- •4 Вибір пуско – захисної апаратури для окремо
- •4.1 Обґрунтування технології подачі води насосною станцією
- •4.2 Вибір електродвигуна м1
- •4.3 Вибір і перевірка автоматичного вимикача qf1
- •4.4 Вибір електромагнітного пускача км1
- •4.5 Вибір теплового реле кк1
- •4.6 Розрахунок надійності схеми автоматичного управління
4 Вибір пуско – захисної апаратури для окремо
КЕРОВАНИХ ЕЛЕКТРОПРИЙМАЧІВ
4.1 Обґрунтування технології подачі води насосною станцією
для крапельного зрошення
У сільському господарстві врожай визначається засобами меліорації та рівнем агротехніки. Його обмежують певні фактори життя, перш за все, забезпеченість рослин водою та поживними речовинами.
На сьогоднішній день найбільш прийнятним способом поливу є крапельне зрошення. До його основних переваг відноситься:
– підвищення врожайності;
– система може працювати 24 години на добу;
– підвищення якості врожаю;
– забезпечення рівномірного розподілення води по всій довжині ряду;
– зменшення споживання води на 50%.
До основних елементів крапельного зрошення належать;
– джерело водопостачання (насосна станція);
– фільтростанції;
– вузла підготовки і внесення добрив;
– магістрального трубопроводу;
– регулятора тиску;
– розвідного трубопроводу;
– клапана вивільнення повітря;
– з’єднувальної та запірної арматури;
– крапельних ліній.
Насосні станції бувають різних типів, але найбільш розповсюджені мотопомпи (дизельні або бензинові) та електричні насоси. До числа основних вимог до насосних станцій можна віднести: продуктивність(м3/ч); початковий тиск (атм.) та економічність у споживанні як палива (л/ч), так і електрики. Подачу насосних установок регулюють включенням та відключенням одного двигуна або частини двигунів (коли в установці має місце декілька машин), а також зміною частоти обертання.
4.2 Вибір електродвигуна м1
Для привода насоса, як правило, використовують трифазні асинхронні електродвигуни з короткозамкненим ротором основного виконання.
Потужність електродвигуна Рн.дв., кВт для привода насоса визначають згідно співвідношення [21, с.371]:
(4.1)
де kзап. – коефіцієнт запасу, який враховує можливі перевантаження електродвигуна при експлуатації;
Рнас. – потужність, необхідна для привода насоса, кВт.
Потужність, необхідну для привода насоса Рнас.,кВт визначають за формулою [24, с.321]:
(4.2)
де ρ – густина рідини, що перекачується, кг/м3;
g=9,81м/с2 – прискорення вільного падіння;
Qнас. – подача насоса, м3/с;
Hнас. – напір насоса, м;
ηнас. – коефіцієнт корисної дії насоса;
ηпер. – коефіцієнт корисної дії передачі.
Вихідні дані для розрахунку та вибору:
Тип насоса – К90/20;
Технічні характеристики насоса К90/20: Q=0,02 м3/с; Н=17,3м; ηнас.=0,8; n=2900об/хв.
Так як насос К90/20 розташовують безпосередньо на вихідному валу
електродвигуна, то приймаємо ηпер.=1
Визначимо потужність:
Ураховуючи величину потужності, необхідну для привода насоса (Рнас.), визначаємо значення коефіцієнту запасу kзап.
kзап. =1,25 [21, с. 310]
Виконаємо розрахунок:
Згідно з умови (4.1), а також, враховуючі частоту обертання насоса n, виконуємо вибір електродвигуна.
Вибираємо електродвигун АИР100L2УЗ з такими технічними характеристиками: Рн.дв.=5,5кВт; n н.дв.2850 об/хв; I н.дв.=10,7; ηн.дв.=88%; cos φн.дв.=0,89; kі=7,5 [21, с.42, табл.1.24]
Електродвигун АИР100L2УЗ:
А – синхронний;
И – уніфікована серія (інтерелектро);
Р – прив’язка потужності до установчих розмірів згідно з рекомендаціями РС3031 – 71;
100 – висота вісі обертання, мм;
L – довжина пакету статора;
2 – кількість полюсів;
У – кліматичне виконання (призначені для використання в регіонах з помірним кліматом);
З – категорія розміщення (призначені для використання в закритих приміщеннях, які не опалюються).