Лекція 2. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА

Мета лекції. Визначити сутність влади і охарактеризувати основні теоретичні підходи до її вивчення. Проаналізувати структуру політичної влади і механізми її функціонування. Пояснювати поняття легітимності влади, кризи легітимності і засобів її подолання.

ПЛАН

Поняття, суть і природа влади.

Основні концепції політичної влади.

Форми та механізм політичної влади.

Легітимність політичної влади.

1. Поняття, суть і природа влад

Політична влада є одним з центральних понять політології. Сам термін ―влада‖ не має однозначного визначення, що пояснюється його складністю та неоднозначністю. Загалом владу визначають як право і реальну можливість здійснювати свою волю, нав’язуючи її іншим людям.

Влада – це реальна здатність суб’єкта соціального життя (соціуму) здійснювати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів – авторитету, права, насильства.

Основними видами влади також є: політична, економічна, духовна, сімейна, військова, інформаційна. Політологію, звичайно, цікавить влада політична, яка є ядром політичної системи суспільства, її організаційним та регулятивно-контрольним започаткуванням.

Ознаками влади є монополія на примус, тривалість у часі, легітимність, законність. Влада є наслідком виникнення суспільних станів, прошарків та відповідних відносин між ними.

Політична влада — здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики.

Поняття “політична влада” ширше від поняття “державна влада”:

По-перше, політична влада виникла раніше від державної, ще в додержавну добу.

По-друге, не кожна політична влада є владою державною (наприклад, влада партій, рухів, громадських організацій), хоча будь-яка державна влада — завжди політична.

По-третє, державна влада специфічна: тільки вона володіє монополією на примус, правом видавати закони тощо. Проте, окрім примусу, вона послуговується іншими засобами впливу: переконанням, ідеологічними, економічними чинниками тощо.

Державна влада — вища форма політичної влади що спирається на спеціальний управлінсько-владний апараті і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов'язкових для всього населення. Вона є офіціальною, легальною формою прояву сили.

Державна влада функціонує за політико-територіальним принципом. Це означає, що вона не визнає ніяких родових відмінностей, а закріплює населення за певною географічною територією і перетворює його у своїх підданих (монархія) або у своїх громадян (республіка).

Структура влади включає в себе:

I. Органи влади та особи, які здійснюють владні функції (суб’єкти влади).

II. Тих, на кого спрямована влада – люди, їх групи, організації, спілки та ін. (об’єкти влади).

III. Зв’язки, взаємодії, відносини між структурними елементами влади, її інститутами, цінностями, нормами, а також соціальний та політичний контроль – це механізм влади.

Основними рисами політичної влади є:

Легальність влади означає її законність, юридичну правомірність.

Легітимність влади – це добровільне визнання громадянами існуючої влади, довіра до неї, визнання її справедливою, прогресивною.

Верховенство влади – це обов’язковість виконання владних рішень (економічних, політичних, правових та ін.) усіма членами суспільства.

Всезагальність влади – тобто її публічність означає, що політична влада діє на основі права від імені суспільства.

Моноцентричність влади – означає існування загальнодержавного центру прийняття рішень (системи владних органів).

Ефективність та результативність влади полягає у тому, що програма влади повинна реалізовуватися в конкретних результатах.