Отже, перед кожним підприємством постають наступні завдання:

5. визначення оптимальних обсягів виробництва підприємства на поточний період та на перспективу, виходячи з попиту на продукцію;

6. обгрунтування величини витрат підприємства, що забезпечить ефективність його функціонування;

7. постійне ув’язування виробничих факторів з витратами підприємства, що забезпечуватиме здійснення його виробничих процесів;

8. обгрунтування раціональної структури витрат виробництва підприємства за основними видами та варіантами здійснення виробничих процесів тощо.

Згідно проведених розрахунків можна прийти до висновку, щоб покрити всі витрати підприємству у 2014 році потрібно реалізувати продукції на суму 41918 тис. грн. Отже підприємству для прибуткової роботи потрібно збільшити кількість виготовленої продукції. Це дозволить зменшити частку витрат на одиницю продукції, що призведе до зменшення її собівартості.

На основі проведеного аналізу підприємства можна простежити, що підприємство «КРОНЕКС-УКРАЇНА» не має можливості повернути залучені кошти інвестору та вчасно і в повному обсязі сплатити відсотки за ним. Причинами даної ситуації є відсутність валового прибутку, збитковість діяльності а також від’ємне значення валової рентабельності. В якості рекомендацій зазначимо намагатися збільшувати темпи росту прибутку швидше ніж темпи росту доходу а також повністю переглянути виробничу, фінансову та збутову політику на підприємстві .

Так було визнано найбільш оптимальною структурою капіталу для підприємства є значення 60% власного капіталу та 40% позикового. Така структура як найбільше відповідає критерію мінімізації рівня фінансового ризику та є оптимальною з точки зору забезпечення фінансової стійкості.

Щодо розробленого стратегічного плану, то він є тільки початковим організаційним етапом практичного впровадження нового методу управління на підприємстві та є документом реалізації стратегії підприємства. А для покращення фінансових результатів потрібно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1. Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві ТОВ «КРОНЕКС-Україна»

Охорона праці працюючих в умовах інтенсивного переозброєння виробництва на базі комплексної автоматизації і механізації може бути забезпечена лише при всебічному врахуванні можливостей людини в трудовому процесі.

Розвиток та вдосконалення техніки та технології, широке впровадження автоматичних систем управління, комплексної комп`ютеризації та роботизації виробничих процесів несуть із собою зміни у фаховій структурі праці. Професійна діяльність у багатьох випадках стає фізично легшою. Разом із тим збільшується напруженість праці, обумовлена значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії.

У сучасних умовах вже не потрібна примітивна праця з використанням монотонних фізичних операцій, із шаблонною розумовою діяльністю. Збільшилась потреба у творчій висококваліфікованій праці.

Це висуває підвищені вимоги до створення безпечних, здорових умов праці на виробництві, удосконалення технологічних процесів, впровадження загальних заходів з охорони праці, посилення профілактики впливу на працюючих шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Від умов праці залежить здоровя і працездатність людини, його відношення до праці. Незадовільні умови різко знижують продуктивність праці, приводять до виникнення травм і професійних захворювань працюючих і службовців.

Робота на офісній техніці з погляду існування ризиків завдання шкоди здоров’ю користувачів. Нормативно-правові акти, що регулюють питання охорони праці під час користування офісною технікою:

1. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 № 2694-ХІІ (в редакції від 26.11.02 № 229-ІV);

2. Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР;

3. Постанова КМУ від 17.11.97 №1290 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці»;

4. Наказ Комітету по нагляду за охороною праці України від 10.02.99 № 21 «Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин»;

Накази Міністерства охорони здоров’я України:

1. «Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу» від 27.12.01 № 528;

2. «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21.05.07 № 46;

3. Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 № 7 «Про затвердження Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98»;

4. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 12.03.07 № 40/13/133-07 «Про вимоги до режиму праці та відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ».

 Підприємство «КРОНЕкс-Україна» має виробничі приміщення з підвищеним рівнем шуму та поганим освітленням. Що стосується будівлі адміністративного відділу, то в ній рівень шуму та освітленість відповідає нормам.

Виробниче приміщення бухгалтерії має площу 25 кв. км. В кабінеті працює 4 чоловіка, включаючи студентів-практикантів. Робочі місця відповідають санітарним нормам, офісні меблі розміщені відповідно їх функціональному призначенню, їх кількість відповідає змісту й особливостям виконуваної роботи. У кабінеті наявні 2 персональні комп’ютери, 2 телефони, 1 принтер та 1 факс.. У адміністративному відділі застосовується водяна система опалення. У кабінеті наявний кондиціонер, штучна та природна вентиляція, природне та штучне освітлення.

Площа приміщення відповідає діючим нормативам, обладнання відповідає вимогам нормативно-технічної документації. Робоче місце обладнане новими комп’ютерами, які перебувають у гарному технічному стані. Технологічний процес відповідає вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці.

Оцінка ергономічних параметрів робочого місця практиканта:

1. конструкція робочих місць відповідає встановленим нормам;

2. офісної техніки на столі не має;

3. місце сидіння – зручне для роботи.

Аналіз роботи з офісною технікою: