лекція 6-7

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

1. Методичні засади сертифікації Сертифікація на відповідність є дія, яка проводиться з метою

підтвердження через сертифікат відповідності або знак відповідності, що виріб чи послуга відповідають певним стандартам або технічним умовам.

Основні терміни і визначення у галузі сертифікації наведені в ДСТУ

2463-94- а саме:

Експерт-аудитор (в галузі сертифікації) - особа, яка атестована на право проведення одного або декілька видів робіт в галузі сертифікації.

Добровільна сертифікація - сертифікація на відповідність вимогам, не віднесених нормативними документами до обов'язкових, яка проводиться на добровільних засадах за ініціативою виробника, постачальника чи споживача продукції. Обов'язкова сертифікація - сертифікація на відповідність вимогам, які віднесені нормативними документами до обов'язкових для виконання.

Ліцензія (в галузі сертифікації) - документ, виданий згідно з правилами Системи сертифікації, за допомогою якого орган з сертифікації надає особі або органу право застосовувати сертифікати або знаки відповідності для своєї продукції, процесів чи послуг згідно з правилами відповідної системи сертифікації.

Сертифікат відповідності - документ, виданий згідно з правилами Системи сертифікації, який вказує на забезпечення необхіднії впевненості в тому, що потрібним чином ідентифіковані продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Знак відповідності (в галузі сертифікації) - захищений в установленому порядку знак, використовуваний або виданий згідно з правилами Системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що дана продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандартові чи іншому нормативному документу.

Загальний підхід та ідея сертифікації відомі давно. Прикладом можуть бути: відмітки на продукції у вигляді певного знака; бесіда продавця

2

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

відносно якості товару та ін. Тобто термін сертифікація можливо пояснити як: гарантія споживачеві в тому, що виріб відповідає певним вимогам та володіє заданою якістю.

Форми сертифікації багатогранні, тому вони є предметом спеціального вивчення з метою створення реальних шляхів з гармонізації систем сертифікації і розвитку міжнародного співробітництва в даній галузі.

В загальному вигляді сертифікацію розділяють на самосертифікацію

(заявника про відповідність) і сертифікацію третьою стороною. Зміст самосертифікації у тому, що виробник сам виконує всі функції і засвідчує такі дії спеціальним документом або знаком сертифікації. При таких діях споживач повинен бути забезпечений інформацією про методи випробувань на підприємстві.

З розвитком економічних відносин, торгівлі, розвитком науки, техніки,

технологій, необхідність проведення випробувань виробів, об'єктивних,

незалежних як від виробника, так і від споживача тільки зростає.

Сертифікація третьою стороною здійснюється системою органів, які не стосуються виробника, ні споживача продукції. Це офіційні центри

(лабораторії), контролюючі органи й національні організації зі стандартизації, метрології та сертифікації. Сертифікація потребує досить великих витрат на виконання робіт.

Усі системи сертифікації базуються на різного виду стандартах та технічних умовах. Тому брати участь у таких роботах, як правило, можуть великі фірми. Наприклад, сертифікація та розробка стандартів у галузі обчислювальної техніки з участю ІВМ, яка відстоює свої інтереси в національному, так і на міжнародних рівнях.

Відомо, що при виробництві товарів досягнути відповідності всім стандартам, практично неможливо й досить дорого. Тому, саме система сертифікації може забезпечити оптимальну гарантію того, що продукція відповідає найкращим показникам.

3

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

У світі все більше назріває необхідність і зацікавленість країн у створенні єдиної системи сертифікації, узгодженої політики в даній галузі. У

зв'язку з цим особливої важливості набуває міжнародна співпраця організаціями ІSО, ООН, Міжнародним торговим центром. Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (GАТТ).

В ІSО створений спеціальний комітет з оцінки відповідності СASСО.

Даний комітет вирішує питання вивчення методів оцінки відповідності продукції сертифікатам, підготовки міжнародних документів з методичного забезпечення, співпрацює з питань визнання національних, регіональних систем забезпечення якості і відповідного використання міжнародних стандартів, проводить оцінку системи сертифікації та інші.

Світова практика визнання оцінки відповідності (сертифікації)

продукції показує, що це питання регулюється участю країни в багатосторонніх або двосторонніх угодах. Як приклад можна навести Угоду між країнами ЄС в межах СНД, а також угоди між США і ЄС, Канадою і ЄС.

Країни ЄС. визначаючи результати оцінки відповідності, видані в межах ЄС, при визнанні сертифікатів відповідності з третіх країн,

користуються статтею 2 Директиви ЄС 339/93 щодо перевірки відповідності продукції правилам безпеки у випадку імпортування її з третіх країн.

Сертифікація продукції, як інструмент технічного регулювання та обов'язковість її проведення для певних груп продукції, передбачена більше як ЗО законами України. Правила і процедури такої сертифікації відповідають вимогам GАТТ\WТО (Генеральна Угода про тарифи і торгівлю Світової організації торгівлі).

Широка сертифікація дає суспільству цінні економічні і соціальні переваги. Вони включають ефективний та економічний контроль аспектів санітарії і безпеки місцевих та імпортних продуктів і товарів, забезпечення якості державних закупівель і загальної економії завдяки одноразовому випробуванню продуктів і високій репутації національних продуктів на експортних ринках.

4

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

В промислово розвинутих країнах практикуються "Сертифікація продукції і сертифікація систем якості".

Сертифікація відповідності продуктів до певних технічних умов може бути пов'язана з однією або кількома такими операціями:

1.типовими випробуваннями;

2.нагляд шляхом контрольних випробувань зразків, придбаних на відкрию тому ринку;

3.нагляд шляхом контрольних випробувань зразків на підприємстві;

4.оцінка системи якості постачальника;

5.випробування партії (методи статистичної вибірки);

6.стопроцентні випробування.

Найбільш поширений тип сертифікації (визначений як схема №5 ISО у виданні "Принципи і практика сертифікації") включає типові випробування, оцінювання системи якості постачальника з наступним аудитом системи якості та випробування зразків з підприємств і відкритого ринку. Ця схема здобула найширше визнання і застосовується більшістю органів з сертифікації в розвинутих країнах.

Дійсно, схема №5 ІSО забезпечує тісний зв'язок між сертифікацією продукції і "Сертифікацію систем якості постачальників". Сертифікація систем якості постачальників швидко розвинулася за останні роки. Вона заснована, головним чином, на стандартах ІSО серії 9000 з управління якості. Ці стандарти широко використовуються в країнах з розвинутою ринковою економікою, де на їх основі часто складаються угоди між покупцями і постачальниками. Спочатку оцінювання відповідності систем якості постачальників до ІSО 9000 проводилося покупцями. Щоб уникнути численних оцінювань, які випливали з цієї практики, покупці почали обмінюватися їх результатами, і зараз, як правило, оцінку дають спеціалізовані органи з сертифікації. Це і є оцінювання і реєстрація систем якості третьою стороною. ІSО та IЕС видали Настанову 48 ІSО/IЕС "Керівні вказівки щодо оцінювання і реєстрації системи якості постачальника третьою

5

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

стороною" для використання органами з сертифікації, які мають схеми реєстрації компаній відповідно до стандартів ІSО 9000.

Сертифікація в країнах з розвинутою ринковою економікою звичайно має добровільний характер і не залежить від регламентування. Однак сертифікація визнаним органом відповідності продукту до узаконених технічних норм (на основі національного стандарту або іншого документа)

звичайно є прийнятним доказом такої відповідності.

В країнах з розвинутою ринковою економікою послуги з перевірки,

випробувань і сертифікації пропонуються, як правило, кількома органами.

Така ситуація призводить до певного ризику, якщо деякі з цих органів не дотримуються загальновизнаних правил щодо компетентності і неупередженості. Замість обмеження кількості вповноважених органів і нав'язування їм суворих правил роботи в більшості країн існує тенденція дати можливість всім організаціям-виконавцям випробувальних і сертифікаційних схем функціонувати вільно, в той же час забезпечувати довіру до їх компетентності і неупередженості в оцінюванні через повний механізм акредитації. Зараз схеми акредитації створені з метою перевірки структур і робочих процедур випробувальних лабораторій, органів з нагляду і сертифікації, щоб забезпечити довіру замовників до надійності результатів їхньої роботи.

Роль, яку відіграє акредитація, подібна до ролі сертифікації: вона переконує покупця в тому, що послуга, запропонована йому органом з випробувань або перевірка, виконується згідно з визнаними стандартами. З

іншого боку, випробувальна лабораторія, орган з нагляду або сертифікація,

які звертаються за акредитацією, прагнуть до широкого визнання їхньої компетентності і неупередженості потенційними замовниками і одночасно намагаються запевнити, що їхні робочі методики і процедури відповідають визнаним стандартам. Такі загальновизнані стандарти наведені у спільній Настанові 25 ІSО/IЕС "Загальні вимоги до компетентності калібрувальних і випробувальних лабораторій".

6

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

За останні десять років з'явилося багато національних систем акредитації лабораторій, особливо в розвинутих країнах. В усіх цих системах застосовується Настанова 25 ІSО/ІЕС, а також його національний або регіональний еквівалент. До функціонування і прийняття самих органів з акредитації застосовується міжнародна постанова 58 ІSО/ІЕС "Системи акредитації калібрувальних і випробувальних лабораторій - загальні вимоги до функціонування і визнання" та його національні або регіональні еквіваленти.

Використання загальноприйнятих правил в галузі акредитації відкриває шлях до взаємного визнання акредитації, а, отже, і результатів випробувань,

одержаних в інших країнах. Ця надзвичайно важлива подія, яка може спричинити усунення технічних перешкод або бар'єрів в торгівлі, пов'язаних з випробуваннями і сертифікацією, завдячує двостороннім угодам про взаємне визнання між національними системами акредитації. Дослідження і дискусії в САSСО (Комітет ІSО з оцінки відповідності) можуть в майбутньому призвести до створення міжнародного механізму визнання.

2. Предмет, об'єкт і завдання сертифікації

Ціль державної системи сертифікації продукції - уведення необхідних організаційних, технічних і економічних заходів для забезпечення гарантій,

зв'язаних із придбанням і використанням споживачем продукції для власних потреб.

Основними принципами побудови системи сертифікації повинні бути:

-створення національної нормативно-методичної бази на основі міжнародних норм і правил сертифікації;

-використання діючих в Україні державних стандартів і іншої нормативно-технічної документації, прийнятої в системах сертифікації конкретних видів продукції;

-проведення незалежної оцінки характеристик і властивостей продукції (робіт, послуг) і систем якості третьою стороною, що не входить в

організаційну структуру виробника і споживача;

7

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

-установлення правил сертифікації конкретних видів продукції з урахуванням їх характеристик, особливостей виробництва і постачань, вимог міжнародних систем і угод по сертифікації;

-упровадження систем сертифікації, установлених Комітетом Ради Міжнародної організації по стандартизації (ІSО);

-відкритість державної системи сертифікації продукції для приєднання систем сертифікації інших держав і міжнародних систем сертифікації продукції.

Державна система сертифікації України передбачає обов'язкову і добровільну сертифікацію. Сертифікація продукції відбувається уповноваженими на це органами сертифікації - підприємствами, установами

йорганізаціями з метою:

-запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я і майна громадян і навколишнього і природного середовища;

-допомоги споживачеві в компетентному виборі продукції;

-створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві і міжнародній торгівлі.

Державну систему сертифікації продукції складає Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації - національний орган України по сертифікації, що проводить і координує роботу з забезпечення її функціонування, а саме:

-визначає основні принципи, структуру і правила системи сертифікації

вУкраїні;

-затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації,

івизначає терміни її виконання;

-призначає органи сертифікації;

-акредитує органи сертифікації й іспитові лабораторії, атестує експертів-аудиторів;

-установлює правила визнання сертифікатів інших країн.

8

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться винятково в державній системі сертифікації.

Обов'язкова сертифікація у всіх випадках повинна включати перевірку й іспит продукції для визначення її характеристик і подальший нагляд за сертифікованою продукцією. Іспити повинні проводиться акредитированмми іспитовими лабораторіями тими методами, що визначені відповідними нормативними документами. У випадку відсутності цих документів -

методами, що визначаються органом сертифікації або органом, що виконує його функції. У результаті позитивного рішення органа сертифікації замовникові видається сертифікат і право маркірувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

3. Різновиди сертифікатів

Державна система сертифікації містить у собі кілька різновидів сертифікатів:

-сертифікат аудитора в галузі сертифікації;

-сертифікат на систему якості;

-сертифікат відповідності продукції вимогам різних нормативних документів;

-сертифікат якості продукції;

-сертифікат про походження товару.

Оцінка кваліфікації аудиторів з органів сертифікації ведегься виходячи з вимог системи сертифікації УКРСЕРПО. У результаті перевірки установлюється відповідність аудитора вимогам і видається сертифікат аудитора в галузі сертифікації, що атестує на право займатися аудиторською діяльністю.

Сертифікат на систему якості видається Держстандартом України і підтверджує відповідність системи якості виробництва продукції (робіт,

послуг) підприємства, установи , організації вимогам державних стандартів України. Контроль відповідності системи якості вимогам стандарту

9

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

здійснюється шляхом технічного нагляду, періодичність і процедури якого регламентуються програмою.

Сертифікат відповідності продукції вимогам різних нормативних документів свідчить, що ідентифікована належним чином продукція випробувана і відповідає усім вимогам, встановленим у нормативних актах.

Сертифікат поширюється на завод, партію продукції або період випуску продукції на визначеному устаткуванні. Контроль відповідності продукції вимогам нормативних документів під час введення у виробництво здійснюється шляхом проб продукції, технічного огляду за виробництвом сертифікованої продукції атестованим устаткуванням або Системою якості.

Сертифікат якості продукції включає точне найменування продукції,

стандарт або технічні умови, по яких вона виробляється , і, для наочності,

якісні показники і характеристики. Уся відповідальність по сертифікації якості продукції на підприємстві лягає на органи сертифікації на підприємстві.

Сертифікат про походження товару призначений визначити країну походження товару і завод виготовлювач. Уповноважений орган по даному виді сертифікації - торгово-промислова палата України і всі її філії.

Виготовлювач надає пакет документів, що свідчать про права на зроблену продукцію. Необхідність одержання сертифіката про походження товару для підприємств СНД полягає в тім , що при експорті продукції в країни СНД покупець звільняється від сплати податку на додану вартість (ПДВ). У

деяких країнах Європи діє аналогічна система пільгового оподатковування.

4. Добровільна та обов'язкова сертифікація Обов'язкова сертифікація проводиться на відповідність вимогам

чинного законодавства і обов'язковим вимогам нормативних документів.

Перелік продукції, належній обов'язковій сертифікації затверджується

Держстандартом України.

Добровільна сертифікація проводиться на відповідність вимогам, які не відносяться до обов'язкових. При цьому сертифікація на відповідність всім

10

C. C. БАЙБЄРОВА, каф. ТПЗПСГ

Дисципліна – ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

обов'язковим вимогам, якщо вона встановлені для цієї продукції,

проводиться обов'язково.

Система організована з урахуванням вимог міжнародної практики і взаємодіє на підставі угод з міжнародними, регіональними і національними організаціям інших держав.

Також на основі угод система взаємодіє з системами перевірки безпеки,

охорона навколишнього середовища і іншими, що функціонують в Україні під керівництвом уповноважених урядом органів. Національний орган по сертифікації може передавати цим органам окремі функції по сертифікації продукції.

Про те, що контроль відповідності продукції стандартам проведений в Системі, свідчить сертифікат і (або) знак відповідності.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (ст. 14) на Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої политики як національний орган України з сертифікації покладено створення та забезпечення функціонування державної систем й сертифікації.

Держспоживстандарт України:

-визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;

-затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації,

ззазначенням нормативних документів, на відповідність яких проводиться сертифікація;

-здійснює контроль за додержанням правил сертифікації та за сертифікованою продукцією і інформує заявлені організації та громадкість з результатами сертифікації.

Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої практики та призначені ним органи з сертифікації законодавчо вповноважені виконувати роботи з обов'язкової сертифікації.

11