Розділ 1 Теоретичні основи здійснення інвестиційної діяльності (Економічна сутність і джерела інвестування)
Роль інноваційних і інвестиційних процесів у відтворенні суспільного продукту
Інновації і інноваційні процеси
Сутність інвестицій, природа і джерела підвищення їх ефективності
Учасники інвестиційного процесу
Класифікація інвестицій
Схема інвестиційного процесу
Роль інноваційних та інвестиційних процесів у відтворенні суспільного продукту
Основою розвитку суспільства є ефективне поновлення процесу відтворення матеріальних благ у незмінних або зростаючих масштабах. Відтворення сукупного суспільного продукту являє собою складний всеохоплюючий процес, що включає певні елементи і характеризується визначеною структурою. Задача й особливості функціонування окремих елементів відтворювального процесу залежать від форм власності, характеру економічних відношень, специфіки прояву економічних законів.
Процес відтворення суспільного продукту наочно описаний вартісною структурою суспільного продукту:
К – Т .... В .... Т' – К'
Він включає три стадії. Перша стадія К – Т здійснюється в сфері обігу вкладення коштів (К) у товари (Т), які стають чинниками виробництва і забезпечують його нормальне протікання. Друга стадія здійснюється в сфері виробництва (В). Її результатом є створення продукту (Т'), який, з одного боку, дозволяє задовольнити певні потреби суспільства, а з іншого, забезпечує доход виробнику і стимулює здійснення виробничого процесу. Третя стадія Т' – К' здійснюється, як і перша, у сфері обігу. Вона повинна забезпечити відшкодування витрат і, як правило, підвищення вкладених коштів на розмір прибутку. Розмір прибутку характеризує ефективність використання інвестованих коштів і впливає на зацікавленість суб'єкта, що господарює, у повторенні процесу кругообігу.
Сфера виробництва розглядається як визначальна, що забезпечує створення матеріальних благ для споживання і формування прибутку. Прогресивність виробництва визначає рівень розвитку суспільства, стан економіки держави. Незважаючи на те, що прибуток створюється в сфері виробництва на стадії Т...В...Т', ефективність цього процесу в значній мірі передбачається на першій стадії К – Т прийняттям рішень про вибір і придбання певного виду товарів, що виконують роль умов виробництва. Неефективні рішення на цій стадії неминуче деформують весь кругообіг, оскільки не забезпечують умов для створення і вигідної реалізації готових продуктів. Перетворенню К – Т передує етап пошуку капіталу Г, вибір джерел фінансування і відбір можливих напрямків використання, котрий можна визначити як обґрунтування процесу інвестування капіталу. Інвестування являється початком інвестиційного процесу, що по своїй протяжності і впливу охоплює всі стадії кругообігу. У цілому інвестицію у виробництво суспільного продукту можна навести у вигляді схеми, яка має наступні ступені: інвестування капіталу → використання капіталу → вивільнення капіталу. Процес інвестування поданий на рис. 1.
Рис 1. Стадії кругообігу капіталу у відтворюванні суспільного продукту
Процес інвестування займає провідне місце у відтворенні і забезпечує зв'язок між кругообігами. Він є свого роду сполучною ланкою при переході від одного кругообігу до іншого. І хоча капітал, вкладений в інвестицію, не бере участь безпосередньо в створенні продукції, він виконує функцію зв'язку між виробництвом і товаром, що перетворюється в чинники виробництва. Доти, поки капітал не виконає свою функцію залучення, виробничий процес початися не може. Тому обґрунтування його доцільності вирішальним образом впливає на величину доходів і адаптацію підприємства до умов зовнішнього середовища, що змінюються. Вкладення, зроблені на основі помилкових уявлень про необхідність здійснення інвестицій, можуть мати вирішальний вплив на рівень витрат виробництва й одержуваних доходів. Значущість і важливість інвестиційних рішень пов'язана з трьома аспектами цих процесів:
інвестиції носять стратегічний характер, оскільки здійснюють довгостроковий вплив на виробництво;
інвестиції через введення більш досконалої техніки і технології й інших нововведень впливають на тактику підприємства в частині структури поточних виробничих витрат шляхом визначення і упорядкування витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, на ремонт і обслуговування об'єкту;
інвестиції безпосередньо пов'язані з фінансовим станом виробника як у зв'язку з "заморожуванням" капіталу, так і в зв'язку з формуванням майбутніх доходів і витрат.
Так довгостроковість інвестицій закладає майбутній розвиток підприємства. Сучасні рішення, прийняті на поточному етапі, визначають можливості майбутнього розвитку і місце підприємства в національному господарстві на тривалий період. Коригування цього процесу може негативно позначитися на фінансових результатах як найближчої, так і далекої перспективи.
Інвестиції збільшують частку постійних витрат у собівартості, що підвищує можливість утрат через зміну структури вкладення ресурсів в основні й оборотні кошти. У результаті, зміни в зовнішньому середовищі можуть спричинити за собою більш вагомі для підприємства збитки, ніж при короткочасному збільшенні тільки перемінних витрат. Тому рішення про інвестування коштів повинно бути виважено і точно вивірено.
Здійснення інвестиційного процесу потребує стартового капіталу, який може бути отриманий шляхом накопичення в результаті обмеження споживання доходу, отриманого з попереднього розвитку даного або будь-якого іншого виробництва. Це пов'язано з добровільною або примусовою відмовою від споживання. У випадку перевищення можливих напрямків застосування над власними фінансовими коштами використовуються позикові. При недостачі капіталу рішення про інвестиції є особливо важливими, тому що помилкові дії набувають форми важких наслідків для господарюючих суб'єктів. Зазначені три аспекти визначають важливість обґрунтування інвестицій для забезпечення ефективного виробництва і високі вимоги до першої із зазначених на рис. 1.1 стадій процесу відтворення.
Водночас, під інвестиційним процесом варто розуміти всю послідовність кругообігу капіталу, що характеризується наступними ознаками: визначеною протяжністю в часі, циклічною повторювальністю, необхідністю управління. Це наочно можна представити у вигляді рис. 2.
Створення необхідних умов для здійснення виробництва призводить до "заморожування" інвестованого капіталу в основних і оборотних коштах. Витрати припадають, в основному, на початок кругообігу, а чинники виробництва перетворюються в готовий продукт протягом певного, часто тривалого періоду часу. Таким чином, інвестиція як процес поширюється на всю тривалість "заморожування", а не тільки на період придбання сировини, устаткування, технологій. Йому протистоїть вивільнення капіталу шляхом реалізації створеної продукції на ринку збуту після закінчення виробничого циклу. Вивільнені кошти уявляють собою амортизаційні відрахування та
Рис. 2. Трансформація капіталу в інвестиційному процесі
прибуток. Вони можуть реінвестуватися або деінвестуватися, що замикає процес кругообігу.
Процес реінвестування характеризує повторне використання коштів, які вивільнено у вигляді амортизаційних відрахувань. У випадку реінвестування інвестиційний процес буде повторюватися в обсязі простого відтворення. Додаткова вартість, яка створена в результаті інвестування, може бути вилучена з кругообігу капіталу на споживання, тобто деінвестована.
В цьому випадку всю додаткову вартість буде використано на споживання, що зменшить можливості економічного зростання підприємства. Накопичення цих коштів, їх капіталізація дозволяє сформувати інвестиційні ресурси та здійснити інвестування. Якщо кошти інвестуються в той же виробничий процес, вони забезпечують розширене відтворення діючого об'єкту, якщо в інший, то дозволяють створити новий об'єкт. Співвідношення обсягів споживання і накопичення обумовлює темпи економічного зростання підприємства. Графічну інтерпретацію цих процесів можна надати у вигляді кривих трансформації (рис. 1.3).
Рис. 3. Варіанти співвідношення обсягів споживання і накопичення та їх наслідки
Точка 1 (рис. 3. а) характеризує перевищення обсягів накопичення над обсягами споживання. В подальшому це забезпечує перехід на більш високий рівень розвитку, тобто забезпечує високі темпи економічного зростання (3. б – крива 1). У випадку 2 (рис. 3. а) споживання перевищує обсяги накопичення. Йому відповідає регресивний характер динаміки економічного розвитку (рис. 3. б – крива 2).
Важливість інвестиційних процесів, що відбуваються на рівні окремих господарюючих суб'єктів наочно можна проілюструвати також на макроекономічному рівні в ув'язці з економічним ростом. Так співвідношення між валовими інвестиціями, що включають суму відшкодування і приросту, і амортизацією розглядається як індикатор економіки країни. У випадку, коли валові інвестиції перевищують амортизацію, економіка знаходиться на підйомі. Коли валові інвестиції й амортизація рівні, економіка знаходиться в стані спокою. І нарешті, якщо ж валові інвестиції по своєму обсягу менше амортизації наступає несприятлива ситуація стагнації економіки. Водночас слід зазначити, що випадок рівності валових інвестицій, і амортизації не завжди характеризує стан спокою. Так, інфляція обумовлює при використанні тільки амортизаційних відрахувань часткове відтворення. Це пов'язано з тим, що внаслідок зростання цін вартість відтворення перевищує первісну вартість. Тому для компенсації зростання для здійснення інвестицій необхідно залучати частково прибуткові кошти.
ІННОВАЦІЇ І ІННОВАЦІЙНІ пРОЦЕСИ
Конкурентні переваги завжди зв'язані зі здійсненням певних змін, що торкаються всіх членів організації. При цьому зміни, завжди зв'язані з інноваціями.
Вперше термін “інновація” з'явився в наукових дослідженнях культурологів ще в 19 столітті і буквально означав уведення деяких елементів однієї культури в іншу.
Тільки на початку 20 століття стали вивчатися закономірності технічних нововведень. У 1911 році австрійський економіст Шумпетер Й. у роботі “Теорія економічного розвитку” виділив дві сторони господарського життя:
статичну (рутинний кругообіг зв'язаний з постійним повторенням і поновленням виробництва - організації, що беруть участь у ньому, зі свого досвіду знають принципи свого поводження, їм легко передбачати результати своїх дій і легко приймати рішення, тому що ситуація зрозуміла);
динамічну (інноваційний кругообіг означає розвиток - особливий, помітний на практиці й у свідомості людей, стан, що діє на них як зовнішня сила і не зустрічається в ситуації господарського кругообігу).
Нововведення в економіці впроваджуються, як правило, не після того як у споживача стихійно виникнуть нові потреби і відбудеться переорієнтація виробництва, а тоді, коли саме виробництво привчить споживача до нових потреб.
Виробляти – значить комбінувати наявні в розпорядженні організації ресурси, а виробляти щось нове – значить створювати нові комбінації змін у розвитку виробництва і ринку. Шумпетер Й. виділив п'ять типових змін:
зміни унаслідок використання нової техніки, нових технологічних процесів і нового ринкового забезпечення виробництва;
зміни унаслідок використання продукції з новими властивостями;
зміни унаслідок використання нової сировини;
зміни в організації виробництва і способів його матеріально-технічного забезпечення;
зміни внаслідок появи нових ринків збуту.
У 30-х роках 20 століття Шумпетер Й. уперше використовував поняття “інновація”, припускаючи під цим зміни з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих засобів, ринків і форм організації в промисловості. При цьому Шумпетер Й. основну роль рушійної сили економічного розвитку суспільства відводив не характерові боротьби між капіталом і пролетаріатом (по Марксу К.), а впровадженню нововведень у господарство держави.
У ході досліджень з'ясувалося також, що джерелом прибутку може стати не тільки зміна цін і економія на поточних витратах, але і радикальне відновлення і зміна продукції, що випускається. Можливість забезпечення конкурентноздатності організації за рахунок зміни ціни або зниження витрат завжди короткочасна і носить граничний характер. Інноваційний підхід виявляється кращим, оскільки процес пошуку, нагромадження і перетворення наукового знання у фізичну реальність, по суті, безмежний.