33

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………..7

РОЗДІЛ 1. Теоретичний аспект формування та розвитку інфраструктури ринку…………………………………………………….9

1.1. Інфраструктура як економічна категорія, її сутність та

Функції……………………………………………………………….9

1.2 Особливості формування ринкової інфраструктури в Україні, порівняння з іншими країнами……………………………………………….12

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан та тенденції розвитку інфраструктури ринку…………………………………………………..15

2.1. Аналіз формування та розвитку…………………………...15

2.2. Роль держави у формуванні ринкової інфраструктури……….25

РОЗДІЛ 3. Проблеми і перспективи розвитку інфраструктури ринку в Україні…………………………………………………………………………..28

ВИСНОВКИ…………………………………………………………31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………33

Вступ

Кожний з нас, незалежно від підготовки, повсякденно стикається з економічними явищами. Всі ми трудимося – створюємо цінності або підвищуємо свою кваліфікацію, отримуємо прибутки, звертаємося до ринку, стежимо за цінами, являємося споживачами.

Проблема формування ринкової інфраструктури надзвичайно актуальна для країн з перехідною економікою, у тому числі для України. Термін «ринкова інфраструктура» став застосовуватися в українській економічній літературі порівняно недавно. Це не дивно, тому що потреба в інфраструктурі ринкового типу поза ринковою економікою не може не тільки реалізуватися, але і взагалі існувати.

У той же час не розробленість проблеми ринкової інфраструктури в економічній науці України створює чималих труднощів і для господарської практики, оскільки вона дотепер позбавлена системи обґрунтованих рекомендацій зі створення адекватної умовам України інфраструктури, що враховує як світовий досвід, так і наші особливості.[3]

Проблема інфраструктури ринку – одна з центральних у державній політиці розвитку малого підприємництва, що одержала своє відображення в багатьох урядових документах (наприклад, у постанові Кабінету Міністрів від 29 січня 1997 року № 86 і інші). Однак ця проблема не зважується і залишається однієї із самих актуальних. Подібна неуважність до інфраструктури є ознакою відповідного до неї відносини. Тому однією з умов зміни такого відношення є глибока наукова розробка даної проблеми. Для цього потрібно чітко сформулювати поняття і сутність ринкової інфраструктури, її види і функції, що і є головною метою даної роботи.

Формування ринкових відносин в Україні передбачає становлення нової господарчої інфраструктури, яка неодмінно включає біржовий ринок. Ще кілька років тому і в Україні на біржу покладались великі надії. Її проголошували основним барометром ринку сільськогосподарської продукції та цін на неї. Але результати торгів за два роки функціонування українських бірж (1995-1996 р.р.) не виправдали сподівань. Значною мірою це пояснюється ставленням органів державної влади до ролі і значення біржі у ринковій інфраструктурі аграрного сектора України.[8]

Розвиток біржового ринку, як свідчить аналіз, на початковому етапі стимулювала держава. Указ Президента України від 18. 01. 95р. №63 /95 “Про заходи щодо реформування аграрних відносин передбачав створення в Україні системи аграрних бірж. Але це призводить до великих проблем. Виникли проблеми біржової торгівлі, внутрішнього ринку. Влада почала вносити зміни щодо законів.

Але в цьому разі найкраще розвязання проблеми - повне усунення держави від втручання в ринкові механізми. Тоді був би забезпечений вільний рух товарів, вільне ціноутворення, а ринок усе відрегулював би. Біржі стали б справжніми елементами ринкового маркетингу.

Мета курсової роботи: роль ринкової інфраструктури в забезпеченні економічного розвитку України.

Завдання роботи: інфраструктура ринку як різноманіття ринкових відносин, фактори, що впливають на формування інфраструктури ринку, роль держави у формуванні ринкової інфраструктури; динаміка розвитку ринкової інфраструктури України, задачі підтримки ринкової економіки, розвиток інфраструктури ринку.

Об’єкт дослідження: ринкова інфраструктура.

Предмет: становлення ринкової інфраструктури України.

РОЗДІЛ 1. Теоретичний аспект,формування та розвитку інфраструктури ринку.

1.1.Інфраструктура як економічна категорія, її сутність та функції

Початкове поняття «інфраструктура» означало певну сукупність об’єктів і споруд, які забезпечували функціонування збройних сил. Пізніше( у 40-х роках) у зарубіжній економічній літературі це поняття почали вживати для характеристики галузей, які забезпечували розвиток матеріального виробництва (дороги мости, порти, аеродроми лінії електропередач тощо).

Оскільки воно походить від латинських слів «інфра» - нижче, і «структура» – будова, розташування, то в найзагальнішому вигляді під інфраструктурою почали розуміти основу, внутрішню будову економічної системи. Таке тлумачення, є мало конструктивним.

Так, в економічній енциклопедії за редакцією Л. Абалкіна

інфраструктура визначається як «мережі, в яких здійснюється постачання продукції між віддаленими один від одного економічними агентами, а також галузі економіки, що експлуатують ці мережі». Автори виділяють при цьому такі рівні інфраструктури, як матеріальні мережі (наприклад дороги), операції( діяльність щодо експлуатації певної інфраструктурної мережі, наприклад, рух автомобілів, підтримання у робочому стані автодоріг), інфраструктурні ринки ( автодороги, вокзали тощо наближені до матеріальних мереж, але не збігаються з ними з огляду на оптимізацію потоків товарів з урахуванням попиту і пропозиції). В окремих випадках виробник зростається з інфраструктурою. Наприклад, для комп’ютерних мереж виробником інформації є оператор, а його інфраструктура є Інтернет.[1]

У «Сучасному економічному словнику», підготовленому російськими вченими, інфраструктура розглядається як «сукупність галузей, підприємств і організацій, що входять до цих галузей, видів їх діяльності, покликаних забезпечувати, створювати умови для нормального функціонування виробництва й обігу товарів, а також життєдіяльності людей».

У зв'язку з цим постає питання: що має бути вихідним при визна­ченні поняття "інфраструктура" - мережі чи сукупності галузей, підприємств та організацій? Оскільки мережі - це, передусім, певна система комунікацій, то у цьому випадку акцент робиться на виключно технологічному аспекті категорії. Доцільніше у зв'язку з цим говори­ти про сукупність певних галузей, що перетворює поняття "інфра­структура" на категорію технологічного способу виробництва, подібно до понять "продуктивні сили", "засоби виробництва" тощо.

Діяльність людей у цих галузях, організаціях тощо спрямована на вилучення корисних властивостей із об'єктів інфраструктури і харак­теризує матеріально-речовий зміст відносин економічної власності. Вод­ночас у такому визначенні відсутні чітко окреслені суб'єкти діяльності, що більшою мірою відповідає вимогам предмета вивчення в "економікс". Якщо усунути цей недолік, то інфраструктура як категорія технологі­чного способу виробництва є сукупністю базових галузей та техніко-­економічних відносин між людьми у процесі їхньої діяльності щодо забезпечення умов виробництва, обігу, розподілу та споживання товарів і послуг. Адже саме у процесі спеціалізації, кооперування, обміну діяль­ністю та інших форм техніко-економічних відносин здійснюється по­стачання продукції від одного суб'єкта господарювання до іншого.[4]

Інфраструктура розвивається у певних суспільних формах. Такими формами, передусім, є окремі (державна, приватна і колективна) та змішані типи власності, що утворюються внаслідок поєднання двох або більше типів власності. Якщо йдеться про інфраструктуру за умов капіталістичного способу виробництва, то суспільною формою діяль­ності людей у базових галузях, що формують економічну інфраструк­туру, є, передусім, відносини економічної власності між власниками об'єктів інфраструктури і найманими працівниками з приводу при­власнення результатів цієї діяльності. 3 урахуванням цього капіталі­стичну інфраструктуру можна визначити як сукупність базових га­лузей (або матеріальну основу економічної системи) та сукупність еко­номічних відносин (передусім, відносин економічної власності), що ви­никають і розвиваються у процесі діяльності людей щодо використан­ня об'єктів інфраструктури та привласнення умов і результатів такої діяльності, а також державного регулювання цих галузей.

Сутність інфраструктури повніше розкривається у виконуваних нею функціях. Такими функціями є:

1) постачання різних видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних) між функціонуючими підприємствами та організаціями, виробниками і споживачами;

2) купівля-продаж різноманітних товарів;

3) забезпечення інформацією учасників ринку;

4) підвищення ефективності роботи суб'єктів ринко­вих відносин внаслідок їх спеціалізації;

5) організаційно-правове оформ­лення регульованих ринкових відносин;

6) відображення економічної кон'юнктури загалом, найважливіших видів ринку зокрема;

7) сприян­ня процесу державного регулювання економіки та контролю над рин­ковими процесами.

Сутність інфраструктури капіталістичного способу виробництва розгортається у цілісність у процесі використання основних об'єктів інфраструктури або її складових та елементів. До них відносять різні види бірж, аукціони, ярмарки, банки, страхові компанії, інформаційні центри, рекламні агентства, торгові палати, консалтингові та аудиторські компанії та ін. Найважливішими серед них є біржі.[2]