2 курс. Ден. ФК, УП, ЕП 12 / Економіка природокористування Макарова Н.С. та ін. Навчальний посібник 2007 / 9

ТЕМА 7

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

7.1.Основні природоохоронні заходи.

7.2.Особливості оцінки економічної ефективності природоохоронних

заходів.

7.3.Класифікація збитків та їх характеристика.

7.4.Механізм формування економічного збитку.

7.5.Методика розрахунку економічного збитку.

7.6.Економічна ефективність природоохоронних заходів.

7.1. Основні природоохоронні заходи

Одним із найважливіших шляхів гармонізації взаємодії суспільства з природою є формування у кожної людини розуміння, що природа має величезне значення для її власного життя, здоров’я, фізичного й духовного вдосконалення. Від ступеня моральної зрілості вченого, інженера, бізнесмена, керівника підприємства, від усіх причетних до науково-технічного прогресу залежить, на що акцентуватиметься уваги під час прийняття управлінських рішень, пов’язаних з природоохоронними заходами.

Проблеми екології необхідно вирішувати в постійному взаємозв’язку з економікою, бо за допомогою економічних показників можна зацікавити промислові підприємства та інші організації у комплексному підході до освоєння й використання мінеральних ресурсів, створення безвідхідних технологій, розробки ресурсозберігаючих технологій і техніки тощо. На це спрямовані розрахунки економічної ефективності природоохоронних заходів.

Яскравим прикладом, який показує необхідність здійснення таких заходів, є українська металургія, що характеризується технологічною відсталістю та витратністю виробництва. Так, 45,3% сталевого виробництва в країні працює за витратною і енергоємною мартенівською технологією, тоді як у світі її давно замінив конвертерний спосіб (винайдений в Україні). За даними Мінекономіки України, енерговитратність випуску української сталі на 20-25% вища від загальносвітового рівня.

Зростаючі технічні можливості людини ускладнюють її стосунки з природою. Сучасна господарська діяльність, обсяг якої подвоюється приблизно через кожні 12-15 років, зумовлює різкі зміни в природному середовищі. Щорічно світові запаси природних ресурсів скорочуються більше ніж на 100 млрд. тонн. Відбувається забруднення навколишнього середовища викидами пилу, окислів азоту, двоокису сірки та інших речовин.

Під забрудненням навколишнього середовища розуміють зміни його вла-

стивостей (хімічних, механічних, фізичних і пов’язаних з ними інформаційних), які відбуваються в результаті природних або штучних процесів і призводять до погіршення функцій довкілля стосовно будь-якого біологічного, технологічного об’єкта чи людського середовища.

163

Забруднення навколишнього природного середовища має негативний вплив на всі сфери господарської діяльності: сільське господарство, промисловість, рибне господарство та інші. Забруднення природного середовища впливає на зростання захворювань серед населення, негативно позначається на жит- лово-комунальному господарстві, спричиняючи зниження довговічності будівельних конструкцій, зменшення природного освітлення промислових майданчиків і міських територій, збільшення витрат на прибирання територій тощо.

Актуальною стала проблема негативного впливу промислових викидів на погіршення якості природи, прискорення корозії основних фондів, недовикористання сировини й палива, зростання відходів.

На охорону навколишнього природного середовища і раціональне його використання потрібні чималі витрати. Ці витрати необхідні для розробки й реалізації заходів, спрямованих на:

-усунення або зниження викидів до гранично допустимих норм;

-нейтралізацію шкідливих факторів забруднення;

-зменшення шкідливого впливу забруднення на реципієнтів.

До першої групи заходів належать:

-удосконалення технологічних процесів у напрямі зменшення викидів у навколишнє середовище;

-перехід у всіх видах виробництва на ресурсозберігаючі, маловідхjдні технології;

-постійне поліпшення якості використовуваного природного ресурсу;

-установка та вдосконалення очисних споруд з наступною утилізацією відходів;

-перехід на комплексне використання сировини;

-постійний жорсткий контроль за забрудненням і зменшенням викидів.

Друга група заходів:

-зменшення концентрації шкідливих речовин та їх агресивності при розбавленні промислових викидів і стічних вод;

-суворе дотримання вимог щодо встановлення санітарних охоронних зон навколо промислових виробництв, проведення та збереження озеленення міст і селищ;

-максимально можлива нейтралізація викидів, їх захоронення або консервація;

-вибір оптимального розташування промислових виробництв і транспортних магістралей з точки зору збереження навколишнього середовища;

-здійснення раціонального планування міських споруд і будинків з метою провітрювання, зниження шумового навантаження;

-створення системи охорони природних територій та доцільне використання фізико-хімічних процесів впливу на природне середовище, наприклад, виклик штучних опадів.

До третьої групи заходів слід віднести:

− створення умов для доочистки елементів навколишнього середовища перед їх використанням;

− установка кондиціонерів у приміщеннях;

164

−здійснення доочистки води перед використанням;

−застосування під час будівництва, реконструкції і модернізації нових, більш стійких матеріалів;

−виведення нових сортів і видів сільськогосподарських культур, тварин, більш стійких до забруднення навколишнього природного середовища;

−проведення профілактичних заходів, спрямованих на зниження шкідливого впливу забруднення середовища на сільськогосподарські угіддя, культури

йтварин.

Останнім часом витрати на попередження забруднення навколишнього природного середовища і ліквідацію його негативних наслідків значно зросли в усіх економічно розвинутих країнах, тенденції зростання будуть зберігатись і в майбутньому (чого не відбувається, на жаль, в Україні). Усе це потребує дуже зваженого підходу до проблем збереження природи.

Сучасні дослідження свідчать, що витрати на природоохоронну діяльність у кожен поточний момент знижують темпи економічного зростання і тому змушують вишукувати резерви для підвищення ефективності суспільного виробництва. Але якщо говорити про майбутнє, то в кінцевому підсумку економічно обґрунтовані вкладення в збереження природного середовища не будуть перешкоджати прискоренню економічного зростання, бо створюватиметься можливість раціонального використання ресурсів природи для більш повного відтворення робочої сили в навколишньому середовищі, стан якого поліпшуватиметься. Для цього, безумовно, треба створювати всі необхідні умови, й держава та міжнародна спільнота повинні це постійно робити.

7.2. Особливості оцінки економічної ефективності природоохоронних заходів

Оскільки інтенсифікація природокористування нерозривно пов’язана з на- уково-технічним прогресом, її проведення потребує зростаючих капітальних витрат. А це, в свою чергу, зумовлює об’єктивну необхідність розробляти методи визначення ефективності таких витрат.

В умовах формування та розвитку ринкових відносин за користування природними ресурсами вносяться платежі до державного бюджету, встановлюються гранично допустимі рівні забруднень навколишнього середовища, створюється ціла низка законів щодо охорони природного середовища та його раціонального використання. Треба створити такий механізм функціонування ринку, коли постійно здійснюються природоохоронні заходи, удосконалюються виробництва в напрямі ресурсозберігаючих і безвідхідних технологій, відновлюється навколишнє середовище. Такі дії самостійно бізнесмени робити не будуть, бо економічна доцільність природоохоронних заходів та отримання економічного результату не є достатньо привабливими. У цей сфері без продуманого втручання держави не обійтися.

Чому природоохоронні дії не мають такої привабливості, як інші організа- ційно-технічні заходи? Дослідження показали, що оцінка економічної ефективності капітальних вкладень, спрямованих на проведення заходів щодо інтенсив-

165

ного природокористування, пов’язана з неадекватністю їх кінцевих результатів. Так, якщо економічний ефект від економного ресурсокористування та встановлення техніки, яка більш повно переробляє природний ресурс, може бути визначений у вигляді приросту прибутку, одержаного за рахунок виробництва додаткової продукції або економії матеріальних ресурсів, то економічний ефект від здійснення заходів щодо обмеження й запобігання впливу господарської діяльності на навколишнє середовище – формально непомітний.

Зумовлено це двома обставинами. По-перше, мета проведення природоохоронних заходів у другому випадку полягає не стільки в одержанні додаткового прибутку, скільки в досягненні необхідних для життєдіяльності людей і нормального функціонування виробництва стандартних параметрів навколишнього природного середовища, а також у запобіганні можливому виснаженню поновлюваних природних ресурсів. По-друге, результати таких заходів виявляються, як правило, не одразу і не в повному обсязі, а лише з часом і поступово.

Вивчення проблеми оцінки економічної ефективності природоохоронних заходів дає змогу виділити ряд особливостей:

1)природоохоронні заходи не завжди дають можливість отримати конкретний прибуток;

2)результат цих заходів часто проявляється не одразу, а через досить тривалий період часу;

3)нерідко позитивний результат або його частку отримує не той, хто впровадив природоохоронний захід;

4)ефект у природі, як правило, має властивість накопичуватись.

Під час розробки методики оцінки економічної ефективності природоохоронних заходів виникають певні труднощі, бо необхідно враховувати вище перелічені особливості. Часто ефектом від проведення природоохоронних заходів прийнято вважати відвернутий збиток.

7.3. Класифікація збитків та їх характеристика

Відвернутий збиток – це розмір тих втрат суспільства, яких удалося уникнути в результаті цілеспрямованого поліпшення якості навколишнього природного середовища.

Загалом під збитками розуміють можливі або фактичні втрати, які виникають у результаті яких-небудь подій чи явищ, зокрема, як негативні зміни у природному середовищі внаслідок антропогенного впливу.

Розрізняють такі види збитків (рис. 7.1):

-економічні;

-екологічні;

-еколого-економічні;

-соціальні;

-соціально-економічні;

-психологічні;

-морально-етичні;

-естетичні.

166

ВИДИ ЗБИТКІВ

Економічні

Екологічні

Естетичні

Соціальні

Психоло-	Морально-	Еколого-	Соціально-
гічні	етичні	економічні	економічні

Рис. 7.1. Види збитків від порушення екології навколишнього середовища

Під економічним збитком, завданим навколишньому середовищу, необхідно розуміти виражені у вартісній формі фактичні або можливі втрати, заподіяні господарству, суспільству, чи додаткові витрати на компенсацію такої шкоди.

Екологічні збитки – це необоротне руйнування унікальних екосистем, зникнення різноманітних видів тварин і рослин, генетичні зміни в біосфері.

Еколого-економічні збитки – це поєднання економічних та екологічних збитків, коли є можливість конкретно підрахувати екологічні втрати у грошовому виразі, дати їм економічну оцінку.

Оскільки екологічний збиток – це зміна корисності навколишнього середовища внаслідок його забруднення, то такий збиток можна оцінити як витрати суспільства, пов’язані зі змінами навколишнього середовища. Екологічний збиток складається з таких витрат:

-додаткові витрати суспільства, пов’язані із змінами в навколишньому середовищі;

-витрати на повернення навколишнього середовища до колишнього стану;

-додаткові витрати майбутнього суспільства на відновлення втраченої частини дефіцитних природних ресурсів.

Збитки суспільства від забруднення навколишнього середовища позначаються на діяльності окремих об’єктів, а саме:

-об’єктах житлово-комунального й промислового господарства;

-сільськогосподарських угіддях;

-водних ресурсах;

-лісових ресурсах;

Також негативного впливу від забруднення навколишнього середовища зазнає населення.

Вплив на кожен об’єкт аналізується і враховуються елементи додаткових витрат (табл. 7.1).

167

Таблиця 7.1

Елементи додаткових витрат через забруднення навколишнього природного середовища

	Об’єкти впливу	Елементи додаткових витрат
		Медичне обслуговування, оплата відпусток на ліку-
	Населення	вання, компенсація невиходу на роботу, страхування
		життя людей, транспортні витрати на доставку в без-
		печні зони
		Ремонт і утримання будинків, прибирання територій,
	Житлово-комунальне	знос робочого одягу, утримання зелених насаджень,
	господарство	знос транспорту, ремонт та обслуговування металоко-
		нструкцій
	Сільськогосподарські	Втрати (потенційно можливого) врожаю, транспортні
	угіддя	витрати на доставку врожаю
	Водні ресурси	Збитки (потенційно можливого) вилову риби;
		забезпечення населення водою
	Лісові ресурси	Збитки продуктивності лісу (деревина, ягоди, трави,
		гриби тощо), гасіння пожеж

До соціальних збитків належать патологічні зміни в організмі людей. Коли з певною точністю у вартісних одиницях можна вимірювати соціаль-

ні збитки, вони називаються соціально-економічними. До них належать:

-втрати внаслідок міграції населення, викликаної різким погіршенням навколишнього середовища, наприклад, відселення людей з території, де є небезпека сходу лавин чи затоплення, скажімо в районі Карпат;

-додаткові витрати на охорону здоров’я, соціальне забезпечення і відпочинок у зв’язку із збільшенням захворювань серед людей, наприклад, усіх категорій населення, що одержали статус чорнобильця;

-витрати на збереження місцевих рекреаційних ресурсів, наприклад, Кримського узбережжя Чорного моря.

Моральний збиток – це збиток від незадоволення людей якістю навколишнього природного середовища. Він поділяється на два різновиди: психологі-

чний і морально-етичний.

Естетичний збиток узагалі не можна будь-яким чином оцінити, це збиток від деградації ландшафтів.

Через багатоманітність збитків, які завдаються людям, суспільству, природі (досить часто вони викликаються марнотратством у природокористуванні), визначити їх розмір неможливо. Тому залежно від цілей дослідження, яке проводиться, і особливостей аспекту, що розглядається, збиток щодо природи виражають за допомогою вартісних, натуральних і умовно-бальних показників.

168

7.4. Механізм формування економічного збитку

З найбільшою достовірністю оцінці та обліку піддається економічний збиток, під яким розуміють виражені у грошовій формі можливі або фактичні втрати природних ресурсів і негативні зміни у природному середовищі, що відбуваються в результаті активної діяльності людини, а також трудові й матеріальні витрати, необхідні для ліквідації антропогенних наслідків.

Існує велика кількість різновидів економічних збитків: втрата сировинних матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів при їх добуванні, збагаченні й споживанні; недоодержання промислової та сільськогосподарської продукції від погіршення якості землі і природних ресурсів, кліматичних умов тощо; від зниження продуктивності праці та невиходу на роботу при захворюванні з екологічних причин; витрати на ліквідацію наслідків забруднення, нераціонального природокористування, на відбудову зруйнованих екосистем і підтримку в них рівноваги; витрати на ремонт і відбудову будівель і споруд або будування нових замість зруйнованих чи пошкоджених.

Економічні збитки можуть бути прямими й непрямими (побічними). Прямі економічні збитки – безпосередні втрати природного середовища

чи виду природного ресурсу та витрати на ліквідацію негативних наслідків у вартісних одиницях. До прямих економічних збитків можна віднести закриття родовищ корисних копалин через їх вичерпання, втрата того чи іншого природного ресурсу, вирощування лісів на місцях знищених, у зв’язку із забрудненням водних ресурсів треба додатково їх очищувати перед використанням.

Непрямі – відображення у вартісних показниках опосередкованих збитків та втрат, які викликані погіршенням навколишнього природного середовища. Непрямі економічні збитки виникають у вигляді погіршення здоров’я населення та скорочення тривалості життя українців, зменшення врожайності рослин унаслідок погіршення якості сільськогосподарських земель.

Формування економічних збитків можна розглядати на двох рівнях:

-у джерелах викидів – як додаткові витрати на запобігання негативним наслідкам;

-на об’єктах – як втрати, збитки чи негативні зміни.

Для проведення розрахунків певної економічної ефективності треба вміти визначати економічні збитки з обчисленням усіх витрат і необхідним ступенем точності. Це може бути досягнуто при повному обліку усіх факторів, від яких залежить величина збитку (рис. 7.2).

До таких факторів належать:

-фактори впливу – характеризують ступінь забруднення навколишнього природного середовища;

-фактори сприйняття – характеризують кількість об’єктів, на які поширюється негативний вплив забруднення;

-фактори стану, вони характеризуються за допомогою нормативних економічних показників, що відображають збитки.

169

До факторів впливу належить концентрація, токсичність і кількість шкідливих речовин у навколишньому природному середовищі району, який розглядається.

Структура елементів підрозділів господарства держави

Інфраструктура господарства району

Кількість об’єктів, що забруднюють

Продуктивність підрозділів господарства держави

Витрати на одну одиницю продукції

Питомі витрати на утримання елементів господарства

Фактори сприйняття		Фактори стану

				Економічний збиток
					Фактори впливу
Обсяг розміщуваних у					Концентрація забруд-
середовищі відходів					нюючих речовин у
								Топографічні та
					середовищі
Технічні особливості
								геологічні
джерел викидів					Кількість			чинники
Структура розміщуваних					інгредієнтів
								Метеорологічні
відходів
					Токсичність розміщу-			чинники
Технологічні
					ваних відходів
особливості

Рис. 7.2. Механізм формування економічного збитку

Ці фактори залежать від первинних параметрів і характеристик. Наприклад, для забрудненого повітряного басейну первинними параметрами є: об’єм, структура і токсичність технологічних газів, які викидаються; технічні особливості джерел викидів (концентрація, швидкість і температура газів на виході, висота труби тощо); кліматичні й топографічні характеристики. Останні значною мірою в певні періоди часу можуть бути причиною появи аномально знач-

170

них рівнів забруднення (наприклад, у період стійких антициклонів у Західному і Східному Сибіру).

Фактори впливу можуть мати специфічний характер, якщо форма забруднення відрізняється від традиційної. Наприклад, при акустичному забрудненні повітря і термальному забрудненні води факторами впливу в першому випадку є рівень і частота звуку, а в другому – температурні зміни води.

Фактори сприйняття – це кількість основних об’єктів, які входять у зону забруднення: чисельність населення, вартість житлово-комунального господарства, розмір сільськогосподарських і лісових площ, кількість основних фондів промисловості, транспорту, зв’язку.

До факторів розвитку належать розмір національного доходу, що виробляється протягом одного дня одним працівником; виплати за листком непрацездатності та витрати на медичне обслуговування протягом одного дня на одного хворого; вартість різноманітних робіт щодо утримання об’єктів житловокомунального господарства і міського громадського транспорту, потрібних на 1000 чоловік; вартість виробництва одиниці продукції і середня продуктивність сільського господарства; сума витрат, пов’язаних із виробництвом одиниці лісового господарства, а також із вирощуванням та утриманням 1 га лісових площ; вартість різноманітних робіт щодо утримання 1 млн. грн. основних фондів промисловості, транспорту, зв’язку, а також вартість одиниці утилізованої цінної сировини.

Усі розглянуті фактори враховуються при формуванні сумарного економічного збитку.

7.5. Методика розрахунку економічного збитку

Сумарний розмір економічного збитку, який щорічно завдається суспільству в результаті нераціонального природокористування та недостатньо ефективної охорони природного середовища, залежить від рівня уже існуючого забруднення навколишнього природного середовища, кількості залучених у господарський обіг природних ресурсів, обсягів відходів, які утворюються у виробництві, невикористаних побічних і попутних продуктів, токсичності технологічних викидів та концентрації шкідливих для біосфери речовин. Економічний збиток визначають як суму економічних збитків, заподіяних різними господарськими галузями в даному регіоні, у вартісному виразі:

У = У1+ У2 + У3 + У4 + У5 + У6 + У7 ,

(7.1)

де У – загальний розмір економічного збитку, який завдано суспільству в результаті нераціонального природокористування;

У1 , У2 , У3 , У4 , У5 , У6 , У7 – економічні збитки відповідно населенню, сільському господарству, водному, лісовому, рибному, комунально-побутовому господарству, іншим господарствам.

Розрахунки економічних збитків, спричинених нераціональним природокористуванням, проводяться як під час планування (прогнозування) й проекту-

171

вання різних заходів, пов’язаних з використанням природних ресурсів навколишнього середовища, так і під час аналізу вже вжитих заходів або під час оцінювання кінцевих результатів будь-якої господарської діяльності. Тому треба розрізняти можливі (Ум), відвернуті (Ув) й фактичні (Уф) економічні збитки.

Найважливішою умовою дозволу на будівництво будь-якого виробничого об’єкта або на виробництво нової продукції є мінімум можливих економічних збитків (Ум), що визначаються як сума додаткових витрат, необхідних для відтворення або відновлення втраченої якості природного середовища.

Ум = Ц + Пм ,

(7.2)

де Ц – ціна (вартість) залучених у господарський обіг природних ресурсів, тис. грн.;

Пм – можливі втрати природокористувача в результаті недовикористаних природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища, тис. грн.

Аналогічно рахуються фактичні економічні збитки – Уф. Різниця полягає лише в тому, що, замість можливих втрат природокористувача Пм, у формулу підставляють їх фактичне значення Пф.

Уф = Ц + Пф ,

(7.3)

Знаючи можливі Пм і фактичні Пф економічні збитки, не важко підрахувати і розмір відвернутого в ході реалізації природоохоронних заходів економічного збитку Ув.

Ув = Ум - Уф

(7.4)

Таким чином, загальна оцінка економічної ефективності природокористування визначається за допомогою відвернутого економічного збитку, що дає змогу визначити економічний ефект від проведення заходів щодо ліквідації й обмеження негативного впливу господарської діяльності людей на навколишнє природне середовище.

За наявності джерела забруднення, яке впливає одночасно на всі або кілька видів природних ресурсів – атмосферу, гідросферу чи літосферу – необхідно проводити оцінку комплексного народногосподарського збитку (Ук), оцінюваного як сума усіх локальних витрат від різноманітних видів природопорушувальних впливів на реципієнтів (Уij).

nm

Ук Уij

i 1

j 1

,

(7.5)

де i – вид збитку ( i = 1, 2, . . . n);

j - вид реципієнта (j = 1, 2, . . .m).

172