Донецький економічний район — економічний район, розташований на південному сході України. Район охоплює територію тільки двох областей — Донецької та Луганської. Площа його становить 53,2 тис. км², а населення — 6,67 млн осіб.

Донецький економічний район є найбільшим за чисельністю населення і середнім за площею території районом України.

Головні передумови розвитку:

• прикордонне розташування з Російською Федерацією, вихід до моря, близькість до промислово розвинених Придніпровського і Північно-Східного економічних районів;

• рівнинність території, помірно-конти­нентальний клімат із недостатнім зволоженням, низька водозабезпеченість, родючі ґрунти (переважно чорноземні);

• розміщення на його території Донецького вугільного басейну, родовищ кам’яної солі (Артемівське, Слов’янське), цементного мергелю, ртутних руд (Микитівське), вогнетривких глин (Часів Яр), нерудної металургійної сировини, будівельних матеріалів тощо;

• найвищі в Україні показники щільності населення і урбанізації, густа мережа міських поселень, наявність міста з майже мільйонним населенням (Донецьк), значної кількості великих міст і агломерацій; забезпеченість трудовими ресурсами.

• Особливості господарського комплексу

• Донецький район займає перше місце в Україні за обсягами промислового виробництва (25%) та його концентрацією. Промисловість багатогалузева, переважають виробництва важкої індустрії, які визначають спеціалізацію району.

• Промисловий комплекс району історично склався на основі вугільної промисловості, яка має повсюдне розміщення. На базі видобутку палива сформувалась потужна теплова енергетика. Найбільші ТЕС Вуглегірська, Зуївська, Старобешівська, Курахівська, Луганська.

• На території Донецького району знаходиться однойменний район чорної металургії, що сформувався на базі власного видобутку коксівного вугілля, вогнетривів та вапняків і довізних руд (із Придніпров’я); основні центри — Маріуполь, Алчевськ, Харцизьк, Макіївка, Луганськ, Донецьк, Краматорськ. Кольорова металургія представлена виробництвом цинку та свинцю (Костянтинівка), ртуті (Горлівка).

• Серед галузей машинобудування переважає важке, що виробляє устаткування для гірничої промисловості та металургії — заводи у Краматорську, Горлівці, Ясинуватій, Слов’янську, Донецьку, Харцизьку тощо. Залізничне устаткування випускають у Луганську, Стаханові та Маріуполі, крани — у Краматорську, різноманітні прилади (у тому числі холодильники) — у Донецьку.

• Район є потужним виробником продукції хімічної промисловості — соди (Лисичанськ, Слов’янськ), барвників (Рубіжне), азотних добрив, полімерів (Сєверодонецьк, Горлівка), хімічних реактивів (Донецьк).

• Промисловість будівельних матеріалів має повсюдне розміщення і широку галузеву структуру. Район виділяється в Україні виробництвом цементу (Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве), скла, залізобетонних виробів.

• Серед галузей легкої промисловості виділяється текстильна, швейна і взуттєва (Донецьк, Лисичанськ, Луганськ та інші міста). Харчова промисловість розвинена повсюдно, вона виробляє борошно, олію, сіль.

• Розміщення району у степовій зоні, високий рівень розораності території є основою розвиненого сільськогосподарського виробництва. Воно спеціалізується на вирощуванні зернових культур, соняшника, овочів, розведенні великої рогатої худоби молочно-м’ясного напрямку, свинарстві та птахівництві. Довкола великих міст і агломерацій поширене інтенсивне сільське господарство приміського типу. На Азовському морі розвинене рибальство.

• Донецький район має одну з найгустіших в Україні мережу транспортних шляхів. Залізниці й автошляхи сполучають його з регіонами України і сусідніми областями Росії. Найбільші залізничні вузли — Дебальцеве, Ясинувата, Іловайськ, Попасна, Донецьк, Луганськ.

• Територією району проходять трубопроводи з Росії, якими природний газ і нафта передаються в інші регіони України та країни Європи, а також надходять до численних місцевих споживачів (у т. ч. найбільшого в Україні Лисичанського нафтопереробного заводу). Маріуполь є одним із найбільших в Україні морських портів.

• Найбільші господарські центри. Визначні місця

• У Донецькій і Луганській області розташована майже п’ята частина міст України і четвертина великих міст країни. Навколо них склалися великі агломерації – Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська та ін. Найбільшими центрами району є “столиця Донбасу” Донецьк, міста Луганськ, Маріуполь, Макіївка, Горлівка, Краматорськ, Алчевськ, Сєверодонецьк. Визначною пам’яткою духовної культури є Святогірський Успенський монастир ХVІІ–ХІХ ст. у Слов’яногорську, що над Сіверським Дінцем, – місце паломництва прочан.

3 Північно-Східний економічний район

Район включає територіюСумської, Харківської і Полтавської областей. Належить до найбільш індустріально розвинених районів України, характеризується вигідним економіко-географічним положенням, розташований на важливих шляхах сполучення з сусідньою Російською Федерацією, поблизу металургійних баз Донбасу та Придніпров’я.

Північно-Східний економічний район складається з трьох адміністративних областей та є одним із найбільших за площею території і середнім за чисельністю населення серед районів України.

Головні передумови розвитку:

• зручне економіко-географічне положення, що визначається сусідством із розвиненими Донецьким, Придніпровським, Столичним районами та індустріально-аграрним регіоном Росії;

• рівнинний рельєф, сприятливі агрокліматичні ресурси, високий рівень забезпеченості земельними та водними ресурсами, деякими видами мінеральної сировини — нафтою, природним газом (Єфремівське, Шебелинське, Західнохрестищенське газові родовища), залізними рудами (Кременчуцький район), будівельними матеріалами;

• рівномірне розселення людей по території, наявність великих міст, у тому числі міста-мільйонника Харкова, зосередження у ньому значного науково-технічного потенціалу.

• Особливості господарського комплексу

• Північно-Східний район має індустріально-аграрну спеціалізацію, основні галузі господарства — машинобудування, хімічна і харчова промисловість, багатогалузеве сільське господарство.

• Машинобудування району найпотужніше в Україні. Харків є найбільшим центром вітчизняного машинобудування. Тут виготовляють турбіни для електростанцій, електродвигуни, трансформатори, трактори, велосипеди, літаки. Електротехнічне машинобудування розвинене також у Полтаві.

• Випуск вантажних автомобілів та вагонів зосереджений у Кременчуці, сільськогосподарське машинобудування розвивається у Харкові, Охтирці. Верстатобудування зосереджене у Харкові, Лубнах, Глухові, а приладобудування — Харкові, Лубнах, Сумах, Полтаві, Ізюмі.

• Хімічна промисловість представлена, виробництвом фосфорних добрив у Сумах, хімреактивів у Шостці, фармацевтичних препаратів у Харкові і Лубнах. Енергетика району представлена нафто- і газовидобутком, нафтопереробкою у Кременчуці, мережею ТЕС (найбільша з них — Зміївська) та Кременчуцькою ГЕС.

• Харчова промисловість розвивається на місцевій сировині. Головні її галузі — цукрова, олійна, молочна і м’ясна — мають широку географію.

• Найбільшими центрами легкої промисловості є Харків, Ромни, Суми, Полтава. У них виробляють текстильні, галантерейні, швейні, трикотажні вироби, парфумерну продукцію.

• Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, цукрового буряку, соняшника, у тваринництві переважають скотарство, свинарство і птахівництво.

• Найбільше внутрішніх перевезень здійснюється в районі автомобільним транспортом, а зовнішніх — залізничним. Найбільші залізничні вузли — Харків, Лозова, Конотоп, Полтава. У річкових перевезеннях бере участь Кременчуцький порт на Дніпрі.

• Через територію району проходить низка трубопроводів з Росії ( у т. ч. нафтопровід із Самари до Кременчука) та густа мережа трубопроводів від місцевих нафто- і газопромислів до споживачів.

• Найбільші господарські центри. Визначні місця

• Найбільшими містами Північно-Східного району є обласні центри Харків, Полтава і Суми, а також м. Кременчук. Харків – історична “столиця” Слобожанщини – якийсь час був політичною столицею радянської України. У даний час він претендує називатися промисловою “столицею” України загалом і машинобудівною зокрема. Водночас це один з найбільших наукових і освітніх центрів країни.

• Історико-культурними центрами регіону, крім обласних міст, є Путивль, Глухів, Ромни. Містечко Опішня на Полтавщині здавна відоме гончарним промислом (“опішнянська кераміка”), а Кролевець на Сумщині – художнім ткацтвом (“кролевецькі рушники”).