Міністерство освіти і науки України
Університет митної справи та фінансів
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Регіональна економіка»
на тему: «Депресивні регіони»
Виконали: студенти групи М15-1
Грищук А.І., Маракіна В.О.,
Сингаєвська О.В., Чебанко О.С.
Перевірив: доцент кафедри менеджменту ЗЕД
Горб К.М.
Дніпропетровськ
2015
План
Визначення депресивного регіону.
Типологія регіонів України за рівнем і особливостями розвитку.
Визначення території як депресивної складається з ряду етапів.
Микола Барановський. Депресивність регіонів України: теорія та практика досліджень.
Висновки.
Визначення депресивного регіону.
Депреси́вний регіо́н — це у минулому промислово розвинута територія, яка перебуває в процесі структурної перебудови національної економіки або під тиском кон'юнктурних чинників ринку переживає занепад. Такими районами можуть бути:
-райони, де середній рівень безробіття за останні 3 роки сягав рівня, вищого від середньої величини цього показника в державі загалом;
-райони, де протягом останніх трьох років спостерігається різке скорочення робочих місць або життєво важливих секторів економіки, що призводить до суттєвого загострення проблем безробіття;
-райони, де ВВП на одну особу суттєво нижчий середнього показника в державі.
Депресивні регіони - території, які сильно і стійко відстають від інших за головними соціально-економічними показниками, зокрема темпами розвитку".
під "депресивними" слід розуміти промислово розвинену територію, кризовий стан якої є виявом структурної кризи економіки та нерівностями розвитку промислового виробництва за галузями та регіонами України
Характеристики депресивних регіонів:
- високий рівень накопиченого науково-технічного потенціалу;
- значна частка у структурі економіки;
- відносно високий рівень кваліфікації кадрів.
Типологія депресивних територій має важливе науково-прикладне значення, оскільки дає можливість розробити систему відновлювальних заходів, конкретизованих відповідно до потреб проблемних територій.
Серед українських дослідників першим здійснив типологію депресивних територій В. С. Коломійчук. Він виділив 5 типів адміністративних регіонів:
1. Адміністративні регіони, території яких постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
2. Адміністративні регіони, які сильно забруднені в екологічному відношенні, але головні і дуже потужні депресанти розташовані на суміжних територіях.
3. Прикордонні адміністративні регіони.
4. Депресивні адміністративні райони у гірській місцевості.
5. Депресивні райони, територія яких перетворюється на депресивну лійку через надзвичайно слабкий розвиток транспортної мережі та інших елементів опорного каркасу території.
Класифікація територій для цілей регіональної політики, проведена науковцями Інституту реформ, містить порівняльну оцінку різних проблемних територій України та держав ЄС. Автори виділяють у межах України промислові, аграрні депресивні регіони, а також міста обласного підпорядкування.
Практично такі ж типи депресивних територій визначено і Законом України "Про стимулювання розвитку регіонів":а) регіони; б) промислові райони; в) сільські райони; г) міста обласного підпорядкування.
Досить ґрунтовну класифікацію депресивних територіальних систем зробив Я. В. Шевчук. Вона проведена з урахуванням кількох ознак, проте визначальним чинником є генезис депресії. Наприклад, за генезисом вони можуть бути циклічно-депресивними, структурно-депресивними, функціонально-депресивними та залпово-депресивними.
З урахуванням існуючих розробок різних авторів, можна запропонувати таку узагальнюючу дефініцію депресивних територій країни - це регіони, які характеризуються низькими показниками соціально-економічного розвитку, негативною їх динамікою, недосконалою структурою економіки, низькими інвестиційною діяльністю та рівнем життя населення і неспроможна забезпечити самовідтворення.
В межах України склалися значні відмінності у рівні депресивності окремих регіонів, які з роками посилюються. Найбільшим рівнем депресивності вирізняються західні та північні області України, де поряд з традиційно низькими показниками індустріального розвитку помітних втрат зазнало і сільське господарство, яке є головною сферою економіки цих регіонів. Значно кращою є ситуація на сході України та в столиці.
Пошук шляхів відродження депресивних територій залишається важливим загальнодержавним завданням. Очевидно, що єдиного “рецепту” відновлення таких територій немає, оскільки причини кризового стану у них різні. Основна увага має бути приділена не стільки пасивним заходам підтримки депресивних територій, скільки стимулюючим заходам активізації господарства, побудові ефективної економічної моделі розвитку з продуманим механізмом державного управління.