38

Вступ

Початкова школа третього тисячоліття потребує від учителя нових, нетрадиційних підходів і форм навчання. Сучасна школа має на меті сформувати в учнів певні навички письма, лічби, читання, озброїти їх знаннями з початкових розділів наук, виховати гармонійно розвинену особистість. Письмо — це найдавніше досягнення людства, що впродовж століть змінювало характер і способи передавання інформації, постійно вдосконалювалось. Учені довели, що різні галузі діяльності людини здебільшого пов'язані з процесом письма, красивим, розбірливим почерком. Від того, наскільки люди правильно і швидко пишуть, залежить продуктивність їх діяльності. Підвищення темпу письма тісно пов’язане з бурхливим розвитком науки, техніки, культури й освіти, з широким поширенням комп’ютерних технологій. Це вимагає досконалих форм писемної мови: затвердження єдиних зразків написання, лініювання зошитів, упровадження нового у навчанні. Державний стандарт початкової загальної освіти передбачає формування графічних навичок письма: правильного, чіткого зображення літер та їх поєднань; плавного письма складів, слів тощо. За визначенням Л. Виготського, письмове мовлення потребує для свого мінімального розвитку високого ступення абстракції. Воно складається з багатьох структурних компонентів, правил та вмінь, опанувння яких є довготривалим процесом.

Останнім часом у нашій країні відбулися значні зрушення в перебудові характеру й змісту освіти, які особливо помітні в початковій школі. Сталися певні зміни й у навчанні дітей письма, спрощено шкільний шрифт, в основі якого лежить безвідривне написання літер автоматичними або кульковими ручками.

Проте опанування цих навичок не дається дитині відразу. Вона стикається з певними труднощами, одна з них – неузгодженість у роботі м’язів руки і очей.

Уникнути цих труднощів допомагає продумана система вправ, які готуватимуть руку шестирічної дитини до письма

Під час навчання першокласників грамоти і правопису вчитель стикається з багатьма нерозв’язаними питаннями, що пов’язані головним чином з неоднаковим розумовим розвитком і підготовкою дітей. За таких умов і виникає необхідність врахування цієї різниці в розвитку мислення дітей, пам’яті, уваги, уміння слухати й бачити, писати.

Останнім часом особливо актуальною є проблема навчання першокласників каліграфічно правильному письма, так як виникають труднощі при оволодінні технікою письма, які мають різні причини: і фізіологічні, і психологічні, і педагогічні.

При навчанні дітей письма дуже важливі методичні знання вчителя. Останнім часом в методиці української мови описані різноманітні прийоми і вправи, які допомагають формувати графічні навички. Основними з них є наступні:

1. Показ вчителем процесу письма і пояснення способів написання букв, складів, слів, зразків на дошці або індивідуально в зошиті учня.

2. Списування учнями з готового зразка – прописів, зразка вчителя на дошці або в зошиті.

3. Обведення зразка літери (копіювальний прийом).

4. Письмо в повітрі за зразком вчителя.

5. Аналіз форми букви з виділенням зорових елементів.

6. Письмо на рахунок.

7. Прийом показу помилкового написання.

Найбільш ефективним є реалізація педагогом не одного, а всіх вищеназваних прийомів, що дозволить йому урізноманітнити діяльність учня і досягти найбільшого успіху в навчанні дітей листа.

Протягом 3 – 3,5 місяців першокласники опановують одночасно з читанням елементарними навичками письма. За цей час школярі повинні:

а) навчитися правильно сидіти, тримати зошит і користуватися ручкою, дотримуватися рядка; дотримуватися поля;

б) навчитися писати відповідно до прописями всі букви алфавіту, малі і великі, а також з’єднувати їх у словах; переводити друкований текст у письмовий;

в) вміти записувати слова і зразки з трьох-чотирьох слів після їх звукобуквенного аналізу за допомогою вчителя і без допомоги;

г) oписувати, а також писати під диктовку слова, написання яких не розходиться з вимовою; перевіряти написане, порівнюючи зі зразком, а також способом проказування;

д) записувати власні пропозиції, взяті з усно складеного розповіді.

Проблемою методики навчання дітей письму є об’єктом дослідження сучасних науковців: Ушинський К.Д., Сухомлинський В.О., Вашуленко М. С., Савченко О. Я., Білик О. П., Воскресенська Н. О., Кравчук Д. М.

Як бачимо даній проблемі приділяеться велика увага, оскільки вона є досить актуальною на сучасному етапі здійснення мовної освіти підростаючого покоління.

Приступаючи до навчання письма учнів цього віку, вчитель має знати особливості розвитку кожної дитини, у процесі роботи звертати увагу на психофізіологічний стан і керуватись цим у наданні обсягу і характеру завдань.

Мета роботи – охарактеризувати методику навчання письма першокласників в букварний період.

Відповідно до мети сформульовані наступні завдання:

1. Проаналізувати дидактичну та методичну літературу з проблеми.

2. Охарактеризувати організаційні прийоми роботи в букварний період.

3. Виокремити методичні вказівки з навчання письма.

4. Підсумувати методичну діяльність з проблеми на сторінках курсової роботи.

Об'єкт роботи – навчання письма 6-річних першокласників в букварний період.

Предмет дослідження – особливості навчання письма у першокласників.

Розділ 1. Закономірності формування рухових навичок у дітей, загальні організаційні та методичні настанови, щодо навчання письма

1. Вироблення навичок письма як складний багатосторонній процес

Останнім часом у нашій країні відбулися значні зрушення в перебудові характеру й змісту освіти, які особливо помітні в початковій школі. Так, збільшено питому вагу теоретичних і наукових знань, які даються учням. Сталися певні зміни й у навчанні дітей письма, спрощено шкільний шрифт, в основі якого лежить безвідривне написання літер автоматичними або кульковими ручками.

Проте опанування цих навичок не дається дитині відразу. Вона стикається з певними труднощами, одна з них – неузгодженість у роботі м’язів руки і очей.

Уникнути цих труднощів допомагає продумана система вправ, які готуватимуть руку шестирічної дитини до письма. Педагогічна практика нагромадила чималий досвід навчання дітей грамоти і письма з 6 років (у Чехословаччині, Франції, Італії, Швейцарії, Австрії, США) і навіть з 5 років – в Англії. В нашій країні вже кілька років також навчаються з 6 років.

Процес удосконалення системи освіти визначається багатьма аспектами, насамперед покращенням методичної підготовки вчителів, застосуванням ефективних методів навчання відповідно до вимог життя, забезпеченням школи сучасною навчальною літературою.

Якість, ефективність навчання і виховання підростаючого покоління зумовлені всією вчительською діяльністю, під час якої має бути забезпечений високий науковий рівень викладання будь-якого предмета.

Величезне значення в процесі навчання має саме система початкової освіти. Завдання, що їх ставить нині перед школою життя, мають бути виконані, тому найважливішу роль у цьому має відігравати активна і висококваліфікована праця вчителів. Слід розв’язати передусім питання про грамотність учнів, а правильне і красиве письмо і є однією з важливих передумов розвитку навичок правопису.

Серед багатьох проблем нової чотирирічної початкової школи однією з найбільш складних і актуальних є формування у найменших першокласниках навичок письма.

Навчання письма – складова частина загальної програми з рідної мови. Її не можна розглядати ізольовано. Вона знаходиться у тісному взаємозв’язку з навчанням читати, з розвитком усного і писемного мовлення, від неї залежить грамотність і в кінцевому результаті культура писемного мовлення людини.

У психічному розвитку дитини рухи руки мають особливе значення, вони починають розвиватися досить рано. Вже в перед дошкільному віці дитина легко маніпулює з предметами та іграшками, хоч рука її ще недостатньо рухома, рухи некоординовані, неточні.

Щоб формування нових рухових навичок у дітей відбувалося успішно, треба, щоб ,,моторне навчання виділилося для неї в самостійне завдання”.

Фізіологічною основою навичок є вчення І.П. Павлова про утворення тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку.

У центральній нервовій системі є два апарати: апарат прямого проведення нервового струму, який забезпечує постійний зв’язок, і апарат зімкнення і розімкнення нервового струму, який забезпечує тимчасові зв’язки.

Отже, оволодіння руховими навичками, зокрема, графічними – це і є утворення тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку дитини. Розвиток рухів і формування рухових навичок залежить як від дозрівання нервово-м’язового апарата дитини, так і від змісту й будови діяльності на певному віковому етапі.

В основі оволодіння письмом лежать рухові навички. Процес формування навичок письма можна поділити на чотири стадії. Дошкільний вік вважається ,,специфічною” орієнтовною стадією, в процесі якої дитина ознайомлюється з графічними рухами й формами, набуває графічного досвіду.

Кінцевим результатом засвоєння графіки, а потім граматичних знань і орфографічних навичок є розвиток в учнях уміння граматично правильно, точно і змістовно висловлювати свої думки, як в усній, так і писемній формах.

Згідно з принципами звукового аналітично-синтетичного методу, дотримується єдність письма і читання. Це означає, що послідовність навчання письму букв приймається та ж, що і в навчанні читання: на уроці читання діти засвоюють букву, читають тексти, а на уроці письма пишуть цю букву і слова з нею.

Такий порядок листа призводить до порушення принципі генетичного: немає поступового переходу від ,,легких” букв ,,важким”. Перша буква, яку діти пишуть,- літера а, – не є найлегшим по зображенню. Найлегшими для письма, ймовірно, повинні бути визнані букви і, ш, л. Можна було б також визначити градацію легкості і труднощі букв за їх з’єднанням з іншими літерами.

Навчання письму – це в першу чергу вироблення навичок графічного. Як і всякий навик, він формується в результаті навчання, в результаті формування вмінь і на їх основі виконання ряду вправ.

Особливості графічного навички в тому, що це, з одного боку, руховий навик, тобто таку дію, яка спирається на перший погляд лише на м’язові зусилля. З іншого ж боку, в процесі листа здійснюється переклад осмислених одиниць мови в графічні символи (перекодування). Це надає письму характер свідомої діяльності. Ця сторона листа як специфічної людської діяльності і становить головне в навичці письма.

Свідомий характер письма полягає в наступному: по-перше, в правильному співвіднесенні звуку і букви, по-друге, у дотриманні низки правил – графічних і орфографічних; нарешті, у використанні письмового навички для передачі власних думок, почуттів, намірів.

Як бачимо, третє є найбільш важливим, оскільки складає єдину мету письма, тоді як перше і друге - лише допоміжні завдання пишучої людини.

Отже, чим швидше діти будуть в змозі усвідомити і здійснити цю мету - передачу на листі власних думок, тим успішніше, тим вірніше буде у них формуватися навик письмової мови. Проте в період навчання грамоті діти пишуть ще дуже повільно, і передача на письмі власних думок, хоча б у вигляді всього лише одного слова, стає можливою зовсім не відразу, а лише на третій-четвертому тижні навчання грамоті. На другому місяці діти можуть записати зразки з двох-трьох слів, взяте з їх власних оповідань, а на третьому місяці - два або навіть три невеликих речення.

Для правильного формування навички письма дуже важливо, щоб перше слово, яке напишуть учні, було вже своїм власним словом, відображає їх спостереження, їх почуття, їхній життєвий досвід.

1.2 Основні групи навичок письма

Письмо – комплексний вид навчальної діяльності. Воно складається з цілої низки структурних компонентів, багатьох правил і умінь, оволодіння якими – складний, тривалий і нелегкий процес не тільки для шестирічних, а й взагалі для учнів початкових класів. Дитина, навчаючись писати, по суті повинна оволодіти трьома основними групами навичок, а саме:

а) технічними – правильно користуватися письмовим знаряддям, координувати рухи руки, дотримуватися гігієнічних правил;

б) графічними – правильно зображувати окремі букви, склади, слова, писати букви з необхідним нахилом, розміщувати їх рівномірно в слові і в рядку , правильно з’єднувати, дотримуватися визначеної віддалі між словами;

в) орфографічними – правильно визначати звуковий і буквений склад слів, коментувати їх написання, самостійно добирати слова.

Навички письма і їх труднощі.

Зіставимо деякі навички письма:

1. Під час письма дитина тримає зошит похило.

2. Дитина нахиляється над зошитом.

3. Під час письма передпліччя обох рук на столі, дитина спирається на лікоть правої руки, працюють тільки пальці, дрібні м’язи п’ясті, права рука закриває нижню частину зошита.

Отже технічні навички письма мають свою специфіку, свої труднощі. Не менш складні і графічні навички. Щоб у дитини формувалася графічна навичка, в неї мають утворитися потрібні умовні рефлекси, асоціації між тим, що вона чує, уявляє, говорить, і тим, що відтворює (складом, словом, звуком). Щоб написати тільки одне слово, дитина повинна виконати цілий ряд операцій: аналізувати звуковий склад слова, встановити послідовність звуків у слові, уточнити звукофонеми, відокремити їх від близьких за звучанням, диференціювати збіг приголосних, швидко ,,перешифрувати” фонеми в графеми.

У процесі письма утворюються зв’язки між елементами мови й рухами, потрібними для їх позначення на письмі. Саме під час утворення цих зв’язків дитина зустрічається з великими труднощами, які зумовлюються високою рухливістю руки, пальців, п’ясті, передпліччя. Кожна ланка руки може рухатись досить швидко і в різних напрямках. Чим рухливі ший орган і чим більша кількість його частин з високою рухливістю бере участь у виконанні рухів, тим складнішими й різноманітнішими виявляються сигнали, які йдуть з периферії до рухового аналізатора, і тим важче забезпечити точність рухів.

Рухи руки гальмуються під впливом зовнішніх факторів: рух за інерцією, важкість самої руки, протидія паперу, одягу, тобто цілий комплекс силових взаємодій, які заважають точному виконанню руху. Щоб запобігти відхиленню руки, дитина мимоволі напружує м’язи, рука втрачає свою рухливість, виникають різні помилки. Отже, щоб дитина навчилася писати, вона насамперед повинна навчитися виконувати рухи легко, вільно, без зайвого м’язового напруження.

Не вміючи добре координувати рух руки, дитина часто механічно в пришвидшеному темпі виконує рухи вгору, вниз, праворуч, ліворуч, змінюючи при цьому не тільки положення руки, а й флангів пальців. І чим швидше вона намагається це зробити, тим очевиднішими стають її відхилення у зображенні певного символу. Форма, розмір, нахил, рух руки на рядку – все це вимагає від дитини зусиль напруження уваги і часу для засвоєння. Якщо за таких умов засвоюються неправильні навички, то виправити їх важко.

Особливості й труднощі письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки й очей. Виконання рухів контролюється, корегується, управляється шляхом зіставлення результату з метою руху.

На початкових етапах оволодіння письмом, коли в дитини ще відсутні кінестатичні уявлення, рухи контролюються зором. Педагог пише потрібну букву на дошці, пояснює спосіб дії. Дитина стежить зором, мисленно аналізує структуру букви, в корі головного мозку в неї утворюється модель буквеного знака, який треба відтворити в зошиті. Написання букви в зошиті також супроводиться зоровим контролем, відбувається зорове зіставлення написаного із зразком і коригування величини, форми, положення букви на лінійці та її окремих частин. Дитина має справу з такими просторовими відношеннями як справа, зліва, вгорі, внизу, під лінією, на лінії, посередині рядка та інше. Орієнтування на сторінці зошита, утворення рефлексу на відношення, координація рухів руки, зору дається дитині досить важко.

Учитель має враховувати специфіку самого процесу письма, як складного комплексу дій для того, хто буде ним оволодівати, особливостей системи знаків, які має дитина засвоїти і набути навичок самостійного їх використання.

Першокласники опановують два алфавіта – друкований і писаний, а в алфавітах – накреслення малих і великих букв. Під час формування графічних навичок письма, як і будь-яких навичок, у корі великих півкуль голови дитини створюються відповідні нервові зв’язки, умовні рефлекси, асоціації між почутим, вимовленим і побаченим словом, складом, буквою. Одночасно з реагуванням на той чи інший знак-символ дитина має виконати ряд правил: сісти за парту відповідно до вимог гігієни; розташувати зошит, взяти ручку і тільки після цього, дивлячись на зразок, приступити до написання букви. Рухи під час зображення букв, складів, слів залежить від фізичного розвитку дитини, попередньої підготовки, взагалі психологічної готовності до навчання. Треба враховувати те, що в частини першокласників недостатньо розвинена права рука, пальці не можуть протягом тривалого часу виконувати необхідні рухи. Складність і багатоплановість дій при одночасному дотриманні декількох правил викликає у дітей напруження руки, а інколи і скованість усього тіла. Як наслідок рука втрачає свою рухливість, письмо уповільнюється, а вимога вчителя писати швидше приводить до гірших, а не кращих результатів. Тому в першому півріччі для першокласників письмо має бути повільним. Таку вимогу ставив К.Д. Ушинський, перед учителями, які навчали дітей 8-9 річного віку. Він радив зразу міцно закладати основи навичок письма, закріплюючи звичку до правильного сидіння ,,Всі ці звички надзвичайно важливі для здоров’я дитини і для ходу самого навчання. Вони набагато легше засвоюються дітям тепер, при перших легких завданнях, ніж пізніше, коли ці завдання стануть досить складними і займуть всю увагу дитини… Навчивши дитину триматися прямо, ми збережемо дуже багато часу пізніше, позбавимо себе від необхідності безперервних зауважень”.

Навичка письма тісно пов’язаний з навичками читання. Якщо дитина погано читає, йому важко опановувати письмо, тому що слідом за навичкою складового читання формується навик складового письма: списуючи або готуючи до письма слово, складене на складальному полотні, діти запам’ятовують і відтворюють його не по буквах, а по складах. Це важливо і для читання, і для слогоделения, і для майбутніх вправ у виділенні ненаголошених голосних і їх перевірки, тобто для розвитку орфографічних навичок.

Повільно читаючі діти навіть у процесі письма занадто багато зусиль витрачають на читання того, що пишуть, і це негативно позначається на результатах письма. При хорошому читанні пишучий дитина все зосереджує увагу на процесах письма, і навик письма формується успішніше.

Велике значення як для письма, так і для читання також і загального мовного розвитку школяра: багатства словника, вміння будувати речення, різноманітності використовуваних синтаксичних конструкцій, логічних зв’язків у зв’язного мовлення. Пізніше, коли діти вже оволодіють більш або менш стійким навичкою письмового вираження власних думок, письмовий навик буде чинити істотний вплив на мову, на мислення, на процес висловлювання думок в мовних формах.

Повернемося, однак, до рухової стороні письмового навички. У формуванні графічного навчання можуть бути виділені наступні етапи:

а) заштриховка фігур, обведення трафаретів і інші вправи, спрямовані на вироблення уміння дотримуватися рядку, потрібним чином розташовувати і тримати письмові приладдя, вести пряму лінію і закруглювати її, порівнювати довжину лінії і тому подібне.;

б) письмо елементів букв: палички короткою і довгою, загинів, петель в пряму;

в) письмо окремих букв – маленьких і великих – без з’єднання з іншими літерами;

г) письмо сполучення букв, складів, лист цілих слів, з метою вироблення навичок сполучення букв.

Кінцева мета формування рухової боку графічного навички полягає у виробленні плавних і швидких, ритмічних коливальних рухів кисті руки, на які накладаються додаткові мікрорухи, відповідно до кожної окремої літерою.

Але в період навчання грамоті вчитель не може ставити перед учнями такого завдання. Тут зоровий образ кожної букви визначає порядок її написання. Перш ніж писати букву, учень подумки уявляє собі, як він її напише, а нерідко робить потрібні руху рукою без паперу – ,,обводить” букву в повітрі. Учень копіює зразки букв, аналізує їх складу, усно каже, в якому порядку він ,,креслить” літеру; вчитель сідає поруч з учнем, бере його руку у свою і пише літеру (або літери) його рукою, передаючи таким чином йому своє вміння.

Руховий навик письма (як, втім, і орфографічний навик), на відміну від навички читання. В період навчання грамоті дитина витрачає на технічну сторону письма величезні фізичні зусилля, а неминучі на цьому етапі невдачі переживаються школярем дуже гостро.

До кінця букварного періоду учні встигають протягом уроку записати до 20 слів, тобто приблизно до 100-120 знаків або прописних букв (якщо врахувати, що безпосередньо письмо на уроці займає приблизно 2/3, часу, тоб то. 30 хвилин, то швидкість письма складає приблизно до чотирьох букв в хвилину).