Термінологічний словник-довідник з будівництва

Колона – архітектурно оброблена вертикальна опора, як правило, кругла в поперечному перерізі, стрижневий елемент споруди, несучої конструкції тощо. Складається з бази, фуста й капітелі. Іноді колони стоять окремо від споруди (тріумфальна колона).

Колонада – ряд колон, об’єднаних загальним перекриттям. Колонада може бути частиною (часто портиком) будівлі або галереї. Використовують для оздоблення інтер’єрів палаців та ін.

Колони залізобетонні – вертикальні лінійні залізобетонні конструкції, довжина яких суттєво перевищує розміри поперечного перерізу, призначені для сприйняття поздовжніх і поперечних навантажень.

Кольоровий цемент – цемент із широкою гамою кольорів і чистотою тону. Компоненти кольорового цементу – білий клінкер, білий діатоміт, гіпс і світлота лугостійкі пігменти. Кольоровий цемент буває жовтий, рожевий, червоний, зелений, голубий і чорний. Застосовують такий цемент переважно для опорядження будинків і споруд, виготовлення архітектурних і будівельних деталей, скульптур.

Кольорові метали – технічна назва всіх металів (сплавів), крім заліза і його сплавів (чорних металів). Кольоровими є благородні метали, тугоплавкі метали, легкі метали, метали радіоактивні, рідкісноземельні та розсіяні.

Компаратор – вимірювальний прилад для вимірювання через порівняння штрихових мір довжини.

Конденсат – рідина, утворена внаслідок конденсації газу або пари.

Конічна поверхня – геометричне місце прямих у просторі (твірних), що проходять через точку О (вершину) і перетинають пряму L – напрямну.

Конічні перерізи – лінії перетину прямої колової конічної поверхні площинами, що не проходять через його вершину. Конічні перерізи є трьох типів: еліпс (або коло), якщо площина перетинає всі твірні; парабола – якщо площина паралельна якійсь твірній конічної поверхні; гіпербола – якщо площина перетинає обидві порожнини.

Консоль – опорна конструкція, балка чи ферма, закріплена одним кінцем, що підтримує виступаючі частини будівлі (карнизи, балкони тощо).

110

Консольна гребля – бетонна масивна гребля, стійкість якої проти зусиль зсуву значною мірою забезпечується консольним закріпленням її в ґрунті основи. На скельній основі консольну греблю споруджують з глибокими анкерами (анкерними зубами), на нескельній – з ростверковими палями.

Константа – стала величина.

Конструктивна схема будинку – поняття, що характеризує тип несучого остову будинку. Несучий остов – це об’єднана в систему сукупність елементів будинку, які забезпечують його міцність, жорсткість і витривалість.

Конструктивні елементи будівлі – фундаменти, колони,

стіни, балки і ферми, плити покриттів і перекриттів, окремі опори, перегородки, дах, сходи, вікна, двері тощо.

Конструктивні елементи несучі – елементи, які сприймають на себе всі навантаження, що виникають у будівлі або діють на неї ззовні (навантаження від маси самих конструкцій, обладнання, людей, снігу, вітру тощо).

Конструктивні огороджувальні елементи – елементи, що відокремлюють приміщення від зовнішнього простору і одне приміщення від іншого, захищають будівлю від зовнішніх атмосферних впливів, забезпечують у приміщеннях необхідний температурно-вологісний режим, а також тепло-і звукоізоляцію.

Конструктивні схеми будівлі – безкаркасні, каркасні і з неповним каркасом.

Конструкційні матеріали – матеріали для виготовлення деталей конструкцій, що сприймають силове навантаження. Металевими конструкційними матеріалами є сталі (найпоширеніші), чавуни, сплави деяких кольорових металів, неметалевими – бетони, вогнетривкі матеріали, гума, деревина, керамічні матеріали, скло, пластичні маси. Використовують і композиційні матеріали.

Конструкційні бетони – бетони несучих та огороджувальних конструкцій будинків і споруд, визначальними вимогами до якості яких є вимоги за фізико-механічними характеристиками.

Конструкція – побудова, взаємне розміщення частин, склад машини, споруди або вузла, а також самі машини, споруди, вузли з такою побудовою.

Конструкція підлоги	–	1) ґрунт, основа під підлогу;
2) підстильний шар (нижній	–	гравійний, щебеневий, асфальто-

бетонний, глинобитний або жорстко-бетонний); 3) стяжка (основа

111

під покриття підлоги), гідроізоляція; 4) прошарок, покриття підлоги.

Конструювання – створювання конструкції машини, споруди тощо згідно з проектом, планом або розрахунками.

Контактне зварювання – зварювання металів із нагрівом країв з’єднуваних частин у місці дотику (контакту) електричним струмом і одночасним стиском їх. Провадять на спеціальних машинах. За допомогою контактного зварювання з’єднують труби, рейки, листові конструкції та ін.

Контрфорс – вертикальний виступ стіни, призначений для збільшення її міцності й стійкості. Контрфорс сприймає на себе горизонтальні або похилі сили (розпір від склепінь, тиск ґрунту тощо). Кам’яний контрфорс – один з основних елементів готичної конструкції.

Конха – півкупол для перекриття півциліндричних частин (абсид, ніш) будівлі. Виник в елліністичній архітектурі, застосовували в староримському будівництві, культових християнських спорудах Середньовіччя.

Корозійна втомленість – зниження витривалості металу (сплаву), зумовлене одночасним впливом циклічних механічних напружень і зовнішнього (корозійного) середовища. Характеризується максимально механічним напруженням, яке може витримати, не руйнуючись, метал (сплав) після встановленої кількості циклів змінного навантаження в заданих корозійних умовах.

Корозійна стійкість – властивість матеріалів чинити опір корозії. Оцінюють макро- і мікроскопічними змінами поверхні матеріалу, часом до появи першого корозійного вогнища (або кількістю цих вогнищ за певний час), зменшенням товщини матеріалу чи маси з одиниці поверхні за одиницю часу, зниженням фізико-механічних показників.

Корозійностійкі матеріали – матеріали з підвищеною корозійною стійкістю. До металевих корозійностійких матеріалів належать сталі й чавуни, бронза, благородні метали. Найпоширеніші органічні корозійностійкі матеріали – поліетилен, полістирол, фторопласт. Корозійностійкими є кермети та інші композиційні матеріали.

Корозія – руйнування металів внаслідок хімічної або електрохімічної взаємодії їх із повітрям, водою та іншим зовнішнім середовищем. Корозію заліза та його сплавів називають також іржавінням. Найпоширеніша електрохімічна корозія.

112

Запобігають корозії застосуванням корозійностійких матеріалів, захисних покриттів. Руйнування бетону, залізобетону внаслідок хімічної, фізико-хімічної або біологічної взаємодії із зовнішнім (корозійним) середовищем. Спричинює розпушування структури, зміну зовнішнього вигляду і маси матеріалу, зниження його міцності.

Корозія бетону – 1) руйнування бетону в результаті фізичної, хімічної, фізико-хімічної або біологічної взаємодії його із зовнішнім (корозійним) середовищем; 2) процес постійного руйнування бетону в агресивних середовищах. Розрізняють корозію хімічну, фізико-хімічну, вуглекислу, загальнокислу, магнезіальну, лужну, біокорозію та корозію в органічних середовищах.

Корозія будівельного матеріалу під напругою – корозія будівельного матеріалу у виробі або конструкції, спричинена одночасною дією агресивного середовища і механічної напруги.

Корозія деревини – руйнування структури деревини під дією агресивного середовища.

Корозія залізобетону – руйнування залізобетону під впливом агресивного зовнішнього середовища. У залізобетоні корозія може відбуватися як у бетоні, так і в сталевій арматурі.

Корозія металевих конструкцій – руйнування матеріалу металевих конструкцій внаслідок взаємодії металів або сплавів з навколишнім середовищем.

Крейда – осадова гірська порода, що на 90-99% складається з кальциту. Колір білий. Розробляють її в Донбасі, на Придніпров’ї, Придністров’ї та в інших районах України. Використовують у сільськогосподарській, паперовій, гумовій промисловості, у будівництві.

Кресленик – графічне зображення предмета із зазначенням даних, необхідних для його виготовлення (складання), контролю, експлуатації і ремонту. Розрізняють кресленики робочі, складальні, габаритні, теоретичні та ін.

Креслярський верстат – верстат для креслярських робіт, переважно створення креслеників. На креслярський верстат кріплять креслярську дошку і креслярський прилад пантографного або координатного типу.

Крихкість – властивість твердих матеріалів руйнуватися від механічних напружень, що виникають у них під впливом зовнішніх навантажень, без помітної пластичної деформації. На

113

відміну від пластичності характеризує неспроможність матеріалу до релаксації напружень.

Кріпильні деталі – деталі для нерухомого кріплення елементів конструкцій і машин. До кріпильних деталей належать гвинти, болти, шурупи, шпильки (із зовнішньою різьбою), гайки, вкладиші (з внутрішньою різьбою), заклепки, шплінти, штифти, шайби, прокладки тощо.

Крокви, стропила – 1) два бруси, з’єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі або до платви, на яких тримається дах; 2) конструкція, що підтримує схили даху (покрівлі).

Кручення в опорі матеріалів – деформація стрижня, пластинки або оболонки, зумовлена дією крутних моментів у площині поперечного перерізу стрижня чи в площині бічних граней пластинки й оболонки. Кручення зазнають різноманітні деталі машин і конструкцій.

Куб – один із п’яти типів правильних багатогранників. Куб має 6 граней (квадратних), 12 ребер, 8 вершин (у кожній сходяться три ребра). Об’єм куба V = a3, де а – довжина ребра.

Кування – обробка (деформування) нагрітих металевих заготовок кувалдами, бойками або іншим ковальським інструментом. Операції кування – висадка, осадка, протягання, прошивання тощо.

Кузня – майстерня для ковальських робіт, ремонту сільськогосподарських машин і знарядь, інвентарю, а також для підковування коней.

Куля – частина простору, яка обмежена сферою і містить її центр. Об’єм кулі V = 4 R3/3, де =3,14159 …; R – радіус сфери.

Кульман – креслярський прилад (сукупність важелів з кутомірною головкою, лінійками та ін.), що дає змогу проводити на креслениках прямі лінії під будь-яким кутом у площині креслярської дошки, не застосовуючи рейсшин, транспортирів, косинців тощо.

Куманець – керамічна посудина, оздоблена мальованим або рельєфним орнаментом.

Купол – просторова несуча конструкція у вигляді опуклого покриття круглої, еліптичної, квадратної або багатокутної в плані споруди. У ХХ ст. з’явились куполи ребристі, ребристо-кільцеві, з хвилястою внутрішньою поверхнею, а також «геодезичні» Б.Фуллера, монолітні збірні П.Л.Нерві та ін.

114

Курдонер – парадне подвір’я палацу (садиби, особняка), утворене основним корпусом будівлі й виступаючими з обох боків крилами – флігелями.

Курорти – місцевості з природними лікувальними чинниками (джерела мінеральних вод, лікувальні грязі, сприятливий клімат, морське купання тощо) та необхідними умовами для використання їх із лікувально-профілактичною метою. Курорти поділяють на три групи: бальнеологічні, грязьові та кліматичні.

Кут плоский – фігура, утворена двома променями (сторонами), що виходять з однієї точки (вершини). Зазвичай кут вимірюють у градусах або радіанах. Кут між двома кривими називають кутом між дотичними до кривих у точці їх перетину.

Кутомір – прилад (теодоліт спрощеної конструкції) для вимірювання кутів у маркшейдерських роботах.

Л

Лабіринт – величезна споруда з надзвичайно заплутаними й складними ходами.

Лабораторія – спеціально обладнане приміщення для проведення науково-дослідної роботи, наукових або навчальних експериментів, контрольних випробувань.

Лазарет – лікувальний стаціонарний заклад при військових частинах.

Лазерне зварювання – зварювання металів із розплавленням з’єднуваних місць теплом, джерелом якого є випромінювання, що його генерує лазер. Застосовують головним чином у машино- і приладобудуванні.

Лазня – приміщення, призначене для миття тіла, підтримання тим самим чистоти шкіри та її нормального фізіологічного стану, а також поліпшення функціонального стану організму у разі деяких захворювань (ревматизм, подагра, хвороби нирок тощо).

Лаки – розчини плівкоутворювальних речовин в органічних розчинниках. Після нанесення тонким шаром на поверхню й висихання лаки утворюють достатньо міцні й монолітні покриття. До складу лаків входять спеціальні добавки: сикативи,

115

пластифікатори, стабілізатори, антипірени, отверджувачі тощо. Залежно від типу плівкоутворювальної речовини лаки бувають олійні, смоляні, ефіроцелюлозні та ін. Лаки застосовують для захисних, декоративних та електроізоляційних покриттів на дереві, пластмасах, металах та інших матеріалах. Додаючи пігменти та наповнювачі, з лаків одержують емалі та фарби.

Лаки художні – вид декоративно-ужиткового мистецтва, в якому вироби з дерева, пап’є-маше і металу обробляють спеціальним лаком і прикрашають розписом, різьбленням та інкрустацією.

Лакофарбові матеріали – загальна назва лаків, фарб, шпаклівок і ґрунтовок (антикорозійних матеріалів, що їх наносять безпосередньо на поверхню виробу). Основні компоненти лакофарбових матеріалів – плівкоутворювальні речовини; більшість лакофарбових матеріалів містить також пігменти, наповнювачі, розчинники, спеціальні добавки.

Ландшафт рекреаційний – географічний ландшафт, що формується під впливом рекреаційної діяльності чи з метою створення рекреаційних територій.

Ландшафтна архітектура – галузь архітектурної діяльності; передбачає збереження природних, перетворення існуючих і створення штучних ландшафтів; проектує системи озеленення міст (парки, бульвари) в поєднанні з архітектурними спорудами, шляхами, водоймищами, елементами благоустрою населених місць та інженерного обладнання.

Лебідка – машина для піднімання або переміщування вантажів за допомогою тягового каната чи ланцюга. У разі потреби лебідку поєднують з поліспастом, вона є також частиною таля.

Легкий бетон – бетон, об’ємна маса якого (у сухому стані) становить 500-1800 кг/м3. До легких бетонів належать пемзобетон, аглопоритобетон, вермикулітобетон, керамзитобетон, перлітобетон, шлакобетон, ніздрюватий бетон та ін. Легкі бетони застосовують головним чином в огороджувальних конструкціях будинків і споруд.

Легкі метали – метали з густиною не більше за 4500 кг/м3: літій, берилій, натрій, магній, алюміній, калій, кальцій, титан, рубідій, стронцій, цезій і барій. Застосовують для одержання легких сплавів, як легуючі елементи та ін.

Легкі сплави – конструкційні сплави на основі легких металів – алюмінію, берилію, магнію або титану. Відзначаються

116

високою питомою міцністю, добрими механічними і технологічними властивостями. Застосовують в авіа-, ракето-, судно- і машинобудуванні, хімічній і нафтовій промисловості тощо.

Лекало – 1) креслярський інструмент для проведення або перевіряння на креслениках кривих ліній; 2) вимірювальний інструмент (шаблон) із робочим ребром, яке відповідає профілю контрольованого виробу; 3) пластина, за якою розмічають і вирізують деталі виробу під час розкроювання.

Лекіф – давньогрецька посудина для олії на низькій ніжці з вузькою шийкою, що переходить у розтруб, і вертикальною ручкою. Оздоблювали розписом.

Лекторій – 1) державний або громадський заклад, який організовує публічні лекції; 2) приміщення для лекцій.

Лесирування – технічний прийом живопису олійними фарбами. Полягає в накладанні тонкого шару прозорих або напівпрозорих (так званих лесирувальних) фарб на просохлі фарби. Лесирування дає змогу досягти гармонійної злагодженості тонів картини.

Листовий стан, листопрокатний стан – машина для прокатки металевих листів. На листовому стані метал обтискають між обертовими валками прокатними з гладенькими циліндричними бочками.

Лід – вода в твердому стані. Відомо 10 кристалічних модифікацій льоду і аморфний лід. Густина льоду становить 0,917, твердість 1,5 (за +4 ), 4,0 (за -44 ) і 6,5 (за -78,5 ). Безбарвний, прозорий. Блиск скляний. Утворюється лід у кріосфері за зниження температури нижче за 0 (льодовики, підземний лід тощо). Досліджує лід кріологія.

Лікарня – заклад для стаціонарного лікування хворих, що надає населенню кваліфіковану й спеціалізовану медичну допомогу. Розрізняють лікарні обласні, міські, центральні районні і сільські дільничні. Лікарні бувають загальні, спеціалізовані, дитячі, швидкої медичної допомоги.

Лінза в геології – форма залягання гірських порід. Лінза – овальне чи округлене мінеральне тіло невеликої потужності (до кількох метрів), товщина його найбільша в середній частині.

Лінійка – інструмент, за допомогою якого проводять лінії на площині, виконують лінійні вимірювання і деякі обчислення. Розрізняють лінійки прямі (у тому числі рейсшини), трикутні (косинці) й фігурні (наприклад, лекала).

117

Лінія електропередачі (ЛЕП) – споруда зі силових кабелів (або електричних проводів) і допоміжних пристроїв для передавання електроенергії від електричних станцій до споживачів.

Ліногравюра – опукла гравюра, створювана вирізуванням малюнка на лінолеумі. Технікою і художніми засобами подібна до ксилографії.

Лінолеум – рулонний матеріал на основі полімерів і наповнювачів. Розрізняють лінолеум безосновний та з основою (тканинною, пергаміновою, поролоновою, повстяною). Ним покривають підлоги.

Ліпнина – архітектурні деталі, прикраси та скульптурні вироби (фігурні, орнаментні) для фасадів та інтер’єрів споруд. Виготовляють з гіпсу, пап’є-маше, кам’яного литва, бетону.

Лісокомбінат – підприємство лісового господарства, лісової і деревообробної промисловості, що здійснює комплекс лісогосподарських, лісокультурних і лісозаготівельних робіт і переробку деревини.

Лісоматеріали, лісові сортименти – матеріали (вироби) з деревини, що зберегли її фізичну структуру і хімічний склад. Лісоматеріалами є колоди, кряжі, дошки, бруси, бруски, шпали, лущений і струганий шпон, пневий осмол, кора дерев, деревна зелень та ін. Лісоматеріали застосовують у будівництві, меблевій промисловості, тарному виробництві, для виготовлення музичних інструментів тощо.

Лісопиляння, лісопильне виробництво – механізована обробка колод із метою виготовлення дощок, брусів та інших пиломатеріалів. Здійснюють на лісопильних рамах, круглопилкових верстатах тощо. Допоміжні операції лісопиляння – сушіння, склеювання та обробка деревини антисептичними речовинами.

Лісопильна рама – машина, на якій розпилюють (розкроюють) у поздовжньому напрямі колоди або кряжі. Різальним інструментом лісопильної рами є пилки, закріплені у пилковій рамці (одній або двох), що рухаються зворотнопоступально. Лісопильні рами обладнують візками, а також рольгангами, на які потрапляє розпиляний матеріал.

Лісопропускні споруди – гідротехнічні споруди (пристрої) для пропускання сплавного лісу. На судноплавних річках як лісопропускні споруди використовують судноплавні шлюзи і плотоходи (похилі лотоки прямокутного перерізу з гідротехнічними

118

затворами), на несудноплавних – лісоспуски (похилі лотоки трикутного або трапецоїдного перерізу). Механізованими пристроями (спеціальними захватами) перевалюють ліс через гребінь високонапірних глухих гребель.

Лісосплав – транспортування лісу водними шляхами. Розрізняють такі види лісосплаву: мольовий – окремими колодами; плотовий – колоди з’єднують у пакети; кошільний – групи колод вміщують у плавучу огорожу з колод, зв’язаних між собою гнучкими в’язами, і переміщують за допомогою штучної тяги.

Ліфт – стаціонарний підйомник періодичної дії з кабіною (платформою), якою у вертикальному напрямі переміщують людей або вантажі. Найпоширеніші ліфти з електричною канатною тягою. Місткість кабін пасажирських ліфтів – до 30 осіб, швидкість руху – до 7 м/с, висота підйому – до 150 м. вантажопідйомність вантажних ліфтів – до 10 т, швидкість руху – до 1,5 м/с.

Лотік – безнапірний водовід незамкнутого поперечного перерізу. Споруджують лотік для цілей гідроенергетики, водопостачання, осушування і зрошування земель, як лісоспуски або рибоходи, для дослідних або навчальних цілей.

Лугостійкі матеріали – матеріали з підвищеною лугостійкістю. Лугостійкими є сплави на основі заліза, кольорові метали та їхні сплави, азбест, вапняки, кварцове скло і багатокомпонентне силікатне скло, порошкові матеріали, бориди, фториди, поліетилен, поліпропілен, фторопласт, гума та ін.

Лугостійкість – властивість матеріалу протистояти руйнівній дії водних розчинів або розплавів лугів і лужних матеріалів. Визначають за відношенням (у відсотках) маси подрібненого матеріалу, обробленого водними розчинами лугів, до його маси перед обробкою.

Лудіння – нанесення (електролізом або іншим способом) на поверхню металевих виробів шару олова. Захищає вироби від корозії металів, полегшує паяння тощо.

Люнет – арковий проріз у склепінні або стіні, горизонтально обмежений знизу.

Льодоріз – конструкція (пристрій), якою захищають мости, греблі або інші споруди від ударів криги під час льодоходу і запобігають утворенню крижаних заторів.

119