МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Науково - методичний відділ

Форми та методи

Організації навчального процесу

У вищих навчальних закладах

Дніпропетровськ – 2006

Форми та методи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. – Дніпропетровськ, ДДФА, 2006. – с.

Науково – методичний посібник “Форми та методи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах” складений згідно “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993р №161.

Посібник містить методичні рекомендації щодо проведення навчальних занять (лекцій, семінарських, практичних, індивідуальних), типові вимоги складання рекомендацій до самостійної роботи, методи та засоби активізації навчального процесу.

Посібник являє собою практичне керівництво до активного опрацювання навчальної інформації в процесі навчання і може бути корисним для викладачів, асистентів, аспірантів при підготовці та проведенні лекційних та практичних занять з різних дисциплін гуманітарного та інших циклів.

Колектив авторів:Бондаревський В.Г. – к.ф.н., доц. каф. гуманітарних дисциплін,

Семенова З.Г. – проректор з фінансово-господарської діяльності,

Терещенко Т.Є. – проректор з навчальної роботи,

Шукіс І. З. – к.т.н., доц. каф. менеджменту та маркетингу.

Під загальною редакцією к.т.н. с.н.с. Шукіс І.З.

Рецензенти: І.В. Олейникова к.е.н. доц. кафедри економічної теорії ДДТУЗТ

І.В. Багрова д.е.н. проф. кафедри економіки підприємств.

Відповідальний за випуск: Т.Є.Терещенко – доцент, проректор з навчальної роботи.

Навчальний процес у вищих закладах освіти України регламентується “Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993року №161, та іншими нормативними актами з питань вищої освіти.

Навчальний процес у вищому закладі освіти – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньо – кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти. Він охоплює всі компоненти навчання і учасників навчального процесу (викладачів, студентів), засоби, форми і методи навчання.

Основними формами організації навчального процесу у вищому закладі освіти є: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка і контрольні заходи.

Основними видами навчальних (аудиторних) занять є: лекція, практичне, семінарське та індивідуальне заняття, консультація.

1. ЛЕКЦІЯ

1. Загальні положення

Лекція – основна форма проведення занять у вищому навчальному закладі, призначена для засвоєння теоретичного матеріалу.

Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, що охоплює основний теоретичний матеріал окремої або декількох тем навчальної дисципліни. Тематика курсу лекцій визначається робочою навчальною програмою.

Лекція дає початок процесу навчання, визначає шляхи проведення всіх видів та форм навчання та установлює їх взаємозв’язок. Саме у лекції висловлюються основоположні наукові питання у тій або іншій фундаментальній або професійній області знань. В основі лекції повинна лежати упорядкована, системна інформація, яка спонукає студента до самостійного мислення та допомагає йому усвідомити об’єктивні закономірності науки, що вивчається. Важливі якості лекції – науковість, зв’язок з життям, наступність, дійсність.

Лекції читаються професорами або доцентами, а також провідними науковцями та іншими висококваліфікованими фахівцями, які мають значний досвід наукової, науково – методичної та практичної діяльності.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов’язаний перед початком відповідного семестру надати на кафедру складений ним конспект лекцій (авторський підручник, навчальний посібник), контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, передбаченого навчальним планом і програмою для даної навчальної дисципліни.

Лектор зобов’язаний дотримуватися навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежується в питаннях трактування навчального матеріалу, формах і засобах доведення його до студентів.

Під час лекції повинні забезпечуватись науковість та інформативність (повідомлення студентам визначеної наукової інформації, що розкривається на сучасному рівні); доказовість та аргументованість (наявність достатньої кількості блискучих та переконливих прикладів, фактів, обгрунтувань, документів та наукових доказів, аналізу передового виробничого досвіду); активізація мислення студентів шляхом постановки проблем; чітка структура, логіка, емоційне викладання матеріалу, враховуючи рівень компетентності слухачів; використання аудіовізуальних дидактичних засобів.

Провідна та визначна роль лекції у навчальному процесі вищого навчального закладу зумовлена декількома обставинами. Головні серед них такі:

• лекція дає можливість постійно підтримувати процес навчання та виховання студентів на рівні найновіших досягнень науки, культури, практики.

В ній можливо найбільш оперативно використовувати останні досягнення наукової думки з конкретного питання та факти суспільного життя, реалізувати зв’язки із сучасністю;

• у лекціях можна враховувати профіль вищого навчального закладу, професійні особливості та інтереси студентської аудиторії, з’ясувати проблеми та питання, які виникають у майбутніх фахівців на межі теорії та практики у зв’язку з практичним використанням добутих теоретичних знань;

• лекція враховує рівень підготовки студентів, їх вміння та навики засвоювати матеріал, який вивчається, усвідомлювати його під час викладання;

• цікаво та захоплююче викладати проблему, звертаючи увагу студентів на не вирішені питання; лектор викликає у них зацікавленість даною проблемою та курсом у цілому, сприяє формуванню потреби у пошуку знань;

• як найекономічніша за часом та найбільш йомка форма навчання, лекція озброює студентів мінімумом знань, які дають їм можливість впевненіше орієнтуватись у теорії та практичному житті при здійсненні власного пошуку; лектор висловлює основні проблеми та питання, узагальнюючи знання, взяті з великої кількості літературних джерел та безпосередньо з практики та життя;

• лекція формує та розвиває у студентів навики наукового мислення, пробуджує в них творчу активність. У кваліфікованого лектора можна навчитись способам придбання знань;

• лекція проводиться перед семінаром, практичним заняттям, консультацією, і спрямовує всю самостійну роботу студентів, яка відіграє провідну роль у її мотивації. Аналізуючи наукову та навчальну літературу з конкретної теми, лектор озброює студентів методичними рекомендаціями по її вивченню, допомагає орієнтуватись у літературі, спрямовує їх увагу на засвоєння найважливіших джерел;

• лекційна форма навчання передбачає найбільш сприятливі умови та можливості безпосереднього впливу викладача на студентів у формуванні їх світоглядної та професійної культури, вміння оцінювати суспільні та економічні явища.

Таким чином, дидактичними цілями лекції є:

• формування нових знань;

• систематизація та узагальнення набутих знань;

• формування на їх основі ідейних поглядів, переконань, світогляду;

• розвиток пізнавальних та професійних інтересів студентів;

• розвиток самостійного наукового мислення студентів.

Проте досягти педагогічної мети лекція може тільки в органічному єднанні з іншими формами навчання.

Оптимальний варіант реалізації об’єктивних переваг лекції як такої можливий тільки тоді, коли основним критерієм професійної підготовки викладача є:

• вміння чітко визначити мету викладання кожного курсу, показати його місце у системі наук та зв’язок із суміжними дисциплінами;

• вміння визначати взаємозв’язок тем та розділів курсу;

• вміння чітко визначати функціональні елементи змісту знань з кожної теми, щоб звільнити лекцію від надмірної описовості, допомогти студентові цілеспрямовано засвоювати ті знання, мета і принципи яких мають стержневе значення у даному курсі, а також усвідомити проблемний характер окремих положень.