4. Методичні рекомендації до практичних занять

Змістовий модуль 1. Об’єкти соціальної статистики та їх характеристики

Практичне заняття 1

Тема 2. Вивчення складу населення

Тема 3. Структура сімей і домогосподарств

Мета роботи:

за темою 2 - закріпити теоретичні знання та виробити практичні навички щодо визначення показників чисельності, руху, складу населення та його динаміки;

за темою 3 - закріпити теоретичні знання та виробити практичні навички щодо визначення структури сімей і домогосподарств різної типології.

План заняття

1. Визначення показників чисельності, руху та складу населення. Аналіз динаміки складу населення

2. Статистичне вивчення структури сімей і домогосподарств

Методичні рекомендації до практичного заняття

Визначення показників чисельності, руху та складу населення. Аналіз динаміки складу населення

Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне (НН) та постійне (ПН) населення. Зв’язок між цими категоріями населення визначає баланс категорій населення.

НН = ПН – ТВ + ТП, або ПН=НН - ТП+ТВ. (4.1)

Ці показники є моментними. Інтервальним показником є середня чисельність населення. Вона може визначатися як арифметична проста, хронологічна, арифметична зважена або скоригована на середню геометричну. Слід пригадати і при необхідності використовувати у розрахунках відповідну методику визначення середньої чисельності населення.

Склад населення визначається за напрямками:

• статево - віковий склад за демографічними, економічними і соціальними напрямками;

• шлюбний стан;

• соціальні ознаки (національність, рідна мова, громадянство, освіта, суспільна група та ін.). Статевий склад населення визначають, використовуючи відносні величини структури та координації, що характеризують частку та співвідношення чоловіків та жінок.

Розраховують коефіцієнт збалансованості однієї статі іншою в різних вікових групах населення:

= ‰, або навпаки =‰, (4.2)

де - чисельність чоловічого та жіночого населення. Як і більшість демографічних показників цей коефіцієнт розраховується в проміле (‰), тобто на 1000 осіб населення.

Крім того визначають коефіцієнт демографічного здоров 'я населення:

Kв = х_в / х_N , (4.3)

де Х_в - вік балансування в конкретній країні;

х_N - нормальний вік балансування (х_N = 50 років).

Визначаються частки окремих вікових груп, контингентів, демографічних поколінь у загальній чисельності населення, у межах окремої статі та за місцем проживання. Наприклад, коефіцієнт старіння населення розраховують за формулою:

(4.4)

де - чисельність осіб, які досягли і перетнули перший поріг старості (60 років);

- чисельність населення в х - віковій групі.

У міжнародних порівняннях за рекомендацією ООН використовується також ще один коефіцієнт старіння, що визначається як частка осіб у віці 65 років і старше (d₆₅₊, %), для якого встановлено такі градації:

- молоде населення до 4 %;

- на порозі старості 4 – 7 %;

- старе населення 7 % і більше.

Зазвичай рівень старіння населення визначається за оціночною шкалою Ж. Боже-Гарньє та Розета (табл. 4.1):

Таблиця 4.1

Рівень старіння населення за оціночною шкалою

Рівень демографічної старості населення	d60+, %
Надзвичайно молоде	До 6
Молоде	6 - 8
Початок старості	9 – 10
Середня старість	11 – 15
Старе	16 – 20
Надзвичайно старе	20 і більше

Співвідношення окремих поколінь характеризують коефіцієнти навантаження демографічного і соціально-економічного, які розраховують у ‰:

• загальний коефіцієнт демографічного навантаження

; (4.5)

• коефіцієнти навантаження дітьми та прабатьками

; (4.6)

• коефіцієнти навантаження особами допрацездатного віку і старшими за працездатний вік

, . (4.7)

Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний та регресивний (модель шведського демографа Г. Зундберга).

Прогресивний тип – діти 40%, батьки – 50%, прабатьки - 10% - швидка зміна поколінь через високу народжуваність та смертність, інтенсивне зростання чисельності населення.

Стаціонарний тип – діти - 27%, батьки - 50%, прабатьки - 23% - врівноважується чисельність дітей і прабатьків через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя.

Регресивний тип – діти – 20%, батьки – 50%, прабатьки -30% - умови скорочення та навіть часткового виродження населення

На підставі вікового розподілу населення визначають його середній, модальний і медіанний вік.

Значну увагу слід приділити розгляду методів визначення показників відтворення населення.

Абсолютний розмір природного приросту населення може набувати додатних і від’ємних значень або дорівнювати нулю та визначається за формулою:

∆e = N - M, (4.8)

де N – чисельність народжених за період; М – чисельність померлих за той самий період.

Абсолютну чисельність померлих, народжених, а також одружених і розлучених подають у розрізі статі, віку, за видами поселень та регіонами. На підставі їх розраховують відносні показники природного руху (коефіцієнти інтенсивності та порівняння протилежних явищ).

Коефіцієнт життєвості (Покровського):

(4.9)

Він показує, яке число народжених припадає на 100 випадків смертей.

Аналогічно обчислюється коефіцієнт несталості шлюбів:

(4.10)

де D – число розлучених; С – число одружених пар за рік.

Інтенсивність природного руху та відтворення населення оцінюють відносними величинами - коефіцієнтами інтенсивності (‰): загальними (відносно всього населення регіону або виду поселення); спеціальними (відносно сукупності населення, яка продукує процес – чоловіки та жінки); частковими (відносно окремої вікової групи чи вікового контингенту); сумарними (використовуються при досліджені плідності, шлюбності та розлученості). При цьому обчислюються коефіцієнти інтенсивності - смертності, народжуваності, шлюбності, розлученості та природного приросту. Більш детально методика визначення цих показників представлена у [7, 8, 9, 16, 17, 18, 19].

Коефіцієнт смертності немовлят має особливості розрахунку через те, що частина немовлят, померлих у поточному році, народилась у попередньому календарному році. Тому формула коефіцієнта смертності немовлят набуває вигляду:

, (4.11)

де М₀ – чисельність померлих дітей до 1 року в році спостереження;

N, N_-1 – число народжених відповідно в поточному та попередньому календарному році;

α‚ β – частка померлих дітей серед народжених дітей відповідно в кожному році.

Оскільки ймовірність померти в році народження більша, то α > β і, залежно від співвідношення померлих немовлят в ранньому та пізньому періодах, набуває значень: α=2/3, або α=3/4, чи 4/5 (β, відповідно дорівнює 1/3, 1/4, 1/5). Коефіцієнт смертності немовлят розраховується в цілому та у межах статі.

Далі у табл. 4.2. – 4.4. наведені нормативні значення коефіцієнтів інтенсивності та показника середньої очікуваної тривалості життя, які використовують у порівняльному аналізі рівня народжуваності, плідності, смертності , як для окремих регіонів, так і для країни в цілому.

Таблиця 4.2