Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodychka_Hidrologiya.doc
Скачиваний:
158
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
10.31 Mб
Скачать

3.4.4.Хімічний склад вод Світового океану

О.О.Алекін речовини, які входять до складу морської води умовно поділяє на п’ять груп: головні іони (Cl -, SO42-, HSO3-, Na+, K+, Mg2+, Ca2+), розчинені гази (O2, N2, CO2, H2S, CH4 тощо), біогенні елементи (сполуки азоту, фосфору, кремнію та інших елементів), мікроелементи, органічні речовини.

Головні іони - визначають солоність води і складають 99,9 % загальної маси солей у морській воді, причому серед головних іонів на хлористі сполуки натрію і магнію припадає 88,7 %.

Розчинені гази - гази, які утворюються за рахунок обміну з атмосферою, біологічної діяльності у воді та інших процесів.

Біогенні елементи - це сполуки (азоту, фосфору, кремнію та інших елементів), які беруть участь у життєдіяльності організмів.

Мікроелементи - сумарна концентрація яких менша 0,01 % суми головних іонів. У морській воді у найбільших кількостях міститься літій, рубідій, йод, а в найменших - золото та ін.

Органічні речовини - постійно продуктуються в океані у вигляді первинної продукції - зеленої маси рослин, яка споживається, відмирає, розкладається. Це пектинові, гумусові, амінокислоти, вуглеводи, жири.

Забруднювальні речовини (нафтопродукти, феноли, детергенти) - це надходження в океан сторонніх сполук, які не характерні для його природного складу.

3.4.5.Солоність вод Світового океану

Солоність морської води – це сумарне утримання твердих мінеральних розчинних речовин, які утримуються в 1 л морської води (г/кг, 0/00).

Солоність морської води визначають за вмістом хлору або за електропровідністю води. Хлорність - це сумарний вміст (у грамах на 1 кг морської води) галогенів (хлору, брому, фтору та йоду) при перерахунку на еквівалентний вміст хлору. Визначається за формулою:

S = 1,80655 Cl (0/00)

Солоність зменшується в напрямку від низьких до високих широт. Широтний розподіл солоності води на поверхні Світового океану порушують течії, річки та лід.

Середня солоність вод Світового океану - 35 0/00. До більш солоних відносяться поверхневі води Атлантичного океану (35,4 0/00). Менш солона вода в Тихому (34,9 0/00) та Індійському (34,8 0/00) океанах. Значно опріснена вода верхніх шарів у Північному Льодовитому океані (29 - 320/00,а біля берегів 1 - 10 0/00). З глибиною солоність зростає, але існує дуже складна картина вертикального розподілу солоності.

У високих широтах, особливо в полярних районах, солоність з глибиною ( до 200 м) спочатку зростає досить швидко, а далі солоність практично не змінюється.

У помірних широтах спочатку солоність з глибиною (до 100 м) зростає, потім зменшується. В екваторіальних широтах спочатку солоність з глибиною (до 100 м) збільшується, а потім з глибиною (до 1 500 м) зменшується, досягаючи мінімуму.

3.4.6.Водний баланс Світового океану

Загальне рівняння водного балансу Світового океану має вигляд:

x0 + y0 = Z0 ±  W,

де x0 - середня багаторічна сума опадів на поверхню океану;

y0 - середній сумарний багаторічний стік з суші;

Z0 - середнє багаторічне випаровування з поверхні океану;

±  W - зміна рівня, чи об’єму океану.

Особливості розподілу опадів, випаровування та різниці між ними такі:

- збільшення опадів і випаровування від полярних до низьких широт;

- існування двох зон перевищення випаровування над опадами: тропічний і субтропічний кліматичні пояси;

- існування трьох зон перевищення опадів над випаровуванням: у високих широтах північної півкулі (арктичний і частково помірний кліматичний пояси), у високих широтах південної півкулі (арктичний і частково помірний кліматичний пояси) та в екваторіальних і субекваторіальних кліматичних поясах північної півкулі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]