Міністерство освіти і науки України

Харківський інститут фінансів

Українського державного університету фінансів

та міжнародної торгівлі

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

«Безпека життєдіяльності» опорний конспект лекцій

для студентів денної та заочної форм навчання

галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»

напрямів підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»,

6.030509 «Облік і аудит», 6.030503 «Міжнародна економіка»,

6.030508 «Фінанси і кредит» скорочений термін навчання

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

Укладач: викладач Панфілова Я.О.

Розглянуто та ухвалено

на засіданні кафедри

Протокол від 26.09.2013 № 2

Харків

2013 рік

Зміст

Лекція 1 Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек	3
Лекція 2 Тема 2. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей та розвитку надзвичайних ситуацій (НС)	14
Лекція 3 Тема 3. Природні загрози та характер їхніх проявів і дій на людей, тварин, рослини, об’єкти економіки	20
Лекція 4 Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки	27
Лекція 5 Тема 4. Техногенні небезпеки та їхні наслідки	41
Лекція 6. Тема 5. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у НС	57
Лекція 7. Тема 5. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у НС	75
Лекція 8. Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та АТО (адміністративно-територіальних одиниць) у НС	86
Лекція 9. Тема 7. Управління силами та засобами ОГ (об’єктів господарювання) під час НС	108

Лекція № 1

Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек.

МЕТА: формування знань про мету, предмет та завдання дисципліни «Безпека життєдіяльності»; розглянути основні етапи розвитку проблеми безпеки життєдіяльності, роль людини у системі «людина – життєве середовище» та її компоненти; визначення основних понять та категорій навчальної дисципліни.

План

1. Основні поняття та категорії безпеки життєдіяльності.

2. Небезпека, їх види, таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек.

3. Системний підхід у безпеці життєдіяльності.

4. Надзвичайні ситуації (НС), їх ознаки та класифікація.

5. Потенційно-небезпечні об’єкти господарської діяльності та території. Об’єкти підвищеної небезпеки та класи їхньої небезпечності.

Основні поняття

- Безпека життєдіяльності - Безпека абсолютна - Безпека - Життєве середовище

- Безпека відносна - Життєдіяльність

- Забезпечення безпеки - Надзвичайна ситуація

- Ризик - Таксономія небезпек

- Ідентифікація небезпек - Квантифікація небезпек

Зміст лекції

1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА КАТЕГОРІЇ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Проблема захисту людини від небезпек постала в одночасно з появою на Землі людства. Розвиток безпеки життєдіяльності людини у суспільстві почався з появою її свідомості.

Слід визначити основні групи небезпек – це: природні, дії інших людей, антропогенні.

Первісна людина була тісно пов`язана з природою. Основну загрозу для них становили ПРИРОДНI небезпеки.

Другою групою небезпек, яки почали становить загрозу людинi з часу iснування ii на нашiй планетi, були ДII IНШИХ ЛЮДЕЙ. Вiйни, збройнi конфлiкти, вбивства, викрадення та iншi акти насильства супроводжували i супроводжують розвиток суспiльства.

Третьою на Землi з`явилась група небезпек, що походять вiд об’єктів, створених людьми, так званих АНТРОПОГЕННИХ ЧИННИКIВ. Цi небезпеки пов`язанi з прагненням людини глибше пiзнати себе i навколишнiй свiт, створювати матерiальнi блага i, як не парадоксально, з пошуком більшої безпеки.

З розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня тривалість життя у розвинутих країнах свiту вже наближається до 80 років і продовжує зростати. Цих результатів досягнуто завдяки розвитку медицини, що сягає своїми коріннями часів Гіппократа (460-370 рр. до Р. Х.), який здійснив реформу античної медицини, та Аристотеля (384-322 рр. до Р. Х.), який вже в тi далекі часи вивчав умови працi.

Однією з найбезпечнiших галузей людської дiяльностi була i, на жаль, залишаться в багатьох країнах, у тому числi в Україні, гірнича справа. Тому цією проблемою займалися вже середньовiчнi вченi. Георгiй Аргiкола (1494-1555 рр.) у 1545 р. першим зробив запис про випадок видiлення та вибух рудникового газу. Вiдомому лiкарю епохи Вiдродження Парацельсу (1493-1544 рр.), який теж вивчав цю проблему, належать слова: «Все е отрута i все е лiки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи лiками». Цей вираз можна вважати основою принципу нормування шкiдливих речовин, який використовується дотепер.

Значний внесок у справу безпеки працi зробив М.В. Ломоносов (1711-1764). У 1763 р. вiн видав трактат з основ металургії та рудних справ, у якому розглянув рiзнi питання гігієни та безпеки працi гiрникiв, організації їх працi та вiдпочинку, укрiплення грунтiв, вiдведення рудникових вод, небезпечних концентрацiй газу та пилу, рацiональностi одягу.

У 1847 р. А.М. Нiкiтiн видав книгу «Хвороби робiтникiв iз зазначенням попереджувальних заходів», де описав заходи, що мають попереджувати професiйнi захворювання та аварії.

У XIX - XXст. у зв`язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки стали займатись багато вчених, у т. ч. українські.

В.Л. Кiрпiчов (1845-1913), перший ректор Київського полiтехнiчного інституту, у своїх працях пов`язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матерiалiв.

А.А. Сорочинський (1874-1960), академiк, зробив величезний внесок у розвиток технiки безпеки на вугiльних шахтах.

Суттєва роль належить iндивiдуальним засобам захисту. Наприклад- протигаз, створений академiком М.Д. Зелiнським 1915 р., який майже без принципових змiн використовується дотепер.

Жан Батiст Ламарк 1809 р. сказав: «Iнколи здається, що призначення людини в тому, щоб знищити свiй рiд, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя». Але катастрофiчнi потрясіння ХХ ст. та початку ХХІ ст. перевершили всi найжахливіші побоювання стосовно долi людства i можуть розглядатися не iнакше як вiйна на знищення, яку оголосила сучасна цивiлiзацiя самому феномену людини.

У 1992 р. у Рiо-де-Жанейро вiдбулася конференцiя ООН, присвячена концепції безпечного сталого розвитку свiтового співтовариства. Конференцiя прийняла документ «Порядок денний ХХI столiття» та зробила висновок про необхiднiсть глобального партнерства держав для досягнення стабiльного соцiального, економiчного та екологiчного розвитку суспiльства.

КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (прийнята Верховною Радою України 16 січня 1997р.).

У 2000 р. було прийнято Концепцію освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», виходячи зі стратегії сталого людського розвитку на XXI століття, досвіду Європейської спільноти зі створення децентралізованої системи освіти в сфері ризику, чинних в Україні нормативно-правових актів, досвіду вітчизняних фахівців і особистого досвіду авторів. Вона передбачає вивчення дисципліни протягом всього життя: дошкільна освіта – шкільна – вузівська – післявузівська.

▒ БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ – це галузь знань та сукупність правил поведінки, що забезпечують здоров‘я, довголіття, розкриття творчого потенціалу людини, забезпечують оптимальні умови існування людства на планеті Земля.

Безпека життєдіяльності вивчає небезпеки, закономірності їх проявлення, способи попередження та захисту від них.

Життя – це одна з форм iснування матерії, яку відрізняє вiд iнших здатнiсть до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцiй, рiзних форм руху, можливiсть пристосування до середовища та наявнiсть обмiну речовин i реакції на подразнення.

Дiяльнicть – специфiчно людська форма активностi, ставлення до навколишнього світу, необхiдною умовою iснування людського суспiльства, змiст яких полягає у доцiльнiй змiнi та перетвореннi в iнтересах людини навколишнього середовища, яке включає в себе мету, засоби, результат і сам процес.

▒ ЖИТТЕДIЯЛЬНIСТЬ – це властивiсть людини не просто дiяти в життєвому середовищi, яке ii оточує, а процес збалансованого iснування та самореалiзацiї індивіда, групи людей, суспiльства i людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб i можливостей.

▒ БЕЗПЕКА – це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

АБСОЛЮТНА БЕЗПЕКА –

ВІДНОСНА БЕЗПЕКА –

Ознаки безпеки:

• універсальність;

• взаємозалежність складових;

• підконтрольність розвитку подій;

• проблемність людського життя.